Деякі аспекти виявлення причин торгівлі людьми та шляхи запобігання даному явищу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИЯВЛЕННЯ ПРИЧИН ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ДАНОМУ ЯВИЩУ

SOME ASPECTS OF CAuSES' DETECTION OF HuMAN TRAFFIKING
AND WAYS OF PREVENTING THIS PHENOMENON

Навчально-наукового інституту права

Сумського державного університету

Білик Г.В.,

студентка ІІІ курсу Навчально-наукового інституту

права Сумського державного університету

Стаття присвячена зростанню актуальності проблеми торгівлі людьми. В Україні ця тенденція простежується в останніх статистичних даних, наданих Міністерством внутрішніх справ, тому на неї необхідно звернути увагу держави та громадськості. Для цього насамперед необхідно виділити причини та знайти шляхи подолання цього явища, адже воно передбачає порушення таких невідчужуваних прав і свобод, як право на життя, свободу, особисту недоторканність, право вільно пересуватися й обирати місце перебування і проживання, свобода праці. Причин його виникнення існує досить багато, серед них особливу увагу необхідно звернути на економічну нестабільність, погіршення матеріального становища громадян. Через невідповідність високих цін і низької заробітної плати люди мусять їхати на заробітки, де на потенційних жертв уже чекають злочинці або організована злочинна група. Також через низький рівень поінформованості населення не знає, як правильно захистити себе та своїх рідних, протидіяти явному правопорушенню. Державна політика у сфері протидії цьому явищу є малоефективною, це проявляється в недостатньому правовому регулюванні всіх аспектів цієї сфери як це, наприклад, здійснюється у країнах Європи, де кількість зазначених вище злочинів набагато менша. Не важко виявити і те, що рушійними силами торгівлі людьми в Україні є ґендерна нерівність, бідність і низький соціально-економічний рівень життя всередині держави, корупція в системі правоохоронних органах і судах, нестабільність і невиконання державою своїх функцій щодо захисту та забезпечення прав і свобод своїх громадян. На жаль, це сьогодення нашої держави, а такі проблеми соціуму є першопричинами поширення більш глобальних проблем, серед яких торгівля людьми. Для викорінення проблеми необхідно розширити законодавче регулювання даного явища, звернути більшу увагу на осіб, які пострадали через нього та були врятовані, підвищити рівень поінформованості населення, перейняти досвід закордонних країн.

На даний момент серед населення вже активно проводяться різні заходи профілактичного характеру, спрямовані на поширення інформації та боротьбу із цим злочином, однак цих дій недостатньо для того, щоб викорінити таке негативне явище, як торгівля людьми.

Ключові слова: торгівля людьми, група ризику, етапи діяльності злочинних організацій, причини зростання правопорушень у сфері торгівлі людьми, рівень поінформованості населення.

This article is devoted to the increased relevance about the problem of human trafficking. In Ukraine this trend is reflected in the latest statistics provided by the Ministry of Internal Affairs. Therefore it needs to get an attention from the state and the public.

First of all, it is necessary to identify the causes and find ways of overcoming this phenomenon since it involves the violation of such inalienable rights and freedoms as: the right to life, freedom and personal integrity, the right to move freely and choose a place of postposition and residence, freedom of work. There are many reasons for its occurrence and the special attention should be paid to the economic instability of the financial situation of citizens. Due to the inconsistency of high prices and low wages, people have to go to work abroad, where criminals or organized groups are already waiting for them as their potential victims. Also, because of the low level of awareness, the population does not know how to properly protect themselves and their relatives, to be able to counteract a clear offense. Public policy in the field of counteracting of this phenomenon is ineffective. It is manifested in the lack of legal regulation of all aspects of this area, as it works, for example, in countries of Europe, where the number of crimes committed in this sphere is much lower. It is not difficult to find out that the motive forces of human trafficking in Ukraine are gender inequality, penury and low socio-economic standard of living within the state, corruption in police services and courts, instability and failure of the state to fulfill its functions to protect and secure the rights and freedoms of its citizens. Unfortunately, this is the present for our country, and these society problems are the first causes for the spread of more global problems and human trafficking has become one of them. In order to eradicate the problem, it is necessary to expand the legislative regulation of this phenomenon, to pay more attention to the persons who encountered it and were rescued, to increase the level of awareness of the population, to take over the experience of foreign countries.

