Психологічні вміння та якості слідчого, які допомагають використовувати метод верифікації під час розслідування злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГІЧНІ ВМІННЯ ТА ЯКОСТІ СЛІДЧОГО, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ МЕТОД ВЕРИФІКАЦІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Проценко О.О.,

кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального процесу Одеського державного університету внутрішніх справ

Наукова стаття присвячена дослідженню психологічних умінь та професійних якостей слідчого, які допомагають використовувати метод верифікації під час розслідування злочинів. Аналізується роль слідчого у зборі та систематизації інформації, яка допоможе встановити істину у справі. Аналізуються функції слідчого, які він виконує під час досудового провадження. Розкривається предмет верифікації. Розкриваються фізичні та психологічні чинники, які впливають на діяльність слідчого в різних умовах. Враховуючи процесуальне положення слідчого, його функції мають відповідати і його особистості, певним психологічним якостям. Серед таких якостей слід відзначити найбільш значущі: організаторські здібності, самоорганізацію, гнучкість мислення, самостійність, спостережливість, відповідальність, акуратність, пунктуальність, тактовність, емоційну стійкість та ін. Враховуючи екстремальність, напруженість тих умов, в яких доводиться щодня перебувати слідчому, визначається високий ступінь значущості його інтелектуальних, вольових і комунікативних якостей. Розкриваються поняття та сутність професійних умінь слідчого, які необхідні для збору, аналізу та систематизації інформації, проведення її верифікації на різних стадіях провадження, під час різних слідчих (оперативних) дій. Запропоновано виділити, що слідчий має бути наділений спеціальними вміннями та якостями, тому що верифікація інформації на досудовому розслідуванні кримінального злочину являє собою складний та ступеневий процес. Цей процес полягає у перевірці відповідності наявних даних, зібраних під час проведення слідчих (розшукових) дій. Рекомендовано використання зазначених умінь та якостей слідчим у опрацюванні інформації на досудовому розслідуванні, що забезпечить своєчасну перевірку наявної інформації, впливатиме на обрання правильного подальшого напряму кримінального провадження.

Ключові слова: слідчий, метод верифікації, психологічні вміння та якості, кримінальне правопорушення, розслідування злочинів.

PSYCHOLOGICAL SKILLS AND QUALITIES OF THE INVESTIGATOR, WHICH HELP TO USE THE VERIFICATION METHOD IN THE INVESTIGATION OF CRIMES

слідчий верифікація професійний розслідування злочин

A scientific article is devoted to the study of psychological skills and competencies that help investigators to use verification method in the investigation of crimes. This article examines the role of investigator in the collection and systematization of information that will help to establish the truth in the case. The functions of investigator are analyzed during the pre-trial proceedings. The subject of verification is revealed. Physical and psychological factors are revealed that affect the activities of the investigator under different conditions. It's very important to take into account the essence of the professional skills of the investigator, that are required for the collection, analysis and systematization of information, carrying out its verification in various stages of pre-trial proceedings, during the various stages of the investigation (operational) events. It is recommended to use designated skills and qualities by the investigator when processing information during the pre-trial investigation that, in turn, will provide timely verification of information will affect the election of the right direction of the criminal action. The investigator should be endowed with special skills and qualities as verification of information at the pre-trial investigation is a complex multi-step process. Among such qualities, it should be noted most important: organizational skills, self-organization, thinking flexibility, autonomy, observant, responsibility, accuracy, punctuality, discretion, emotional resilience and others. It is recommended designed skills and qualities of the investigator when processing of information, during the pre-trial investigation that provide timely check of information and will influence the right way criminal proceedings.

Key words: investigator, method of verification, psychological skills and qualities, criminal offense, investigation of crimes.

Розслідування кримінального провадження слідчими підрозділами Національної поліції України має на меті притягнути до відповідальності винних у вчиненні кримінального правопорушення. Несвоєчасне повідомлення про скоєні злочини та інформації про злочин, відсутність умінь та навичок аналізувати та перевіряти інформацію веде у майбутньому до втратити важливих доказів.

Отримання та опрацювання криміналістично значущої інформації у кримінальному провадженні вимагає від слідчого та працівників оперативного підрозділу володіння дієвими та оперативними методами пізнання. Загальновживані та традиційні методи, що використовує слідчий у практичній діяльності, не завжди досить повно відображають можливості опрацювання інформації з урахуванням її нових видів та джерел надходження.

