Особливості розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків

Виявлення специфіки розгляду та вирішення клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків. Дослідження прогалин нормативної регламентації розгляду та вирішення клопотань, формулювання пропозицій щодо їх усунення.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 18.03.2021
Размер файла 24,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків

Могила В.С.,

аспірант кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

У статті досліджено проблематику розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків. Звернено увагу на те, що ні ст. 245 КПК України, ні інші статті КПК України не регламентують особливості розгляду та вирішення такого клопотання слідчим суддею. Звернено увагу на те, що практика ЄСПЛ підтверджує необхідність медичного спостереження при будь-якому порушенні особистої недоторканності з метою отримання доказів, а ст. 254 КПК України прямо передбачає можливість участі спеціаліста для відібрання зразків для проведення експертизи лише тоді, коли проведення експертизи доручено судом; про слідчого суддю взагалі не йдеться.

Зроблено висновок, що розгляд слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків має істотну специфіку порівняно із розглядом клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. Так, ч. 2 ст. 163 КПК України не є застосовною при розгляді цього клопотання; обов'язковість участі слідчого для отримання дослідження відомостей щодо механізму майбутньої медичної маніпуляції та встановлення того, що до особи не буде застосоване погане поводження у розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; слідчий має заявляти клопотання про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні на підставі п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України та ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу України.

До локального предмету доказування при розгляді слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків належать обставини, передбачені ч.ч. 3, 4 ст. 132 КПК України; зразки, які планують отримати, їх характеристики, обсяг; правильність встановлення особи, в якої відбиратимуться біологічні зразки; попереднє залучення експерта для проведення експертизи; для вирішення яких питань необхідно отримати зразки; неможливість вирішення цих питань без отримання зразків; відмова особи від надання зразків добровільно; в яких умовах буде здійснено відбирання зразків; особливості стану здоров'я особи, щодо якої подано клопотання.

Ключові слова: досудове розслідування, слідчий, слідчий суддя, отримання зразків для експертизи, тимчасовий доступ до речей і документів, освідування.

Characteristics of an investigative judge's consideration of an investigator's motion to give permission to take biological samples in a compulsory manner

The article deals with issues of an investigative judge's consideration of an investigator's motion to give permission to take biological samples in a compulsory manner. Attention was drawn to the fact that neither Article 245 of CCP of Ukraine nor other articles regulate particularities of consideration and resolution of such motion by the investigative judge. It is also highlighted that despite the fact that the European Court of Human Rights (ECHR) acknowledges within its case-law the need for a medical examination for any case of violation of personal integrity in order to obtain evidence, Article 254 of CCP of Ukraine provides the possibility of participation of a specialist to take samples in order to conduct expert examination only when such examination is ordered by a court, whereas there no reference made to the investigative judge.

It is concluded that the investigative judge consideration of the motion to give permission to take biological samples in a compulsory manner has special nature compared to a consideration of a motion to grant provisional access to objects and documents. The special nature is as follows: Article 163 para 2. of CCP of Ukraine is not applicable for consideration of the motion; mandatory participation of an investigator to obtain information in regard to future medical interference and to verify that a person would be subjected to ill-treatment within the meaning of Article 3 of European Convention of Human Rights; an investigator must make a motion to conduct criminal proceedings in camera under Article 27 para 2 (4) of CCP of Ukraine and Article 286 para 1 of Civil Code of Ukraine.

The local subject of proof (fact in issue) for an investigative judge's consideration of an investigator's motion to give permission to take biological samples in a compulsory manner shall include: circumstances provided for by Article 132 paras. 3 and 4 of CCP of Ukraine; samples to be taken, their characteristics, scope; correctness of person's in question identification; whether the expert was engaged for an examination; what issues to be resolved by taking the samples; person's refusal to voluntary provide samples; in what conditions samples would be taken; person's state of health, in regard of which the motion was filed.

Key words: pre-trial investigation, investigator, investigating judge, obtaining samples for expertise, provisional access to objects and documents, examining of an individual.

