Кваліфікаційні ознаки ст. 153 Кримінального кодексу України "Сексуальне насильство"
Кримінально-правова характеристика поняття "насильство" в частині виділення його видів: неприродного статевого зв'язку чоловіка з жінкою, мужолозтво, орогенітальний контакт чоловіка з чоловіком і лесбіянство. Співучасть як інститут кримінального права.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.03.2021 |
| Размер файла | 24,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
3
КВАЛІФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ СТ. 153 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ «СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО»
QUALIFICATION MARKS OF ARTICLE 153 OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE “SEXUAL VIOLENCE”
Петрик В.В.,
студентка III курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»
Коваль М.М.,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права і процесу Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»
Статтю присвячено актуальній проблемі сьогодення - сексуальному насильству. В даній статті досліджено кримінально-правову характеристику. Проаналізовано поняття «насильство» та виокремлено такі його види: 1) неприродний статевий зв'язок чоловіка із жінкою; 2) мужолозтво, орогенітальний контакт чоловіка з чоловіком; 3) лесбіянство; 4) інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації). Зроблено висновок, що співучасть як інститут кримінального права має важливе значення, оскільки забезпечення захисту інтересів громадян і держави в процесі здійснення правосуддя неможливе без чіткої кваліфікації скоєних злочинів.
Досліджено поняття «група осіб» та «вчинення щодо неповнолітнього». Розглянуто ознаки групи осіб: по-перше, у такому злочині беруть участь більше двох суб'єктів; по-друге, відсутня попередня змова цієї групи осіб.
Досліджено питання кримінальної відповідальності за кваліфікаційними ознаками даної статті. Розглянуто віктимну поведінку неповнолітньої особи, якій притаманні такі риси: 1) відверта поведінка; 2) провокаційний вигляд; 3) умовно-добровільне заняття проституцією;
1) соціальне становище. Відверта поведінка вчинками або діями може спровокувати сексуальний порив до даної особи. Провокативний вигляд - це коротке вбрання, надто яскравий макіяж, декольте. Умовно-добровільне заняття проституцією включає соціальне становище, що є визначною рисою, а також тиск та погрози третьої особи (сутенера). Зроблено висновок, що співучасть як інститут кримінального права має важливе значення, оскільки забезпечення захисту інтересів громадян і держави в процесі здійснення правосуддя неможливе без чіткої кваліфікації скоєних злочинів. Співучасть може значно підвищувати рівень суспільної небезпеки злочинного зазіхання. Злочину, вчиненому групою осіб, притаманні певні ознаки, без яких це буде вважатися звичайним злочином. Це наявність декількох суб'єктів (двох або більше), а також факт відсутності попередньої змови.
Ключові слова: сексуальне насильство, задоволення статевої пристрасті, група осіб, неповнолітня особа, статевий акт.
насильство мужолозтво лесбіянство
This article is dedicated to actual problem - sexual abuse. This article investigated criminal-legal characteristic. The concept of “violence” is analyzed and its types: 1) unnatural sex of a man with a woman are distinguished; 2) manhood, orogenital contact of a man with a man; 3) lesbianism; 4) other actions aimed at satisfying sexual desire (for example, forcing the victim to masturbate). It is concluded that complicity as an institution of criminal law is important because the protection of the interests of citizens and the state in the implementation process justice is impossible without a clear qualification of the crimes committed.
The concepts of “group of persons” and “committing a minor” are explored. The characteristics of a group of persons are considered, namely: first, more than two subjects are involved in such a crime, and secondly, there is no prior conspiracy of that group of persons.
