Механізм захисту прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм захисту прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України

кандидат юридичних наук, докторант Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України

У статті визначено місце правоохоронної діяльності Національної поліції України в механізмі організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини. Їх класифікація за групами поділяється на загальні права, для реалізації яких у суспільстві, в державі вже є необхідні загальні соціальні умови та засоби; особливі - це права і свободи людини, реалізація яких потребує особливої підтримки, певних соціальних витрат, особливо матеріальних, однак їм потрібна відповідна юридична підтримка. Важливим організаційно-правовим засобом забезпечення прав і свобод людини є правоохоронна діяльність держави, включаючи поліцію, діяльність якої в цій галузі базується на принципах верховенства права, законності, визнання найвищої соціальної цінності, пріоритетності її загальних прав.

Органи Національної поліції України порівняно з іншими правоохоронними органами вирішують найширше коло питань, пов'язаних із захистом прав, свобод та законних інтересів людини. Реалізація конституційних прав і свобод людини не можлива без забезпечення цих прав організаційно-виконавчою діяльністю державних органів і посадових осіб, оскільки останні є свідченням реальності індивідуальної свободи - необхідного чинника переходу правових можливостей у практиці життя кожної людини в нашій державі.

Тому дуже важливо визначити роль і значення держави загалом, її окремих органів у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини. Тут важливу роль відіграє ефективна робота правоохоронних органів, зокрема поліції. Їх функції в механізмі реалізації прав і свобод людини різноманітні: від створення гарантованих умов для їх здійснення в громадських місцях до захисту злочинців із застосуванням найжорсткіших примусових заходів. правоохоронний поліція свобода

Ефективне виконання Національною поліцією завдання забезпечення прав і свобод людини певною мірою залежить від належного правового регулювання цієї діяльності через закони та інші нормативні акти. Це правове регулювання має переслідувати таку мету: визначити коло суспільних відносин, які потребують їх надання Національною поліцією України; чітке визначення повноважень (прав та обов'язків) різних служб Національної поліції та їх працівників при забезпеченні реалізації прав і свобод громадян (чітке визначення прав та обов'язків працівників поліції стосовно громадян, державних органів та їх представників, громадських організацій, чітке правове регулювання запобіжних заходів, засоби переконання та примусу, підстави, умови, порядок їх застосування); закріплення видів і заходів відповідальності працівників Національної поліції за невиконання або неналежне виконання певних повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян (зміст цієї мети полягає в забезпеченні принципу законності в діяльності поліції).

Механізм організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини Національною поліцією України є єдиним, цілісним і якісно незалежним явищем правової системи, є сукупністю взаємопов'язаних і взаємодіючих передумов, засобів та умов, які створюють відповідні правові та фактичні можливості для повного впровадження права і свободи.

Ключові слова: механізм захисту, права і свободи людини, Національна поліція України, охорона.

MECHANISM FOR PROTECTION OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS IN ACTIVITY NATIONAL POLICE OF UKRAINE

The article identifies the place of law enforcement activities of the National Police of Ukraine in the mechanism of organizational and legal support of human rights and freedoms. Their classification into groups is carried out: general rights, for the implementation of which in society, in the state there are already necessary general social conditions and means; special - are human rights and freedoms, the implementation of which requires special support, certain social costs, especially material.

However, they need appropriate legal support. An important organizational and legal means of ensuring human rights and freedoms is the law enforcement activities of the state, including police, whose activities in this area are based on the principles of the rule of law, legality, recognition of the highest social value, priority of its universal rights.

The bodies of the National Police of Ukraine, compared to other law enforcement agencies, address the widest range of issues related to the protection of human rights, freedoms and legitimate interests. It follows from the essence of law that the realization of constitutional human rights and freedoms is impossible without ensuring these rights by organizational and executive activities of state bodies and officials, because the latter are evidence of the reality of individual freedom, a necessary factor in the transition of legal opportunities in the practice of life of every person in our state.

