Компетенція Національної поліції у забезпеченні прав і свобод громадян при здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компетенція Національної поліції у забезпеченні прав і свобод громадян при здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності

Теслюк Я.О.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри адміністративного та інформаційного права Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

У статті досліджено особливості компетенції Національної поліції у забезпеченні прав і свобод громадян під час здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності. Розглянуто поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності територіальних органів поліції та правового захисту осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, у контексті сучасних поглядів українських науковців. Досліджено юридичну сутність адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції у контексті Закону України «Про Національну поліцію». Проаналізовано систему адміністративно-правового захисту прав і свобод людини та громадянина у контексті процесуальної діяльності органів поліції. Охарактеризовано конструкцію правового впливу на суспільні відносини в галузі адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції щодо забезпечення прав і свобод за допомогою певних заходів процесуально-правового та адміністративно-організаційного характеру, що здійснюються різними суб'єктами - учасниками цих правових відносин. Чинним законодавством передбачені різні способи захисту прав і свобод осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Розглянуто досвід країн-членів Європейського Союзу щодо законодавства про адміністративні правопорушення. Зазначено, що специфіка адміністративно-правових методів захисту прав і свобод громадян у контексті адміністративно-юрисдикційної діяльності заснована на базових принципах адміністративного права. Метою даних методів є забезпечення публічних інтересів, інтересів особи, суспільства та держави щодо забезпечення громадського порядку та публічної безпеки. Охарактеризовано недоліки в адміністративно-юрисдикційній діяльності поліції у контексті впливу на забезпечення прав і свобод громадян та напрями удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності Національної поліції щодо стимулювання використання заходів правового захисту, передбачених чинним законодавством. Обґрунтовано необхідність включення у КУпАП приписів, які б давали особам додаткові гарантії захисту їх прав, свобод і законних інтересів. Поліцейських відповідні приписи зобов'язували б забезпечувати необхідні процесуальні права.

Ключові слова: Національна поліція, компетенція, адміністративно-юрисдикційна діяльність, провадження, адміністративні правопорушення.

THE COMPETENCE OF THE NATIONAL POLICE IN PROTECTION OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS IN CARRYING OUT THE ADMINISTRATIVE AND JURISDICTIONAL ACTIVITIES

The article investigates the peculiarities of the competence of the National Police in ensuring the rights and freedoms of citizens in carrying out administrative and jurisdictional activities. The concept of administrative and jurisdictional activity of the territorial police bodies is considered. The legal nature of administrative and jurisdictional activity of the police in the context of the Law of Ukraine “On the National Police” is investigated. The system of administrative and legal protection of human and citizen's rights and freedoms in the context of the procedural activity of police bodies is analyzed. The construction of the legal influence on public relations in the field of administrative and jurisdictional activity of the police concerning the protection of rights and freedoms by means of certain measures of procedural and legal and administrative and organizational character, carried out by different actors involved in these legal relations, is characterized. The current legislation provides for different ways of protecting the rights and freedoms of persons held to administrative responsibility. The experience of the EU member states on the legislation on administrative offenses is considered. It is stated that the specificity of administrative and legal methods of protecting the rights and freedoms of citizens in the context of administrative and jurisdictional activity is based on basic principles of administrative law, the purpose of these methods is to ensure the public interest, the interests of the individual, society and the state in order to ensure public order and public safety. The shortcomings in the administrative and jurisdictional activity of the police in the context of influencing the protection of the rights and freedoms of citizens and the directions of improving the administrative and jurisdictional activity of the National Police in stimulating the use of legal protection measures provided by the current legislation are characterized. The necessity to include in the Code of Administrative Offenses prescriptions that would give to people additional guarantees of the protection of their rights, freedoms and legitimate interests, and prescriptions that the police would be required to provide the necessary procedural rights is justified.

Key words: National police, competence, administrative and jurisdictional activities, proceedings, administrative offenses.

Постановка проблеми

національна поліція адміністративний юрисдикційний

Поліція реалізує правозастосовну діяльність у широкому спектрі питань, кожне з яких безпосередньо стосується забезпечення прав і свобод громадян. Одним з найбільш змістовних напрямів у роботі поліції є її адміністративно-юрисдикційна діяльність, в ході якої забезпечується вирішення цілого комплексу завдань, пов'язаних із застосуванням заходів адміністративного впливу, охороною та захистом прав і свобод людини та громадянина.

