Криміналістичний аналіз способів учинення підкупу виборців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криміналістичний аналіз способів учинення підкупу виборців

Кубарєва О.В.,

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ

З'ясовано, що законодавець розрізняє два види підкупу залежно від того, кому спрямовано надання неправомірної вигоди, і встановлює різні види відповідальності за його вчинення: 1) прямий підкуп - це безпосереднє надання матеріальної вигоди виборцю (гроші, товари, послуги тощо); 2) непрямий підкуп, коли вигода надається підприємству, установі чи організації. У статті пропонується сфокусувати увагу на способах саме прямого підкупу виборців. криміналістичний судовий підкуп

Запропоновано власне бачення структури способу підкупу виборців, яка передбачає складний алгоритм послідовних дій, що базується на відносинах підпорядкування й координації між її учасниками, і поетапно включає дії з пошуку потенційних виборців, які готові "продавати" свої голоси в обмін на отримання матеріальної вигоди, та передавання неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією виборчого права. З'ясовано, що факти підкупу виборців ретельно приховуються зацікавленими особами. З метою маскування ознак цього кримінального правопорушення використовують можливості мережі Інтернет, банківські платіжні системи, які приваблюють відносною легкістю розрахунків і можливістю швидкого й безперешкодного переведення коштів.

У статті детально досліджено технологію підкупу виборців, відому під назвою "сітка підкупу". Визначено, що "сітка підкупу" ґрунтується на принципах субординації й координації та являє собою системну й скоординовану роботу щодо побудови піраміди фінансово зацікавлених осіб (агітаторів), яка відповідно забезпечує голосування сотні й тисячі осіб (виборців) на платній основі за одного з кандидатів на виборну посаду.

Ключові слова: вибори, виборчий процес, голосування, злочинна діяльність, механізм учинення злочину, підкуп виборців, спосіб учинення злочину.

FORENSIC ANALYSIS OF THE METHODS OF COMMITTING BRIBERY OF VOTERS

In scientific article on the basis of the study of the investigative and the judicial practice the author analyzes the methods of bribery of voters during electoral processes with the aim of forming forensic knowledge about this type of crime, which can be used in criminal proceedings.

The author has formulated his own scientific approach to determining the content of this element of the forensic characteristic of the crime. The author defines method to commit bribery of voters as a structured system of interrelated activities aimed at obstructing the free formation and expression of voters thinks by buying their votes to influence actual results of elections.

It is established that the legislator distinguishes between two types of bribery of voters and defines different types of responsibility for committing: direct - is a direct provision of material benefits to the voter (money, goods, services, etc.); indirect - benefits to an enterprise, institution or organization. The article deals with the methods of direct bribery of voters.

We propose our own vision of the structure of method of voter bribery, which involves a complex sequential algorithm based on subordination relations and coordination between its participants, and gradually includes actions to: find potential voters who are willing to "sell" their votes in exchange for material gain; the transfer of any wrongful benefit for committing or failing to take any action related to the direct exercise of the right to vote. It is found that the facts of voter bribery are carefully concealed by interested persons. In order to mask the signs of this criminal offense, they use the capabilities of the Internet, bank payment systems, which attract by relative ease of payments and the ability to transfer funds quickly and without interruption.

The article explores the technology of voter bribery known as the "bribe network". It is determined that the "bribe network" is based on the principles of subordination and represents systematic and coordinated work on the construction of a pyramid of financially interested persons (agitators), which, accordingly, provides for the voting of hundreds and thousands of persons (voters) on a paid basis for one of the candidates to elected post.

Key words: elections, election process, voting, criminal activity, mechanism of committing a crime, bribery of voters, method of committing a crime.

Постановка проблеми. Злочинна діяльність продовжує інтегруватися до електоральних процесів і є одним із чинників, що призводять до нівелювання демократії в країні. Крім того злочинність показує свою здатність рефлек- сувати на вдосконалення виборчої системи й модернізацію виборчих процедур шляхом пошуку нових способів, форм і методів втручання у виборчий процес. Як показує практика проведення виборів в Україні на різних рівнях, основою всіх найвпливовіших і масштабних технологій, направлених на фальсифікацію результатів голосування, був і залишається підкуп, який, починаючи з підкупу кандидата з метою схиляння його до відмови від балотування й закінчуючи підкупом виборців, пронизує всі етапи виборчого процесу.

Офіційна статистика не дає об'єктивного уявлення про масштаби злочинності в цій сфері та її загальний рівень. Слідча практика під час чергових виборів фіксує випадки масового підкупу виборців на користь певного кандидата на виборну посаду. Водночас судова практика, на жаль, свідчить про поодинокі випадки притягнення осіб до кримінальної відповідальності за вчинення аналізованих кримінальних правопорушень. З цієї тези випливає, що значна частина злочинців залишається поза межами кримінально-правового впливу.

