Співвідношення понять "полювання" та "мисливство"

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ПОЛЮВАННЯ» ТА «МИСЛИВСТВО»

Савченко Т.М.,

здобувач

Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України

У цій роботі проаналізовано наявні в теорії підходи до визначення понять «мисливство» та «полювання», розкрито зміст цих понять та доцільність застосування обох термінів у нормативно-правових актах. З'ясовано, що полювання та мисливство - це два різні поняття, які хоча і мають спільні риси, однак водночас і відрізняються суб'єктним складом, формою здійснення, підставами, а що більш вагомо, то метою та цілями реалізації. Спільним щодо двох понять є об'єкти, щодо яких здійснюється мисливство і полювання, а саме мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах. Також і мисливство, і полювання здійснюються на мисливських угіддях.

Мисливство і полювання здійснюються в порядку, встановленому Законом України «Про мисливське полювання та господарство», і пов'язане з певним регламентуванням щодо часу, місця, способів та знарядь здійснення мисливства та полювання. Визначено, що мисливство - це галузь народного господарства, в якій виробничим матеріалом служать об'єкти тваринного світу; організаційно-господарською основою мисливства виступає мисливське господарство; об'єктами мисливської діяльності служать не тільки дикі тварини, але й продукти їхньої життєдіяльності; основою мисливської діяльності виступає угода, в якій передбачаються всі сторони і умови виробничої діяльності; головний елемент виробничої діяльності - промислове добування об'єктів тваринного світу; основний засіб промислового добування - відлов (капкан, пастка, тенета); у мисливській діяльності може використовуватися і аматорське, спортивне полювання; головна мета мисливства - господарські (суспільні) інтереси. Зроблено висновок, що розбіжності в розумінні та застосуванні термінів «полювання» та «мисливство» простежуються як на рівні теорії, так і на законодавчому рівні.

А тому вважаємо, що необхідно усунути відповідні розбіжності на рівні нормативно-правових актів. Видається правильним замість термінів «мисливство» та «полювання» використовувати терміни «мисливське господарство» та «полювання». Так, під мисливським господарством слід розуміти сферу суспільного виробництва, основним завданням якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва. При цьому полювання можна визначити: як вид спеціального використання тваринного світу шляхом вистежування, переслідування з метою добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Ключові слова: полювання, мисливство, тваринний світ, спеціальне використання, адміністративно-правова охорона.

CORRELATION OF CONCEPTS “HUNTING” AND “WILDLIFE”

In this paper, the approaches to the definition of the terms “hunting” and “shooting” are analyzed, the content of these concepts and the expediency of the use of both terms in the normative legal acts are revealed. It has been found out that hunting and shooting are two different concepts which, although they share the same traits, are at the same time different in their subjective composition, form of exercise, grounds, and more importantly, purpose and goals of realization. Common to the two concepts are objects that are hunted and shooting, namely hunting animals that are in a state of natural will or are kept under arbitrary conditions. Also, hunting and shooting are carried out on hunting grounds. Hunting and shooting shall be carried out in accordance with the procedure established by the Law of Ukraine “On Hunting and Farming” and related to certain regulations regarding the time, place, methods and instruments of hunting and shooting. It is determined that hunting is a branch of the economy, in which production objects are fauna objects; organizational and economic basis of hunting is hunting economy; not only wild animals but also their livelihoods are objects of hunting; the basis of hunting is an agreement that provides for all parties and conditions of production activity; the main element of production activity is the industrial extraction of wildlife objects; the main means of industrial extraction - trapping (trap, trap, tenet); hunting and shooting can be used for amateur and sport hunting; the main purpose of hunting - economic (public) interests. It is concluded that differences in the understanding and application of the terms “hunting” and “shooting”" are traced both at the level of theory and at the legislative level. Therefore, we believe it is necessary to eliminate the relevant differences at the level of regulatory acts. It seems correct to use the terms “hunting” and “shooting” instead of “hunting industry” and “shooting”. Thus, hunting should be understood as the sphere of social production, the main task of which is the protection, regulation of the number of wild animals, the use and reproduction of hunting animals, the provision of services to hunters for hunting, the development of hunting dog breeding. In this case, shooting can be defined as a type of special use of the animal world through hunting, pursuit with the aim of extracting hunting animals that are in a state of natural freedom or kept in semi free conditions within the hunting grounds.

