Поняття, система та структура норм-дефініцій сімейного права

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Поняття, система та структура норм-дефініцій сімейного права

Чернега В.М.

Чернега В.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри підприємницького та корпоративного права ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Статтю присвячено дослідженню поняття, системи та структури норм-дефініцій сімейного права. Сформульовано авторське трактування норм-дефініцій сімейного права, які слід розуміти як компактно втілені у джерелах правового регулювання сімейних відносин приписи, що, з одного боку, лаконічно, а із другого - монозначно, відтворюють зміст термінів через розкриття їхніх самобутніх ознак. Автором підтримано думку про те, що найістотніша особливість нормативних дефініцій полягає в тому, що законодавець надає юридичному терміну одне визначення, до якого належать усі суттєві, на його думку, ознаки, тобто такі, що мають регулятивний характер, мають правове значення. Розкрито систему норм-дефініцій сімейного права в посткодифікаційний період в Україні. Встановлено, що на момент ухвалення Сімейного кодексу України та набуття ним чинності їхня система була значно вужчою, ніж нині. Окреслено структуру норм-дефініцій сімейного права. Обґрунтовано, що у структурі норми-дефініції сімейного права можна виділити гіпотезу та диспозицію: «Якщо сімейно-правове явище А (гіпотеза)», то воно повинно характеризуватися набором певних ознак В (диспозиція). Визначено місце норм-дефініцій у структурі джерел правового регулювання сімейних відносин. Встановлено, що більшість норм-дефініцій розміщено в Сімейному кодексі України за першого згадування. Розкриваючи норми-дефініції шлюбу й усиновлення, законодавець відступає від викладеного вище підходу. Тобто визначення першого терміна фігурує у главі 3 розділу II Сімейного кодексу України, а другого - у главі.

Встановлено, що в окремих статтях Сімейного кодексу України містяться лише норми-дефініції. Проілюстровано, що часом у тій самій статті Сімейного кодексу України закріплено дві або більше норми-дефініції сімейного права. У низці випадків у Сімейному кодексі України норми-дефініції закріплені поряд з іншими видами норм сімейного права. Обґрунтовано доцільність переміщення норм-дефініцій, закріплених у статті 6 Сімейного кодексу України.

Ключові слова: норми-дефініції сімейного права, система норм-дефініцій сімейного права, Сімейний кодекс України, структура норм-дефініцій сімейного права, спеціалізовані норми сімейного права.

CONCEPTS, SYSTEM AND STRUCTURE OF NORM-DEFINITIONS OF FAMILY LAW

The article is devoted to the study of the concept, system and structure of norm-definitions of Family Law. The author's interpretation normdefinitions of Family Law is formulated, which should be understood as compactly embodied in sources of legal regulation of family relations prescriptions, which, on the one hand, concise, and on the other - monotonous, reproduce the meaning of terms through the disclosure of their original features. The author supported the notion that the most significant feature of regulatory definitions is that the legislator gives the legal term one definition to which all essential, in his view, attributes, that is, regulatory ones, have legal meaning. The system of norm-definitions of Family Law in the post-codification period in Ukraine is revealed. It was found that at the time of ad option and entry into force of the Family Code of Ukraine, their system was much narrower than it is now. The structure of norm-definitions of Family Law is outlined. It is substantiated that in the structure of the norm-definition of Family Law it is possible to distinguish a hypothesis and a disposition: “If the family-law phenomen on A (hypothesis)”, then it must be characterized by a set of certain features B (disposition). The place of norm-definitions in the structure of sources of legal regulation of family relations is determined. It is found that most of the norms are setout in the Family Code of Ukraine at the first mention. Whiled is closing the rules of marriage and adoption, the legislator deviates from the approach outlined above. That is, the definition of the first term appears in Chapter 3 of Section II of the Family Code of Ukraine and the second chapter - Chapter 18. It is established that certain articles of the Family Code of Ukraine contain only norms-definitions. It is proved that in one and the same article of the Family Code of Ukraine two or more norm-definitions of Family Law are enshrined. In a number of cases, the Family Code of Ukraine defines the rules of definition along with other types of rules of Family Law. The expediency of moving the norm-definitions setout in Article 6 of the Family Code of Ukraine.

