Правове регулювання справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, постраждалих внаслідок конфліктів і лих

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Правове регулювання справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, постраждалих внаслідок конфліктів і лих

Амелічева Л.П., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса

Стаття присвячена аналізу загальнотеоретичних засад трудової міграції як відносно нового поняття в трудовому праві, виявленню деяких проблем правового регулювання справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, які постраждали від конфліктів і лих. Досліджено поняття «трудова міграція», визначено його основні ознаки й виявлено його багатоаспектний і поліфункціональний характер. Розглянуто трудову міграцію у значенні права на трудову міграцію. З'ясовано, з яких можливостей складається право на трудову міграцію, а саме з таких як: право приймати реально запропоновану роботу; право вільно пересуватися в цих цілях по території іншої держави; право перебувати в іншій державі, займаючись трудовою діяльністю відповідно до законодавства, що регулює зайнятість громадян цієї держави; право залишатися на території іншої держави після завершення трудової діяльності в цій державі на визначених законодавством умовах; право на гідну працю. Вивчено уніфіковані за міжнародними стандартами праці терміни «лихо», «потенціал протидії», «заходи реагування на кризу». Проаналізовано міжнародні стандарти праці та національне законодавство України з питань забезпечення справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, які постраждали від конфліктів і стихійних лих. Обґрунтовано, що нині є необхідність Верховній Раді України провести слухання з питань, передбачених положеннями Рекомендації МОП про зайнятість та гідну працю з метою забезпечення миру та потенціалу протидії № 205 від 2017 року.

Зроблено висновок, що результати таких слухань у Верховній Раді України дали б значний поштовх для внесення нових змін до національного трудового та міграційного законодавства з метою покращення життя трудових мігрантів та членів їхніх сімей, які постраждали від конфліктів та лих. Так, запропоновано внести відповідні зміни в чинний КЗпП України, Закон України «Про зовнішню трудову міграцію» і Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з метою посилення забезпечення справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, постраждалих від конфліктів і лих.

Ключові слова: трудова міграція, збройний конфлікт, лихо, гідна праця, справедлива зайнятість.

LEGAL REGULATION OF FAIR EMPLOYMENT AND DECENT WORK OF MIGRANT WORKERS AFFECTED BY CONFLICTS AND DISASTERS

The article is devoted to the analysis of the general theoretical foundations of labor migration as a relatively weak concept in labor law, the identification of some problems of legal regulation of fair employment and decent work of labor migrants who have suffered from conflicts and disasters. The concept of “labor migration” is investigated, its main features are defined and its multidimensional and multifunctional character is revealed.

The article considers labor migration in the meaning of the right to labor migration. Clarified of what is the right to labour migration, namely from such as: the right to accept offers of employment actually made; the right to move freely for these purposes on the territory of another state; the right to stay in another state for the purpose of employment in accordance with laws governing the employment of nationals of that state; the right to remain in the territory of another state after completion of labor activity in this state in certain law conditions; the right to decent work.

The terms “disaster”, “resilience”, “crisis response” unified in international labor standards are studied. The article analyzes international labor standards and national legislation of Ukraine on ensuring fair employment and decent work of labor migrants affected by conflicts and disasters. Reasonably, that it is necessary the Verkhovna Rada of Ukraine to hold hearings on matters stipulated in the provisions of the ILO Recommendation on employment and decent work to ensure peace and resilience No 205 from 2017.

It is concluded that the results of such hearings in the Verkhovna Rada of Ukraine would give a significant impetus to the introduction of new changes in the National labor and migration legislation in order to improve the lives of labor migrants and members of their families affected by conflicts and disasters.

Thus, it is proposed to amend the current Labor Code of Ukraine, the Law of Ukraine “On external labor migration” and the Law of Ukraine “On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons” to ensure fair employment and decent work of labor migrants affected by conflicts and disasters.

Key words: labour migration, armed conflict, disaster, decent work, fair employment.

