Особливості судового захисту прав та інтересів органів місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості судового захисту прав та інтересів органів місцевого самоврядування

Адашис Л.І.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного права, Навчально-наукового інституту права та міжнародно-правових відносин, Університету митної справи та фінансів

Левдик А.А.,

студент магістратури Навчально-наукового інституту права та міжнародно-правових відносин, Університету митної справи та фінансів

Левицька С.І.,

студент магістратури, Навчально-наукового інституту права та міжнародно-правових відносин, Університету митної справи та фінансів

Під час звернення до теми оцінювання ефективності судового захисту прав місцевого самоврядування автор спирався на необхідність вироблення чітких критеріїв такого оцінювання, що дасть змогу як вирішити актуальне завдання підвищення ефективності самої судової форми захисту прав, так і досягти реального захисту прав місцевого самоврядування. Для цього автором було визначено необхідність встановлення правової основи захисту прав місцевого самоврядування, уточнення поняття «судовий захист прав», встановлення факторів, що впливають на оцінювання ефективності захисту прав та вироблення критеріїв оцінювання ефективності цієї форми захисту прав. У результаті проведеного дослідження автор зробив висновок, що ефективність судового захисту прав є оціночною категорією, на яку впливає не тільки стан системи муніципального управління і судової системи загалом, але й «часовий» і «виконавчий» фактори. Як критерії оцінювання ефективності судового захисту прав місцевого самоврядування запропоновано критерії необхідності, цільового призначення й співвідносності. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в правозастосовній практиці, під час винесення конкретних судових рішень й оцінювання цих рішень. Окрім того, таке застосування результатів цієї роботи може мати позитивний вплив на подальший розвиток правового регулювання місцевого самоврядування. Результати роботи можуть бути використані в наукових дослідженнях, пов'язаних із питаннями судового захисту прав й питаннями місцевого самоврядування, під час викладання наукових дисциплін в юридичних навчальних закладах системи вищої й середньої спеціальної освіти.

Ключові слова: органи муніципальної влади, охорона прав та інтересів, захист прав та інтересів місцевого самоврядування.

PECULIARITIES OF JUDICIAL PROTECTION OF RIGHTS AND INTERESTS OF LOCAL SELF-GOVERNMENT BODIES

When addressing the topic of evaluation of the effectiveness of judicial protection of local self-government rights, the author proceeded from the need to develop clear criteria for such assessment, which will allow to solve the urgent task of improving the effectiveness of both the judicial form of protection of rights and to achieve real protection of local self-government rights. For this purpose, the author identified the need to establish the legal basis for the protection of local self-government rights, clarify the concept of “judicial protection of rights”, identify the factors that influence the assessment of the effectiveness of protection of rights and to develop criteria for evaluating the effectiveness of this form of protection of rights. As a result of the research, the author concluded that the effectiveness of the judicial protection of rights is an evaluation category, which is influenced not only by the state of the municipal administration and the judiciary as a whole, but also by “temporal” and “executive” factors. The criteria for assessing the effectiveness of judicial protection of local self-government are the criteria of necessity, purpose and relevance. The practical significance of the obtained results is in the possibility of their use in law enforcement practice, in making specific court decisions and in evaluating these decisions. In addition, such application of the results of this work can have a positive impact on the further development of legal regulation of local self-government. The results of the work can be used in research related to the issues of judicial protection of rights and issues of local selfgovernment, in the teaching of scientific disciplines in the legal educational institutions of the higher and secondary special education system.

Key words: judicial protection, rights and interests of local self-government, local self-government.

Постановка проблеми

судовий захист місцеве самоврядування

Судовий захист прав місцевого самоврядування гарантований на найвищому, конституційному рівні (ст. 145 Конституції України) [1]. З іншого боку, аналіз нормативного регулювання здійснення місцевого самоврядування, а також здійснення судового захисту його прав та інтересів дає нам усі підстави стверджувати про не досить високий сьогодні рівень нормативної регламентації механізмів захисту прав та інтересів місцевого самоврядування, про неодноманітність практики відповідного правозастосування, а також про невиробленість критеріїв ефективності такого захисту.

