Конституціоналізація правового статусу Збройних сил України: українські реалії та зарубіжний досвід
Огляд конституційного регулювання статусу Збройних сил України та аналіз досвіду конституційного регулювання статусу Збройних сил окремих зарубіжних країн. Аналіз необхідності трансформації змісту нормативно-правових актів у контексті євроінтеграції.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.03.2021 |
| Размер файла | 27,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
CONSTITUTIONALIZATION OF THE LEGAL STATUS OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE: UKRAINIAN REALITIES AND FOREIGN EXPERIENCE
сила збройний регулювання конституційний
Приполова Л.І.,
кандидат юридичних наук, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу проблем військового законодавства Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського
У статті міститься теоретико-правовий огляд конституційного регулювання статусу Збройних сил України та досвід конституційного регулювання статусу Збройних сил окремих зарубіжних країн.
Потребу звернення до цієї проблеми спричинили такі чинники, як: це особлива сфера суспільних відносин, які безпосередньо впливають на втілення в життя оборонної функції держави; проблематика є досить нагальною, зважаючи на особливий режим існування держави протягом останніх п'яти років; необхідність оновлення та трансформації змісту нормативно-правових актів у контексті євроінтеграції та наближення до стандартів НАТО.
За допомогою огляду норм Конституції України в контексті проблематики автором виокремлено проблемні питання, які характерні для конституційного врегулювання статусу ЗСУ а саме:
- не визначено статус ЗСУ як основного військового утворення порівняно з іншими військовими формуваннями й правоохоронними органами;
- неконкретизованість функцій та завдань ЗСУ так само, як інших військових формувань та правоохоронних органів (вони визначені досить поверхнево);
- не регламентовано загальні засади порядку й підстав використання (застосування) ЗСУ як у мирний час, так і під час дії воєнного стану.
Також у статті процитовано позиції окремих учених з досліджуваної проблематики. Підбито підсумок, що у науковому товаристві неодноразово висловлювалась та обґрунтовувалась ідея щодо доцільності унормування назви розділу або виокремлення статті (статей) у рамках оптимізації конституційного регулювання питань, які стосуються статусу ЗСУ, інших військових формувань, їхніх основних завдань, порядку й підстав використання (застосування).
У ході дослідження проаналізовано конституції близько 20 держав щодо питання регламентації правового статусу їхніх Збройних сил. Підсумовано, що є тенденція до поступової трансформації статусу та основних завдань Збройних сил у бік посилення ролі та значимості їхніх основних функцій. Більшість держав наділяє Збройні сили статусом одного із вагомих суб'єктів забезпечення непохитності конституційного ладу, територіальної цілісності і загалом гаранта захисту території держави від нападу. Виокремлено 7 особливостей та способів конституційного регулювання статусу Збройних сил у зарубіжних країнах.
Ключові слова: зарубіжний досвід, Збройні сили України, конституційний статус, конституції зарубіжних країн, оптимізація конституційного статусу.
The article provides a theoretical and legal overview of the constitutional regulation of the status of the Armed Forces of Ukraine and the experience of constitutional regulation of the status of the Armed Forces of certain foreign countries.
The need to address this problem was caused by factors such as: it is a particular sphere of public relations that directly influences the implementation of the defense functions of the state; the problem is quite urgent given the particular mode of existence of the state over the last five years; the need to update and transform the content of regulations in the context of European integration and approximation to NATO standards.
With the help of the review of the norms of the Constitution of Ukraine in the context of problems, the author outlines the problematic issues that are characteristic for the constitutional settlement of the status of the Armed Forces, namely:
- the status of the Armed Forces as the main military entity in comparison with other military formations and law enforcement bodies is not defined;
- the non-specific nature of the functions and tasks of the Armed Forces, as well as of other military formations and law enforcement agencies (that is, they are defined rather superficially);
- the general principles of the order and grounds for the use (application) of the Armed Forces are not regulated either during peacetime or during the martial law.
