Роль рішень Європейського суду з прав людини в реформуванні системи виконання судових рішень в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль рішень Європейського суду з прав людини в реформуванні системи виконання судових рішень в Україні

Нечипорук Г.Ю.,

здобувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

У статті зазначається, що право на виконання судового рішення є структурним елементом суб'єктивного юридичного права кожного на справедливий суд. Держава повинна вживати належних заходів для забезпечення можливості реалізації цього права, яке є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод.

Підкреслюється необхідність вирішення масштабних та комплексних за своєю сутністю проблем виконання рішень Європейського суду з прав людини та наявності ефективного національного засобу юридичного захисту. Акцентується увага на першому рішенні Європейського суду з прав людини проти України, в якому було піднято питання невиконання остаточних рішень суду - рішенні у справі «Кайсин та інші проти України».

Встановлено першопричини невиконання чи довготривалого виконання рішень судових установ, які не були вирішені після прийняття цього рішення.

Досліджуються пілотні рішення Європейського суду з прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич проти України», в яких констатується неефективність існуючої в Україні системи виконання судових рішень.

Акцентовано увагу на тому, що саме ці пілотні рішення стали чинником, який активізував реформи системи виконання судових рішень в Україні.

Ці реформи не забезпечили довготривалого вирішення першоджерела проблем. Піднято питання невиконання Україною рішень Європейського суду з прав людини. Зазначено, що право на їхнє виконання є структурним елементом суб'єктивного юридичного права кожного на звернення до міжнародних судових установ та міжнародних організацій, яке, у свою чергу, є гарантією інших прав і свобод людини.

Акцентовано увагу на сумлінному виконанні державою свого обов'язку з виконання рішень Європейського суду з прав людини. Встановлено роль рішень Європейського суду з прав людини в реформуванні системи виконання судових рішень в Україні.

Ключові слова: виконання рішення суду, рішення Європейського суду з прав людини, пілотне рішення, система виконання судових рішень.

THE ROLE OF DECISIONS OF THE EuROPEAN COuRT OF HuMAN RIGHTS IN THE REFORM OF THE SYSTEM OF ENFORCEMENT OF COURT DECISIONS IN UKRAINE

The article states that the right to enforce a judgment is a structural element of everyone's subjective legal right to a fair trial. The state must take appropriate measures to ensure that this right is exercised, which guarantees the exercise of other constitutional rights and freedoms.

It emphasizes the need to address the large-scale and complex problems inherent in the implementation of judgments of the European Court of Human Rights and the availability of an effective national remedy. Attention is drawn to the first decision of the European Court of Human Rights against Ukraine, which raised the issue of non-enforcement of the final decisions of the court - the decision in the case of Kaysin and Others v. Ukraine.

The root causes of non-enforcement or long-term enforcement of court decisions that have not been resolved after this decision have been identified. Pilot rulings of the European Court of Human Rights in the cases of Yuriy Ivanov v. Ukraine and Burmich v. Ukraine, which establish the ineffectiveness of the judicial enforcement system in Ukraine, are being investigated.

Attention is drawn to the fact that these pilot decisions became the factor that intensified the reforms of the judicial enforcement system in Ukraine. These reforms did not provide a lasting solution to the primary source of the problems.

The issue of non-implementation by Ukraine of the decisions of the European Court of Human Rights has been raised. It is stated that the right to exercise them is a structural element of the subjective legal right of everyone to appeal to international judicial institutions and international organizations, which in turn is a guarantee of other human rights and freedoms.

Emphasis is placed on the state's honest fulfillment of its duty to comply with the decisions of the European Court of Human Rights. The role of the decisions of the European Court of Human Rights in reforming the system of enforcement of judgments in Ukraine is established.

Key words: enforcement of court decision, decision of the European Court of Human Rights, pilot decision, system of enforcement of court decisions.

Постановка проблеми

європейський суд право конституційний

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право на звернення до міжнародних судових установ та міжнародних організацій після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту [1]. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд [2]. Структурним елементом вищезазначеного права кожного є право на виконання рішення судової установи, зокрема і Європейського суду з прав людини [3-6]. Конституційний Суд України в рішенні від 15 травня 2019 р зазначає: «Визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їхнє виконання без неналежних затримок; ... ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них» [7].

