Проблеми реалізації інституту корпоративної соціальної відповідальності суб’єктами господарювання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми реалізації інституту корпоративної соціальної відповідальності суб'єктами господарювання в Україні

Полосенко К.В.,

студентка юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Дана стаття розкриває сутність поняття «корпоративна соціальна відповідальність», основні складники цієї відповідальності. Досліджено основні напрями дії, інструменти, переваги, недоліки та перешкоди використання корпоративної соціальної відповідальності вітчизняними суб'єктами господарювання. Також проаналізовано правове забезпечення концепції корпоративної соціальної відповідальності, проблему становлення ідеї корпоративної соціальної відповідальності, перспективи її розвитку в сучасних умовах в Україні, зокрема діяльність національних виробників на міжнародному ринку, зростання числа іноземних інвестицій, посилення вимог споживачів стосовно діяльності підприємств та їх впливу на суспільство і навколишнє природне середовище, військові дії на території України, оскільки саме це визначає те, якою надалі буде модель співіснування бізнесу та зацікавлених осіб, стан конкуренції на ринку. Крім того, окреслено динаміку здійснення державного управління у цій сфері, перспективи імплементації принципів корпоративної соціальної відповідальності та міжнародних вимог в національне законодавство, які породжені євроінтеграційними процесами України, та проблеми впровадження корпоративної соціальної відповідальності національних компаній в умовах відсутності стимулів з боку держави та підтримки додаткових добровільних ініціатив бізнесу. Оскільки дане явище має міжнародний характер, то представлено сучасний стан соціальної відповідальності бізнесу, практика її реалізації в Україні та зарубіжний досвід державного регулювання і застосування її біз- нес-структурами. Розглянуто питання, пов'язані із стимулюванням і регулюванням політики корпоративної соціальної відповідальності на прикладі Великобританії, Бельгії, Франції, Естонії, Словенії, тобто тих країн, які використовують системний підхід в розвитку корпоративної соціальної відповідальності. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до процесу слідування корпоративній соціальній відповідальності згідно з міжнародними стандартами. Розглянуто Директиву 2014/95/EU та Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС. Приділено увагу пропозиціям щодо розвитку корпоративної соціальної відповідальності в Україні, в тому числі питанню державної підтримки корпоративної соціальної відповідальності та звітності зі сталого розвитку згідно з проєктом GRI за такими пунктами: економіка, екологія, соціальна політика.

Ключові слова: корпоративна соціальна відповідальність, стратегія сталого розвитку, державне управління, національне законодавство, міжнародні стандарти.

PROBLEMS OF REALIZATION OF CORPORATE SOCIAL RESPONSIBILITY BY BUSINESS ENTITIES IN UKRAINE

This article reveals the essence of the concept “corporate social responsibility”, its main components. The basic directions of influence, tools, advantages, disadvantages and obstacles of using corporate social responsibility by domestic entities are investigated. Also the legal framework of corporate social responsibility, the problems of the formation of the idea of corporate social responsibility, prospects of its development in modern conditions in Ukraine as follows: the activities of national producers in the international market, the increase in foreign investments, strengthening of requirements of consumers concerning the activities of enterprises and their impact on society and the environment, the military actions on the territory of Ukraine are analyzed, because it determines the type the future model of coexistence of business and stakeholders, the state of competition in market. In addition, the dynamics of public administration in this area, prospects of implementation of corporate social responsibility principles and international requirements in national legislation, that are generated Ukraine's European integration processes and problems of implementation of corporate social responsibility by national companies in the absence of government incentives and support of additional voluntary business initiatives are outlined. This phenomenon is international that is why the current state of corporate social responsibility, the practice of its implementation in Ukraine and foreign experience of state regulation and its application by business structures are presented, namely issues related to promotion and regulation of corporate social responsibility policy were explored by the case of Great Britain, Belgium, France, Estonia, Slovenia, indeed, those countries that use a systematic approach to corporate social responsibility development. The need for a comprehensive approach to the corporate social responsibility process in accordance with international standards is substantiated. Directive 2017/95/EU and Ukraine-European Union Association Agreement have been considered. The proposals on the development of corporate social responsibility in Ukraine, including the issue of government support for corporate social responsibility and reporting on sustainable development under the GRI project on the following topics: economy, ecology, social policy were addressed.

