Про деякі проблеми встановлення суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (за матеріалами судової практики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про деякі проблеми встановлення суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (за матеріалами судової практики)

Мовчан Р.О. - кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса

Анотація

У статті проаналізовано проблеми кваліфікації злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, пов'язані зі встановленням суспільно небезпечних наслідків у виді значної шкоди.

Доводиться, що розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, повинен включати, зокрема, витрати на приведення земельних ділянок у стан придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель, а також упущену вигоду.

Акцентується увага на неприпустимості фактів, коли при вирахуванні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди органи досудового розслідування та суди спираються не на положення Методики для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а на показник нормативної грошової оцінки, а інколи - на ринкову вартість земельної ділянки.

Також констатується хибність поширеної серед правозастосовних органів практики звернення ними під час розрахунку шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, до інших, аніж методика, підзаконних нормативно-правових актів, якими регламентується порядок визначення збитків від інших правопорушень.

Аргументується положення про те, що, з'ясувавши, що особа, яка обвинувачується в самовільному зайнятті земельної ділянки, весь час сплачувала орендну плату, суд, не закриваючи провадження через відсутність ознак діяння та умислу, має врахувати суму сплаченої орендної плати при остаточному визначенні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, віднявши її від суми шкоди, вирахуваної експертом на підставі положень Методики. І якщо буде встановлено, що в підсумку сума шкоди все рівно перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, дії суб'єкта повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК, якщо ж ні - суд має закрити провадження через відсутність наслідків як обов'язкової ознаки складу цього злочину.

Ключові слова: самовільне зайняття, самовільне будівництво, земельна ділянка, значна шкода, склад злочину, кваліфікація злочину.

нормативний правовий злочин

Abstract

Some problems of establishing socially dangerous consequences of a crime provided in part 1 197-1 of the criminal code of ukraine (by court materials

The article analyzes the problems of qualifying a crime under Part 1 of Art. 197-1 of the Criminal Code of Ukraine associated with the establishment of socially dangerous consequences in the form of significant damage. It is proved that the amount of damage caused by unauthorized occupation of the land should include, in particular, the cost of bringing the land into a condition suitable for further use for its intended purpose; reclamation of disturbed lands, as well as lost profits.

Attention is focused on the inadmissibility of facts when, when calculating the damage caused by unauthorized occupation of a land plot, the preliminary investigation bodies and courts refer not to the provisions of the Methodology, but to the indicator of the normative monetary value of the land plot, and sometimes - to the market value of the land plot.

Also, the erroneousness of the practice that is widespread among law enforcement bodies of their treatment in calculating damage caused by unauthorized occupation of a land plot to other than the Methodology, by-laws and regulations that regulate the procedure for determining losses from other offenses is noted.

It is argued that, having found out that the person who is accused of unauthorized occupation of the land paid the rent all the time, the court, without closing the proceedings due to the absence of signs of intent and intent, should take into account the amount of the rent paid in the final determination of what caused unauthorized occupation of the land plot of harm, taking it away from the amount of damage calculated by the expert on the basis of the provisions of the Methodology.

And if it is established that in the end, the amount of damage still does not exceed 100 tax-free minimum incomes of citizens, the court must terminate the proceedings due to the absence of consequences as a mandatory sign of the composition of this crime.

Key words: unauthorized occupation, unauthorized construction, land, significant damage, corpus delicti, qualification of a crime.

Постановка проблеми. Доповнюючи у 2007 р. Кримінальний кодекс України (далі - КК) ст. 197-1, законодавець сконструював основний склад цього злочину як матеріальний, визнавши кримінально караними лише ті прояви самовільного зайняття земельних ділянок, які призвели до завдання значної шкоди її власнику або законному володільцю. При цьому кількісний аспект згаданої криміноутворюю- чої ознаки був визначений у примітці до ст. 197-1 КК: шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує НМДГ. Утім, аналіз матеріалів судової практики засвідчує, що при встановленні зазначених суспільно небезпечних наслідків правозастосовні органи допускають численні помилки, які в підсумку нерідко стають на заваді притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Стан дослідження. Питання кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки у своїх роботах досліджували Н.О. Антонюк, О.О. Дудоров, В.М. Захарчук, М.І. Мельник, М.І. Панов, О.О. Пєнязькова, В.Д. Сидоренко, О.В. Чепка та інші. Незважаючи на безсумнівну теоретичну значущість праць названих вчених, окремі аспекти проблематики все ще залишаються невирі- шеними.