Постановка проблеми

трудовий міграція зайнятість законодавство

Сучасні міграційні процеси прямо чи опосередковано пов'язані із працею трудових мігрантів як у межах однієї країни, так і за кордоном. У спеціальній юридичній літературі є багато наукових доробків учених трудового права, в яких висвітлюються численні проблеми, пов'язані з правовим регулюванням гідної праці працівників-мігрантів в умовах глобалізації та євроінгеїрацп [1; 2; 3]. Однак практично не досліджуються питання щодо заходів, які мають застосовувати країни - члени МОП відповідно до міжнародного права та національного законодавства з метою забезпечення гідної праці трудових мігрантів, постраждалих внаслідок конфліктів і лих. Серед зазначених заходів для таких трудових мігрантів та членів їхніх сімей важливе місце мають посідати насамперед соціально-захисні заходи, адже соціальний захист є однією з важливих компонент гідної праці для будь-якого трудівника [4].

Україна, будучи членом МОП, нині потерпає від збройного конфлікту на Сході країни й має у зв'язку з цим на обліку більше 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО), за даними Міністерства соціальної політики України станом на 28.10.2019 [5]. Також слід зауважити, що наша держава належить за економічним розвитком до найбідніших країн Європи, за даними 2019 року від МВФ [6], тому активно постачає на світовий ринок праці трудових мігрантів, серед яких, звісно, є й особи зі статусом ВПО у великій кількості, яким держава нині через брак коштів не допомагає достатньою мірою вирішити житлові, побутові, соціально-реабілітаційні та інші питання. Ці особи якраз і є найбільш уразливою категорією трудових мігрантів внаслідок збройного конфлікту на Сході України серед усього зовнішнього потоку трудових мігрантів, який у 2018 році, за даними Міністерства соціальної політики України, складався з 3,2 млн українців, які здійснювали трудову оплачувану діяльність на постійній основі за кордоном, а у період сезонних робіт - навіть з 9 млн осіб [7].

Нині Україна постала перед загрозою п'ятої хвилі української міграції, яка, на думку експертів (І. Марков та ін.), розпочалася з 10-х років ХХі ст., охопила молодь, причому насамперед добре освічену, та на відміну від попередньої (економічної), вирізняється переходом до міграції населення як способу життя. Нова міграційна мотивація є відповіддю людей на численні глобальні й національні виклики розвитку держави, її економіки й суспільства [8, с. 8]. У зв'язку із цим ВПО - трудові мігранти, які втратили житло на окупованих територіях, розірвали більшою або меншою мірою соціальні зв'язки з рідними, які залишилися на цих територіях, і є тією часткою українців, для яких міграція за кордон, у тому числі трудова, стає способом життя через безвихідь.

Необхідність виваженої, збалансованої соціальної політики, а також розробка у зв'язку із цим документів концептуального характеру у сфері трудової міграції для будь-якої держави - члена МОП, зокрема, України, й зумовлює актуальність обраної теми.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми правового регулювання трудової міграції досліджувалися такими вченими трудового права, як В.М. Андріїв, С.Я. Вавженчук, ГІ. Чанишева, І.В. Лагутіна, Є.В. Краснов, О.А. Трюхан, М.М. Шумило та ін. Необхідно зауважити, що практично всі зазначені вчені так чи інакше висловлюють думку у своїх наукових працях про те, що хоча формально зобов'язання нашої держави та інших країн світу за міжнародними договорами, положеннями Конституцій та національних законодавств і передбачає надання рівного доступу до комплексу основних трудових прав усім легальним мешканцям країни, мігранти все рівно позбавлені можливостей повною мірою скористатися своїми правами через відсутність належних механізмів імплементації та суперечливе тлумачення щодо застосування цих положень. Тому мігранти виявляються незахищеними від економічної та соціальної маргіналізації [9]. Отже, така маргіналізація та гідна праця трудових мігрантів - явища несумісні.