Key words: norm-definitions of Family Law, system of norm-definitions of Family Law, Family Code of Ukraine, structure of norm-definitions of Family Law, specialized norms of Family Law.

Постановка проблеми

Правова термінологія, як зазначає С.І. Шимон, повинна «відрізнятися чіткістю, визначеністю, суворістю змісту з метою уникнення різночитань» [1, с. 126]. Релевантні усталені універсальні вимоги поширюються і на норми-дефініції сімейного права. Адже саме від їхньої читабельності залежить ефективність правового регулювання сімейних відносин. Проте, щоб якнайкраще збагнути значення зазначених спеціалізованих норм сімейного права, резонно насамперед розкрити їхню сутність, систему та структуру.

Стан дослідження теми. В Україні досі не є розробленим універсальне трактування норм-дефініцій сімейного права, а також не розкрито їхню систему та структуру. Здебільшого науковці порушували питання, що пов'язані з недовершеністю окремих норм-дефініцій Сімейного кодексу України (далі - СКУ). Водночас фахівці по-різному оцінюють переважно норми-дефініції сім'ї та шлюбу, які, як і більшість інших дефініцій, не були закріплені в колишньому сімейному законодавстві нашої держави.

Мета дослідження - розроблення авторського трактування норм-дефініцій сімейного права, а також розкриття системи та структури цього виду спеціалізованих норм сімейного права.

Виклад основного матеріалу дослідження

У юридичній думці поняття «норми-дефініції» трактують по-різному, зокрема: 1) як припис, спрямований на закріплення в узагальненому вигляді ознак певної правової категорії [2, с. 71]; 2) як нормативно-правові приписи, які розкривають зміст правового поняття шляхом указівки на його основні юридично значущі риси або елементи з метою забезпечення єдності правового регулювання [3, с. 7]; 3) як норми, які містять визначення правових категорій і понять [4, с. 283]; 4) як вихідні (основоположні), самостійні та специфічні елементи механізму правового регулювання, що є короткими визначеннями понять, які використовуються в законодавстві [5, с. 6]; 5) як різновид спеціалізованих норм права, що розкривають зміст та (або) встановлюють обсяг понять права шляхом вираження їхніх основних юридично важливих ознак та (або) сукупності предметів, мислимих у цих поняттях права, та спрямовані на субсидіарне впорядкування суспільних відносин і забезпечення єдності й одноманітності дії механізму правового регулювання [6, с. 135]; 6) як особливий, обов'язковий для всіх нормативно-правовий припис, викладений у тексті закону, що встановлює зміст поняття (терміна) за допомогою короткої передачі необхідної інформації про нього, яка дозволяє відмежувати це поняття (термін) від інших [7, с. 211-212].

Отже, розглядаючи наукові прагнення окреслити правову норму-дефініцію, украй складно заперечити ідею про те, що найістотніша особливість нормативних дефініцій полягає в тому, що законодавець надає юридичному терміну «одне (єдине) визначення, до якого належать усі суттєві, на його погляд, ознаки, тобто такі, що мають регулятивний характер, мають правове значення» [8, с. 129].

Отже, норми-дефініції сімейного права доцільно окреслити як компактно втілені у джерелах правового регулювання сімейних відносин приписи, що, з одного боку, лаконічно, а із другого - монозначно, відтворюють зміст термінів через розкриття їхніх самобутніх ознак.