Key words: corporate social responsibility, sustainable development strategy, public administration, national legislation, international standards.

Постановка проблеми

Однією з актуальних тем у сфері діяльності підприємств є соціалізація бізнесу, що вимагає від держави нормативного забезпечення концепції корпоративної соціальної відповідальності (далі - КСВ) українських компаній за умови адаптації наявних світових розробок до умов сучасної економіки.

Аналіз досліджень та публікацій

корпоративна соціальна відповідальність господарювання

Категорія «корпоративна соціальна відповідальність» має міждисциплінарний характер, а тому є предметом численних досліджень як вче- них-економістів, так і вчених-правників. Свої роботи темі КСВ присвятили Н.І. Гражевська, М.М. Дєліні, В.А. Євту- шенко, А.М. Колот, А.В. Мостепанюк Е.В. Пахуча, К.І. Ткач, Т.П. Шевченко, О.В. Шевченко. Увагу законодавчому забез-печенню та державному регулюванню корпоративної соціальної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності саме в Україні приділяли такі вчені: Є.В. Коваленко, І.В. Лукач, В.С. Щербина.

Мета роботи - виявити основні проблеми впровадження КСВ в Україні, визначити шляхи їх вирішення, дослідити особливості та тенденції розвитку корпоративної соціальної відповідальності бізнесу в Україні на сучасному етапі розвитку, практику її використання національними та зарубіжними компаніями, проаналізувати досвід регулювання полі-тики КСВ в інших країнах.

Виклад основного матеріалу

Актуальною наразі є проблема сталого економічного розвитку, а тому одним із шляхів її вирішення є практика впроваджування і здійснення ідеї корпоративної соціальної відповідальності. Поштовхом до реалізації даного інституту національними суб'єктами підприємницької діяльності є прийняття Директиви 2014/95/Еи, підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, якою повинні бути гармонізовані документи, та здійснення КСВ іноземними компаніями на території України, адже їх діяльність підпорядковується міжнародним вимогам і стандартам.

Узагальнюючи здобутки вчених, які працювали у цій сфері, визначити КСВ можна як імплементований у корпоративне управління певний тип соціальних зобов'язань, які є переважно добровільними, перед працівниками, партнерами, інститутами громадянського суспільства [1, с. 6].

Вона включає три складники: 1) економічна діяль-ність - максимізація прибутку; 2) правова відповідаль-ність - виконання і дотримання законів; 3) етична відповідальність - реалізація діяльності відповідно до суспільних очікувань і моральних принципів [2, с. 78].

Однією з проблем є неоднозначність підходів до поняття та змісту корпоративної соціальної відповідальності, оскільки єдиного визначення немає, а всі наявні окреслюють різні сторони діяльності підприємства і доповнюють одне одного.

Вчені вживають такі поняття замість поняття «корпоративна соціальна відповідальність», відомого ще як CSR - corporate social responsibility: «соціально відповідальний бізнес», «ефективний бізнес», «соціальна відповідальність».

Також неоднозначність є і щодо питання добровільності чи обов'язковості КСВ для суб'єктів господарювання. На практиці є дві групи держав: 1) де КСВ інтегрована у державну політику (Данія, Франція, Швеція); 2) де КСВ є лише прерогативою компаній (Греція, Словенія).

В аспекті добровільності свої дослідження проводить Г. Боуен. У монографії «Соціальна відповідальність бізнесмена» він трактує відповідальність як обов'язок бізнесмена проводити таку політику, приймати такі рішення та наслідувати такі напрями діяльності, які є бажаними та цінними для суспільства в цілому [3, с. 4].

