Наказне провадження в національному та зарубіжному цивільно-процесуальному праві

Аналіз стану нормативно-правового врегулювання наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах. Виокремлення індивідуальних ознак наказного провадження, що аргументують необхідність його функціонування та відмежування від позовного провадження.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 17.03.2021
Размер файла 22,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ

SIMPLIFIED PROCEEDINGS IN NATIONAL AND FOREIGN CIVIL PROCEEDINGS LAW

провадження наказний врегулювання правовий

Білоус Т.Й.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

цивільного права та процесу Університету

державної фіскальної служби України

Сидорчук О.В.,

студентка VI курсу Навчально-наукового

інституту права Університету державної фіскальної служби України

У цій статті розглядаються особливості інституту наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах. Підвищена увага до наказного провадження як до спрощеного різновиду судочинства аргументується великим рівнем навантаження судових органів, що призводить до затягування вирішення справ. Нормативно-правове врегулювання інституту наказного провадження в Україні не є досконалим. Відповідно до цього пропонується проаналізувати сучасний стан нормативно-правового врегулювання наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах для проведення порівняльного аналізу із внесенням у майбутньому пропозицій щодо вдосконалення такої процедури в Україні.

У ході дослідження було виокремлено основні індивідуальні ознаки наказного провадження, що аргументують необхідність його функціонування та відмежування від позовного провадження. Було проаналізовано нормативно-правове врегулювання процедури наказного провадження в Україні, в результаті якого було виявлено, що останні зміни, внесені до законодавства, можна визначити як позитивні зрушення до спрощення процедури наказного провадження. Проте, незважаючи на це, авторами було виокремлено низку проблем, які досі залишаються невирішеними.

Відповідно, авторами було проведено дослідження особливостей нормативно-правового регулювання інституту наказного провадження в країнах СНД та країнах Європи. Було визначено переваги та недоліки процедури наказного провадження в таких країнах, як: Республіка Білорусь, Республіка Молдова та ін. Окремо було розглянуто особливості спрощеного судочинства в країнах Європейського Союзу, основною перевагою якого було визначено можливість подавати заяву про видачу судового наказу, а також інших документів в електронній формі.

На підставі здійсненого порівняльного аналізу нормативно-правового регулювання інституту наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах авторами були визначені основні проблеми реалізації цього виду провадження. У висновках були запропоновані шляхи вдосконалення наявної системи наказного провадження.

Ключові слова: наказне провадження, судовий наказ, спрощене судочинство, вимоги, за якими може видаватись судовий наказ, міжнародний досвід.

This article discusses the peculiarities of the institute of simplified proceedings in Ukraine and foreign countries. Increased attention to simplified proceedings as a simplified form of justice is justified by the high level of burden on the judiciary, which leads to a delay in the resolution of cases. The legal regulation of the institute of simplified proceedings in Ukraine is not perfect. Accordingly, it is proposed to analyze the current state of legal regulation of simplified proceedings in Ukraine and foreign countries for comparative analysis, with further proposals to improve this procedure in Ukraine.

In the course of the study, the main individual features of the simplified proceedings were highlighted, arguing the need for its functioning and distinguishing it from the legal proceedings. The regulatory regulation of the criminal procedure in Ukraine was analyzed, which revealed that recent changes to the legislation could be identified as positive developments in the simplification of the criminal procedure. But despite this, the authors have highlighted a number of problems that remain unresolved.

Accordingly, the authors conducted a study of the peculiarities of regulatory regulation of the institution of simplified proceedings in the CIS and European countries. The advantages and disadvantages of the criminal procedure in the following countries were identified: Republic of Belarus, Republic of Moldova and others. The features of the simplified judicial procedure in the countries of the European Union were considered separately, the main advantage of which was the possibility to apply for a court order, as well as other documents in electronic form.

On the basis of a comparative analysis of the legal regulation of the Institute of Simplified proceedings in Ukraine and foreign countries, the authors identified the main problems of implementation of this type of proceedings. The conclusions suggested ways to improve the current system of criminal proceedings.

Key words: simplified proceedings, court order, summary judgment, requirements on which a court order may be issued, international experience.

Постановка проблеми

Стрімкі соціальні, політичні та економічні зміни, які нині відбуваються в Україні, призводять до ускладнення соціальних відносин у суспільстві. За даними офіційної статистики, кількість звернень до суду в порядку позовного провадження щорічно збільшується. Як наслідок, перенавантаження судів та зменшення ефективності їх роботи загалом. Одним з варіантів часткової мінімізації цієї проблеми є удосконалення альтернативних засобів захисту прав та інтересів особи, зокрема процедури наказного провадження в Україні.