Постановка проблеми

Право людини на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до людської гідності, які гарантовані ст.ст. 11, 12 КПК України та кореспондуються із положеннями ст.ст. 3, 5, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в кримінальному провадженні України можуть бути обмежені і шляхом примусового відбирання біологічних зразків. Ця процесуальна дія має розглядатися в аспекті ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки поняття приватного життя охоплює фізичну і моральну цілісність особи, ст. 8 накладає на держави позитивний обов'язок забезпечувати своїм громадянам право на ефективний захист своєї фізичної та психологічної недоторканності [1, с. 43].

Частина 3 ст. 245 КПК України передбачає, що в разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, яке розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160-166 цього кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово. Зважаючи на положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке втручання у права має здійснюватися «згідно із законом», що означає доступність, передбачуваність та якість відповідного законодавства. Проте ні ст. 245 КПК України, ні інші статті цього кодексу не регламентують особливості розгляду та вирішення такого клопотання слідчим суддею.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання отримання зразків для експертизи у процесуальному аспекті після набрання чинності КПК України 2012 року розглядалися у працях О.В. Бауліна, Г.С. Бідняк, І.В. Гло- вюк, В.В. Коваленка, С.О. Ковальчука, В.А. Колесника, С.О. Коропецької, В.Д. Людвік, Є.Д. Лук'янчикова, Б.Є. Лук'янчикова, О.В. Лускатова, Н.В. Павлової, К.М. Пантелєєва, В.В. Рогальської, М.М. Стоянова, А.І. Терещенко, В.В. Тіщенка, В.І. Чекотила, А.П. Черненка, А.Г Шиян, М.Г Щербаковського та інших. Проте особливості розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків спеціальним дослідженням практично не піддавалися.

Метою статті є виявлення специфіки розгляду та вирішення клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків, аналіз практики розгляду та вирішення таких клопотань, виявлення прогалин нормативної регламентації розгляду та вирішення таких питань, формулювання пропозицій щодо їх усунення.

Виклад основного матеріалу

Біологічні зразки, як і інші зразки, поділяються на вільні, умовно-вільні та експериментальні [2, с. 485]. Проте, зважаючи на формулювання ч. 3 ст. 245 КПК України, і те, що звернення до слідчого судді з клопотанням є наслідком відмови добровільно надати біологічні зразки в порядку освідування, то реально йдеться про експериментальні біологічні зразки. Відповідно таке відбирання буде пов'язане із порушенням фізичної недоторканності людини, а в деяких випадках - анатомічної цілісності її організму.

Цей процес має здійснюватися в порядку, який буде пропорційним (співмірним) із повагою права особи на особисту недоторканність, не буде порушувати гарантії ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а межі застосовування примусу мають враховувати практику ЄСПЛ у справах “Salikhovv. Russia”, “P.G. andJ.H. v. theUnitedKingdom”, “S. andMarperv. TheUnitedKindgom”, “Saundersv. theUnitedKingdom”, “O'HalloranandFrancisv. theUnitedKingdom”, “Jallohv. Germany”. Це детермінує локальний предмет доказування та особливості розгляду клопотання.

В літературі пропонується, щоб розгляд зазначеного вище клопотання відбувався за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, в якої планується здійснити примусове відібрання біологічних зразків. Неприбуття за судовим викликом особи, в якої планується здійснити примусове відібрання біологічних зразків, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання постановляє ухвалу про примусове відібрання біологічних зразків в особи для проведення експертизи, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася із клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що біологічні зразки належать конкретній фізичній особі або в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Відповідна ухвала повинна відповідати вимогам ст. 164 КПК [3, с. 19-20]. клопотання слідчий біологічний зразок

При застосуванні до цього клопотання ст.ст. 160-166 КПК України виникають додаткові питання. Автор вважає недоцільним реалізацію механізму, передбаченого ч. 2 ст. 163 КПК України, адже, зважаючи на специфіку зразків, складно собі уявити ситуацію, коли особа, навіть якщо йдеться про підозрюваного, змінить або знищить ті об'єкти, які можуть бути експериментальними біологічними зразками.

