Проблеми протидії протиправному перерозподілу та відчуженню власності (рейдерству) в аграрному секторі України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблеми протидії протиправному перерозподілу та відчуженню власності (рейдерству) в аграрному секторі України

Диба Н.І., Пустовіт В.А.

Диба Н.І., старший науковий співробітник Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України

Пустовіт В.А., старший науковий співробітник Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України

Реформування економіки України на принципах соціально орієнтованого ринкового господарювання потребує подальшої трансформації в системі відносин власності. Проте останнім часом громадськість і підприємці України стурбовані поширенням фактів відверто злочинного захоплення власності, поєднаних із корупцією в судах, державних і правоохоронних органах, що потребує надання правової оцінки цьому негативному явищу та відповідного захисту державою прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Загрозливу тенденцію становить активізація протиправних дій в аграрному секторі, спрямованих на перерозподіл майнових прав, зокрема захоплення підприємств, землі, врожаю, техніки тощо.

Встановлено, що негативним системним явищем, перепоною розвитку та функціонування аграрного сектора України є протиправний перерозподіл і відчуження власності (рейдерство), яке набуло вражаючих масштабів та по сутті є корупційним перерозподілом власності, а не процесом економічної оптимізації.

Корупція робить можливим здійснення протиправного перерозподілу та відчуження власності (рейдерства) в аграрному секторі України у процесі захоплення бізнесу - злочинних дій, а також створює передумови для порушень законодавства, приховує факти рейдерства або гальмує розслідування рейдерських захоплень.

Найпоширенішими проявами протиправного перерозподілу та відчуження власності (рейдерства) в аграрному секторі України є: незаконне заволодіння чужим урожаєм (крадіжки, грабіж), перешкоджання законній господарській діяльності, протиправне заволодіння майном агропідприємств, підроблення документів, самоправство тощо.

Зазначено, що рейдерство як вид злочинної діяльності має організований груповий характер із залученням адміністративних (корупційних) і силових ресурсів. Спрощення процедур реєстрації суб'єктів господарювання та реєстрації прав на нерухомість суттєвим чином сприяє збільшенню кількості випадків рейдерського захоплення бізнесу й активів підприємств, де учасниками злочинних схем нині виступають нотаріуси та державні реєстратори, через яких шляхом підроблення документів відбувається переоформлення права власності на майно в державних реєстрах.

Крім того, обґрунтовано нагальність розроблення й реалізації комплексу превентивних заходів, зокрема вдосконалення чинного законодавства та реформування судової системи захисту прав власності на землю та майно.

Головним заходом протидії протиправному перерозподілу та відчуженню власності (рейдерству) в аграрному секторі України є подолання корупції в органах державної влади, зокрема у правоохоронних, судах. Без суттєвого зниження рівня корупції в Україні вжиття всіх інших заходів щодо протидії рейдерству безперспективне.

Ключові слова: злиття, поглинання, кримінальні правопорушення, організована злочинність, корупція, невідворотність покарання.

PROBLEMS OF COUNTERACTION ILLEGAL REDISTRIBUTIONS AND ALIENATION OF PROPERTY (RAIDING) IN THE AGRARIAN SECTOR OF UKRAINE

Reforming the Ukrainian economy on the principles of socially oriented market economy requires further transformation in the system of property relations. Recently, however, the public and Ukrainian businessmen are concerned about the spread of the facts of overtly criminal seizure of property, combined with corruption in the courts, state and law enforcement agencies, which requires a legal assessment of this negative phenomenon and the proper protection by the state of the rights of all subjects of ownership and economic activity. The dangerous trend is the intensification of illegal actions in the agricultural sector, aimed at redistribution of property rights, in particular enterprises, seizure of land, harvest, technology, etc.

It is established that the negative system phenomenon, a barrier of development and functioning of the agrarian sector of Ukraine is illegal redistribution and alienations of property (raiding) which entered impressive scales and in essence is corruption redistribution of property, but not process of economic optimization.

Corruption does possible implementation of illegal redistribution and alienation of property (raiding) in the agrarian sector of Ukraine in the course of business capture - criminal acts and also creates prerequisites for violations of the law, suppresses the facts of raiding or slows down investigation of raider captures.