Упродовж майже двох десятиліть Європейський суд із прав людини розглядає масові спори, що виникають унаслідок різних структурних або системних проблем у Договірних Державах. Ці недоліки у сфері прав людини в Договірних Державах призводять до постійного зростання кількості заяв до Суду та ставлять під загрозу довгострокову ефективність системи захисту прав людини, встановлену Конвенцією (§ 22 рішення у справах «Боттацці проти Італії» [8]; § 23 рішення у справі «Ді Мауро проти Італії» [9]; § 148 рішення у справі «Кудла проти Польщі» [10] та ін.). Процедуру пілотного рішення було започатковано у відповідь на збільшення навантаження Суду, спричиненого низкою справ, що виникли внаслідок однієї і тієї ж самої структурної або системної проблеми, та з метою забезпечення довгострокової ефективності конвенційного механізму (§190-191 рішення у справі «Броньовський проти Польщі» [11]).

Європейським судом із прав людини в ряді пілотних рішень проти України констатуєтья неефективність існуючої системи виконання рішень Європейського суду із прав людини (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» [12], «Бурмич проти України» [13]). Більше того, мова йде про системне тривале невиконання пілотних рішень Європейського суду з прав людини, що створює загрозу ефективності конвенційної системи, порушує принцип верховенства права.

Стан опрацювання проблематики ролі рішень Європейського суду з прав людини в системі виконання судових рішень в Україні такий: в юридичній літературі питанням конституційного права кожного на звернення до міжнародних судових установ та виконанню їхніх рішень присвячено праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. Водночас питанню законотворчого і правозасто- совчого механізму напрацювання виконання рішень Європейського суду із прав людини комплексні дослідження не присвячувались. У контексті судової реформи, що відбувається в Україні, питання виконання рішень Європейського суду із прав людини має практичне стратегічне значення.

Так, у доповіді Комітету міністрів за 2018 рік стосовно України підкреслюється проблема невиконання повною мірою деяких рішень Суду. Наприклад, проблема невиконання національних судових рішень в Україні, піднята у справі «Бурмич проти України», «продовжує загрожувати довірі до реформ, прийнятих для забезпечення ефективної судової системи у країні» [14].

Мета статті - встановити роль рішень Європейського суду з прав людини в системі виконання судових рішень в Україні.

Виклад основного матеріалу

Проблема невиконання або тривалого виконання остаточних рішень національних судів існує в Україні протягом тривалого періоду часу і перебуває під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи понад 15 років - із 2004 року [15]. До ухвалення пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд розглянув низку справ щодо невиконання рішень національних судів в Україні. Перше рішення із цього питання було ухвалено у справі «Кайсин та інші проти України» (рішення щодо дружнього врегулювання) від 3 травня 2001 р. [17]). Незважаючи на те, що справу було врегульовано сторонами, а заявники отримали суми, зазначені в декларації про дружнє врегулювання спору, загальна проблема невиконання залишилась невирішеною переважно через брак коштів у державних установ, державних підприємств або підконтрольних державі боржників.

Таким чином, першопричина невиконання чи довготривалого виконання рішень судових установ, яка не була вирішена після прийняття першого в 2001 році рішення Європейським судом із прав людини, полягала у браці коштів у державних боржників. Коло таких боржників складали: державні установи, держані підприємства, підконтрольні державі боржники.

Подальші справи, за якими Європейським судом із прав людини було винесено рішення щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів, стосувалися виплат заробітної плати та коштів на утримання військовослужбовцям, працівникам гірничодобувних компаній, суддям, вчителям шкіл, боргів муніципальних чи державних лікарень, державних банків, державних підприємств і Кабінету Міністрів України (рішення у справах «Войтенко проти України», заява № 18966/02, від 29 червня 2004 р. [18], «Ромашов проти України», заява № 67534/01, від 27 липня 2004 р. [19], «Зубко та інші проти України», заява № 3955/04 та 3 інших заяви [20], «Беланова проти України», заява № 1093/02, від 29 листопада 2005 р. [21], «Кучеренко проти України», заява № 27347/02, від 15 грудня 2005 р. [22], «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 р. [23], та «Полтораченко проти України», заява № 77317/01, від 18 січня 2005 р. [24]). Унаслідок збільшення кількості заяв щодо тривалого невиконання рішень національних судів в Україні Суд вирішив застосувати процедуру пілотного рішення та обрав справу «юрій Миколайович Іванов проти України» в якості зразка цієї проблеми [12].

У пілотному рішенні у справі «юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року Суд встановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з невиконанням або тривалим виконанням остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені поєднанням певних факторів, таких як брак бюджетних коштів, бездіяльність державних виконавців та недоліки національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники, які знаходились у подібній ситуації, не мали можливості домогтися виконання судових рішень (§ 83, 84 рішення) [25; 26].

Таким чином, саме в рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» було виявлено Судом такі комплексні поєднані одна з одною проблеми, що мають системний довготривалий характер і спричинили невиконання та довготривале виконання рішень судових установ: 1) брак бюджетних коштів; 2) бездіяльність державних виконавців; 3) недоліки національного законодавства.