КПК України не вказує, як слідчий суддя має діяти в ситуації, коли слідчий не з'явився або просить розглянути клопотання за його відсутності, хоча і закріпляє загальне правило - слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання. В узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження [4] неявка без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подане клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, свідчить про фактичне не підтримання поданого клопотання та не доведення згаданих обставин, що має розцінюватися як підстава для відмови в задоволенні такого клопотання. Такий підхід слід повністю підтримати, оскільки без участі слідчого не можливо дослідити обставини механізму майбутньої медичної маніпуляції та переконатися в тому, що до особи не буде застосоване погане поводження в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, на практиці часто трапляються випадки, коли слідчий просить у заяві розглядати клопотання за його відсутності, слідчі судді в такому режимі розглядають клопотання [5-8], при цьому не посилаючись на норму КПК України, яка б дозволяла це робити. Стаття 163 КПК України не надає слідчому судді такої можливості, а розгляд клопотання без слідчого фактично унеможливлює дослідження обставин стосовно механізму майбутньої медичної маніпуляції та встановлення того, що до особи не буде застосоване погане поводження в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання. Зважаючи на те, що слідчий суддя розглядатиме питання, пов'язане із порушенням фізичної недоторканності людини, здебільшого анатомічної цілісності її організму, то для забезпечення пропорційності втручання доцільно в разі першої неявки особи відкласти розгляд клопотання, повторивши судовий виклик особи, адже не виключена ситуація, коли особа може мати проблеми зі здоров'ям, які ускладнять виконання ухвали слідчого судді або особа потребуватиме особливої процедури цієї медичної маніпуляції.

При визначенні локального предмету доказування слід виходити найперше з ч. 4 ст. 132 КПК України. Зважаючи на інтрузивність процесуальної дії з відбирання зразків, правомірність втручання має бути проаналізована за алгоритмом трискладового тесту [9], де необхідність втручання нормативно виражена у формулюванні необхідності оцінки без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (хоча у цьому випадку слід врахувати, що зразки не є джерелами доказів у кримінальному провадженні, а джерелом доказів є висновок експерта).

Як складник необхідності втручання має бути доведена неможливість без зразків, про які йдеться у клопотанні, провести відповідну експертизу. Належність втручання виявляється у можливості за допомогою зразків провести експертизу, розумність - у визначенні, чи зумовлене обставинами кримінального провадження таке втручання у право людини на особисту недоторканність, зважаючи на вимоги ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ч. 5 ст. 163 КПК України не є релевант- ними для визначення локального предмету доказування при розгляді слідчим суддею клопотання слідчого про відбирання біологічних зразків примусово. Зважаючи на специфіку клопотання, крім обставин, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 132 КПК України, необхідно встановити зразки, які планують отримати, їх характеристики, обсяг; правильність визначення слідчим особи, в якої відбиратимуться біологічні зразки; чи залучено експерта для проведення експертизи, і для вирішення яких питань необхідно отримати зразки; неможливість вирішення цих питань без отримання зразків; відмова особи від надання зразків добровільно.

Крім того, при прийнятті рішення за клопотанням слідчий суддя має врахувати практику ЄСПЛ стосовно меж примусу в аспекті порушення фізичної цілісності особи. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ “Salikhovv. Russia” [10] ЄСПЛ нагадав застосовувані принципи справи “Jallohv. Germany”, вказавши, що «будь-яке порушення особистої недоторканності з метою отримання доказів має бути предметом ретельного контролю, при якому особлива увага повинна бути приділена таким факторам: чи було примусове медичне втручання необхідним для отримання доказів, загрозою здоров'ю підозрюваного, способом, яким проводилася процедура, чи були завдані фізичний біль і моральні страждання підозрюваному. З урахуванням всіх обставин конкретної справи втручання не повинно досягати мінімального рівня суворості, яке відносить скаргу до сфери дії ст. 3 Конвенції» (п. 75). На жаль, ст. 245 КПК України таких принципів не враховує.