Стан опрацювання проблеми

Дослідженням компетенції Національної поліції у забезпеченні прав і свобод громадян під час здійснення адміністративної юрисдикційної діяльності присвятили роботи такі науковці: К.К. Афанасьєв, О.К. Волох, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, М.В. Ковалів, Т.П. Мінка, В.К. Колпаков, В.Я. Марчак, Д.й. Никифорчук, О.І. Остапенко, С.Д. Подлінєв, С.І. Саєнко, О.М. Стрільців та інші. З питання адміністративної відповідальності в теорії адміністративного права і процесу є багато наукових напрацювань, зокрема й таких учених: Є.В. Додіна, Ю.П. Битяка, О.В. Кузьменко, Л.В. Сороки та інших. Необхідність удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції щодо забезпечення прав і свобод громадян визначає актуальність дослідження.

Мета статті - дослідження компетенції Національної поліції у забезпеченні прав і свобод громадян під час здійснення адміністративної юрисдикційної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Адміністративна діяльність включає охорону громадського порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху, провадження у справах про адміністративні правопорушення, охорону і конвоювання підозрюваних і обвинувачених, здійснення ліцензійно-дозвільної роботи, профілактику адміністративних правопорушень, охорону житла і майна громадян за договорами тощо. з цього визначення випливає, що адміністративна діяльність має державно-владний характер і виражається у здійсненні виконавчо-розпорядчої функції [1, с. 251-252].

Адміністративно-юрисдикційна діяльність не може існувати ізольовано від інших напрямів адміністративної роботи поліції, вона логічно з ними пов'язана, виконує у відповідному механізмі охоронну функцію.

Як писав Є.В. Додін, адміністративно-юрисдикційна діяльність є складовою частиною адміністративної діяльності органів внутрішніх справ і має всі риси останньої. Водночас адміністративно-юрисдикційна діяльність має специфічні ознаки, які дозволяють говорити про неї як самостійний вид адміністративної діяльності [2, с. 8].

Відзначимо, що адміністративно-юрисдикційна діяльність закріплює необхідну процесуальну форму, в якій реалізується компетенція поліції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, адміністративні покарання, інших заходів адміністративного впливу або охорони. Адміністративно-процесуальними нормами повинна регламентуватися юрисдикційна діяльність держави, діяльність із застосування інших заходів державного примусу, діяльність з реалізації регулятивних норм, що мають позитивний характер.

Отже, адміністративно-юрисдикційна діяльність є діяльністю процесуального характеру, тому в ході її реалізації дуже важливо дотримуватися встановленої процесуальної форми, яка значною мірою є гарантією дотримання прав і свобод громадян.

Розглядаючи правозастосовну діяльність поліції, можна помітити, що за допомогою адміністративного процесу реалізується низка охоронних і регулятивних норм адміністративного права, а кількість останніх стає все більшою. зумовлено це низкою об'єктивних обставин, переважно пов'язаних із залученням поліції до низки цивільних відносин. Проте не слід нехтувати охоронним складником адміністративного процесу, який застосовується поліцією у сфері забезпечення прав і свобод громадян. Адміністративний процес, що реалізується поліцейськими, червоною ниткою проходить через діяльність, особливо в тому аспекті, який пов'язаний із забезпеченням прав і свобод.

Необхідно відзначити, що адміністративний процес - це феномен, який у даний час ніким не заперечується, проте на його зміст існують різні погляди, які по-різному визначають його роль і значення у сфері захисту прав і свобод громадян. Поліція як суб'єкт виконавчої влади реалізує цілий комплекс адміністративних проваджень, що конструктивно є складовими частинами адміністративного процесу.

Серед адміністративних проваджень, що реалізуються поліцією, особливе місце належить адміністративно-юрисдикційним провадженням, які дають можливість поліцейським здійснювати забезпечення правопорядку, захист прав і свобод громадян. Потрібно відзначити, що відповідні провадження можуть досягти визначеної мети тільки в тому разі, якщо в ході їх реалізації будуть належним чином забезпечені матеріальні та процесуальні гарантії прав і свобод громадян. таке забезпечення має бути пріоритетом кожного поліцейського, який здійснює названу адміністративну діяльність поліції.