The article also cites the views of individual scientists on the subject. It is concluded that the scientific society has repeatedly stated and substantiated the idea of the expediency of normalizing the title of the section or the separation of articles (articles) in the framework of optimization of constitutional regulation of issues concerning the status of the Armed Forces, other military formations, their main tasks, order and reasons for use (application).
During of the study, the Constitution of some 20 states was analyzed on the regulation of the legal status of their Armed Forces. In summary, there is a tendency for the Armed Forces' status and major tasks to be progressively transformed towards an increasing role and importance of their core functions. Most states give the Armed Forces the status of one of the major actors in ensuring the constitutional order's integrity, territorial integrity and, in general, the guarantor of protecting the state's territory from attack. Seven features and methods of constitutional regulation of the status of the Armed Forces in foreign countries are highlighted.
Key words: foreign experience, Armed Forces of Ukraine, constitutional status, constitutions of foreign countries, optimization of constitutional status.
Актуальність
Нині площина українського правового простору, а точніше сфера оборони України, потребує певного перегляду та оновлення для своєчасного дієвого реагування та адаптації до сучасних процесів та подій. Існування особливого періоду на території України стало передумовою для виникнення дискусій серед науковців та юристів-практиків щодо доцільності удосконалення низки правових норм у сфері безпеки і оборони, зокрема і з питань конституційного регулювання статусу Збройних сил України (далі ЗСУ). Потребу звернення до цієї проблеми спричинили такі чинники, як: це особлива сфера суспільних відносин, які безпосередньо впливають на втілення в життя оборонної функцій держави; проблематика є досить нагальною, зважаючи на особливий режим існування держави протягом останніх п'яти років; необхідність оновлення та трансформації змісту нормативноправових актів у контексті євроінтеграції та наближення до стандартів НАТО. Ця стаття доповнить процес формування наукової військової бази, яка б дала змогу адекватно й методологічно коректно описати конституційні засади розвитку й функціонування ЗСУ.
Актуальність вищезазначеного підтверджується також Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна 2020», яким передбачено здійснення реформування системи національної безпеки й оборони в межах вектора безпеки. Так само зміст Воєнної доктрини (2015 р.), Стратегії національної безпеки України (2015), Стратегічного оборонного бюлетеня України (2016 р.) свідчать про перспективність та актуальність вдосконалення нормативно-правового регулювання у сфері національної безпеки й оборони. Слід звернути увагу і на прийнятий нещодавно (лютий 2019 р.) Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)», яким черговий раз підтверджено майбутній напрям реформування в Україні, що зумовить поштовх до подальшого удосконалення норм Конституції України.
Науковий огляд проблеми. Проблеми функціонування суб'єктів забезпечення національної безпеки й оборони загалом та окремі аспекти правового статусу ЗСУ досліджували такі вчені, як: О.Ф. Андрійко, В.В. Волинець, Л.В. Волкотруб, В.В. Коваленко, А.М. Колодій, О.П. Котляренко, М.В. Оніщук, Н.А. Пелих, О.В. Скрипнюк, І.М. Тохтарова, В.П. Тютюнник, А.О. Янчук та інші. Водночас події останніх років у нашій країні, наявні виклики сьогодення, нагальність оновлення й перезавантаження нормативно-правового регулювання в оборонній сфері загалом змушують глибше розглянути питання конституційно-правового регулювання статусу ЗСУ з акцентуацією уваги на дослідженні зарубіжного досвіду.
Виклад основного матеріалу
Огляд норм Конституції України в контексті проблематики дає змогу виокремити проблемні питання, які характерні для конституційного врегулювання статусу ЗСУ, а саме:
- не визначено статус ЗСУ як основного військового утворення порівняно з іншими військовими формуваннями й правоохоронними органами;
- неконкретизованість функцій та завдань ЗСУ так само, як інших військових формувань та правоохоронних органів (вони визначені досить поверхнево);
- не регламентовано загальні засади порядку й підстав використання (застосування) ЗСУ як у мирний час, так і під час дії воєнного стану.
