Недобросовісне набуття акціонером корпоративного права, як підстава виникнення корпоративного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ «Університет Короля Данила»

Недобросовісне набуття акціонером корпоративного права, як підстава виникнення корпоративного конфлікту

Луцький А.І., доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права і процесу

Метою статті є проаналізувати підстави та порядок визначення змісту корпоративних конфліктів, виявити їх взаємозв'язок й взаємозумовленість. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались такі методи наукового пізнання: термінологічний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати дослідження може бути використано в правотворчій та правозастосовній діяльності під час розгляду корпоративних конфліктів.

Визначено, що для з'ясування підстав виникнення корпоративного конфлікту варто розмежовувати такі категорії, як інтерес, мета, мотив, причина та підстава. Категорії «причина» та «підстава» в контексті виникнення корпоративного конфлікту співвідносяться як загальне та спеціальне, оскільки причина містить як фактори суб'єктивного та об'єктивного, так і об'єктивно-суб'єктивного характеру. Тоді як підстава виникнення будь-якого правовідношення має виключно об'єктивний характер, що пов'язано з явищем реальної дійсності, яке викликає динаміку конкретного правового зв'язку, а разом із ним і його правову регламентацію.

Зроблено висновок, що корпоративний конфлікт зумовлений, перш за все, обмеженістю єдиних для численності осіб економічних ресурсів товариства, необхідних для повного задоволення постійно зростаючих майнових інтересів учасників корпоративних правовідносин. Для доступу до них заінтересовані особи використовують різні моделі поведінки, як правомірні, так і неправомірні. Результатом застосування тієї чи іншої моделі може бути порушення або створення загрози порушення інтересів будь-кого з учасників корпоративних правовідносин або їх груп. Корпоративні конфлікти зароджуються там і тоді, де і коли порушується баланс інтересів суб'єктів корпоративних правовідносин. Недосягнення бажаної мети меншістю (якщо це акціонери) або акціонерами загалом чи органами товариства може викликати їх негативну реакцію, що проявляється в досягненні свого інтересу будь-якими засобами, в тому числі і шляхом порушення прав інших акціонерів або вчинення дій не в інтересах товариства.

Ключові слова: корпоративний конфлікт, акціонер, корпоративне право, договір.

UNCONSCIENTIOUS ACQUISITION OF CORPORATE RIGHT BY A SHAREHOLDER AS A PREDICATE FOR OCCURRENCE OF A CORPORATE CONFLICT

The purpose of the article is to analyze the grounds and procedures for content of corporate conflicts, to identify its interconnectedness and interdependence. The methodology includes a comprehensive analysis and a synthesis of available scientific and theoretical information. It is includes the formulation of relevant conclusions and recommendations. Such methods of scientific knowledge were used: terminological, functional, systemic-structural, logical-normative. The results of the research can be used in legislation and law-enforcement activities during the consideration of corporate conflicts.

It is determined that in order to find out the grounds for corporate conflict, it is necessary to distinguish categories such as interest, purpose, motive, cause and reason. The categories of "cause" and "reason" in the context of the occurrence of a corporate conflict are related to both general and special, since the cause includes both subjective, objective and objective-subjective factors. Whereas the basis of any legal relationship is purely objective in nature, which is related to the phenomenon of reality, which causes the dynamics of a particular legal relationship, and with it its legal regulation.

It is concluded that the corporate conflict is caused, first of all, by the limited number of economic resources of the company, which are unique for the number of persons, necessary for full satisfaction of the constantly growing property interests of the participants of corporate legal relations. Stakeholders use a variety of behaviors, both legitimate and unlawful, to access them. The application of a particular model may result in a breach or threat of a breach of the interests of any party to the corporate relationship or their groups. Corporate conflicts arise where and when the balance of interests of corporate legal entities is disturbed. Failure to achieve the desired objective by a minority (if it is a shareholder) or by the shareholders in general or the bodies of the company may cause their negative reaction, which is manifested in the achievement of their interest by any means, including by violating the rights of other shareholders or taking actions not in the interests of the company.