Слід зауважити, що особливо під економічну і соціальну маргіналізацію підпадають уразливі категорії трудових мігрантів, постраждалих від кризових ситуацій внаслідок конфліктів і лих. Щодо їхніх прав на справедливу зайнятість і гідну працю з позицій прав людини в сфері трудової міграції варто приділяти увагу у дослідженнях насамперед трудо-правового характеру.

Мета статті - висвітлення загальнотеоретичних засад трудової міграції як відносно нового поняття у трудовому праві, виявлення деяких проблем правового регулювання справедливої зайнятості і гідної праці трудових мігрантів, постраждалих від конфліктів й лих, за міжнародними стандартами праці й національними законодавствами, зокрема за законодавством України як члена МОП, та пошук шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Отже, враховуючи, що для України явище трудової міграції досить нове, з'ясуємо його змістове наповнення, аналізуючи спеціальну юридичну літературу.

Так, в юридичній енциклопедичній літературі під трудовою міграцією (лат. тщгайо - переселення) розуміється соціально-правове явище, яке характеризується переміщенням працездатного населення як усередині країни, так і за її межами під впливом негативних економічних чинників у пошуках роботи на певний термін. Як точно зауважує М.М. Шумило, важливою особливістю трудової міграції є збереження постійного зв'язку мігранта з країною походження, а однією з основних ознак трудової міграції фізичних осіб є перетинання державних кордонів або меж адміністративно-територіальних одиниць: держави, області, міста, району тощо. На цій підставі вирізняють зовнішню (міжнародну) та внутрішню трудову міграцію [10, с. 693-694].

На думку О.А. Трюхан, з якою цілком погоджується і автор, трудову міграцію слід розглядати у значенні права на трудову міграцію. Вчена зауважує, що до змісту права на трудову міграцію входять: право приймати реально запропоновану роботу; право вільно пересуватися в цих цілях по території держав-членів співтовариства; право перебувати в одній з держав-членів співтовариства, займаючись трудовою діяльністю відповідно до законодавства, що регулює зайнятість громадян такої держави співтовариства; право залишатися на території однієї з держав-членів співтовариства після завершення трудової діяльності в цій державі на визначених співтовариством умовах [3, с. 178-184]. Бажано зауважити, що зміст права на трудову міграцію, розкритий О.А. Трюхан, є універсальним з наукової точки зору, й стосується не лише права на трудову міграцію у державах-членах європейського співтовариства.

У світлі концепції гідної праці, ініційованої МОП як спеціалізованої інституції ООН [11], необхідно доповнити перелік правоможностей права на трудову міграцію, запропонований О.А. Трюхан, і правом трудових мігрантів на гідні умови праці (або на гідну працю). Адже забезпечення гідної праці для всіх, у тому числі трудових мігрантів, постраждалих від конфліктів і лих, є однією з найважливіших цілей майбутнього розвитку світової спільноти, що задекларовані у вересні 2015 року в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку на Саміті ООН зі сталого розвитку у підсумковому документі «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» (далі - Цілі Сталого Розвитку, або ЦСР) [12]. А саме ціль 8 ЦСР - сприяти сталому, інклюзивному та стійкому економічному зростанню, повній та продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх, включаючи трудових мігрантів, зокрема й тих, що постраждали від кризових ситуацій, викликаних конфліктами і лихами.

Стратегія євроінтеграції України, що базується на положеннях «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони» від 27.06.2014, також має вплив на сферу забезпечення й захисту права кожного на гідну працю, зокрема й трудових мігрантів, у тому числі постраждалих від конфліктів або лих. Так, у ст.ст. 419, 420 Глави 21 «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» цієї Угоди встановлене зобов'язання Сторін посилити діалог та співробітництво щодо забезпечення гідної праці, політики зайнятості, безпечних та здорових умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, ґендерної рівності та недискримінації. На момент прийняття цієї угоди Україна вже потерпала від окупації Російської Федерації, але потік вимушених переселенців був ще не значним, тому в цій угоді не передбачається положення щодо заходів Сторін цієї Угоди, спрямованих на врегулювання кризової ситуації, викликаної збройним конфліктом на Сході України, зокрема, в сфері забезпечення гідної праці трудових мігрантів, постраждалих від цього конфлікту.

