Особливості об’єкта нейтралізації норм права

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ОБ'ЄКТА НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА

Старинський М.В.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету

Стаття присвячена дослідженню об'єкта нейтралізації норм права. Автором проаналізовано історичний розвиток розуміння і сприйняття ефективності та дієвості права і законодавства. На сучасному етапі розвитку юридичної науки в питаннях ефективності права і законодавства переважає цільовий підхід. У результаті проведеного дослідження дієвості та ефективності законодавства автор доходить висновку, що норми права, як загальнообов'язкові правила поведінки, що забезпечені силою державного примусу, виступають основою механізму правового регулювання і у своїй сукупності утворюють право, встановлене державою на її території. Законодавець, приймаючи ту чи іншу норму, ставить собі за мету здійснити трансформацію соціальної реальності залежно від тих цілей, які є для нього пріоритетними. При цьому ефективність норм права розглядається як співвідношення цілей, визначених законодавцем під час формулювання норми права, та результатів, досягнутих унаслідок її реалізації та застосування, враховуючи при цьому об'єктивні і суб'єктивні чинники, які мали вплив на процес реалізації норми права. Комплексний аналіз наслідків нейтралізації норм права дає можливість говорити, що у своїй сукупності діяльність із нейтралізації конкретної норми права впливає на ефективність як конкретної норми права, так і законодавства загалом. Нейтралізуючи конкретну норму, суб'єкт діяльності з нейтралізації норм права програмує певний результат її впливу на соціальні відносини і може не враховувати вплив на результат дії чинного законодавства, яке містить норму, що стала метою нейтралізації. Нейтралізація норм права, як діяльність, що спрямована на недосягнення запрограмованого законодавцем результату, має складний об'єкт, що у своїй основі складається з безпосереднього об'єкта - конкретної норми права і загального об'єкта - чинного законодавства, що включає норму, яка стала метою діяльності з її нейтралізації.

Ключові слова: право, законодавство, ефективність законодавства, норми права, нейтралізація норм права.

PECULIAR FEATURES OF THE OBJECT OF LEGAL NORM NEUTRALIZATION

нейтралізація норма право

The article researches the object of legal norm neutralization. The author analyzes the historical development of understanding and perception of law and legislation efficiency. At the present stage of legal science a targeted approach dominates in the issues of law and legislation efficiency. The conducted research of legislation efficiency allows the author to conclude that legal norms as behavioural rules of general effect ensured by the power of state pressure serve as the basis for the mechanism of legal regulation and in aggregate create the law that is established by the state on its territory. When adopting a certain legal norm, the legislator aims to transform social reality depending on the purposes that are considered to be primary. Herewith legal norm efficiency is deemed to be a relation of the aims defined by the legislator at the stage of legal norm formulation and the results achieved by its use. In addition, some objective and subjective factors are to be taken into account if they influence the realization of this legal norm. Complex analysis of the consequences of legal norm neutralization suggests that in its aggregate the activity to neutralize a specific legal norm influences the efficiency both of the legal norm under consideration and that of the legislation in general. When neutralizing a specific legal norm, the agent encodes the result of its influence upon social relations and can disregard the effect of the law currently in force, which includes the norm that has become the goal of neutralization. Legal norm neutralization as an activity whose purpose is to fail to achieve the result encoded by the legislator has a complex object that in its essence consists of a direct element, i.e. an exact legal norm, and a general element, i.e. the laws currently in force, including the legal norm that is the aim of the neutralization process.

Key words: law, legislation, legislation efficiency, legal norms, legal norm neutralization.

Постановка проблеми. Проведені реформи функціонування держави та її органів, в результаті яких відбуваються кардинальні зміни їхнього функціонування, свідчать про неухильне прагнення України побудувати на власній території економічно розвинену та соціально-стабільну державу. Як свідчить світовий досвід побудови державності, в процесі цих трансформацій змінюється практично все: починаючи від структури нашого суспільства і появи нових, нетрадиційних і нетипових для нього суб'єктів та відносин і закінчуючи зміною самого сприйняття держави та її ролі для людини і громадянина. Водночас на порядку денному продовжує бути актуальним питання стабільності, ефективності та прогнозова- ності чинного законодавства.

У результаті проведених нами досліджень [1, с. 18-21] ми дійшли висновку, відповідно до якого на стабільність, ефективність і прогнозованість чинного законодавства впливає низка факторів, одним з яких є наявність можливості, використовуючи різні прийоми, способи та методи, перешкодити чинним нормам права, закріпленим у нормативних актах, виконувати покладені на них функції. Таке явище, яке, ми переконані, має юридичну природу, називається нейтралізацією норм права, і його можна визначити як використовувану в нормотворчій діяльності уповноваженими суб'єктами сукупність засобів і прийомів, за допомогою яких встановлюються перепони для досягнення нормою права результату, що запрограмований нормо творцем [19, с. 35-37].