Метою статті є висунення науково обґрунтованих рекомендацій щодо кваліфікації злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК в частині правильного встановлення суспільно небезпечних наслідків у виді значної шкоди.

Виклад основного матеріалу. Постановою № 963 від 25 липня 2007 р. КМУ затвердив Методику для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Мето-дика). Згідно з Методикою на порядок обчислення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, впливають такі фактори, як: місцезнаходження земельної ділянки; категорія земель; площа самовільно зайнятої земельної ділянки; середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням (п. 4).

Водночас у п. 3 Методики відзначається, що розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, не включає витрати на: 1) знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках; 2) приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; 3) проведення рекультивації порушених земель. Утім, більшість вітчизняних дослідників критично сприймають наведені правові приписи.

Зокрема, В.Д. Сидоренко зазначає, що зміст шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у результаті господарювання на землі, полягає у витратах, які особа, чиє право було порушено, понесла чи повинна була понести для відновлення свого порушеного права. При цьому правник підкреслює, що самостійне місце у складі шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки та яка підлягає відшкодуванню, займають неодержані доходи (упущена вигода), під якими слід розуміти вартість продукції, що потерпіла особа (власник земельної ділянки чи її користувач) одержала б зі своєї ділянки, якби її майнові права не були порушені [1, с. 115].

З послідовною критикою відповідних положень Методики виступає і О.О. Дудоров. На думку вченого, з погляду застосування ч. 1 ст. 197-1 КК до шкоди, заподіяної власнику земельної ділянки або землекористувачеві, можуть включатись і інші складники, зокрема: 1) збитки, пов'язані зі знищенням або пошкодженням зелених насаджень або руйнуванням будівель чи споруд (наприклад, гідротехнічних), які знаходились на самовільно зайнятій земельній ділянці; 2) витрати, які особа мусить понести для відновлення: а) свого порушеного права на земельну ділянку (скажімо, проведення геодезичних робіт із відновлення межових знаків, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору); б) якості земельної ділянки як об'єкта права власності чи користування (зокрема, оранка, внесення добрив, проведення рекультивації порушених земель). Викладена позиція ґрунтується на тому, що згідно зі ст. 22 ЦК збитки, які підлягають відшкодуванню (якщо інше не передбачено законом або договором) у повному обсязі, включають у себе: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) [2; 3, с. 238-239].

Іншу позицію займає О.О. Пєнязькова. Спираючись на відповідні положення Методики, юристка дійшла висновку, що значна шкода у складі злочину, передбаченому в ст. 197-1 КК, повинна включати лише реальні збитки власнику або законному володільцю земельної ділянки [4, с. 129]. За розмежування шкоди, визначенню якої присвячено Методику, і збитків, порядок відшкодування яких регламентується ст. 22 ЦК, виступають і деякі інші автори [5].

Та погодитися з таким «розмежуванням» важко, позаяк Методика розроблена у тому числі відповідно до ЦК. На цю обставину звертає увагу і О.С. Олійник, яка зазначає, що автори Методики фактично проігнорували вимоги цивільного законодавства [6, с. 135]. Натомість автору імпонує точка зору, згідно з якою розмір шкоди, вирахуваної на підставі Методики, не може бути меншим за розмір фактично заподіяної шкоди, яка була доведена власником земельної ділянки (землекористувачем) за допомогою відповідних документів [7, с. 137].