Подібного підходу дотримується і Економічна рада з питань стабільного розвитку соціальної відповідальності бізнесу як постійної вимоги до бізнесу діяти в межах етичних норм та забезпечувати економічне зростання, у тому числі шляхом покращення стандартів життя працівників та їх сімей тією самою мірою, що і покращення життєвих стандартів для мешканців свого регіону та суспільства загалом [4, с. 47].

Добровільна діяльність компанії - перевищення визначених в законодавстві вимог до роботи підприємства. Прихильниками є і К. Девіс, О. Пасхавер, ГА. Місько, І.В. Лукач, Н.В. Водницька, О.М. Полінкевич, В.П. Лещук.

Компромісом наразі може бути, як зазначає Європейська комісія, необхідність здійснювати мікс політики добровільності і регуляції за допомогою м'яких форм регулювання і мотивації до визначених законодавством жорстких вимог, тобто держава виступає як законодавець, орган контролю і як партнер [5, с. 14].

Далі КСВ розглядається як реалізація соціальної функції держави. Зокрема, одні вчені вважають, що таку функцію повинна здійснювати лише держава, тому і делегувати частину її реалізації приватному сектору вона не може, а від нього вимагається лише дотримання законодавчо встановлених вимог до діяльності (держава - соціальний захист, бізнес-компанії - одержання прибутку). КСВ повинна розглядатися як моральний, добровільний прояв соціального піклування про суспільство і довкілля у вигляді періодичних пожертв [6, с. 123].

Інші вчені з схиляються до думки, що сучасні реалії вимагають перебирання на себе бізнесом частини обов'язків від держави щодо забезпечення добробуту в країні. Практика КСВ дозволяє успішно вирішувати проблеми соціального спрямування, зменшуючи фінансове навантаження на державний бюджет та водночас заохочуючи відповідні ініціативи з боку бізнесу. Крім того, останніми роками сталася певна переорієнтація настроїв населення, воно очікує на благодійну допомогу спочатку від комерційних структур, а потім вже від держави [7, с. 13].

Це все породжує у суб'єктів господарської діяльності неоднозначність розуміння КСВ, точніше її неправильне трактування. Серед вітчизняних підприємців є стереотипи щодо соціальних заходів. Їх розглядають як додатково витрачені фінансові, матеріальні ресурси, які не приносять явного результату, а тільки спричиняють підвищення цін на товари та знижують конкурентоспроможність фірми. Також підприємці вважають, що здійснені ними соціальні заходи будуть розцінені як форма відмивання коштів, що приверне увагу податкових органів і стане підставою для позачергових перевірок. Причиною цьому є те, що результат від соціальних заходів неможливо виміряти, а ефект від їх здійснення є три-валим. Внаслідок цього деякі організації України обмежуються формальним декларуванням використання КСВ, що поширено, зокрема, серед банків [8, с. 135].

Існує також міф про те, що тільки великі й потужні компанії або філії міжнародних компаній в Україні, такі як «Майкрософт Україна», «Нестле Україна», «Київстар», можуть реалізовувати корпоративну соціальну відповідальність, а пріоритетами таких компаній є світові стандарти. Зазначимо, що на початку свого розвитку КСВ розглядалася як специфіка організації та управління глобальних корпорацій. Проте сьогодні існують стандартні технології управління КСВ, які впроваджуються і в середніх, і в малих підприємствах [7, с. 14].

Реалізація корпоративної політики забезпечується створенням або ж спеціальних підрозділів, які займаються впровадженням КСВ, або ж посади віцепрезидента з КСВ, спеціальної посади (спеціальні КСВ-менеджери), впровадженням внутрішньоорганізаційних документів (кодекси корпоративної культури, розроблення системи публікації соціальних звітів).

Однією, хто з перших продемонстрував прихильність до принципів КСВ, є британська компанія “Shell”, японські великі компанії. В Україні ж не так багато підприємств, у яких є спеціально виокремлені підрозділи, які б займалися питаннями КСВ. Крім того, у нас досі не сформований механізм контролю за здійсненням соціальних заходів.

