Обмеження прав засуджених у практиці ЄСПЛ
Встановлення впливу спеціального статусу засуджених осіб на обсяг прав, гарантованих їм Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення межи між законними обмеженнями прав в'язнів та обмеженнями, що становлять порушення Конвенції.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.03.2021 |
| Размер файла | 20,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Обмеження прав засуджених у практиці ЄСПЛ
Журок Н.Г.,
Студентка І курсу магістратури Інституту прокуратури і кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Курбатова Д.Л.,
Студентка І курсу магістратури Інституту прокуратури і кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Стаття присвячена встановленню того, як впливає спеціальний статус засуджених осіб на обсяг прав, гарантований їм Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Опосередковано також ставиться за мету визначити межу між законними обмеженнями прав в'язнів та такими обмеженнями, що становлять порушення Конвенції.
Вибір теми дослідження зумовлений специфічним та водночас проблематичним визначенням законності обмеження прав тієї категорії осіб, спеціальний статус яких передбачає обмеження їхніх прав. А саме йдеться про осіб, яким вироком суду призначено покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі. У даній статті проводиться дослідження особливостей застосування до засуджених до обмеження чи позбавлення волі дозволеного стандарту обмежень, що передбачений окремими статтями Конвенції.
У статті проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини щодо застосування обмежень до ув'язнених осіб. За результатом аналізу зроблено висновок щодо поступової зміни правової позиції Європейського суду з прав людини стосовно допустимих обмежень прав осіб, засуджених до позбавлення чи обмеження волі.
Зазначено, що залишається чимало питань, які стосуються особливого режиму життєдіяльності ув'язнених осіб у місцях їх перебування. Вказано, що в більшості заяв, надісланих до Європейського суду з прав людини, з категорії тих, що стосуються порушення прав осіб, засуджених до позбавлення волі, констатується порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У роботі наведено окремі приклади такого порушення у практиці Європейського суду з прав людини.
Досліджено прецедентну практику Європейського суду з прав людини, щоб з'ясувати, як саме застосовуються до ув'язнених обмеження, передбачені у ст. 8 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. У роботі наведено окремі приклади застосування таких обмежень у практиці Європейського суду з прав людини.
Вказано, що досить часто Європейський суд з прав людини для визначення законності обмеження прав використовує трискладовий тест пропорційності, який вимагає передбаченість обмеження законом, наявність обґрунтованих цілей такого обмеження та його пропорційність таким цілям.
Ключові слова: обмеження прав, позбавлення волі, засуджені, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
THE RESTRICTIONS ON THE RIGHTS OF CONVICTED OFFENDERS IN THE ECHR PRACTICE
The article is dedicated to establishing whether the scope of the rights of convicted persons, as guaranteed by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, is fluctuated and in what way. It also implicitly seeks to determine the boundary between legitimate restrictions on prisoners' rights and those that violate the Convention.
The paper explains that the choice of a research topic is based on a specific and problematic determination of the legality of the restriction of the rights of a category of persons whose special status implies the restriction of their rights. In particular, it refers to persons who have been sentenced by a court to a penalty of restriction or deprivation of liberty. This article explores the specifics of the application of the general standard of restrictions on convicted persons.
The article analysed the decisions of the European Court of Human Rights on the application of restrictions on prisoners. As a result, it ^ concluded that the position of the European Court of Human Rights on restrictions on the rights of persons sentenced to deprivation or restriction of liberty had gradually changed.
It ^ noted that many questions remained concerning the special way in which prisoners lived. It is stated that most of the applications submitted to the European Court of Human Rights for violations of the rights of persons sentenced to deprivation of liberty found a violation of Art. 3 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The paper provides some examples of this violation in the case law of the European Court of Human Rights.
The case law of the European Court of Human Rights has been investigated to find out exactly how the restrictions stipulated in Art. 8 of the European Convention on Human Rights for Prisoners are applied. The examples of the application of such restrictions in the case law of the European Court of Human Rights have been provided in this paper.
It is stated that the European Court of Human Rights uses the three-part proportionality test to determine the lawfulness of the restriction of rights, which requires the predictability of the restriction by law, the existence of valid purposes for such restriction, and its proportionality to such objectives.
Key words: rights restriction, imprisonment, convictions, European Court of Human Rights, the European Convention on Human Rights.