Key words: hunting, wildlife, special use, legal protection.

Вступ

Значення тваринного світу для будь-якої держави, у тому числі і для України, важко переоцінити, оскільки він є невід'ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей [1, с. 308]. Інакше кажучи, тваринний світ виступає елементом системи національної безпеки України, від рівня охорони якого залежить стабільність економічної та соціальної ситуації в країні.

Питання співвідношення понять «мисливство» та «полювання» в своїх роботах розглядали такі вчені, як: М.П. Волик, Л.Д. Нечипорук, В.В. Овдієнко, В.П. Тихий, О.О. Томина, Т.І. Сухоребра та інші.

Мета цієї роботи - проаналізувати наявні в теорії підходи до визначення понять «мисливство» та «полювання», розкрити зміст цих понять та доцільність застосування обох термінів у нормативно-правових актах.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» мисливство є одним із видів використання тваринного світу, а отже, діяльність у рамках мисливства (полювання) має відповідати основним вимогам адміністративно-правової охорони тваринного світу, тобто основним положенням щодо охорони, використання та відтворення тваринного світу.

Розглянемо більш детально поняття «мисливство» та «полювання». Закон України «Про мисливське господарство та полювання» визначає мисливство як: вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах у межах мисливських угідь, тобто ділянок суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Полювання відповідно до зазначеного нормативно-правового акта визначається як дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах.

Таким чином, Закон України «Про мисливське господарство та полювання» оперує двома поняттями: «мисливство» та «полювання». Зазначені терміни були вжиті у Законі України «Про тваринний світ» від 03.03.1993 року (втратив чинність). Як указує Т.І. Сухоребра, для дослідження цієї термінологічної проблеми він має велике значення. У ст. 13 названого Закону було визначено різноманітні види спеціального використання диких тварин, зокрема, шляхом мисливства. Стаття 14 («Мисливство») вищезазначеного Закону у частині 2 сформулювала загальне його розуміння, тобто «мисливство здійснюється шляхом промислового добування та любительського і спортивного полювання на мисливських звірів і птахів». Отже, законодавець у зазначеній нормі визначив напрями мисливства (промислове та любительське). При цьому кожному із них надає певну назву. Промислове мисливство здійснюється шляхом добування, а любительське - шляхом полювання. Водночас законодавець не розкриває змісту терміна «полювання», а тільки у ст. 16 цього Закону називає тільки суб'єкта полювання. Таким чином, можна дійти висновку, що мисливство у цьому разі використовується як загальне поняття і охоплює як добування, так і полювання [7, с. 102].

Слід зазначити, що, наприклад, у законодавстві зарубіжних країн ці поняття ототожнюються.

Відповідно до ст. 1 Федерального закону Російської Федерації «Про полювання і про збереження мисливських ресурсів та про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації» «полювання» - це діяльність, пов'язана з пошуком, вистежуванням, переслідуванням мисливських ресурсів, їх видобутком, первинною переробкою і транспортуванням [2].

Законодавство Республіки Білорусь також оперує поняттям «полювання». Відповідно до указу Президента Республіки Білорусь № 112 від 21.03.2018 «Про мисливство та ведення мисливського господарства» («Об охоте и ведении охотничьего хозяйства») «полювання» - це пошук, вистежування, переслідування, спроба добування чи добування мисливських тварин, які проживають в умовах природної свободи, а також знаходження в мисливських угіддях та інших місцях проживання мисливських тварин із знаряддями полювання, за винятками, встановленими зазначеними правилами, або видобуток диких звірів і (або) птахів, які не є мисливськими, з використанням знарядь і способів полювання [3].

Неоднозначним є і українсько-російський переклад понять «мисливство» і «полювання». Зокрема, в українсько-російських словниках інколи тільки «полювання» перекладається як «охота», а деколи обидва терміни мають відповідний переклад [4, с. 2].

З огляду на зазначене залишається актуальним питання щодо співвідношення таких понять, як «полювання» та «мисливство», в теорії та на практиці.

