Проблемні питання національного правового забезпечення щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Сумського державного університету

Проблемні питання національного правового забезпечення щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності та шляхи їх вирішення

Геращенко Р., магістр

Чернадчук О.В., кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань національного правового забезпечення щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності з подальшим виокремленням шляхів їх вирішення. Зазначено, що невирішеними залишаються такі проблеми щодо немайнових прав автора як захист інтересів творця після його смерті зацікавленими особами, збіг псевдоніму й ім'я автора, а також поширення плагіату. У зв'язку з отриманням недобросовісними заявниками охоронних документів на прості технічні чи художні рішення з метою створення перешкод чи отримання винагороди від суб'єктів господарювання, які впродовж тривалого часу їх використовують у своїй підприємницькій діяльності, запропоновано заходи боротьби з «патентним тролінгом».

Наголошено на тому, що потребує вирішення проблема строків розгляду заявки у патентному відомстві. Запропоновано заходи вдосконалення кримінально-правової охорони прав на об'єкти промислової власності. Виокремлено шляхи вирішення проблем адміністративно-правового та цивільного-правового захисту прав автора. Визначено найбільш важливі проблеми, пов'язані з судовим захистом прав інтелектуальної власності. Коротко розглянуто передовий світовий досвід функціонування спеціалізованого суду в інтелектуальної власності та перелічено переваги існування такого суду.

У загальному вигляді виокремлено пріоритетні напрями удосконалення захисту права інтелектуальної власності. Зроблено висновок щодо сформованості у цілому належної законодавчої бази, яка б забезпечувала захист прав інтелектуальної власності. Зазначено, що розглянуті проблеми негативно впливають на якість захисту прав інтелектуальної власності, тому їх вирішення є перспективним завданням сучасної науки та правозастосовної практики, однак нагальною є потреба у проведенні дій, спрямованих на початок функціонування Вищого спеціалізованого суду з інтелектуальної власності, що відповідатиме усталеній світовій практиці функціонування з різним ступенем самостійності судових органів, які вирішують справи, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Ключові слова: Вищий спеціалізований суд з інтелектуальної власності, захист прав, інтелектуальна власність, немайнові права, плагіат, промислова власність.

Abstract

PROBLEM ISSUES OF NATIONAL LEGAL PROVISION FOR THE PROTECTION OF THE RIGHTS OF THE INTELLECTUAL PROPERTY OBJECTS AND THE WAYS OF THEIR SOLUTIONS

The article is devoted to the research of problematic issues of national legal support for the protection of intellectual property rights with the further identification of ways of their solution. It is noted that such problems regarding the property rights of the author as protection of the interests of the creator after his death by interested persons, coincidence of a pseudonym and the name of the author, as well as the spread of plagiarism remain unresolved. Patent trolling measures have been proposed for a long time in connection with obtaining fraudulent applicants security documents for simple technical or artistic decisions with the aim of creating obstacles or rewarding economic entities that have long used them in their business activities.

It is emphasized that there is a need to resolve the problem of the patent application deadlines. Measures to improve the criminal protection of industrial property rights are proposed. The ways of solving the problems of administrative-legal and civil-legal protection of the author's rights are distinguished. The most important issues related to the judicial protection of intellectual property rights have been identified. The best practices of a specialized court in intellectual property are briefly discussed and the benefits of such a court are outlined. In general, the priority areas for improving the protection of intellectual property rights are outlined.

It is concluded that a proper legal framework is in place to ensure the protection of intellectual property rights. It is noted that the problems discussed have a negative impact on the quality of protection of intellectual property rights, so their solution is a promising task of modern science and law, but there is an urgent need to take actions aimed at the start of functioning of the High specialized court on intellectual property functioning with varying degrees of autonomy of the judicial bodies that decide cases related to the protection of intellectual property rights.

Key words: High specialized court on intellectual property, protection of rights, intellectual property, non-property rights, plagiarism, industrial property.

Постановка проблеми

Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» вимагає впровадження в країні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції світу. Задля цього рух уперед здійснюватиметься за певними векторами. Зокрема, реформа захисту інтелектуальної власності передбачена у рамках вектору безпеки [1]. Для успішного її здійснення необхідно привести національне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів. Однак для цього спочатку потрібно вирішити проблемні питання національного правового забезпечення щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності. Необхідність ефективного захисту прав інтелектуальної власності зумовлюється обраною Україною стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, спираючись на власний інтелектуальний потенціал.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі проблемні питання національного правового забезпечення щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також шляхи їх вирішення розглядали у своїх дослідженнях Ю. Канарик, А. Кодинець, О. Мельник, Т Павленко, Н. Троцюк, Р. Филь та інші.