Здійснюючи діяльність, спрямовану на встановлення перепон для досягнення нормою права запрограмованого результату, суб'єкти ставлять перед собою мету усунути від регулювання тих чи інших відносин конкретну чинну норму права. Водночас якщо поглянути в більш глобальному масштабі, діяльність цих суб'єктів має більш масштабний вплив, а саме впливає на ефективність чинного законодавства, що дає нам можливість стверджувати про наявність у нейтралізації норми права як виду діяльності глобальної мети - зміни ефективності чинного законодавства.

Метою статті є дослідження поняття ефективності чинних норм як основної мети запуску механізму нейтралізації норм права, а завданням - надання характеристики ефективності норм права як мети діяльності суб'єктів, які використовують нейтралізацію норм права для власної вигоди.

Питання ефективності чинного законодавства є в центрі уваги юридичної науки і практики з моменту його виникнення. Це пояснюється тим, що проблема ефективності норм, які приймаються, відіграє ключову роль у діяльності держави, функціонуванні правової системи. Неефективність чинного законодавства є показником соціальної кризи, що, у свою чергу, пов'язана зі світоглядною та ціннісною кризою суспільства.

Питання дієвості права як регулятора поведінки людей, суспільних відносин здавна були в центрі уваги юридичної і політичної науки. Навіть у найбільш давніх пам'ятках права - Законах Ману - розвивалось уявлення про мінливість дхарми від епохи до епохи, зміни основних (епохальних) принципів життя і поведінки, а також зазначається загальна тенденція руху від дхарми (права) до адхарми (неправа). У них проводилась ідея про постійне погіршення поведінки людей, послаблення регулятивно-стримуючих основ і збільшення та примноження видів поведінки, що відхиляється від норми [6-8].

Управління суспільством і суспільними процесами були в центрі уваги давньокитайських мислителів, зокрема легісти в основу соціального управління, враховуючи злу і розпущену природу людини, ставили закони, підкреслюючи їхню універсальність, жорсткість і загальнообов'язковість. Конфуцій, навпаки, відстоював превалювання доброго в людині і пропонував будувати управління суспільством на основі доброти, а не жорстких покарань.

Античні автори також пов'язували ефективність і специфіку соціального управління з природою людини. Як відомо, у своїх роботах Платон виділяв форми держави залежно від переважаючої людської пристрасті: для демократії характерна жага до свободи, для тим- ократії - лють духу і жага війни. Аристотель указував на необхідність видавати закони, які б відповідали державному устрою: «... жодної користі не принесуть найкорисніші закони... якщо громадяни не будуть виховані в межах державного порядку і в його духові навчені, а саме: якщо закони демократичні - у дусі демократії, якщо олігархічні - у дусі олігархії [15, с. 32]».

Отже, античні автори пов'язували дієвість прийнятих законів із природою як людини, так і того суспільства, відносини в якому слід було врегулювати.

У середні віки починають розвиватись напрями природного права. В цьому аспекті варто звернути увагу на середньовічного мислителя Фому Аквін- ського, який, окрім людських законів, виділяв вічні, природні та божественні закони.

У Новий час починається відхід від уявлень про необхідність відповідності законодавства божій волі, релігійним уявленням і приписам. Наприклад, у спробах пов'язати такі категорії, як свобода та порядок і законність, Дж. Локк стверджував, що метою державного закону є не знищення чи обмеження свободи, а її збереження і примноження. Свобода людей, зазначав він, перебуває під владою уряду і полягає в тому, щоб мати постійне правило для життя, загальне для кожного в цьому суспільстві та встановлене законодавчою владою, створеною в ньому; це свобода слідувати власним бажанням у всіх випадках, коли це не забороняє закон, і не бути залежним від непостійної, невизначе- ної, невідомої волі іншої людини [4, с. 247].

Значний розвиток учення про правове регулювання і його ефективність отримало в роботах дореволюційних авторів - представників юридичної науки. Зокрема, значна увага цьому питанню була приділена Л.І. Петражицьким, М.М. Коркуновим, М.О. Бердяєвим, П.І. Новгородцевим, а згодом - І.О. Ільїним. Зокрема, П.І. Новгородцев указував на те, що успіх дії права в житті суспільства зумовлений тим, наскільки воно проникає у свідомість членів суспільства та зустрічає в ньому моральне співчуття і підтримку. Без цієї підтримки право перетворюється або в мертву букву, позбавлену життя, або у важку ношу, що виконується проти волі [3, с. 168].