Key words: corporate conflicts, shareholder, corporate law, contract.

Вступ

Реформування українського цивільного законодавства є процесом широкомасштабним, що здійснюється в кілька етапів. Воно стосувалося і суб'єктного складу цивільних відносин, і їх об'єктів, і підходів до захисту та відповідальності, тобто основоположних та фундаментальних для цивілістики концептів. Одним із них було запровадження в українському законодавстві нового підходу до видів та організаційно-правових форм юридичних осіб із появою в нашому бутті організацій корпоративного типу.

У цьому напрямі працювали такі науковці, як В.А. Васильєва, О.М. Вінник, В.М. Кравчук, О.В. Регурецька, І.В. Спасибо-Фатєєва, О.В. Щербина та ін.

Переконливим аргументом на користь потреби в запровадженні нових підходів до розв'язання проблем у сфері корпоративних правопорушень є зміни сучасного законодавства та судової практики, що викликано імперативністю, суперечливістю, неузгодженістю та концептуальними його помилками, тривалою невизначеністю з питань правової природи корпоративних відносин та корпоративних спорів, їх суб'єктного складу, способів захисту порушених корпоративних прав та інтересів, різкою зміною правових позицій вищими судовими інстанціями, іноді на протилежні.

Метою статті є проаналізувати підстави та порядок визначення змісту корпоративних конфліктів, виявити їх взаємозв'язок й взаємозумовленість.

Об'єкт дослідження -- корпоративні відносини в стані корпоративного конфлікту, їхня структура та ознаки, сучасні концепції їхньої правової природи.

Предмет дослідження - правова природа корпоративного конфлікту, його характеристика.

Корпоративні правовідносини не можуть перебувати в стані спокою, а вже у момент свого виникнення зумовлюють власне подальше здійснення та припинення. Рух правового зв'язку має свої причини й протікає в певних умовах, центральне місце серед яких займають зовнішні обставини, що набувають значення юридичних фактів через правові наслідки, які закон пов'язує з їхнім настанням. Тому, як не можна взагалі зрозуміти сутність руху без вивчення причин, що його породжують, та умов, в яких він протікає, так не можна зрозуміти правовідносини в їх динамічному стані без вивчення підстав, яким закон надає юридичного значення і які зумовлюють їх виникнення, зміну та припинення [1, с. 158].

Корпоративні правовідносини виникають і припиняються за наявності певних юридичних фактів (підстав), що закріплюється в ч. 2 ст. 11 ЦК України. тобто мова йде про певні соціальні реалії, що отримали назву юридичних фактів як обставин (або їх сукупності), з яким закон пов'язує виникнення або припинення цивільних прав і обов'язків [2].

Підставою виникнення корпоративного конфлікту є протиправне діяння та загроза заподіяння майнової (матеріальної) шкоди (ч. 2 ст. 11 ЦК України) [2]. Загроза заподіяння шкоди може мати місце при вчиненні дій чи бездіяльності, відповідальність за які встановлена й нормами інших галузей законодавства. Незалежно від виду та обсягу відповідальності за вимогами інших нормативно-правових актів, вказані факти є підставою виникнення обов'язку з відновлення порушених корпоративних прав або припинення їх порушення та інших наслідків, передбачених законом.

Через нехтування загальним корпоративним інтересом із боку акціонерів учасники регулятивних корпоративних правовідносин вдаються до зловживання належними їм суб'єктивними корпоративними правами.

Зловживання правом (як правова категорія) досить точно відображає сутність правового явища, що часто виникає через невідповідність правових і фактичних індивідуальних можливостей, які не часто бувають однаковими навіть у двох осіб. отже, рівні правові можливості економічно/організаційно нерівноправних суб'єктів можуть бути використані на шкоду одному з них: право з його принципом формальної рівності може спонукати недобросовісного суб'єкта скористатися своїми можливостями для задоволення власних інтересів, використовуючи при цьому закріплені за ним права та ігноруючи законні інтереси інших осіб із незначними фактичними можливостями, аби відстояти свої інтереси.