Therefore, it is very important to determine the role and importance of the state as a whole, its individual bodies in ensuring the implementation of constitutional human rights and freedoms. Here, the effective operation of law enforcement agencies, in particular the police, plays an important role. Their functions in the mechanism of realization of human rights and freedoms, as already mentioned, are diverse: from the creation of guaranteed conditions for their implementation in public places to the protection of criminals, with the application of the most severe coercive measures.

The effective performance of the task of ensuring human rights and freedoms by the National Police depends to some extent on the proper legal regulation of these activities through laws and other regulations. This legal regulation should pursue the following goal: to determine the range of public relations that need to be provided by the National Police of Ukraine; clear definition of powers (rights and responsibilities) of various services of the National Police and their employees while ensuring the implementation of rights and freedoms of citizens (clear definition of rights and responsibilities of police officers in relation to citizens, state bodies and their representatives, public organizations, clear legal regulations precautionary measures, means of persuasion and coercion, grounds, conditions, procedure for their application); consolidation of types and measures of responsibility of employees of the National Police for non-fulfillment or improper fulfillment of certain powers to ensure the rights and freedoms of citizens (the content of this goal is to ensure the principle of legality in the activities of police).

The mechanism of organizational and legal support of human rights and freedoms by the National Police of Ukraine is a single, integral and qualitatively independent phenomenon of the legal system, which is a set of interconnected and interacting preconditions, means and conditions that create appropriate legal and factual opportunities for full implementation rights and freedoms.

Key words: protection mechanism, human rights and freedoms, National Police of Ukraine, security.

Постановка проблеми та її актуальність. Забезпечення прав і свобод людини визначає розвиток більшості країн на шляху політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва, виступає одним із основних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення в контексті європейської інтеграції України. Прагнення української держави стати повноправним членом світового співтовариства спрямоване на зміщення векторів діяльності правоохоронних органів з метою першочергового забезпечення ними національних конституційних норм і світових стандартів дотримання прав і свобод людини.

В сучасних умовах ефективне забезпечення прав і свобод людини у правоохоронній діяльності органів Національної поліції України вимагає концептуально нових підходів, які зумовлюють докорінні зміни організаційно- правових засад функціонування правоохоронних органів, зокрема гуманізацію діяльності поліції та підвищення її авторитету, побудову відносин між поліцією і народом на засадах партнерства, удосконалення форм, методів і засобів забезпечення прав і свобод людини тощо. Необхідність суттєвого підвищення ефективності їх діяльності в цій сфері потребує грунтовного й послідовного наукового аналізу її організаційно-правових засад.

Права і свободи людини здебільшого й визначили розвиток більшості країн на шляху політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва, не втратили вони своєї актуальності й нині. Історія людства свідчить про можливість еволюції суспільства шляхом домінування свободи і права, формування вільної, незалежної, законослухняної особистості.

Аналіз досліджень і публікацій. Розвиток сучасних процесів у сфері дотримання прав і свобод людини й громадянина та забезпечення таких прав правоохоронними органами досліджувався у працях В.І. Андрєйцева, Б.О. Баймуратова, О.М. Бандурки, Є.О. Гіди, С.Д. Гусарєва, В.К. Забігайла, В.М. Кампа, В.В. Копейчикова, В.О. Котюка, В.В. Кравченка, П.Ф. Мартиненка, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, А.Ю. Олійника, В.П. Пєткова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, Ю.І. Римаренка, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, О.Ф. Ярмиш та інших. Проте комплексне наукове дослідження проблем механізму захисту забезпечення прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України до цього часу не було здійснене.

Виклад основного матеріалу. Реальна можливість здійснення та захисту основних прав людини конкретною особою забезпечується насамперед юридичними механізмами тієї або іншої держави. Забезпечення прав і свобод людини - це створення умов, необхідних для здійснення прав людини, та напрями державної діяльності - забезпечення реалізації прав людини, охорона та захист прав і свобод людини. Саме держава зобов'язана забезпечити кожну людину, якщо її права порушено, ефективними засобами правового захисту.