Оскільки інститут наказного провадження в незалежній Україні почав діяти лише з прийняттям нового цивільнопроцесуального кодексу в 2004 р., впевнено можна говорити, що ця сфера не досить висвітлена в наукових дослідженнях. Вдосконалення інституту наказного провадження, в тому числі розширення вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, може значно зменшити розгляд справ у порядку позовного провадження і тим самим змінити навантаження на органи судочинства. Модернізація процедури наказного провадження в Україні неможлива без урахування досвіду зарубіжних кран. Автори вважають за необхідне провести порівняльний аналіз інституту наказного провадження в Україні, європейських країнах та країнах СНД для обрання оптимального способу вдосконалення процедури наказного провадження.

Аналіз останніх досліджень. Нині до науковців, які у своїх працях досліджували та висвітлювали це питання, слід віднести О.О. Колосову, С.Я. Фурсу, М.В. Вербіцьку, Г.В. Фазикош, Д.Д. Луспеник, О.М. Великороду. Важливою і фундаментальною працею у цій сфері є дисертація М.В. Вербіцької «Наказне провадження в цивільному процесі України», 2011 р. У цій роботі автор запропонувала визначення наказного провадження, розкрила його сутність, проаналізувала поняття судового наказу та вимоги, за якими він має бути виданий, запропонувала шляхи вдосконалення законодавства у цій сфері.

Мета цієї статті проаналізувати сучасний стан нормативно-правового регулювання інституту наказного провадження в Україні, висвітлити особливості такої процедури в зарубіжних країнах, визначити недоліки наказного провадження в Україні та запропонувати шляхи вдосконалення наявної системи.

Виклад матеріалу

Зрозуміло, що це питання неодноразово досліджувалось ученими, проте через нестабільність процесуального законодавства України, в тому числі і цивільно-процесуального законодавства, необхідним є додаткове дослідження процедури наказного провадження.

Захист цивільних прав та інтересів це процес відновлення порушеного права особи з подальшою компенсацією отриманих збитків або ж поновленням порушеного права. Нині є багато способів захисту як досудових, так і судових. Одним із різновидів судового захисту цивільних прав та інтересів особи є процедура наказного провадження. Оскільки досі визначення цього поняття законодавчо не закріплене, пропонуємо виокремити найважливіші ознаки наказного провадження. Таким чином, слід виокремити такі ознаки:

- наказне провадження є самостійним різновидом провадження, оскільки цивільно-процесуальним законодавством передбачена окрема процедура подачі заяви про видачу судового наказу, розгляду справи та видачі судового наказу;

- наказне провадження є спрощеним видом провадження, оскільки не передбачається виклик сторін для розгляду справи, а також строки розгляду та вирішення справи в порядку наказного провадження значно коротші порівняно з позовним;

- справа може бути розглянута в порядку наказного провадження лише за наявності вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України. У цьому полягає особливість наказного провадження, оскільки лише за визначеним колом вимог особа може звернутись із заявою про видачу судового наказу;

- вимоги про видачу судового наказу мають бути безспірними. Так, наприклад, одна з вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачена ч. 5 ст. 161 ЦПК України: «заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб» [1]. Законодавець наголошує, що судовий наказ може бути виданий тільки, якщо вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства, оскільки такого роду питання являють собою спір про право;

- за результатами розгляду заяви видається судовий наказ, який відповідно до ст. 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу [1];

- сторонами у наказному провадженні є стягувач та боржник.

Отже, наказне провадження це особливий, спрощений та самостійний вид провадження, застосування якого аргументується відсутністю спору про право та наявністю вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України, результатом якого є видача судового наказу.

Аналізуючи нормативно-правове регулювання наказного провадження в Україні, слід наголосити, що за весь період існування інституту наказного провадження в Україні цю процедуру вже було значно вдосконалено. Так, з 2004 р. було внесено багато змін, які однозначно стали позитивними зрушеннями в спрощенні наказного провадження. Аналізуючи чинний Цивільно-процесуальний кодекс України та порівнюючи його з попередньою редакцією, можна виокремити такі зміни:

- розширення кола вимог, за якими може бути видано судовий наказ (на поточний момент у ст. 161 ЦПК України визначено 7 вимог);

- вдосконалення форми заяви про видачу судового наказу, а саме мають бути зазначені: «ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника» [1];

- визначення переліку документів, які мають та можуть бути подані до заяви про видачу судового наказу;

- збільшення строку розгляду заяви про видачу судового наказу з трьох до п'яти днів з моменту її надходження до суду;

- можливість повідомлення боржника про видачу судового наказу шляхом «надсилання не пізніше наступного дня його копії (тексту), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має» [1]. Це є значним кроком уперед, оскільки є початком до введення системи електронного документообігу в процедурі наказного провадження. Але знову ж таки породжує питання: яким чином можна впевнитись, що зазначена електронна пошта боржника є активною, що він справді отримає повідомлення про видачу судового наказу?;

- збільшення строку подання заяви про скасування судового наказу з десяти до п'ятнадцяти днів.

