Особливості спрощеного позовного провадження

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості спрощеного позовного провадження

Features simplified action proceedings

Верницький Ю.с.,

здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України

Дяченко с.в.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу Університету державної фіскальної служби України

Стаття присвячена комплексному дослідженню спрощеного позовного провадження. У статті досліджено національне законодавство України щодо інституту спрощеного позовного провадження, а саме - новели Цивільного процесуального кодексу України, особливості законодавчого регулювання та проблеми застосування на практиці. Розглянуто характерні особливості основних відмінностей спрощеного позовного провадження від загального позовного провадження, а також правові наслідки у разі помилкового розгляду справи у спрощеному порядку.

Автором здійснено розгляд категорій цивільних справ, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, критерії визначення їх малозначними. Розглянуто особливості віднесення справ за ціною позову до малозначних, а також критерії віднесення до таких справ за кваліфікацією суду. Також було проведено порівняння ціни позову в малозначних справах у країнах-членах Європейського Союзу. Зазначено неоднозначне закріплення спрощеного позовного провадження в Цивільному процесуальному кодексі України. Проаналізовано застосування відповідних процесуальних норм у цивільному судочинстві, а також судову практику щодо здійснення судочинства в спрощеному порядку. Досліджено особливості апеляційного та касаційного оскарження справ, які розглядались у спрощеному порядку, а також статистичні дані щодо цього інституту в судах загальної юрисдикції. Особливу увагу звернено на особливості процедури розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження у цивільному судочинстві, його переваги та недоліки, а також доцільність його закріплення законодавцем у чинній редакції Цивільно-процесуального кодексу України. Виокремлено основні проблеми практичного здійснення спрощеного позовного провадження та запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: цивільне судочинство, спрощене позовне провадження, малозначна справа, ціна позову, особливості застосування.

This article is dedicated to a comprehensive study of summary litigation. The article examines the national legislation of Ukraine regarding the institute of simplified lawsuit proceedings, as the novelties of the Civil Procedure Code of Ukraine, features of legislative regulation and problems of application in practice. The characteristic features of the main differences between the summary judgment proceedings and the general proceedings are considered, as well as the legal consequences in case of mistaken consideration of the case in the simplified order.

The author has considered the category of civil cases to be considered in the order of simplified lawsuit, the criteria for determining their insignificant. The peculiarities of referring cases at the cost of a claim to the insignificant, as well as the criteria of referring to such cases by the court's qualification are considered. The price of the small claims lawsuit in the EU Member States was also compared. The ambiguous consolidation of the simplified lawsuit in the Civil Procedure Code of Ukraine was noted. The application of the relevant procedural rules in civil proceedings is analyzed, as well as the case law on the simplified procedure. The features of appeals and cassation appeals of cases, which were considered in a simplified manner, as well as statistics concerning this institute in courts of general jurisdiction, were investigated. Particular attention is paid to the peculiarities of the procedure of consideration of cases in the order of simplified civil proceedings, its advantages and disadvantages, as well as the expediency of fixing it by the legislator in the current version of the Code of Civil Procedure of Ukraine. The main problems of practical implementation of the simplified lawsuit are outlined and the ways of their solution are suggested.

Key words: civil proceedings, summary judgment proceedings, insignificant case, price of the claim, peculiarities of application.

Постановка проблеми

спрощений позовний провадження

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 р. № 2147-УШ в ЦПК України викладено чимало новел, одною з яких є розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження [1]. В новій редакції ЦПК України, а саме в ч. 2 ст. 19 зазначається, що цивільне судочинство здійснюється в порядку наказного, позовного (загального та спрощеного) та окремого проваджень. Тобто законодавець розділив позовне провадження на дві форми: загальне і спрощене. Спрощений механізм судового розгляду цивільних справ зародився ще за часів Давнього Риму, коли виникли легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси. У сучасному трактуванні спрощена процедура в цивільному судочинстві одержала нові особливості. Юридична природа цього провадження полягає в тому, що за наявності визначених у процесуальному законодавстві підстав та умов розгляд відповідної категорії справ здійснюється за особливими правилами, які передбачають скорочені терміни розгляду справи, відсутність окремих етапів процедури судового розгляду та інше. Введення спрощеного позовного провадження в національне законодавство є однією із загальносвітових тенденцій у сфері здійснення правосуддя, адже відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 14 травня 1981 р. № R (81) 7 розгляд певних позовних вимог, винесення остаточних рішень повинні відбуватися швидко та без зайвих формальностей, а також розглядаються як шлях полегшення доступу до правосуддя. Законодавець здійснив зазначені зміни для підвищення ефективності захисту прав, свобод та інтересів судом, насамперед тієї сторони, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження спрощених судових процедур розкривають у своїх роботах такі правники, як С.С. Бич- кова, Ю.Ю. Грибанов, І.О. Ізарова, В.В. Комаров, Ю.В. Навроцька, П.І. Радченко, Н.Ю. Сакара, В.І. Тертишніков, І.В. Удальцова, С.Я. фурса,О.О. Штефан та інші вчені.