Постановка проблеми
засуджений право захист конвенція
Багато із прав, закріплених Конвенцією, передбачають можливість їх обмеження за певних обставин. Будь-яке обмеження, якщо воно визнається втручанням у право, має бути передбачене законом або у відповідності до нього, бути необхідним у демократичному суспільстві для захисту однієї або декількох цілей, які перераховані в самій статті, яка закріплює таке обмеження. Однак досить специфічним та проблематичним є визначення законності обмеження прав тієї категорії осіб, спеціальний статус яких передбачає обмеження їхніх прав, а саме осіб, яким вироком суду призначено покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у п. а ч. 1 ст. 5 розглядається законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом як один із випадків, за якого позбавлення свободи є допустимим [1]. При цьому особи, які поміщуються до спеціальних установ, стають повністю підконтрольні їм, на них здійснюється психологічний та виховний вплив, за ними проводиться нагляд. Але водночас ув'язнені особи продовжують користуватися всіма фундаментальними правами та свободами, які гарантуються Конвенцією.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання обмеження прав засуджених у практиці Європейського суду з прав людини досліджувало багато науковців у різних напрямах. У сучасній юридичній науці зазначене питання досліджували такі науковці, як О.О. Бєляєв, Й.С. Ной, В.І. Селіверстов, М.О. Стручков, І.Я. Фойниць- кий, В.О. Човган та ін.
Метою статті є з'ясування того, як впливає спеціальний статус засуджених осіб на обсяг прав, гарантований їм Конвенцією. Опосередковано також ставиться за мету визначити межу між законними обмеженнями прав в'язнів та такими обмеженнями, що становлять порушення Конвенції.
Виклад основного матеріалу
Якщо вдаватися в історію, то можна простежити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ або Суд) первинно зайняв позицію так званих неминучих обмежень прав особи, що перебуває в умовах позбавлення волі. Обґрунтуванням такого підходу було те, що законне позбавлення особи свободи неминуче тягне за собою негативні правові наслідки, які є невід'ємними від їхнього правового статусу. Крім того, тягар доведення обґрунтованості обмежень прав засуджених покладався на самих засуджених. Як зазначає науковець В.О. Човган, у такому випадку не держава повинна була доводити обґрунтованість обмежень, а в'язні мали доводити, що обмеження, які застосовуються до них, були необґрунтованими [2, с. 197-198].
З часом Суд зайняв іншу позицію. Вона зводилась до того, що ті статті Конвенції, що передбачають можливість обмеження закріплених у них прав, не допускають такого тлумачення, яке передбачає обмеження прав осіб, засуджених до позбавлення або обмеження волі, в силу їхнього правового статусу. Таким чином, кожне обмеження прав таких осіб має бути обґрунтованим у кожному конкретному випадку.
Одним із перших рішень, в якому ЄСПЛ указав на недопустимість обмеження прав засуджених у зв'язку з їхнім правовим статусом, стало рішення «Голдер проти Сполученого Королівства» [3]. Фактичними обставинами даної справи було те, що Голдеру, який відбував тюремне ув'язнення, і за деякими показаннями вважався таким, що здійснив напад на офіцера тюремної служби під час упокорення заворушень, було відмовлено в листуванні, яке було невід'ємною частиною контактування з адвокатом. Суд у даному випадку став на захист Голдера і вказав, що «використана в п. 2 обмежувальна формула («Не допускається втручання... за винятком...») не залишає місця для доктрини неминучих обмежень» (п. 44) [3].
Таким чином, особи, які вироком суду засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, зберігають за собою всі конвенційні права, що є невід'ємною частиною їхнього загального правового статусу. Однак залишається чимало питань, що стосуються особливого режиму життєдіяльності ув'язнених осіб у місцях їх перебування. Саме тому пропонуємо більш детально дослідити дане питання у світлі практики ЄСПЛ. У більшості заяв, що направляються до ЄСПЛ, з категорії тих, що стосуються порушення прав осіб засуджених до позбавлення волі, констатується порушення ст. 3 ЄКПЛ [1]. Дана стаття Конвенції не передбачає жодних виключень із правила, що «нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Що з цього приводу говорить практика ЄСПЛ?