Зловживання суб'єктивними корпоративними правами може відбуватися у двох формах - дії або бездіяльності. Воно завжди пов'язане з таким способом здійснення прав акціонером, що порушує загальні принципи реалізації цивільних прав, за якими особа має здійснювати свої права з урахуванням прав та законних інтересів інших акціонерів і самого товариства, не допускаючи умисного завдання шкоди.

Інтереси акціонера можуть бути порушені, в тому числі, шляхом проведення юридично значущих дій, які виходять за межі суто корпоративних правовідносин. Це зовнішні дії, спрямовані на недобросовісне набуття корпоративних прав особами, які ще не є учасниками корпоративних правовідносин, проте прагнуть придбати пакет акцій конкретного товариства з метою зміни представництва в органах товариства. Такі особи, вступаючи у правовідносини з акціонерами конкретного АТ, які невдоволені внутрішніми корпоративними зв'язками, прагнуть придбати їх акції з метою зовнішнього злиття або поглинання.

Приклади злиття і поглинання за кордоном наочно свідчать про те, що вони можуть бути засобом «витіснення» акціонерів або істотного обмеження чи порушення їхніх корпоративних інтересів.

О.А. Дубовицькою запропоновано розмежування поняття «юридичного» і «фактичного» злиття [3, с. 128]. Першими нею вважаються передбачені законодавством способи реорганізації - злиття та приєднання, а другим - поглинання, тобто об'єднання активів товариств, у результаті якого економічно вони стають одним цілим, але юридично залишаються різними самостійними суб'єктами.

В Україні очевидною є невідповідність між законодавчо оформленими в ЦК України видами реорганізації та економічними процесами, закріпленими в категоріях «злиття» та «поглинання». Варто мати на увазі, що поняття «злиття» в розумінні ст. 83 Закону України «Про акціонерні товариства» - це не те саме, що мається на увазі, коли ми використовуємо іноземне тлумачення, а «поглинання» тим більше відрізняється від «приєднання», що закріплене у ст. 84 вказаного українського Закону [4]. Реорганізація є способом припинення юридичної особи. Під час поглинання ж така особа може залишитися. Крім того, вказані форми реорганізації юридичної особи не відображають всієї багатоманітності економічних форм реструктуризації.

О.О. Макарова під категорією «корпоративне поглинання» пропонує розуміти один із засобів підвищення ефективного корпоративного управління або об'єднання активів, у чому можуть бути зацікавлені і акціонери, і треті особи [5, с. 404-407]. Варто погодитись із наведеною думкою, оскільки в результаті поглинання змінюються: а) обсяг і ступінь контролю над товариством; б) його стратегія і процес прийняття рішень; в) виконавчі органи (їх члени); г)інтереси акціонерів та можливість їх впливу на діяльність товариства; ґ) ліквідність та ринкова вартість акцій.

Визначення реорганізації як юридичного складу є досить важливим під час вирішення питання про її оскарження, оскільки містить кілька дій, навіть за умови їх різного юридичного значення.

Цивільно-правові наслідки реорганізації можна умовно поділити на чотири групи. це питання, по-перше, про дійсність (наслідки) правочинів, укладених юридичними особами - правонаступниками з моменту свого утворення і до моменту визнання недійсними дій із реорганізації, по-друге, про відновлення права акціонерів на належні їм акції, якщо після реорганізації склад акціонерів змінився, по-третє, про розподіл утворених і переданих під час реорганізації прав та обов'язків між «відновленими» попередниками, по-четверте, про необхідність забезпечення нормального функціонування органів організації, відновленої у своєму існуванні з причини недійсності її реорганізації [6].