Незважаючи на зроблені висновки, слід ще раз підкреслити, що, розкриваючи змістовну наповнюваність суспільно небезпечних наслідків у виді значної шкоди, передусім все ж таки потрібно брати до уваги саме наведені вище положення Методики, зокрема, показники, які зазначаються у відповідній формулі. Однак у практиці застосування ст. 197-1 КК досить поширеними є приклади прийняття неправомірних рішень, коли при вирахуванні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди органи досудового розслідування та суди спираються не на положення Методики, а на показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, розглядаючи справу відносно Особи-2, Покровський районний суд Дніпропетровської області як на доказ винуватості останнього послався на дані довідки щодо нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, проведеної Дніпропетровським НДПІ землеустрою, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5.5040 га в 2008 р. складала 53 409,53 грн. Саме цю суму суд у подальшому враховував при визначенні розміру завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди [8].

Деякі ж суди при визначенні шкоди спираються не на нормативну, а на ринкову вартість земельної ділянки [9].

Автор вважає, що у всіх продемонстрованих випадках суд не мав права визнавати відповідні розрахунки належними доказами наявності значної шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, та, як наслідок, був зобов'язаний направляти ці провадження на додаткове розслідування або констатувати відсутність у діях осіб складу аналізованого злочину.

З огляду на сказане, прикладом правильної кваліфікації слід вважати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, який, розглядаючи справу відносно Особи-3, вказав, що висновок № 7449-7456 судової будівельно-технічної експертизи від 26 квітня 2013 р. в частині визначення ринкової вартості земельної ділянки, самовільно зайнятої об'єктом нерухомості, не є достатнім та належним доказом розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Суд зауважив, що експертиза проведена всупереч та врозріз вимогам Методики і, на думку суду, є неналежним доказом, а тому суд не бере її до уваги. Як наслідок, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях Особи-3 містяться ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК, позаяк не доведено розміру шкоди, передбаченого приміткою до вказаної статті [10].

Іншою поширеною помилкою правозастосовних органів є звернення ними під час розрахунку шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, до інших, аніж Методика, підзаконних нормативно-правових актів, якими регламентується порядок визначення збитків від інших правопорушень.

Вишгородським районним судом Київської області було з'ясовано, що Особа-1 самовільно зайняв земельну ділянку площею близько 2 га, заподіявши шкоду в сумі 161 тис. грн., що підтверджується листом та розрахунком втрат лісогосподарського виробництва, складеним на підставі постанови КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» [11]. Доводячи наявність у діях Особи-2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК, на вказану постанову КМУ у своєму рішенні послався і Дарницький районний суд м. Києва [12].

Як і в попередньому випадку здійснюваний відповідно до зазначеного Порядку розрахунок значної шкоди мав бути визнаним неналежним доказом і не міг бути врахований при вирішенні справи по суті, що також визнають і деякі представники вітчизняного суддівського корпусу.

Так, до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшли матеріали кримінального провадження стосовно Особи-3, який обвинувачувався в тому, що він самовільно зайняв земельну ділянку площею 4,77 га. В обвинувальному акті вказувалося на те, що своїми неправомірними діями Особа-3 відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 20 серпня 2014 р. завдав законному володільцю значну шкоду в розмірі 65 853,16 грн. При цьому при проведенні відповідної експертизи за основу були взяті положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затв. постановою КМУ № 284 від 19 квітня 1993 р.

Оцінивши надані докази, суд зауважив, що він критично ставиться до висновку відповідної експертизи, оскільки остання проведена без врахування Методики, що підтвердила в судовому засіданні під час допиту експерт Особа-4, яка її проводила. Натомість, провівши відповідний розрахунок на підставі Методики, суд констатував, що діями Особи-3 було завдано шкоду на суму 4647,69 грн. Як наслідок, суд дійшов справедливого та законного висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено факту спричинення Особою-3 значної шкоди, передбаченої приміткою до ст. 197-1 КК, та визнав його невинуватим у вчиненні відповідного злочину [13].