Необхідна база для цього закріплена у законі України «Про Національну поліцію», в якому визначається основний принцип, згідно з яким поліція призначена для захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян [3]. Одним з основних напрямів діяльності поліції є захист особи, суспільства, держави від протиправних посягань.

Досліджуючи зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції, потрібно відзначити, що в її конструкцію укладається провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також провадження щодо застосування різних заходів адміністративного примусу. Це основні адміністративні провадження, що визначають сутність цього напряму діяльності поліції.

Одними з найбільш змістовних адміністративних проваджень в діяльності поліції є провадження у справах про адміністративні правопорушення. законодавство про адміністративні правопорушення не може реалізовуватися у відриві від інших нормативно-правових актів різної галузевої приналежності. це зумовлено особливостями даного законодавства. Важливою обставиною є те, що поліція забезпечує захист різних прав і свобод громадян, які випливають з трудових, соціальних, фінансових правовідносин.

У напрямі реалізації законодавства про адміністративні правопорушення поліцією накопичений досвід роботи. Однак потрібно визнати, що далеко не на всіх етапах розвитку законодавства про адміністративні правопорушення пріоритетними були питання забезпечення прав і свобод громадян.

Адміністративно-юрисдикційні заходи практично протягом усього періоду розвитку дуже серйозно обмежували права та свободи громадян, адже вони стосувалися майнових і немайнових прав особи, щодо якої безпосередньо застосовувалися. Попри те, що засоби адміністративної юрисдикції ефективно розвивалися протягом багатьох років, держава досить активно прагнула до формування необхідних гарантій захисту прав і свобод громадян, щодо яких здійснювався відповідний державний вплив.

Такий підхід був викликаний формуванням між-народно-правових стандартів забезпечення прав і свобод людини, розвитком внутрішньої адміністративної політики, що стосувалася захисту прав і свобод громадян. Об'єктивно необхідно враховувати публічно-правові інтереси та розумно співвідносити з інтересами дотримання прав і свобод громадян, щодо яких застосовуються заходи адміністративного примусу, в тому числі адміністративно-процесуального характеру.

З огляду на означені доктринальні положення закріплюються базові положення у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) [3]. У Кодексі визначається, що завданнями законодавства про адміністративні правопорушення є захист особи, охорона прав і свобод людини та громадянина, охорона здоров'я громадян. Особа підлягає адміністративній відповідальності тільки за ті адміністративні правопорушення, щодо яких її встановлено.

Під час застосування заходів адміністративного примусу не допускаються рішення та дії (бездіяльність), що принижують людську гідність. Потрібно підкреслити, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв на час вчинення відповідного адміністративного правопорушення. Адміністративне покарання не може мати на меті приниження людської гідності фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. У справі забезпечення прав і свобод громадян важливою обставиною є, наприклад, припис про те, що шкода, заподіяна незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законодавством.

Перераховані положення є принципами, основними положеннями, які необхідно враховувати в діяльності поліції під час реалізації законодавства про адміністративні правопорушення. Цих положень потрібно дотримуватися під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення і під час застосування адміністративних покарань.

Такий закон, як Кодекс України про адміністративні правопорушення, та такий вид юридичної відповідальності, як адміністративна відповідальність, існують тільки в Україні та деяких державах пострадянського простору. У європейських країнах даного інституту адміністративної відповідальності немає.

Наприклад, в Німеччині подібні за предметом з Кодексом України про адміністративні правопорушення суспільні відносини регламентуються Законом Федеративної республіки Німеччина «Про порушення порядку», приписи якого досить серйозні та навіть репресивні, в зв'язку з чим цей Закон цілком обґрунтовано можна віднести радше до предмета регулювання кримінального права, ніж права адміністративного [5]. Подібний Закон «Про суспільний лад» існує у Великій Британії [6]. З огляду на це можливо було б поставити питання про розробку аналогічного закону в Україні. це вкладалося б у загальну концепцію охорони прав і свобод громадян у сфері громадського порядку.

