Система адміністративного права України

Размещено на http://www.allbest.ru

Система адміністративного права України

THE SYSTEM OF ADMINISTRATIVE LAW OF UKRAINE

Тімашов В.О.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Київського національного торговельно-економічного університету

Вашко Я.1,

здобувач бакалаврського рівня вищої освіти факультету міжнародної торгівлі та права Київського національного торговельно-економічного університету

Стаття присвячена аналізу складових частин системи адміністративного права України та, на основі аналізу, формулюванню висновків і пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства України, а також на забезпечення розвитку та функціонування всіх елементів системи адміністративного права України. У роботі досліджено, що являє собою система адміністративного права України. З'ясовано, якими є складові частини системи адміністративного права, а також їхня сутність, місце та призначення в системі права.

Методологічну основу дослідження становить система історичних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. Використовувались, зокрема, методи аналізу та синтезу; історико-правовий метод та порівняльно-правовий метод.

Досліджено роботи та погляди науковців у галузі юриспруденції та їхні підходи до розкриття суті та змісту всього комплексу системи адміністративного права та її призначення в суспільстві, а також точки зору щодо визначення предмета адміністративного права, його ролі та функції як фундаментальної складової частини системи адміністративного права. На основі проведеного аналізу було визначено спрямованість предмета адміністративного права України. Підкреслено конституційні засади, які покладені в основу предмета адміністративного права та інші його провідні складові частини.

Зазначено специфічний метод регулювання суспільних відносин у галузі адміністративного права. Проведено аналіз способів впливу, що містить адміністративно-правовий метод регулювання та сутність його елементів. Визначено характер правовідносин, які виникають під впливом адміністративно-правового методу регулювання.

Виокремлено норми адміністративного права, які закладені в основу структури системи адміністративного права та їхня особлива структурна побудова. Підкреслено актуальність впливу норм адміністративного права на сфери суспільного життя. адміністративний право суспільний

Ключові слова: адміністрування, адміністративне право, предмет адміністративного права, публічний інтерес, метод субординації, метод координації, адміністративно-правовий метод, припис, заборона, дозвіл.

The article is devoted to the analysis of the components of the system of administrative law of Ukraine and, based on the analysis, formulation of conclusions and proposals aimed at improving the legislation of Ukraine, as well as to ensure the development and functioning of all elements of the system of administrative law of Ukraine. The paper investigates what constitutes a system of administrative law of Ukraine. It is found out what are the components of the administrative law system, as well as their essence, place and purpose in the legal system.

The methodological basis of the research is the system of historical, general scientific and special legal methods. In particular, synthesis and synthesis methods were used; the historical-legal method and the comparative-legal method.

The works and views of scholars in the field of jurisprudence and their approaches to revealing the essence and content of the whole complex of the system of administrative law and its purpose in society are investigated. And also the point of view of defining the subject of administrative law, its role and function as a fundamental component of the system of administrative law. On the basis of the analysis the orientation of the subject of administrative law of Ukraine was determined. The constitutional principles that underlie the subject of administrative law and its other constituent parts are emphasized.

The specific method of regulation of public relations in the field of administrative law is specified. An analysis of the influence methods, containing the administrative and legal method of regulation and the essence of its elements, was carried out. The nature of the legal relations arising under the influence of the administrative-legal method of regulation is determined.

The rules of administrative law, which underlie the structure of the system of administrative law and their special structural construction, are distinguished. The urgency of the influence of the rules of administrative law on the spheres of public life is emphasized.

Key words: administration, administrative law, subject of administrative law, public interest, method of subordination, method of coordination, administrative-legal method, prescription, prohibition, permission.

Постановка проблеми

Адміністративне право як одна із провідних галузей публічного права - найбільш об'ємна за предметом правового регулювання. Це пояснюється тим, що адміністративне право є управлінським правом, а його назва походить від латинського слова administrare, що означає управляти (керувати). Отже, очевидно, що його виникнення й існування зумовлено необхідністю правового забезпечення основної функції держави - управління.

Оскільки державне управління покликано забезпечити стабільний і впорядкований розвиток суспільства, то цілком природно, що воно здійснюється стосовно величезного масиву проявів соціального життя. Визнання цієї особливості допомагає у кращому розумінні динамічної (такої, що постійно змінюється), складної та мозаїчної природи предмета регулювання адміністративного права, в адекватному поясненні того факту, що наукові розвідки предмета адміністративного права завжди стикаються з певними труднощами. До того ж, нині проблема фор мулювання предмета адміністративного права ускладнюється «переформатуванням» державного управління на забезпечення інтересів окремого індивіда. Зазначені обставини свідчать про особливу актуальність і значення для науки та практики дослідження такого правового феномена, як адміністративне право.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найбільш вагомий вклад у розроблення теорії адміністративного права здійснили В.Б Авер'янов, Д.Н. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, Г Брэбан, В.М. Гаращук, В.М. Гессен, І.С. Гриценко, А.І. Єлістратов, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, Є.В. Курінний, В.К. Шкарупа та ін. Але, попри динамічний розвиток вітчизняної науки адміністративного права, вченим не вдалось виробити єдиного підходу до розкриття його змісту.