Слідчий суддя при розгляді клопотання має встановити, в яких умовах буде здійснено відбирання зразків (слідчий має довести, що це будуть умови, пристосовані для медичного втручання, тобто відбирання буде здійснюватися особою, яка має медичну освіту та відповідну кваліфікацію); дослідити, чи може бути завдана загроза здоров'ю особи (за умови, що учасниками розгляду надана така інформація); дослідити, чи є в особи особливості стану здоров'я, які можуть вплинути на прийняття рішення про відбирання зразків і процедуру їх відбирання.

Попри те, що практика ЄСПЛ підтверджує необхідність медичного спостереження при будь-якому порушенні особистої недоторканності з метою отримання доказів, ст. 254 КПК України прямо передбачає можливість участі спеціаліста для відібрання зразків для проведення експертизи лише тоді, коли проведення експертизи доручено судом; про слідчого суддю взагалі не йдеться. Таке відбирання біологічних зразків не корелюється із практикою ЄСПЛ, яка є в Україні джерелом права.

Натомість ст. 241 КПК України вказує, що освіду- вання здійснюється на підставі постанови прокурора, а за необхідності й за участю судово-медичного експерта або лікаря. Оскільки при відбиранні біологічних зразків обійтися без допомоги медичного працівника не можливо, автор вважає, що слідчий суддя має це враховувати і зобов'язувати в резолютивній частині ухвали, щоб слідчий залучав судово-медичного експерта або лікаря до виконання ухвали (оскільки доручити виконання ухвали безпосередньо спеціалісту слідчому судді не дозволяють норми КПК України).

Наприклад, в ухвалі слідчого судді Новоукраїн- ського районного суду Кіровоградської області від

22.02.2018 року зазначено: «Надати дозвіл слідчому Ново- українського ВП ГУ НП в Кіровоградській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 на примусове відібрання зразків крові у підозрюваного в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018І20230000135 від 13.02.20l8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМА- ЦІЯ_3 для проведення судово-медичних експертиз за участі фахівців за медичними спеціальностями після проведення медичного обстеження підозрюваного, якщо така маніпуляція буде безпечною для життя та здоров'я підозрюваного» [11].

В іншій ухвалі було зазначено: «Доручити органу досудового розслідування начальнику Дніпровського ВП Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області провести певні слідчі дії за правилами, передбаченими ст.ст. 245, 241 КПК України та відібрати біологічні зразки крові в ОСОБА_3, ІНФОРМАЦіЯ_1, обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, яка утримується під вартою в Дніпропетровській установі виконання покарань № 4, прокурору Петропольській М.Л. забезпечити виконання вказаних дій у найкоротший час» [12].

Проте є випадки, коли навіть при дозволі на примусове відібрання зразків крові [13-15] та букального епітелію (слини) в підозрюваного [16-17] не вказується, що воно має здійснюватися за участі спеціаліста, який має спеціальні медичні знання. Напевно, це пов'язано із недосконалістю нормативної регламентації цього питання саме у ст. 245 КПК України. В літературі є пропозиції щодо закріплення у ст. 245 КПК України можливості залучення спеціаліста, якщо відібрання зразків для проведення експертизи здійснюється за дорученням слідчого судді, суду, слідчим або співробітником оперативного підрозділу [18, с. 540], проте цього недосить для вирішення питань участі спеціаліста при наданні слідчим суддею дозволу слідчому, прокурору здійснити відбирання біологічних зразків примусово, адже в такому випадку експерт залучається стороною обвинувачення, а слідчий суддя надає дозвіл лише на відбирання біологічних зразків примусово.

Автор статті пропонує ч. 3 ст. 245 КПК України викласти в такій редакції: «3. Відбирання біологічних зразків в особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього кодексу. В разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, яке розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160-166 кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря в медичному закладі».

З урахуванням цих обставин постає питання щодо режиму розгляду клопотання. КПК України не містить спеціальних вимог стосовно цього, але в листі ВССУ щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні від 16.06.2016 зазначено, що з огляду на характер заходів забезпечення кримінального провадження, мету їх застосування, з урахуванням імперативної вимоги процесуального закону щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування (ст. 222 КПК) слідчі судді за наявності клопотання слідчого / прокурора розглядають клопотання про застосування заходів забезпечення в закритому судовому засіданні, на якому може бути присутнім лише визначене процесуальним законом коло осіб.

Зважаючи на те, що можуть досліджуватися обставини, пов'язані із станом здоров'я особи, в якої планують відбирати біологічні зразки, слідчий має заявляти відповідне клопотання, керуючись п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України, оскільки ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, про відомості, отримані при її медичному обстеженні.

Висновки. Розгляд слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків має істотну специфіку порівняно із розглядом клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, яка полягає в тому, що ч. 2 ст. 163 КПК України не є застосовною при розгляді цього клопотання; обов'язковість участі слідчого для отримання дослідження відомостей щодо механізму майбутньої медичної маніпуляції та встановлення того, що до особи не буде застосоване погане поводження в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; слідчий має заявляти клопотання про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні на підставі п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України та ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу України.

До локального предмету доказування при розгляді слідчим суддею клопотання слідчого про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків належать обставини, передбачені ч.ч. 3, 4 ст. 132 КПК України; зразки, які планують отримати, їх характеристики, обсяг; правильність встановлення особи, в якої відбиратимуться біологічні зразки; попереднє залучення експерта для проведення експертизи; для вирішення яких питань необхідно отримати зразки; неможливість вирішення цих питань без отримання зразків; відмова особи від надання зразків добровільно; в яких умовах буде здійснено відбирання зразків; особливості стану здоров'я особи, щодо якої подано клопотання.

Для забезпечення дотримання вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині необхідності медичного спостереження при будь-якому порушенні особистої недоторканності з метою отримання доказів слід ч. 3 ст. 245 КПК України викласти в такій редакції: «3. Відбирання біологічних зразків в особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього кодексу. В разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, яке розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160-166 кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово за обов'язкової участі судово- медичного експерта або лікаря в медичному закладі».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Посібник за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на повагу до приватного і сімейного життя. Перше видання: Переклад із доповненнями адвокатів, кандидатів юридичних наук Олександра Дроздова та Олени Дроздової.

2017. URL: https://unba.org.ua/assets/uploads/1259d4263dac852ef056_file.pdf.

2. Кримінально-процесуальне право України : Підручник / За загальною редакцією Ю.П. Аленіна. Х. : ТОВ «Одіссей», 2009. 816 с.

3. Примусовий відбір зразків в особи для проведення експертизи. Методичні рекомендації для практичних підрозділів / [О.В. Лус- катов, В.В. Рогальська, А.І. Терещенко, В.Д. Людвік, К.М. Пантелєєв, Н.В. Павлова, Г.С. Бідняк]. Дніпро : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2017. 36 с.

4. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (витяг) від 07.02.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001740-14.

5. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88684056.

6. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88576188.

7. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88751897.

8. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88752426.

9. Гловюк І.В. Пропорційність і механізм кримінально-процесуального регулювання: теорія і практика. Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року: ідеологія та практика правозастосування : колективна монографія / За заг. ред. Ю.П. Аленіна; відпов. за вип. І.В. Гловюк. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 12-39.

10. Дело «Салихов ^НкЬот) против Российской Федерации» (жалоба № 23880/05) URL: http://www.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi? req=doc&base=ARB&n=282762#05758551154312321.

11. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72365098.

12. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72861650.

13. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/53300741.

14. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/50158803.

15. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/59384413.

16. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/50222199.

17. ЄДРСР URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/52637805.

Гловюк І.В. Кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на основі положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року : монографія / І.В. Гловюк; Міністерство освіти і науки України, Національний університет «Одеська юридична академія», 2015. 712 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.