Юридичний механізм забезпечення прав людини - один із важливих засобів впливу, управління процесом забезпечення, який вбудований у структуру забезпечення прав людини і діє для підтримання її нормального стабільного стану, усунення дефектів, які з'являються. Водночас елементи цього механізму є проскрипцією основних параметрів процесу забезпечення та захисту прав особи, адже механізм існує в його рамках, відображаючи його позитивні та негативні якості [1, с. 39].

Найважливішим чинником реального забезпечення прав і свобод людини поряд із їх визнанням, дотриманням і повагою є гарантування, яке здійснюється за допомогою специфічних засобів - гарантій, що надають усім елементам правового статусу особи реального змісту, завдяки яким стає можливим безперешкодне здійснення прав і свобод, їх охорона від можливих протиправних посягань і захист від незаконних порушень [2, с. 68].

З огляду на відмінності в гарантуванні (забезпеченні) права людини можна поділити на дві групи. До першої з них належать права, для здійснення яких у суспільстві, в державі вже існують необхідні загально-соціальні умови і засоби (насамперед умови економічні, матеріальні) або ж здійснення яких не вимагає відчутних матеріальних витрат з боку громадянина. До цієї групи належать здебільшого права особистісні ("громадянські") і політичні. Одним із найбільш переконливих показників соціального здійснення таких прав є те, що можна встановити реальні юридичні гарантії їх функціонування, охорони і захисту [2, с. 69; 3, с. 132].

Інша група - це права людини, здійснення яких потребує забезпечення тих або інших соціальних витрат, насамперед матеріально-речових, фінансових, "кадрових" - це права соціально-економічні, культурні. Якщо у розпорядженні суспільства, держави існують засоби, необхідні для забезпечення реальності здійснення певного права кожним громадянином, то воно може бути "обладнане" і юридичними гарантіями, а отже, може набути статусу повноцінного суб'єктивного юридичного права.

У тих випадках, коли згадані засоби тимчасово відсутні і мають постати в перспективі (наприклад, права на житло, на належний рівень матеріального забезпечення), відповідне право людини може бути проголошене державою лише як намір, мета, прагнення, що спрямовуватиме її діяльність на організацію, стимулювання поступового формування відповідних умов для здійснення конкретного права [4; 5].

Загалом механізм забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів поліції можна уявити у вигляді двох підсистем. Перша - система охорони, яка включає в себе правові засоби, що встановлюють межі законного обмеження органами поліції індивідуальної свободи громадян (засоби гарантування) та забезпечення законності під час застосування заходів примусу, які обмежують таку свободу (засоби охорони). Система охорони діє постійно і спрямовується на припинення протиправних посягань на свободу громадян з боку службових осіб органів поліції.

Друга система (система захисту) становить єдність правових засобів, що забезпечують поновлення порушеного права, притягнення до відповідальності винних, відшкодування шкоди, заподіяної правопорушенням (засоби гарантування), та організації діяльності органів поліції щодо реалізації юридичних засобів захисту прав і свобод людини (засоби захисту).

Необхідність застосування засобів захисту виникає у випадку порушення прав і свобод людини працівниками Національної поліції України. Використання поліцією зазначених заходів регламентується законами та іншими правовими актами, які доповнюються організаційною та контрольно-наглядовою діяльністю, яка дозволяє реалізувати ці правові акти і запобігти незаконним посяганням з боку окремих людей, посадових осіб на права та свободи людини [6, с. 294].

Функціонування українського суспільства у якісно новому стані відбувається при постійних економічних і соціально-політичних змінах, що передбачає необхідність забезпечення охорони публічного порядку, особистої безпеки громадян, всіх форм власності та життєво-важливих інтересів суспільства і держави [7]. Саме тому місце органів Національної поліції України в Україні визначається їх функціональною спрямованістю на захист прав і свобод людини, проголошених Конституцією України [8], законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини та сприяння їх поновленню; здійснення процесуальної діяльності відповідно до Конституції України [8], законодавства, міжнародних стандартів у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини; забезпечення рівності всіх перед законом і запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій поінформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу [6, с. 73-74; 9, с. 265].