The issue of criminal liability for the qualifying features of this article is considered. The victim behavior of a minor is considered, which has the following features: 1) provocative behavior; 2) provocative appearance; 3) conditional voluntary prostitution; 4) social status. Provocative behavior (which, by their actions or actions, can provoke sexual impulse towards that person.); provocative look (short dress, too bright makeup, cleavage); conditional voluntary prostitution (social status, which is another feature, and this can be done under the pressure and threat of a third person (pimp)); social status and their analysis. It is concluded that complicity as an institution of criminal law is important, since the protection of the interests of citizens and the state in the process of justice is impossible without a clear qualification of the crimes committed. Complicity can greatly increase the level of public danger of criminal mischief. A crime committed by a group of individuals, with certain features without which it would be considered a common crime, is the presence of several subjects (two or more), and the fact that there is no prior collusion. With regard to the group of persons, it can be noted that the most difficult in criminal law is the institution of complicity. Its function is to build a connection between the accomplice and the crime of another person. Complicity is at the heart of the desire for discipline to strike a balance between the individual contribution of the accused and the collective nature of the mass offense. The various forms of complicity, such as assistance, complicity or incitement, are firmly rooted in domestic legal systems and fairly reflect each defendant's contribution.
Key words: sexual violence, satisfaction of sexual passion, group of persons, minor, sexual act.
Постановка проблеми
Насильство є глобальною проблемою сьогодення. Із розвитком захисту прав і свобод людини відбулося переосмислення важливості всебічного захисту людей від проявів сексуального насильства. Із змінами до Кримінального кодексу України постали питання, які полягають у тому, що таке сексуальне насильство, як правильно в особи має будуватись нормальна сексуальна правосвідомість, щоб вона не потрапила за ґрати.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі вивчення сексуального насильства присвячені праці Ю. Антонян, А. Піонтковського, А. Ігнатова, Л. Андрє- єва, Б. Бліндер, М. Бажанова, Л. Гаухмана, М. Шар- городського, В. Сафронова, І. Гальперіна, С. Косенко, Ю. Александрова, С. Киренко, О. Синєокого, М. Корчо- вого та інших учених. Особливу увагу необхідно звернути на дослідження О. Дудорова, оскільки він детально дослідив законодавчі нововведення.
Формулювання цілей статті. Мета статті - аналіз кваліфікаційних ознак ст. 153 «Сексуальне насильство» Кримінального кодексу України.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів
У Особливій частині КК України вказано низку статей, які регулюють питання кримінальної відповідальності за злочини проти статевої недоторканості особи. Зокрема ч. 3 ст. 153 КК України передбачає санкції за сексуальне насильство, вчинене групою осіб або щодо неповнолітньої особи.
Суб'єктом у цій статті є осудна особа чоловічої та жіночої статі, що на момент вчинення досягла 14 років. Об'єкт - статева свобода особи. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Додатковими факультативними об'єктами цього злочину є здоров'я, честь та гідність особи.
Якщо розглядати поняття «сексуальне насильство», то слід зазначити, що даний термін з'явився в КК відносно недавно. Верховною Радою України було внесено зміни у частину другу статті 153 (слова «насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом» замінилися словами «сексуальне насильство») [1, с. 1].
Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом - це протилежне поняття до усього нам відомого природного укладу статевих відносин, що поєднується із насильством або використанням безпорадного стану людини, що може спричинити шкоду здоров'ю потерпілої особи. Потерпілим у цьому злочині може бути як жінка, так і чоловік.
Існують такі види цього насильства:
1) неприродний статевий зв'язок чоловіка із жінкою;
2) мужолозтво, орогенітальний контакт чоловіка з чоловіком;
3) лесбіянство;
4) інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації).
Під неприродним статевим актом чоловіка та жінки слід розуміти задоволення статевої пристрасті, що не пов'язане із безпосереднім проникненням в тіло іншої особи (в такому випадку це буде вважатись зґвалтуванням ст. 152 КК України).
Під мужолозтвом слід розуміти статевий акт чоловіка з чоловіком, який вчинений із застосуванням насильства або з погрозою вчинення такого насильства.
Орогенітальний контакт чоловіка з чоловіком - це задоволення статевої пристрасті із безпосереднім використанням рота та язика особи.
Що стосується лесбіянства, то це задоволення жіночих потреб жінки з жінкою.
Вище зазначені види статевого зв'язку повинні супроводжуватися фізичним насильством [2, с. 10].
Сексуальне насильство - це секс без згоди однієї із сторін, проти її бажання, із застосуванням фізичної сили, тобто насильне вчинення статевого акту як засіб приниження та образи. Також це певні дії проти волі жінки, а також змушування її до неприйнятних способів сексуальних зносин [3, с. 18].