З цього можна зробити висновки, що є позитивні зрушення вдосконалення інституту наказного провадження в Україні. Проте, на думку авторів, проведення порівняльного аналізу інституту наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах є необхідним етапом для подальшого вдосконалення нормативно-правового регулювання та практичної реалізації такої процедури.

Перш за все пропонується розглянути особливості процедури наказного провадження в країнах СНД. Так, наприклад, у статті 394 ЦПК Білорусі зазначається розширене коло вимог, за якими може бути виданий судовий наказ: «лише за вимогою, що підтверджена нотаріально посвідченим правочином, а не будь-яким письмовим правочином; вимогою про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей; вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; вимогою організації, що здійснює професійне страхування, про стягнення заборгованості за відповідним договором страхування; вимогою, заявленою органом внутрішніх справ про стягнення витрат на розшук відповідача, боржника або дитини; вимогою про стягнення з громадян недостачі за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами» [2]. Порівняно з національним законодавством України перелік вимог за законодавством Республіки Білорусь є досить розширеним, хоча окремі з них стосуються не цивільно-правових, а публічних правовідносин, таких як, наприклад, вимоги про стягнення з громадян недостачі за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами.

Слід зазначити, що перелік за цивільно-процесуальним законодавством Молдови порівняно з Україною також є досить розширеним. Так, є такі вимоги: «вимога, яка виникла у зв'язку з придбанням речі в кредит або надання її в лізинг, вимога про видачу судового наказу на вимогу про повернення книг, взятих у бібліотеці, може бути подано бібліотекою в суд за місцем знаходження бібліотеки; вимога кредитора для видачі судового наказу про вилучення і примусовий продаж майна та інші» [3]. Зверніть увагу, що за законодавством Республіки Молдова судовий наказ може бути виданий не лише за вимогою про стягнення грошової заборгованості, а також щодо вилучення рухомого та нерухомого майна. Аналогічні вимоги передбачені також і законодавством Російської Федерації, тобто стягнення можуть бути накладені також на нерухоме майно. В Україні ж у порядку наказного провадження можуть бути стягнені лише грошові кошти.

Під час розгляду особливостей реалізації наказного провадження в країнах СНД слід звернути увагу на думку О.М. Великороди. Так, у своїй статті вона зазначає, що «загалом виділяють декілька моделей наказного провадження:

- грузинська модель, якій притаманні певні ознаки: по-перше, не має встановленого переліку тих вимог, за якими виноситься судовий наказ; по-друге, у спрощеному порядку розглядаються лише справи про стягнення грошових сум; по-третє, у разі відмови у прийнятті заяви від заявника він має бути заслуханий; по-четверте, заперечення боржника призводить до розгляду справи у порядку позовного провадження;

- у російській моделі вже стягуються не лише грошові кошти, але й рухоме майно, підстави відмови у прийнятті заяви значно розширені. Судовий наказ виноситься без судового розгляду та виклику сторін для заслуховування їх пояснень.

Українська модель характеризується своїми особливостями, такими як: законодавчо визначений перелік вимог щодо видачі судового наказу, стягуються тільки грошові кошти» [4, ст. 34].

Порівнюючи ці три моделі, можна дійти до висновку, що кожна з них є недосконалою, проте певні елементи цього інституту в інших країнах врегульовані краще, ніж у національному законодавстві.

Звичайно, зважаючи на те, що Україна зараз на шляху до євроінтеграції, ми не можемо не брати до уваги особливості врегулювання наказного провадження в країнах Європи. «Так, у Європі введенню нового виду провадження посприяла Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № R(81)7, ухвалена 14 травня 1981 р., в якій зазначено, що в контексті доступу до правосуддя необхідно запровадити процедури спрощення та прискорення судочинства» [5, с. 152].

«Крім того, на базі Рекомендації № R(84)5 від 28 лютого 1984 передбачено спеціальні правила з метою прискорення розгляду справ, пов'язаних із безспірним правом. Зокрема, звернуто увагу на впровадження таких спрощених процедур судочинства, які виключають необхідність проведення судових засідань (п. 15), а також розроблення заходів щодо розгляду безспірних позовних вимог, щоб остаточні рішення виносилися швидко, без зайвих формальностей (п. 9)» [5, с. 152].