Зарубіжні підприємства давно вже усвідомили дійсний ефект від впровадження елементів КСВ у свою діяльність. Проаналізувавши свої показники, підприємства різних галузей економіки побачили, що наявна сильна кореляція між прибутковістю і соціальною активністю. Тобто соціальні показники впливають на репутацію компанії вдвічі більше, ніж економічні. Тому КСВ є вигідною не тільки для держави і суспільства, а й для самих бізнес-структур.

Що стосується напрямів, то донедавна соціально відповідальна політика суб'єктів господарювання зводилась винятково до благодійництва. Проте зараз розширилося коло її сфер: 1) трудові відносини; 2) дотримання фінансового, трудового, природоохоронного законодавства; 3) забезпечення внеску у розвиток суспільства; 4) політика відповідальності за якість продукції та надійність послуг для споживачів; 5) захист навколишнього природного середовища; 6) побудова добросовісних і чесних стосунків з усіма партнерами, дотримання етичних норм в діловій практиці [9, с. 119].

В Україні цей рух лише набирає обертів, але однією з основних причин обмеженого поширення та гальмування впровадження корпоративної соціальної відповідальності є недостатнє законодавче забезпечення заохочення підприємництва до виконання соціально відповідальної поведінки та недосконала й нерозвинута виконавча підтримка. В Україні немає органу влади, який займався б сферою розвитку КСВ. Це погіршує конкурентну перевагу вітчизняних компаній на зовнішніх ринках.

Питання стимулювання до участі комерційних організацій у вирішенні пріоритетних проблем населених пунктів нині комплексно не розглядаються ні на місцевому, ні на державному рівні, тому відносини стимулювання органами місцевого самоврядування участі бізнес-структур у здійсненні соціальної політики складаються непослідовно і хаотично.

Ідея корпоративної соціальної відповідальності в Україні взяла свій початок з Глобального договору ООН (2005 р.), до якого залучені великі міжнародні й українські середні та малі підприємства, який визначає принципи і завдання КСВ у сфері прав людини, трудових відносин, довкілля та протидії корупції. Створена експертна організація з КСВ - Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності в Україні», а також Рада Глобального Договору ООН в Україні. 2010 року прийнято Міжнародний стандарт КО 26000 «Керівництво з КСВ», що розкриває сутність та рекомендації стосовно практик і принципів КСВ. Протягом 2011-2012 рр. запроваджено Центром «Розвиток КСВ в Україні» Індекс прозорості та підзвітності, прийнято документ, що містить стандарти КСВ, - «Принципи корпоративного управління ОЕСР». У 2013 р. була спроба розробити Концепцію Національної стратегії сприяння соціальній від-повідальності бізнесу в Україні. Після приєднання України до Декларації ОЕСР щодо принципів міжнародного інвестування та діяльності транснаціональних компаній з'явився Національний Контактний пункт.

З 1 січня 2018 року набрала чинності Директива ЄС про розкриття нефінансових показників у звітах, яка є обов'язковою для компаній з обігом коштів понад 40 млн євро на рік та кількістю працівників більше 500 осіб. Під цю категорію підпадають українські компанії, які співпрацюють з Європою, а також ті, які там зареєстровані, хоча і працюють на території України.

Нині на стадії розробки перебуває розпорядження Кабінету Міністрів України про схвалення Концепції реалізації державної політики в сфері сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2030 року.