Далі варто зауважити, що розуміється під правом на гідну працю кожного, зокрема, трудового мігранта, у тому числі постраждалого від конфлікту чи лиха.

На думку В.В Жернакова, з якою в усьому погоджується і автор роботи, у праві кожного на гідну працю можна виокремлювати такі складники, як право на гідні умови праці, право на гідну оплату праці, право на трудову честь і ділову репутацію, право на об'єктивну оцінку результатів трудової діяльності і можливість на цій основі кар'єрного росту; право на особисту недоторканість і недискримінацію тощо [13, с. 98].

З огляду на контекст цього дослідження, до складників права на гідну працю, запропонованих зазначеним ученим, можна було б додати іще один важливий складник - право працівника на трудову мобільність з метою посилення справедливої, повної та продуктивної зайнятості, поваги до трудових прав, соціального захисту, враховуючи активні глобалізаційні та євроінтеграційні процеси в економіці та вразливість населення від конфліктів і лих.

Попри те, що трудова міграція для України є досить новим явищем, національна нормативно-правова база, яка регулює трудові відносини з трудовими мігрантами, є вагомою та різноманітною.

Так, трудові відносини з іноземцями або апатридами в Україні регулюються ст. 26 Конституції України, положеннями ратифікованих нашою державою міжнародних та європейських стандартів праці, таких як: Конвенція ООН «Про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей» від 1990 року, Конвенції МОП № 97 «Про працівників-мігрантів» 1949 року, № 143 «Про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення» 1975 року, № 111 «Про дискримінацію в галузі праці та знань» 1958 року, Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 1977 року, Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року та ін. Відносини з трудової еміграції (від. лат. етщгайо - виселення, переселення) - переселення працездатного населення з країни походження в іншу державу, а також тривале або тимчасове перебування за межами країни походження з метою працевлаштування [10, с. 693] врегульовані двосторонніми міжнародними договорами між Україною та Польщею, Чехією, Італією, Іспанією, Португалією й ін.

У контексті цього дослідження окремо і більш детально варто зауважити положення Рекомендації про зайнятість і гідну працю з метою забезпечення миру і потенціалу протидії МОП № 205 від 2017 року (далі - Рекомендація № 205), якій, на жаль, в Україні не приділяється належна увага законотворцем. Верховна Рада України за п'ять років окупації Криму і східної території України не провела жодного слухання за зазначеною Рекомендацією МОП.

З огляду на контекст цього дослідження, варто зауважити деякі положення цього документа більш детально. Так, у Розділі I «Цілі і сфера охоплення» вказаного документа країнам - членам МОП представлені рекомендаційні орієнтири щодо заходів, які мають бути ухвалені щодо розширення зайнятості та гідної праці з метою запобігання, відновлення і забезпечення миру і потенціалу протидії в контексті кризових ситуацій, що виникають унаслідок конфліктів і лих. Також дається визначення поняттям за міжнародно узгодженою термінологією, таким як: «лихо», «потенціал протидії», «заходи реагування на кризу». Так, термін «лихо» означає подію будь-якого масштабу, яка серйозно порушує життя місцевих громад або суспільства в результаті поєднання небезпечних подій, які призводять до таких наслідків, як жертви серед населення, а також матеріальна, економічна або екологічна шкода і вплив. Під терміном «потенціал протидії» розуміється здатність системи, громади або суспільства, схильних до уразливості загрозам, протистояти наслідкам загроз, переносити їх, пристосовуватися і адаптуватися до них, трансформуватися і своєчасно та ефективно відновлюватися, в тому числі за допомогою збереження і відновлення своїх основних структур і функцій на основі управління ризиками. Що ж до терміна «заходи реагування на кризу», то він включає всі заходи в сфері зайнятості та гідної праці, що запроваджуються у відповідь на кризові ситуації, що виникають унаслідок конфліктів і лих.