Так, у справі «Тайрер проти Сполученого Королівства» [4] (за фактичними обставинами якої п'ятнадцятирічного жителя о. Мен судом по справах неповнолітніх було засуджено до трьох ударів різкою, внаслідок чого засудженого в присутності його батька і лікаря було змушено приспустити штани і труси та схилитися над столом для отримання трьох ударів різкою) Суд вказав, що саме по собі призначення покарання не може розглядатися як порушення ст. 3 Конвенції, адже в цій статті йдеться про «принижуюче» чи «нелюдське» покарання. Проте необхідно врахувати, що будь-яке обмеження може бути принижуючим. А тому таке приниження для того, щоб розглядатися як порушення ст. 3, має досягати певного рівня. Крім того, для порушення ст. 3 особа має бути принижена не тільки засудженням, а й порядком виконання покарання (п. 30) [4].
Таким чином, визнання певних страждань неминучими для ув'язнених осіб у силу перебування їх у місцях позбавлення волі звужує захист прав таких осіб у відповідності до ст. 3 Конвенції порівняно з тим обсягом захисту, який надається за вказаною статтею іншим, вільним особам. Існування певного законного мінімуму принижуваного обмеження прав засуджених тяжіє до теорії неминучих обмежень прав. Навіть будь-які заперечення такого порівняння не виключають самі по собі вплив згаданої теорії на рівень захисту, який передбачений Конвенцією. Неминучість тих чи інших наслідків позбавлення волі продовжує впливати на обсяг конвенційних прав, що захищаються.
Оціночність мінімального рівня принижуваного обмеження є нестабільною для його розуміння та застосування на національному рівні кожною державою-учасницею, що приєдналася до Конвенції. А тому є предметом для зловживання такими державами.
У справі «Фреро проти Франції» (за фактичними обставинами справи Максим Фреро кожного разу на виході з кімнати для відвідувань піддавався обшуку з повним роздяганням та анальному огляду, які були зумовлені існуванням презумпції того, що кожен ув'язнений після зустрічі з родичами ховає предмети або речовини в найінтимні- ших місцях свого тіла) Суд вказав, що мінімальний рівень страждань є відносним та залежить від таких чинників, як тривалість, фізичні та психічні наслідки та, у деяких справах, від статі, віку, стану здоров'я (п. 35) [5]. Попри введення ЄСПЛ даним рішенням більш-менш зрозумілих стандартів, вони все ще залишаються нестабільними, в т. ч. це залежить від етапу розвитку суспільства, що ускладнює їх правозастосування національними органами.
На відміну від ст. 3, ст. 8 Конвенції безпосередньо у своєму тексті передбачає можливість обмеження закріпленого в ній права. Однак потребує дослідження того, як саме застосовуються такі обмеження до ув'язнених крізь призму прецедентної практики ЄСПЛ. Так, у справі «Хорошенко проти Росії» Суд (за фактичними обставинами справи заявника було обмежено в частоті та тривалості побачень і кількості візитів, а також застосовувалися різні міри нагляду за такими побаченнями) вказав на те, що тримання під вартою, як і будь-яка інша міра позбавлення свободи, тягне природні обмеження особистого та сімейного життя. Однак вагомою складовою частиною права ув'язненого на повагу до сімейного життя є дозвіл або за необхідності сприяння з боку влади в підтриманні контактів із близькими родичами (п. 106) [6].
У справі «Вінтман проти України» (за фактичними обставинами справи заявник відбував покарання на далекій відстані від своїх рідних) Суд вказав, що «Конвенція не надає засудженим до позбавлення волі права вибирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджені відокремлені від своїх родин та перебувають на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення їх волі. Однак поміщення засудженого до колонії, розташованої на такій відстані від місця проживання його родини, що дуже ускладнює або навіть унеможливлює побачення, може за певних обставин становити втручання в сімейне життя, оскільки можливість для членів родини відвідувати засудженого є надзвичайно важливою для підтримання сімейного життя» (п. 78) [7]. Таким чином, Суд, хоча і згадує доктрину неминучих обмежень, однак не застосовує її з метою обґрунтування чи не обґрунтування обмеження.