Для формування цілісного уявлення й отримання науково обґрунтованих висновків з досліджуваної проблематики доцільним вважається огляд окремих позицій представників наукової діяльності. Так, В.В. Коваленко звертав увагу на алгоритм розбудови системи забезпечення національної безпеки, оборони й охорони правопорядку у європейській практиці, який здійснюється за схемою «армія органи державної безпеки поліція», у будь-якій послідовності залежно від пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики кожної окремо взятої держави [1, с. 296, 299].
А.О. Янчук пропонує ініціювати у форматі здійснення конституційної реформи формування підгрупи з розробки окремого розділу Конституції «Національна безпека України» [2, с. 114]. У цьому ж контексті О.В. Скрипнюк зауважував, що в Конституції України інститут захисту засад конституційного ладу практично не передбачений, оскільки норми ст. 17 носять загальний і неконкретний характер. Відповідно, автор ставить під сумнів дієвість конституційних гарантій стабільності й захисту конституційного ладу і висловлює позицію щодо доцільності прийняття спеціальної статті в Основному Законі [3].
М.В. Оніщук також підтримував ідею щодо потреби більш детального врегулювання інститутів захисту Конституції України та пропонував введення нового розділу «Конституційні гарантії», в якому визначався б статус поліції, спецслужб, військових сил, а також більш детально визначені підстави та порядок оголошення воєнного і надзвичайного стану. Автор переконаний, що Конституція України має бути більш деталізована щодо статусу ЗСУ [4].
Досвідчені науковці-конституціоналісти А.М. Колодій та Н.А. Пелих обґрунтовували необхідність конституційно регламентувати існування і функціонування системи правоохоронних органів, про які лише згадується в частині 3 ст. 17 Конституції України. При цьому до такої системи вони сміливо та переконано відносять і ЗСУ, статус яких пропонують винести на окремий конституційний рівень регулювання [5, с. 138].
Л.В. Волкотруб, досліджуючи основні функції ЗСУ, зазначав, що у процесі українського державотворення, його конституціоналізації, набуття суверенного досвіду та практики європейського парламентаризму, за інтеграційних процесів, зовнішньополітична функція дипломатія у поєднанні зі збройними силами, визначаються як ключові позиції в існуванні та життєдіяльності країни [6, с. 123-124].
Таким чином, у науковому товаристві неодноразово висловлювалась та обґрунтовувалась ідея щодо доцільності унормування назви розділу або виокремлення статті (статей) у рамках оптимізації конституційного регулювання питань, які стосуються статусу ЗСУ, інших військових формувань, їхніх основних завдань, порядку й підстав використання (застосування). Слід зазначити, що питання забезпечення оборонної функції її Збройних сил (далі ЗС) більшою чи меншою мірою врегульовані конституціями інших держав. Компаративний аналіз змісту окремих конституцій зарубіжних країн дасть змогу більш глибоко зрозуміти особливості та тенденції конституційного регулювання статусу ЗС.
Так, Конституція Французької Республіки досить поверхнево згадує статус своїх ЗС. Згадка про них є в розділах, присвячених статусу органів державної влади в контексті наданих повноважень. Так, Розділ II «Президент Республіки» містить статті 15 й 16 із згадкою про ЗС. Зокрема, Президент визначається верховним головнокомандувачем збройних сил, а коли інституції Республіки, незалежність нації, цілісність її території або виконання її міжнародних зобов'язань виявляються під серйозною і безпосередньою загрозою, а нормальне функціонування конституційних органів публічної влади припинено, Президент Республіки вживає заходів, котрі зумовлюються цими обставинами, після офіційних консультацій з Прем'єр-міністром, головами палат, а також з Конституційною Радою [7, с. 13]. Тобто можемо констатувати, що у Конституції Франції окремо не закріплено статус ЗС, а їх основне призначення можна проглянути крізь призму повноважень Президента республіки й Парламенту.