The most widespread manifestations of illegal redistribution and alienation of property (raiding) in the agrarian sector of Ukraine are: illegal taking by others harvest (thefts, robbery), preventing of a lawful hozdeyatelnost, illegal taking by property of the agroenterprises, forgery, arbitrariness, etc.

It is specified that raiding as a type of criminal activity has organized group character with attraction of administrative (corruption) and power resources. Simplification of registration procedures sub “housekeeping and registration of the rights for the real estate essentially promotes increase in quantity of cases of raider capture of business and assets of the enterprises where as participants of criminal schemes notaries and the state registrars because of which by forgery there is a renewal of the property right to property in the state registers act so far”.

Besides, reasonably urgency of development and realization of a complex of preventive actions, including to improvement of the current legislation and reforming of the judicial system of protection of the property rights to the earth and property.

The main action of counteraction illegal redistributions and to alienation of property (raiding) in the agrarian sector of Ukraine is overcoming corruption in public authorities, including law-enforcement and in courts. Without essential decrease in level of corruption in Ukraine in acceptance of all other actions for counteraction to raiding is unpromising.

Key words: mergers, acquisitions, criminal offenses, organized crime, corruption, inevitability of punishment.

Постановка проблеми

Аграрний сектор України набув нового значення для економіки держави в контексті стрімкого зростання обсягів сільськогосподарського виробництва й експорту протягом останнього десятиліття. Визначальними, основоположними в системі економічних відносин, отже, й аграрних відносин, визнаються відносини власності.

Проте сьогодні в Україні відсутня досконала система захищеності прав власності як об'єктів нерухомості, так і корпоративних прав. Це питання складне, і простих рішень, на жаль, немає, а його потрібно вирішувати комплексно [1]. Загрозливу тенденцію становить активізація протиправних дій, спрямованих на перерозподіл майнових прав, зокрема підприємств, продукції виробництва, сільськогосподарської також, землі шляхом рейдерського й іншого силового захоплення [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням, пов'язаним із дослідженням проблем протидії протиправному перерозподілу та відчуженню власності (рейдерству) в Україні, присвячена значна кількість наукових праць. Окремі аспекти розвитку та прояву рейдерства в Україні висвітлювали у своїх наукових доробках П. Берназ, Василинчук, З. Варналій, А. Галючек, М. Городецька, Б. Грек, Т. Грек, М. Колєсник, А. Кривий, В. Мисливий, Москаленко, В. Примаченко, Л. Скалозуб, С. Чернявський та багато інших.

Метою статті є дослідження сутнісних ознак протиправного перерозподілу та відчуження власності (рейдерства) в аграрному секторі України, його проявів, а також визначення напрямів удосконалення заходів протидії цьому негативному явищу.

Виклад основного матеріалу

Ринок злиття та поглинання компаній у міжнародній практиці зарекомендував себе як один із головних інструментів стратегії форсованого розвитку бізнесу. Компанії, які прагнуть підвищити свою капіталізацію, ефективність роботи, а також оптимізувати управлінські та виробничі процеси, рано чи пізно усвідомлюють необхідність злиття або поглинання. Крім того, одним із важливих чинників є можливість об'єднати ресурси, отримавши стратегічну перевагу на ринку.

Злиття і поглинання - сукупність процесів об'єднання бізнесу, у результаті яких на ринку з'являються укрупнені компанії замість декількох меншого розміру. У процесі цих угод відбувається передача корпоративного контролю, включаючи купівлю й обмін. Залежно від форми процесу злиття і поглинання виокремлюють дружні та недружні.

Під дружнім поглинанням розуміють процес, під час якого компанія-поілинач (acquirer) і компанія, що поглинається (target), зацікавлені у здійсненні такої операції чи як мінімум не протидіють їй. Водночас сторони досягають домовленостей про істотні умови угоди, включаючи вартість компанії, що поглинається, а також порядок розрахунків.

У разі недружнього поглинання компанію, що поглинає іншу компанію шляхом скуповування її акцій із метою одержання контрольного пакета, називають «рейдером», оскільки у процесі придбання така компанія не порушує закон, а лише діє всупереч волі керівництва компанії, що поглинається, та контролюючих акціонерів, що дає змогу розглядати випадки ворожого (недружнього) поглинання компаній як об'єктивні процеси, що сприяють динаміці економічного зростання та розбудові потужної конкурентоспроможної економіки.

