Психічне насильство у складах злочинів проти власності за заканодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психічне насильство у складах злочинів проти власності за заканодавством України

Гумін О.М.,

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального права і процесу Національного університету «Львівська політехніка»

Якимова С.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедрикримінального права і процесуНаціонального університету «Львівська політехніка»

Стаття присвячена визначенню переліку та змісту ознак, що відображають особливості психічного насильства у складах злочинів проти власності. Узагальнено, що в сучасній теорії кримінального права поняття психічного насильства у складах злочинів проти власності розглядається: а) як тиск на психіку людини без застосування фізичної сили; б) як вплив на потерпілого шляхом обману, погроз і психічного тиску іншого роду; в) як різного роду погрози; г) як систематичний тиск на психіку; ґ) як примус. Водночас відзначається, що в сучасній теорії та практиці кримінального права України дотепер домінує так званий «радянський підхід» до тлумачення психічного насильства суто як погрози застосування фізичного насильства, зокрема щодо складів злочинів проти власності. У статті обґрунтовано, що такий підхід не узгоджується з реаліями сьогодення, закордонною практикою, а також із принципами утвердженням демократії, коли відбувається переоцінка сприйняття форм поведінки в контексті проявів насильства, зокрема психічного, у складах злочинів проти власності.

Досліджуючи поняття психічного насильства, розкрито зміст його форм виразу. З'ясовано співвідношення категорій «погроза», «примус», «насильство». психічне насильство власність погроза

Систематизовано ознаки, що характеризують психічне насильство у складах злочинів проти власності. Це, зокрема: дійсність; реальність; інтелектуальний характер; погроза як форма вираження; комбінований характер шкоди (матеріальна, у поєднанні зі шкодою психічному здоров'ю , а часом і фізичною, репутаційною тощо); вплив на психіку людини та блокування її волі; конкретність та вичерпність переліку погроз.

Запропоновано визначення поняття психічного насильства як умисного протиправного суспільно небезпечного впливу на психіку людини, що чиниться поза її волею або всупереч їй, вирізняється інтелектуальним змістом у формі погроз та має інструментальний характер у цілях злочинного посягання на власність.

Для вирішення проблем кваліфікації злочинів проти власності, учинених із застосуванням психічного насильства, варто забезпечити однакове розуміння психічного насильства всіма суб'єктами правозастосовної практики. Із цією метою доцільно ввести поняття психічного насильства в положення Кримінального кодексу України.

Ключові слова: психічне насильство, погроза, вимога, примус, психічна сфера, Кримінальний кодекс.

MENTAL ABUSE IN CRIMES AGAINST PROPERTY UNDER THE LAWS OF UKRAINE

The article is devoted to determining the list and content of features that reflect the characteristics of mental abuse in crimes against property. Generally, in the modern theory of criminal law the concept of mental violence in the composition of crimes against property is considered: a) as pressure on the human without the use of physical force; b) influence on the victim through deception, threats and mental pressure of another kind; c) as a different kind of threat; d) as systematic pressure on the psyche; e) coercion. At the same time, it is noted that in the current theory and practice of criminal law of Ukraine, the so-called “Soviet approach” to the interpretation of mental violence continues to dominate, solely as threats of physical violence, including in the composition of crimes against property. The article substantiates that such an approach is inconsistent with the realities of today, foreign practice, as well as with the principles of affirmation of democracy, when there is a reassessment of behaviors in the context of acts of violence, including the mental abuses in crimes against property.

Exploring the concept of mental abuse, the content of its forms of expression are revealed. The correlation between the categories “threat”, “coercion”, “violence” has been clarified.

The traits characterizing mental abuse in the crimes against property are systematized. These include: reality; intellectual character; threat as a form of expression; the combined nature of harm (material in combination with harm to mental health and sometimes physical, reputational, etc.); influence on the human psyche and blocking its will; the specificity and comprehensiveness of the list of threats.

The definition of the concept of mental violence as a deliberately unlawfully socially dangerous influence on a person's psyche, which acts outside or against his will, is distinguished by intellectual content in the form of threats and is instrumental for the purpose of criminal assault on property.

In order to solve the problems of qualification of crimes against property committed with the use of mental violence, the same understanding of mental violence should be ensured by all law enforcement actors. For this purpose it is advisable to introduce the concept of mental abuse in the provisions of the Criminal Code of Ukraine.