Наведений європейський досвід цілком обґрунтований, оскільки від стану громадського порядку, атмосфери спокою та благоденства в громадських місцях залежить рівень безпеки окремої людини. Завдяки цьому створювалися б більш ефективні умови для функціонування низки соціальних і економічних інститутів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення та інститут адміністративної відповідальності виконує дуже істотну поліцейську функцію, однак надмірно високі адміністративні штрафи та нерозвинена система громадського благоустрою поступово перетворюють поліцейські заходи на засоби поповнення бюджетів різного рівня. Подібна ситуація виглядає дуже згубно для справи охорони громадського порядку та забезпечення публічної безпеки, для захисту прав і свобод громадян.

Адміністративна робота поліції в даному аспекті поступово перетворюється на діяльність фіскальну, об'єктивним вираженням якої стає кількість складених протоколів, накладених адміністративних штрафів, кількість коштів, які сплачуються до бюджетів різних рівнів. Дану тенденцію підтримати не можна, оскільки вона веде роботу поліції в дещо іншу площину, далеку від сфери охорони права та захисту прав і свобод громадян.

Адміністративна діяльність поліції та така її форма, як юрисдикційна діяльність, повинні бути спрямовані в правоохоронне русло.

Необхідно підкреслити, що основна мета поліцейської роботи повинна бути пов'язана з попередженням та припиненням правопорушень, забезпеченням належного рівня безпеки особи, формуванням необхідних умов для розвитку суспільства та господарської діяльності. Фіскальний та комерційний складники в діяльності поліції повинні бути повністю виключені, а основні зусилля поліції мають бути зосереджені на забезпеченні прав і свобод громадян.

Повертаючись до характеристики КУпАП, слід зазначити, що Кодекс максимально та комплексно закріплює інститут адміністративної відповідальності, тобто оптимально визначає систему матеріальних і процесуальних норм, що регулюють порядок застосування адміністративних покарань і заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Проте потенціал Кодексу України про адміністративні правопорушення в справі забезпечення прав і свобод громадян реалізується не в повному обсязі. Застосування адміністративного стягнення передбачають не всі правопорушення, а лише певне їх коло. Такі правопорушення мають характер адміністративних проступків, а санкція порушеної правової норми або норми, що забезпечує її належне виконання, має містити відповідне стягнення [7, с. 5-6].

Правозастосовна практика поліції, в ході якої реалізуються відповідні розділи КУпАП, сьогодні далеко не оптимальна, потрібно ще багато зробити, щоб максимально повно забезпечити дотримання прав і свобод як учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення, так і інших осіб, які прямо або побічно виявилися під дією зазначеного закону.

Попри всі заходи, що вживаються, поліцейські, як і раніше, порушують права та свободи громадян. зокрема, до найбільш типових і істотних прогалин у даній сфері належать такі порушення прав і свобод громадян, як залучення до адміністративної відповідальності за відсутності ознак і складу адміністративного правопорушення. Фіксуються порушення встановлених законом строків давності притягнення до адміністративної відповідальності. Відбувається складання протоколів, а також винесення постанов про адміністративне правопорушення без зазначення всіх необхідних відомостей. Крім того, не завжди роз'яснюються процесуальні права і обов'язки учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення тощо [8, с. 5-6].

До досить істотних порушень прав громадян в юрисдикційній діяльності поліції можна віднести невірну кваліфікацію низки адміністративних правопорушень, порушення процесуального порядку адміністративного затримання громадян, випадки необґрунтованого затримання без складання протоколів, перевищення встановлених законом строків адміністративного затримання. фіксуються випадки формального виконання поліцейськими повноважень щодо доведення вини залучених до адміністративної відповідальності осіб, з'ясування принципово значущих для вирішення конкретної справи обставин. Цікавим є те, що поліцейські рідко вдаються до опитування свідків, потерпілих, до медичного огляду в установленому порядку учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення на предмет сп'яніння.

Контрольно-наглядові та заходи з перевірки регулярно виявляють факти порушень при провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, це провадження, яке може здійснюватися без виклику та опитування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без роз'яснень процесуальних прав, без дослідження документів. нерідко розкриваються випадки ігнорування обставин, що виключають провадження у справі. трапляються випадки неналежного оформлення процесуальних актів, пов'язані з приховуванням процесуальних документів, неознайомленням з процесуальними документами учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення. На деякі подібні обставини зверталася увага в науковій літературі раніше [9].