В ЄС уперше на законодавчому рівні єдине для всіх країн-учасниць європейське наказне провадження було закріплено Регламентом № 1896/2006

«Про введення європейського наказного провадження», який був прийнятий 12 грудня 2006 р. Європейським парламентом і Радою ЄС. Цей документ став важливим кроком у розвитку наказного провадження як спрощеної процедури судочинства, оскільки уніфікував норми багатьох держав-учасниць ЄС для ефективного стягнення боргів навіть на міждержавному рівні у безспірних справах. Прогресивним моментом також є те, що передбачена можливість подачі заяв про видачу наказу в електронній формі за допомогою бланків і відповідно до всіх формальних вимог. Це значно спрощує вирішення безспірних справ, особливо на міждержавному рівні. Проте слід зазначити, що це не є зобов'язанням, у багатьох країнах Європи досі переважає документарний спосіб подачі заяв, серед них Греція та Франція.

У багатьох країнах Європи автоматизована система впроваджена настільки широко, що вирішення справ у порядку спрощеного провадження може відбуватись виключно в електронному режимі. Як уже зазначалося, у змінах національного законодавства спостерігаються позитивні тенденції, в тому числі і до впровадження системи електронного документообігу. Зараз під час винесення судового наказу суд може повідомляти боржника за допомогою надсилання листа на його електронну адресу. На жаль, поки що немає статистики щодо ефективності цього способу, проте, на думку авторів, це однозначно є позитивним аспектом. Беручи до уваги досвід країн Європейського Союзу, в окремих з яких навіть заяви про видачу судового наказу та заяви про скасування судового наказу можуть подаватись в електронному форматі, законодавець повільно впроваджує електронну систему в національне законодавство.

Висновки

Проаналізувавши основні особливості інституту наказного провадження в Україні та зарубіжних державах, автори вважають за необхідне виокремити низку проблем, які потребують вирішення у цій сфері. Так, наприклад, до недоліків інституту наказного провадження в Україні, на думку авторів, слід віднести:

- обмежений перелік вимог, за наявності яких може бути виданий судовий наказ, і обмеженість наявних вимог. Так, є вимога про виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, проте, якщо брати інші платежі, наприклад, вихідну допомогу, яка по суті в такій ситуації не має суттєвих відмінностей від заробітної плати, то особа може звернутись за захистом своїх прав лише в порядку позовного провадження;

- відсутність можливості подачі заяви про видачу судового наказу в порядку електронного документообігу.

Зважаючи на це, автори пропонують:

- розширити коло вимог, за якими може бути видано судовий наказ, ураховуючи досвід іноземних країн;

- реформувати інститут наказного провадження в Україні шляхом внесення до переліку вимог не лише стягнення грошових коштів, але й стягнення майна;

- запропонувати введення електронної системи подання документів у порядку наказного провадження для спрощення вирішення безспірних справ і зменшення завантаженості судів.

Список використаних джерел

1. Цивільний процесуальний кодекс від 18.03.2004 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.

2. Гражданский процессуальный кодекс Республики Беларусь от 11.01.1999 г. с изм. и доп. URL: http://www.tamby.info/kodeks/gpk.htm.

3. Гражданский процессуальный кодекс Республики Молдова от 12.06.2003 г. с изм. и доп. URL: http://lex.justice.md/viewdoc.php7ac tion=view&view=doc&id=286229&lang.

4. Великорода О.М. Правове регулювання наказного провадження в Україні. Прикарпатський юридичний вісник. 2014. № 1(4). С. 76-83.

5. Нестерцова-Собакарь О.В., Свистак Ю.В. Правове регулювання інституту наказного провадження: зарубіжний досвід та вітчизняні особливості. Науковий вісник ДДУВС. 2017. № 3. С. 140-147.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження категорії "адміністративне провадження", її поняття, значення й роль в адміністративному процесуальному праві України. Аналіз низки наукових підходів щодо визначення обсягу категорії "адміністративне провадження", її правова природа.

    статья [19,9 K], добавлен 14.08.2017

  • Визначення предмету дослідження, завдання і загальнотеоретичних аспектів цивільного судочинства. Характеристика його видів. Справи позовного провадження, суть і визначення позову. Особливості наказного та окремого видів провадження цивільного судочинства.

    курсовая работа [45,8 K], добавлен 20.10.2011

  • Касація як інститут перевірки судових рішень у цивільному судочинстві. Аналіз сутності та значення касаційного провадження, його загальна характеристика. Нормативне регулювання та сутність касаційного провадження в Україні, особливості його порушення.