Стаття 153 КК України передбачає кримінальну відповідальність за сексуальне насильство, погрозу його застосування. Інакше кажучи, метою даного злочину є сексуальне насильство. Що стосується мотиву, то можна зазначити, що існує багато різних поглядів щодо цього. Безпосередньо В.І. Борисов і Л.В. Дорош стверджують, що мотив вчинення злочину не обов'язково повинен мати сексуальну мотивацію. Цей злочин може бути вчинений з помсти і хуліганських мотивів. Таке твердження також зазначене в роботі О.О. Дудорова: «Мотиви, не впливаючи на кваліфікацію злочину, можуть бути різними (насильство, помста, приниження, сексуальне самоствердження)» [5, с. 109-110]. О.О. Дудоров також зазначає, що з огляду на аналіз правозастосовної практики найбільш розповсюдженими мотивами вчинення таких злочинів є помста, бажання принизити потерпілу особу, хуліганські спонукання, ревнощі, бажання примусити жертву до одруження тощо [6, с. 127]. Із цих тверджень випливає, що мотиви не є обов'язковими ознаками цього злочину [4, с. 131].
Особливою кваліфікаційною ознакою статті 153 є вчинення злочину групою осіб або щодо неповнолітньої особи.
Найбільш складним у кримінальному праві є інститут співучасті. Його функція полягає в тому, щоб побудувати зв'язок між співучасником та злочином іншої людини. Співучасть лежить в основі прагнення балансу між індивідуальним внеском обвинуваченого та колективним характером масового правопорушення. Різні форми співучасті, такі як допомога, співучасть або підбурювання, міцно вкорінені у внутрішніх правових системах і досить точно відображають внесок кожного з обвинувачених.
Вчинення злочину кількома особами, тобто за співучасті, свідчить про підвищену суспільну небезпечність учиненого. це пояснюється тим, що співучасть деякою мірою полегшує вчинення злочину, а також його приховування, що створює можливість багаторазової злочинної діяльності [7, с. 206-207].
У розділі IV КК України встановлено низку статей, які регулюють питання кримінальної відповідальності за співучасть у злочині (ст. 26-31 КК) та визначають поняття співучасті, види співучасників, вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією, кримінальну відповідальність співучасників, кримінальну відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації, а також добровільну відмову співучасників [8, с. 14-16]. цей інститут дає змогу визначити не лише виконавця злочину, а й низку осіб, які тією чи іншою мірою брали участь у вчиненні злочину.
Згідно зі змістом ст. 27 КК України можна дійти висновку, що співучасть з погляду ролей, які виконуються співучасником, має дві форми - просту (без розподілу ролей), а також складну (з розподілом ролей).
Просту форму у літературі називають співвинністю, вона доречна там, де всі учасники є співвиконавцями злочину і повністю або частково виконують роль об'єктивної сторони складу злочину.
Співвиконавцем вважається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами вчинила конкретний злочин. Виконавцем є особа, яка безпосередньо виконує об'єктивну сторону конкретного злочину повністю або з іншими співучасниками частково. Без виконавця не може бути співучасті [9, с. 108].
Складна форма полягає у тому, що учасники виконують різнорідні ролі. Тобто у вчиненні злочину бере участь організатор, підбурювач і спільник.
Також це можна назвати діяльністю стійких злочинних утворень, де присутній розподіл ролей (функцій), координатор дій, розробка планів вчинення злочинів тощо [10, с. 182].
Досліджуючи дану проблему, хотілося б акцентувати увагу на такому питанні, як вчинення злочину групою осіб за ч. 1 ст. 28 КК, де зазначено, що він визнається таким, коли у ньому брало участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
Злочину, вчиненому групою осіб, притаманні такі ознаки: по-перше, у такому злочині беруть участь більше двох суб'єктів; по-друге, відсутня попередня змова цієї групи осіб.
У ст. 13 Постанови про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями від 23 грудня 2005 р. № 13 вказується, що вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів [11].
Що стосується кримінальної відповідальності, то виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК.
Організатор підлягає кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає злочин, учинений виконавцем.
Організатор організованої групи підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.