Фактично всі внутрішні та зовнішні функції держави безпосередньо або опосередковано спрямовані на забезпечення, реалізацію та вдосконалення загально-соціальних гарантій прав та свобод людини. Згідно з цим певні державні органи та інші владні суб'єкти держави у процесі здійснення ними своєї діяльності зобов'язані більш конкретно і предметно реалізовувати положення, які містяться в нормах Конституції України [10, с. 182]

Соціальна роль поліції в державі зумовлюється її цільовим призначенням, виконавчими завданнями та функціями, формами і методами діяльності, врегульованими законодавством. Головне призначення поліції полягає в здійсненні охорони та захисту людини, її прав, свобод, особистої та майнової безпеки. Тому в цьому напрямі діяльності поліція найбільш показово виступає як суб'єкт забезпечення безпеки, покликаний виконувати функцію масового правоохоронного обслуговування населення [11, с. 34-37].

Рівень розвитку свободи та демократії у суспільстві визначається не тільки формальним визнанням владою прав і свобод людини, включаючи офіційне приєднання до міжнародно-правових документів, що їх регламентують, але й багатьма іншими факторами. Одним із найважливіших серед них є наявність дієвого, ефективного соціально-юридичного механізму реалізації прав та свобод, що містить гарантії їх забезпечення та захисту. У цьому механізмі вагоме місце відповідно до специфіки діяльності посідають правоохоронні органи, зокрема Національна поліція України. Причому слід зазначити, що поліція - це особливий, цілком конкретний соціальний інститут, призначення якого практично завжди залишається незмінним - захищати права і свободи людини, забезпечувати її майнову безпеку, бути сприйнятим суспільством та опорою влади у державі [12, с. 25].

Проблема забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян на сучасному етапі розбудови держави набула особливої актуальності. Конституцією України гарантується державний захист прав і свобод людини й громадянина. Для органів поліції виконання зазначеного положення Основного Закону держави є одним із головних завдань. У зв'язку з цим заслуговує на увагу ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" [7], де спеціально сформульовано вимоги до діяльності поліції щодо дотримання прав і свобод людини (неупередженість, неухильне дотримання закону; жодні надзвичайні обставини, а також вказівки працівників поліції не можуть розглядатися як підстави для порушення прав громадян; гуманне ставлення до особи; повага до гідності людини тощо).

Поліція поряд з іншими правоохоронними органами покликана приводити в дію механізм правової охорони. Вона повинна забезпечувати застосування заходів державного примусу, маючи на меті усунення перешкод для реалізації людиною та громадянином своїх прав і виконання обов'язків, поновлення їх порушених прав, свобод та законних інтересів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності [7, с. 297].

Конституційні норми, спрямовані на забезпечення державою реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина, вимагають від поліції та інших правоохоронних органів послідовно спрямовувати свою правозастосовчу діяльність на забезпечення добробуту людини, ґрунтуючись при цьому на принципі верховенства положень, закріплених в Основному Законі держави, дотримання якого є однією з головних умов створення демократичної, соціальної, правової держави [13]. Його реалізація пов'язана із втіленням у життєдіяльність суспільства формули, що "людині дозволено все, що не заборонено законом" [14, с. 136].

Забезпечення, гарантованість, реалізація, охорона та захист прав, свобод і законних інтересів людини передбачають не тільки відповідну діяльність державних органів, а й активні дії в межах закону самого носія гарантованих Конституцією України прав і свобод з поновлення ним свого порушеного права без звернення до компетентних органів, і поліція реалізації цього положення повинна сприяти такому процесу [1, с. 43; 6, с. 82].

Проблема захисту прав і свобод людини від злочинних та інших протиправних посягань різко загострилася. Особливу стурбованість викликає зростання організованої злочинності, яка в своїх протиправних діях використовує різноманітні, удосконалені методи вчинення злочинів і протидії правоохоронним органам. Сучасний стан злочинності, її негативний вплив на всі сфери суспільного життя потребують вжиття дієвих заходів для зміни ситуації, яка склалася, посилення соціальної ролі поліції щодо захисту прав і свобод громадян, охорони публічного порядку, боротьби зі злочинністю, особливо з її організованими, агресивними та насильницькими формами [15].

