Нормотворча діяльність національної асоціації адвокатів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормотворча діяльність національної асоціації адвокатів України

Рємєскова Ю.О.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Статтю присвячено дослідженню сучасного стану корпоративної нормотворчості адвокатського самоврядування в Україні, оскільки ця діяльність розкриває, конкретизує та підвищує дієвість закону. Виникає необхідність гармонізації змісту корпоративних актів НААУ, адже існує потреба у врегулюванні зазначеної нормотворчості. Проведено аналіз чинної нормативно-правової бази, що регулює діяльність адвокатів в Україні, розглянуто основні корпоративні акти Національної асоціації адвокатів України як засоби саморегулювання. Визначено, що основоположними для корпорації адвокатів є статутні, управлінські, фінансові, процедурні, організаційні, технічні питання. Проаналізовано підходи різних вчених щодо співвідношення нормотворчої діяльності з іншими суміжними правовими поняттями.

Нормотворчість у сфері певної професії можна розглядати як важливу ознаку її демократизації. Сьогодні корпоративні акти є феноменом, правова природа якого ще однозначно не розкрита й до кінця не досліджена у теоретичному аспекті. Розглянуті у статті акти Національної асоціації адвокатів України досить різноманітні, тому що врегульовують різні відносини, що виникають в адвокатській спільноті як на регіональному, так і на національному рівні. Соціальна цінність нормотворчості НААУ полягає у тому, що вона втілює загальну, групову та індивідуальну волю (усвідомлений інтерес) учасників суспільних відносин та сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як учасники, так і суспільство у цілому.

Оскільки адвокатура є комплексним проявом як державного, так і суспільного інтересу, то саме через адвокатуру і завдяки їй правова держава реалізує можливість забезпечення своїм громадянам їхніх прав і свобод. Органи адвокатського самоврядування займають досить активну позицію у сфері корпоративної нормотворчості. Вони уповноважені приймати рішення з питань внутрішньої діяльності інституту адвокатури, обов'язкові для всіх адвокатів України.

Ключові слова: адвокатське самоврядування в Україні, акти Національної асоціації адвокатів України, корпоративна нормотворчість, корпоративні норми, обов'язковість рішень органів адвокатського самоврядування.

LEGISLATIVE ACTIVITIES OF THE UKRAINE NATIONAL BAR ASSOCIATION

The article is dedicated to the research of current corporate rulemaking standards of the lawyer self-determination in Ukraine, as this activity reveals, elaborates and enhances the effectiveness of the law. There is a need to harmonize the content of UNBA corporate acts, since there is a need to regulate the stated rulemaking. The current legal framework regulating the activity of lawyers in Ukraine has been analyzed, the main corporate acts of the Ukrainian National Bar Association have been considered as a means of self-regulation. It is determined that the fundamental issues for the corporation of lawyers are statutory, managerial, financial, procedural, organizational, technical issues. The approaches of various scholars to the correlation of rulemaking activity with other related legal concepts are analyzed. Rulemaking in a particular profession can be seen as an important sign of democratization. Today, corporate acts are a phenomenon whose legal nature has not yet been unequivocally disclosed and has not been fully investigated in theoretical terms. The acts of the Ukrainian National Bar Association discussed in the article are quite diverse, because they regulate the different relations that arise in the legal community both at regional and national level. The social value of UNBA's rulemaking is that it embodies the general, group and individual will (conscious interest) of participants in public relations, and promotes the development of relationships in which both participants and society as a whole are interested. Since the bar is a complex manifestation of both state and public interest, it is through the bar and through it that the rule of law realizes the possibility of guaranteeing their citizens their rights and freedoms. Self-governing bodies have a very active position in the field of corporate rulemaking. They are empowered to make decisions on the internal activities of the Bar Institute, which are binding on all Ukrainian lawyers.

Key words: lawyer's self-government in Ukraine, acts of the Ukraine National Bar Association, corporate norm-making, corporate norms, binding decision-making of law-enforcement bodies.

Постановка проблеми

Дослідження питання саморегулювання адвокатської діяльності не буде повним без вивчення особливої природи корпоративного акта. Корпоративні акти належать до нормативних інструментів саморегулювання. Коло їх різновидів доволі широке. Злагоджене функціонування системи джерел права неможливе без включення до неї корпоративних регуляторів і визначення їх функціонального навантаження.

Теоретична база дослідження корпоративного акта ґрунтується на фундаментальних працях таких вчених, як О.Ю. Тичкова, М.О. Томашевська, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун. Питаннями особливостей, сутності і видів адвокатського самоврядування опікувалися в різні часи Т.В. Варфоломєєва, Н.М. Бакаянова, С.О. Іваницький, В.В. Решота, О.В. Іванцова та інші. Не применшуючи вагомості й ролі наукових напрацювань названих учених, підкреслимо, що порушена тема корпоративної нормотворчості адвокатського самоврядування нині є малодослідженою.