    контрольная работа [64,8 K], добавлен 14.08.2016

  • Визначення теоретичних засад дослідження суті касаційного провадження. Особливості видів цивільного судочинства. Аналіз основних елементів касаційного провадження. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Порушення касаційного провадження.

    курсовая работа [38,3 K], добавлен 05.10.2012

  • Аналіз наукових підходів щодо визначення терміна "провадження в справах про адміністративні правопорушення"; дослідження його специфічних особливостей. Класифікація та зміст принципів здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

    статья [25,6 K], добавлен 18.08.2017

  • Визначення змісту окремого провадження - процесуального порядку розгляду визначених ЦПК справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певного юридичного стану осіб. Категорії справ, які розглядаються судом в порядку окремого провадження.

    курсовая работа [38,6 K], добавлен 09.02.2011

  • Судова практика, спрямована на врегулювання особливостей відкриття провадження в справах, що виникають із кредитних правовідносин. Позови від представництва юридичної особи. Оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в справі.

    статья [43,3 K], добавлен 17.08.2017

  • Дослідження стадій адміністративного процесу. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення, принципи цього виду провадження. Місця розгляду справ, забезпечення судів приміщеннями та їх матеріально-технічне забезпечення.

    контрольная работа [35,1 K], добавлен 27.04.2010

  • Історія розвитку, сутність та особливість наказового провадження. Процесуальний порядок скасування судового наказу. Стадії наказового провадження та його значення у цивільному процесі України. Порушення наказового провадження та видання судового наказу.

    курсовая работа [50,0 K], добавлен 06.09.2016

  • Звернення до суду та відкриття провадження в адміністративній справі. Питання, що розглядаються судом, та порядок складання позовної заяви. Постановлення суддею ухвали про відкриття провадження у справі чи відмову від нього. Прийняття судом рішення.

    реферат [62,3 K], добавлен 20.06.2009

  • Поняття, зміст та ознаки окремого провадження. Справи окремого провадження, порядок розгляду та вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством України. Сутність договірної теорії шлюбу. Порядок припинення режиму окремого проживання.

    курсовая работа [49,1 K], добавлен 18.05.2012

  • Справи окремого провадження, підлягаючі під цивільну юрисдикцію суду. Проблема невичерпності переліку справ, що розглядаються в порядку окремого провадження. Справи про надання права на шлюб або встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

    эссе [19,7 K], добавлен 26.10.2014

  • Співвідношення положень національного законодавства в частині заочного провадження з європейськими вимогами щодо справедливого судового процесу. Аналіз підходів до розуміння досліджуваного кримінального процесуального інституту та сутність ознак.

    статья [18,8 K], добавлен 17.08.2017

  • Загальні положення про ліцензійне (дозвільне) провадження, правове регулювання господарської діяльності в галузі транспортних послуг. Особливості ліцензійного провадження у сфері автомобільних, залізничних, повітряних, річкових та морських перевезень.

    контрольная работа [31,0 K], добавлен 08.01.2012

  • Особливості призначення судово–психіатричної і судово–психологічної експертизи. Значення висновків судово–психіатричної і судово–психологічної експертизи для провадження в кримінально–процесуальному праві України.

    реферат [25,9 K], добавлен 03.08.2007

  • Засада "публічності" як етико-правовий орієнтир при ухваленні рішення про відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення. Загальні фактичні та юридичні умови відкриття провадження. Поняття і загальна характеристика процесуальних рішень.

    диссертация [223,8 K], добавлен 23.03.2019

  • Ознаки та особливості реєстраційного провадження, його структура. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Створення, реорганізація, ліквідація адвокатських об'єднань. Проблеми здійснення реєстраційного провадження та шляхи їх вирішення.

    курсовая работа [74,7 K], добавлен 22.01.2014

  • Поняття та процесуальний порядок відкриття виконавчого провадження, участь у ньому перекладача. Арешт майна боржника та порядок його скасування. Захист прав суб’єктів при вчиненні виконавчих дій. Особливості звернення стягнення на заставлене майно.

    контрольная работа [33,0 K], добавлен 01.05.2009

  • Загальна характеристика та призначення апеляційного провадження. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду, порядок його реалізації. Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом. Повноваження, рішення та ухвала апеляційного суду.

    курсовая работа [31,2 K], добавлен 05.02.2011

  • Процесуальні особливості і методика звернення стягнення на майно юридичних осіб, порядок організації і проведення публічних торгів. Суб'єкти виконавчого провадження, підстави для примусового виконання та організація Державної виконавчої служби.

    контрольная работа [21,9 K], добавлен 01.05.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.