Суд наголосив, що комплекс вищезазначених факторів перебував у межах контролю української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (§ 85 рішення). Суд також встановив, що на національному рівні не було засобів юридичного захисту, які б задовольняли вимоги статті 13 Конвенції щодо скарг пана Іванова на невиконання рішення, ухваленого на його користь (§ 66-70 рішення) [12].

Згідно зі ст. 46 Конвенції Суд постановив, що пілотна справа «юрій Миколайович Іванов проти України» стосувалася двох повторюваних проблем:1) тривалого невиконання остаточних рішень національних судів; 2) відсутності на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку із цим. Суд констатував, що дані проблеми лежать в основі порушень Конвенції, встановлених Судом з 2004 року в більш ніж 300 справах щодо України. Справа Іванова продемонструвала, що ці проблеми залишились невирішеними, незважаючи на рішення Суду із чіткими закликами до України вжити належних заходів для вирішення даних питань (§ 73, 74, 83 Рішення) [12].

Водночас відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прямої вказівки, наданої Судом у пілотному рішенні у справі «юрій Миколайович Іванов проти України», в Україні ефективної системи відшкодування шкоди запроваджено не було. Варто наголосити, що саме неефективне виконання пілот- ного рішення у справі «юрій Миколайович Іанов проти України» призвело до того, що рішенням Великої Палати Європейського суду від жовтня 2017 року до Комітету було передано як усі справи, що перебували на розгляді, так і аналогічні справи, що надходили [12].

Для Комітету Міністрів Ради Європи очевидним було, що самостійно держава не може виконати ефективно пілотне рішення у вищезазначеній справі. Тому для вирішення системних проблем спільно Комітетом Міністрів Ради Європи та державними органами України в рамках заходів загального характеру, що вимагались пілотним рішенням у справі «юрій Миколайович Іванов проти України», було передано всі вищезазначені справи. У світлі нагальності ситуації відбулась зустріч на високому рівні за участі представників Міністерства юстиції України, Адміністрації Президента та Парламенту в м. Страсбург 17 листопада 2017 року з метою обговорення створення adhocмеханізму відшкодування шкоди всім заявникам, яких стосується пілотне рішення у справі «Бурмич проти України», який має бути нерозривно пов'язаний із зусиллями, спрямованими на забезпечення довготривалого вирішення першоджерела проблем [16].

Отже, невиконання пілотного рішення Єропейського суду із прав людини у справі «юрій Миколайович Іванов проти України» засвідчило: 1) довготривале невиконання зобов'язання держави щодо запровадження ефективної системи відшкодування шкоди і як наслідок - невиконання державою пілотного рішення; 2) самостійно держава не може ефективно виконати пілотне рішення в рамках заходів загального характеру, що вимагає спільних зусиль держави та Комітету Міністрів Ради Європи; 3) необхідним є запровадження adhocмеханізмів відшкодування шкоди всім заявникам, доки не буде забезпечено довготривале вирішення першоджерела проблем; 4) необхідним є забезпечення державою ефективного довготривалого вирішення першоджерела проблем, виявлених Європейським судом із прав людини в пілотних рішеннях.

Щодо заходів загального характеру на виконання рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Уряд України під час розгляду справи «Бурмич проти України» стверджував, що національні органи намагаються впровадити різні реформи системи виконання судових рішень. Із метою виконання своїх зобов'язань за пілотним рішенням було вжито такі заходи: а) у 2015 році на розгляд Верховної Ради України було подано два законопроекти - «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження». Ці законопроекти ґрунтувались на міжнародних стандартах у відповідній сфері та запроваджували змішану систему виконання рішень національних судів як державними, так і приватними виконавцями. Уряд України переконував, що зазначені законодавчі зміни зменшать завантаженість державних виконавців шляхом зменшення обсягу їхніх завдань та скорочення часу, що витрачається на виконання рішень національних судів. Законопроекти передбачали систему електронної взаємодії органів державної влади з метою прискорення пошуку майна боржника, а також систему контролю за діяльністю виконавців; Ь) розроблення нормативно-правових актів щодо реалізації зазначених законопроектів (підзаконних актів); с) робота над створенням системи навчання та підвищення кваліфікації державних та приватних виконавців у співпраці з експертами Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» та національними експертами у відповідній сфері [13].

Водночас Комітет Міністрів Ради Європи наголосив, що якщо цей механізм не буде ретельно розроблено, то він суперечитеме зусиллям органів влади щодо впровадження ефективного засобу захисту, а також наголосив, що запропонований механізм у жодному разі не може застосовуватись до виплати справедливої сатисфакції, присудженої Судом, яка має здійснюватися виключно згідно з умовами, встановленими Судом [13]. Ці умови мають ключовий характер.