Дещо схожий варіант можемо прослідкувати в Конституції Федеративної Республіки Німеччина, але з огляду на сферу діяльності поліції. Наприклад, у статті 40 зазначено, що Президент у приміщенні Бундестагу здійснює розпорядчі та поліцейські функції. У цьому контексті стаття 91 демонструє оборонні функції, які притаманні поліції. А саме в ній зазначено про можливість задіяння поліцейських сил для відвернення загрози існуванню або основам демократичного устрою Федерації або земель за вимогою Бундесрата [8].
У Конституції Азербайджану в Главі II «Основи держави» стаття 9 «Збройні Сили» визначає, що республіка з метою забезпечення своєї безпеки створює ЗС та інші збройні формування [9].
Конституція США обмежилась лише згадкою про армію США в змісті Розділу 2, де зазначено, що Президент є головнокомандувачем армії та флоту США і призваної на чинну службу США поліції. Цікаво, що у Розділі 8 одним з прав Конгресу є передбачати порядок призиву поліції для забезпечення виконання законів Союзу, придушення повстань та відбиття вторгнень на його територію [10].
Нагадаємо, що в Ізраїлі Конституція існує у вигляді зводу законів, серед яких має місце і Закон під назвою «Збройні Сили». Про статус ЗС зазначено поверхнево, в межах згадки про існування армії як такої, а саме: Армія оборони Ізраїлю є державною армією (стаття 1). В Ізраїлі не можуть засновуватись та утримуватись ніякі інші ЗС, крім Армії оборони, за винятком визначених законом випадків (стаття 6) [11].
У частині VII Конституції Республіки Македонія «Оборона Республіки та оголошення стану війни або надзвичайного стану» міститься 122 стаття, яка стосується статусу ЗС. У ній зазначено, що ЗС Республіки Македонія оберігають територіальну цілісність та незалежність Республіки Македонія [12].
Унікальним з точки зору регламентації правового статусу ЗС і взагалі особливих правових режимів серед парламентських республік є Угорщина в межах нового (2011 р.) Основного закону. Так, стаття 45 «Угорська армія» визначає, що Збройними силами Угорщини є Угорська армія, основною задачею якої є військовий захист недоторканності та цілісності території та державних кордонів Угорщини, забезпечення загальних та миротворчих задач, які випливають із міжнародних договорів, а також здійснення гуманітарної діяльності у відповідності до норм міжнародного права. Далі стаття 45 містить пункти щодо основ залучення та управління Угорською армією. Важливо і те, що пункт 5 статті у питаннях щодо детальних правил організації, задач, управління та командування і також діяльності Угорської армії відсилає до кардинального закону. Стаття 46 «Поліція та служби національної безпеки» передбачає існування служби Національної безпеки, основною задачею якої є захист незалежності та законного порядку Угорщини, втілення інтересів безпеки. Слід позитивно відзначити і те, що у згаданому акті міститься регламентація особливих правових режимів у статтях 48-54 (загальні правила надзвичайного стану і особливого стану; профілактична оборонна ситуація; несподіваний напад; небезпечний стан; загальні правила, які стосуються особливого правового режиму) [13].
Досить ємною щодо регулювання статусу та діяльності військових службовців органів публічної влади є Конституція Бразилії (Секція III «Про військових службовців органів публічної влади», Розділ V «Про захист держави та демократичних інститутів»). Нагадаємо, що такими ж ознаками вирізняється і раніше згадана Конституція Угорщини. Конкретно статус ЗС закріплено в статті 142 Глави II «Про Збройні Сили», яка регламентує, що ЗС, які включають військово-морські, сухопутні і військово-повітряні сили, є постійним і регулярно діючим національним інститутом, ієрархічно організованим на дисциплінарній основі під вищою владою Президента Республіки; на ЗС покладається місія захисту Батьківщини, гаранта існування конституційно установленої влади, і по ініціативі однієї з названих влад гаранта законності та порядку [14]. Зауважимо, що Бразилія є однією з небагатьох держав, основний закон яких закріплює досить змістовно ємкий статус ЗС.