Говорячи про інші проблеми означеного питання, необхідно сказати, що, як і раніше, виявляються випадки порушення підвідомчості при розгляді окремих категорій справ про адміністративні правопорушення, трапляється бездіяльність в питаннях виконання адміністративних покарань (зокрема, не реалізуються в повному обсязі передбачені законом заходи щодо реального стягнення накладених адміністративних штрафів). Не застосовуються передбачені законом засоби, які необхідні для виявлення причин адміністративних правопорушень.

Всі ці обставини знижують ефективність роботи поліції у відповідній сфері, призводять до порушення різних прав і свобод громадян або створюють для таких порушень досить сприятливе підґрунтя. Перераховані факти викликають об'єктивну необхідність вдосконалення правових і організаційних основ адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції. Необхідно якісно змінити критерії оцінки ефективності.

І.Є. Іванов наголошує на необхідності першочергового перейняття позитивного закордонного досвіду у сфері провадження в справах про проступки шляхом з'ясування та включення до КУпАП сукупності ключових засад діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції та процедур притягнення винних осіб до відповідальності, що побудовані з урахуванням забезпечення належних умов реалізації захисту особи під час застосування до неї заходів адміністративного примусу. Лише за таких умов діяльність суб'єктів публічної влади відповідатиме запитам суспільства щодо ефективного попередження проступків та протидії їм [10, с. 11].

Цілком назріла необхідність включення в КУпАП приписів, які б давали громадянам додаткові гарантії захисту їх прав, свобод і законних інтересів в провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Поліцейських відповідні приписи зобов'язували б забезпечувати необхідні процесуальні права всім особам, які зацікавлені в завершенні такого провадження.

Висновки

Компетенція Національної поліції в питаннях реалізації законодавства про адміністративні правопорушення різноманітна та змістовна. Дана обставина обумовлена історичними причинами та універсальністю роботи даної правоохоронної структури. Як показує практика, організація та здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення в поліції перебуває не на найвищому рівні. Саме організаційний складник в справі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції приховує низку реальних ризиків порушення прав і свобод громадян. Нині можна спостерігати позитивну тенденцію пом'якшення адміністративної політики, що виражається в наданні можливості суб'єкту юрисдикції застосовувати адміністративне покарання у випадках, передбачених КУпАП, нижче від межі, встановленої санкцією відповідної статті. Дану тенденцію необхідно підтримати та розширити діапазон застосування адміністративного покарання, зокрема у вигляді адміністративного штрафу нижче від найнижчої межі. Такий підхід буде певною мірою відповідати ідеї забезпечення прав і свобод у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, гуманізації адміністративної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Ковалів М.В., Єсімов С.С., Лозинський Ю.Р Правове регулювання правоохоронної діяльності : навчальний посібник. Львів : ЛьвДУВС, 2018. 323 с.

2. Додин Е.В. Доказывание в администртивно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. Киев : НИ и РИО КВШ МВД, 1985. 100 с.

3. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIM / Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст 379.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-Х / Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984, додаток до № 51. Ст. 1122.

5. Про порушення порядку : Закон Федеративної республіки Німеччина від 25.05.1968 р. URL: http://pravo.org.ua/files/ zarub_zakon/FRN.pdf (дата звернення 20.11.2019).

6. Hawke N., Parpworth N. Introduction to administrative law. London: Cavendish Publishing Limited, 1998. 283 р.

7. Єсімов С.С. Правові підстави застосування адміністративних стягнень. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Юридичні науки». 2013. № 1. С. 5-9.

8. Туз Н.Д. Прогалини законодавчої бази як чинник неефективної діяльності патрульної поліції України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «Юридична». 2018. № 1. С. 189-197.

9. Ковалів М.В. Основи управління в органах внутрішніх справ України : навчально-практичний посібник. Львів : Львівський державний університет внутр. справ, 2010. 340 с.

10. Іванов І.Є. Адміністративно-правові засади провадження в справах про проступки : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя, 2019

Размещено на Allbest.ru