Необхідність наведеного правила зумовлена тим, що реорганізація значною мірою впливає на структурний і фінансовий стан товариства, яке реорганізується, та може призвести до порушення корпоративного інтересу та істотної зміни обсягу суб'єктивних корпоративних прав акціонера або навіть до їх припинення. корпоративний правовідносини юридичний

Якщо припустити, що акціонери завчасно ознайомляться з проектом договору про злиття та затвердять його на загальних зборах, кінцевий варіант такого договору може бути змінено. При цьому акціонери не мають змоги отримати копії підписаного договору, адже він не міститься в переліку інформації та документів, які товариство має надавати акціонеру на його запит.

Отже, питання про реорганізацію, включене до порядку денного загальних зборів акціонерів, крім питання про її проведення в тій чи іншій формі, має містити низку інших, тісно пов'язаних із ним питань щодо прав і корпоративних інтересів акціонерів та товариства, що реорганізується.

Крім реорганізаційних процедур, законодавство дозволяє виокремити й інші способи злиття та поглинання товариств: 1) створення на основі юридичної особи дочірнього або залежного товариства; 2) об'єднання юридичних осіб у формі асоціацій та інших організаційних формах; 3) придбання одним товариством активів іншого товариства; 4) купівля акцій товариства.

У процесі підготовки недружнього поглинання АТ штучне створення корпоративного конфлікту розглядається заінтересованими особами як один із прийомів, при застосуванні якого досягається дестабілізація роботи об'єкта поглинання. В юридичній літературі зауважується, що недружнє поглинання є сукупністю корпоративних правовідносин, які супроводжуються конфліктом інтересів зовнішнього суб'єкта-ініціатора корпоративного конфлікту та посадових осіб органів управління і/або учасників корпорації-цілі, об'єктом і предметом яких виступає позитивний корпоративний контроль [7, с. 17].

Недружнє поглинання, по суті, є придбанням в акціонерів контрольного пакета акцій без відома і згоди виконавчого органу товариства. Наслідками такої поведінки стають значні зміни у складі акціонерів, заміна управлінського блоку товариства і переформування складу ради директорів.

Цивільно-правова доктрина визнає акціонерів не власниками товариства, а особами, яким належать корпоративні права. Заходи, пов'язані із захистом та відновленням таких прав, потребують установлення підстав їх порушення. Дослідження порушення корпоративних інтересів як підстави виникнення корпоративного конфлікту дало змогу стверджувати, що приватний чи загальний корпоративний інтерес є тією рушійною силою, задля якої суб'єкти цивільного права вступають у корпоративні правовідносини.

Саме корпоративне право надає акціонеру змогу впливати на діяльність АТ, прийняття рішень його органами товариства та й загалом на участь у корпоративному управлінні товариством.

Позбавлення прав власності на акції, фактично позбавлення суб'єктивних корпоративних прав, без волевиявлення акціонера навіть за умови справедливої компенсації (ст. 8 та ч. 4 ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства») має бути крайньою мірою.

Придбаваючи акцію, інвестор набуває суб'єктивних корпоративних прав стосовно товариства. Ці права мають визначений правовий режим, однією з відмітних рис якого є можливість його припинення з обставин, передбачених законом або внутрішніми документами.

Однією з підстав виникнення корпоративних конфліктів є позбавлення можливості здійснення переважного права акціонером у контексті вчинення дій, пов'язаних із недобросовісним набуттям корпоративних прав (корпоративні злиття і поглинання). Таке твердження ґрунтується на наведених вимогах Закону України «Про акціонерні товариства» (ст. 27), де йдеться про переважне право акціонерів, що виникає під час додаткової емісії акцій та в результаті відчуження акцій. Певні проблемні моменти викликані тим, що зазначене переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступ- ництва (ч. 7 ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Тому необхідним видається запровадження як вирішення корпоративних конфліктів механізму настання правових наслідків у вигляді примусового переходу акцій, що надають право голосу, в акції, що не надають такого права, але створюють змогу отримувати відповідні фіксовані дивіденди від володіння такою акцією, тобто, іншими словами, примусова зміна простих акцій на привілейовані (так звана «трансформація корпоративних прав»).