Мета роботи полягає в тому щоб на основі аналізу положень Конституції України, наукової думки провідних вітчизняних й зарубіжних адміністративістів сформулювати поняття сучасного адміністративного права України.

Виклад основного матеріалу

Адміністрування відбувається в будь-якому суспільстві і майже в кожному людському колективі. Залежно від конкретних історичних, економічних, політичних та інших умов можуть змінюватися його цілі, форми, методи. Незмінним залишається лише одне - загальна потреба соціуму в організації та керівництві.

Базисом цієї потреби є потреба в налагодженні взаємодії людей заради спільної мети. Саме співробітництво з метою досягнення конкретних цілей перетворює окремо взятих індивідів на єдиний колектив, найзагальнішою формою якого є суспільство, яке є найвищою формою людської організації.

Адміністрування, як і весь комплекс відносин, що складаються в суспільстві, є багатоплановим й багатогранним явищем. Воно використовується в багатьох сферах соціального життя, таких як економічна, політична, культурна тощо. Через багатосторонність соціального адміністрування його досліджують представники різних галузей знань: економісти, соціологи, філософи, психологи, юристи.

Професор Ю.П. Битяк має точку зору, згідно з якою «предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій державного управління, із приводу здійснення широкої та різноманітної виконавчої і розпорядчої діяльності» [1, с. 19]. А В.К. Шкарупа, який також займався дослідженням адміністративного права, у своїх працях вказував на предмет адміністративного права як на «сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі організації та діяльності виконавчої влади, а також пов'язаних із внутрішньою організацією діяльності державних органів, інших державних організацій та органів місцевого самоврядування, із застосуванням заходів державного примусу, реалізацією та захистом прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади та здійсненням окремими недержавними формуваннями делегованих їм повноважень та функцій виконавчої влади» [2, с. 5].

Академік Ківалов С.В., який очолює Національний університет «Одеська юридична академія», підкреслює, що «предмет адміністративного права - це сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі організації та функціонування органів державного управління, що здійснюють державне управління сферами суспільного життя, функціонування адміністративної юстиції і притягнення винних до адміністративної відповідальності» [3, с. 9].

Місцем «управлінської складової частини» та її роллю в системі адміністративного права займався заслужений юрист України - В.Б. Авер'янов, який у своїй роботі зазначив, що управлінська складова частина являє собою тільки одну із частин діяльності органів публічної влади. Виходячи із цього, він пропонує доповнити предмет адміністративного права трьома групами не «управлінських» відносин: а) тих, які виникають у зв'язку з підготовкою і прийняттям різного роду індивідуальних рішень із приводу реалізації численних суб'єктів прав приватних осіб;

б) відносин як реагування на різноманітні інші звернення приватних осіб, включаючи розгляд в адміністративному порядку їхніх скарг; в) відносин щодо застосування адміністративного примусу» [4, с. 57]. На його думку, використовуючи будь-який підхід до тлумачення предмета адміністративного права за управлінськими відносинами, своєї суті та провідного місця в системі адміністративного права він не втратить [5, с. 241].

Формуючи нове значення предмета адміністративного права, Є.В. Курінний долучив до його змісту цілу систему однорідних груп суспільних відносин регулятивного та охоронного типу, в яких реалізуються права, свободи і обов'язки учасників владно-управлінської діяльності або адміністративно-правового захисту. А поза межами предмета адміністративного права він залишив регулятивні, матеріальні та владно-управлінські відносини, суспільні відносини, пов'язані із земельними або фінансовими ресурсами [6, с. 30].

Російський адміністративіст Д.Н. Бахрах вважає, що предмет адміністративного права можна тлумачити як «сукупність суспільних відносин, що виникають під час формування державної адміністрації та здійснення нею владної діяльності», проте він також виокремив предмет адміністративного права і в широкому розумінні, який, на його думку, складається із сукупності «суспільних відносин, пов'язаних із владною діяльністю суб'єктів публічної виконавчої влади щодо виконання законів і актів правосуддя, якщо вони не стали предметом регулювання інших галузей права в процесі укладення та виконання адміністративних договорів, а також адміністративного судочинства, з метою забезпечення реалізації та захисту прав громадян, нормального функціонування громадянського суспільства та держави» [7, с. 33].