Метою статті є подальше наукове дослідження цієї теми з урахуваннями впровадження спрощеного позовного провадження на практиці для уникнення прогалин і колізій на шляху до швидкого та ефективного захисту прав і свобод.

Виклад основного матеріалу

У 2017 р. в Цивільному процесуальному кодексі України з'явилися нові поняття, а саме: «малозначні спори», «малозначні справи», «справи незначної складності». всі ці поняття стосуються нової форми судового процесу - спрощеного провадження. Зокрема, в ч. 4 ст. 19 ЦПК України визначено, що спрощене провадження призначене для розгляду таких справ: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають із трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи [2].

відмінностями між загальним позовним провадженням і спрощеним є такі: скорочені строки розгляду; відсутність стадії підготовчого провадження; розгляд справи, за загальним правилом, у порядку письмового провадження, тобто без повідомлення (виклику) сторін; відсутність судових дебатів; неможливість розгляду зустрічного позову; обмежена можливість касаційного оскарження справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: 1) справи, які суд обов'язково розглядає в порядку спрощеного позовного провадження: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи, що виникають із трудових відносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів і якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 2) справи, щодо яких суд за власним розсудом за наявності відповідного клопотання позивача вирішує питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження: будь-які інші справи, зараховані до юрисдикції суду, за винятком справ, які зазначені в ч. 4 ст. 274 ЦПК України [2]. Законодавча позиція щодо імперативного визначення категорій справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, має низку недоліків.

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Подібний висновок було зроблено в ухвалах Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду, наприклад, від 12 березня 2018 р. у справі № 280/236/17 [3], від 14 березня 2018 р. у справі № 127/22669/17 [4] та в справі № 272/415/17 [5]: за змістом правил п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними через властивості, притаманні такій справі, зважаючи на ціну пред'явленого позову та його предмет, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. Однак визначення малознач- ності справи виключно за ціною позову є спірним, оскільки ціна позову не свідчить про простий спосіб захисту, невеликий обсяг доказів і можливість установлення всіх обставин справи в скорочені строки.

Також законодавець визначає, що справи, які виникають із трудових відносин, повинні розглядатися лише в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ст. 232 КЗпП України, безпосередньо у місцевих судах розглядаються трудові спори: 1) якщо на підприємстві комісії по трудових спорах не обираються; 2) про поновлення на роботі; 3) якщо стороною трудового спору є керівник, його заступник, головний бухгалтер підприємства, службова особа деяких органів державної влади; 4) про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцю; 5) про відмову у прийнятті на роботу [6]. Але в цьому положенні не враховано, що право на працю є невіддільним природним правом людини, й, відповідно, судовий захист має бути найефективнішим способом його реалізації, це відповідає загальноприйнятим правилам, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7] та ст. 55 Конституції України [8]. У справах, що виникають із трудових правовідносин, як правило, є декілька позовних вимог, велика кількість доказів і вирішення такої справи в строк 60 днів є складним, а то й взагалі неможливим. Наприклад, Залізничний районний суд м. Львова ухвалою суду від 11 квітня 2018 р. відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати. Рішення суду в цій справі, що розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, прийнято 26 жовтня 2018 р. [9]. Також Білопільський районний суд Сумської області ухвалою суду від 6 серпня 2018 р. відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житловик Білопілля», третьої особи: Білопільської міської ради Сумської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду в цій справі, що розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, прийнято 2 листопада 2018 р. [10].

Відповідно до ст. 161 ЦПК є низка підстав, відповідно до яких особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними в частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір [1]. Наприклад, в п.п. 4, 5 цієї статті йде мова про підставу щодо стягнення аліментів. Зокрема, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 р. у цивільній справі №756/3133/18 за позовом Б. до С. про стягнення аліментів відкрито спрощене позовне провадження. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання доньки у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку, мотивуючи свої вимоги тим, що добровільно не вдалось домовитись про утримання дитини. однак надалі суд ухвалою від 23 травня 2018 р. з мотивів повного та всебічного розгляду вказаної справи по суті для повного з'ясування всіх обставин, об'єктивної та належної оцінки доказів дійшов висновку, що вказана цивільна справа підлягає розгляду а порядку загального позовного провадження. Зокрема, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 р. позов задоволено, стягнуто з С. аліменти на користь Б. на утримання доньки у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 7 березня 2018 р. і до досягнення дитиною повноліття [11].

Під час вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявності відповідного клопотання позивача суд обов'язково враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію і складність справи; 5) обсяг і характер доказів у справі, зокрема, чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження [2].

Ціна позову як критерій, зважаючи на певні положення цієї статті, не може перевищувати п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інакше справа може бути розглянута лише за правилами загального позовного провадження. А якщо ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то справа обов'язково розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто справи, в яких ціна позову від ста до п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть, але не повинні розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Необхідно зазначити, що під час розгляду малозначних спорів у країнах ЄС сума позову становить у середньому близько 2 000 євро. Наприклад, в Австрії в спрощеному порядку розглядаються справи, де ціна позову не перевищує 10 000 євро, у Німеччині - справи, сумою позову до 5000 євро. В Італії, наприклад, юрисдикція заснована на позовах, вартістю 5000 євро, але ця цифра збільшується до 20 000 євро для справ, в яких вимагається відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою [12]. У ЦПК Польщі сфера застосування положень про спрощену процедуру застосовується для вимог, що випливають із договорів, де сума спору не перевищує 20 000 злотих (4 688 євро), а у випадках, що стосуються вимог, які випливають із гарантії або якості товарів, що продаються, споживача, недотримання договору, якщо вартість контракту не перевищує цю суму [13]. В Україні така ціна позову станом на 2019 рік коливається від 192 100 грн (7115 євро) до 960 500 грн (35 579 євро).

Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, можна диференціювати залежно від того, повинні чи можуть вони розглядатися за такими правилами Усі інші критерії є оціночними поняттями, і суду надається можливість самостійно визначати їх у конкретній справі.

Також законодавець неоднозначно найменував цей вид провадження, адже, назвавши главу «Розгляд справ у порядку спрощеного провадження», він фактично виділив спрощене позовне провадження в ще один вид судочинства, що суперечить його ознакам і правовій природі, хоча й статті, які містяться в цій главі, оперують поняттям «спрощене позовне провадження».

Відповідно до ст. 275 цПК справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів із дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Особливістю спрощеного провадження є те, що відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково [2].

Спрощене позовне провадження покликане швидко та ефективно вирішувати окремі категорії справ, уникаючи зловживання процесуальним правом однією зі сторін. Наприклад, з одного боку, такі норми можуть суперечити гарантованому ст. 55 Конституції праву на судовий захист [8] та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини [7], яка визначає право на суд. Проте Європейський суд із прав людини, практика якого з огляду на вимоги ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обо'язковою для застосування, у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом і такою мірою, що не порушують зміст цих прав. Тобто реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись так, щоби не порушувати права іншої сторони [14].

Зокрема, згідно із практикою розгляду Вишгород- ським районним судом Київської області цивільних справ у порядку позовного провадження порівняно з показниками розгляду справ за правилами спрощеного провадження за період з 15 грудня 2017 р. по 30 липня 2018 р. судом призначено спрощене провадження у 24% від загальної кількості справ позовного провадження, що розглянуті судом за цей період. Малозначні справи займають найбільше - 23% справ. В узагальнюючий період відсоток призначення спрощеного провадження справ із трудових спорів з урахуванням загального показника призначення спрощеного провадження становив 2% [15].

Отже, можна зробити висновок, що введення спрощеного порядку розгляду справ у цивільно- процесуальне законодавство є позитивним явищем, адже забезпечує оперативний захист порушених прав, інтересів і свобод громадян та відповідає загальносвітовим тенденціям, але й не позбавлений і недоліків. Треба зважати на серйозні правові наслідки кваліфікації справи як малозначної, а отже - розрізняти процесуальні підстави для розгляду справи в порядку спрощеного провадження - чи то п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК (установлений факт малозначності справи або визнання її малозначною судом), чи то ч. 2 ст. 274 ЦПК (будь-яка інша справа, якщо суд за клопотанням позивача дійде висновку про можливість її розгляду в спрощеному провадженні). Запровадження спрощеного позовного провадження стало важливим кроком для підвищення ефективності цивільного судочинства, проте законодавче регулювання цього нововведення має певні недоліки, внаслідок чого в судовій практиці виникає неоднозначне застосування відповідних процесуальних норм. Перед судами стоїть завдання виробити усталену практику судочинства в спрощеному провадженні.

Для становлення спрощеного позовного провадження як ефективного способу захисту прав, свобод і законних інтересів осіб необхідно усунути колізії процесуальних норм і недоліки законодавчої термінології.

Список використаних джерел

Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 3 жовтня 2017 р. № 2і47^Ш. БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19.

Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 березня 2004 р. № 1618-У БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.

Ухвала Верховного Суду № 280/236/17 від 12 березня 2018 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72727701.

Ухвала Верховного Суду № 127/22669/17 від 14 березня 2018 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72727714.

Ухвала Верховного Суду № 272/415/17 від 14 березня 2018 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72727728.

Кодекс законів про працю України : Закон України від від 10 грудня 1971 р. № 322^Ш. БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

Конституція України : Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 р. по справі № 462/2063/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77605851.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 2 листопада 2018 р. по справі № 573/1283/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77679246.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 р. по справі № 756/3133/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76558182

Гражданский процесс в межкультурном диалоге: Евразийский контекст: Всемирная конференция Междунар. ассоциации процессуального права, 18-21 сентября 2012 г, Москва, Россия: сб. докл. под ред. Д.Я. Малешина. Москва : Статут, 2012. С. 183-189.

Kodeks postepowania cywilnego Dz.U. 1964 пг 43 poz. 296. URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails. xsp?id=WDU19640430296.

Ковтунович Т.О., Дяченко С.В. Неприпустимість зловживання цивільними правами як новела цивільного процесу. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 6. С. 111-114. URL: http://www.lsej.org.ua/6_2018/26.pdf.

Узагальнення практики розгляду Вишгородським районним судом Київської області цивільних справ у порядку спрощеного позовного провадження. Судова влада України. URL: https://court.gov.ua/archive/552915.

Размещено на Allbest.ru