Метою статті є огляд актів адвокатського самоврядування. Конституцією України сьогодні гарантується самоврядність, право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, на підставі чого держава наділяє всі об'єднання громадян правом корпоративного нормотворення.

З огляду на це у формуванні інституту адвокатури важливу роль відіграє адвокатське самоврядування, оскільки в більшості європейських країн воно наділене значними повноваженнями, що стосуються організації й діяльності адвокатури та дисциплінарної відповідальності адвокатів.

В.В. Решота визначає адвокатське самоврядування як гарантовані державою можливість і здатність адвокатури України самостійно визначати і формувати внутрішню корпоративну структуру, порядок організації та функціонування органів адвокатського самоврядування [1].

Варто погодитися з визначенням А.В. Іванцової, що за своєю сутністю адвокатське самоврядування є корпоративним і таким, що об'єднує адвокатів в одну організацію, яка встановлює свої корпоративні правила поведінки та інші норми, вирішує питання відповідальності адвокатів, регулює інші питання адвокатської діяльності відповідно до норм права та побажань адвокатів. Щоб самоврядування через прийняття рішень органами адвокатської спільноти було ефективним та поширювалося на всіх без винятку адвокатів, необхідно, щоб усі адвокати підпадали під юрисдикцію органів адвокатського самоврядування і входили до складу професійної корпорації [2].

Вирішення питань внутрішньої діяльності адвокатів України можливе тільки в тісній взаємодії всіх форм адвокатського самоврядування і стійких системних взаємовідносин. Нормотворчість у сфері певної професії можна розглядати як важливу ознаку її демократизації. Ці тенденції виявляються, зокрема, в тому, що держава надає організаціям, об'єднанням і підприємствам достатню свободу, в рамках якої вони мають право здійснювати власну корпоративну нормотворчість.

До судової реформи XX ст. корпоративна нормотворчість адвокатури не була актуальною. Тоді вважалося, що законодавство про адвокатуру в достатній мірі забезпечувало вирішення питань організації і внутрішньої діяльності адвокатських об'єднань. Звісно, ситуація змінилася з прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. (далі - Закон), який уперше запровадив самоврядну модель української адвокатури. Закон урахував кращі практики організації адвокатури країн Європи, втілив рекомендації ПАРЄ для України, передбачив створення Національної асоціації адвокатів України (далі - НААУ), яка координує діяльність усіх адвокатів, а також визначив повноваження з'їзду адвокатів України як вищого органу адвокатського самоврядування. До його повноважень віднесено затвердження правил адвокатської етики, статуту Національної асоціації адвокатів України і внесення до нього змін, затвердження положення про Раду адвокатів України, положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про Вищу ревізійну комісію адвокатури. Рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення конференцій і рад адвокатів регіонів є обов'язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший термін не передбачено (ст. 57 Закону). Слід зазначити, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є невиконання рішень органів адвокатського самоврядування (ст. 34 Закону).

Варто зазначити, що у загальному вигляді всю нормативну базу, яка регулює систему адвокатського самоврядування, можна умовно поділити на (1) зовнішню, яка створюється за межами системи органів адвокатського самоврядування (Конституція України, міжнародно-правові акти, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», процесуальне законодавство тощо), але до створення якої система органів адвокатського самоврядування має пряме відношення, приймаючи участь у розробці проектів, і (2) внутрішню, тобто корпоративну, якій належить вагоме місце.

Досліджуючи тему корпоративної нормотворчості, розпочнемо з того, що за способом установлення й забезпечення соціальних норм виділяють певні їх види, як от: юридичні норми, норми моралі, звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї), релігійні норми, корпоративні норми (корпорація - лат. “corporatio” - «співтовариство, об'єднання»), тобто правила поведінки, що створюються в суспільних об'єднаннях і регулюють відносини між їх членами.

Аналізуючи співвідношення юридичних норм та інших видів соціальних норм, можна виділити такі ознаки корпоративних норм: а) корпоративні виробляються недержавними організаціями; б) вони мають офіційне вираження у нормативних актах корпорації; в) є обов'язковими лише для членів корпорації; г) вони також мають великий ступінь деталізації; д) вони забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними заходами - аж до виключення із членів об'єднання [3, с. 192].

На думку О.Ф. Скакун, корпоративні норми мають правовий характер і тісно пов'язані з нормами права, оскільки існують такі обставини:

2) у них визначаються напрями корпоративного регулювання;

5) норми права в деяких випадках визначають і процедуру прийняття корпоративних норм;

7) корпоративні норми, хоч і опосередковано, але забезпечуються державним примусом [4, с. 403].