У рішенні «Хірст проти Сполученого Королівства» Суд вказав на те, що «будь-яке обмеження прав повинно бути обґрунтоване, таке обґрунтування може здійснюватися з урахуванням вимог безпеки, частково для попередження злочинів і безладів, і вони повинні бути невід'ємно пов'язані з умовами ув'язнення» [8, с. 123]. Правова позиція в даному рішенні надає більш зрозумілі критерії обмеження прав засуджених та ті, які безпосередньо пов'язані зі спеціальним правовим статусом в'язнів, а саме такими є безпека, попередження злочинів та безладів. Свого часу Гербертом Спенсером було висловлено точку зору, яка є аналогічною вищезазначеному рішенню Суду. Так, він стверджував, що справедливість вимагає, щоб злочинець обмежувався лише настільки, наскільки це необхідно для безпеки суспільства, але не більше [9, с. 100].
Досить неоднозначною є позиція ЄСПЛ у справі «Діксон проти Сполученого Королівства» [10]. Надаючи оцінку діям, які полягали в ненаданні можливості штучного запліднення, Суд визнав кару як одну із цілей ув'язнення. Водночас вказав, що розвиток європейської пенальної політики відбувається у напрямі до підвищення важливості реабілітативної цілі покарання (п. 75) [10]. Із вказаної правової позиції можна з впевненістю зробити висновок, що ЄСПЛ визнає допустимим для переслідування цілі кари обмеження прав засуджених, але водночас не бажаним у зв'язку з європейськими тенденціями.
Досить часто Суд для визначення законності обмеження прав використовує трискладовий тест пропорційності, який вимагає передбаченість обмеження законом, наявність обґрунтованих цілей такого обмеження та його пропорційність таким цілям. І вже на етапі встановлення передбаченості обмеження прав в'язнів законом виникають питання, адже більшість обмежень містяться на під- законному рівні. Саме тому їх законність у розумінні Конвенції викликає великі сумніви.
Так, у справі «Лавентс проти Латвії» Суд вказав, що «передбачене законом» у контексті ч. 2 ст. 8 Конвенції означає передусім, що захід, який застосовується, має базуватися на внутрішньому праві. У цьому сенсі Суд завжди розуміє термін «закон» у його матеріальному, а не формальному сенсі; він так само включає і тексти підза- конного рівня, розроблені компетентною владою на підставі делегованої нормотворчої влади (п. 135) [11].
Виходячи із наведеної правової позиції Суду, можна констатувати той факт, що обмеження прав засуджених можуть вважатися законними і в тих випадках, коли такі обмеження передбачені підзаконними нормативно-правовими актами. Однак в обов'язковому порядку слід з'ясовувати відповідність таких підзаконних актів вищим за ієрархією і водночас повноправність суб'єкта, що прийняв відповідний акт. Водночас слід ураховувати, що прийняті відомчі акти мають відповідати вимогам якості та доступності, інакше відповідний акт не може вважатися «законом» у розумінні Конвенції. Так, досить часто обмеження прав засуджених містяться в локальних актах, прийнятих виправними колоніями або центрами, які мають гриф «для службового користування». У такій ситуації складно уявити можливість вільного ознайомлення засуджених зі змістом відповідних актів та їх отримання з метою подальшого зберігання.
Якість закону в розумінні Суду характеризується наявністю практичних гарантій незастосування необґрунто- ваних обмежень. Ці гарантії здебільшого мають процедурний характер: чіткі підстави, наявність та мотивація рішення, строки, спосіб, можливість оскарження обмеження та ін. [2, с. 227].
Що ж до тесту на наявність обґрунтованих цілей, то доречним є цитування ст. 18 Конвенції [1], яка передбачає, що обмеження, дозволені згідно з Конвенцією щодо зазначених у ній прав і свобод, не застосовуються для інших цілей, ніж ті, для яких вони встановлені. У зв'язку з цим будь-яке обмеження прав ув'язнених має обґрунтовуватися в кожному індивідуальному випадку.