Згідно з чинним законодавством України органи поліції повинні гарантувати громадянам України і всім, хто перебуває на її території тимчасово, забезпечення відповідних умов реалізації їх прав і свобод. Гарантувати їх використання - означає забезпечувати сприятливі умови, за яких закріплений у законі статус людини набуває не лише юридичного, але й фактичного змісту для кожної особи [9, с. 108]. Держава має гарантувати основні права і свободи людини, забезпечувати належні умови для користування ними, а також захищати їх від правопорушень. Поліція виконує свої завдання неупереджено, в точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності поліції.

Характерною особливістю діяльності Національної поліції України є те, що у стосунках з окремою особою її працівники представляють все суспільство, а при захисті його інтересів нерідко змушені в межах, встановлених законом, вдаватися до обмеження прав та свобод цієї особи. Але таке обмеження випливає виключно з визнання поваги до прав і свобод інших осіб, додержання вимог моралі, публічного порядку, загального благополуччя.

Якість роботи поліції залежить і від її правового врегулювання, виконання обов'язків, поставлених перед її працівниками. Ці обов'язки повинні базуватися на принципах гуманності та дотримання прав і свобод людини. Для того, щоб діяльність поліції була більш результативною, необхідно детально регламентувати її діяльність за допомогою нормативно-правових актів. У Законі України "Про Національну поліцію" [7] (ст. 3) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами [7].

Поліція виконує завдання в межах компетенції у точній відповідності до конституційних гарантій забезпечення прав і свобод людини: принципу презумпції невинуватості у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч. 2, 3 ст. 61 Конституції України); кожен у випадках, передбачених законом, має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (ст. 59 Конституції України); ніхто з працівників поліції при виконанні завдань не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (відповідно до ст. 60 Конституції України); найголовніше те, що оцінка роботи органів поліції здійснюється населенням. Тобто, поліція перетворюється з карального органу (як це було за радянських часів) на орган, який створений і діє лише для народу (як це має місце в багатьох зарубіжних країнах). Ця теза випливає із визнання якісно нової ролі держави у взаємовідносинах із громадянами, а саме ролі не владарювання над людиною, а ролі служіння людині.

Однією з найгостріших проблем сьогодення є стрімке погіршення криміногенної ситуації в Україні, розгул і безкарність криміналітету, як результат - беззахисність громадян від злочинних посягань. Як зазначено в Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій країні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Оскільки саме держава має гарантувати кожному з нас захист від злочинних посягань, виникає потреба дослідити рівень злочинності в країні, а також стан протидії їй з боку правоохоронних органів, які діють від імені держави та повинні захищати громадян [16, с. 6]. Це вимагає пильної уваги до вдосконалення роботи поліції, протиставлення кримінальному свавіллю і беззаконню не тільки авторитету і сили права, але й переконання громадян у необхідності та глибокій зацікавленості в зміцненні правопорядку і законності, забезпеченні ділових стосунків між працівниками поліції і громадянами. Взаємодію поліції та громади ще називають англійським терміном Community Policing (CoP). Вона полягає у тому, що поліція працює, враховуючи думку громади щодо проблем безпеки та громадського порядку на території обслуговування. Community Policing - це постійна взаємодія поліції з населенням та місцевою владою заради спільного безпечного простору [17].

Органи Національної поліції України порівняно з іншими правоохоронними органами вирішують найбільш широке коло питань, пов'язаних із захистом прав, свобод і законних інтересів людини. Із сутності права випливає, що реалізація конституційних прав і свобод людини не можлива без забезпечення цих прав організаційно-виконавчою діяльністю державних органів та службових осіб, тому що діяльність останніх є свідченням реальності свободи особи, необхідним фактором переходу правових можливостей користування благами, закріпленими в Конституції України, у практику життєдіяльності кожної людини в нашій державі.