Nowadays various preventive measures are actively pursued among the population to share information and to fight against this crime, but these actions are not enough to eradicate such a negative phenomenon as human trafficking.

Key words: human trafficking, criminals or organized groups, reasons for phenomenon as human trafficking occurrence, gender in equality, legal work.

Постановка проблеми. Сьогодні явище торгівлі людьми не втрачає своєї актуальності. Це діяння визнається протизаконним у всьому світі, але від цього жертв не меншає. Дана соціальна проблема передбачає порушення таких невідчужуваних прав і свобод, як право на життя, свободу, особисту недоторканність, право вільно пересуватися й обирати місце перебування і проживання, свободи праці. Незалежно від виду експлуатаційної мети, торгівля має тяжкі, а часом фатальні наслідки для постраждалих осіб. Торгівля людьми постійно еволюціонує услід за прагненнями злочинців отримати надвисокі прибутки від експлуатації потерпілих.

За цих обставин особливого значення набуває створення правових умов і дієвих механізмів, спрямованих не тільки на запобігання незаконній торгівлі людьми і переслідування торговців, а й на забезпечення справжнього захисту жертв торгівлі людьми та захисту їхніх прав.

Правовими гарантіями захищеності потерпілих у злочинах, що посягають на їхню свободу, є такі міжнародні документи, як: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права, Конвенція Організації Об'єднаних Націй (далі ООН) про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція ООН про права дитини, Конвенція ООН про боротьбу із транснаціональною організованою злочинністю й інші документи ООН у галузі прав людини, Конвенція Ради Європи про протидію торгівлі людьми, а також національне законодавство: Конституція України, Закон України «Про протидію торгівлі людьми», постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про затвердження Положення про створення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми», «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми».

Стан опрацювання. Дане питання у вітчизняній літературі вивчали такі науковці: О. Бандурка, Ю. Бауліна, Ю. Орел, О. Галиця, І. Гловюк, Ю. Гнусов, В. Громко, Г. Жуковська, В. Іващенко, А. Йосипів, О. Костенко, М. Костицький, О. Литвак, М. Мельник, Д. Михайленко, М. Романюк, З. Смутчак, В. Четвернин.

Мета статті дослідити явища торгівлі людьми на сучасному етапі, з'ясувати його причини, зробити аналіз нормативної бази, що регулює це питання, визначити шляхів подолання цієї проблеми.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Торгівля людьми є проблемою глобального масштабу, не має державних кордонів, визнана транснаціональним злочином, аналогічним за своїм характером до міжнародної торгівлі наркотиками, незаконного продажу зброї. Рушійними силами торгівлі людьми вважаються Тендерна нерівність, бідність і низький соціально-економічний рівень життя всередині держави, корупція в системі правоохоронних органах і судах, нестабільність і невиконання державою своїх функцій щодо захисту та забезпечення прав і свобод своїх громадян. Важливим чинником, що сприяє процвітанню торгівлі людьми, є наявність попиту на платні сексуальні послуги, дешеву робочу силу у країнах призначення. Щодо українців, то найчастіше їх заманюють за кордон обіцянками про високу заробітну плату, де втягують у трудову експлуатацію. У 2018 р. заступник міністра соціальної політики Н. Федорович зазначила, що 200 тисяч громадян України стали жертвами торгівлі людьми [1].

Більш детальна статистика проголошена 17 грудня 2018 р. під час експертної дискусії «Життя не для продажу», на якій підбито підсумки діяльності органів внутрішніх справ України щодо запобігання та боротьби торгівлі українцями у світі. Згідно з даними, оприлюдненими першим заступником голови Національної поліції України, станом на грудень 2018 р. працівниками Національної поліції виявлено 276 кримінальних правопорушень (у 2017 р. 321), передбачених у ст. 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» Кримінального кодексу України, з яких 109 правопорушникам повідомлено підозри, а 47 взято під варту [2]. Також за цей період закрито 164 досудових розслідування у кримінальних провадженнях за фактом торгівлі людьми, з них 158 з обвинувальним актом, а 4 угодою про визнання винуватості.

