Підготовче судове провадження у спеціальному кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ПІДГОТОВЧЕ СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПЕЦІАЛЬНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

PREPARATORY COURT PROCEEDINGS IN SPECIAL CRIMINAL PROCEEDINGS

кандидат юридичних наук, доцент, старший викладач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є характеристика підготовчого судового провадження, його завдань та призначення, визначення особливостей підготовчого провадження у спеціальному кримінальному провадженні, виявлення проблем нормативного і практичного змісту та визначення шляхів їх вирішення. Розглянуто завдання підготовчого судового провадження та його ознаки як стадії судового провадження, вказано на нормативну недосконалість окремих положень КПК України, зокрема, щодо зазначення обвинуваченого як учасника підготовчого засідання, без передбачення випадку застосування процедури «in absentia», що створює підстави для неоднакового застосування цієї норми та свідчить про її неузгодженість із іншими нормами КПК України, зокрема тими, що регулюють порядок здійснення згаданої процедури. Запропоновано спосіб нормативного врегулювання цієї та інших законодавчих прогалин. З'ясовано, що до системи завдань, які виконуються судом у стадії підготовчого провадження, належать такі: 1) перевірка відповідності процесуальних документів, поданих прокурором, вимогам кримінального процесуального закону; 2) розгляд скарг і клопотань учасників кримінального провадження; 3) з'ясування наявності підстав для завершення кримінального провадження; 4) встановлення відсутності порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджають призначенню судового розгляду; 5) вирішення питань, пов'язаних із підготовкою до судового розгляду. Зроблено висновок, що суд має забезпечити одночасно три форми інформування обвинуваченого про спеціальне судове провадження:

а)направлення обвинуваченому повістки про виклик за останнім відомим місцем його проживання чи перебування. Це традиційний спосіб інформування, для забезпечення якого суд має встановити останнє місце проживання чи перебування обвинуваченого, яке є достовірно відомим; б) направлення захиснику процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченому, зокрема копії ухвали суду про призначення спеціального судового провадження.

Ключові слова: підготовче судове провадження, спеціальне кримінальне провадження, in absentia, спеціальне судове провадження.

суд кримінальне провадження

The purpose of the article is to characterize preparatory court proceedings, its tasks and purpose, to determine the features of preparatory proceedings in special criminal proceedings, to identify problems of regulatory and practical content and to determine ways to solve them. The task of preparatory court proceedings and its sign as a stage of court proceedings are considered, the normative imperfection of certain provisions of the CPC of Ukraine is indicated, in particular, regarding the identification of the accused as a participant of the preparatory session, without providing for the case of applying the procedure “in absentia”, which creates grounds for unequal application of this rule, inconsistency with other norms of the CPC of Ukraine, in particular those that regulate the procedure of the mentioned procedure. A method of regulatory regulation of this and other legislative gaps is proposed. It was found that the system of tasks performed by the court in the stage of preliminary proceedings include: 1) verification of compliance of procedural documents submitted by the prosecutor with the requirements of the criminal procedural law; 2) consideration of complaints and petitions of participants in criminal proceedings; 3) finding out the grounds for the completion of criminal proceedings; 4) establishing the absence of violations of the requirements of criminal procedural law that impede the appointment of a trial; 5) resolving issues related to the preparation for trial. It was concluded that the court should provide at the same time three forms of informing the defendant about special court proceedings: a) sending the defendant a summons on his last known place of residence or stay. It is a traditional way of informing the court in order to determine the last place of residence or stay of the accused, which is well known; b) sending to the defense counsel the procedural documents to be served on the accused, including copies of the court order on the appointment of special court proceedings.

Key words: preparatory court proceedings, special criminal proceedings, in absentia, special judicial proceedings.

Постановка проблеми

За результатами вивчення емпіричних даних встановлено, що поряд із практикою розгляду питання про здійснення спеціального судового провадження на стадії підготовчого провадження суди також розглядають питання про здійснення спеціального судового провадження під час судового розгляду, що наразі і передбачено ст. 323 КПК України. Така ситуація не сприяє формуванню єдиної судової практики і потребує нормативного врегулювання. Це також стосується правової вимоги щодо присутності обвинуваченого під час підготовчого засідання.