Тому дуже важливо визначити роль та значення держави загалом, окремих її органів у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини. Тут важливу роль відіграє ефективна діяльність правоохоронних органів, зокрема органів поліції. Їх функції у механізмі реалізації прав і свобод людини різноманітні: від створення гарантованих умов їх реалізації громадських місцях до захисту із застосуванням найсуворіших за законом примусових заходів [18, с. 138].

Висновки

Таким чином, особливе становище органів і підрозділів Національної поліції України зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні правоохоронної діяльності, а також тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю та роботи із запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики, яка є складником внутрішньої політики України.

Діяльність поліції спрямована на забезпечення прав і свобод людини. Вона має певні особливості, які зумовлюються їх повноваженнями. Компетенція органів поліції щодо забезпечення реалізації загальнолюдських стандартів прав людини реалізується в різних сферах, зокрема під час охорони публічного порядку, забезпечення публічної безпеки, виконання судових вироків тощо.

Особливості діяльності поліції щодо забезпечення прав і свобод людини виявляються також у засобах цієї діяльності, які залежать від умов життя нашого суспільства і тому можуть змінюватися і вдосконалюватися з їх демократизацією, переростанням у дійсно громадянське суспільство, властиве правовій державі. Вони перебувають у тісному зв'язку, що й дозволяє ефективно впливати на поведінку людини.

Система прав і свобод людини, яка гарантується Конституцією України, розроблена з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів. Але в законодавчих актах практично відсутній організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини. Усунення цієї прогалини необхідно здійснювати в таких напрямах: внесення відповідних змін до Конституції України як основного джерела норм, що регламентують загальні засади забезпечення прав і свобод людини; внесення змін до чинного законодавства.

Під механізмом захисту прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України розуміється комплексна система елементів, пов'язаних між собою (правові засоби, організаційні форми та методи діяльності відповідних державних органів), спрямована на створення необхідних умов для реалізації прав і свобод людини, їх безпосередню охорону та захист.

1. Волинка К.Г. Проблеми становлення єдиного механізму забезпечення прав і свобод особи. Вісник Запорізького юридичного інституту. 2000. № 3. С. 38-48.

2. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДЦУВС, 2003. 444 с.

3. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні : монографія. Київ: Алерта, 2008. 472 с.

4. Гуренко М.М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав та свобод людини та громадянина: монографія. Київ: Логос,

2002. 252 с.

5. Дія права: інтегративний аспект: монографія / кол. автор. відпов. ред. Н.М. Оніщенко. Київ: Основа, 2010. 411 с.

6. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти: монографія. Київ: Знання, 2005. 375 с.

7. Про Національну поліцію: Закон від 02 липня 2015 року № 580-VMI. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/580-19.

8. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96.

9. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 688 с.

10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс) : підручник для студентів вузів. Харків: Еспада, 2006. 776 с.

11. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Право України. 2018. № 1. С. 34-37.

12. Негодченко О.В. Забезпечення прав та свобод людини органами внутрішніх справ України: монографія. Донецьк: Поліграфіст,

2002. 416 с.

13. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: монографія. Херсон: ОЛДІ-плюс,

2003. 220 с.

14. Біліченко В.В. Забезпечення Національною поліцією України прав і свобод людини. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 40. Т 1. С. 134-137.

15. Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 1118-р. URL: http://www.kmu.gov.ua/document/247780692/R01118-00.doc.

16. Баганець О.О. Криміногенна ситуація в Україні: як змінився її стан протягом 2016 року (в порівнянні з минулими роками)? Аналіз стану злочинності, її структури й динаміки на території України за 2013-2016 р. (ч. 1). Юридичний вісник України. 2016. 15-21 квітня. С. 6-7.

17. Взаємодія поліції та громади (Community Policing). URL: chrome-extension://oemmndcbldboiebfnladdacbdfmadadm/http://ecpl.com. ua/wp-content/uploads/2017/02/com_pol.pdf.

18. Кобзар О.Ф. Роль та діяльність правоохоронних органів у механізмі забезпечення прав і свобод громадян. Vsegrad Journal on Human Rghts. 2014. № 2. С. 135-139.

Размещено на Allbest.ru