З огляду на зазначене доцільним видається приділити увагу саме судовому захисту як одному із засобів захисту прав усіх без винятку суб'єктів, включно з органами місцевого самоврядування, щодо яких право на судовий захист закріплено на конституційному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Захисту прав та інтересів місцевого самоврядування, зокрема і судовому захисту, було присвячено увагу таких вітчизняних дослідників, як О.І. Васильєва, В.С. Куйбіда, А.П. Лелеченко, А.Ф. Ткачук. Однак зазначена проблематика сьогодні потребує додаткового вивчення через процеси децентралізації та проведення відповідної реформи.

Метою статті є здійснення теоретико-правового аналізу особливостей судового захисту прав та інтересів органів місцевого самоврядування.

Виклад основного матеріалу

Право органів місцевого самоврядування на захист своїх прав у суді є важливим засобом виконання їхніх рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції є обов'язковими на відповідній території, якщо вони прийняті в межах, визначених законом. Це зумовлюється тим, що невиконання або неналежне виконання законних рішень органів місцевого самоврядування з боку органів і посадових осіб державної влади, інших органів і посадових осіб місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ, організацій є порушенням прав і свобод у сфері місцевого самоврядування.

Чинне законодавство встановлює юридичну відповідальність суб'єктів, що порушують права місцевого самоврядування. Зокрема, нормами Конституції України передбачено конституційно-правову відповідальність держави, коли остання не виконує офіційно взятих на себе зобов'язань, якщо наслідком цього стало завдання будь-кому шкоди. Перш за все, це стосується діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Такий висновок корелюється із ст. 3 Основного закону, в якій вказано, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини й громадянина (зокрема, права на місцеве самоврядування) є головним обов'язком держави. З огляду на це невиконання покладених на себе державою обов'язків у цій сфері має тягнути за собою її конституційно-правову відповідальність.

Крім того, відповідно до ст. 56 Конституції кожен має право на відшкодування за кошт держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Також держава відповідає за рішення судів, що прийняті з порушенням законів і завдали шкоду громадянам. У межах такого підходу п. З ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює, що місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, а також громадяни у разі заподіяння їхніми діями або бездіяльністю, а також унаслідок невиконання рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень, шкоди - несуть перед органами місцевого самоврядування встановлену законом відповідальність [2].

Крім того, чинним законодавством передбачається, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з при-воду визнання такими, що не відповідають закону, актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 71 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке має матеріально-правову природу та є передумовою виникнення процесуальних відносин. Наприклад, суб'єктивне право на захист складається з можливості здійснення уповноваженою особою власних позитивних дій; можливості вимагати притримуватися відповідної поведінки зобов'язану особу; використання заходів державного примусу щодо осіб, які порушили юридичний обов'язок. Поряд із тим, що захист включає в себе елементи як матеріального, так і процесуального порядку, вони взаємопов'язані та доповнюють один одного. Прийнято під формою захисту розглядати судовий або адміністративний порядок. У ст. 124 Конституції України зафіксовано, що правосуддя здійснюється виключно судами [6].

Ю.Д. Притика підходить до захисту прав як до юридичної діяльності, спрямованої на усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав і припинення правопорушення, відновлення стану, що був до порушення [8, с. 16].

Сучасна правова доктрина, реформування судочинства в незалежній Україні та уніфікація судових процесів, яка відбулася з прийняттям наприкінці 2017 року оновлених процесуальних кодексів, дають змогу сьогодні підтримати позицію щодо класифікації порядків форм захисту на загальний, спеціальний і виключний, деталізувавши їх. Вибір форми захисту буде залежати як від суб'єкта звернення за захистом, так і від об'єкта захисту і матеріально-правової вимоги [7].

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повно-важень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Що стосується цивільного процесу, то цікавим у контексті дослідження цієї проблематики є питання визначення суб'єкта захисту прав, свобод та інтересів органів місцевого самоврядування в ситуаціях, коли неможливо визначити, яким саме охоронюваним законом правам та інтересам завдано шкоди, або коли такі права та інтереси мають складний (комплексний) характер. З огляду на те, що коло позивачів точно визначити неможливо, то пред'явити вимоги про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод і законних інтересів (державних чи суспільних інтересів) мають органи та особи, за якими законом закріплено таке право, тобто, як випливає із ст. 56 ЦПК України, - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, а також прокурор. Проте такі органи та особи мають право пред'являти вимоги до суду лише в тому разі, коли відповідне право передбачено законом.