Саме порушення чи створення загрози порушення суб'єктивних корпоративних прав має більше значення порівняно з порушенням корпоративного інтересу в контексті належного регулювання та правового забезпечення корпоративних правовідносин. Наведене бачення ґрунтується на тому, що факт безпосереднього порушення таких прав запускає механізм правового регулювання корпоративних правовідносин щодо можливості застосування захисних функцій, у зв'язку з чим акціонер, чиї права були порушені, отримує право на захист.

Не всі порушення (невизнання, оспорювання) корпоративних прав є підставами для виникнення корпоративного конфлікту. Все залежить від міжособистісних відносин між суб'єктами корпоративних відносин - акціонерами та самим АТ, оскільки саме від їх дій, пов'язаних із судовим захистом, самозахистом або відмовою від захисту, залежить стан подальшого розвитку конфліктної ситуації.

Корпоративний конфлікт, що «деформує» корпоративні правовідносини та містить різного роду охоронні корпоративні правовідносини, має свої підстави виникнення, як і первісні правовідносини - корпоративні.

Юридичними фактами, що породжують виникнення корпоративних конфліктів в АТ, є дії або бездіяльність учасників корпоративних правовідносин, які отримали своє зовнішнє вираження. При цьому внутрішні мотиви, мета та інтереси, які спонукають таких осіб до вчинення певних дій, не мають жодного юридичного значення в контексті їх кваліфікації як підстав виникнення охоронних корпоративних правовідносин.

Для з'ясування підстав виникнення корпоративного конфлікту варто розмежовувати такі категорії, як інтерес, мета, мотив, причина та підстава. При цьому категорії «причина» та «підстава» в контексті виникнення корпоративного конфлікту співвідносяться як загальне та спеціальне, оскільки причина містить як фактори суб'єктивного та об'єктивного, так і об'єктивно-суб'єктивного характеру. Тоді як підстава виникнення будь-якого правовідношення має виключно об'єктивний характер, що пов'язано з явищем реальної дійсності, яке викликає динаміку конкретного правового зв'язку, а разом із ним і його правову регламентацію.

Отже, корпоративний конфлікт зумовлений, перш за все, обмеженістю єдиних для численності осіб економічних ресурсів товариства, необхідних для повного задоволення постійно зростаючих майнових інтересів учасників корпоративних правовідносин. Для доступу до них заінтересовані особи використовують різні моделі поведінки, як правомірні, так і неправомірні. Результатом застосування тієї чи іншої моделі може бути порушення або створення загрози порушення інтересів будь-кого з учасників корпоративних правовідносин або їх груп. Корпоративні конфлікти зароджуються там і тоді, де і коли порушується баланс інтересів суб'єктів корпоративних правовідносин. Недосягнення бажаної мети меншістю (якщо це акціонери) або акціонерами загалом чи органами товариства може викликати їхню негативну реакцію, що проявляється в досягненні свого інтересу будь-якими засобами, у тому числі і шляхом порушення прав інших акціонерів або вчинення дій не в інтересах товариства.

Список використаних джерел

1. Иоффе О.С. Избранные труды: в 4 т. Т 1: Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву. Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2003. 572 с.

2. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

3. Дубовицкая Е.А. Европейское корпоративное право: Свобода перемещения компаний в Европейском сообществе. Москва: Волтерс Клувер, 2004. 224 с.

4. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р. № 514^1. Відомості Верховної Ради України. 2008. № 50, № 50-51. Ст. 384.

5. Макарова О.А. Корпоративное право: курс лекций. Москва: Солтерс Клувер, 2010. 432 с.

6. Молотников А.Е. Ответственность в акционерных обществах. Москва: Волтерс Клувер, 2006. 240 с.

7. Шевченко А.С. Охранительные правоотношения в механизме защиты субъективных гражданских прав. Механизм защиты субъективных гражданских прав: Сборник научных трудов. Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та, 1990. С. 27-36.

Размещено на Allbest.ru