Сьогодні виділяють таких суб'єктів публічної адміністрації: 1) орган виконавчої влади; 2) орган місцевого самоврядування; 3) об'єднання громадян чи підприємство під час здійснення делегованої державної функцій;

посадову особу будь-якого із зазначених колективних суб'єктів публічної адміністрації.

Досліджуючи адміністративне право, можна виокремити об'єкти публічного управління, а саме: 1) громадян України; 2) іноземців та осіб без громадянства; 3) непу- блічну фізичну особу зі спеціальним статусом, наприклад фізичну особу-підприємця без створення юридичної особи; 4) непублічних юридичних осіб; 5) підпорядкованих за службою, які нижче стоять в ієрархічному статусі, суб'єкти публічної адміністрації.

Що стосується широкого розуміння предмету адміністративного права, то можна підкреслити такі аспекти. У відповідності до ст. 3 Конституції України визначено: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [8]. Ці конституційні положення відображаються у предметі адміністративного права, адже саме на нього юриспруденція покладає завдання розвитку та тлумачення для потреб правозастосування положень Контитуції України.

М.М. Титович зазначав, що першим предметом внутрішнього управління держави становить саме захист осіб, майна та громадського порядку у випадку різних небезпек [9, с. 16], тож можна зазначити, що провідним завданням предмета адміністративного права України є забезпечення публічною адміністрацією прав і свобод людини.

Як провідну ознаку складових частин предмету адміністративного права є його публічна спрямованість. Через те, що адміністративне право врегульовує публічні правовідносини, публічний інтерес стає змістом публічних правовідносин. У широкому розумінні публічний інтерес являє собою інтерес сукупності, тобто суспільства, людей тощо [10]. Державна влада визначає, як публічний інтерес залежить від рівня правової свідомості суб'єктів правотворчості. І те, що влада вважає загальним благом, більшість населення може не вважати таким. Але, в будь якому випадку, вимоги, які ставляться до об'єктів публічного управління, мають забезпечувати суспільне благо народу України, а не виражати приватний інтерес публічної адміністрації.

Поряд із предметом не менш важливу роль у здійсненні адміністративним правом регулятивної функції відіграє метод регулювання суспільних відносин, або його ще називають методом адміністративного права. Саме поняття предмета і методу правового регулювання покладені в основу характеристики будь-якої галузі права, включаючи й адміністративне право.

В юридичній літературі зазначаються два первинних прийомів регулювання: а) метод субординації та б) метод координації. Вищезазначені методи визначають особливість юридичного режиму, який утворюється в конкретній галузі права.

Метод субординації покликаний сформувати централізоване, імперативне регулювання, яке зверху до низу проводиться на владно-імперативних засадах. Юридична вплив походить зверху, від суб'єктів, наділених спеціальними повноваженнями. Тому статус сторін, їхнє становище у правовідносинах насамперед характеризується субординацією чи підпорядкованістю [11, с. 36].

Метод координації являє собою децентралізоване, диспозитивне регулювання, що проводиться на паритетних засадах. Юридичного впливу за такого регулювання зазнають будь-які суб'єкти правовідносин. Тому статус суб'єктів характеризується в першу чергу їхнім рівноправним становищем у правовідносинах [11, с. 36].

На практиці вищевказані методи у чистому вигляді не трапляються. Адже будь-який правовий режим - це їхній симбіоз і модифікація. Однак за будь-яких обставин один із вищенаведених методів відіграє провідну роль, є своєрідним юридичним фундаментом, що справляє вирішальний вплив на формування і характер правового режиму. Такі первинні методи можна прослідкувати в адміністративному праві.

Адміністративна-правовий метод є сукупністю прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне становище сторін у правовідносинах [11, с. 37].

Правовідносини, які виникають під впливом адміністративно-правового методу регулювання, характеризуються нерівністю сторін, які в юридичній літературі нерідко мають назву «владовідносини», чи «відносини влади і підпорядкування».

Аналіз прийомів (способів, засобів) впливу, що містить адміністративно-правовий метод регулювання, вказує на те, що їхній зміст складається із трьох компонентів: приписів, заборон, дозволів.

Приписи - покладення прямого юридичного зобов'язання чинити ті чи інші дії за умов, передбачених нормою.

Заборони - фактично це також приписи, але іншого характеру, а саме: покладення прямих юридичних обов'язків не чинити тих чи інших дій за умов, передбачених правовою нормою.

