Роль функцій держави у забезпеченні охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут публічного права

Роль функцій держави у забезпеченні охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності

Коротун О.М., докторант

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ролі держави у забезпеченні охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності. Зазначено, що Конституція України та чинне законодавство, по-перше, закріплює за державою в особі уповноважених органів публічної влади функцію охорони права суб'єктів інтелектуальної власності, по-друге, гарантує громадянам розвиток інтелектуальної творчої діяльності, по-третє, забезпечує охорону та захист майнового та (або) особистого немайнового права інтелектуальної власності у разі їх порушення. Проте, незважаючи на конституційне закріплення, норми Конституції набувають сенсу лише тоді, коли держава не тільки гарантує, але і реально забезпечує охорону та захист прав суб'єктів інтелектуальної власності. Тобто йдеться про реальне утвердження і забезпечення функції держави щодо охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності, яка походить саме від держави, в іншому випадку, у разі не реалізації вказаної функції або неналежної її реалізації, держава не в змозі забезпечити належну охорону і захист права інтелектуальної власності.

З метою найповнішого розкриття правового характеру діяльності держави у статті проаналізовано категорію «функції держави», охарактеризовано сучасний стан наукових розвідок, надано характеристику видів державних функцій та їх значення у забезпеченні охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності, що має як науково-теоретичне, так і практичне значення. Звертається увага, що охорона права інтелектуальної власності має безпосереднє відношення до суб'єктивних прав правовласників об'єктів права інтелектуальної власності, де держава за допомогою внутрішніх і зовнішніх функцій реалізує надані їй права і обов'язки у сфері охорони інтелектуальної власності.

На підставі аналізу законодавства, діяльності уповноважених суб'єктів публічної адміністрації охарактеризовано їх роль в охороні та захисті права інтелектуальної власності, відзначається важлива роль адміністративного законодавства у забезпеченні охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Зроблено висновок, що за своєю природою функції держави у сфері забезпечення охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності є самостійним правовим інститутом у загальній системі державної діяльності охорони та захисту прав і свобод людини, де держава здійснює комплекс організаційних, економічних та правових заходів, покликаних забезпечити права і законні інтереси особи, інтереси суспільства і держави.

Ключові слова: закон, публічна адміністрація, захист, права людини.

Abstract

THE ROLE OF STATE FUNCTIONS IN PROVIDING THE PROTECTION OF INTELLECTUAL PROPERTY ENTITIES

The article is devoted to exploring the role of the state in the protection of intellectual property rights. It is stated that the Constitution of Ukraine and the current legislation, first, enshrines the state in the person of the authorized bodies of public power, the function of protection of intellectual property rights, secondly, guarantees citizens the development of intellectual creative activity, and thirdly, provides protection and protection property and (or) personal non-property rights of intellectual property in case of their violation. However, in spite of the constitutional enshrining, the norms of the constitution only make sense when the state not only guarantees but also realistically protects and protects the rights of intellectual property subjects. That is, it is a matter of real affirmation and maintenance of the function of the state regarding the protection of the rights of intellectual property entities, which originates from the state, otherwise, in the case of failure to exercise the said function or its improper implementation, the state is unable to provide adequate protection and protection of intellectual property rights.

In order to fully disclose the legal nature of the state's activities, the article analyzes the category of “state functions”, describes the current state of scientific intelligence, describes the types of state functions and their importance in ensuring the protection of intellectual property rights, which has both scientific and theoretical, and practical meaning. Attention is drawn to the fact that the protection of intellectual property rights is directly related to the subjective rights of the owners of intellectual property objects, where the state, through internal and external functions, realizes the rights and obligations assigned to it in the field of intellectual property.

Based on the analysis of the legislation, the activities of the authorized public administration entities, their role in the protection and protection of intellectual property rights is characterized, the important role of the administrative legislation in ensuring the protection of intellectual property rights is noted.

It is concluded that by its nature the function of the state in the field of protection of the rights of intellectual property is an independent legal institute in the general system of state activity of protection and protection of human rights and freedoms, where the state performs a set of organizational, economic and legal measures aimed at securing the rights and the legitimate interests of the individual, the interests of society and the state.

Key words: law, public administration, protection, human rights.

Постановка проблеми

В умовах реформування усіх сфер суспільного життя, під впливом входження України до європейського політичного, інформаційного і правового простору в державі здійснюється реформування державно-правових інститутів, що неминуче позначається на функціях держави, які є досить різноманітними і найбільш дискусійними у юридичній науці. Науковою думкою запропоновано різноманіття поглядів на функцію держави, залежно від того, в якій сфері суспільного життя - внутрішній або зовнішній - здійснюються функції держави. З огляду на зазначене забезпечення охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності залежить від держави в особі уповноважених суб'єктів публічної адміністрації.