Класичний підкуп виборців уже став традицією під час чергових виборів. Разом із тим останні президентські й парламентські вибори засвідчили більш активне використання новітніх форм підкупу, зокрема з використанням сучасних комунікаційних технологій, а саме соціальних мереж, месенджерів й Інтернету загалом.

У положеннях кримінального законодавства України визначено такі дії як злочин, передбачений ст. 160 Кримінального кодексу України. Законодавець залежно від того, кому спрямовано надання неправомірної вигоди, розрізняє два види підкупу й установлює різні види відповідальності за його вчинення: 1) прямий - це безпосереднє надання матеріальної вигоди виборцю (гроші, товари, послуги тощо); 2) непрямий - коли вигода надається підприємству, установі чи організації.

Мета статті. Для цілей дослідження пропонується сфокусувати увагу на способах саме прямого підкупу виборців, оскільки їх масове застосування під час виборчих процесів обумовлює потребу формування системних криміналістичних знань про аналізовані кримінальні правопорушення, які можуть використовуватися в кримінальному провадженні.

Аналіз останніх статей і публікацій. У контексті досліджуваного питання, на нашу думку, доцільно назвати публікації науковців, у яких розглянуто окремі кримінально-правові аспекти протидії кримінальним правопорушенням, пов'язаним з підкупом виборців. Цю проблему вивчали П.П. Андрушко, І.Г Антіпов, Д.О. Колодін, М.І. Мельник, С.А. Мягков, Н.М. Парасюк, М.І. Хавронюк, О.Ю. Юрченко, С.В. Якимова та інші.

Наукові дослідження щодо криміналістичної характеристики підкупу виборців майже відсутні, натомість ця проблематика активно висвітлюється в засобах масової інформації й глобальній мережі Інтернет, а також публікаціях, аналітичних звітах громадських об'єднань ("Опора", Комітет виборців України та інші).

Виклад основного матеріалу. Центральний момент у генезисі злочинної поведінки, як слушно зазначає І.І. Гора, - спосіб. Саме спосіб учинення злочину є тією головною якісною характеристикою діяльності злочинця, яка найтісніше взаємопов'язана з властивостями інших елементів злочинної події [1, с. 36]. С.М. Зав'ялов, розглядаючи спосіб учинення злочину як елемент злочинної діяльності, зазначає, що спосіб учинення злочину - не просто сума або якийсь комплекс поведінкових актів, а цілісна структура поведінки, що є певною системою. Як і будь-яка система, що має певну структуру, спосіб учинення злочину утворюється з взаємопов'язаних елементів, актів поведінки, спрямованих на підготовку, вчинення й приховування злочину. Ці акти поведінки (дії, операції, прийоми) сполучаються за певною ієрархією й субординацією як частини цілеспрямованої вольової діяльності [2, с. 7].

Поділяючи погляди науковців, зазначимо, що спосіб учинення підкупу виборців, на наше переконання, охоплює структуровану систему взаємопов'язаних дій, направлених на перешкоджання вільного формування й вираження думок виборців шляхом скуповування їхніх голосів з метою впливу на фактичні результати волевиявлення громадян.

- пошук потенційних виборців, які готові "продавати" свої голоси в обмін на отримання матеріальної вигоди;

- передавання неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією виборчого права.

Розкриваючи зміст пошуку виборців з метою підкупу, слід зазначити, що практика фіксує використання певних схем.

Схема 1 передбачає пошук виборців через активних членів суспільства, які обізнані щодо жителів певної місцевості й користуються довірою в певному суспільному середовищі. Таких осіб підшукують серед соціально незабезпечених верств населення, які у зв'язку з тяжким матеріальним становищем погоджуються на пропозицію таким чином заробити трохи грошей, - у студентському середовищі, серед осіб похилого віку (пенсіонерів), осіб, що перебувають у відпустці з догляду за дитиною, у сільській місцевості тощо. І така особа-посередник безпосередньо буде комунікувати з виборцями, здійснюючи пропозиції, обіцянки й надання останнім неправомірної вигоди за голосування на користь потрібного кандидата (політичної партії).

Такий спосіб підкупу, на думку О. Айвазовської, є під- килимною технологією, яка ніколи не виходить назовні. Тому що підкуп здійснюється не публічно, а серед малих соціальних груп. Тобто малих груп, які працюють разом, які є родичами, друзями, знайомими. Тобто особи, які в разі виникнення ситуації, коли до них прийдуть з правоохоронних органів збирати інформацію про те, хто пропонував купити, ніколи не здадуть свою близьку людину - людину, з якою навчаються, працюють, живуть чи мають тривалий досвід спілкування [3].