Так, М.П. Волик вважає, що змістовний аналіз, основні елементи й правові категорії чинного законодавства виділяють відмінні ознаки мисливства і полювання. Наприклад, щодо мисливства, то можемо говорити, що це галузь народного господарства, в якій виробничим матеріалом служать об'єкти тваринного світу; організаційно- господарською основою мисливства виступає мисливське господарство; об'єктами мисливської діяльності служать не тільки дикі тварини, але й продукти їхньої життєдіяльності; основою мисливської діяльності виступає угода, в якій передбачаються всі сторони й умови виробничої діяльності; головний елемент виробничої діяльності - промислове добування об'єктів тваринного світу; основний засіб промислового добування - відлов (капкан, пастка, тенета); у мисливській діяльності може використовуватися і аматорське, спортивне полювання; головна мета мисливства - господарські (суспільні) інтереси. Що ж до полювання, то М.П. Волик вказує, що це один із видів спеціального використання тваринного світу; об'єктами полювання виступають звірі та птахи, що перебувають у стані природної волі; основою полювання є дозвіл на добування мисливських тварин; добування диких звірів і птахів під час полювання можливе тільки в межах мисливських угідь; суб'єктами здійснення полювання можуть бути тільки особи, які мають право на полювання; головний елемент полювання - пошук, вистежування, переслідування і добування диких звірів і птахів; основний засіб добування під час полювання - відстріл; полювання відповідно до законодавства передбачає не тільки дію (відлов, відстріл), але й бездіяльність - кваліфікуючі ознаки; головна мета полювання - задоволення особистих інтересів (не завжди матеріальних) [8, с. 19].

Цікавою є позиція П.В. Тихого, який вважає, що вживання терміна «полювання» зумовлене лише мовними чинниками, а саме відсутністю власної дієслівної форми слова «мисливство». Тому автор розглядає ці терміни як синоніми й робить висновок про недоцільність надання окремого юридичного значення терміну «полювання», який вживається у випадках, коли треба вказати на «здійснення мисливства», «правила і терміни здійснення мисливства» [5, с. 12].

Деякі вчені, наприклад О.О. Томин, вважають, що мисливство і полювання є невід'ємними частинами інституту спеціального використання об'єктів тваринного світу, при цьому полювання виступає складовою частиною мисливства.

В.М. Краєва вказує, шо мисливство реалізується шляхом полювання. Отже, полювання - це спосіб здійснення мисливства [6].

Л.Р. Данилюк зазначає, що полювання та мисливство - це слова тотожні за значенням, а тому позиція українського законодавця щодо закріплення понять «мисливство» та «полювання» є невиправданою.

На наш погляд, полювання та мисливство - це два різні поняття, які хоча і мають спільні риси, однак водночас і відрізняються суб'єктним складом, формою здійснення, підставами, а що більш вагомо, то метою та цілями реалізації. Спільним у двох понять є об'єкти, щодо яких здійснюється мисливство і полювання, а саме мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах. Також і мисливство, і полювання здійснюється на мисливських угіддях. Мисливство і полювання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про мисливське полювання та господарство» і пов'язане з певним регламентуванням щодо часу, місця, способів та знарядь здійснення мисливства та полювання.