Стан опрацювання цієї проблематики

Питання охорони права інтелектуальної власності у своїх дослідженнях розглядали В.В. Галунько, А.М. Майданевич, ГС. Римарчук, М.Ю. Потоцький, О.П. Світличний, ГГ Харченко та інші, водночас питання ролі функцій держави у забезпеченні охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності науковцями досліджено не було.

Метою цієї статті є формування авторського бачення напрямів функцій держави у сфері забезпечення охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Виклад основного матеріалу

Поряд з людською творчістю і винахідливістю інтелектуальна власність всюди навколо нас. Кожний продукт або послуга, які ми вживаємо або отримуємо у повсякденному житті, - це результат інтелектуальної, творчої діяльності людини. Сьогодні все більше зростає розуміння того, що трансформація науково-технічних розробок в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, чи не найважчий етап у ланцюзі, який пов'язує розробника зі споживачем, а тому належна охорона суб'єктивних прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні ним об'єкти права інтелектуальної власності визнається в усьому світі невіддільним елементом ринкових відносин [1, с. 6].

Варто зазначити, що теоретико-методологічні засади дослідження, зорієнтовані насамперед на людину, на забезпечення її прав, ще на початку 90-х років минулого століття у вітчизняній юриспруденції було досліджено П.М. Рабиновичем, відповідно, ним було сформульовано і згодом уточнено таку дефініцію їх загального поняття: права людини - це певні можливості людини, які необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства і забезпечені обов'язками інших суб'єктів. Відображена у цій дефініції інтерпретація прав людини ґрунтується не просто на соціальному, а власне, на соціально-побутовому підході [2, с. 20].

Висловлене має відношення і до нашого дослідження, оскільки охорона права інтелектуальної власності має безпосереднє відношення до суб'єктивних прав право- власників об'єктів права інтелектуальної власності, де держава за допомогою внутрішніх і зовнішніх функцій реалізує надані їй права і обов'язки у сфері охорони інтелектуальної власності.

В.В. Галунько під час класифікації внутрішніх функцій держави у сфері охорони права власності взяв за основу висвітлення проблеми забезпечення прав і свобод людини і громадянина через конституційні принципи [3, с. 76]. влада інтелектуальний власність свобода

У загальному вигляді вказана функція закріплена в ст. 3 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Водночас це не означає, що вказана функція повною мірою відображає напрям діяльності держави у забезпеченні охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності. Деталізацію, характер та зміст діяльності держави у відповідному напряму ми знаходимо у статтях 41, 54 Конституції, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом [4].

Право володіти результатом своєї інтелектуальної, творчої діяльності означає, що суб'єкт права інтелектуальної власності має право утримувати цей результат за собою, у своєму майні, безпосередньо здійснювати свій правовий вплив на цей результат. Інші особи, яким суб'єкт права інтелектуальної власності передав цей результат для тимчасового використання чи які на законній підставі придбали матеріальний суб'єкт - носій цього результату, здійснюють володіння від імені суб'єкта права інтелектуальної власності [5, с. 173].

Право на використання об'єкта права інтелектуальної власності означає вид активної форми здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності, що полягає у застосуванні матеріального носія об'єктів права інтелектуальної власності у виробництві, технологічних процесах, цивільному обігу тощо. Право розпорядження майновими правами інтелектуальної власності - це дії власника майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що полягають у визначенні фактичної та юридичної їх долі (майнових прав інтелектуальної власності) за допомогою передання виняткових майнових прав інтелектуальної власності чи надання дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності (ліцензія). Таким чином, суб'єкт права інтелектуальної власності має право розпоряджатися цим об'єктом (правом на нього) на свій розсуд. Це означає юридичну можливість визначати правову долю даного об'єкта: продавати, дарувати, обмінювати, здавати в оренду чи найм та вчиняти інші цивільно-правові правочини [6, с. 7].

Саме Конституція України та чинне законодавство, по-перше, закріплює за державою в особі уповноважених органів публічної влади функцію охорони права суб'єктів інтелектуальної власності, по-друге, гарантує громадянам розвиток інтелектуальної творчої діяльності, по-третє, забезпечує охорону та захист майнового та (або) особистого немайнового права інтелектуальної власності у разі їх порушення.

При цьому ототожнювати особисті немайнові права та особисті права людини неправильно. Адже перші становлять собою інститут цивільного права, другі є поза- галузевими, або, правильніше сказати, всегалузевими, загальними, тобто належать кожній галузі та підлягають охороні з боку кожної галузі права [7, с. 62].