Важливим, на думку автора, є й положення Розділу X «Мігранти, постраждалі від кризових ситуацій» Рекомендації № 205, в яких зазначено, що з огляду на те, що особлива увага має приділятися мігрантам, насамперед трудовим мігрантам, які стали особливо вразливими в результаті кризи, країни - члени МОП мусять вживати заходів відповідно до національних законодавств та міжнародного права з метою: а) викорінення примусової чи обов'язкової праці, включаючи торгівлю людьми; Ь) сприяння, відповідно до обставин, інтеграції мігрантів у приймаючі спільноти завдяки їхньому доступу до ринків праці, в тому числі створюючи для них можливості навчання підприємництва й отримання доходів, а також за допомогою гідної праці; с) захисту і забезпечення трудових прав і безпечних умов для трудових мігрантів, включаючи осіб, зайнятих на непостійній основі, трудових мігрантів-жінок, молодих працівників-мігрантів і трудових мігрантів з обмеженими можливостями у всіх секторах; d) належного врахування інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей під час формування політики і програм у сфері праці, що стосуються заходів реагування на конфлікти і лиха, згідно з обставинами; е) сприяння добровільному поверненню мігрантів та їхніх родин в умовах безпеки і гідності.

Що ж до України, то слід зазначити, що натепер положення Рекомендації № 205 не враховані ні в КЗпП України, ні в Законі України «Про зовнішню трудову міграцію» від 05.11.2015 № 761^Ш, що є спеціальним законом, який передбачає цілісний механізм правового регулювання зовнішньої трудової міграції.

Варто проаналізувати також норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706^11 щодо питань забезпечення гідної праці ВПО - трудових мігрантів. Насамперед слід зазначити ст. 18 «Міжнародне співробітництво з проблем внутрішньо переміщених осіб», в якій зазначається, що Україна співпрацює з іншими державами, міжнародними організаціями з метою запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення та підтримання умов, що дають змогу таким особам добровільно, в безпечних умовах та з гідністю повернутися до покинутого місця проживання, або умов для інтеграції внутрішньо переміщених осіб за новим місцем проживання в Україні. Як видається, цей Закон лише декларує таку співпрацю, механізм же її реалізації залишається неконкретизованим.

З огляду на вищезазначене, необхідно внести зміни у чинний КЗпП України, в Закон України «Про зовнішню трудову міграцію» та в Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з метою посилення забезпечення справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, зокрема, постраждалих від конфліктів і лих, враховуючи положення Рекомендації МОП про зайнятість і гідну працю з метою забезпечення миру і потенціалу протидії № 205 від 2017 року.

Далі у контексті дослідження слід проаналізувати важливий концептуальний документ - Стратегію державної міграційної політики України на період до 2025 року від 12.07.2017 № 482-р. Так, у Розділі «Питання у сфері міграції, що потребують правового регулювання» зазначеної Стратегії справді зауважується, що проведення антитерористичної операції на Сході України та глибока економічна криза призводять до зростання еміграції, пошуку можливостей працевлаштування за кордоном та трансформації тимчасової трудової міграції на постійну. Як наслідок, це може призвести до погіршення становища українців у зарубіжних державах, остаточної втрати для України багатьох мігрантів та їхніх нащадків, значного зменшення обсягів валютних надходжень від мігрантів.

Все правильно, однак, конкретних напрямів щодо удосконалення правового регулювання зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, постраждалих від конфліктів і лих, в цій Стратегії не визначено.

