Міжнародний досвід створення та функціонування системи антикорупційних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра адміністративного, цивільного та господарського права і процесу

Міжнародний досвід створення та функціонування системи антикорупційних органів

International experience of creation and functioning of anti-corruption body system

Шамрук Н.Б., кандидат юридичних наук

Ісаєнко К.С., слухач магістратури

Усі без винятку країни світу занепокоєні існуванням і поширенням такого деструктивного явища, як корупція, що шкодить діяльності органів публічної влади, гальмує розвиток економіки та деформує свідомість суспільства. У зв'язку з цим кожна з країн запроваджує власну антикорупційну програму, стратегію або веде відповідну політику.

У статті заходи запобігання корупції, що застосовуються окремими зарубіжними країнами, розглядаються безпосередньо з метою з'ясування можливості запозичення такого досвіду для України. Проаналізовано антикорупційну діяльність таких зарубіжних країн, як Сінгапур, Південна Корея, Японія, Китай, Данія та Швеція. Такий вибір зумовлений низьким рівнем корупції в зазначених країнах.

Розглянувши досвід країн азіатського регіону в сфері запобігання корупції, варто зазначити, що характерними засобами боротьби з цим явищем у цих держав є такі:

- попередження та нейтралізація умов виникнення корупції;

- щорічна звітність державних службовців;

- наділення громадськості повноваженнями контролю за діяльністю держави;

- ретельний підбір кадрів і встановлення гідної заробітної плати;

- встановлення жорстких санкцій і репресивних методів боротьби з корупцією.

Варто звернути увагу також на передовий досвід Данії та Швеції. Під час проведеного нами аналізу ми дійшли висновку, що заходи запобігання корупції в зазначених країнах здебільшого збігаються з антикорупційною політикою нашої держави, проте в досліджених країнах є певна особливість, яка зумовлює зниження рівня корупції, - це відкритість діяльності суб'єктів владних повноважень, марально-психологічне несприйняття корупції громадянами, посилення прозорості та сприяння залученню населення до реалізації антикорупційних заходів, тобто застосовується низка етичних (для службовців) і моральних (для всього суспільства) засад, які не дозволяють громадянам вчиняти корупційні діяння.

На нашу думку, для ефективної боротьби з корупцією в Україні варто запозичувати та імплементувати позитивний досвід зарубіжних країн із цього питання, адже наведені положення можуть стати дієвим підґрунтям для побудови в Україні успішної антикорупційної політики.

Ключові слова: корупція, антикорупційний орган, державні інституції, антикорупційна діяльність, боротьба з корупцією, стратегія, зловживання.

All countries in the world, without exception, are concerned about the existence and spread of such a destructive phenomenon as corruption, which damages the activities of public authorities, inhibits economic development and deforms the consciousness of society. According to this, each country implements its own anti-corruption program, strategy or policies.

In this article, the measures of corruption prevention applied by individual foreign countries are considered directly in order to determine the possibility of borrowing such experience for Ukraine. The article analyzes the anti-corruption activities of foreign countries such as Singapore, South Korea, Japan, China, Denmark and Sweden. This choice is due to the low corruption level in these countries.

Considering the experience of the Asian region countries in the field of corruption prevention, it is worth noting that the characteristic means of struggling with such phenomenon in these countries are:

- prevention and neutralization of corruption conditions;

- annual reporting of civil servants;

- empowering the public with control over the state's activities;

- careful personnel selection and establishment of decent wages;

- imposition of tight sanctions and repressive methods of fight against corruption.

Also it is worth paying attention to the best practices of Denmark and Sweden. During our analysis we have come to the conclusion that anticorruption measures in these countries, in most coincide with the anti-corruption policy of our country, however, in the studied countries there is a certain feature that causes a decrease of the corruption level - it is the activities openness of the authorities, moral and psychological rejection of corruption by citizens, transparency increasing and promotion of population involvement to the implementation of anti-corruption measures, that is, a number of ethical (for employees) and moral (for a whole society) principles are being applied which do not allow citizens to commit acts of corruption.

In our opinion, in order to effectively combat corruption in Ukraine, it is worth borrowing and implementing the positive experience of foreign countries, since the above mentioned provisions can be an effective basis for building a successful anti-corruption policy in Ukraine.