Звернемось до конституційно-правового забезпечення реалізації статусу ЗС у пострадянських країнах. Так, у Конституції Республіки Узбекистан є Глава XXVI «Оборона та безпека». У статті 125 закріплено, що ЗС створюються для захисту державного суверенітету та територіальної цілісності, мирного життя та безпеки її населення. Республіка утримує ЗС для забезпечення своєї безпеки на рівні необхідної достатності (стаття 126) [15].
На відміну від інших держав, у Конституції Туркменістану розділ I «Основи конституційного устрою Туркменістану» встановлює, що держава захищає незалежність, суверенітет, територіальну цілісність, конституційний устрій Туркменістану, забезпечує законність та правопорядок (стаття 1). Для захисту державного суверенітету та безпеки Туркменістан має свої ЗС (стаття 20) [16].
Дещо схожі положення щодо повноважень держави у сфері оборони закріплені і в Конституції Таджикистану в Главі першій «Основи конституційного устрою». Так, стаття 7 говорить про те, що держава забезпечує суверенітет, незалежність та територіальну цілісність Таджикистану [17].
У Конституції Республіки Білорусь міститься Розділ I «Основи конституційного устрою», де в статті 1 також за державою закріплено функцію захисту незалежності та територіальної цілісності, конституційного устрою, забезпечення законності та правопорядку. Так само на
Президента Білорусії Конституція покладає повноваження з вжиття заходів з охорони суверенітету, національної безпеки та територіальної цілісності (стаття 79) [18].
Конституція Молдови регламентує статус ЗС у статті 57 «Захист вітчизни», де зазначено, що воєнна служба здійснюється відповідно до закону в рядах збройних сил, призначених для забезпечення національної оборони, охорони кордонів, підтримання громадського порядку. У главі VIII «Публічне управління» міститься статті 108 «Збройні Сили», в якій зазначено про підпорядкування ЗС виключно волі народу в цілях гарантування суверенітету, незалежності, єдності, територіальної цілісності держави та конституційної демократії [19].
Звернувшись до Конституції Грузії, можемо зупинитись на статті 3, яка визначає, що питання оборони, безпеки держави і ЗС підлягають виключному віданню вищих державних органів Грузії. Тобто цією статтею підкреслюється особлива важливість названих сфер суспільних відносин для держави. Водночас є глава сьома «Оборона держави», де в статті 98 встановлено, що в цілях захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави, а також для виконання міжнародних обов'язків Грузія має військові сили. Відповідно, види та склад військових сил визначаються законом [20].
Так, Конституція Іспанії у статті 8 «Ввідного розділу» закріплює, що Збройні сили покликані забезпечувати суверенітет і незалежність Іспанії, захищати її територіальну цілісність та конституційний лад. Відзначимо, що стаття 149 глави 3 «Про автономні співтовариства» визначає виключні повноваження держави в окремих сферах, одна з них має назву «оборона та збройні сили», чим підкреслено важливість цієї сфери суспільних відносин [21].
Основний Закон Республіки Польща [22] у статті 26 закріпив, що «Збройні сили Польської Республіки захищають незалежність держави і неподільність її території, а також забезпечують безпеку і непорушність кордонів. ЗС зберігають нейтралітет у політичних справах, а також підлягають цивільному і демократичному контролю». Зміст процитованої статті та її розміщення в главі Конституції Республіки Польща, яка упорядковує форму державного правління, вказують на таке. По-перше, норми статті стосуються сфери діяльності одного, чітко виокремленого серед державних структур суб'єкта, ЗС Республіки Польща, що підкреслює особливу важливість їхніх завдань та призначення; по-друге, це уточнення принципів форм державного правління, що регулюють становище збройних сил у державі.