Як видається, нині є необхідність Верховній Раді України провести слухання з питань, передбачених Рекомендацією МОП про зайнятість і гідну працю з метою забезпечення миру і потенціалу протидії № 205 від 2017 року. Результати таких слухань були б значним поштовхом для внесення нових змін і в чинний КЗпП України і в національне міграційне законодавство з метою поліпшення життя трудових мігрантів та членів їхніх сімей, які постраждали від конфліктів і лих.

Слід проаналізувати ще один документ концептуального характеру - Програму гідної праці МОП для України на період 2016-2019 рр., в якій зауважується, що умови праці українських трудових мігрантів є причиною для занепокоєння. Згідно з результатами обстеження, лише 38 відсотків трудових мігрантів уклали письмовий трудовий договір з іноземними роботодавцями. Ця проблема є особливо серйозною у деяких країнах-сусідах України. У Росії тільки 28,9 відсотка трудящих-мігрантів формалізували свої домовленості про роботу у письмовому вигляді, а у Польщі частка таких - лише 11,7 відсотка. Тільки у Чехії, Білорусі та Німеччині письмові трудові договори підписало більше половини українських мігрантів (відповідно 58,1, 56,9 та 52,9 відсотка). Здебільшого письмовий трудовий договір між трудовими мігрантами та роботодавцями був укладений мовою країни працевлаштування, і тільки у 25 відсотках випадків його було перекладено українською. Особливо вразливими до порушень своїх трудових прав є ті трудові мігранти, які працюють домашніми працівниками (18,3% трудових мігрантів були зайняті у домашніх господарствах у 2013 році). Ця категорія українських мігрантів (переважно жінки), як правило, не формалізує свої трудові відносини (у 16,5 відсотка випадків) у письмовій формі [14, с. 10-11]. У зазначеній Програмі сформульовані пріоритети у державній соціальній політиці з питань трудової міграції (підготовка до ратифікації низки Конвенцій МОП, зокрема, про гідну працю домашніх працівників та ін.).

Однак не можна не помітити, що ця Програма гідної праці МОП для України на період 2016-2019 була розроблена до прийняття Рекомендацій МОП № 205 2017 року, тому також не передбачає пріоритетним напрямом забезпечення справедливої зайнятості і гідної праці трудовим мігрантам, постраждалим від конфліктів і лих та членам їхніх сімей.

Отже, вченими трудового права слушно зауважується, що натепер в Україні відсутній базисний законодавчий акт, який би відображав засади всієї державної міграційної політики України. У зв'язку з цим пропонується прийняття Закону України «Про основні засади державної міграційної політики України», який дасть змогу зміцнити механізми захисту прав та інтересів суб'єктів міграційних процесів для покращання демографічної та соціально-економічної ситуації в Україні та зможе розв'язати проблему щодо визначення на законодавчому рівні основних засад державної міграційної політики України та напрямів її реалізації [9]. Разом із тим у такому документі, на наш погляд, необхідно було б передбачити і механізм правового забезпечення права на гідну працю трудових мігрантів, зокрема, постраждалих від конфліктів і лих.

Висновки

Таким чином, усе вищевикладене дає змогу зробити такі висновки і пропозиції. По-перше, аргументовано, що ступінь розробки проблематики трудової міграції як відносно нового трудо-правового поняття є досить високим завдяки багатоаспектності й поліфункціональності, однак питання правового регулювання справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, постраждалих від конфліктів і лих, залишається у науці трудового права не досить дослідженим. По-друге, запропоновано на законодавчому рівні удосконалити механізм правового регулювання справедливої зайнятості та гідної праці трудових мігрантів, зокрема, постраждалих від конфліктів і лих, враховуючи положення Рекомендації МОП про зайнятість і гідну працю з метою забезпечення миру і потенціалу протидії № 205 від 2017 року. По-третє, обґрунтовано, що нині є необхідність Верховній Раді України провести слухання з питань, передбачених положеннями зазначеної Рекомендації МОП № 205. Результати таких слухань дали б значний поштовх для внесення нових змін і в чинний КЗпП України, і в національне міграційне законодавство з метою поліпшення життя трудових мігрантів та членів їхніх сімей, які постраждали від конфліктів і лих. По-четверте, проведене дослідження не вичерпує всього комплексу проблемних питань, пов'язаних із правовим регулюванням гідної праці трудових мігрантів, постраждалих від конфліктів і лих, з урахуванням чого ці питання мають стати предметом подальшого наукового опрацювання.