Підсумовуючи вищесказане, можна дійти висновку, що співучасть як інститут кримінального права має важливе значення, оскільки забезпечення захисту інтересів громадян і держави в процесі здійснення правосуддя неможливе без чіткої кваліфікації скоєних злочинів. Співучасть може значно підвищувати рівень суспільної небезпеки злочинного зазіхання. Злочину, вчиненому групою осіб, притаманні певні ознаки, без яких це буде вважатися звичайним злочином. Це наявність декількох суб'єктів (двох або більше), а також факт відсутності попередньої змови.
Що стосується кримінальної відповідальності, то виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК України, а організатор підлягає кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає злочин, учинений виконавцем.
Серед особливих кваліфікаційних ознак сексуального насильства є вчинення його групою осіб. При кваліфікації зґвалтування, яке вчинене групою осіб, необхідно розуміти роль співвиконавства у вчиненні злочину, в якому кожен із учасників виконує повністю склад злочину або дії, що складають об'єктивну сторону складу злочину.
При роз'ясненні обтяжувальної обставини, зокрема вчинення злочину групою осіб, спочатку необхідно визначитись, які саме прояви співучасті можуть охоплюватися цією кваліфікаційною ознакою. Деякі злочини можуть бути кваліфіковані як вчинені групою осіб і без їхньої попередньої змови про вчинення такого злочину. Пленум Верховного Суду зазначає, що для визнання сексуального насильства вчиненим групою осіб не вимагається попередньої змови між учасниками цього злочину. Ідеться про те, що змова про вчинення таких злочинів може виникнути під час вчинення такого злочину.
Злочин, передбачений ст. 153 КК України, визнається вчиненим групою осіб, як вказано у ч. 1 ст. 28 КК України, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві і більше), які не домовилися про спільне його вчинення. При цьому виконавці діють узгоджено, з єдиним умислом, а кожен із них виконує певні діяння, що повністю чи частково утворюють об'єктивну сторону складу злочину. Для визнання насилля вчиненим групою осіб не вимагається попередньої змови між виконавцями цих злочинів. Діяльність одного виконавця може приєднуватися до діяльності іншого і в ході вчинення злочину, але до його припинення або закінчення.
Дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий зв'язок неприродним способом або із насиллям, але погрожувала введенням у організм потерпілої особи отруйних речовин, повинні розглядатися як співвиконавство у злочині [12]. цей інститут дає змогу визначити не лише виконавця злочину, а й низку осіб, які тією чи іншою мірою брали участь у вчиненні злочину. це питання обтяжується, якщо злочини будуть скоєні в контексті тривалого насильства з участю багатьох суб'єктів на різних рівнях державної ієрархії.
При роз'ясненні обтяжувальної обставини, зокрема вчинення злочину групою осіб, спочатку необхідно визначитись, які саме прояви співучасті можуть охоплюватися цією кваліфікаційною ознакою. Деякі злочини можуть бути кваліфіковані як вчинені групою осіб і без їхньої попередньої змови про вчинення такого злочину. Пленум Верховного Суду зазначає, що для визнання сексуального насильства вчиненим групою осіб не вимагається попередньої змови між учасниками цього злочину. Ідеться про те, що змова про вчинення таких злочинів може виникнути під час вчинення такого злочину.
Ще одним важливим питанням є сексуальне насильство, вчинене щодо неповнолітньої особи. У п. 12 ч. 1 ст. 3 КПК України зазначено, що неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Часто саме діти та неповнолітні особи стають жертвами сексуального насильства. це може бути зумовлено різними факторами, зокрема і їхньою віктимною поведінкою. Віктимність - це така соціально-психологічна сутність рис особи, що зумовлює високу ймовірність стати об'єктом злочинного зазіхання. Важливо зазначити, що чим вища віктимність особи, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину [13].
Існують такі риси віктимності:
1) відверта поведінка;
2) провокативний вигляд;
3) умовно-добровільне заняття проституцією;
4) соціальне становище.
Під відвертою поведінкою слід розуміти поведінку особи, яка вчинками або діями може спровокувати сексуальний потяг. Що стосується провокативного вигляду, то він є сукупністю різноманітних речей, які утворюють цей провокативний вигляд (наприклад, коротке вбрання, надто яскравий макіяж, декольте тощо).