Незважаючи на конституційне закріплення, вказана конституційна норма набуває сенсу лише тоді, коли держава не тільки гарантує, але і реально забезпечує охорону та захист прав суб'єктів інтелектуальної власності. Тобто йдеться про реальне утвердження і забезпечення функції держави щодо охорони права суб'єктів інтелектуальної власності, яка походить саме від держави. В іншому випадку, у разі не реалізації вказаної функції або неналежної її реалізації, держава не в змозі забезпечити належну охорону і захист права інтелектуальної власності.

Приступаючи до аналізу функції держави щодо охорони права суб'єктів інтелектуальної власності, слід звернути увагу на той факт, що ця функція діє за певних умов. Идеться про те, що не кожний результат творчої діяльності стає об'єктом правової охорони, а лише такий, який відповідає встановленим вимогам закону. Оскільки результат творчої діяльності пов'язаний із безпосередньою охоронною функцією держави, охорона прав суб'єктів інтелектуальної власності можлива лише тоді, коли об'єкт інтелектуальної власності як результат творчого пошуку відповідає умовам надання правової охорони.

Держава не тільки створює умови для набуття права інтелектуальної власності, але й забезпечує функцію охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності. Водночас в історії нашої держави були випадки, коли держава була не в змозі забезпечити належну охорону інтелектуальної власності. Яскраво це проявилося після розпаду Радянського Союзу, розпад якого спричинив не тільки геополітичну зміну кордонів держав, але й створив несприятливу ситуацію стосовно правової охорони інтелектуальної власності.

На думку А.Г Майданевича, проблемність питань охорони права інтелектуальної власності того періоду пов'язана з тим, що, по-перше, законодавче закріплення правової системи було відсутнє в конституції будь-якого суб'єкта колишнього СРСР, по-друге, у той період жодна з цих держав не мала законів у сфері інтелектуальної власності, які б забезпечили охорону та захист [8, с. 17].

У конкретний історичний період наша держава не змогла забезпечити на належному рівні охорону права інтелектуальної власності, що у подальшому змушувало її до прийняття необхідних заходів, прийняття відповідних нормативних актів. Зважуючи на особливості охорони інтелектуальної власності у всьому світі та реалізуючи зовнішню функцію держави, Україна 25.12.1991 року підписала першу угоду у сфері інтелектуальної власності. Нею стала Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883 р.) [9].

В цьому аспекті доречною є думка Г.С. Римарчук, яка зазначає, що функції держави, залежно від історичного періоду, розвитку економічних, соціальних та політичних відносин, а також правлячих державно-правових і політичних режимів, не є сталими і зазнають постійних змін. Прикладом у цьому відношенні є наша держава, яка у своїй діяльності використовує різноманітні функції, в тому числі й охоронну функцію. Тому дослідження функцій держави у забезпеченні охорони права суб'єктів інтелектуальної власності є актуальним для сучасної юридичної науки. Справа у тому, що зазначену функцію часто пов'язують із захистом прав, свобод і законних інтересів громадян України [10, с. 3].

При цьому функції держави не є сталими, і це стосується й нашого сьогоднішнього буття. Тому слід погодитися з думкою О.П. Світличного, який наголошує, що нинішній розвиток суспільства та ті процеси, які нині відбуваються в Україні, впливають не лише на управлінські відносини, а й на всі елементи механізму державної влади [11, с. 153].

Це повною мірою належить до тих процесів, які відбуваються у сфері охорони інтелектуальної власності, на що звертається увага в Рекомендації парламентських слухань «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави» від 11.02.2015 р. [12].

Таким чином, у певний історичний період шляхом здійснення позитивних дій держава виконує свої зовнішні функційні обов'язки, які нерозривно пов'язані із внутрішніми, вчиняє конкретні дії, спрямовані на охорону прав інтелектуальної власності. Вказані дії держави наглядно продемонстрували єдність внутрішніх і зовнішніх функцій держави, реалізація яких забезпечується нормами міжнародних угод, ратифікованих Верховною Радою України та вітчизняним законодавством. Внутрішня функція держави є вираженням, напрямом реалізації політики держави, яка включає і внутрішню, і зовнішню функцію держави у сфері охорони інтелектуальної власності.

Отже, обов'язок забезпечити охорону прав суб'єктів інтелектуальної власності покладає на державу ефективне застосування національного права, яке захищає як вітчизняних правовласників об'єктів права інтелектуальної власності, так і зарубіжних. Як бачимо, зовнішня і внутрішня функції є одними із важливих напрямів діяльності держави у сфері охорони та захисту інтелектуальної власності.

Серед вказаних функцій нас передусім цікавлять внутрішні функції держави, важливе місце серед яких займає функція з охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності, що є одним із напрямів діяльності держави.