Key words: mental violence, threat, demand, coercion, mental sphere, Criminal Code.

Пoстaнoвкaпрс5лєми

Стабільність і непорушність власності - одне із засадничих положень успішного економічного розвитку держави. У суспільстві з ринковою економікою власність громадян, суспільства і держави одноково важлива, потребує ефективного захисту, зокрема від злочинних посягань. Використання насильства, зокрема психічного, підвищує суспільну небезпеку злочинних посягань на власність. У складах злочинів проти власності це не лише створює загрозу завдання матеріальних збитків, але й спричинює реальну шкоду психологічному та фізичному здоров'ю потерпілого. На суспільному рівні вчинення злочинів проти власності із застосуванням насильства, зокрема психічного, провокує прояви суспільної агресії, сприяє формуванню відчуття безкарності, викликає зневіру громадян у діяльності правоохоронних органів, які нещодавно зазнали істотної реформації.

З розвитком демократії змінюється суспільне й індивідуальне сприйняття форм і проявів насильства, зокрема психічного, у складах злочинів проти власності. Кількісно та якісно збільшується чисельність наукових дефініцій щодо тлумачення поняття психічного насильства у складах злочинів проти власності. З одного боку, це сприяє розвитку уявлення про такий феномен, як психічне насильство у складах злочинів проти власності, з іншого - дещо ускладнює практику застосування відповідних положень кримінального закону України. Отже, проблематика визначення змісту й обсягу поняття психічного насильства у складах злочинів проти власності потребує подальшого сучасного переосмислення.

Стан опрацювання

Окремі аспекти щодо поняття насильства, зокрема психічного, щодо злочинів проти власності, розглядалися у працях Н.О. Антонюк, М.М. Бабаєва, М.І. Бажанова, ГВ. Борзенкова, О.І. Бойцова, Н.М. Букаєва, В.А. Владімірова, Є.В. Ворошиліна, С.С. Гаскіна, Л.Д. Гаухмана, О.О. Дудорова, О.І. Дітріх, В.П. Ємельянова, А.В. Іващенко, І.І. Карпеця, А.П. Козлова, М.Й. Коржанського, Л.Л. Круглікова, П.С. Матишев- ського, В.О. Навроцького, Л.В. Сердюк, А.Н. Романківа, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, Р.Д. Шарапова та багатьох інших провідних вітчизняних і закордонних учених. Однак здебільшого поняття психічного насильства у складі злочинів проти власності розглядалося фрагментарно, щодо окремих складів злочинів і в контексті розмежувальних ознак. Натомість цілісного уявлення про зміст і обсяг поняття психічного насильства, зокрема щодо злочинів проти власності, у сучасній доктрині кримінального права України дотепер не сформовано.

Мeтa cтaттi - визначити сучасний зміст поняття психічного насильства у складах злочинів проти власності.

Виклад основного матеріалу

У юриспруденції поняття насильства зазвичай ототожнюється із цілеспрямованим обмеженням свободи поведінки, що вирізняється підпорядкуванням, порушенням прав і завданням шкоди людині, групі осіб чи їх більшим суспільним об'єднанням. Так, наприклад, А.В. Іващенко й А.І. Марцева розглядають насильство як активну соціальну діяльність (поведінку проти вільного волевиявлення) [1, с. 4]. Існує й інша думка про насильство як про «суспільні відносини, у ході яких одні індивіди (групи людей) з допомогою зовнішнього примусу, що представляє загрозу життю, підпорядковують собі інших» [2, с. 36]. В окремих дослідженнях визначення насильства схоже з дефініцією злочинного діяння. Отже, насильство розглядається як вольове, суспільно небезпечне, протиправне, винне, із застосуванням фізичної або психічної сили діяння, що посягає на суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, завдає їм шкоди або створює загрозу її завдання, виражене в передбачених законодавством межах і обсягах. Так звані діяння - прояви психічного насильства спрямовані на сферу психіки іншої людини та призводять до негативних наслідків [3, с. 7].