В Україні злиття та поглинання суб'єктів господарювання нерідко відбувається не для оптимізації їхньої економічної діяльності, а з метою протиправного перерозподілу та відчуження власності - «рейдерства».

Зокрема, проведений аналіз роботи Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України дав змогу зробити висновок про те, що всі дії, які оскаржуються, можна розділити на дві групи: ті, які мають ознаки рейдерських захоплень, і ті, які можна назвати незаконними, злочинними діями.

До першої групи належать випадки, коли майно, зокрема майнові права, переходить (переходять) до нового власника, наприклад, за умови існування у старого власника прострочених боргових зобов'язань. Зазвичай це кредитні зобов'язання перед банком або іншими кредиторами.

Невиконані вчасно грошові зобов'язання створюють умови для стрімкого збільшення боргів, що закінчується конфіскацією майна для їх погашення. Крім того, інструментом, який використовують для рейдерських захоплень, можуть стати конфлікти між учасниками й акціонерами підприємств, суперечки між власниками паїв та підприємством-орендарем.

До другої групи відносять випадки підробки документів і рішень судів, виконання реєстраційної дії на основі судового рішення, якого не існує, крадіжку врожаю, самовільне захоплення землі, неправомірне зняття реєстраторами арештів, навіть у межах кримінальних проваджень, укладання власником землі кількох договорів оренди.

Це сценарій, який найчастіше реалізовують шахраї. Проте ці дії не можна назвати рейдерським захопленням. Це крадіжка, підробка документів, шахрайство, розбій, тобто правопорушення, які мають чітке визначення у Кримінальному кодексі України [3].

Отже, у вітчизняних джерелах до рейдерства можуть помилково відносити цілком правомірні переходи права власності на корпоративні права й активи юридичної або фізичної особи. Як наслідок, протягом останніх років простежується тенденція до підміни поняття «рейдерство» суміжними категоріями. Такий підхід до вживання терміна «рейдерство» особливо поширений серед всілякого типу боржників; осіб, які заволоділи майном у незаконний спосіб; а також у випадках, коли законних власників майна, які намагаються його повернути, іменують «рейдерами». Нерідко це відбувається для того, щоб дезінформувати суспільство та обстояти незаконні майнові інтереси, зокрема, за допомогою засобів масової інформації [4, с. 8].

Як уважають Б. Грек і Т. Грек, рейдерство варто розглядати як окремий вид організованої злочинної діяльності, що передбачає вчинення низки злочинів, пов'язаних спільним умислом на протиправне захоплення чужої власності, поєднане з використанням неправосудних судових рішень та корупції у правоохоронних органах. Зазвичай рейдерське захоплення є добре організованим, виваженим, цілеспрямованим і комплексним заходом, що потребує від ініціаторів неабиякої винахідливості та фінансових ресурсів. До неодмінних атрибутів злочинної схеми належать, окрім хабарів «потрібним» людям, підроблення документів, застосування фізичного та психологічного насильства [5].

Схожу позицію у визначенні сутнісних ознак рейдерства займають також інші дослідники, зокрема Ю. Челембій, який зазначає, що рейдерство в Україні має відверто кримінальний характер, сприяє поглибленню корупції і поширенню корупційних схем. Він визначає рейдерство як силовенезаконне заволодіння власністю внаслідок протизаконних дій зацікавлених осіб [6, с. 24].

Як зазначає О. Литвак, жодна рейдерська атака не закінчиться успішно, якщо вона не супроводжується прикриттям із боку державних структур, правоохоронців і суду [7, с. 40].

Упродовж останніх років кількість рейдерських захоплень в Україні збільшується, насамперед в аграрному секторі.

Про зазначене свідчать результати опитування, які презентувала Громадська спілка «Всеукраїнська аграрна рада» під час ІІ Антирейдерського форуму. Опитування було проведено на замовлення «Всеукраїнської аграрної ради» серед 500 керівників сільськогосподарських підприємств (з усіх областей України) у 2018 р.

Згідно з отриманими результатами, приблизно 71% аграріїв уважають свій бізнес і право власності незахищеними від рейдерських захоплень, особливо гостро ця проблема постала перед жителями південних та східних областей України.