З огляду проведеного дослідження до основних ознак, які притаманні державній функції охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності, належать такі: вказана функція держави є конституційною, вона прописана в статтях 41, 54 Конституції України та інших нормативних актах; держава забезпечує умови здійснення особистих прав людини, безпечного функціонування й розвитку її як особистості; держава в особі суб'єктів публічної адміністрації створює умови для набуття права інтелектуальної власності; держава забезпечує право особи володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; особа не може бути позбавлена права інтелектуальної власності чи обмежена у його здійсненні (крім випадків, передбачених законом); забезпечення охорони та захисту особистого немайнового та майнового права суб'єктів інтелектуальної власності є першочерговою функцією держави; держава запобігає порушенню права інтелектуальної власності, а у разі порушення забезпечує захист прав суб'єктів інтелектуальної власності та притягує винних осіб до юридичної відповідальності.

Аналіз наведеного дозволяє обґрунтовано вважати, що функція держави полягає у здійсненні комплексу організа- дійних, економічних та правових заходів, покликаних забезпечити права і законні інтереси особи, інтереси суспільства і держави у сфері охорони інтелектуальної власності.

Однією із функцій держави є конституційні засади, прямо визначені нормами статей 41, 54 Конституції України. Незважаючи на те, що право власності є непорушним, є його природним правом, що покладає на державу функційний обов'язок забезпечити охорону прав суб'єктів інтелектуальної власності (право володіння, користування, розпорядження), в окремих випадках з метою забезпечення суспільних інтересів на державу покладено й обов'язок за певних обставин обмежити вказане право.

Як нормативно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, слід розглядати норми Конституції України, яка гарантує: громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності; право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом [4].

Висновки

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, можемо констатувати, що, по-перше, за своєю природою функції держави у сфері забезпечення охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності є самостійним правовим інститутом у загальній системі державної діяльності охорони та захисту прав і свобод людини, де держава здійснює комплекс організаційних, економічних та правових заходів, покликаних забезпечити права і законні інтереси особи, інтереси суспільства і держави. По-друге, необхідною умовою функції держави є організаційне та правове забезпечення прав і гарантій захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності, визначення прав і обов'язків публічної адміністрації у сфері інтелектуальної власності, а також можливостей захищати суб'єктивні права правовласни- ків інтелектуальної власності в органах публічної адміністрації та суді. По-третє, реалізація функції захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності державою нерозривно пов'язана з її активною діяльністю, що є відображенням її сутності, і з діяльністю правовласників об'єктів права інтелектуальної власності. Вказана функція об'єктивізується і розвивається лише за умови, що сам правовласник об'єкта права інтелектуальної власності буде вчиняти активні дії, паралельно з активним процесом суб'єкта публічної адміністрації щодо охорони та захисту особистого немайнового та (або) майнового права інтелектуальної власності.

Проаналізоване засвідчує що механізми реалізації функцій держави втілені в різноманітних нормативно-правових актах, спеціальних законодавчих актах, які визначають організаційно-правові засади, форми та методи діяльності суб'єктів публічної адміністрації у сфері охорони інтелектуальної власності. Вказане неможливо без ролі держави у контексті особистих прав особи, яка повинна забезпечити умови здійснення особистих прав людини, безпечному функціонуванні й розвитку її як особистості.

Список використаних джерел

1. Світличний О.П. Право інтелектуальної власності : Підручник. Вид. 2, змін. і доп. Київ : НУБіП України, 2017. 355 с.

2. Рабинович П.М. Основоположні права людини: соціально-антропна сутність, змістовна класифікація. Право України. 2010. № 2. С. 18-23.

3. Галунько В.В. Охорона права власності: адміністративно-правові аспекти : монографія. Херсон : ХМД, 2008. 348 с.

4. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28. 06.1996 р. 254к/ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

5. Харченко Г.Г Проблематика правової природи права інтелектуальної власності. Часопис Київського університету права. 2009. № 3. С. 172-178.

6. Потоцький М.Ю. Правове регулювання інтелектуальної власності в Україні: загальнотеоретичне дослідження : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2009. 2і с.

7. Кожан В.В. Особисті права та свободи людини: загальнотеоретичне дослідження : дис. ... канд. юрид. наук. Львів, 2016. 229 с.

8. Майданевич А.Г. Незаконне використання об'єктів права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2017. 18 с.

9. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03. 1883 р.

10. Римарчук Г.С. Адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : Львів, 2013. 20 с.

11. Світличний О.П. Щодо вдосконалення діяльності виконавчих органів у галузі земельних відносин. Підприємництво, господарство і право. 2009. № 9. С.153--155.

12. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави»: Постанова Верховної Ради України від 11.02.2015 р. № 182-УШ. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 16. Ст. 117.

Размещено на Allbest.ru