Схема 2 з метою залучення якомога більшої кількості виборців здійснюється шляхом:

- віртуальної передвиборчої торгівлі в інтернет-мережі через програми ^Ьег, WhatsApp;

- застосування анонімних телефонних дзвінків з пропозицією отримання неправомірної вигоди в обмін на голосування за одного з кандидатів на виборну посаду;

- розповсюдження листівок з обіцянкою надання неправомірної вигоди (наприклад, списати борги за комунальні послуги в разі голосування за одного з кандидатів тощо).

Переконавши виборців в один із наведених способів змінити своє волевиявлення на виборах, злочинці, як правило, передають виборцю неправомірну вигоду у вигляді так званих "продуктових наборів", конвертів з певною сумою грошей, переказують кошти на банківську картку у два (або більше) етапи:

1) напередодні голосування, за 1-2 дні або в день виборів віддають частину матеріальної винагороди;

2) після здійснення волевиявлення й пред'явлення доказу щодо голосування на користь бажаного кандидата віддають решту грошей. Таким доказом, як правило, є фотофіксація за допомогою засобів мобільного зв'язку паспорта й виборчого бюлетеня з позначкою проти номера кандидата, що пересилається за допомогою месенджерів.

Окремої уваги заслуговують факти ретельного приховування підкупу виборців зацікавленими особами. Останніми роками з метою маскування ознак цього кримінального правопорушення використовуються можливості мережі Інтернет. Нерідко правопорушники обирають банківські платіжні системи, які приваблюють відносною легкістю розрахунків і можливістю швидкого й безперешкодного переведення коштів.

Поширеними є також ситуації, коли підкуп виборців приховують видимістю цивільно-правових угод. Інколи з виборцем, чий голос мають намір купити, "укладають" "договори", "угоди" з зазначенням паспортних даних і підписів виборців або навіть відбирають розписки про зобов'язання проголосувати за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії.

Практиці відомі такі завуальовані способи підкупу виборців, як укладання між ними й конкретним кандидатом на виборну посаду так званої "Угоди про підтримку програми кандидата", підписання виборцями "Листа громадської підтримки кандидата", в бланках яких кожен виборець вписує свої прізвище, ім'я та по батькові, зазначає домашню адресу й підписується в тому, що він готовий голосувати за зазначеного в угоді чи листі кандидата. Одночасно з підписанням такого "документа" виборець отримує так звану "соціальну картку" з певною сумою, яку можна отримати в банкоматі через 10 днів після підведення результатів виборів. Це може бути також пластикова картка для отримання знижок на придбання товарів в певному магазині - знову ж таки після виборів. Як правило, зазначені картки надаються виборцю не безпосередньо від відповідного кандидата, а створеними спеціально для цього "благодійними фондами". Наприклад, на місцевих виборах 2015 р. у Луганській області з метою підкупу використовувалася "соціальна картка" Благодійного фонду "Наш Край" [4, с. 98].

Останніми роками типовою стає найбільш небезпечна масштабна технологія підкупу виборців, що відома під назвою "сітка підкупу". "Сітка" як технологія підкупу виборців з'явилась у 2015 р. під час парламентських виборів і передбачала піраміду фінансово мотивованих агітаторів, які самі голосують за кандидата й залучають до голосування за нього інших виборців на платній основі [5].

"Сітка підкупу" ґрунтується на принципах субординації й підпорядкування та являє собою системну й скоординовану роботу з побудови піраміди фінансово зацікавлених осіб (агітаторів), яка забезпечує голосування сотні й тисячі осіб (виборців) на платній основі за одного з кандидатів на виборну посаду. Небезпека такої розгалуженої схеми підкупу полягає в тому, що ця організована система здійснює тотальне скуповування голосів виборців, чим суттєво впливає на реальну картину результатів реалізації активного виборчого права.

Така розгалужена мережа підкупу передбачає складний алгоритм послідовних дій.

По-перше, відбувається процес підготовки незаконної технології підкупу виборців, що зазвичай починається ще до офіційного старту виборчого процесу й передбачає створення злочинної організації, керівник якої з метою реалізації масштабного підкупу виборців у регіонах України створює мережу за принципом "піраміди": керівник штабу виборчого округу - керівник сектору - старший виборчої дільниці - спостерігач - агітатор - прихильник (фактично виборець) [6]. Керівник злочинної організації, контролює діяльність з підкупу виборців, а всі інші учасники злочинної організації відповідно до свого напряму роботи (проведення агітації, формування списків виборців, розподіл коштів за голоси виборців, виплата виборцям обіцяних коштів тощо) планують і координують свої дії з метою скуповування голосів виборців і фальсифікації результатів виборів.