У СКУ [9] закріплено низку норм-дефініцій. До них належать такі: «сім'я» (ч. 2 ст. 3), «дитина» (ч. 1 ст. 6), «малолітня дитина» (абз. 1 ч. 2 ст. 6), «неповнолітня дитина» (абз. 2 ч. 2 ст. 6), «шлюб» (ч. 1 ст. 21), «повнорідні брати і сестри» (ч. 2 ст. 26), «неповнорідні брати і сестри» (ч. 2 ст. 26), «наречені» (абз. 2 ч. 1 ст. 28), «фіктивний шлюб» (абз. 2 ч. 2 ст. 40), «неукладений шлюб» (ч. 1 ст. 48), «непрацездатна дружина (чоловік)» (ч. 3 ст. 75), «власність дитини» (ч. 1 ст. 174), «усиновлення» (ч. 1 ст. 207), «патронат над дитиною» (ч. 1 ст. 252), «сім'я патронатного вихователя» (ч. 2 ст. 252), «патронат- ний вихователь» (ч. 3 ст. 252), «договір про патронат над дитиною» (ч. 1 ст. 253), «прийомна сім'я» (ч. 1 ст. 2561), «прийомні батьки» (ч. 1 ст. 256-2), «прийомні діти» (ч. 1 ст. 256-3), «дитячий будинок сімейного типу» (ч. 1 ст. 256-5), «батьки-вихователі» (ч. 1 ст. 256-6), «вихованці дитячого будинку сімейного типу» (ч. 1 ст. 256-6).

Принагідно зазначимо, що на моменти ухвалення зазначеного вище кодифікованого акта та набрання ним чинності їхня система була значно вужчою, ніж нині. Річ у тому, що згідно із Законом України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України» від 23 лютого 2006 р. [10], р. 4 СКУ «Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» доповнено гл. 20-1 «Прийомна сім'я» та гл. 20-2 «Дитячий будинок сімейного типу». Саме в цих структурних частинах СКУ відтоді міститься низка норм-дефініцій сімейного права («прийомна сім'я», «прийомні батьки», «прийомні діти», «дитячий будинок сімейного типу», «батьки-вихователів», «вихованці дитячого будинку сімейного типу»).

Норма-дефініція «наречені» з'явилася у СКУ у зв'язку з ухваленням Закону України «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів» від 22 грудня 2006 р. [11]. Принагідно зазначимо, що на підставі того самого законодавчого акта виключено положення, які присвячувалися інституту заручин, а в ч. 1 ст. 31 СКУ якраз і фігурувала однойменна з назвою статті норма-дефініція «заручини». Отже, саме відтоді вітчизняний законодавець оперує терміном «наречені», тоді як термін «заручені», яким свого часу офіційно послугувалися, нині вживається лише в побутовому лексиконі. Адже заручини є давньою традицією.

Після викладення гл. 20, яка присвячена патронату над дитиною і має однойменну назву, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» від 21 січня 2016 р. [12] у СКУ закріплено кілька нових норм-дефініцій. До них, зокрема, належать такі: «патронат над дитиною», «сім'я патронатного вихователя», «патронатний вихователь», «договір про патронат над дитиною». Остання (і єдина) зі згаданих норм-дефініцій СКУ неодноразово зазнавала змін. У первинній редакції передбачалося, що за договором патронату орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату. У редакції Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України» від 23 лютого 2006 р. передбачалося, що за вказаним правочином орган опіки і піклування передає дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату. У чинній редакції за договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у сім'ю патронатного вихователя (ч. 1 ст. 253 СКУ). До речі, норма-дефініція «дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах» закріплена не у СКУ, а в абз. 3 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства». До неї двічі вносилися зміни на підставі законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» від 21 січня 2016 р., «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. [13]. правовий сімейний посткодифікаційний

Крім того, незважаючи на те, що у СКУ відсутні норми-дефініції дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, свого часу формулювання «дитина, яка позбавлена належного батьківського піклування» було замінено формулюванням «дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування». ці зміни було внесено відповідно до Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України» від 23 лютого 2006 р. Обидві норми-дефініції закріплені у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» [14]. Чотири рази зазнавала змін норма-дефініція «діти, позбавлені батьківського піклування», на підставі ухвалення таких законів України: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового догляду» від 18 вересня 2012 р. [15]; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 р. [16]; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» від 21 січня 2016 р.; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» від 22 травня 2018 р. [17].

Звернення до норми-дефініції «діти, позбавлені батьківського піклування», неможливе без розуміння визначення термінів «безпритульні діти» та «діти, розлучені із сім'єю», оскільки обидва згадуються в цьому легальному визначенні. Адже безпритульні діти і діти, розлучені із сім'єю, належать до дітей, позбавлених батьківського піклування. Зазначені норми-дефініції закріплені також у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства». Згідно із вказаним нормативно-правовим актом, безпритульними є діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі будинки, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання; дитиною, розлученою із сім'єю, є дитина, яка прибуває або прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда або баби, повнолітніх брата або сестри, або опікуна чи піклувальника, призначеного відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи за звичаєм країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини.

Услід за системою норм-дефініцій сімейного права України резонно розглянути їхню структуру. Логічна схема дефініції може виглядати так: «А - це В». Саме такий підхід застосовано у СКУ лише тричі («патронат над дитиною», «сім'я патронатного вихователя», «патронатний вихователь»). У решті випадків законодавець варіює конструювання норм-дефініцій сімейного права. Так, за схемою «А складають В» побудовано норму-дефініцію «сім'я»; за схемою «А - В» сконструйовано норми-дефініції: «прийомна сімя», «прийомні батьки», «прийомні діти», «дитячий будинок сімейного типу», «батьки-вихователі»; за схемою «А вважається В» побудовано норми-дефініції: «малолітня дитина», «неповнолітня дитина», «неукладений шлюб», «непрацездатна дружина, чоловік»; за схемою «В вважаються А» сконструйовано норму-дефініцію «наречені»; за схемою «А є В» побудовано норми-дефініції: «шлюб», «повнорідні брати і сестри», «неповнорідні брати і сестри», «фіктивний шлюб», «усиновлення», «вихованці дитячого будинку сімейного типу».

У структурі норми-дефініції сімейного права можна виокремити гіпотезу та диспозицію: «Якщо сімейно-правове явище А (гіпотеза)», то воно повинно характеризуватися сукупністю певних ознак В (диспозиція).

Функціональне призначення норм-дефініцій сімейного права зумовила необхідність їхнього закріплення в текстах нормативно-правових актів. У законотворчій практиці постає низка питань, що пов'язані із застосуванням техніко-юридичних засобів, прийомів їх оформлення. Адже саме «техніка визначення юридичних термінів є фундаментальним явищем, що впливає на всю законотворчу діяльність» [18, с. 232].

Нормотворцю треба неухильно додержуватися таких аспектів під час конструювання норм-дефініцій сімейного права.

По-перше, будь-яка норма-дефініція сімейного права повинна відповідати наявним у логіці правилам визначення категорій. До них належать такі: 1) вона повинна бути зрозумілою; 2) не повинно бути «кола», тобто термін, що визначається, не може витлумачуватися через той самий термін; 3) те, що визначається, повинно бути співмірним; 4) визначення не повинно бути заперечним [19, с. 224-228].

По-друге, суб'єкт правотворчості повинен обрати найоптимальніший метод закріплення норми-дефініції сімейного права в тексті відповідного нормативно-правового акта.

Потребує уваги також питання про місце норм-дефініцій у структурі джерел правового регулювання сімейних відносин. На практиці застосовано кілька способів розміщення норм-дефініцій сімейного права. Так, під час першого згадування в тексті СКУ закріплено більшість норм-дефініцій, зокрема: «малолітня дитина» (абз. 1 ч. 2 ст. 6), «неповнолітня дитина» (абз. 2 ч. 2 ст. 6), «повнорідні брати і сестри» (ч. 2 ст. 26), «неповнорідні брати і сестри» (ч. 2 ст. 26), «наречені» (абз. 2 ч. 1 ст. 28), «фіктивний шлюб» (абз. 2 ч. 2 ст. 40), «неукладений шлюб» (ч. 1 ст. 48), «непрацездатна дружина (чоловік)» (ч. 3 ст. 75), «власність дитини» (ч. 1 ст. 174), «патронат над дитиною» (ч. 1 ст. 252), «сім'я патронатного вихователя» (ч. 2 ст. 252), «патронатний вихователь» (ч. 3 ст. 252), «договір про патронат над дитиною» (ч. 1 ст. 253), «прийомна сім'я» (ч. 1 ст. 256-1), «прийомні батьки» (ч. 1 ст. 256-2), «прийомні діти» (ч. 1 ст. 256-3), «дитячий будинок сімейного типу» (ч. 1 ст. 256-5), «батьки-вихова- телі» (ч. 1 ст. 256-6), «вихованці дитячого будинку сімейного типу» (ч. 1 ст. 256-6).