О.Ю. Тичкова запропонувала корпоративні акти поділити на такі три групи: правоутворюючі, правореалізуючі і праворегламентуючі. На її переконання, правоутворюючими є установчі документи юридичної особи, положення про її філії, представництва та органи. Правореалізуючими можна назвати акти, якими регулюється те чи інше коло питань. Праворегламентуючі акти - це акти, які містять регламентацію відносин в окремих корпораціях. Основна відмінність цих актів від правореалізуючих полягає в тому, що вони встановлюють власну регламентацію, якої немає в законі та підзаконних нормативно-правових актах. Безумовно, це можливо лише тому, що допускається законом [5, с. 10].

Наголосимо, що акти НААУ досить різноманітні, оскілки врегульовують різні відносини, котрі виникають в адвокатській спільноті як на регіональному, так і на національному рівні. Класифікаційний підхід НААУ обрала відповідно до свого статуту, включивши до системи органів адвокатського самоврядування його загальнодержавні органи (з'їзд адвокатів України, РАУ, ВКДКА, ВРКА) і регіональні органи адвокатського самоврядування (конференції адвокатів регіону, РАР, КДКА, РКАР). Отже, можна класифікувати і корпоративні акти адвокатського самоврядування на національні й регіональні.

Основоположними для корпорації адвокатів є статутні, управлінські, фінансові, процедурні, організаційні, технічні питання. Національна асоціація адвокатів України є всеукраїнською недержавною некомерційною неприбутковою професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України для забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Створена вона на засадах професійної належності та об'єднує адвокатів для сприяння розвитку та зміцненню інституту адвокатури в Україні, підвищення рівня правової допомоги, що надається адвокатами, підвищення ролі та авторитету адвокатури в суспільстві, захисту прав та законних інтересів членів організації. НААУ видало Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 р., зі змінами, затвердженими позачерговим з'їздом адвокатів України 26-27 квітня 2014 р. Оскільки дане Положення затверджувалося з'їздом адвокатів України, то й зміни та доповнення до цього Положення вносилися винятково з'їздом адвокатів України.

Рада адвокатів України діє в системі органів НААУ, є національним органом адвокатського самоврядування. РАУ затверджує низку положень, що мають вирішальне значення для організації роботи адвокатури (Положення про Експертну раду з питань акредитації та сертифікації щодо підвищення кваліфікації адвокатів при Національній асоціації адвокатів України, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 14 лютого 2019 року № 20, Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 01 червня 2018 року № 80, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 26 червня 2019 року № 63).

Крім цього, із повноважень, визначених у Законі, НААУ забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України. Слід зазначити, що на офіційному сайті НААУ протягом січня - вересня 2019 р. було опубліковано 36 рішень Ради адвокатів України, хоча було прийнято 86 рішень РАУ [7]. Постає запитання стосовно того, як адвокати можуть виконувати свій обов'язок щодо неухильного виконання рішень РАУ, визначений у п. 1 ст. 57 Закону, якщо на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України публікуються не всі рішення РАУ

Важливими є також інструкції, які затверджуються наказами заступника Голови НАЛУ, РАУ (Інструкція з діловодства у регіональних органах адвокатського самоврядування).

Національна асоціація адвокатів України видає накази, що становлять собою вид розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення (наприклад, Наказ №32/1/3-13 від 20 червня 2013 р. «Про затвердження змін до Інструкції з діловодства у регіональних органах адвокатського самоврядування»).

Наступними актами адвокатського самоврядування слід назвати відповідні порядки, що стосуються організаційного й технічного забезпечення інституту адвокатури, а саме: Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України, затверджений рішенням РАУ від 21 вересня 2019 р. № 111, Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затверджений рішенням РАУ № 20 від 14 лютого 2019 року.

Одним із надзвичайно важливих документів є Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 9 червня 2017 р. зі змінами, затвердженими з'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 р. Зазначені Правила мають на меті уніфіковане закріплення традицій і досвіду української адвокатури у сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві. Ці Правила служать обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх різноманітних (а іноді й суперечливих) професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвокатів.

Порядок роботи комісій, рад, засідань, робочих груп, секретаріатів органів адвокатського самоврядування визначається у відповідних регламентах. У регламенті визначені процедури підготовки, розгляду та прийняття органами адвокатського самоврядування рішень з питань, що належать до їх повноважень, та інших питань процедурної діяльності, серед них - такі регламенти:

а) Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із змінами, внесеними рішенням РАУ від 12 квітня 2019 р. № 34;

б) Регламент Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 р.;

в) Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону від 26 червня 2019 р. № 71.