Висновки

1. Першопричиною невиконання чи довготривалого виконання рішень судових установ, яка не була вирішена після прийняття першого в 2001 році рішення Європейським судом з прав людини, полягала у браці коштів у державних боржників. Коло таких боржників складали: державні установи, держані підприємства, підконтрольні державі боржники.

Подальші справи, за якими Європейським судом із прав людини було винесено рішення щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів, стосувалися виплат заробітної плати та коштів на утримання військовослужбовцям, працівникам гірничодобувних компаній, суддям, вчителям шкіл, боргів муніципальних чи державних лікарень, державних банків, державних підприємств і Кабінету Міністрів України

1. Пілотна справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» була обрана Європейським судом із прав людини як зразок двох повторюваних проблем: 1) тривалого невиконання остаточних рішень національних судів; 2) відсутності на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку із цим. У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» було виявлено Судом такі системні поєднані одна з одною проблеми, що мають системний довготривалий характер і спричинили невиконання та довготривале виконання рішень судових установ в Україні: 1) брак бюджетних коштів; 2) бездіяльність державних виконавців; 3) недоліки національного законодавства.

Пілотні рішення Європейського суду із прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов» та «Бурмич проти України» стали чинником, який активізував реформи системи виконання судових рішень в Україні.

Встановлено, що ці реформи не забезпечили довготривалого вирішення першоджерела проблем.

Вирішення масштабних та комплексних за своєю сутністю проблем виконання судових рішень та наявності ефективного національного засобу юридичного захисту вимагає вжиття послідовних і всео- хоплюючих заходів із ґрунтовним доктринальним обґрунтуванням.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254K/96-Bp.

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

3. Дешко Л.М. Конституційне право на звернення до міжнародних судових установ та міжнародних організацій: монографія. Ужгород.

2016. 486 с.

4. Deshko L. European Standards of Human Rights: Course book. Donetsk: Modern Printing (Suchasny Drook). 2013. 142 p.

5. Deshko L. Application of Legal Entities to the European Court of Human Rights: a Significant Disadvantage as the Condition of Admissibility. Croatian International Relations Review. 2018. 24(83). P. 84-103.

6. Deshko L. Domestic remedies that have to be exhausted in Ukraine when everyone applying to international judicial institutions or to the relevant bodies of international organizations. Вестник Пермского университета.2014. № 1. С. 332-336.

7. Рішення Конституційного Суду України щодо забезпечення державою виконання судового рішення від 15 травня 2019 р. № 2-р(ІІ)/2019. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-19.

8. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Боттацці проти Італії». URL : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ SO1494.html.

9. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ді Мауро проти Італії». URL : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_378.

10. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Кудла проти Польщі». URL : http://www.eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=327.

11. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Броньовський проти Польщі». URL : https://ips.ligazakon.net/document/view/SO1119.

12. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_479.

13. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Бурмич проти України». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/.

14. Рада Європи закрила нагляд за виконанням понад 300 справ ЄСПЛ щодо України: подробиці. URL: https://legalhub.online/mizhnarodna-spivpratsya/rada-yevropy-zakryla-naglyad-za-vykonannyam-ponad-300-sprav-yespl-shhodo-ukrayiny-podrobytsi/.

15. Дешко Л. Виконання рішень національних судів: принципи Європейського суду з прав людини. Публічне право. 2012. № 4. С. 167-173.

16. Н46-38 Юрій Миколайович Іванов проти України, група справ Жовнер і Бурмич та інші проти України (заяви №№ 40450/04, 56848/00, 46852/13): нагляд за виконанням рішень Європейського суду з прав людини. URL: https://rm.coe.int/attachment-2-ivanov- zhovner-cm-dec-1302-5-7dec-2017-ukr-translation-/168078eb20.

17. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Кайсин та інші проти України» від 3 травня 2001 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/980_013.

18. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 р. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/980_223.

19. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 р. URL: http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/980 227.

20. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Зубко та інші проти України». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/974_014.

21. Рішення Європейського суду з прав людинив справі «Беланова проти України» від 29листопада2005р.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_067.

22. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Кучеренко проти України» від15 грудня2005р.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_422?lang=uk.

23. Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Шмалько проти України» від20 липня2004р.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226.

24. РішенняЄвропейськогосудузправ людини в справі «Полтораченко проти України» від 18 січня2005р.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_252.

25. Дешко Л., Боднар О. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини. Правничий часопис Донецького університету,

2008. № 2. С. 76-81.

26. Deshko L. The principle of <^еminimis non ^rat ргаеЬг» in International Law. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2018. № 4. С. 5-15.

Размещено на Allbest.ru