Мета статті полягає у виявленні проблемних питань національного правового забезпечення щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності та пошуку шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Не дивлячись на помітний прогрес щодо національного правового забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, його недосконалість є чинником, що гальмує створення ефективної системи захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні. Так, не врегульовано належним чином питання охорони комп'ютерних програм як об'єктів авторського права. Також законодавством не врегульовано питання щодо запобігання поданню заявок на винаходи в зарубіжні країни без попереднього подання заявок в Україні, що призводить до неконтрольованого відтоку нових технологій та їх інтелектуальних складових за кордон [2].

Не вирішеними залишаються й проблеми, що стосуються немайнових прав автора. У ч. 2 ст. 439 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами. Особисті немайнові права не входять до складу спадщини. Відповідно, проблема полягає в тому, що після смерті творця спадкоємці не лише захищають особисті немайнові права творців, а й виходять за межі захисту і навіть реалізують у певній частині окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності, можливо, навіть усупереч волі покійного [3, с. 37]. Після смерті автора спадкоємці повинні реалізовувати особисті немайнові права творця, узгоджуючи власні дії з волею творця, висловленої ним прижиттєво стосовно об'єкта права інтелектуальної власності. Доцільно законодавчо закріпити це положення, що надало б можливості захищати інтереси творця після його смерті зацікавленим особам [4, с. 219].

Ще однією проблемою, яка виникає щодо особистих немайнових прав автора, є збіг псевдоніму та ім'я автора. Однак на законодавчому рівні це ніяк не врегульовано. У зв'язку з цим слушним видається передбачити у національному законодавстві вимогу щодо заборони збігу псевдоніму зі справжнім ім'ям третьої особи, особливо якщо третя особа та власник псевдоніму здійснюють діяльність в однакових сферах інтелектуальної власності. Така норма сприятиме, як мінімум, захисту ділової репутації осіб.

Серед найактуальніших проблем у сфері порушення немайнових прав автора є дії з опублікування (оприлюднення) частини твору чи твору у повному обсязі без дозволу автора та посилання на його ім'я, а також під іменем іншої особи. У цьому випадку йдеться про такий вид порушення особистих прав автора як плагіат. Авторська охорона надається тільки формі вираження твору. До елементів форми можна віднести мову, стилістичні звороти та інше. Тому встановлення плагіату можливе лише за умов дослівного копіювання авторського тексту чи його певної частини. У разі перефразування з частковою заміною мовних зворотів втрачаються стильові ознаки, що ідентифікують автора. Тож порушник привласнює не форму вираження авторського матеріалу, а його зміст, який авторським правом не охороняється. Доцільно передбачити у Законі України «Про авторське право і суміжні права» положення про те, що перефразування оригінальних текстів є плагіатом [4, с. 223].

Поряд із вищезазначеним, останнім часом все частішими стають випадки «патентного тролінгу», тобто отримання недобросовісними заявниками охоронних документів на прості технічні чи художні рішення з метою створення перешкод чи отримання винагороди від суб'єктів господарювання, які впродовж тривалого часу їх використовують у своїй підприємницькій діяльності. Інакше кажучи, відбувається зловживання патентними права. До заходів боротьби з цим доцільним є запровадження адміністративної процедури визнання недійсним виданих охоронних документів (патентів та свідоцтв) апеляційним органом патентного відомства з можливістю оскарження винесеного рішення в судовому порядку; запровадження, поряд із формальною процедурою, процедури перевірки заявлених технічних рішень по суті (на предмет локальної новизни - для корисних моделей та індивідуального характеру - для промислових зразків); встановлення відповідальності для суб'єктів, які зловживають правами інтелектуальної власності тощо [5, с. 54]. Потребує вирішення також проблема строків розгляду заявки у патентному відомстві щодо надання об'єкту інтелектуальної власності охорони чи відмову в такому наданні, що, як наслідок, унеможливить зловживання уповноваженого суб'єкту стосовно затягування розгляду заявки.

Недостатнє забезпечення правової охорони промислової власності в Україні було одним із чинників зменшення чисельності винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій. Порівняно з 1991 роком кількість винахідників і раціоналізаторів скоротилася більше ніж у 20 разів; промислові підприємства використовують майже у 8 разів менше винаходів [6, с. 252]. З метою вдосконалення кримінально-правової охорони прав на об'єкти промислової власності в Україні Р. С. Филь пропонує виділити всі злочини, що посягають на інтелектуальну власність, у окремий розділ «Злочини проти прав інтелектуальної власності». Таке нововведення, на думку науковця, дозволить усунути деякі прогалини у вітчизняному законодавстві та уникнути колізії в застосуванні норм Кримінального кодексу України правоохоронними органами держави [7, с. 12].