Дозволи - юридичний дозвіл чинити за умов, передбачених нормою, ті чи інші дії або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням.

Приписи, заборони і дозволи використовуються для регулювання суспільних відносин багатьма галузями права. Вони відрізняються один від одного мірою практичного використання конкретного регулятивного прийому. Одним галузям права притаманні риси, властиві цивільно-правовому методу, а іншим - адміністративно- правовому методу. Через це будь-які спроби концентрувати особливі риси, властиві певній групі відносин, неодмінно приводили до визнання наявності одного із двох методів [11, с. 38].

Адміністративне право є цілісною, але водночас чітко структурованою системою юридичних норм. Основу внутрішньої організації цієї системи складають декілька критеріїв, де фундаментальну роль грає діапазон дії адміністративно-правових норм.

За масштабом впливу на суспільні відносини виокремлюють дві групи норм адміністративного права:

перша група - це норми загального характеру, які поширюються на будь-які напрями діяльності публічної адміністрації;

друга група - це норми, що регулюють суспільні відносини в окремих секторах публічного адміністрування.

Цей поділ являє собою основу структури системи адміністративного права, яка поділяється на дві частини: Загальну та Особливу частини.

Ці частини самі по собі також мають власну будову, яким властива певна структура. Відповідно до характеру закріплюваних ними загальних положень норми Загальної частини адміністративного права поділяються на:

норми, що містять визначення базових категорій і понять адміністративного права;

норми, які закріплюють основні принципи публічного адміністрування;

норми, що закріплюють основи правового статусу суб'єктів адміністративного права;

норми, які визначають основні задачі публічного адміністрування;

норми, які визначають загальні форми і методи публічного адміністрування.

А норми Особливої частини адміністративного права поділяються відповідно до сфери суспільно-державного життя, у якій вони діють.

За цим критерієм в Особливій частині адміністративного права можна виділити декілька блоків адміністративно-правових норм:

норми, якими регулюються відносини в економічній сфері (публічне адміністрування економікою);

норми, які регулюють відносини в гуманітарній сфері (публічне адміністрування гуманітарною сферою);

норми, які регулюють відносини в інших сферах суспільного і державного життя.

Висновки

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що адміністративне право в межах свого предмета утворює конкретний правовий режим організації та діяльності органів публічної адміністрації щодо виконання публічних зобов'язань, а також інших учасників цих відносин. Правовий режим в адміністративному праві являє собою саме той засіб, завдяки якому здійснюється забезпечення публічного інтересу в межах предмета адміністративного права специфічними і характерними правовими методами впливу.

Адміністративне право, здійснюючи регулятивну функцію, використовує специфічні методи, які ґрунтуються на владно-імперативних нормах та є основою правового режиму адміністративного права.

Таким чином, можна сформулювати таке поняття правового режиму адміністративного права: це закріплене нормами адміністративного права особливе поєднання юридичних засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов'язань із метою забезпечення публічного інтересу в публічному управлінні та публічному адмініструванні.

Адміністративне право є галуззю права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) формуються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність.

Не існує сфери суспільного життя, яка б не мала дотику з адміністративним правом та яка б не підпадала під врегулювання тих чи інших відносин нормами цієї галузі. Норми адміністративного права регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій та поширюють свій вплив на окремих індивідуумів.

Список використаних джерел

Адміністративне право України : підручник / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.М. Гаращук та ін. ; за ред. Ю.П. Битяка. Харків : Право, 2001.528 с.

Общая теория права и государства : учебник / Под ред. В.В. Лазарева. 3-е изд., перераб. и доп. Москва : Юристъ. 2001. 112 с.

Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2007 р. № 09.1-22/688 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів». Адвокат Бухгалтера. 2007. № 26.

Закон України від 5 липня 2012 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні». Відомості Верховної Ради України. 2013. № 33. Ст. 435.

Мельник РС. Від чого залежить ефективність здійснення адміністративного судочинства? Вісник господарського судочинства України. 2008. № 5. С. 154-159.

Кононов П.И. Административное право. Общая часть: Курс лекций. Кировоград, 2002. 416 с.

Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: Полный курс. Москва. 2001.697 с.

Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. Філософія та енциклопедія права в Університеті Святого Володимира: У 2 кн. Кн. 2. Київ.345 с.

Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть) : учебное пособие. Харків. 2002. 288 с.

Тимощук В. Адміністративна реформа - історія, очікування та перспективи. Київ : Факт. 2002. 100 с.

Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України : підруч. Київ : Юрінком Інтер. 2003. 544 с.Размещено на Allbest.ru