Як зазначає Н.О. Антонюк, шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - це дохід (в тому числі у формі надходжень до бюджету), який могла б одержати держава, територіальна громада, а також власник землі (землекористувач) за звичайних обставин під час реалізації прав на земельну ділянку, що була самовільно зайнята [14, с. 84]. Одним із основних показників, на основі якого і розраховувалися вказані у Додатку 1 до Методики суми середньорічного доходу від використання земель за цільовим призначенням, є потенційна сума орендної плати, яку законний власник міг отримати за умови передачі в оренду відповідної земельної ділянки. Та при цьому незаконними слід вважати рішення судів, які при обчисленні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди спираються не на положення Методики, в яких уже врахований потенційний розмір орендної плати, а виходять винятково із суми неодержаної орендної плати.

Прикладом ухвалення такого неправомірного рішення є постанова Підволочиського районного суду Тернопільської області, в якій вказується на те, що Особа-1 самовільно, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, почав використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 47 га, не сплативши орендну плату на суму 21 968,07грн., чим заподіяв істотну шкоду державним інтересам [15].

Однак у практиці застосування ст. 197-1 КК зустрічаються і протилежні випадки, коли до відповідальності притягуються особи, які сплачували орендну плату за використання земельної ділянки та інші необхідні податки. Не визнаючи наявність цього факту обставиною, що свідчить про відсутність «самовільності» зайняття земельної ділянки, тобто ознак діяння, вітчизняні суди при цьому по-різному підходять до оцінки його значення в контексті визначення наявності інших обов'язкових ознак складу злочину, зокрема, наслідків та вини.

Так, Козятинським міськрайонним судом Вінницької області було з'ясовано, що, використовуючи земельну ділянку за усним проханням голови Бродецької селищної ради та Козятинської РДА,

Особа-4 після збору врожаю сплатив на рахунок селищної ради орендну плату; за рахунок доходу, отриманого від використання цих земель, надав благодійну допомогу Бродецькій ЗОШ, сплатив прибутковий та інші податки.

З огляду на вказані обставини, Особа-4 вважав, що він не заподіяв ніякої шкоди інтересам Бродецької селищної ради, адже остання замість очікуваних збитків від невикористання земель запасу і резервного фонду отримала додаткові кошти в доходну частину бюджету; крім того, він сплатив всі податки та орендну плату.

Незважаючи на всі представлені аргументи, суд критично поставився до пояснень підсудного в тій частині, що його діями не було заподіяно шкоди державним інтересам, та, спираючись на проведений відповідно до Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, згідно якого він складає 140 908,42 грн., визнав Особу-4 винним [16].

Натомість деякі інші суди, з'ясувавши, наприклад, що «Особа-2 не ухилявся від оформлення на законних підставах спірної земельної ділянки, сплачує орендну плату та всі податки, сплачує виготовлення документації, подає статистичні дані тощо», оцінюють цей факт як обставину, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони та, відповідно, ознак аналізованого складу злочину в цілому [17].

Та зустрічається і третій варіант вирішення подібних ситуацій.

Так, до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшли матеріали кримінального провадження за ч. 1 ст. 197-1ККстосовно Особи-1, який обвинувачувався в тому, що вчинив самовільне зайняття земельних ділянок, загальною площею 252,1 га.

Своїми протиправними діями, відповідно до розрахунку Держсільгоспінспекції у Сумській області, Особа-1, на думку органів досудового розслідування, спричинив шкоду власнику земельної ділянки (державі) у розмірі 218 132,05 грн., що у 358 разів перевищує НМДГ та є значною шкодою.

Однак у ході судового розгляду було встановлено, що Особа-1 сплачував орендну плату протягом усього часу, який вказаний в обвинувальному акті як часовий проміжок самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд вказав, що розмір шкоди не є абстрактним і полягає у дійсно неодержаних доходах, на які сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати уразі якби її право не порушувалось.