Щодо можливості звернення за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб незалежно від правовідносин, з приводу яких виник спір, то вона закріплена виключно за Уповноваженим верховної ради України з прав людини та прокурором. Інші визначені законом органи та особи, зокрема органи місцевого самоврядування, можуть реалізовувати таке право лише щодо питань, які випливають із напрямів їхньої діяльності, і воно обмежується лише певним колом суспільних відносин.

Аналіз судової практики дає нам усі підстави стверджувати, що судові інстанції досить неоднозначно підходять до питання наявності права на звернення за судовим захистом прав місцевого самоврядування, що можна пов'язати з відсутністю в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» спеціальної глави, присвяченої саме аспектам захисту прав місцевого самоврядування, зокрема з чітким регламентуванням підстав для звернення за таким захистом, й компетенції для такого звернення, оскільки правом на таке звернення повинні володіти не тільки органи місцевого самоврядування, а й особи, що живуть на території конкретного муніципального утворення, а також органи державної влади, вповноважені на ведення нагляду за дотриманням законності. Така регламентація, як уявляється, допоможе підвищити ефективність правового захисту та уникнути численних суперечок про наявність або відсутність права на таке звернення.

На відміну від господарського процесу, у якому сторонами є здебільшого суб'єкти підприємницької діяльності, в цивільному процесі сторонами можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Наприклад, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, прокурор, а також фізичні та юридичні особи можуть звернутися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб у випадках, передбачених законом. Зокрема, органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або вступати в справу з власної ініціативи для надання висновків і з метою здійснення покладених на них обов'язків (ч. 6 ст. 56 ЦПК України).

Характерною особливістю захисту прав місцевого самоврядування в цивільному процесі є те, що ці права та охоронювані законом інтереси можуть захищатись у порядку провадження у спорах, які виникають з адміністративно-правових відносин. Серед справ, що виникають з адміністративно-правових відносин і пов'язані з порушенням прав місцевого самоврядування, цивільним процесуальним кодексом передбачено, зокрема, такі: скарги на невідповідності у списках виборців і списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; скарги на рішення та дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії у виборах депутатів і сільських, селищних, міських голів; заяви про скасування рішень виборчої комісії; скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності; справи про стягнення з громадян недоїмки за податками, самооподаткуванням сільського населення і державним обов'язковим страхуванням. Важливу роль у захисті прав та інтересів місцевого самоврядування відіграють господарські суди.

Під час розгляду справи у кримінальному процесі питання про захист прав і законних інтересів місцевого самоврядування виникає переважно у разі, коли: посадова особа органу місцевого самоврядування виступає в процесі як обвинувачений (підсудний), орган місцевого самоврядування або його посадова особа бере участь у процесі як цивільний позивач, адже раніше, під час вчинення злочину, було порушено права місцевого самоврядування; посадова особа місцевого самоврядування виступає у процесі як потерпілий, бо до цього ця особа зазнала майнової, фізичної або моральної шкоди від особи, в діяннях якої є ознаки злочину, а вчинене діяння могло бути пов'язане із виконанням цією особою службових обов'язків.

Для оцінювання такого результату в наукових колах було запропоновано введення поняття «ефективність судового захисту місцевого самоврядування», основним критерієм якого має бути реальне відновлення порушеного права, усунення перешкод для здійснення прав. У науковій літературі зазначається, що низька ефективність судового захисту прав місцевого самоврядування зумовлена цілою низкою причин, багато з яких не пов'язані із самим механізмом судового захисту, а скоріше є наслідком низької правової культури посадових осіб органів місцевого самоврядування, фінансової залежності місцевого самоврядування від органів державної влади та іншого [9, с. 4-5].

Можна, загалом, погодитися з наведеним переліком, проте ці причини або ці обставини не свідчать про низьку ефективність судового способу захисту прав, вони швидше говорять про недоліки системи муніципального управління та недоліки правового регулювання питань розподілу владних повноважень між органами влади різних рівнів.

Треба зазначити, що самі поняття «ефективність» або «якість» судового захисту мають оціночний характер, у зв'язку з чим необхідне розроблення чітких критеріїв для проведення оцінювання ефективності. При цьому для такого оцінювання, тобто дієвості судового захисту, необхідно брати до уваги і часовий чинник, оскільки від моменту звернення за судовим захистом до моменту набрання рішенням чинності проходить досить багато часу. Але і останній момент ще не дає змоги остаточно вирішити питання про ефективність чи неефективність судового рішення, оскільки необхідно проаналізувати наслідки його прийняття і фактичного здійснення.