На переконання 64% сільгоспвиробників, основною причиною засилля рейдерства є корупція в органах влади і правоохоронній системі. Аграрії наголосили, що особливого розмаху вона набула в Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Міністерстві внутрішніх справ і поліції, прокуратурі та судах.

Водночас 38% респондентів зазначили, що рейдерам найбільше сприяє заплутаність і недосконалість чинного законодавства.

Основним способом боротьби з корупцією та рейдерством 39% опитаних сільгоспвиробників уважають об'єднання фермерів (громадських організацій та рухів), а 36% бачать його у зміні чинного законодавства [8].

Аналіз судової практики свідчить про те, що останнім часом набули поширення спори, пов'язані з рейдерським захопленням землі. Ідеться про захоплення агропідприємствами землі, яка перебуває в оренді інших сільськогосподарських підприємств. Чужий земельний банк зазвичай захоплюють як через створення фізичних перешкод в обробітку землі (блокування сільськогосподарської техніки тощо), так і шляхом створення юридичних перешкод в обробітку землі (укладення договорів оренди землі і реєстрації прав оренди на землю, яка орендована іншими; отримання судових заборон (щодо обробітку землі, арешту врожаю), оспорювання договорів оренди землі, державної реєстрації договорів оренди тощо).

Крім появи спорів, пов'язаних із рейдерським захопленням землі, останнім часом значно збільшилася кількість спорів, пов'язаних з учиненням кримінальних правопорушень. Це передусім спори щодо незаконного заволодіння чужим врожаєм (крадіжки, грабіж), перешкоджання законній господарській діяльності, протиправного заволодіння майном агропідприємств, підроблення документів, самоправства тощо.

Ураховуючи обставини вчинення конкретного кримінального правопорушення, дії осіб щодо неправомірного заволодіння чужим врожаєм суди зазвичай кваліфікують як грабіж (ст. 186 Кримінального кодексу (далі - КК) України) або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України).

Якщо ж рейдери вдаються до підроблення документів (протоколів загальних зборів) та використовують їх для реєстрації змін до установчих документів, а потім продають майно агропідприємств, то такі дії суди кваліфікують як підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи (ст. 205-1 КК України) та протиправне заволодіння майном підприємства (ст. 206-2 КК України) [9].

Визначаючи напрями вдосконалення заходів протидії протиправному перерозподілу та відчуженню власності (рейдерству) в аграрному секторі України, потрібно виходити із причин і умов, що сприяють його виникненню та поширенню.

Загальноприйнятими причинами існування рейдерства в Україні визнають: недосконалість чинного законодавства, корумпованість виконавчої та судової влади; правовий нігілізм - як у суб'єктів господарювання, так і у представників органів влади; нестабільність політичної ситуації та перерозподіл власності між фінансово-промисловими групами, зловживання під час проведення загальних зборів акціонерів, фальсифікації під час викупу акцій, неправомірне збільшення статутного фонду з «розмиттям» контрольного пакета; відсутність державних інститутів, які б ефективно захищали права власника тощо.

Першорядними причинами, які призвели до такого негативного явища в Україні, як аграрне рейдерство, є: відсутність контролю за оформленням документів, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються права оренди на земельні ділянки, що подаються для державної реєстрації, незаконна зміна складу учасників юридичної особи на підставі підробленої довіреності або такої, що посвідчена посадовими органами місцевого самоврядування без дотримання вимог чинного законодавства, неповна інформація про земельні ділянки та їхніх власників у Державному земельному кадастрі, відсутність повноцінного доступу нотаріусів до нього [10].

Варто також зазначити, що спрощення процедур реєстрації суб'єктів господарювання та реєстрації прав на нерухомість, як свідчить практика, суттєвим чином спричинило збільшення кількості випадків рейдерського захоплення бізнесу й активів підприємств в останні роки.

У такий спосіб скасовано державну монополію в цій сфері та розширено поле діяльності так званих «чорних реєстраторів» і «чорних нотаріусів». Користуючись законодавчими прогалинами і неточностями, діючи у змові з рейдерськими групами, вони дістали можливість безперешкодного внесення змін до складу власників і керівництва підприємств у відповідному державному реєстрі. Тільки у 2015 р. завдяки цим «новаціям» сталося майже 3 тис. рейдерських захоплень, і лише 300 із захоплених об'єктів вдалося повернути попереднім власникам [11, с. 33].