Сьогодні досить актуальним і широковживаним у правовій системі України є термін «колізія». Колізії між правовими нормами призводять до порушення системності правового регулювання, знижуючи його ефективність. Ефективним способом вирішення проблем юридичних суперечностей слід назвати роз'яснення, які надаються, коли нормою закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або нормами різних законів чи різних нормативно-правових актів припускається неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків людини і громадянина. Зазначимо, що при цьому вони мають лише роз'яснювальний та інформативний характер і не повинні містити нових правових норм. Так, НААУ було надано низку таких роз'яснень: Роз'яснення щодо порядку прийняття рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури № 248 від 19 листопада 2013 р.; Роз'яснення до рішення РАУ № 246 від 19 листопада 2013 р.; Роз'яснення до рішення ради адвокатів України № 227 від 27 вересня 2013 р. про стаж роботи у галузі права для осіб, які отримали вищу юридичну освіту.

НААУ видає також спеціальні програми, серед яких є такі: а) Партнерська програма - 2019 р.; б) Програма складання кваліфікаційного іспиту; в) Програма проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Партнерська програма НААУ - це форма ділового співробітництва Асоціації з її партнерами, спеціально створена для надання низки ексклюзивних і надзвичайно широких можливостей і переваг щодо розвитку бізнесу, відстоювання інтересів клієнтів, зміцнення авторитету серед адвокатської та правової спільноти в Україні та поза її межами, а також ствердження бренду як успішного та соціально відповідального. Участь у Партнерській програмі - це не тільки відчутний внесок у творення ключового компонента правової держави, а й можливість отримати реальну підтримку з боку Національної асоціації адвокатів України як найбільшої адвокатської спільноти в Україні.

Програма складання кваліфікаційного іспиту - це акт НААУ, який окреслює коло основних теоретичних питань, практичних завдань, що підлягають засвоєнню, з кожної окремої галузі права (Програма складання кваліфікаційного іспиту, затверджена рішенням Ради адвокатів України від 26 лютого 2016 р. № 68).

Програма проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передбачає всебічне і повне вивчення організації адвокатури та специфіки адвокатської діяльності в Україні, набуття практичних знань і навичок, необхідних для здійснення адвокатської діяльності, підвищення теоретичного рівня у відповідних галузях права (Програма проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затверджена Рішенням Ради адвокатів України №125 від 01 червня 2013 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Рішенням Ради адвокатів України № 63 від 26 червня 2019 р.). адвокатура право цивільний самоврядування

Слід зазначити, що серед актів корпоративної нормотворчості адвокатського співтовариства С.О. Іваницький згадує також проект регламенту позачергового з'їзду адвокатів України, затверджений рішенням РАУ від 2 квітня 2014 р. № 34, Рішення про схвалення Порядку скликання, підготовки та проведення установчих конференцій адвокатів регіону (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) та установчого з'їзду адвокатів України [6, с. 529].

Окрім зазначених корпоративних актів НААУ, можна відзначити й інші документи, а саме: Стандарти якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджені рішенням Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 р. № 219; Додаток до рішення РАУ № 111 від 23 квітня 2016 р. про затвердження Висновку щодо порушення прав та гарантій здійснення адвокатської діяльності, корупційного складника при створенні та функціонуванні системи Безоплатної правової допомоги в Україні; Додаток №1 до рішення Ради адвокатів України № 31 від 17 грудня 2012 року; зразок бланка службового посвідчення члена ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, ревізійної комісії адвокатів регіону [7].

Висновки

Отже, можемо підсумувати, що корпоративні норми становлять собою ще один соціальний регулятор, який відомий з давніх часів, але формування корпоративних норм, на відміну від моральних, звичаєвих чи релігійних, відбулося значно пізніше, зокрема в часи, коли в суспільстві почали створюватися стійкі групи людей, об'єднаних спільним інтересом.

Органи адвокатського самоврядування займають досить активну позицію у сфері корпоративної нормотворчості. Вони уповноважені приймати рішення з питань внутрішньої діяльності інституту адвокатури, обов'язкові для всіх адвокатів України.

Список використаних джерел

1. Решота В.В. Організація адвокатського самоврядування в Україні. Наукові записки Львівського ун-ту бізнесу та права. Вип. 11. С. 266-270. (дата звернення: 16.10.2019).

2. Іванцова А.В. Ознаки та загальні риси адвокатського самоврядування. Часопис Академії адвокатури України. 2010. Вип. № 9. С. 1-4.

3. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навчальний посібник. Вид. 9-те, зі змін. Львів: Край, 2007. 192 с.

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс: підручник. Харків, 2006. 656 с.

5. Тичкова О.Ю. Локальні корпоративні норми у цивільно-правовому регулюванні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків, 2009. 43 с.

6. Іваницький С.О. Теоретичні основи організації адвокатури в Україні: принципи та система: монографія. Київ: Інтерсервіс, 2017. 800 с.

7. Акти НААУ (дата звернення: 17.10.2019).

Размещено на Allbest.ru