Варто зауважити, що найбільш поширеною стала сексуальна експлуатація 152 факти виявлення, на другому місці втягнення у злочинну діяльність 64 факти, на третьому трудова експлуатація (41 факт). Зафіксовано 12 випадків торгівлі дітьми та 5 випадків рабства. До групи ризику віднесено жінок віком від 18 до 30 років, передусім незаміжніх, які швидко потрапляють у сексуальну експлуатацію. Наступними є чоловіки віком 25-35 років, переважно сімейні, які швидко піддаються трудовій експлуатації. До цієї категорії осіб належать дівчата віком від ІЗ до 18 років, які зростають у неповній сім'ї чи коли хтось із батьків є нерідним для дитини [3].

Це сумна статистика. Міністерство внутрішніх справ України закликає всіх громадян, які шукають роботу за кордоном і не тільки, ретельно перевіряти всі документи, що посвідчують роботодавця, а також бути уважними під час складання договору про працю.

Також варто зауважити, що у 2016 р. Державний департамент Сполучених Штатів Америки у своєму звіті щодо торгівлі людьми у світі помістив нашу державу до другої групи як «країну походження, транзиту й призначення для чоловіків, жінок та дітей, які зазнають примусової праці та сексуальної експлуатації». Випадки торгівлі людьми та рабства в Україні почастішали. І це спричинено не лише кризою та низьким життєвим рівнем, нині через неконтрольовану ділянку кордону з Росією, окрім зброї та боєприпасів, переміщаються жертви та злочинці. Україна продовжує боротьбу із цим ганебним явищем, 2017 р. був оголошений роком боротьби з торгівлею людьми [4]. Оцінити справжні масштаби торгівлі людьми на сході України важко, оскільки на непідконтрольних територіях не здійснюється жодного системного моніторингу, належним чином не працюють правоохоронні органи та правозахисні організації. У цих регіонах немає і належної підтримки жертв торгівлі людьми; останнім нікуди звернутися.

Доречно тепер звернути увагу на державні органи, що повинні регулювати проблему запобігання торгівлі людьми та захищати суспільство від жорстоких її проявів. В Україні такими державними інституціями є: Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, Держприкордонслужба, Міністерство соціальної політики, Державна міграційна служба України. У 2012 р. укладено Угоду про співробітництво між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Міжнародною організацією з міграції (далі МОМ), діяльність якої спрямована на забезпечення реалізації управління міграцією, яку варто розглянути з боку вирішення нагальних питань у сфері міграції, а саме надання першочергової гуманітарної допомоги мігрантам, біженцям і внутрішньо переміщеним особам за допомогою залучення міжнародних партнерів [5]. Також актуальні різні програми, розроблені як державою, так і різними організаціями, що більшою мірою покликані забезпечити адаптацію людини до звичайного життя.

У законодавстві України питання юридичної відповідальності за торгівлю людьми регулюється ст. 149 Кримінального кодексу (далі КК) України, що встановлює кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, а також вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію. Паралельно у примітці уточнюється, що під експлуатацією людини в цій статті варто розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення в жебрацтво, у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, ухвалювати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин. Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею настає незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання її згоди на експлуатацію людини [6].

Щодо причин зростання торгівлі людьми, які висвітлюються в науковій літературі та статистичних даних, то головною з них уважають недостатню поінформованість людей [7]. Однак, на нашу думку, це можна заперечити. Проаналізувавши статистичні дані, можна зробити висновок, що популяризація цієї проблеми набирає обертів: досить часто трапляються цілі сюжети або реклама на телебаченні, статті у друкованих виданнях із зазначенням реальних історій людей. Також останнім часом збільшилася кількість тренінгів громадських чи політичних організацій, лекцій, присвячених даній темі, куди може прийти кожний, хто бажає.

Попри існування таких заходів у повсякденному житті, кількість вищевказаних злочинів не зменшується. це свідчить про необхідність збільшення обсягу профілактичних заходів серед підлітків і дорослих, з акцентуванням особливої уваги на так званих групах ризику. Також необхідно проводити активну роботу з людьми, які постраждали від цього явища, забезпечитии їх допомогою кваліфікованого психолога. Саме таким чином можна звернути всезагальну увагу на цю проблему, убезпечити людей завдяки вчасній поінформованості про її існування.