Список використаних джерел

1. Андріїв В.М. Тенденції сучасної міжнародної міграції. Напрями розвитку науки трудового права та права соціального забезпечення: мат-ли VI Всеукраїнської наук.-прак. конф., присвяченої 25-річчю кафедри трудового та господарського права Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 3 листопада 20І7 р. / за заг. ред. К.Ю. Мельника. Харків. 2017. 462 с.

2. Білозір О.В. Співробітництво України та держав-членів ЄС у сфері трудової міграції. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2013. Серія ПРАВО. Випуск 22. Частина І. Том 2. С. 50-55.

3. Трюхан О.А. Право працівників - мігрантів на зайнятість: міжнародні стандарти і законодавство України. Часопис цивілістики. 2015. № 19. С. 178-184.

4. Рекомендация о занятости и достойном труде в целях обеспечения мира и потенциала противодействия МОП № 205 от 2017 года. URL: https://goo-gl.su/ZbfWF(дата звернення: 05.11.2019).

5. Головні новини. Внутрішньо переміщені особи. 28.10.2019. Сайт Міністерства соціальної політики України. URL: https://goo-gl.su/63eUVR(дата звернення: 05.11.2019).

6. МВФ назвав Україну найбіднішою країною Європи - інфографіка. 12.10.2018. Сайт UA.NEWS. URL: https://goo-gl.su/adYyvny(дата звернення: 05.11.2019).

7. Постійно за кордоном працюють понад 3,2 млн українців - Мінсоцполітики. ІА «Інтерфакс-Україна», 03.07.2018. URL: https://goo-gl.su/5aLRJAd(дата звернення: 05.11.2019).

8. Садова У.Я., Бортник Н.П., П'ятковська О.Р та ін. Українські міграційні тренди у фокусі перспектив розвитку ринку праці. Українська міграція в умовах глобальних і національних викликів ХХІ століття: наукове видання / наук. ред. УЯ. Садова. Львів, 2019. 110 с.

9. Чанишева Г.І. та ін. Місце трудових та соціально-забезпечувальних прав у системі прав людини. Наук. праці Нац. ун-ту «ОЮА». Т 17 / голов. ред. С.В. Ківалов; мОн України, нУ «ОЮА». Одеса. 2015. С. 216. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/6658(дата звернення: 05.11.2019).

10. Велика українська юридична енциклопедія. У 20-ти томах. Том 11. Трудове право. Право. 2018. С. 693-694.

11. Достойный труд. Доклад Генерального директора Международного бюро труда (МБТ) на 87-й сессии Международной конференции труда. Женева: Международная организация труда, 1999. 58 с.

12. Доклад о Целях в области устойчивого развития. 2017 г. Организация Объединённых Наций, Нью-Йорк. С. 7. URL https://goo-gl.su/mocg(дата звернення: 05.11.2019).

13. Жернаков В.В. Право на гідну працю: питання формування і забезпечення. Розвиток трудового права і права соціального забезпечення: теорія і практика: тези доп. та наук. повідомл. учасників VIII Міжнар. наук.-практ. конф. 5 жовт. 2018 р. / за ред. О.М. Ярошенка. Харків, 2018. С. 95-99.

14. Програма гідної праці МОП для України на період 2016-2019 рр. від 07.04.2016. URL: https://goo-gl.su/6sXCiOqP(дата звернення:

Размещено на Allbest.ru