Розкриваючи норми-дефініції шлюбу (ч. 1 ст. 21 СКУ) й усиновлення (ч. 1 ст. 207СКУ), законодавець відступає від визначеного вище підходу. Визначення першого терміна фігурує у гл. 3 «Загальні положення» р. II СКУ «Шлюб. Права та обов'язки подружжя», а другого - в однойменній гл. 18. «Четвірку» норм-дефініцій («сім'я», «дитина», «малолітня дитина», «неповнолітня дитина») закріплено у гл. 1 «Сім'я. Регулювання сімейних відносин», що є складовою частиною р. I СКУ «Загальні положення». Якщо розміщення в цій главі легальної дефініції «сім'я» незаперечне, то фігурування «трійки» інших норм-дефініцій виглядає алогічним. Якнайкращим варіантом розв'язання проблеми є переміщення норм-дефініцій «дитина», «малолітня дитина», «неповнолітня дитина» із гл. 1 до гл. 13 СКУ «Визначення походження дитини». Згадані легальні дефініції повинні міститися не в Загальній, а в Особливій частині основного джерела регулювання сімейних правовідносин. Саме так, до речі, зроблено з нормами-дефініціями «шлюб» і «усиновлення». Хоч обидва терміни і вживаються у гл. 1 СКУ, але відповідні норми-дефініції розміщені у спеціальних главах зазначеного законодавчого акта. Інакше кажучи, законодавець, порівняно з більшістю норм-дефініцій СКУ, не розміщує їх під час першого згадування. Норми-дефініції «безпритульні діти», «дитина-сирота», «діти, позбавлені батьківського піклування», «дитина, розлучена із сім'єю», «дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах», «дитина з інвалідністю» фігурують у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», де закріплено визначення всього «арсеналу» термінів, що вживаються в цьому нормативно-правовому акті. До речі, крайній із згаданих термінів ужито замість терміна «дитина-інвалід» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 р. [20]. Цікаво, що в окремих статтях СКУ розміщені лише норми-дефініції. Прикладною ілюстрацією слугуватимуть насамперед положення ст. 6 зазначеного законодавчого акта. Схожу модель законодавчої техніки продемонстровано у ст. 256-1, де закріплено лише норму-дефініцію «прийомна сім'я», а також у ст. 256-5, де фігурує єдина норма-дефініція «дитячий будинок сімейного типу». Іноді в тій самій статті СКУ закріплено дві або більше норм-дефініцій. Так, у ч. 2 ст. 26 головного джерела правового регулювання сімейних відносин фігурують норми-дефініції повнорідних і неповнорідних братів і сестер. У ст. 6 СКУ містяться відразу три норми-дефініції, зокрема: «дитина», «малолітня дитина», «неповнолітня дитина». У ст. 252 СКУ також закріплено кілька норм-дефініцій: «патронат над дитиною» (ч. 1), «сім'я патронатного вихователя» (ч. 2), «патронатний вихователь» (ч. 3). У низці випадків у СКУ норми-дефініції закріплені поряд («у тандемі») з іншими видами норм сімейного права. До них належать норми-дефініції: сім'ї (ч. 2 ст. 3), шлюбу (ч. 1 ст. 21), наречених (абз. 2 ч. 1 ст. 28), фіктивного шлюбу (абз. 2 ч. 2 ст. 40), неукладеного шлюбу (ч. 1 ст. 48), непрацездатної дружини (чоловіка) (ч. 3 ст. 75), власності дитини (ч. 1 ст. 174), усиновлення (ч. 1 ст. 207), договору про патронат над дитиною (ч. 1 ст. 253), прийомних батьків (ч. 1 ст. 256-2), прийомних дітей (ч. 1 ст. 256-3), батьків-вихователів (ч. 1 ст. 256-6), вихованців дитячого будинку сімейного типу (ч. 1 ст. 256-6).