Найбільшого розроблення питання ефективності права і законодавства отримали в радянській юридичній науці. Причиною цього була домінуюча в СРСР та загалом у низці соціалістичних держав марксистка школа права, яка виникла в другій половині XIX ст. завдяки працям К. Маркса, Ф. Енгельса та В. Ульянова-Леніна [13, с. 23]. Спираючись на розуміння права як системи норм загального характеру, встановлених державою, головний акцент під час дослідження ефективності норм права закономірно був зміщений на дослідження ефективності конкретних норм права, норм законодавства. При цьому про будь-які природні права мова вже не велась.

На початковому етапі, досліджуючи ефективність права, радянські вчені повністю або частково ототожнювали її з оптимальністю, правильністю і обґрунтованістю самих норм. Надалі поняття «ефективність норм права» почало асоціюватись з їхньою результативністю, тобто «здатністю здійснювати вплив на суспільні відносини в певному, корисному для суспільства напрямі» [14, с. 3]. На досягнення мети нормативних актів як на ознаку їхньої ефективності також указували і В.В. Лаза- рєв [10, с. 52] та М.М. Марченко [22, с. 394-395].

У другій половині ХХ століття в радянській юридичній науці почав панувати цільовий підхід під час оцінки ефективності норм права. Ефективність права при цьому розумілась як досягнення цілей права, відповідність між цілями законодавця і результатами, що реально настали [16, с. 44; 24, с. 22].

Цільовий підхід до ефективності норм права був підданий певній критиці [11; 17, с. 218], унаслідок чого надалі почав розвиватись причинно-функціонально-цільовий підхід. Відповідно до цього підходу, в оцінку ефективності правових норм включались такі елементи, як соціально-корисний характер результату дії правової норми, врахування затрат матеріальних ресурсів, людської енергії та часу під час вирішення поставлених завдань, оптимальний варіант досягнення поставлених цілей [23, с. 20].

Коротко підсумовуючи розвиток учення про ефективність норм права, варто зазначити, що головним досягненням радянської юридичної науки була концентрація уваги в оцінці ефективності на співвідношенні досягнутого і запланованого, сущого і належного. Також важливим є акцент на цілеспрямованому характері людської діяльності.

Загалом же, варто констатувати, що вчення про ефективність норм права протягом свого розвитку мало декілька векторів. Як результат - на сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки, як у спадкоємиці радянської, вчення про ефективність права і норм права не має усталеної доктрини. Переважна більшість вітчизняних учених-юристів, досліджуючи особливості ефективності норм права в окремих галузях права, схиляється до цільового підходу щодо ефективності норм права [9, с. 180-188; 5]. Ми також схильні до підтримки цільової концепції ефективності норм права з певними застереженнями, спираючись на такі міркування.

Норми права, як загальнообов'язкові правила поведінки, що забезпечені силою державного примусу, виступають основою механізму правового регулювання і у своїй сукупності утворюють право, встановлене державою на її території. У цьому аспекті варто підтримати думку Г.В. Мальцева [12, с. 3], який зазначав, що найбільш загальне і найбільш важливе, що можна сказати про право, полягає в тому, що воно належить до організуючих систем, які впорядковують і регулюють наше життя.

За своєю суттю право є механізмом трансформації соціальної реальності, що об'єктивується в певних приписах, які мають в основі закладені законодавцем цілі, для досягнення яких вони і приймаються. «Змістовно право сприймається як наказ, який супроводжується погрозою примусу. В такому розумінні воно є ефективним, якщо є причиною певної поведінки, і неефективним - якщо поведінка не залежить від права. При цьому поведінка є залежною змінною, а право - незалежною [2, с. 524]». У цьому випадку особливістю дії права є те, що варто тільки скористатись юридичним механізмом трансформації соціальної реальності (мається на увазі - запрограмувати її майбутню модель) і сформулювати спрямовану на реалізацію певної соціальної цілі норму права, все інше - технічна справа, соціальна реальність автоматично трансформується відповідно до задуму нормотворця, що виконує роль соціального технолога. Ця схема трансформації соціальної реальності починає діяти після прийняття відповідного акта, що включає в себе сформульовану норму і базується на такій ознаці права, як загальнообов'язковість.

Щодо концепцій так званого «неписаного права» - певної вищої сили, абстрактної ідеї справедливості, ніким, ніде і ніяк не зафіксованої і такої, що не отримала зовнішнього вираження, то вона в нашому випадку не може бути застосована, оскільки таке право не може бути критерієм правомірності чи неправомірності людських вчинків, не містить будь-яких санкцій за правопорушення, не здатне виступати мірою свободи чи несвободи людини, бути реальним регулятором суспільних відносин. Будучи формою об'єктивації абстрактної ідеї справедливості, «неписане право» втрачає такі ознаки, як чіткість, імперативність, нормативність, і перетворюється в дещо аморфне, нездатне вносити порядок і організованість у суспільство.