При цьому із аналізу чинного законодавства ми можемо виділити і відмінні ознаки мисливства та полювання. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» право на полювання мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Якщо полювання здійснюється з використанням вогнепальної мисливської зброї, то таке полювання дозволяється лише особам, які у встановленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. Що ж стосується мисливства, то суб'єктами мисливства відповідно до ст. 21 Закону «Про мисливське господарство та полювання» виступають користувачі мисливських угідь, тобто спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Мисливство здійснюється на підставі договору, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Документами на право полювання є: 1) посвідчення мисливця; 2) щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; 3) дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстрів тощо); 4) відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; 5) паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Слід також зазначити, що полювання і мисливство відрізняються і щодо форм реалізації. Так, полювання здійснюється вистежуванням, переслідуванням з метою добування і самого добування (відстріл, відлов) мисливських тварин. Полювання може здійснюватися такими способами: 1) індивідуальне полювання; 2) колективне полювання; 3) колективне полювання з нагоничами (облавне полювання). Полювання може здійснюватися з використанням мисливської вогнепальної зброї; собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; сіток і пасток для відлову тварин живцем; пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; мисливських вишок; пахучих неотруйних приманок. Мисливство, крім добування мисливських тварин, хоч і у промислових цілях, також у відповідності до ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачає виконання біотехнічних заходів (комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин), заходів щодо охорони і відтворення мисливських тварин, раціональне використання державного мисливського фонду, попередження погіршення екологічного стану мисливських угідь, ведення первинного обліку чисельності і добування мисливських тварин, вивчення їх стану та характеристики угідь та інше. Так, слід також зазначити, що полювання та мисливство мають різні цілі та мету здійснення. Що стосується полювання, то воно має на меті першочергове задоволення особистих індивідуальних потреб та інтересів безпосередньо тих осіб, які займаються полюванням. Це можуть бути як матеріальні інтереси, так насправді і нематеріальні, а саме фізичні, духовні, естетичні. Мета мисливства полягає у задоволенні суспільних, колективних (матеріальних чи нематеріальних) інтересів та потреб як окремих громадян, так і суспільства в цілому, використання державного мисливського фонду. Мисливство виступає окремою самостійною сферою суспільної діяльності. Це окрема ланка і складова частина економічної системи держави, яка охоплює собою комплекс мисливських господарств, у межах яких здійснюється промислове добування, раціональне використання, відтворення та охорона об'єктів тваринного світу. Що ж стосується полювання, то воно виступає елементом мисливської діяльності, її окремою частиною, і являє собою окремий вид спеціального використання об'єктів тваринного світу для задоволення особистих інтересів осіб, які займаються полюванням.

Слід зазначити, що на законодавчому рівні натепер є неоднакові підходи до визначення понять «полювання» та «мисливство». Як уже зазначалося вище, Закон України «Про мисливське господарство та полювання» дає нормативне визначення термінів як «полювання», так і «мисливство». При цьому Закон України «Про тваринний світ» не містить визначення поняття «полювання» і, визначаючи види спеціального використання тваринного світу, окремо не виділяє полювання. При цьому для визначення в ст. 21 поняття «мисливство» використовується поняття «полювання». Так, відповідно до Закону України «Про тваринний світ» мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання.

Висновки

З огляду на зазначене, можемо констатувати, що розбіжності в розумінні та застосуванні термінів «полювання» та «мисливство» простежуються як на рівні теорії, так і на законодавчому рівні. А тому вважаємо, що необхідно усунути відповідні розбіжності на рівні нормативно-правових актів. Видається правильним замість термінів «мисливство» та «полювання» використовувати терміни «мисливське господарство» та «полювання». Так, під мисливським господарством слід розуміти сферу суспільного виробництва, основним завданням якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва. При цьому полювання можна визначити: як вид спеціального використання тваринного світу шляхом вистежування, переслідування з метою добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

полювання мисливство правовий екологічний

Список використаних джерел

1. Екологічне право України: підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. / За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. Харків: Право, 2001.480 с.

2. Федеральный закон «Об охоте и о сохранении охотничьих ресурсов и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» от 24.07.2009 № 209-Ф3.

3. Об охоте и ведении охотничьего хозяйства: Указ Президента Республики Беларусь от 21.03.2019 № 112.

4. Данилюк Л.Р. Полювання як вид спеціального використання мисливських тварин. Теорія і практика правознавства. Вип. 2 (6). С. 1-11

5. Тихий П.В. Еколого-правове регулювання спеціального використання дикої фауни: автореф. дис. канд. юрид. наук. Харків, 2000. 18 с.

6. Краева В.Н. Правовое регулирование пользования охотничьими ресурсами на закреплённых охотничьих угодьях: дис. канд. юрид. наук. Москва, 2010. 263 с.

7. Сухоребра Т.І. Адміністративна відповідальність за порушення правил полювання та рибальства: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2011.251 с.

8. Волик М.П. До розуміння правових термінів «мисливство і полювання». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2005. Вип. 2. С. 212-214.

Размещено на Allbest.ru