Key words: corruption, anti-corruption body, state institutions, anti-corruption activities, fight against corruption, strategy, abuses.

Постановка проблеми

Для успішного протистояння корупції в Україні потрібна не тільки адекватна законодавча підтримка, формування ефективної антикорупційної політики, а й створення спеціальної системи державних органів, забезпечення ними належної координації, здійснення профілактичних і репресивних заходів щодо запобігання корупції. Розроблення такого механізму боротьби з корупцією повинне базуватися на досвіді інших країн у цій галузі та має відповідати міжнародним стандартам для можливості запозичення такого досвіду в національне законодавство. Пріоритет міжнародного досвіду у сфері боротьби з корупцією має особливе значення як на етапі створення державних інституцій як спеціалізованих органів із боротьби з корупцією, так і створення ефективної антикорупційної політики в Україні.

Основні проблеми функціонування та створення антикорупційних агентств у різних країнах світу досліджували такі вітчизняні та закордоні вчені, як В.Д. Андріанов, О.Ю. Бусол, Т Вульф, А.Я. Гуськов, Е. Гюрген, І.В. Коруля, О.А. Кузнецова, Г Куріс, М.І. Мельник, В.В. Моісеєв, Є.В. Невмержицький, С.С. Рогульський, І.Р. Шегельман та інші. Проте, враховуючи проблеми, з якими ми стикнулися в процесі становлення та функціонування таких спеціалізованих антикорупційних органів, це питання залишається не досить вивченим і впровадженим.

Метою статті є висвітлення закордонного досвіду створення та функціонування антикорупційних органів і можливості запозичення такого досвіду для України з метою вдосконалення та подальшого розвитку національного законодавства у сфері запобігання корупції.

Виклад основного матеріалу

Для прикладу, розглянемо Сінгапур, де антикорупційна політика вражає весь світ своїми успіхами. Центральною ланкою такої державної політики є постійний спеціалізований орган із боротьби з корупцією - Бюро з розслідування випадків корупції (далі - Бюро), яке наділене політичною і функціональною самостійністю. Цей незалежний орган розслідує та запобігає випадкам корупції в державному і приватному секторах економіки Сінгапуру. Бюро перевіряє випадки зловживань серед державних чиновників і повідомляє про них відповідні органи для вжиття необхідних заходів. Цей спеціалізований орган вивчає методи роботи потенційно схильних до корупційних правопорушень державних установ із метою виявлення та протидії проявам корупції. Бюро є центральною ланкою у сфері боротьби з корупцією, однією з його головних переваг, на нашу думку, є його незалежність і самостійність, що прямо пропорційно результативності його діяльності.

Варто також зазначити, що кримінальне законодавство Сінгапуру передбачає досить чіткий перелік корупційних діянь і визначає міру покарань за вчинення таких злочинів. Наприклад, якщо особа, що вчинила корупційне правопорушення, буде брати участь у розслідуванні справи та добровільно визнає свою вину, це сприятиме пом'якшенню міри її покарання, визначивши його у вигляді тюремного ув'язнення або штрафу (п'ять років позбавлення волі або 100 000 доларів відповідно). Якщо ж проти держслужбовця надійшло свідомо неправдиве повідомлення про вчинення ним відповідних протиправних діянь, особу, яка поширила неправдиву інформацію, буде притягнено до відповідальності у вигляді засудження до одного року позбавлення волі або штрафу в розмірі 10 000 доларів США. Щодо іноземців, то законодавство Сінгапуру передбачає покарання у вигляді позбавлення права вести бізнес на території держави на необмежений термін [2, с. 48].

Також основним компонентом антикорупційної діяльності Сінгапуру є її спрямованість на мінімізацію впливу чи нейтралізацію умов, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень. Доречно буде зазначити, що ефективними заходами боротьби з корупцією в цій державі є такі:

1) визначення винагороди державних службовців за формулою, яка приблизна до середньої заробітної плати успішного працівника в приватному секторі;

2) щорічна звітність державних службовців про майно, активи та борги. Широкими повноваженнями наділяється прокурор щодо перегляду справ і контролю за фінансовим станом, витратами та розрахунками особи, підозрюваної у вчиненні корупційного правопорушення;

3) широкий доступ громадськості до інформації про вчинення корупційних правопорушень на вищому рівні влади та інформування про притягнення таких осіб до відповідальності. Цей захід формує в суспільства довіру до державних органів та їхніх політичних лідерів;

4) втілення цілої низки заходів щодо усунення адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу та економіки загалом.