Висновки

Підсумовуючи викладене, зазначимо таке:

Норми-дефініції сімейного права - це компактно втілені у джерелах правового регулювання сімейних відносин приписи, що, з одного боку, лаконічно, а із другого - монозначно, відтворюють зміст термінів через розкриття їхніх самобутніх ознак.

Аналіз системи норм-дефініцій сімейного права дозволив з'ясувати, що вона істотно розширилася в посткодифікаційний період. Питання щодо доцільності вдосконалення окремих норм-дефініцій сімейного права представлятимуть чималий інтерес для наступних наукових розвідок.

Дослідження структури норм-дефініцій сімейного права надає підстави висновувати, що в ній можна виокремити гіпотезу та диспозицію: «Якщо сімейно-правове явище А (гіпотеза)», то воно повинно характеризуватися сукупністю певних ознак В (диспозиція).

У СКУ більшість норм-дефініцій розміщено під час першого згадування. Тоді як розкриваючи норми-дефініції шлюбу й усиновлення, законодавець відступає від визначеного вище підходу. Встановлено також, що в окремих статтях СКУ розміщено лише норми-дефініції. Проілюстровано, що іноді в тій самій статті СКУ закріплено дві або більше норми-дефініції сімейного права. У низці випадків у СКУ норми-дефініції закріплені поряд з іншими видами норм сімейного права. Обґрунтовано також доцільність переміщення трьох норм-дефініцій, що закріплені у ст. 6 Сімейного кодексу України, із гл. 1 до гл. 13 згаданого законодавчого акта.

Література

1. Шимон С.І. Теорія майнових прав як об'єктів цивільних правовідносин: монографія. Київ: Юрінком-Інтер, 2014. 664 с.

2. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. Т. 2. Москва: Юрид. лит., 1982. 300 с.

3. Давыдова М.Л. Нормативно-правовые предписания в российском законодательстве: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Саратов, 2002. 31 с.

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Пер. із рос. С.О. Бураковського. Харків: Консум, 2006. 656 с.

5. Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2009. 20 с.

6. Кривицький Ю.В. Спеціалізовані норми права в механізмі правового регулювання: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2010. 260 с.

7. Туранин В.Ю. Юридическая терминология в современном российском законодательстве (теоретико-правовое исследование): дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. Белгород, 2017. 437 с.

8. Язык закона / под ред. А.С. Пиголкина. Москва: Юридическая лит-ра, 1990. 200 с.

9. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ, зі змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14(дата звернення: 01.10.2019).

10. Про внесення змін доСімейного кодексу України: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3497-ІУ. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 33. Ст. 277.

11. Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України: Закон України від 22 грудня 2006 р. 524-У. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 10. Ст. 87.

12. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми: Закон України від 21 січня 2016 р. № 936-УІІІ. Відомості Верховної Ради. 2016. № 10. Ст. 99.

13. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 7 грудня 2017 р. № 2229-УІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 5. Ст. 35.

14. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14(дата звернення: 01.10.2019).

15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового догляду: Закон України від 18 вересня 2012 р. № 5290-УІ. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 41. Ст. 549.

16. Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію: Закон України від 23 грудня 2015 р. № 901-УІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4.

17. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб: Закон України від 22 травня 2018 р. № 2443-УІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 33. Ст. 250.

18. Нагорная М.А. Техника определения законодательных терминов. Законотворческая техника современной России: состояние, проблемы, совершенствование: материалы Научно-методического семинара, 11-16 сентября 2000 г.: в 2-х т. / Нижегород. акад. МВД РФ ; под ред. В.М. Баранова. Нижний Новгород, 2001. Т 1. 2001. 542 с.

19. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ. Москва: Изд-во МГУ, 1989. 239 с.

20. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 19 грудня 2017 р. № 2249-УІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 6-7. Ст. 43.

Размещено на Allbest.ru