Зазвичай людей у рабство продають спеціальні злочинні угруповання з метою незаконного заробітку за допомогою «живого товару». Звичайно, така діяльність карається юридичними санкціями в усьому світі, але, на жаль, від цього таких злочинців не меншає. Зважаючи на це, варто розібрати безпосередньо діяльність злочинних організацій, що займаються торгівлею людьми. Обізнаність про їхні злочинні дії допоможе вчасно зрозуміти небезпеку та врятуватися від жахливих наслідків. У структурі їхньої діяльності Г. Жаровська розрізняє такі етапи:

1. Залучення. Ідеться про вербування, викрадення жертви, її перевезення та продаж злочинним організаціям, які спеціалізуються на наступних етапах.

2. Посередництво під час торгівлі людьми. Передбачає купівлю жертв у формувань із першого етапу з подальшим перепродажем їх за більш високу ціну. Даний етап не є обов'язковим і залежить від відповідного рівня організації даного процесу в тій чи іншій ситуації.

3. Купівля жертв у формувань, які вчиняють злочини на першому і другому етапі, експлуатація [8].

Залежно від організації злочинності в тому чи іншому регіоні виділені етапи можуть змінюватися, але їхня суть і первісна структура залишаються незмінними. Більш детальне поширення даної інформації серед населення з обов'язковим наданням даних про установи, куди зможе звернутися особа за місцем її проживання, збільшить шанси попередити потрапляння людей в такі жахливі ситуації. Перешкоджає вирішенню питання незаконної торгівлі людьми відсутність у нашій державі реальних статистичних даних про перебування наших громадян за кордоном. Це унеможливлює вільне регулювання міграційних обсягів і потребує уваги з боку влади, адже це відкриває нові шляхи дослідження в цій сфері та знаходження вирішення даної проблеми.

Подальший аналіз наукової бази та статистичних даних надав чітке уявлення щодо причин різкого зростання незаконної торгівлі людьми. Основними залишаються причини соціального чи економічного характеру, або обидві відразу, оскільки вони пов'язані з низьким рівнем життя. Крім того, фактом залишається те, що люди самі йдуть у «рабство» через неуважність і бажання отримати все і відразу, часто ігнорують жахливі умови, що пропонуються. Тому випадків, коли людину насильно вивозять на місце роботи, на загальному тлі досить мало.

Ще можна говорити про іншу, зовнішню причину торгівлі людьми. До неї відносять мотив особи працевлаштуватися саме за кордоном через попит на низькооплачувану, зазвичай неофіційну роботу, де місцеве населення відмовляється працювати із-за тяжких умов праці. Якщо подивитися в корінь цієї проблеми, то зрозумілим стає, що населення вимушене так робити в основному через брак легальних робочих місць в Україні з достатньою заробітною платою для благополучного проживання сім'ї працівника. У даний час Україна є найбільшим донором робочої сили до країн Центральної Європи, серед якої більша частина це саме особи, які стають жертвами торгівлі людьми. З кожним днем ця тенденція, на жаль, не змінюється на краще. Хочеться додати, що цифри зростатимуть і далі, поки в нашій країні не буде здійснено сміливе реформування для забезпечення повного працевлаштування та надання робочих місць усім громадянам, які їх потребують. Для цього треба мати ефективну економіку, відкривати нові державні підприємства чи дати можливість це робити приватному сектору, без тіньової економіки, щоб забезпечити прозору податкову систему. Отже, викорінення однієї із причин негативного явища торгівлі людьми потребує збалансованих та деякою мірою радикальних змін, передусім на державному рівні, шляхом реформування та провадження їх у життя населення.