Результати реалізації вищезазначених заходів у Сінгапурі на практиці довели, що боротьба з корупцією є одним із ключових факторів його економічного успіху [3, с. 196]. Перелік заходів, що застосовуються у сфері антикорупційної діяльності, демонструє жорстку вертикальну антикорупційну стратегію цієї держави, яка виправдовує докладені зусилля та може слугувати моделлю для більшості країн світу.

Для прикладу, розглянемо країни азіатського континенту. Досвід Південної Кореї, що посідає 45 місце із 175, свідчить, що антикорупційні заходи сприяють «культурі прозорості» серед населення країни [4]. Для формування ефективної програми боротьби з корупцією була створена програма «OPEN», відома у всьому світі тим, що є інтернет-системою контролю за розглядом заяв громадян чиновниками міської адміністрації. Свого часу вона викликала справжню сенсацію серед національних антикорупційних програм і стала показником реалізованої політичної волі на боротьбу з корупцією. Така програма виключає особисті контакти заявників із державними службовцями, створює можливість контролю громадян за процесом розгляду заяв, а отже, значно знижується можливість впливу на прийняття рішень незаконними способами.

Важливість антикорупційної діяльності як пріоритетної для держави також підкреслюється в Законі Республіки Корея «Про боротьбу з корупцією». Відповідно до його положень, кожен громадянин, що досяг вісімнадцятирічного віку, має право самостійно розпочати розслідування факту корупції, що забезпечує право громадськості на участь у державному управлінні. Для політики цієї країни є характерним також залучення громадян до боротьби з корупцією, адже це є одним з основних чинників формування довіри суспільства до влади.

Спеціалізованим антикорупційним органом Південної Кореї згідно із зазначеним Законом є Комітет із питань аудиту та інспекції, в обов'язки якого входить проведення розслідування заяв про корупцію за зверненням громадян [5, с. 176]. Основою антикорупційної політики Південної Кореї є вертикальна модель протидії корупції, адже проблема корупції пов'язана з існуванням тисячолітньої історії привілейованої бюрократії, яка вважається необхідною частиною функціонування всього корейського механізму [6, с. 42]. Також для координації антикорупційної діяльності держави функціонує спеціалізований орган - Національне антикорупційне бюро, що є центральним у боротьбі з корупцією.

Досвід цієї держави є прикладом відкритості здійснення державою своїх повноважень, а, на нашу думку, особливого значення в провадженні антикорупційної політики набуває інститут громадськості, який має повноваження контролювати та брати участь у здійсненні заходів щодо боротьби з корупцією.

Наступною країною, яка ефективно розвиває своє антикорупційне законодавство, є Японія (для наочності: індекс сприйняття корупції - 73, а це 18 місце серед 175 країн), де кадрова політика вважається однією з найдієвіших засобів боротьби з корупцією [4]. Сутність цього засобу полягає в застосуванні принципу нетократії, згідно з яким керівні пости повинні обіймати найталановитіші люди, незалежно від їхнього соціального походження чи економічного статусу. Отже, найбільш гідні особи заслуговують на високий рівень матеріальної забезпеченості, який є складником престижу державних служб Японії.

Важливим кроком в антикорупційній діяльності Японії є прийняття Закону «Про розкриття інформації». Положення цього документа гарантують громадянам доступ до офіційної інформації, всіх органів державної влади. Він передбачає, що в разі обмеження доступу до певної інформації кожен має право надіслати запит до Ради контролю за розкриттям інформації для можливості доступу до такої інформації. Також у Японії є загальнодоступний реєстр осіб, обвинувачених у корупції або причетних до організованої злочинності, що дає змогу громадськості контролювати виконання судових рішень і слідкувати за порядком притягнення таких осіб до відповідальності. Таку інституцію доцільною було б запозичити і в українське законодавство, що надалі дасть можливість більш дієво боротися з корупцією.

На нашу думку, також важливим аспектом в японському законодавстві є суворе обмеження державою фінансування виборчих кампаній, політичних партій та організацій, адже ця сфера є найбільш корумпованою та сприяє розвитку корупції в державі.