По-друге, штабами кандидатів формуються списків виборців з анкетними даними й даними щодо політичних симпатій. З цією метою зокрема використовуються такі схеми:

- складання списків під час опитувань, анкетувань виборців особами під виглядом інтерв'юерів або волонтерів громадських організацій чи благодійних фондів;

- формування списків маскується під збір підписів про євроінтеграцію, під соціологічні дослідження тощо;

- долучення до формування списків громадян, з якими домовляються про голосування за певного кандидата, голів сільських рад й осіб, які користуються авторитетом серед місцевого населення;

- залучення до формування списків виборців суб'єктів виборчого процесу - спостерігачів, членів виборчих комісій та інших. Так, у Луганській області на дільниці спостерігачка від одного з кандидатів у коридорі, що веде до приміщення виборчої дільниці, складала список виборців на отримання в майбутньому безкоштовних окулярів від кандидата [7].

По-третє, здійснюється залучення агітаторів, метою якого є відбір довірених осіб для будування "сітки підкупу". Агітаторами, як правило, є люди "з місцевих", яких характеризують три ознаки: відносна свобода розпоряджатися своїм часом; пошук різноманітних підробітків і халтур; комунікабельність [8].

"Вербування" агітаторів здійснюється серед працівників бюджетної сфери, місцевих жителів, по оголошенню за 3-4 місяці до голосування. Агітаторів зазвичай збирають представники одного з кандидатів у Будинках культури та інших комунальних установах, де проводять агітацію за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії. Така агітація супроводжується роздаванням агітаційних матеріалів у вигляді листівок, газет, календарів і демонстрацією фільмів про досягнення певного кандидата.

Як свідчить практика, набір таких агітаторів для підкупу виборців вуалюється під агітацію за одного з кандидатів через підписання цивільно-правового договору та ще низки суміжних документів. Більш того, у цивільно- правовій угоді зазначається, що розрахунок з агітатором відбувається саме за агітаційну діяльність і залучення нових прихильників і відповідно нових агітаторів, але в жодному разі не за голос. Тому з юридичного погляду наявні недоліки функціонування виборчого механізму й неузгодженість виборчого законодавства дають можливість створення "подушки безпеки" для ухилення від кримінальної відповідальності.

По-четверте, відбувається залучення агітаторами виборців до голосування за "потрібного" кандидата на платній основі. Способами залучення виборців є:

- обхід будинків (квартир), де потенційним виборцям пропонується проголосувати на виборах за певного кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії та роз'яснюється, що вони, в разі прийняття такої пропозиції, отримають матеріальну винагороду, закликають зробити в день виборів фото свого бюлетеня з "галочкою" навпроти конкретного прізвища. Обхід виборців здійснюється відповідно до вже сформованих виборчим штабом списків адрес виборців, які вже виявили бажання голосувати за "потрібного" кандидата.

- пошук виборців з метою підкупу у визначені вище способи, що супроводжується формуванням відповідних списків (віртуальна передвиборча торгівля, здійснення анонімних телефонних дзвінків, розповсюдження листівок з із пропозицією отримання неправомірної вигоди в обмін на голосування за одного з кандидатів на виборну посаду).

По-п'яте, відбувається виплата-розрахунок грошових коштів довіреним особам, які здійснювали агітацію на користь окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії, які своєю чергою за тиждень до виборів починають розносити кошти в кожне домоволодіння (згідно зі списками).

Підсумовуючи, слід констатувати, що кримінальні правопорушення щодо підкупу виборців характеризуються значною суспільною небезпекою, оскільки вони порушують демократичні принципи виборів у виборчих перегонах, посягають на сталий розвиток демократичних виборчих процесів, тим самим перешкоджаючи наближенню України до демократичних зразків розвинених країн Заходу. Разом із тим зазначене явище, виходячи з масштабів його розповсюдження й чинників існування, не може бути пізнане виключно за допомогою точних статистичних показників, оскільки останні не відображають реальний стан справ.

Відповідно до виборчої практики способи підкупу виборців різноманітні й мають свою специфіку. Кожний спосіб реалізується з урахуванням виду виборів, виду виборчої системи, стадії виборчого процесу, конкретної ситуації підкупу, характеру неправомірної вигоди тощо. В окремих випадках злочинцями застосовуються різноманітні комбінації декількох способів.

Насамкінець варто зазначити, що наведені в статті схеми підкупу виборців не відображають вичерпний перелік усіх можливих способів перешкоджання вільного формування й вираження думки виборців, оскільки у площині нестабільного національного законодавства з'являються нові механізми (типології) цієї діяльності, які потребують подальшого наукового осмислення.

Список використаних джерел