Необхідно врахувати і можливість спотворення суті прийнятого рішення під час виконавчого провадження, що також може вплинути на результат судового захисту. Тому під час оцінювання ефективності судового захисту прав місцевого самоврядування необхідно враховувати «часовий» і «виконавчий» чинники, оскільки вони можуть вплинути на оцінювання досягнутого результату.

Також під час оцінювання ефективності судового захисту прав місцевого самоврядування можливо використовувати такі критерії:

1. Критерій необхідності. Тобто для реалізації судового захисту прав місцевого самоврядування необхідна реальна нагальність або наявність певної правової проблеми, вирішення якої може бути досягнуто тільки шляхом звернення до суду. Тобто якщо суб'єкт не використовує інші позасудові форми захисту прав місцевого самоврядування, які багато в чому можуть мати більш швидкий і ефективний характер, то говорити саме про ефективність судового способу захисту годі й говорити. Але якщо суб'єкт використовував всі інші можливі способи захисту і не домігся бажаного результату, а після цього шляхом звернення до суду необхідний результат отримав, то тут саме і слід говорити про ефективність судового захисту порівняно з іншими способами захисту прав місцевого самоврядування.

2. Критерій цільового призначення. Цей критерій випливає з цільового призначення використання судового захисту прав, тобто його спрямованості на досягнення результату у вигляді відновлення порушеного права, усунення перешкод для його здійснення. Тобто рішення суду повинно переслідувати саме зазначену мету - захист прав місцевого самоврядування; захист інших прав, нехай також і порушених і таких, що потребують правового захисту, не дасть змоги реально оцінити, наскільки ж цей спосіб захисту прав допоміг захистити саме права місцевого самоврядування.

3. Критерій співвідносності прийнятого судового рішення з наявною правовою системою. цей критерій означає, по-перше, наскільки судове рішення буде відповідати правовим принципам українського законодавства, і, по-друге, якими будуть наслідки прийнятого рішення, наскільки вони будуть відповідати загальноприйнятим підходам правозастосовної практики та наукової доктрини. Практичне значення запропонованих критеріїв полягає, перш за все, в можливості їх використання не тільки в наукових дослідженнях, але в практиці розгляду судами суперечок про захист прав місцевого самоврядування.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що особливості судового захисту прав та інтересів місцевого самоврядування перебувають у прямій залежності від специфіки статусу таких органів, зокрема, зумовленою тим, що органи місцевого самоврядування, з одного боку, у судовому процесі виступають як самостійні юридичні особи, наділені процесуальною право- та дієздатністю, а з іншого - репрезентують конкретну територіальну громаду в сукупності її членів, що позначається на наявності можливості звернення до суду з відповідними позовами окремих громадян та їхніх об'єднань.

Список використаних джерел

1. Конституція України : Закон України № 254К/96-ВР від 21 травня 1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 140.

2. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.

3. Адашис Л.І. Правові засади самоврядування. Муніципальне право: навч. посібник у визначеннях і схемах. Дніпро : Університет митної справи та фінансів, 2019. 272 с.

4. Батанов О.В. Суб'єкти відповідальності у місцевому самоврядуванні: питання теорії і практики. Київський часопис університету права. 2014. № 1

5. Батанов О.В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики : монографія / відп. ред. М.О. Баймуратов. Київ : Юридична думка, 2010

6. Бігняк О.В. Захист корпоративних прав: співвідношення категорій «форми захисту», «способи захисту» та «засоби захисту» (сучасні погляди та концепції). Юридический вестник. 2013. № 2. С. 43-48.

7. Бігняк О.В. Цивільно-правовий захист корпоративних прав в Україні : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.03. Одеса, 2018. 489 с.

8. Притика Ю.Д. Поняття і диференціація способів і захисту цивільних прав та інтересів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2004. № 60-62. С. 16-19.

9. Чернеженко О.М. Місцеве самоврядування в Україні та державах-учасницях ЄС: конституційне регулювання й організаційні моделі : монографія / за заг ред. проф. В.Л. Федоренка. Київ : Ліра-К, 2018. 380 с.

10. Яцук В.А. Організаційно-правові засади відповідальності органів місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.04 - «Місцеве самоврядування» / П.В. Ворона ; Національна академія державного управління при Президентові України. Київ, 2012. 23 с.

Размещено на Allbest.ru