Для слідчого Національної поліції України кожне розслідування - це ще й набір засобів та методів, які дають змогу встановити об'єктивну істину подій та відновити порушені права постраждалого.

Під час досудового розслідування слідчий проводить низку слідчих (розшукових) дій та збирає докази, зокрема: пояснення постраждалих осіб, показання свідків, фото- та відеоматеріали, огляд та обшук місця події, проведення експертиз. У сукупності зібрані матеріали дають змогу відновити хронологію подій, зафіксувати завдану шкоду та встановити ймовірних правопорушників.

Загалом, дослідженням психологічних особливостей всіх учасників кримінального провадження займалися такі науковці, як: Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, О.М. Бандурка, В.В. Бедь, С.П. Бочарова, В.Г Гончаренко, А.Е. Жалінський, О.В. Землянська, З.І. Митрохіна, В.Т. Нор, О.П. Слободяник, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Костицький, В.О. Коновалова, Г.О. Юхновець, В.Ю. Шепітько, С.А. Тарарухін, О.М. Цільмак та ін.

Проблематикою опрацювання інформації займалися відомі вчені, такі як: Ю.П. Аленін, О.Я. Баєв, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, В.І. Громов, А.В. Дулов, Є.П. Іщенко, І.І. Когутич, В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, М.А. Погорецький, В.Ю. Шепітько, В.В. Тіщенко, М.П. Яблоков та ін. Але в працях зазначених науковців не розкриті психологічні якості слідчого, які допомагають слідчому верифікувати отриману інформацію про злочин під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, адже вони були видані відносно давно і розкривали всі аспекти юридичної психології, не надаючи відповідь на питання, яке ми порушуємо в цій статті. Наше дослідження є комплексним підходом до визначення тих психологічних якостей слідчого, які допомагають використовувати метод верифікації під час розкриття та розслідування злочинів.

Метою статті є дослідження психологічних якостей слідчого, які допомагають використовувати метод верифікації під час розслідування кримінального правопорушення.

Виклад основного матеріалу. У п. 17 ст. 3 КПК України вказано, що слідчий - це службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень [3].

Ролі і функції всіх учасників судочинства нерівнозначні як за процесуальним, так і за психологічним статусом (слідчий, прокурор, суддя, захисник, експерт, свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний та ін.). У такому разі нас цікавлять саме психологічні особливості слідчого, позаяк згідно з його обов'язками виробляються і психологічні властивості, зумовлені характером діяльності слідчого.

З огляду на процесуальне положення слідчого, його функції мають відповідати і його особистості, певним психологічним якостям. Серед таких якостей слід відзначити найбільш значущі: організаторські здібності, самоорганізацію, гнучкість мислення, самостійність, спостережливість, відповідальність, акуратність, пунктуальність, тактовність, емоційну стійкість та ін. Враховуючи екстремальність, напруженість тих умов, в яких доводиться щодня перебувати слідчому, визначається високий ступінь значущості його інтелектуальних, вольових і комунікативних якостей.

Слідчий відчуває вплив негативних емоцій, тому його особистість має характеризуватися: а) толерантністю (від лат. tolerantia - терпіння) - стійкістю до впливів несприятливих чинників, зниженою чутливістю до їх впливів; б) зниженим рівнем тривожності; в) емоційною стійкістю та ін. [11].

Для отримання результативності та ефективності верифікації інформації на досудовому розслідуванні слідчий застосовує метод верифікації, що має у своїй сутності власні стадії: верифікація інформації до початку проведення процесуальної дії до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань під час огляду місця події; верифікація інформації під час проведення слідчих (розшукових) дій; верифікація інформації після закінчення проведення слідчих (розшукових) дій та аналіз отриманих даних. У рамках верифікації інформації слідчий отримує дані, що свідчать про відповідність встановленим обставинам злочинної події самій події, що мала місце з відомостями про інформаційно-емоційний стан її учасників. І саме це сприятиме вибору слідчим оптимальної лінії власної поведінки для вирішення поточних завдань, що виникають під час досудового розслідування.