Поняття «умовно-добровільне заняття проституцією» викликає багато запитань, воно дещо відрізняється від самого поняття «заняття проституцією», адже це дії особи, які вона вчиняє добровільно, а у першому випадку такі дії можуть бути спричинені різноманітними факторами. Соціальне становище є визначною рисою. Також це може вчинятися під тиском та погрозами третьої особи (сутенера).
Не менш вагомою причиною є психічний стан жертви. Як відомо, у п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України («Обставини, які обтяжують покарання») зазначено, що вчинення злочину щодо особи, яка страждає на психічний розлад, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини є обставинами, які обтяжують покарання. Злочинці часто користуються таким станом особи.
Висновок
Ми дійшли висновку, що жертвами сексуального насильства можуть бути і малолітні, і неповнолітні особи, а причиною таких злочинів може бути психічний стан жертви, віктимна поведінка особи, її про- вокативний вигляд та відверта поведінка.
Що стосується групи осіб, то можна зазначити, що найбільш складним у кримінальному праві є інститут співучасті. Його функція полягає в тому, щоб побудувати зв'язок між співучасником та злочином іншої людини. Співучасть лежить в основі прагнення балансу між індивідуальним внеском обвинуваченого та колективним характером масового правопорушення. Різні форми співучасті, такі як допомога, співучасть або підбурювання, міцно вкорінені у внутрішніх правових системах і досить точно відображають внесок кожного з обвинувачених.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами : Закон України від 06.12.2017 № 2227^Ш URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19.
2.Борисов В.І., Дорош Л.В. Злочини проти свободи та статевої недоторканності особи (коментар до законодавства). ІІ Форум права. 2006.№ 1. С. 4.
3.Гнатюк Н.И., Василенко О.М. Специфика предоставления социально-психологической помощи женщинам, которые подвергаются насилию в семне : збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», № 1(9). 2014. URL: irbis-nbuv.gov.ua>cgi-bin>irbis_nbuv>cgiirbis_64>Znpkhist_2014_1.
4.Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 лют. 2019 року. Київ : Паливода А.В. 2019. 264 с.
5.Кримінальне право України (Особлива частина) / А.В. Байлов, О.А. Васильєв, О.О. Житний та ін. Харків : ХНУВС, 2011.572 с.
6.Дудоров О.О., Дідореко Е.О. Кримінально-правова характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Луганськ : РВВ лДУВС, 2011.352 с.
7.Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України : підручник. Харків : «Право». 2010. 456 с.
8.Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 12 верес. 2018 року. Київ : Паливода А.В. 2018. 264 с.
9.Вознюк А.А.Кримінальне право України. Загальна частина : конспект лекцій / вступне слово д.ю.н., проф. О.О. Дудорова. Київ :Нац. акад. внутр. справ, «Освіта України». 2016. 236 с.
10.Сухонос В.В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник. Київ : Університетська книга. 2016. 375 с.
11.Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями : Постанова пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №13. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05.
12.Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи : Постанова пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08.
13.Долгий О.А., Мудряк Т.О., Омельчук Л.В. Жертва злочину як головний елемент віктимології. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2017. № 1 (5). С. 30.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011Поняття та завдання кримінального кодексу України. Об'єкти, що беруться під охорону за допомогою норм КК. Джерела та основні риси кримінального права. Поняття злочину, його ознаки, склад та класифікація, засоби і методи вчинення. Система та види покарань.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 24.10.2014З’ясування системи історичних пам’яток, які містили норми кримінально-правового та військово-кримінального характеру впродовж розвитку кримінального права в Україні. Джерела кримінального права, що існували під час дії Кримінального кодексу УРСР 1960 р.
статья [20,2 K], добавлен 17.08.2017Поняття, ознаки та значення категорій "понятійний апарат", "термінологічний апарат". Виокремлення та дослідження спеціалізованих неправових термінів та термінів іншомовного походження в понятійному апараті Особливої частини Кримінального кодексу України.
дипломная работа [258,9 K], добавлен 18.04.2018Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання. Система кримінального права України. Наука кримінального права, її зміст та завдання. Загальні та спеціальні принципи кримінального права. Поняття кримінального закону.