Дослідивши причини даного явища, визначимо недоліки законодавчої бази регулювання в Україні. Насамперед хочеться звернути увагу на відсутність регулювання механізму повернення потерпілої особи до звичайного життя. Такі люди є найбільш незахищеними в соціальному й економічному плані, тому забезпечення їм можливості пройти період адаптації з відповідними спеціалістами, які допоможуть стабілізувати психічний і фізичний стан одне з головних завдань держави. Також треба забезпечити цих людей, хоча б на першому етапі, усіма благами для швидшого їх пристосування в суспільстві. Також є необхідність запровадження єдиної бази даних, до якої треба включити інформацію про злочинців і потерпілих від цих злочинів осіб. Хоча така база даних існує в Україні, однак вона не є досконалою. Даних, що в ній вказані, вистачає лише для підтвердження особистості, тоді як для розшуку підозрюваного такої інформації може не вистачити. Ще одним важливим кроком має стати забезпечення доступу до такої бази кожного поліцейського в будь-який час. Для цього необхідне повне забезпечення технічними засобами. Даний досвід можна перейняти у Сполучених Штатів Америки чи Італії [9], де інформаційне забезпечення є пріоритетним у роботі уповноважених суб'єктів боротьби з торгівлею людьми.

ВИСНОВКИ

Отже, у статті досліджені причини та шляхи подолання нині актуальної проблеми торгівлі людьми, що являє собою порушення таких невідчужуваних прав і свобод, як право на життя, свободу, особисту недоторканність, право вільно пересуватися й обирати місце перебування і проживання, свобода праці. Причин його виникнення існує досить багато, серед них особливу увагу необхідно звернути на економічну нестабільність, погіршення матеріального становища громадян, а також низький рівень поінформованості населення, яке не знає, як захистити себе та своїх рідних, як протидіяти явному правопорушенню. Державна політика у сфері протидії вчиненню правопорушень, пов'язаних з торгівлею людьми, є малоефективною, що проявляється в недостатньому правовому регулюванні всіх аспектів цієї проблеми як це, наприклад, здійснюється у країнах Європи, де кількість учинених злочинів вчинених у цій сфері набагато нижча.

На основі проведеного дослідження можна сформулювати висновок, що недостатня врегульованість питання торгівлі людьми, де результатом виступає активне збільшення жертв злочинів, є актуальною проблемою в Україні, а її викорінення одним із термінових завдань держави. Для цього необхідно розширити законодавче регулювання юридичної відповідальності за торгівлю людьми, звернути більше уваги на осіб, які постраждали через неї і були врятовані, підвищити рівень поінформованості населення, перейняти досвід закордонних країн і створити своєрідні бази даних, покликані допомогти органам поліції швидше розкривати злочини в даній сфері. На наше переконання, такі зміни сприятимуть тому, щоби торгівля людьми стала менш болючим питанням для України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Торгівля людьми та українці: у Мінсоцполітики шокували цифрами. Znaj.ua. 2018. URL: https://znaj.ua/society/182210-torgivlyalyudmi-ta-ukrajinci-u-minsocpolitiki-shokuvali-ciframi.

2. Цього року 223 українці стали жертвами торгівлі людьми, Аброськін. Цензор.нет. 2018. URL: https://censor.net.ua/ua/ news/3102790/tsogo_roku_223_ukrayintsi_staly_jertvamy_torgivNJyudmy_abroskin.

3. В Украине подсчитали случаи торговли людьми в 2018. Jewish. 2018. URL: https://jewishnews.com.ua/society/v-ukraine-podschitalisluchai-torgovli-lyudmi-v-2018.

4. В Україні почастішали випадки торгівлі людьми та рабства. Як не стати жертвою? Zik. 2017. URL: https://zik.ua/news/2017/03/28/v_ ukraini_pochastishaly_vypadky_torgivli_lyudmy_ta_rabstva_yak_ne_staty_1069197.

5. Протидія торгівлі людьми в Україні : збірник законодавчих актів. Видання оновлене та доповнене. Київ, 2016. URL: https://mfa.gov. ua/mediafiles/sites/edinburgh/fNes/5_0410.pdf.

6. Кримінальний кодекс від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

7. Турок В. Оцінка ризику потрапляння у ситуацію торгівлі людьми для різних груп населення України. Демографія та соціальна економіка. 2015. № 2 (24). С. 164-173. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dse_2015_2_15.

8. Жаровська Г. Торгівля людьми як форма організованої злочинної діяльності. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 71. С. 373-379.

9. Кушнір О. Міжнародні стандарти протидії торгівлі людьми. Глобальна організація союзницького лідерства. 2014. URL: http://goalint.org/mizhnarodni-standarti-protidii-torgivli-lyudmi/.

Размещено на Allbest.ru