Наказне провадження в національному та зарубіжному цивільно-процесуальному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ

SIMPLIFIED PROCEEDINGS IN NATIONAL AND FOREIGN CIVIL PROCEEDINGS LAW

провадження наказний врегулювання правовий

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

цивільного права та процесу Університету

державної фіскальної служби України

Сидорчук О.В.,

студентка VI курсу Навчально-наукового

інституту права Університету державної фіскальної служби України

У цій статті розглядаються особливості інституту наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах. Підвищена увага до наказного провадження як до спрощеного різновиду судочинства аргументується великим рівнем навантаження судових органів, що призводить до затягування вирішення справ. Нормативно-правове врегулювання інституту наказного провадження в Україні не є досконалим. Відповідно до цього пропонується проаналізувати сучасний стан нормативно-правового врегулювання наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах для проведення порівняльного аналізу із внесенням у майбутньому пропозицій щодо вдосконалення такої процедури в Україні.

У ході дослідження було виокремлено основні індивідуальні ознаки наказного провадження, що аргументують необхідність його функціонування та відмежування від позовного провадження. Було проаналізовано нормативно-правове врегулювання процедури наказного провадження в Україні, в результаті якого було виявлено, що останні зміни, внесені до законодавства, можна визначити як позитивні зрушення до спрощення процедури наказного провадження. Проте, незважаючи на це, авторами було виокремлено низку проблем, які досі залишаються невирішеними.

Відповідно, авторами було проведено дослідження особливостей нормативно-правового регулювання інституту наказного провадження в країнах СНД та країнах Європи. Було визначено переваги та недоліки процедури наказного провадження в таких країнах, як: Республіка Білорусь, Республіка Молдова та ін. Окремо було розглянуто особливості спрощеного судочинства в країнах Європейського Союзу, основною перевагою якого було визначено можливість подавати заяву про видачу судового наказу, а також інших документів в електронній формі.

На підставі здійсненого порівняльного аналізу нормативно-правового регулювання інституту наказного провадження в Україні та зарубіжних країнах авторами були визначені основні проблеми реалізації цього виду провадження. У висновках були запропоновані шляхи вдосконалення наявної системи наказного провадження.

Ключові слова: наказне провадження, судовий наказ, спрощене судочинство, вимоги, за якими може видаватись судовий наказ, міжнародний досвід.

This article discusses the peculiarities of the institute of simplified proceedings in Ukraine and foreign countries. Increased attention to simplified proceedings as a simplified form of justice is justified by the high level of burden on the judiciary, which leads to a delay in the resolution of cases. The legal regulation of the institute of simplified proceedings in Ukraine is not perfect. Accordingly, it is proposed to analyze the current state of legal regulation of simplified proceedings in Ukraine and foreign countries for comparative analysis, with further proposals to improve this procedure in Ukraine.

In the course of the study, the main individual features of the simplified proceedings were highlighted, arguing the need for its functioning and distinguishing it from the legal proceedings. The regulatory regulation of the criminal procedure in Ukraine was analyzed, which revealed that recent changes to the legislation could be identified as positive developments in the simplification of the criminal procedure. But despite this, the authors have highlighted a number of problems that remain unresolved.

Accordingly, the authors conducted a study of the peculiarities of regulatory regulation of the institution of simplified proceedings in the CIS and European countries. The advantages and disadvantages of the criminal procedure in the following countries were identified: Republic of Belarus, Republic of Moldova and others. The features of the simplified judicial procedure in the countries of the European Union were considered separately, the main advantage of which was the possibility to apply for a court order, as well as other documents in electronic form.

On the basis of a comparative analysis of the legal regulation of the Institute of Simplified proceedings in Ukraine and foreign countries, the authors identified the main problems of implementation of this type of proceedings. The conclusions suggested ways to improve the current system of criminal proceedings.

Key words: simplified proceedings, court order, summary judgment, requirements on which a court order may be issued, international experience.

Постановка проблеми

Стрімкі соціальні, політичні та економічні зміни, які нині відбуваються в Україні, призводять до ускладнення соціальних відносин у суспільстві. За даними офіційної статистики, кількість звернень до суду в порядку позовного провадження щорічно збільшується. Як наслідок, перенавантаження судів та зменшення ефективності їх роботи загалом. Одним з варіантів часткової мінімізації цієї проблеми є удосконалення альтернативних засобів захисту прав та інтересів особи, зокрема процедури наказного провадження в Україні.

Оскільки інститут наказного провадження в незалежній Україні почав діяти лише з прийняттям нового цивільнопроцесуального кодексу в 2004 р., впевнено можна говорити, що ця сфера не досить висвітлена в наукових дослідженнях. Вдосконалення інституту наказного провадження, в тому числі розширення вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, може значно зменшити розгляд справ у порядку позовного провадження і тим самим змінити навантаження на органи судочинства. Модернізація процедури наказного провадження в Україні неможлива без урахування досвіду зарубіжних кран. Автори вважають за необхідне провести порівняльний аналіз інституту наказного провадження в Україні, європейських країнах та країнах СНД для обрання оптимального способу вдосконалення процедури наказного провадження.

Аналіз останніх досліджень. Нині до науковців, які у своїх працях досліджували та висвітлювали це питання, слід віднести О.О. Колосову, С.Я. Фурсу, М.В. Вербіцьку, Г.В. Фазикош, Д.Д. Луспеник, О.М. Великороду. Важливою і фундаментальною працею у цій сфері є дисертація М.В. Вербіцької «Наказне провадження в цивільному процесі України», 2011 р. У цій роботі автор запропонувала визначення наказного провадження, розкрила його сутність, проаналізувала поняття судового наказу та вимоги, за якими він має бути виданий, запропонувала шляхи вдосконалення законодавства у цій сфері.

Мета цієї статті проаналізувати сучасний стан нормативно-правового регулювання інституту наказного провадження в Україні, висвітлити особливості такої процедури в зарубіжних країнах, визначити недоліки наказного провадження в Україні та запропонувати шляхи вдосконалення наявної системи.

Виклад матеріалу

Зрозуміло, що це питання неодноразово досліджувалось ученими, проте через нестабільність процесуального законодавства України, в тому числі і цивільно-процесуального законодавства, необхідним є додаткове дослідження процедури наказного провадження.

Захист цивільних прав та інтересів це процес відновлення порушеного права особи з подальшою компенсацією отриманих збитків або ж поновленням порушеного права. Нині є багато способів захисту як досудових, так і судових. Одним із різновидів судового захисту цивільних прав та інтересів особи є процедура наказного провадження. Оскільки досі визначення цього поняття законодавчо не закріплене, пропонуємо виокремити найважливіші ознаки наказного провадження. Таким чином, слід виокремити такі ознаки:

- наказне провадження є самостійним різновидом провадження, оскільки цивільно-процесуальним законодавством передбачена окрема процедура подачі заяви про видачу судового наказу, розгляду справи та видачі судового наказу;

- наказне провадження є спрощеним видом провадження, оскільки не передбачається виклик сторін для розгляду справи, а також строки розгляду та вирішення справи в порядку наказного провадження значно коротші порівняно з позовним;

- справа може бути розглянута в порядку наказного провадження лише за наявності вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України. У цьому полягає особливість наказного провадження, оскільки лише за визначеним колом вимог особа може звернутись із заявою про видачу судового наказу;

- вимоги про видачу судового наказу мають бути безспірними. Так, наприклад, одна з вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачена ч. 5 ст. 161 ЦПК України: «заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб» [1]. Законодавець наголошує, що судовий наказ може бути виданий тільки, якщо вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства, оскільки такого роду питання являють собою спір про право;