Для вирішення проблем адміністративно-правового захисту авторських прав в Україні Н.В. Троцюк пропонує розмежування юрисдикцій суб'єктів притягнення до адміністративної відповідальності за порушення авторських прав. Окрім того, вдосконалення повинні стосуватися також юридичної кваліфікації порушень авторських прав шляхом диференціації відповідальності залежно від виду порушень і наслідків. Покращення процедури фіксації адміністративного правопорушення запропоновано здійснювати через обґрунтування преюдиційного значення протоколу про адміністративне правопорушення у сфері захисту авторських прав [8, с. 203].

цивільно-правовий захист прав на об'єкти інтелектуальної власності пропонується підвищити шляхом посилення майнової відповідальності порушників права інтелектуальної власності шляхом введення штрафних санкцій, адже на переконання О.М. Мельник не можна визнати відповідальністю накладення на порушника обов'язку повернути те, що він вкрав, неправомірно привласнив, використав тощо. Тому необхідно встановити три-п'ятикратний розмір майнової відповідальності за порушення права інтелектуальної власності [9, с. 27].

З приводу судового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності зазначимо, що до найбільш важливих проблем, пов'язаних із судовим захистом, належить відсутність спеціалізації суддів з розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності. Ускладнює проблему ще й те, що не в усіх судах на належному рівні здійснюється підвищення кваліфікації суддів в означеній сфері, що призводить до утруднення вирішення спорів і затягування строків їх розгляду щодо порушених прав інтелектуальної власності. Відсутність спеціальних знань у судді також призводить до перегляду справ у судах вищої інстанції.

Спори у сфері інтелектуальної власності традиційно належать до одних із найбільш складних. Здебільшого ці обставини зумовлюються специфікою таких спорів, судова практика щодо яких характеризується достатньою різноманітністю. Досить часто суддя, який розглядає спір у сфері інтелектуальної власності, змушений поряд із вирішенням суто правових питань (про наявність чи відсутність права, факту правопорушення, розміру заподіяної шкоди тощо) також досліджувати технічні аспекти, що належать до предмета доказування (наприклад, питання схожості конфліктних позначень, використання у виробі відповідача всіх ознак, включених до незалежних пунктів формули винаходу, що охороняється патентом позивача, застосування сукупності суттєвих ознак промислового зразка тощо). Сприяти вирішенню таких питань має судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності. Тривалість проведення судової експертизи, відсутність єдиних методологічних засад та подекуди неоднозначність висновків судових експертів у вирішенні питань інтелектуальної власності часто є причиною затягування розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності, підставою для перегляду та скасування прийнятих по справі рішень [10, с. 10].

Нерідко виникають проблеми під час визначення підвідомчості справ у сфері інтелектуальної власності, адже на практиці іноді досить важко розмежувати компетенцію адміністративних і господарських судів, особливо коли це стосується спорів про визнання недійсними правоохоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності. Як співвідповідач по таких спорах разом із власником охоронного документа виступає центральний орган влади, який реалізує політику у сфері інтелектуальної власності, а отже, формально такі спори можуть бути підвідомчі адміністративним судам. Однак слід враховувати, що у разі видачі патенту або свідоцтва державний орган не виступає як суб'єкт владних повноважень, а лише констатує факт набуття охорони об'єктом інтелектуальної власності, тому ці справи повинні бути предметом розгляду на підставі господарського чи цивільного судочинства. Щодо цього питання відсутні чіткі законодавчі приписи або роз'яснення на рівні постанови Пленуму Верховного Суду [10, с. 10-11].

Враховуючи вищенаведене, нагальною є потреба функціонування спеціалізованого суду з інтелектуальної власності, що відповідало б передовому світовому досвіду. Так, спеціалізовані суди з інтелектуальної власності успішно функціонують у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Великобританії тощо. Це позитивно вплинуло на якість та строки розгляду справ у згаданих країнах. До прикладу, Патентний суд Великобританії, як правило, розглядає відповідні справи за 12-14 місяців, Федеральний Патентний Суд Швейцарії та Суд з інтелектуальних прав Російської Федерації - за 12 місяців [11, с. 68]. Перевагами існування таких спеціалізованих судів є всебічний та глибинний розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності, а також більш прискіпливе врахування всіх обставин справи зважаючи на специфіки спору. Окрім цього, це зменшує навантаженість судів першої інстанції, адже в такому разі вони будуть зосереджені виключно на розв'язанні спорів, не пов'язаних із правами інтелектуальної власності, і, як наслідок, це скоротить строки розгляду справ. Не менш важливою перевагою окремого спеціалізованого суду є єдність судової практики. патентний тролінг кримінальний власність