Зазначені обмеження є доцільними й для нашої держави, адже в Україні прояви корупції мають місце і під час виборчого процесу, що є недопустимим під час формування державного апарату. Тому слід починати боротьбу з корупцією з найголовнішого - формування державного апарату на чесних і відкритих засадах без будь-якої можливості впливати на виборчий процес.

Вартим нашої уваги є досвід Китаю, у законодавстві якого переважають репресивні практики, що застосовуються в межах суворого антикорупційного кримінального законодавства. Ця держава відома застосуванням жорстоких санкцій за вчинення корупційних злочинів, які передбачають найвищий показник покарання. Для прикладу, з 2000 року за корупційні злочини було страчено близько 10 000 чиновників різного рангу, це свідчить про високу ефективність діяльності правоохоронних органів у сфері розкриття злочинів і притягнення до відповідальності винних осіб [7, с. 82]. Нині індекс сприйняття корупції - 39, а це 87 місце серед 175 країн [4]. Це підкреслює, що найсуворіші покарання не є гарантією абсолютного викорінення корупції.

Ефективними антикорупційними заходами в Китаї є такі:

- удосконалення процедур взаємодії з громадянами та організаціями з метою уникнення бюрократичних перешкод; забезпечення прозорості відомчого контролю в різних галузях;

- ротація чиновників для запобігання формуванню стійких корупційних зв'язків;

- заборона близьким родичам вести бізнес у тому регіоні, де чиновник (родич) обіймає керівну посаду;

- оперативна відповідь на анонімні повідомлення про випадки корупції, що надходять на «гарячу лінію» [8, с. 313-314].

Варто зазначити, що законодавство Китаю характеризується жорстокими та рішучими заходами, що породжують недемократичні методи боротьби з корупцією. На нашу думку, така стратегія не буде дієвою для України, адже вона не відповідає державній політиці нашої держави та не знайде розуміння в суспільства внаслідок різних ментальних поглядів.

Висновки

Отже, чинники успішної протидії корупції вже давно відомі та апробовані міжнародною спільнотою. Це насамперед відкритість влади, прозорість і зрозумілість процедур прийняття державних рішень, дієві механізми контролю за діяльністю державних органів із боку громадянського суспільства, свобода слова, свобода та незалежність засобів масової інформації, але застосування всіх цих заходів буде ефективним лише за наявності сильної політичної волі керівників, їхньої рішучості та прагнення до формування антикорупційних програм, які стануть дійсно дієвими та сприятимуть подоланню корупції в державі.

Список використаних джерел

1. Богомолов А.В. Некоторые аспекты международного опыта борьбы с коррупцией. Science Time. 2014. № 12. С. 47-52.

2. Бочарников И.В. Зарубежный опыт противодействия коррупции. Следователь. 2008. № 10. С. 56-63.

3. Кузнецова О.А. Зарубежный опыт борьбы с коррупцией: проблемы и эффективность. Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки. 2014. № 2 (130). С. 195-197.

4. Transparency International - the global coalition against corruption. Corruption perceptions index 2018. URL: https://www.transparency.org (дата звернення: 14.12.2019).

5. Моисеев В.В. Международный опыт противодействия коррупции. Мировые проблемы. Внешняя политика. 2013. № 3. С. 175-179.

6. Лалаян К.Д. Зарубежный опыт противодействия коррупции. Налоговая политика и практика. 2011. № 7 (103). С. 40-44.

7. Шегельман И.Р Зарубежный опыт борьбы с коррупцией. Глобальный научный потенциал. 2013. № 6 (27). С. 81-83.

8. Гуськов А.Я. Зарубежный опыт участия институтов гражданского общества в противодействия коррупции, на примере США, КНР и Финляндии. Состояние противодействия коррупции и направления совершенствования борьбы с ней: мате-лы науч.-практ. конф., г. Москва, 27-28 янв. 2015 г. Москва: Оптима, 2015. С. 311-317.

9. James R. BonnellAnti-CorruptionMeasuresinPublicSector: Experience of Other Countries. Final Report. URL: http://www.knab.gov.lv/ uploads/eng/anticorruption_measures (дата звернення: 12.11.2019).

10. Бусол О.Ю. Протидія корупційній злочинності в Україні у контексті сучасної антикорупційної стратегії: дис.... д-ра юрид. наук. Київ, 2015. 470 с.

Размещено на Allbest.ru