Конституція Об'єднаних Арабських Еміратів містить окрему Главу 9 «Збройні сили держави», де у статті 137 закріплено положення, що напад на будь-який емірат вважається нападом на весь союз. Для захисту від нападу мають бути використані всі Збройні сили держави та задіяні всі засоби. Водночас у статті 138 визначені складники Збройних сил, це зокрема: сухопутні, повітряні та морські сили [23].
Висновки
Компаративний аналіз та узагальнення досвіду конституційного регулювання статусу ЗС у зарубіжних країнах дає змогу підсумувати, що є тенденція до поступової трансформації статусу та основних завдань ЗС у бік посилення ролі та значимості їх основних функцій. Про це свідчать внесені протягом останніх років відповідні зміни в тексти конституцій деяких держав (Угорщини 2011 рік, Туркменістан 2016 рік). Так, більшість держав наділяє ЗС статусом одного із вагомих суб'єктів забезпечення непохитності конституційного ладу, територіальної цілісності і загалом гаранта захисту території держави від нападу. Аналіз змісту основних законів низки держав дає можливість виокремити такі особливості й способи конституційного регулювання статусу ЗС:
- статус ЗС закріплено у структурних частинах конституцій, які визначають основи конституційного ладу (Азербайджан, Білорусь, Іспанія, Польща, Таджикистан, Туркменістан, Україна тощо);
- статус ЗС закріплено у структурних частинах основних законів, які містять норми щодо питань безпеки й оборони (Бразилія, Грузія, Ізраїль, Македонія, Молдова, ОАЕ, Угорщина, Узбекистан тощо);
- статус ЗС згадується поверхнево, без деталізації в контексті повноважень Президента (Азербайджан, Ізраїль, Франція тощо);
- статус ЗС згадується в межах статусу поліції, без деталізації в контексті повноважень Президента (Федеративна Республіка Німеччина, США тощо);
- визначені такі «типові» функції ЗС, як забезпечення державного суверенітету та незалежності, захист територіальної цілісності, конституційного ладу (Іспанія, Польща, Грузія тощо);
- виконання основних «типових» функції ЗС гарантує і покладає на себе держава без безпосередньої вказівки на ЗС (Туркменістан, Таджикистан, Білорусь тощо);
- на ЗС, крім «типових» функцій, покладаються й інші, наприклад: виконання міжнародних обов'язків (Грузія); забезпечення охорони кордонів (Молдова, Польща), підтримання громадського порядку, гарантування конституційної демократії (Молдова); для захисту від нападу (ОАЕ); захист мирного життя та безпеки населення (Узбекистан).
Вищезазначене дає змогу дійти висновку про те, що актуальне й особливо ціннісне значення, теоретичну та практичну вагу набуває питання оптимізації конституційного регулювання статусу ЗСУ, інших військових формувань і правоохоронних органів та загальні засади їх використання (застосування). Досить аргументованою виглядає пропозиція низки вчених, які у своїх наукових працях виношують ідею створення додаткового розділу у Конституції України (наприклад, «Національна безпека й оборона»). Поява такої структурної частини в Конституції України сприятиме упорядкуванню конституційних норм, які декларують статус відповідних органів, основи їх використання (застосування) у мирний час, під час дії воєнного стану.
Список використаних джерел
1. Коваленко В.В. Конституційна модернізація правоохоронної діяльності та системи органів охорони правопорядку: європейський досвід й українські перспективи. Право України. 2013. № 11. С. 292-302.
2. Янчук А.О. Шляхи формування основ нормативно-правового забезпечення реформування правоохоронної системи України: до постановки проблеми. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2016. № 1. С. 107-116.
3. Скрипнюк О.В. Проблеми вдосконалення основ конституційного ладу в Україні: досвід і перспективи. 19 жовтня 2012 року. URL: http://www.president.qov.ua/content/ca.html.
4. Оніщук М.В. Основні положення конституційного оновлення на інноваційно-прогностичних засадах. 27 серпня 2013 року. URL: http://www.president.gov.ua/content/ca_publications.html.