На думку Ю.С. Канарик і В.О. Петлюк, з точки зору практики створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності є досить проблематичним. Після початку роботи цього суду виникне багато питань, у тому числі щодо його повноважень. Створення вказаного суду буде позитивним чинником для вдосконалення розгляду відповідної категорії справ. Зокрема, допоможе уніфікувати судову практику розгляду таких спорів, адже наразі їх розглядають господарські суди та суди загальної юрисдикції. Також вдасться значно скоротити строки розгляду. До того ж залучення професіоналів у галузі інтелектуальної власності - патентних повірених, адвокатів, які володіють спеціальними знаннями та мають досвід у цій галузі, дозволить вирішувати спори більш якісно, та, можливо, навіть заощадить кошти сторін, які зараз витрачаються на проведення судових експертиз. Зі створенням спеціалізованих судів загалом, а Вищого спеціалізованого суду з інтелектуальної власності зокрема, мають вирішити проблеми зростання порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності та недобросовісної конкуренції [11, с. 69].

У загальному вигляді можна виокремити такі пріоритетні напрями удосконалення захисту права інтелектуальної власності в сучасній Україні:

приведення норм Цивільного кодексу України у відповідність до норм законодавства Європейського Союзу та поступове удосконалення нормативної бази у сфері захисту права інтелектуальної власності;

моніторинг міжнародної правової системи інтелектуальної власності та системи права Європейського Союзу;

здійснення ефективних заходів із попередження та припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

розповсюдження та популяризація знань про законодавство у сфері інтелектуальної власності, важливість охорони та дотримання прав інтелектуальної власності, захисту права інтелектуальної власності;

підвищення рівня освіти та професійного рівня у сфері захисту інтелектуальної власності, підвищення в суспільстві рівня обізнаності та культури в сфері інтелектуальної власності;

інформування громадськості про роль і значення інтелектуальної власності з метою культурного розвитку країни [12, с. 151].

Висновки

Загалом в Україні сформована належна законодавча база, яка б забезпечувала захист прав інтелектуальної власності. Водночас складність розгляду спорів у судовому порядку, відсутність належного врегулювання питань охорони комп'ютерних програм, поширення плагіату та інші проблеми, розглянуті вище, негативно впливають на якість захисту прав інтелектуальної власності. Їх вирішення є перспективним завданням сучасної науки та право- застосовної практики. Однак враховуючи розглянуті вище проблемні питання національного правового забезпечення щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, нагальною є потреба у проведенні дій, спрямованих на початок функціонування Вищого спеціалізованого суду з інтелектуальної власності, що відповідатиме усталеній світовій практиці функціонування з різним ступенем самостійності судових органів, які вирішують справи, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Список використаних джерел

1. Про Стратегію сталого розвиту «Україна-2020»: Указ Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015.

2. Про Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування»: Постанова Верховної Ради України від 27 червня 2007 р. № 1243^ / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 45. Ст. 524.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців: монографія / за заг. ред. В. Луця. Тернопіль : Підручники і посібники, 256 с.

4. Ярега Г. Особисті немайнові права авторів. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 12. С. 217-224.

5. Кодинець А. Реформування законодавства у сфері інтелектуальної власності: напрями, проблеми, перспективи. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2017. № 4. С. 49-58.

6. Інформаційне суспільство в світі та Україні: проблеми становлення та закономірності розвитку : колект. монографія / за ред. В.Г. Воронкової. Запоріз. держ. інж. акад. Запоріжжя : ЗДІА, 2017. 282 с.

7. Филь РІС. Кримінально-правова охорона прав на об'єкти промислової власності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2018. 24 с.

8. Троцюк Н.В. Адміністративно-правовий захист авторських прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2016. 238 с.

9. Мельник О.М. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні: автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.03. Київ, 37 с.

10. Романадзе Л. Органи захисту прав на торговельні марки: зарубіжний досвід та Україна. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2006. № 6. С. 30-38.

11. Канарик Ю.С., Петлюк В.О. Актулаьні питання створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 5. С. 67-69.

12. Павленко Т.А. Особливості захисту права інтелектуальної власності в сучасній Україні. Наше право. 2014. № 10. С. 147-152.

Размещено на Allbest.ru