Спрощення реєстраційних процедур, спрямоване на поліпшення позицій України в рейтингу Doing Business, як зазначає адвокат Т. Борисенко, фактично полегшило життя різного роду «мисливцям» за чужою нерухомістю та бізнесом.

Коли йдеться про незаконне захоплення підприємства, заявники-«загарбники» дуже ретельно готують документи, які подаються державному реєстратору. Рейдери вступають у змову з нотаріусами, щоб засвідчити підписи осіб, які насправді ці підписи не ставлять, або підробляються підписи та печатки нотаріусів, рішення судів. Державний реєстратор далеко не завжди знає про те, що йому подані підроблені документи, оскільки не володіє компетенцією і функціями щодо встановлення справжності підпису людини або печатки підприємства.

Отже, збільшення кількості рейдерських захоплень не пов'язане з низьким рівнем відповідальності державних реєстраторів. Законодавцем встановлена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Питання тільки в тому, наскільки ефективно розслідуються конкретні випадки, як часто державні реєстратори притягаються до відповідальності за вчинення ними злочинів [12].

Як зазначає у цьому зв'язку Ю. Кіндзерський, очевидно, не потребує доведення теза про те, що рейдери, отримавши від держави «сприятливі» умови для своєї діяльності та діючи під покровительством і захистом її високопоставлених представників, є лише одним з інструментів влади в перерозподілі власності на користь олігархічних кланів [11, с. 33].

Варто також зазначити, що проблеми розслідування «рейдерських» злочинів зумовлені, зокрема, відсутністю вагомої судової та слідчої практики розслідування злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України («Протиправне заволодіння майном підприємства»), а також відсутністю єдиного методологічного підходу до розслідування «рейдерських» злочинів. Навіть ті справи щодо розслідування «рейдерських» злочинів, у яких правоохоронні органи одразу розпочинають досудове розслідування, нерідко розслідуються неефективно та не дають постраждалим особам можливостей для припинення протиправної поведінки стосовно їхнього майна [4, с. 34-35].

Проте, як уважає правник В. Богатир, «рейдерство» - популяризоване в масовій культурі слово, під яким приховано набір банальних кримінально караних діянь, починаючи від підроблення документів та закінчуючи погрозами й фізичним насильством. Головну роль у цьому процесі відіграють хабарництво та зловживання високопосадовцями своїм службовим становищем.

Ледь не всі найгучніші недружні поглинання супроводжувалися раптово абсурдними судовими рішеннями та дивною бездіяльністю правоохоронних органів, перед якою виявлялися безсилими громадська думка й увага засобів масової інформації.

Чинне законодавство містить достатньо важелів, які за добросовісного їх застосування (і тут необхідно поставити наголос) здатні попередити кожне із цих діянь або забезпечити притягнення винних осіб до відповідальності. Якщо всі ці важелі чомусь не спрацьовують, то причину треба шукати аж ніяк не в законодавчому полі, а в подвійних стандартах у роботі судів, органів слідства та прокуратури.

Правоохоронний апарат володіє більш ніж достатнім ресурсом, щоб ефективно протидіяти рейдерству, але як застосовується цей ресурс - залежить від того, хто стоїть біля витоків недружніх поглинань [13].

Існує також думка, що протидія рейдерству буде ефективною й матиме комплексний характер тільки в разі передбачення кримінальної відповідальності за замовлення, організацію та вчинення неправомірних дій, які мають ознаки рейдерства.

Проте це не головна проблема, яка потребує невідкладного вирішення.

Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015, зокрема в п. 4.5 («Реформування системи державного управління, нова якість антикорупційної політики»), визначено, що ефективне державне управління вимагає послідовної антикорупційної політики, яка здійснюватиметься шляхом забезпечення невідворотності покарання за корупційні правопорушення [14].

Проте загалом судова «антикорупційна» статистика свідчить про те, що покарання за корупційні правопорушення традиційно були радше винятком, ніж правилом, зважаючи на масштаби й укоріненість корупції.

Але водночас наявні дані потребують адекватного осмислення та негайного реагування [15, с. 22].

Висновки

Формування державних механізмів протидії рейдерству має передбачати розроблення і реалізацію комплексу заходів, зокрема вдосконалення чинного законодавства та реформування судової системи захисту прав власності на землю та майно.