курс лекций [143,2 K], добавлен 09.05.2007Аналіз проблем, пов’язаних із визначенням місця норми про шахрайство в системі норм Кримінального кодексу України. З’ясування ознак складу даного злочину. Розробка рекомендацій щодо попередження та підвищення ефективності боротьби з цим злочином.
курсовая работа [19,6 K], добавлен 30.09.2014Історичний розвиток поняття "бандитизм" в кримінально правовому аспекті. Визначення місця посягання бандитизму в системі Особливої частини Кримінального кодексу України. Поняття бандитизму. Юридичний аналіз складу "бандитизм". Відмежування бандитизму.
курсовая работа [41,3 K], добавлен 28.05.2004Поняття та ознаки не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого статтею 260 Кримінального кодексу України. Покарання за такі злочини. Кваліфікуючі ознаки, суб'єкт та об'єкт злочину.
курсовая работа [35,8 K], добавлен 15.02.2011Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу. Характеристика принципів кримінального процесу, закріплених у кримінально-процесуальному законодавстві України. Забезпечення прав людини.
реферат [39,0 K], добавлен 07.08.2007Стабільність як умова ефективності законодавства України про кримінальну відповідальність. Структура чинного Кримінального Кодексу України. Основні недоліки чинного КК та пропозиції щодо його удосконалення. Застосування кримінально-правових норм у країні.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 12.08.2016Становлення і розвиток законодавства про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи на теренах сучасної України. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки погрози або насильства. Відмежування погрози або насильства від суміжних складів злочинів.
диссертация [964,3 K], добавлен 23.03.2019Поняття та призначення Кримінально-процесуального права. Значення, завдання, елементи, стадії кримінального процесу. Наука кримінального процесу - предмет, методи. Кримінальний процес як навчальна дисципліна та її зв'язок з іншими галузями права.
курсовая работа [34,9 K], добавлен 05.06.2003Школи кримінального права та основні теоретичні напрямки. Розвиток вітчизняної кримінально-правової науки. Ідея застосування "заходів безпеки". Стан розвитку кримінально-правової науки України. Взаємозв’язок Загальної та Особливої частин КК України.
реферат [22,2 K], добавлен 20.10.2011Ознаки, система та структура закону про кримінальну відповідальність як джерела кримінального права. Основні етапи формування та розвитку кримінального законодавства України. Порівняльний аналіз норм міжнародного та українського кримінального права.
реферат [35,4 K], добавлен 12.11.2010Кримінальне право як галузь права й законодавства, його соціальна обумовленість, принципи. Завдання, система та інститути кримінального права. Підстави і межі кримінальної відповідальності. Використання кримінального права в боротьбі зі злочинністю.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 02.01.2014Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства. Характеристика окремих принципів кримінального процесу. Загальноправові та спеціальні принципи кримінального процесу України.
реферат [48,9 K], добавлен 25.07.2007Поняття, ознаки, класифікація та множинність злочину, види стадій та форми співучасті у злочині. Елементи складу злочину та їх характеристика. Поняття покарання, його мета та види. Перевищення меж необхідної оборони. Затримання особи, яка вчинила злочин.
шпаргалка [66,3 K], добавлен 20.03.2009Поняття кримінального процесу як діяльності компетентних органів і посадових осіб. Завдання кримінального процесу. Його роль у державному механізмі боротьби зі злочинністю та охороні прав людини. Джерела кримінального процесу.
курс лекций [169,2 K], добавлен 09.05.2007Види юридичної відповідальності. Поняття держави та її функції. Конституційне право як галузь права. Конституційно-правовий статус людини і громадянина. Повноваження Президента України. Поняття та принципи кримінального права, співучасть у злочині.
шпаргалка [164,9 K], добавлен 10.01.2012Дослідження кримінально-процесуального статусу підозрюваного як суб’єкта кримінального процесу; механізм забезпечення його прав при проведенні слідчих дій та застосуванні запобіжних заходів, при здійсненні кримінального судочинства; правове регулювання.
дипломная работа [200,7 K], добавлен 16.05.2012