Об'єктом верифікації під час досудового розслідування є слідова картина злочину, інформаційно-комунікаційна сторона кримінального провадження під час отримання інформації від учасників, інформаційних баз даних у формі комунікації зі спеціальними кримінально-процесуальними наслідками.

Предметом верифікації інформації на досудовому розслідуванні з перегляду отриманої інформації із заяви потерпілого, огляду місця події, проведених слідчих (розшукових) дій виступають закономірності опрацювання криміналістично значущої інформації, що здебільшого представлена у формі доказів. Закономірності опрацювання включають у себе виявлення, збір, фіксацію, дослідження, оцінку, формування висновків та використання криміналістично значущої інформації.

У процесі вирішення будь-якого типу завдань слідчий реалізує таку сукупність функцій: 1) цільові - встановлення фактів, висунення версій та ін.; 2) забезпечувальні - створення умов для ефективних дій; 3) контрольно-оцінні - співвіднесення, перевірка одержаних результатів, вирішення слідчого завдання.

На процес розслідування злочину впливають рівень моральних якостей, принципів та цінностей; рівень інтелектуально-пізнавальних якостей; характерологічні властивості; психофізіологічні якості [6].

Діяльність слідчого характеризується значною емоційною насиченістю. Йдеться про те, що робота слідчого пов'язана з впливом негативних чинників (сприйняттям об'єктів, що викликають негативні емоції, наприклад, сприйняття трупа чи частин розчленованого трупа, присутність у процесі судово-медичного розтину трупа тощо), наявністю перевантажень у перебігу діяльності, пов'язаної з великим обсягом роботи (невідповідність кількості кримінальних проваджень і термінів виконання дій), протидією заінтересованих осіб [11].

У процесі пізнавальної діяльності слідчий мусить уміти з усього нагромадження речей і слідів зібрати та верифікувати саме ті, що стосуються кримінального провадження. У цьому аспекті великого значення набуває вміння слідчого будувати і варіювати розумові моделі, моделювати події минулого. Слідчому необхідні творче мислення, уява, наявність слідчої інтуїції.

На початковому етапі розслідування кримінального правопорушення слідчий має самоорганізуватися та організовувати інших учасників кримінального процесу, координувати їхню діяльність. Під час огляду місця події передбачає запрошення спеціалістів, понятих, у деяких випадках - потерпілого чи підозрюваного. Слідчий мусить уміти організувати діяльність різних осіб, бути керівником слідчої дії, керувати всіма учасниками процесу огляду та зібрати інформацію, яка заслуговує на оперативний інтерес.

Професіограма слідчого, таким чином, являє собою багаторівневу ієрархічну структуру, в якій відображаються психодинамічні та індивідуально-психологічні властивості та якості, що реалізуються в професійній діяльності. Вони супроводжуються й забарвлюються певними психічними станами, котрі впливають на динаміку й ефективність досягнення кінцевого результату. Такі стани диференціюються залежно від: а) ролі особистості та ситуації - особистісні та ситуативні; б) домінуючих компонентів діяльності - інтелектуальні, емоційні, вольові; в) ступеня вираженості - глибокі та поверхневі; г) терміну перебігу - короткочасні та тривалі; ґ) впливу на особистість - позитивні та негативні, стенічні та астенічні; д) ступеня адекватності - адекватні та неадекватні та ін. [6].

На результати роботи слідчого в процесі його діяльності впливає дуже багато факторів, причому є як позитивні моменти, так і негативні, що заважає йому залежно від прийомів, які будуть застосовуватись у разі динамічності верифікації (проведення процесуальних дій, які раніше не проводилися та проведення повторних або додаткових процесуальних дій) або статичність верифікації (аналіз наданих доказів та їх синтез тощо).

Так, оптимізують діяльність такі стани:

1) професійний інтерес, стан творчості, натхнення - викликає енергійність, підвищує працездатність, покращує сприймання та когнітивні процеси;

2) готовності до проведення певної слідчої дії - сприяє активізації пізнавальних процесів та спостережливості, гостроті відчуттів, високому рівню саморегуляції;

3) рішучості - спонукає до складних вольових зусиль та самоконтролю [6].