Головним заходом протидії протиправному перерозподілу та відчуженню власності (рейдерству) в аграрному секторі України є подолання корупції в органах державної влади, зокрема у правоохоронних і в судах. Без суттєвого зниження рівня корупції в Україні вжиття всіх інших заходів щодо протидії рейдерству є безперспективним.

Необхідно також розробити Державну цільову програму попередження злочинності у сфері економіки загалом і правопорушень, пов'язаних із протиправним перерозподілом і відчуженням власності (рейдерством) в аграрному секторі України, яка була б зорієнтована на усунення чинників, що сприяють поширенню цього явища.

Література

рейдерський бізнес протиправний аграрний

1. Рейдерство в аграрному секторі. Діяльність органів державної влади по запобіганню захоплення аграрних підприємств: стенограма засідання Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України № 59 від 5 вересня 2017 р. Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин: веб-сайт. URL: http://komagropolit.rada.gov.ua/news/zasidKomit/stenogr_ zkZ73177.htmL

2. Аналітична доповідь до щорічного послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2018 р.». Київ: НІСД, 2018. 688 с. URL: http://www.niss.gov.ua/public/File/Analit_Dopovid_Poslannia_2018.pdf7.

3. Сукманова О. Аграрне рейдерство: чи пожнуть бурю ті, хто сіє вітер? Економічна правда. 2018. 9 серпня. URL: https://www.epravda.com.Ua/columns/2018/08/9/639444/.

4. Боротьба з рейдерством: сучасний стан та рекомендації: системний звіт. Київ, 2017. 54 с. URL: https://boi.org.ua/media/uploads/ ii_2017_sytem_ua_digital.pdf.

5. Грек Б., Грек Т Поняття та історичні передумови розвитку рейдерствав Україні. Адвокат. 2010. № 9. С. 29-34. URL: http://nbuv.gov.ua/UjRN/adv_2010_9_4.

6. Челембій Ю. Недосконалість українського законодавства є живильним ґрунтом для українських рейдерів. Вісник Української спілки промисловців та підприємців. 2007. № 4. С. 24-25.

7. ЛитвакО., Кучеренко І. Проблема рейдерства очима кримінолога і цивіліста. Вісник Національної академії прокуратури України. 2010. № 3 (19). С. 40-44.

8. Всеукраїнська аграрна рада: офіц. вебсайт. URL: http://uacouncil.org/uk/post/ponad-70-agrariiv-vvazaut-svy-biznes-nezahisenim-vid- rejderstva-opituvanna.

9. Качмар О. Найбільш поширені судові спори у сфері агробізнесу. Юридична газета. 2017. № 35 (585). С. 20-21. URL: http://vkp.ua/ua/publications/articles/naybilsh_poshireni_sudovi_spori_v_sferi_agrobiznesu/.

10. Марченко В. Нотаріуси наголошують на нотаріальному захисті прав власників та користувачів земельних ділянок. Нотаріальна палата України: вебсайт. URL: http://npu.in.ua/novini/press-reliz_280917#.

11. Кіндзерський Ю. Інституційна пастка олігархізму і проблеми її подолання. Економіка України: науковий журнал. 2016. № 12 (661). С. 22-46. URL: https://www.researchgate.net/publication/322746521_Institutional_trap_of_oligarchism_and_problems_of_its_overcoming_in_Ukrainian.

12. Борисенко Т Порушення порядку реєстрації бізнесу та нерухомості: чому посилення відповідальності не є панацеєю. Ліга: Закон: вебсайт.: https://jurliga.ligazakon.net/ua/analitycs/186554_porushennya-poryadku-restrats-bznesu-ta-nerukhomost-chomu- posilennya-vdpovdalnost-ne--panatseyu.

13. Богатир В. Законодавство: Захоплюючі новели. Український юрист: журнал сучасного правника. 2014. № № 01-02.: http://jurist.ua/7article/607.

14. Стратегія національної безпеки України, затв. Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015. Верховна Рада України: вебсайт.: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/287/2015#n14.

15. Україна проти корупції: економічний фронт. Економічна оцінка антикорупційних заходів у 2014-2018 рр.: аналітична доповідь. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій: вебсайт: http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/IER/2018/Anticorruption_%20Report_Ukr_.pdf.

Размещено на Allbest.ru