Враховуючи ж те, що Особа-1 сплачував протягом 2014 р. кошти за використання земельної ділянки і загалом сплатив 129 348,99 грн., суд дійшов до висновку про недоведеність наявності в діях обвинуваченого Особи-1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК[18].

Не оцінюючи правомірність цього рішення в цілому, що вимагає проведення згаданої судом експертизи, автор зазначає, що в подібних ситуаціях саме такою логікою мають керуватися й інші суди. Тобто, з'ясувавши, що особа, яка обвинувачується в самовільному зайнятті земельної ділянки, весь час сплачувала орендну плату, суд, не закриваючи провадження через відсутність ознак діяння та умислу, має врахувати суму сплаченої орендної плати при остаточному визначенні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, віднявши її від суми шкоди, вирахуваної експертом на підставі положень Методики.

Якщо буде встановлено, що в підсумку сума шкоди все рівно перевищує 100 НМДГ, дії суб'єкта повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК, якщо ж ні - суд має закрити провадження через відсутність наслідків як обов'язкової ознаки складу цього злочину.

Висновки

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що, по-перше, розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, повинен включати у тому числі витрати на приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель, а також упущену вигоду; по-друге, неприпустимими слід вважати ті факти, коли при вирахуванні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди правозастосовні органи спираються не на положення Методики, а на показник нормативної грошової оцінки чи ринкової вартості земельної ділянки або ж звертаються до інших, аніж Методика, підзаконних нормативно-правових актів, якими регламентується порядок визначення збитків від інших правопорушень; по-третє, з'ясувавши, що особа, яка обвинувачується в самовільному зайнятті земельної ділянки, весь час сплачувала орендну плату, суд, не закриваючи провадження через відсутність ознак діяння та умислу, має врахувати суму сплаченої орендної плати при остаточному визначенні завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди.

Список використаних джерел

нормативний правовий злочин

1.Сидоренко В.В. Правові наслідки самовільного зайняття земельних ділянок: дис. ... канд. юрид. наук. Х., 2015. 178 с.

2.Дудоров О. Поняття самовільного зайняття земельної ділянки як злочину. Юридичний вісник України. 18-24 квітня 2009 р. № 16; 25 квітня - 1 травня 2009 р. № 17; 2-8 травня 2009 р. № 18.

3.Дудоров О.О., Мовчан РО. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво : монографія; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2012. 400 с.

4.Пєнязькова О.О. Кримінально-правова охорона земель в Україні: дис. ... канд. юрид. наук. К., 2018. 291 с.

5.Гаврилюк М. Застосування прокурорами законодавства про відшкодування школи та збитків, заподіяних земельним ресурсам. Вісник прокуратури. 2012. № 3. С. 25-31.

6.Олійник О.С. Кримінальна відповідальність за самовільне захоплення земельної ділянки та самовільне будівництво: теоретичні та практичні проблеми. Держава та регіони. Серія право. 2010. № 2. С. 133-136.

7.Дрозд О.Ю. Адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки: дис. ... канд. юрид. наук. К., 2010. 273 с.

8.Вирок Покровського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 р. у справі № 1-111/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15874725.

9.Вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2015 р. у справі № 1-179/11. URL: http://www.reyestr. court.gov.ua/Review/53758165.

10.Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2013 р. у справі № 161/8775/13-к. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36567334.

11.Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29 березня 2011 р. у справі № 1-44/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48082951.

12.Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 р. у справі № 1-9/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41170287.

13.Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2015 р. у справі № 395/1387/14-к. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42675663.

14.Антонюк Н. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Вісник прокуратури. 2008 № 1. С. 77-87.

15.Постанова Підволочиського районного суду Тернопільської області від 8 травня 2009 р. у справі № 1-45/ 2009 р.

16.Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 червня 2012 р. у справі № 1-328/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24599715.

17.Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2013 р. у справі № 2016/1175/12. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36941326.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 вересня 2017 р. у справі № 585/3529/16-к. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69131728.

Размещено на Allbest.ru