Зазвичай ЄСПЛ не приділяє багато уваги наявності в тексті обґрунтованих цілей. Це зумовлено, з одного боку, ступенем демократичного управління в державах, а з іншого - держава може штучно пов'язати обмеження з обґрунтованими цілями. Крім того, допустимі цілі обмежень окремих прав за Конвенцією не є визначеними та можуть включати широке коло таких цілей [2, с. 231]. Так, у згадуваній нами вище справі «Хірст проти Сполученого Королівства» вказано, що наявність обмежень виборчих прав ув'язнених та підстави їх застосування повинні бути закріплені в законодавстві, а саме застосування таких обмежень має бути прямо передбачене вироком суду в конкретній справі. Тобто, застосовуючи обмеження, національний суд повинен їх зазначати у вироку, і такі обмеження не повинні застосовуватися із ціллю кари, бо засудження до позбавлення волі вже є покаранням.
Третім елементом трискладового тесту є пропорційність обмеження цілей (необхідність у демократичному суспільстві). Її змістом є те, що обмеження має бути не більшим, ніж це необхідно для досягнення обґрунтованої мети покарання. Яскравим прикладом щодо встановлення пропорційності обмеження цілей є рішення у справі «Сільвер та інші проти Сполученого Королівства» [12]. За фактичними обставинами справи заявників було обмежено у праві на кореспонденцію, що виявлялося у непере- силанні тюремною адміністрацією 62 листів, у т. ч. тих, що адресувалися Міністру внутрішніх справ цієї країни. У даному рішенні Суд підкреслив, що держави-учасниці користуються певною, але не безмежною свободою розсуду під час застосування обмежень, однак саме Суду належить винесення остаточного рішення про відповідність таких обмежень Конвенції. Відповідно до цього Суд вказав, що втручання повинно відповідати «нагальній суспільній необхідності» і має бути «пропорційним законній меті», а також те, що положення Конвенції, які передбачають винятки, повинні тлумачитися вузько. Таким чином, для з'ясування необхідності застосування певних обмежень потрібно встановити пропорційність між обмеженнями та метою, з якою вони застосовуються.
У кінцевому підсумку все зводиться до стану організації та функціонування системи установ виконання покарань. Як зазначає М. Кутєпов, «багато негативних наслідків позбавлення волі випливають саме з такого стану організації та функціонування системи установ виконання покарань, яка далеко ще не відповідає міжнародним актам, < . .> які проголошують, що метою поводження з ув'язненими особами є підтримання їх здоров'я та почуття особистої гідності.» [13].
Висновки
У рішеннях ЄСПЛ поступово змінювалася позиція щодо обмежень прав осіб, які засуджені до позбавлення чи обмеження волі. Суд спочатку застосовував підхід неминучих обмежень, а пізніше зайняв позицію недопустимості обмеження прав засуджених у зв'язку з їхнім спеціальним статусом. Ув'язнені особи зберігають за собою всі права, що передбачені Конвенцію та є невід'ємною частиною їхнього загального правового статусу. Під час визначення обґрунтованості обмеження прав осіб засуджених до позбавлення волі усталеною практикою ЄСПЛ стало застосування трискладового тесту пропорційності. У практиці ЄСПЛ залишається не вирішеним питання індивідуалізації обмежень, що згідно з Конвенцією вважаються обґрунтованими.
Список використаних джерел
засуджений право захист конвенція
1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : Міжнародний документ від 04.11.1950 р. / База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004
2. Човган В.О. Обмеження прав в'язнів: правова природа та обґрунтування : монографія. Харків : Права людини, 2017. 608 с.
3. Голдер (Golder) проти Сполученого Королівства: Рішення № 4452/70 від 21.02.1975 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_086
4. Tyrer v. The United Kingdom (no. 5856/72, 25.03.1978). URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-57587%22]}
5. Frйrot v. France (no. 70204/01, 12.06.2007). URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22fulltext%22:[%22\%22CASE%20OF%20 FREROT%20v.%20FRANCE\%22%22],%22documentcoNectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22:- [%22001-81008%22]}
6. Khoroshenko v. Russia (no. 41418/04, 30.06.2015). URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22fulltext%22:[%22Khoroshenko%20v.%20 Russia%22],%22documentcoNectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-156006%22]} (датазвернення: 13.04.2020).
7. ВінтманпротиУкраїни : Рішення № 28403/05 від 23.10.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a45
8. Автухов К.А. Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України ; за заг. ред. М.В. Романова. Харків : Права людини, 2015. 420 с.
9. Спенсер Г. Опыты научные, политические и филосовские. Минск : Современная литература, 1999. 1022 с.