Наразі з огляду на євроінтеграцію та бажання українських компаній вийти на міжнародний ринок необхідно дотримуватися директив, регламентів, резолюцій, які були підготовлені Єврокомісією та Європейською Радою, стандартів неурядових організацій. Але фактором, на який слід звернути увагу, є те, що згідно з результатами опитування Центром «Розвиток КСВ» станом на 2018 рік відбулися значні зрушення у взаємовідносинах держави, бізнесу та суспільства під впливом революційних подій 2013 року, бойових дій на Сході України, адже активізувалася благодійна діяльність приватних компаній (30% опитуваних реалізують політику КСВ через допомогу воїнам АТО, здійснюють допомогу постраждалим від бойових дій та відновлення зруйнованих міст (компанії “ипіСі^і&апк”, «МТС Україна», «Приват Банк»), хоча жоден з міжнародних стандартів КСВ не містить пункту про захист власної країни в період військових дій). Отже, зовнішні обставини відкорегували спрямування благодійних бюджетів великого бізнесу, а для малого і середнього вони стали мотивом уперше долучитися до суспільно корисних дій. Можна вважати, що створилася унікальна модель в Україні, яка не тільки базується на міжнародних принципах, стандартах, а й враховує власні умови [10, с. 322]. Прискорити та полегшити процес впровадження технологій та розвитку інституційних форм КСВ в Україні зможе дослідження позитивного зарубіжного досвіду. Прикладом активної ролі держави у просуванні КСВ може бути Вели-кобританія, де КСВ стала самостійною сферою державного управління і координується центральним урядом (існує окрема посада Міністра з КСВ). Крім того, здійснюється підтримка інноваційних підходів, визначається мінімальний рівень КСВ, уже впроваджено КСВ в систему державних закупівель, діють податкові пільги на інвестиції в соціальну сферу.

Бельгія також прийняла спеціальне законодавство щодо регулювання і просування КСВ. У цій державі створено документи «Рекомендаційна база: корпоративна соціальна відповідальність у Бельгії», Кодекс корпоративного управління.

У Франції регулювання КСВ виділяється також в окремий напрям. 2001 року прийнято Закон «Про нове економічне регулювання», що передбачає обов'язкову і детальну корпоративну нефінансову звітність за відсутності санкції за її не розкриття. 2003 року було прийнято Національну стратегію сталого розвитку, метою якої є формування добровільних зобов'язань великого бізнесу.

В Естонії політка КСВ перебуває на етапі розвитку, а тому регулювання здійснюється через базові закони різних галузей - трудової, фінансової, захисту довкілля, торгової. Також тут застосовуються податкові пільги.

Подібний підхід існує і в Словенії, де КСВ присутня в нормативно-правових актах різного спрямування. Однак у 2005 році було ухвалено Закон «Про комерційні компанії», де передбачено обов'язкову звітність з питань спричинення шкоди довкіллю і дотримання прав працівників. Цим законом створено спеціальний проєкт про інформування громадськості «КСВ - ключ до розумної реальності для малого і середнього бізнесу» [5, с. 16-18].

Що стосується українського законодавства у сфері господарювання, яке містить певні прояви КСВ, то у нас є такі нормативні документи: Конституція України (ст 13: «Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки.»); Господарський кодекс України (у ст. 19 визначено, які сфери контролюються державою, а у ст. 69 визначено поняття «соціальна діяльність підприємства» через сукупність соціальних зобов'язань); Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (у ст. 48 передбачено податкові пільги підприємствам, які використовують альтернативні джерела енергії та вживають інших заходів щодо охорони довкілля); Податковий кодекс України (у ст. 170 ідеться про благодійну допомогу); Закон України «Про державно-приватне партнерство»; Закон України «Про кооперацію». Також існує зареєстрований 23 квітня 2015 р. проєкт закону «Про соціальні підприємства», аналіз недоліків якого детально здійснила І.В. Лукач у своїй роботі [11, с. 71-72].