5. Колодій А.М., Пелих Н.А. Конституційно-правове регулювання в Україні: перспективи розвитку. Стратегічні пріоритети, 2008. № 2 (7). С. 135-140.
6. Волкотруб Л.В. Збройні сили України та їх основні функції. Держава і право. Вип. 68. 2015. С. 122-129.
7. Конституція Французької Республіки прийнята на референдумі 4 жовтня 1958 року: станом на 30 серпня 2015 року / пер. з фр., укладач П.В. Романюк. Харків. 2015. 68 с.
8. Основной закон Федеративной Республики Германии от 23 мая 1949 года. URL: https: //www.1000dokumente.de/?c=dokument_ de&dokument=0014_gru&l=ru&object=translation.
9. Конституция Азербайджанской Республики от 12 ноября 1995 года. URL: http://www.uznal.org/constitution.php.
10. Конституция Соединённых Штатов Америки от 17 сентября 1787 года. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnstUS.htm.
11. Основной закон Государства Израиль: Армия от 31 марта 1976 года. URL: http://knesset.gov.il/laws/ru/yesodru9.pdf.
12. Конституция Республики Македония от 17 ноября 1991 года. URL: http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_ constitutions/constit/macedon/macedon-r.htm.
13. Основной закон Венгрии от 25 апреля 2011 года. URL: nemzetikonyvtar.kormany.hu/download/3/00/50000/orosznyomda_javнtott.pdf
14. Конституция Бразилии от 5 октября 1988 года. URL: https://www.krugosvet.ru/enc/gosudarstvo-i-politika/braziliya-konstitutsiya.
15. Конституция Республики Узбекистан от 8 декабря 1992 года. URL: http://lex.uz/acts/35869.
16. Конституция Республики Туркменистан от 18 мая 1992 года. URL: http://infoabad.com/zakonodatelstvo-turkmenistana/konstitucijaturkmenistana-novaja-redakcija.html.
17. Конституция Республики Таджикистан от 6 мая 1994 года. URL: http://www.president.tj/ru/taxonomy/term/5/112.
18. Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994 года. URL http://pravo.by/pravovayainformatsiya/normativnyedokumenty
19. Конституция Республики Молдова от 29 июля 1994 года. Моп^огиІОїісіаІ. №. 1. URL: lex.justice.md/viewdoc.php?id=311496&lang=2
20. Конституция Грузии от 24 августа 1995 года. URL: http://www.matsne.gov.ge/ru/document/view/30346?publication=33.
21. Конституция Королевства Испании от 27 декабря 1978 года. URL: https://docplayer.ru/60966248-Konstituciya-korolevstva-ispaniyaot-27-dekabrya-1978-goda.html.
22. Конституция Польской Республики от 2 апреля 1997 года. URL: http://concourt.am/armenian/legal_resources/world/poland-r.html.
23. Конституция Обьединённых Арабских Эмиратов от 2 сентября 1996 года. URL: https://worldconstitutions.ru/?p=89.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання. Методологія конституційно-правових досліджень. Джерела конституційного права України, конституційно-правові норми. Інститут конституційного оформлення народовладдя.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 09.08.2014Правове становище учасників збройних конфліктів згідно з положеннями протоколів Женевських конвенцій. Категорії осіб, які належать до збройних сил воюючих сторін. Особливість правового статусу військовополонених, їх захист і правила гуманного поводження.
реферат [51,7 K], добавлен 04.05.2014Дослідження правового регулювання та законодавчого закріплення статусу біженця в Україні. Визначення поняття статусу біженця, вимушеного переселенця та внутрішньо переміщеної особи. Розгляд процесу удосконалення державного управління у сфері міграції.
статья [29,2 K], добавлен 18.08.2017Вивчення процедури прийняття і оприлюднення рішень Конституційного Суду України. Визначення правової природи, виявлення підстав і аналіз причин невиконання рішень Конституційного суду. Підвищення ефективності рішень Конституційного Суду України.