Негативно впливають на ефективність верифікації (проведення процесуальних дій, які раніше не проводилися, та проведення повторних або додаткових процесуальних дій):

1) психічна напруженість - дезорганізує поведінку, викликає утруднення мислення, призводить до пасивності;

2) тривожність - викликається складною ситуацією чи неочікуваними змінами, невдачами та помилками;

3) фрустрація - виникає в ситуації актуального чи потенційного протиборства, звичайно завершається агресією (на об'єкт чи самого себе);

4) персеверація - ригідність. Сполучення інерцій- ності, стереотипності з упертістю, опору змінам як наслідок шаблонності мислення та надмірної типізації розслідуваних справ. [6]

Якщо з позитивними моментами все зрозуміло і вони приносять тільки користь, то зменшити вплив негативних емоційних станів можна лише самоорганізацією і виробленням свого особистого, індивідуального стилю діяльності, за якого наявні в навколишньому середовищі недоліки будуть компенсуватися розвитком професійно важливих якостей особистості та виробленням ефективних методів і засобів роботи.

Як і в кожній іншій професійній діяльності, так і у слідчій діяльності кожен підходить до вирішення питань по-своєму, враховуючи як свій досвід, наявні знання, так і психологічний стан, свій стиль роботи.

Пропонуємо виділити та зазначити, що до професійно важливих умінь слідчого, які допомагають у разі використання методу верифікації під час розслідування злочинів, слід віднести:

1. Гностичні вміння. Серед них виділяють:

1.1. Аналітичні вміння:

- аналізувати ситуацію, процеси, предмети і явища, розглядати їх з усіх боків, розпізнавати їхні типові риси й ознаки, виділяти істотні, малопомітні компоненти (відтінки, деталі форми, будова частин і тому подібне);

- розкривати об'єктивні зв'язки і стосунки та виявляти суть явища або процесу;

- встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;

- аналізувати свої і чужі життєві помилки;

- виявляти й усувати протиріччя проблеми для отримання ідеального кінцевого результату;

- надавати бездоганно зважені аргументи;

- визначати характерологічні особливості і поведін- кові прояви соціального оточення;

- діагностувати спотворення інформації в міжосо- бистісному спілкуванні, ознаки неправдивих свідчень і так далі.

1.2. Прогностичні вміння, тобто уміння:

- визначати громадські злочинні явища, аналізувати їх складники (умови, причини, мотиви, засоби, форми здійснення та ін.), знаходити способи розкриття злочинів;

- вибудовувати логіку послідовності дій для вирішення проблеми і доказовості прийнятого рішення;

- встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і тому подібне;

- передбачати можливі відхилення небажаних явищ і наслідків;

- спрогнозувати подальші дії злочинця;

- спрогнозувати розвиток суспільно небезпечної ситуації.

Слідчому під час використання методу верифікації для розслідування злочинів необхідно намагатися не лише сприймати зовнішню оболонку події або явища, але і побачити їх внутрішню суть і зрозуміти ті невидимі процеси, які відбуваються всередині; осмислити прихований процес або явище і шукати внутрішню причину його зовнішнього прояву, намагатися зрозуміти суть прихованих процесів, порівнюючи їх за аналогією зі знайомими подібними процесами. Одночасно намагатися бути «над ситуацією» і «всередині ситуації», тобто тримати все під контролем, бути пильним, уважним і обережним; проникати у внутрішній світ людей, відчувати і розуміти їхні психічні стани, читати їхні таємні наміри, виявляти приховані мотиви та істинні людські почуття і стани; бачити недоліки і достоїнства, слабкі вразливі місця людей; ідентифікувати себе з образом злочинця (поставити себе на його місце, відчути те, що він відчував, простежити за ходом його думок, визначити його тактику, зрозуміти його тактику і стратегію, тобто спробувати «мислити як злочинець»), його мотиви поведінки; спрогнозувати подальші дії злочинця та ін.

1.3. Дослідницькі вміння, які проявляються в мистецтві здійснювати дослідницьку діяльність, а саме:

- вибудовувати логіку послідовності дій;

- під час розкриття злочину, знаходження злочинців, попередження кримінальних наслідків;

- під час визначення громадських злочинних явищ, вивчення їх складників (умови, причини, мотиви, засоби, форми здійснення та ін.), у з'ясуванні причинно-наслідко- вих зв'язків; у зверненні уваги на незначні деталі і дрібниці, які здаються на перший погляд несуттєвими, тобто слідчому потрібно вміти дивитися, бачити і побачити; слухати, чути і почути;

- спостерігати за співрозмовником і розглядати кожну його деталь, як зовнішній прояв рівня його розвитку і певний хід його думок.

2. Операційні вміння, які проявляються в мистецтві:

- зберігати професійну таємницю;

- використовувати тільки перевірену, достовірну інформацію під час вирішення делікатних ситуацій;

- будувати версію злочину за його характером, речовими доказами;

- вибудовувати логіку послідовності дій під час вирішення проблеми доказовості прийнятого рішення;

- запам'ятовувати і систематизовувати всі дрібниці і деталі;

3. Комунікативні. До них слід віднести:

3.1. Ораторські вміння, які проявляються в мистецтві:

- справляти позитивне враження;

- грамотно, чітко, зрозуміло викладати свої думки і донести інформацію до суб'єктів кримінального провадження;

- виявляти гармонію спокою й упевненості, стриманість у словах і виразах;

3.2. Тактичні вміння, які проявляються в мистецтві:

- долати бар'єри спілкування із суб'єктами кримінального провадження;

- створювати певний психологічний настрій між суб'єктами кримінального провадження;

- встановлювати і підтримувати контакт із суб'єктами кримінального провадження;

- знаходити «ключ » до будь-якого слухача або співрозмовника;

- набувати і зберігати довіру суб'єктів кримінального провадження;

- дотримуватися норм і правил етикету спілкування, його рамок;

- орієнтуватися в перебігу й умовах спілкування;

- вчасно переривати процес спілкування;

- взаємодії, тобто узгодженні своєї роботи з роботою суб'єктів кримінального провадження;

- досягати мети тонкими й умілими прийомами поводження із суб'єктами кримінального провадження;

- правомірно, ввічливо і коректно, тактовно і делікатно, ухильно і безболісно для суб'єктів кримінального провадження розгортати ситуацію в потрібне русло;

- передбачати напрями розгортання конфлікту і можливі наслідки;

- конструктивного вирішення спірних питань або конфлікту між суб'єктами кримінального провадження;

- усувати протиріччя під час спілкування із суб'єктами кримінального провадження;

- попереджати негативний розвиток подій;

- визнавати свої помилки, свою неправоту;

- неконфліктного спілкування у складних ситуаціях;

- оцінювання і пояснення проблемних ситуацій.

4. Лідерські вміння, які проявляються в мистецтві привертати до себе людей; визначати головні і невідкладні завдання під час планування слідчих (розшукових) дій на досудовому розслідуванні; коригувати, регулювати і управляти процесом взаємодії між суб'єктами кримінального провадження.

Не слід плутати вміння з індивідуально-психологічними якостями особи. Вміння проявляються в процесі використання наявних знань з практики. Вони особою застосовуються, перетворюються, узагальнюються, переглядаються, удосконалюються і деякі з них трансформуються в навички, тоді як індивідуально-психологічні якості особи визначають можливість успішного виконання професійної діяльності, оскільки вони потрібні і достатні для реалізації функцій слідчої діяльності на нормативно заданому рівні і корелюють з її результативними параметрами - надійністю, продуктивністю, якістю [10].

Пропонуємо виділити та зазначити, що до професійно важливих якостей слідчого, які допомагають під час використання методу верифікації для розслідування злочинів, слід віднести:

1. Психофізіологічні якості - активність, витривалість, уважність, психічну працездатність, резистентність, зосередженість, стійкість, урівноваженість.

2. Інтелектуальні якості - зваженість, гнучкість, дедуктивність, винахідливість, конструктивність, креа- тивність, допитливість, обізнаність, прогнозованість, розсудливість, раціональність, кмітливість, евристичність, ерудованість.

3. Вольові якості:

- цілеполягаючі - цілеспрямованість, завзятість, наполегливість, ініціативність, рішучість, сміливість;

- саморегулятивні - витримка, самоконтроль, самовладання, терплячість;

- самоорганізаційні - акуратність, копіткість, організованість, охайність, педантизм, планомірність, послідовність, ретельність, усидливість;

- морально-вольові - мужність, самовідданість, героїзм тощо.

4. Морально-етичні якості - ввічливість, вірність, ощадливість, безкорисливість, делікатність, дисциплінованість, дипломатичність, сумлінність, доброзичливість, добросердість, коректність, нормативність, надійність, відповідальність, обов'язковість, принциповість, пунктуальність, порядність, тактовність, толерантність, працьовитість, чесність, чемність, етичність.

5. Лідерські якості - авторитетність, впливовість, діловитість, домінантність, незалежність, заповзятливість, серйозність, самостійність, харизматичність і тому подібне.

6. Комунікативні якості - виразність, доступність, контактність, комунікативна доцільність, товариськість тощо.

7. Соціально спрямовані якості - адаптивність, гуманізм, патріотизм, гідність, вимогливість, людяність, людинолюбство тощо.

8. Перцептивні якості - уважність, спостережливість, криміналістична прозорливість, криміналістична рефлексивність.

9. Контрольно-оцінні якості - пильність, обережність, обґрунтованість, об'єктивність, справедливість, точність; адекватні: критичність, самокритичність, самооцінка тощо.

10. Специфічні якості - інтуїція, емпатійність [10].

Проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування передусім вимагає від слідчого вміння справляти психологічний вплив на оточуючих, на осіб, з якими доводиться спілкуватися, допитувати, проводити інші слідчі (розшукові) дії. Для цього необхідно проявляти спрямованість, обирати різні способи і методи. Слідчий має розумітися на психології інших людей, уміти діагностувати їхні психологічні особливості.

Слідчий має вміти «перевтілюватися», не показувати свого явного, часто негативного ставлення до особи підозрюваного чи обвинуваченого. У своїй роботі слідчий дещо схожий до професії актора, в кожному кримінальному провадженні, як у новій ролі, грає іншого персонажа. Він має бути своїм і серед працівників культури, і серед робітників, і серед торговців, щоб отримати інформацію та перевірити її шляхом проведення слідчих (розшукових) дій.

Таким чином, слідчий має бути наділений спеціальними вміннями та якостями, тому що верифікація інформації на досудовому розслідуванні кримінального правопорушення являє собою складний та ступеневий процес, що полягає у перевірці відповідності наявних даних, зібраних під час проведення слідчих (розшуко- вих) дій, а саме події, що мала місце. Саме зазначені вміння та якості у разі використання криміналістичного методу верифікації під час опрацювання інформації на досудовому розслідуванні забезпечать своєчасну перевірку наявної інформації та впливатимуть на обрання правильного подальшого напряму кримінального провадження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України від 28.06.96 р. (зі змінами та доповненнями). Сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %Ю0%В2%Ю1%8о (дата звернення: 06.06.2019).

2. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 06.06.2019).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т Нора, М.Є. Шумила. Київ : Юстініан, 2012. 1224 с.

4. Кримінальний кодекс України : Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, (№ 25-26). Офіційний вебпортал. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 06.06.2019).

5. Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України : Наказ Національної поліції України від 06.07.2017 № 570 / Верховна Рада України. Офіційний вебпортал. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 (дата звернення: 06.06.2019).

6. Про Національну поліцію України : Закон України від 02.07.2015 р. Сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 (дата звернення: 06.06.2019).

7. Александров Д.О. Юридична психологія : підручник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.; За заг. ред. Л.І. Каз- міренко, Є.М. Моїсеєва. Київ : КНТ, 2007. 360 с.

8. Бедь В.В. Юридична психологія : навчальний посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. Львів : «Новий Світ-2000», 2005. 380 с.

9. Основи загальної та юридичної психології: курс лекцій. Навчальний посібник / Н.Р Бобечко, В.П. Бойко, І.В. Жолнович, І.І. Когутич; за ред. В.Т. Нора. Київ : Алерта; ЦУЛ, 2011.224 с.

10. Пригунов П.Я. Юридична психологія. Тестові завдання : навчально- методичний посібник. Київ : КНТ, 2006. 100 с.

11. Проценко Е.А. Классификация профессионально важных психологических характеристик следователя / Е.А. Проценко, А.Н. Цильмак. Оралдыц гылым жаршысы. Сер.: Педагогические науки, психология и социология, филологические науки. 2014. № 16 (95). С. 67-76.

12. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія : підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Харків : Право, 2008. 240 с.

Размещено на Allbest.ru

...