Отже, враховуючи зазначене вище, ми схильні підтримати думку про те, що ефективність норм права - це співвідношення цілей, визначених законодавцем під час формулювання норми права, та результатів, досягнутих унаслідок її реалізації і застосування, враховуючи при цьому об'єктивні і суб'єктивні чинники, які мали вплив на процес реалізації норми права [9, с. 180-188].

Повертаючись до характеристики ефективності законодавства у межах дослідження цілей нейтралізації норм права, звернемо увагу на таку ознаку нейтралізації норм права, як те, що внаслідок її застосування відбувається недосягнення нормою права результату, що запрограмований нормотворцем. Цей результат, на який посягає діяльність із нейтралізації норм права, є основною метою прийняття того чи іншого нормативного акта і виражається у прогнозованій трансформації соціальної реальності. У межах регулювання суспільних відносин законодавець приймає нормативно-правові акти, що включають у себе спеціалізовані норми і норми-правила, які комплексно їх регулюють і знаходять своє вираження в системі чинного законодавства. В аспекті цільової концепції ефективності норм права варто наголосити, що результат, запрограмований нормотворцем, є тим стрижнем, навколо якого і задля якого здійснюється діяльність із прийняття норм права. Руйнування чи недосягнення саме цього результату є основною метою нейтралізації норм права.

Приймаючи спеціалізовані норми, уповноважений державою орган намагається встановити фундаментальні основи розвитку суспільства. Унаслідок нейтралізації норм права приймаються норми, що: а) встановлюють напрями розвитку держави, які суперечать загальним настроям у суспільстві; б) закріплюють керівні та регулятивні начала, які суперечать визначеним напрямам розвитку держави і суспільства; в) не здійснюють чіткої формалізації правового спілкування в суспільстві. Приймаючи норми-правила, законодавець намагається встановити корисні для розвитку суспільства правила поведінки. Унаслідок нейтралізації норм права приймаються норми-правила, що: а) нечітко встановлюють правила поведінки; б) встановлюють правила, що є шкідливими для розвитку суспільства.

Комплексний аналіз зазначених наслідків нейтралізації норм права дає можливість говорити, що у своїй сукупності діяльність із нейтралізації конкретної норми права впливає на ефективність норми права, тобто досягнення конкретною нормою права запрограмованого законотворцем результату зокрема і впливає на ефективність законодавства загалом. Це, у свою чергу, дає нам можливість говорити про двохрівневість мети нейтралізації норм права. Перший рівень об'єктивується в конкретній нормі права, яка безпосередньо регулює ті чи інші суспільні відносини, і другий рівень - чинне законодавство загалом. При цьому варто звернути увагу на таку особливість мети нейтралізації норми права, як те, що суб'єкт, який здійснює діяльність із нейтралізації норм права, в процесі її здійснення має певний план коригування впливу конкретної норми на суспільні відносини і програмує результат її дії, базуючись на власному інтересі. При цьому програмування дії чинного законодавства не враховується і не програмується, що може призвести до неконтрольованого та шкідливого для суспільства результату дії законодавства, яке включає норму, що була метою нейтралізації.

Висновки

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, можемо зробити такі висновки.

Норми права, як загальнообов'язкові правила поведінки, що забезпечені силою державного примусу, виступають основою механізму правового регулювання і у своїй сукупності утворюють право, встановлене державою на її території. Законодавець, приймаючи ту чи іншу норму, ставить собі за мету здійснити трансформацію соціальної реальності залежно від тих цілей, які є для нього пріоритетними. При цьому ефективність норм права розглядається як співвідношення цілей, визначених законодавцем під час формулювання норми права та результатів, досягнутих унаслідок її реалізації та застосування, враховуючи при цьому об'єктивні і суб'єктивні чинники, які мали вплив на процес реалізації норми права. Комплексний аналіз наслідків нейтралізації норм права дає можливість говорити, що у своїй сукупності діяльність із нейтралізації конкретної норми права впливає на ефективність як конкретної норми права, так і ефективність законодавства загалом. Нейтралізуючи конкретну норму, суб'єкт діяльності з нейтралізації норм права програмує певний результат її впливу на соціальні відносини і може не враховувати вплив на результат дії чинного законодавства, яке містить норму, що стала метою нейтралізації. Нейтралізація норм права, як діяльність, спрямована на недосягнення запрограмованого законодавцем результату, має складний об'єкт, що у своїй основі складається з безпосереднього об'єкта - конкретної норми права і загального об'єкта - чинного законодавства, що включає норму, яка стала метою діяльності з її нейтралізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: