Порівняльно-правовий аналіз кваліфікуючих ознак ст. 155 КК України "Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку" та ст. 156 КК України "розбещення неповнолітніх"

Малиновська А.В.,

The article is devoted to the analysis of the qualifying features of Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine "Sexual intercourse with a person under the age of sixteen" and Art. 156 of the Criminal Code of Ukraine "Corruption of minors". In this article, the concept of "sexual freedom", "sexual maturity", "corruption of minors" is interpreted. Circumstances that burden the responsibility for Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine (close relatives or family members, the person entrusted with the responsibility of educating or caring for the victim if they have caused infertility or other grave consequences).

It has been researched that there are many ways of committing the abuse of minors, but it is obligatory that during the abuse of minors, the abusive acts, the responsibility for which is provided by Article 156 of the Criminal Code of Ukraine, must be sexual in nature and may be performed in the form of physical acts or intellectual abuse. It is emphasized that the following acts are involved in physical corruption:

a) xposing the sexual organs of the perpetrator; b) exposing the victim's organs; c) indecent sexual contact causing sexual arousal; d) sexual perversion training; e) imitation of sexual intercourse; e) inciting or forcing victims to commit sexual acts among themselves, if several victims; g) sexual intercourse, act of masturbation in the presence of the victim, etc. Intellectual abuse of minors involves: a) familiarizing the victim with pornographic images; b) demonstration of videos of pornographic content; c) cynical conversations with her on sexual topics. The common and distinctive features of Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine "Sexual intercourse with a person under the age of sixteen" and Art. 156 of the Criminal Code of Ukraine "Corruption of minors". Among them, the victim; the subject of the crime; subjective side; public danger are common. The difference is manifested in the manner of the crime. It is proved that the degree of danger of crimes against sexual freedom and sexual inviolability lies not only in its immorality, but also in the danger of consequences, damages the normal development of children, injures their psyche and influences further relations with persons of the opposite sex.

Key words: sexual freedom, sexual maturity, corruption of minors, juvenile.

Відповідно до Конституції України, низки міжнародних пактів, Конвенцій людина, її здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Щодо прав і свобод дітей, якими є всі неповнолітні, то у ст. 52 Конституції визнано, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом [3].

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1959 р. наголошує, що дитина внаслідок її фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження [2].

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. наголошує на необхідності особливого захисту дітей від економічної і соціальної експлуатації; а застосування праці дітей в галузях, шкідливих для психіки та здоров'я чи небезпечних для життя або таких, що можуть завдати шкоди їхньому нормальному розвиткові, повинно каратися за законом (ст. 10) [6].

Соціально-правовий захист дітей є одним з основних показників рівня розвитку суспільства, його цивілізованості і перспективності. Найвищим рівнем охорони громадян є кримінально-правовий захист, який забезпечує можливість застосування найбільш тяжкого покарання до осіб, що заподіюють суттєву шкоду фізичному, моральному, а також соціальному розвитку підростаючого покоління. Злочини, які порушують статеву недоторканість та нормальний статевий розвиток дитини і підлітка, особливо небезпечні. Ця небезпека зростає тому, що неповнолітні, а особливо малолітні, беззахисні проти статевих посягань. Вони можуть навіть не розуміти значення вчинюваних з ними дій. Тому особливо важливо охороняти права неповнолітніх, які значно потерпають від сексуального насильства [1].

Проблеми розбещення неповнолітніх та вчинення сексуальних дій щодо них досліджувалися вітчизняними та іноземними науковцями, серед яких Ю.В. Александров, Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, В.І. Борисов, Л.П. Брич, О.М. Джужа, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, Р.Є. Затона, ГО. Єгошина, О.М. Ігнатов, О.Г Кальман, Л.Г. Козлюк, С.С. Косенко, Г.П. Краснюк, Т.Д. Лисько, Я.В. Мачужак, Л.І. Мороз, Ю.Є. Пудовочкін, О.В. Синєокий, О.О. Сльота, М.І. Хавронюк, С.В. Чмут, А.П. Шеремет, Я.М. Яковлєв та інші.

Проведення порівняльно-правового аналізу кваліфікуючих ознак ст. 155 КК України "Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку" та ст. 156 КК України "Розбещення неповнолітніх".

Сьогодні, відповідно до чинного Кримінального Кодексу України вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 155 КК України "Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку" та ч. 2 ст. 156 КК України "Розбещення неповнолітніх" вважається тяжким злочином, оскільки містить обтяжуючи обставини, такі як вчинення злочину близькими родичами, батьками або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання або піклування потерпілого.

Відповідно до 155 КК України об'єктом означеного виду злочину є статева свобода та статева недоторканість особи. Статева свобода - це право особи самостійно обирати собі партнера для сексуального спілкування, форму такого спілкування і не допускати у сфері сексуального спілкування будь-якого примусу. Статева недоторканість означає охоронюваний кримінальним законом стан, за якого забороняється вступати у сексуальні контакти з особою, яка з певних причин (наприклад, через недосягнення статевої зрілості) не є носієм статевої свободи [7].

Потерпілим у цій статті може бути особа жіночої або чоловічої статті, яка не досягла 16-річного віку.

Встановлення статевої зрілості проводиться щодо осіб віком з 14 до 18 років. Питання про досягнення потерпілою особою статевої зрілості вирішується на підставі висновку судово-медичної експертизи, призначення якої у таких випадках є обов'язковим. Згідно з Правилами проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи особа, яка не досягла 14-ти років, вважається такою, що не досягла статевої зрілості. З особою у віці до 18 років добровільні статеві зносини не тягнуть кримінальної відповідальності, якщо така особа досягла статевої зрілості або ж їй було дозволено вступити у шлюб на підставі сімейного законодавства та рішення суду. Але є винятки, коли особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, за висновком судово-медичної експертизи, який проводиться з приводу статевої зрілості, здатності до статевих зносин та запліднення, характеру та механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні розбещених дій та інших дій, визначених у п. 1.3. Правил, вважається особою, яка не досягла статевої зрілості. Тому дії, вчинені щодо особи, яка не досягла статевої зрілості, тягнуть кримінальну відповідальність.

Статева зрілість - це такий фізіологічний стан організму людини, який характеризується здатністю до повного виконання статевих функцій. Відповідно до п. 2.1.2, п. 2.1.3 Правил під станом статевої зрілості осіб жіночої статі слід розуміти закінчення формування жіночого організму, коли статеве життя, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є нормальною функцією і не призводять до розладу здоров'я. Згідно з п. 2.13.2, п. 2.13.3 статева зрілість в осіб чоловічої статі характеризується станом загального фізичного розвитку та формування статевих залоз, за якого статеве життя є фізіологічною нормальною функцією, не викликає розладу здоров'я і не завдає шкоди подальшому розвитку організму [10].

Об'єктивна сторона злочину полягає у добровільних природних або неприродних статевих зносинах з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Добровільними визнаються такі статеві зносини, які здійснюються без застосування фізичного насильства, погрози застосування такого насильства або використання безпорадного стану потерпілої особи. Якщо потерпіла особа внаслідок свого розумового відставання або малолітнього віку не могла розуміти характеру та значення здійснюваних з нею дій, статеві зносини з такою особою необхідно вважати зґвалтуванням.

Злочин вважається закінченим з початку природних або неприродних статевих зносин. Під вчиненням статевих зносин неприродним шляхом, розуміють дії, які можуть виражатись у здійсненні акту мужолозтва, лесбійства, інших дій, спрямованих на задоволення пристрасті неприродним способом (наприклад, примушування до мастурбації).

Суб'єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, якій виповнилось 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується у виді прямого умислу. Для відповідальності за ст. 155 КК необхідно також встановити, що винна особа усвідомлювала (достовірно знала або припускала) вік потерпілої особи. При цьому у судовій практиці визнається, що психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути і необережним - коли винний міг і повинен був передбачати, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості. Це питання вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього вигляду і поведінки, інших факторів.

У ч. 2 ст. 155 КК України передбачено обставини, що обтяжують відповідальність за ті самі дії: 1) вчинені близькими родичами або членами сім'ї, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього; 2) якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки [4].

Батько або матір підлягають відповідальності за ч. 2 ст. 155 КК незалежно від того, чи перебувають (або перебували) вони між собою у шлюбі або чи є щодо них запис у відповідних документах (свідоцтво про народження). Головною ознакою визнання їх батьками є кровне споріднення із потерпілою особою. Відповідно до закону до батьків належать також усиновлювачі. Вітчимом вважається нерідний батько - чоловік матері дитини, а мачухою - нерідна мати, яка є дружиною батька дитини. Зазначені особи повинні бути однією сім'єю з потерпілою дитиною.

Опікун - це фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка за її згодою призначена судом або органом опіки та піклування здійснювати опіку над дитиною, якій не виповнилося 14 років. Піклувальник - це призначена зазначеними вище органами особа щодо здійснення піклування над дитиною у віці від 14 до 18 років.

До осіб, на яких покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, слід відносити: а) патронатного вихователя (особа, яка на підставі договору про патронат взяла у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування); б) прийомних батьків і батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу (подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання, відповідно, від одного до чотирьох та не менш як п'ять дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування); в) фактичного вихователя (особа, яка взяла у свою сім'ю дитину-сироту чи дитину, з інших причин позбавлену батьківського піклування, яка згідно з вимогами Сімейного Кодексу України зобов'язана виховувати таку дитину і піклуватись про неї так само, як опікун чи піклувальник); г) особу, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої дитини або нагляд за нею на підставі договору (няня, гувернантка, домашній вчитель тощо); д) відповідних працівників закладів охорони здоров'я, навчальних, позашкільних навчальних та інших закладів, зобов'язаних наглядати за дітьми і піклуватись про них (лікарні, будинки дитини, школи, дитячі садочки, оздоровчі табори, дитячі будинки, дитячі будинки-інтернати, школи-інтернати, притулки для дітей тощо) [9].

Безплідність - це втрата потерпілою особою репродуктивної здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, захворювання тяжкою хворобою, у тому числі і психічною, самогубство потерпілої особи [8].

Щодо ст. 156 КК України, то відповідальність за вчинення цього злочину настає за ч. 1 ст. 156 за вчинення розпутних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, за ч. 2 ст. 156 вчинення тих самих дій щодо малолітньої особи або вчинення таких дій членами сім'ї чи близькими родичами або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання та піклування потерпілої особи.

Розбещення неповнолітніх - це кримінальне правопорушення, яке полягає у вчиненні різноманітних дій сексуального характеру, за винятком статевих зносин природним чи неприродним способом, такі дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними та вчиняються відносно особи, яка на момент вчинення злочину не досягла 16-річного віку.

Способів вчинення розбещення неповнолітніх існує безліч, але обов'язковим є те, що під час розбещення неповнолітніх розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК України, повинні мати сексуальний характер і можуть здійснюватися у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту.

До фізичного розбещення належать наступні дії: а) оголення статевих органів винної особи; б) оголення органів потерпілої особи; в) непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження; г) навчання статевим збоченням; д) імітація статевого акту; е) схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, якщо жертв декілька; є) вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо.

Інтелектуальне розбещення неповнолітніх передбачає: а) ознайомлення потерпілої особи із порнографічними зображеннями; б) демонстрація відеофільмів порнографічного змісту; в) цинічні розмови з нею на сексуальні теми.

Розбещення неповнолітніх може відбуватися як за згодою дитини, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічої статті щодо особи жіночої статі і навпаки, а також між особами однієї статі, але у всіх випадках потерпілою є особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Попередня поведінка потерпілої особи (зокрема, її попереднє статеве життя) на кваліфікацію дій винної особи за статтею 156 КК не впливає. Розбещення неповнолітніх є закінченим злочином з моменту вчинення розпусних дій [11].

Суб'єктом злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що здійснює розпусні дії щодо іншої особи і бажає їх вчинення. Стосовно ставлення до віку потерпілої особи, то винна особа може достовірно знати або припускати, що така особа не досягла 16-ти років, або повинна була і могла це усвідомлювати.

Щодо обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 3 КПК України, малолітньою вважається особа, яка не досягла 14-ти років [5]. Кримінальна відповідальність за вчинення розбещення неповнолітньої чи малолітньої особи щодо такої особи настає лише за умови, якщо винна особа усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що вчиняє такі дії щодо неповнолітньої або малолітньої особи, а так само, коли вона повинна була і могла це усвідомлювати.

Порівняльно-правовий аналіз ст. 155 КК України та ст. 156 КК України слід почати із спільних ознак. Ними є:

1) потерпіла особа (чоловічої або жіночої статі, яка не досягла шістнадцятирічного віку);

2) суб'єкт злочину (осудна особа, як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16-ти річного віку);

3) суб'єктивна сторона (наявність прямого умислу в особи, яка вчиняє злочин);

4) суспільна небезпечність цих злочинів полягає у тому, що вони посягають на нормальний фізичний, психічний і моральний розвиток неповнолітніх, їх статеву недоторканість та статеву свободу.

Відмінність проявляється у:

1) способі вчинення злочину (для ст. 155 КК України характерно вчинення добровільних природних або неприродних статевих зносин з потерпілою особою, тоді як для ст. 156 для притягнення до кримінальної відповідальності потрібна наявність вчинення розпусних дій у формі фізичного чи інтелектуального розбещення).

Вчинення злочину батьками, близькими родичами або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання або піклування про потерпілого є спільною обтяжливою обставиною для обох статей. Важливою умовою притягнення до відповідальності батьків за вчинення злочину, передбаченого ст. 155 та ст. 156 КК України, є наявність кровного споріднення у них з потерпілою. Родинність (кровна спорідненість) - це кровний зв'язок осіб, які походять один від одного або від спільного пращура.

До близьких родичів слід віднести: рідного брата, рідну сестру, діда, бабу, усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особу, яка перебуває під опікою або піклуванням та інших. У певних випадках обов'язок утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків закон покладає на діда і бабу, а обов'язок утримувати малолітніх і неповнолітніх братів і сестер - на повнолітніх братів і сестер. Незважаючи на це, дід, баба, повнолітні брати і сестри не можуть бути визнані особами, на яких покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, як цього вимагає ч. 2 ст. 155, оскільки СК України не покладає на вказаних осіб (на відміну, зокрема, від батьків) такі особисті немайнові і відмінні від майнових (утримання) обов'язки, як обов'язки виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання.

З огляду на вищезазначене можна дійти висновку, що ступінь небезпеки злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості полягає не лише в його аморальності, а й у небезпечності наслідків, завдає шкоди нормальному розвитку дітей, травмує їхню психіку та впливає на подальші взаємовідносини з особами протилежної статі.

Природні або неприродні статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, характеризуються наявністю добровільної згоди потерпілої та прямим умислом щодо вчинення дії сексуального характеру винним та усвідомленням ним віку потерпілої.

Розбещення неповнолітніх являє собою вчинення різноманітних дій сексуального характеру, за винятком статевих зносин з особою такі дії виконуються у формі інтелектуального та фізичного розбещення та вчиняються відносно особи, яка на момент вчинення злочину не досягла шістнадцятирічного віку.

Список використаних джерел