Висновки

Отже, попри те, що таки існує позитивний практичний досвід деяких національних підприємств у сфері реалізації КСВ, розвиток її в Україні зазнає впливу таких негативних факторів: нерозуміння сутності та важливості впровадження принципів соціально відповідальної поведінки, відсутність державної підтримки та стимулів. Аналіз практики використання політики КСВ у інших країнах дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації для розробки та реалізації дієвої державної політики у сфері господарювання:

- сформувати відповідне законодавство у сфері КСВ, яке б визначало правові межі соціально відповідальної поведінки підприємств та інституційне забезпечення корпоративної соціальної відповідальності, передбачити преференції, субсидії (наприклад, регіональні преференції у вигляді піль-гового землевідведення, пріоритетність під час ліцензування, врахування КСВ під час відбору підприємств для виконання державних замовлень, пільгові кредити), у компаніях запровадити окрему посаду з КСВ;

- прийняти регіональне законодавство про благодійництво;

- для малих і середніх підприємств закріпити обов'язкове складання планів соціальних заходів;

- вдосконалити податкове законодавство, тобто прийняти відповідні положення щодо податкових пільг для компаній, які запроваджують КСВ та публікують корпоративну соціальну звітність на основі європейських стандартів (наприклад, GRI G4, що включає 5 таких складників у звіті: бачення і стратегія, профіль організації, управління, індекс GRI, показники діяльності (за таким стандартом готує звіти компанія «ДТЕК»).

- підготувати рекомендації для суб'єктів господарювання щодо типової структури та показників нефінансового звіту, створити спеціальні структурні підрозділи з надання допомоги в підготовці нефінансових звітів.

- оптимізувати механізм контролю цільового використання коштів, моніторингу та запровадити методики оцінювання результатів здійснення КСВ.

Отже, на базі проведеного дослідження закордонної практики та вітчизняного досвіду КСВ є одним з найважливіших чинників економічного розвитку підприємств, що сприяє не лише покращенню їхнього іміджу, а надає основну перевагу для зовнішньоекономічної діяльності та посилення позицій у міжнародному співтоваристві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Колот А.М. Корпоративна соціальна відповідальність і проблеми її сприйняття суспільством. Наукова періодика КНЕУ: соціально- трудові відносини: теорія та практика. 2013. С. 6-15.

2. Євтушенко В.А., Шевченко Т.П. Феномен соціальної відповідальності у підвищенні стійкості корпорацій на національному та між-народному рівнях. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2014. Вип. 118 (2). С. 76-84.

3. Ткач К.І. Еволюційні аспекти формування суті корпоративної соціальної відповідальності. Економіка, управління, фінанси: теорія та практика : матеріали між нар. наук.-практ. конф.,13-14 грудня 2013 р. Херсон : Видавничий дім «Гельветика». 2013. С. 63-66.

4. Пахуча Е.В. Проблеми формування соціальної відповідальності бізнесу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Міжнародні економічні відносини та світове господарство». 2016. Вип. 8 (2). С. 46-49.

5. Шевченко О.В. Регулювання політики корпоративної соціальної відповідальності: практика країн-членів Європейського Союзу. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2014. Вип. 122 (Частина І). С. 12-21.

6. Пахуча Е.В. Сутність категорії «соціальна відповідальність» у контексті трансформації аграрного сектора. Agricuktural and resource economics: international scientific e-journal. 2016. Vol. 2 № 3. С.118-128.

7. Гражевська Н.І., Мостепанюк А.В. Розвиток корпоративної соціальної відповідальності в умовах загострення глобальних проблем сучасності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». 2015. Вип. 12. С. 12-17.

8. Коваленко Є.В. Розвиток корпоративної соціальної відповідальності в Україні. Глобальні та національні проблеми Економіки. 2016. Вип. 9. С. 134-139.

9. Дєліні М.М. Напрями підвищення корпоративної соціальної відповідальності українського бізнесу. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні Науки». 2015. Вип. 15 (1). С. 118-122.

10. Брехаря С.Г Етапи становлення корпоративно-соціальної відповідальності українського бізнесу. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2016. Вип. 5-6. С. 312-326.

11. Лукач І.В. Корпоративна соціальна відповідальність як основа розвитку сучасного корпоративного права. Право і суспільство. № 5. С. 67-73.

Размещено на Allbest.ru