10. Dickson v. The United Kingdom (no. 44362/04, 04.12.2007). URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22tabview%22:[%22document%22] ,%22itemid%22:[%22001-83788%22]}
11. ЛавентспротиЛатвії: Рішеннявід 28.11.2002 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_175(датазвернення: 13.04.2020).
12. Silver and others v. The United Kingdom (no. 5947/72; 6205/73; 7052/75; 7061/75; 7107/75; 7113/75; 7136/75, 25.03.1983). URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-57577%22]}
13.Кутєпов М.Ю. Проблемні питання діяльності установ виконання покарань та їх вплив на виправлення і ресоціалізацію засуджених до позбавлення волі. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 5. С. 247-250.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Функція ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина як основна функція держави. Специфіка судового захисту виборчих прав. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав.
научная работа [34,6 K], добавлен 10.10.2012Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Дослідження основних рис дефініції "обґрунтована підозра" як критерію правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність. Процеси розслідування кримінального провадження. Основні позиції європейської спільноти у сфері захисту прав людини.
статья [17,8 K], добавлен 14.08.2017Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004Становлення прав людини та основні підходи до розв’язання проблеми прав людини. Принципи конституційно-правового статусу громадянина в українському законодавстві. Втілення ліберальної концепції прав і та свобод людини в Основному Законі України.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 23.07.2009Розробка методичних принципів вдосконалення юридичної відповідальності за правопорушення, що скоюються щодо авторських та суміжних прав. Правові засоби забезпечення прав і свобод фізичних та юридичних осіб щодо захисту авторського права та суміжних прав.
дипломная работа [150,2 K], добавлен 10.12.2010Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.
магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин". Класифікація прав людини та громадянина. Структура конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав людини. Проблеми захисту прав і свобод в Україні на сучасному етапі розвитку.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 06.09.2016Організація Об’єднаних Націй (ООН) та Міжнародна Організація Праці (МОП) у сфері захисту соціально-економічних прав людини. Роль ООН у підтримці миру та міжнародної безпеки. Конвенції і рекомендації МОП як засіб захисту соціально-економічних прав людини.
реферат [44,8 K], добавлен 10.04.2011Обмеження прав і свобод громадянина: загальні аспекти, межі і умови запровадження. Питання правомірності, доцільності і можливості застосування люстрації до суддів. Її два аспекти – звільнення з посади та обмеження права займати певні державні посади.
доклад [22,2 K], добавлен 01.10.2014Сутність виборчих прав, призначення їх обмежень й виборчих цензів. Вплив обмежень виборчих прав на розвиток суспільних відносин, законодавча практика їх закріплення. Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав.
дипломная работа [148,5 K], добавлен 25.05.2013Становление прав и свобод человека. Понятие и сущность прав и свобод. Историческое развитие прав и свобод. Виды прав и свобод. Защита прав и свобод. Основные и иные права человека и гражданина. Система механизмов обеспечения и защиты прав и свобод.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 30.10.2008Роль міжнародного права у ствердженні християнських цінностей у сфері прав людини. Відход міжнародного права від засад християнської етики на прикладі європейської моделі прав людини. Тлумачення Конвенції про захист цієї сфери Європейським судом.
статья [22,8 K], добавлен 19.09.2017Історичні умови та засади розвитку і становлення прав людини в Європейській системі законодавства (судочинства). Виникнення і закріплення Європейського суду з прав людини в системі судочинства. Принципи діяльності Європейського суду з прав людини.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.01.2014Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Стандарти здійснення судочинства в рамках окремої правової системи. Можливості людини в сфері захисту своїх прав та гарантії їх забезпечення. Вибудовування системи норм цивільного процесу в Україні.
статья [42,8 K], добавлен 11.08.2017Існування в юридичній науці двох головних напрямків визначення суті прав і свобод людини: природно-правовового та позитивістського. Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія. Методи й механізми захисту прав і свобод людини.
реферат [19,5 K], добавлен 28.01.2009Правова характеристика основних прав людини як суспільних і соціальних явищ. Поняття, принципи і вміст правового статусу людини. Правовий статус громадян України, іноземців і осіб без громадянства. Міжнародні гарантії прав і свобод людини в Україні.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 02.01.2014