Отже, однією із сутнісних ознак психічного насильства є його вплив на психіку людини, а не на її тіло чи органи чуття. У найбільш загальному плані психіка - це свого роду рефлексія організму, тобто здатність до реагування на подразники як внутрішнього, так і зовнішнього щодо людини походження. Вища форма психіки - свідомість. Злочинний результат повинен бути досягнутий не інакше, як шляхом завдання душевних страждань потерпілому або спричинення потерпілому різного роду розладів психіки, що досягається завдяки психологічному тиску. Під психічними стражданнями зазвичай розуміють негативні емоційні стани людини, які мають затяжний характер (напруга, збудження, стрес, фрустрація, тривожність тощо).

Справедливим є твердження про суспільну небезпеку психічного насильства, що проявляється не лише в порушенні конституційних прав і свобод потерпілих, але й у можливості завдання шкоди життю або здоров'ю людини, причому шкоди як психічної, так і фізичної. Адже судовій практиці відомі випадки, коли виявлено причинно- наслідковий зв'язок між висловленою на адресу потерпілого образою і серцевим нападом, що виник унаслідок цього. Насилля створює також загрозу завдання майнової шкоди (наприклад, у разі вимагання).

Істотною ознакою, що відображає специфіку психічного насильства є інтелектуальний спосіб впливу на потерпілого (словесно чи шляхом демонстрації зброї тощо). Причому умисел, зокрема у складах злочинів проти власності, спрямований не на завдання шкоди здоров'ю, а на досягнення іншого злочинного результату, наприклад, заволодіння чужим майном.

Невід'ємною ознакою психічного насильства, зокрема у складах злочинів проти власності, є обмеження волі потерпілого. Адже внаслідок застосування до потерпілого психічного насильства той позбавляється можливості діяти на власний розсуд. У такому разі доцільно говорити про дію не лише всупереч волі потерпілого, але й поза його волею (обман або гіпнотичне навіювання).

Розкриваючи зміст поняття психічного насильства, варто вказати на специфічність його форм виразу. Так, окремі науковці вважають погрозу єдино можливою формою психічного насильства. Інші ж визначають психічне насильство суто як погрозу застосування фізичного насильства [4, с. 16]. Значна частина науковців психічне насильство співвідносять не лише з погрозою, але й з обманом, а також станом, що виникає внаслідок психофізичного та психотехнологічного впливу, - стан керованої (гіпнотичної) і заміщеної (зомбованої) свідомості [5, с. 93]. Окремі дослідники вважають формами психічного насильства образу, знущання, цькування тощо. Варто погодитися з О.В. Дітріх, яка зазначає, що за обсягом поняття «психічне насильство» значно ширше, ніж поняття погрози, оскільки охоплює й інші види протиправного впливу на психіку людини. Останні ретельно не досліджені в юридичній науці й належним чином не відображені в положеннях чинного законодавства України про кримінальну відповідальність [3, с. 7]. Кардинальне вирішення цього питання пропонує Л.А. Наконечна. Із цією метою вбачає доцільним відмовитися від уживання поняття «психічне насильство», замінивши цей термін на інший - «психічний вплив». Останній мав би охоплювати широкий спектр відмінних від фізичного насильства проявів [6, с. 6-7]. Однак така пропозиція видається дискусійною та потребує окремого розгляду.

У теорії кримінального права домінує підхід до визначення сутнісного змісту поняття психічного насильства, зокрема у складах злочинів проти власності, з допомогою категорій «погроза» та «примус» [3, с. 7]. Розглядаючи їх у контексті поняття психічного насильства, Р.Ш. Бабанли вважає, що погроза вчиняється суто з метою залякування, а не зміни поведінки. Натомість примус завжди спрямовано на зміну поведінки потерпілого у вигідному для винного напрямі [7, с. 89]. Примус - це насильство, яке поєднане з вимогою. Окрім цього, у разі примусу вплив на особу здійснюється лише проти її волі, на відміну від насильства, коли вплив здійснюється як проти, так і поза волею та свідомістю особи [8, с. 82].

Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити, що сутність психічного насильства полягає в цілеспрямованому деструктивному впливі на психіку особи, форми такого впливу можуть різнитися [9, с. 10 ]. Що стосується злочинів проти власності, то вплив здійснюється у формі погроз, що мають бути дійсні та реальні. За містом може бути погроза фізичного впливу на тіло людини, погроза знищення або пошкодження майна, обмеження прав, свобод або законних інтересів особи, розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Зокрема, погроза фізичного впливу може передбачати насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, зокрема погрозу вбивством чи завданням тяжкого тілесного ушкодження. Попри те, що погроза може бути спрямована на завдання шкоди не тільки потерпілому, а і його близьким родичам, кінцевою метою погрози є зміна поведінки саме потерпілого в бажаному для зловмисника напрямі. У складах злочинів проти власності психічне насильно, що виражається у формі різного виду погроз, є інструментальним. Це спосіб впливу на поведінку особи з метою її зміни в бажаному для винного напрямі - для заволодіння чужою власністю (майно, право на майно, дії майнового характеру). Однак водночас у складах злочинів проти власності погроза може розглядатися не лише як спосіб, але й як окрема дія (ст. 195 «Погроза знищення майна» Кримінального кодексу України).

Отже, слушним видається підхід, коли психічне насильство розглядається як вплив на психічну сфери людини та проявляється в її залякуванні чи примусі до певної поведінки [10, с. 102]. За функціональною спрямованістю психічне насильство полягає у впливі на волю, свідомість потерпілого з метою спрямувати його поведінку в бажаному для винного напрямі або ж помститися (наприклад, погроза знищення майна загальнонебезпечним способом). За спрямованістю психічне насильство у складах корисливих злочинів проти власності націлене на протиправне заволодіння майном потерпілого чи примус його до вчинення дій майнового характеру. Особливістю психічного насильства також є те, що зазвичай це спосіб впливу на поведінку потерпілого (за винятком погрози умисного знищення майна загально- небезпечним способом, коли мета - завдання страждання потерпілому у зв'язку із втратою майна, зокрема, у такий демонстративний спосіб).

Висновки

Отже, у теорії кримінального права України впродовж тривалого часу домінував так званий «вузький» підхід до тлумачення обсягу та змісту поняття психічного насильства. Останнє зазвичай ототожнювалося суто з погрозою застосування фізичного насильства, зокрема у складах злочинів проти власності. Водночас із розвитком демократії змінюється суспільне сприйняття психічного насильства в напрямі розширення його можливих форм проявів. Зважаючи на суспільний запит, відповідних змін мають зазнавати й підходи до кримінально- правової оцінки психічного насильства, зокрема у складах злочинів проти власності.

У складах злочинів проти власності під психічним насильством пропонується розуміти умисний протиправний суспільно небезпечний вплив на психіку людини, що чиниться поза її волею або всупереч їй, вирізняється інтелектуальним змістом, вчиняється у формі погроз та має інструментальний характер у цілях злочинного посягання на чужу власність. Варто наголосити, що розглянуті в даній статті питання залишаються дискусійними, а запропоноване визначення лише має на меті окреслити бодай мінімальний набір ознак, що відображають особливості психічного насильства у складах злочинів проти власності.

Для вдосконалення практики застосування відповідних положень Кримінального кодексу, посилення його превентивного значення варто забезпечити чіткість оцінки проявів насильства, зокрема психічного, у складах злочинів проти власності. Із цією метою доцільно розробити й закріпити поняття психічного насильства у положеннях Кримінального кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Иващенко А.В., Марцев А.И. Методология правового исследования насилия. Социально-правовые проблемы борьбы с насилием. Омск, І996. 123 с.

2. Гусейнов А.А. Понятие насилия и ненасилия. Вопросы философии. 1994. № 6. С. 30-45.

3. Дітріх О.І. Насильство у складах корисливих посягань на власність за кримінальним правом України. : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08.. Київ, 2009. 15 с.

4. Буркина О.А., Векленко В.В. Угроза неопределенного характера при завладении имуществом. Психопедагогика в правоохранительных органах. 2006. № 2. С.16-17.

5. Тер-Акопов А.А. О правовых аспектах психической активности и психологической безопасности человека. Государство и право. 1993. № 4. С. 88-97.

6. Наконечна Л.А. Насильство як наскрізне кримінально-правове поняття : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів, 2016. 21 с.

7. Бабанли РШ. Погроза вбивством: значення та місце в системі кримінального права України : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2010. 193 с.

8. Собко Г.М. Відмінність поняття психологічного та психічного насильства від психічного примусу. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 4. С. 80-82.

9. Гертель Е.В. Уголовная ответственность за угрозу : монография. Омск, 2010. 123 с.

10. ГуняІ.І. Види насильства в кримінальному праві. Форум права. 2014. № 2. С. 99-103.

Размещено на Allbest.ru