курсовая работа [36,5 K], добавлен 10.06.2011Поняття, сутність та предмет галузі конституційного права. Деякі термінологічні уточнення щодо термінів "конституційне право зарубіжних країн" та "державне право зарубіжних країн". Методи правового регулювання державного права та їх характерні риси.
курсовая работа [67,7 K], добавлен 23.01.2014Роль юридичних актів, що приймаються органом конституційної юрисдикції. Особливості актів Конституційного Суду України, юридичний характер його рішень та висновків. Розуміння актів органу судового конституційного контролю як судового прецеденту.
реферат [14,3 K], добавлен 26.07.2011Дослідження сутності та змісту будівельно-підрядних відносин, що склались у зарубіжних країнах, а також головні підходи до їх регулювання. Аналіз та оцінка основних міжнародно-правових актів, які регулюють порядок укладення будівельних контрактів.
статья [18,7 K], добавлен 19.09.2017Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина. Громадянство України як елемент правового статусу. Порядок набуття та припинення громадянства України. Юридичне та нормативно-правове закріплення інституту громадянства.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 23.09.2014Аналіз чинного правового забезпечення статусу посади керівників у митних органах України з позиції співвідношення законодавства митниці та законів про державну службу. Дослідження адміністративно-правового статусу працівників органів доходів і зборів.
статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017Загальні вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду суддів. Органи, що беруть участь у формуванні суддівського корпусу. Процедура зайняття посади судді в суді загальної юрисдикції. Процедура набуття статусу судді Конституційного Суду України.
курсовая работа [30,9 K], добавлен 16.02.2011Історія формування, сутність, функції та повноваження Конституційного Суду України, зміст його діяльності. Вирішення гострих правових конфліктів, забезпечення стабільності конституційного ладу, становлення законності в сфері державно-правових відносин.
курсовая работа [24,0 K], добавлен 23.05.2014Поняття нормативно-правового акта як форми вираження правових норм. Класифікація нормативно-правових актів за юридичною силою, за дією цих актів в просторі та за колом осіб. Система законодавства України: аналіз теперішнього стану та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 22.02.2011Аналіз чинних актів соціального партнерства, що регулюють трудові правовідносини працівників прокуратури, та чинних нормативно-правових актів локального характеру. Досвід США і Канади у правовому регулюванні трудових відносин працівників прокуратури.
статья [46,2 K], добавлен 05.10.2017Огляд системи основних організаційних і процесуальних дій Конституційного Суду України. Проблематика його правосуб’єктності, притаманних для цього органу засобів забезпечення конституційного ладу. Межі офіційного тлумачення Конституції і законів України.
реферат [26,7 K], добавлен 09.02.2014Науковий аналіз поняття та структури правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу в Україні. Дослідження структури та правової природи холдингу в нафтогазовому комплексі. Аналіз особливостей правового статусу підприємств газопостачання.
автореферат [31,0 K], добавлен 11.04.2009Поняття, характер, зміст та об'єкт конституційного контролю. Модель організації конституційного контролю. Кількісний склад органів конституційного контролю зарубіжних країн. Конституція України, єдиний орган конституційної юрисдикції, Конституційний Суд.
реферат [12,8 K], добавлен 11.11.2010Ознаки джерел права, їх види в різних правових системах. Особливості та види джерел Конституційного права України, їх динаміка. Конституція УНР 1918 р. - перший документ конституційного права України. Конституційні закони як джерела конституційного права.
курсовая работа [71,1 K], добавлен 14.06.2011Особливості діяльності неприбуткових установ в Україні та деяких іноземних країнах. Правоздатність бюджетних установ як виду неприбуткових організацій, пропозиції по вдосконаленню вітчизняного законодавства щодо регулювання їх правового статусу.
статья [33,0 K], добавлен 20.08.2013Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина. Громадянство України як елемент правового статусу, порядок його набуття та припинення. Конституційно-правове визначення інституту громадянства України та його принципи.
дипломная работа [72,7 K], добавлен 31.08.2014