Необхідність вирішення цих та інших проблем законодавчого регулювання та правозастосування зумовлюють актуальність цієї роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що проблеми спеціального кримінального провадження, а зокрема і підготовчого судового провадження у спеціальному кримінальному провадженні, досліджувались Ю.П. Аленіним, І.В. Басистою, Є.Г Бендерською,

І.В. Гловюк, І.І. Сливичем, О.В. Маленком, В.Т. Малярен- ком, Г.В. Матвієвською, О.О. Нагорнюком-Данилюком, М.А. Погорецьким, О.Ю. Татаровим, В.М. Трофименком, М. Трубніковим, Т.В. Трубніковою, Л.Д. Удаловою, Л. Шаренко, Р.М. Шехавцовим, А.В. Шевчишеним, О.Г Шило, О.Г. Яновською та іншими.

Метою статті є характеристика підготовчого судового провадження, його завдань і призначення, визначення особливостей підготовчого провадження у спеціальному кримінальному провадженні, виявлення проблем нормативного і практичного змісту та визначення шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Підготовче судове провадження як стадія кримінального провадження призначене для процесуального і організаційного забезпечення судового розгляду [1, с. 5].

О.В. Єні та Л.Г Матієк зазначають, що якщо проаналізувати норми гл. 27 КПК України («Підготовче провадження»), то підготовче судове провадження відповідає всім вимогам, які висуваються саме до стадій.

Зокрема, підготовче судове провадження:

- здійснюється у визначені законом процесуальні строки (відповідно до ч. 1 ст. 314 України суд призначає підготовче судове засідання не пізніше п'яти днів із дня надходження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Водночас провадження не може бути розпочато раніше ніж через п'ять днів із дня вручення обвинуваченому копії обвинувального акта.

Іншим встановленим часовим параметром є положення ч. 2 ст. 316 КПК України про те, що судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлена ухвали про його призначення);

- характеризується власнимипроцесуаль

ними завданнями, які зумовлені тим, що в цьому провадженні вирішуються два важливі блоки питань: щодо перевірки процесуальних підстав для призначення судового розгляду, а також щодо підготовки до розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні;

- має певне коло учасників (відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача та його представника);

- відповідний процесуальний порядок здійснення цього провадження передбачений гл. 27 КПК України;

- завершується прийняттям певного підсумкового процесуального рішення. Перелік таких рішень закріплено в ч. 314 КПК України. У свою чергу, підготовче судове провадження має й свої етапи, до яких слід віднести такі:

1) призначення суддею не пізніше п'яти днів із дня надходження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, підготовчого судового засідання; здійснення виклику сторін (цей етап здійснюється суддею самостійно, без участі сторін);

2) проведення підготовчого судового засідання за участю сторін, під час чого:

- приймається одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України;

- вирішуються інші питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ч. 2 ст. 315 КПК України, а саме: визначення дати та місця проведення судового розгляду; з'ясування, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясування питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту та витребування певних речей чи документів; вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду. Крім того, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого;

3) як додатковий етап - за необхідності забезпечення учасникам можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження [2, с. 287-288].

Н.П. Сиза зазначає, що до системи завдань, які виконуються судом у стадії підготовчого провадження, належать такі:

1) перевірка відповідності процесуальних документів, поданих прокурором, вимогам кримінального процесуального закону;

2) розгляд скарг і клопотань учасників кримінального провадження;

3) з'ясування наявності підстав для завершення кримінального провадження;

4) встановлення відсутності порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджають призначенню судового розгляду;

5) вирішення питань, пов'язаних із підготовкою до судового розгляду [3, с. 9].

Зі змісту ст. 314 КПК України вбачається, що законодавець не передбачив особливостей проведення підготовчого судового засідання для провадження in absentia. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акта суд не пізніше п'яти днів із дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Учасниками підготовчого судового засідання ч. 2 ст. 314 КПК України визначає: прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду (ч. 2 ст. 314 КПК України).

Отже, буквальне розуміння наведених положень передбачає обов'язкову участь обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні. Проте, як убачається зі змісту правових позицій вищих судових інстанцій, підготовче судове засідання може бути проведене і без участі осіб, які були належним чином повідомлені про його проведення і обов'язковість участі у ньому, крім визначених випадків.

У листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 р. зазначено, що секретар судового засідання відповідно до ст. ст. 342-345 КПК доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб з'явився у підготовче судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Неприбуття для участі d підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження (крім прокурора, за винятком випадків, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення в порядку ч. 4 ст. 26 КПК), які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення такого засідання (при цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце), не перешкоджає його проведенню, крім випадків, визначених законом, зокрема:

1) якщо обвинувачений, потерпілий звернувся з клопотанням (виявив бажання) бути присутнім під час підготовчого судового засідання, але з невідомих причин не з'явився до суду у визначений час, суд має право відкласти судове засідання;

2) якщо відсутність учасника підготовчого судового засідання зумовлена поважними причинами, суд може прийняти рішення про відкладення судового засідання;

3) у разі відсутності обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, для можливості реалізації останнім права, передбаченого ст. 384 КПК, щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних, суд зобов'язаний відкласти судове засідання;

4) якщо обвинувальний акт надійшов до суду з підписаною між сторонами угодою, участь сторін такої угоди відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК є обов'язковою, то відкладення судового засідання також є обов'язковим;

5) якщо одна зі сторін заперечує проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності учасника судового провадження, який не з'явився, суд має право відкласти судове засідання;

6) якщо до суду надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, участь сторін кримінального провадження та потерпілого згідно з ч. 1 ст. 288 КПК є обов'язковою, а тому суд зобов'язаний відкласти судове засідання [4].

Отже, обов'язок суду відкласти судове засідання у разі відсутності обвинуваченого, який був належним чином повідомлений, і його відсутність не перешкоджає проведенню судового засідання не є імперативним. Проте вказівка про обвинуваченого як учасника підготовчого засідання, без зазначення випадку застосування процедури in absentia, створює підстави для неоднакового застосування цієї норми та свідчить про її неузгодженість з іншими нормами КПК України, зокрема тими, що регулюють порядок здійснення згаданої процедури.

Вивчення матеріалів правозастосовної практики показало, що підготовче провадження за процедурою in absentia має певну специфіку та вимагає від суду додаткових дій щодо забезпечення прав обвинуваченого. Це виявляється в активності суду щодо повідомлення обвинуваченого про кримінальне провадження шляхом викликів у порядку, передбаченому ст. 297-5 КПК України (якщо ухвалено рішення про здійснення ССП).

О.В Бабаєва визначає завдання суду щодо повідомлення обвинуваченого в підготовчому провадженні in absentia, а саме: суд має вирішити питання про належне повідомлення обвинуваченому про місце і час проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду з його участю. При цьому суд має забезпечити одночасно три форми інформування обвинуваченого про спеціальне судове провадження: 1) направлення обвинуваченому повістки про виклик за останнім відомим місцем його проживання чи перебування. Це традиційний спосіб інформування, для забезпечення якого суд має встановити останнє місце проживання чи перебування обвинуваченого, що є достовірно відомим; 2) направлення захиснику процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченому, зокрема копії ухвали суду про призначення спеціального судового провадження. Це правило випливає з того, що у спеціальному судовому провадженні захисник замінює собою обвинуваченого. Крім того, він може мати засоби комунікації з підзахисним і таким чином проінформувати його про зміст і значення відповідних процесуальних документів. Однак задля виконання цієї вимоги судом повинна бути встановлена і забезпечена участь захисника у спеціальному судовому провадженні; 3) опублікування інформації про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження [6, с. 171].

Дотепер єдиний, вичерпний перелік способів належного повідомлення ні у правових позиціях ЄСПЛ, ні у Конвенції, а також інших нормативних документах міжнародного і національного права не сформульований, тому в кожному випадку доцільно визначати цей факт або його відсутність із урахуванням обставин провадження, а саме дій органів влади та поведінки особи, що повідомляється. Під час підготовчого судового засідання судом має бути використано всі можливі способи виклику обвинуваченого в судове засідання та констатовано, що обвинувачений не з'являється.

КПК України передбачає спільні підстави для здійснення СДР та ССП з погляду виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуального обов'язку з'являтись на виклик у кримінальному провадженні, адже згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження визначено ухилення підозрюваного, обвинуваченого від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більше як два рази).

Тобто до вирішення питання про здійснення ССП такий виклик має бути здійснено судом більше двох разів незалежно від його здійснення в досудовому провадженні. Це питання вирішується під час підготовчого засідання. Отже, для того, щоб суд міг констатувати неприбуття обвинуваченого в судове засідання, він має здійснити такий виклик. До ухвалення рішення про здійснення ССП або відмову у його здійсненні вимоги ст. 297-5 КПК України не поширюються на порядок судового виклику обвинуваченого, але з огляду на важливість і значення належного повідомлення обвинуваченого, така практика вбачається доцільною, що свідчитиме про активність суду щодо вжиття заходів для забезпечення участі обвинуваченого в судовому розгляді.

У ч. 3 ст. 323 КПК України зазначено, що повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику.

Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297^-5 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Зокрема, правильною вбачається практика, коли суд зазначає, що враховуючи, що участь обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні є обов'язковою, а повідомити обвинуваченого про дату, час та місце розгляду кримінального провадження можливо тільки з дотриманням вимог ч. 2 ст. 323 КПК України, тобто опублікуванням повістки про виклик обвинуваченого в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, суд доходить висновку про відкладення підготовчого судового засідання та обов'язкове опублікування інформації про постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та повістки про виклик обвинуваченого в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та розміщення цієї інформації на сайті «Судової влади України» (http://reyestr.court.gov.ua/ Review/82532936).

Як неодноразово наголошувалось, має бути встановлено, що обвинувачений обізнаний (має бути обізнаний) про кримінальне провадження, що підтверджується відповідними доказами.

Потрібно також звернутись до проблемного питання, що стосується процесуальних можливостей суду в стадії підготовчого провадження в частині оцінки доказів.

Наприклад, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 291 КПК України, надання суду документів, крім обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування; цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); розписки або іншого документа, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідки про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації, не допускається. Отже, виникає питання, як суддя, не маючи можливості ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, може вирішувати питання про здійснення ССП? Незважаючи на те, що законодавець передбачає таку можливість тільки як наслідок неприбуття обвинуваченого, під час підготовчого провадження вирішується значно ширше коло питань, що передбачає необхідність звернення до матеріалів провадження.

З цього приводу Ю.М. Мирошниченко зазначає, що задля гармонізації норм, які регулюють порядок підготовки кримінального провадження до судового розгляду необхідно не так уже й багато, а саме - виключити зі ст. 291 КПК останнє речення частини четвертої, що дасть змогу сторонам надавати суду докази на підтвердження обвинувачення та заперечень проти нього на підготовчих стадіях судового провадження і забезпечить, таким чином, головуючого інформацією, необхідною для ефективної організації судового розгляду. ... Однак подолати інертність законодавця буває не так просто. ... Тому наразі вихід із цієї ситуації полягає в подоланні прогалини закону та усунення його недоречностей шляхом правозастосу- вання через системне тлумачення його норм, насамперед тих, які декларують загальні засади кримінального судочинства. ... необхідно повернутися і по-новому поглянути на правову позицію ВССУ, згідно з якою учасники підготовчого судового засідання під час його проведення в числі інших документів можуть надавати суду документи, перелік яких наведено у ст. 99 КПК (протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; висновки ревізій та акти перевірок), тобто всі наявні у сторін та інших учасників кримінального провадження джерела доказів (п. 5 листа ВССУ від 3 жовтня 2012 р. № 223-1430/0/4-12).

Подібне розуміння функціональної сутності стадії підготовки кримінального провадження до судового розгляду цілком узгоджується з нормами ст. 317 КПК щодо наповнення кримінальної справи матеріалами (документами), які мають значення для кримінального провадження. Інакше, законодавчий припис, що зобов'язує головуючого за клопотанням учасників судового провадження забезпечити їм можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, за умови заборони надавати суду будь-яких документів, окрім обвинувального акта і додатків до нього, втрачає сенс. У цьому зв'язку абсолютно зрозумілими і з погляду здорового глузду виправданими були намагання прокурорів під час підготовчих судових засідань долучати до кримінальних проваджень матеріали досудових розслідувань, що повсюдно мали місце на початковому етапі застосування нового КПК, але судова практика схилилася в бік визнання імперативності наведеного вище положення ст. 291 КПК, що негативно позначилося на організаційно-підготовчій діяльності судів і, як наслідок, на якості та оперативності судочинства [7].

М.П. Тахтаров зауважує, що відсутність у ст. 314 КПК будь-яких згадок про можливість проведення підготовчого судового засідання без участі обвинуваченого (in absentia) в кримінальних провадженнях, у яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування, на практиці призводить до наявності багатьох рішень суду про повернення обвинувального акта прокурору з цієї підстави. Приміром, у ЄДРСР міститься значна кількість ухвал місцевих судів, якими обвинувальний акт повертається прокурору з огляду на неможливість проведення підготовчого судового засідання у відсутність обвинуваченого (принаймні така підстава зазначається серед інших, що в сукупності складають мотивування відповідної ухвали суду). При цьому в одних випадках судді обґрунтовують власні рішення невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК, наводячи його конкретні недоліки (відсутність розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, наявність сумнівів щодо правильності відомостей про місце проживання підозрюваного, відсутність на обвинувальному акті печатки Генеральної Прокуратури України тощо), в інших - посилаються на невідповідність обвинувального акта вимогам закону без конкретизації його недоліків, побічно згадуючи про неможливість проведення підготовчого судового засідання без участі обвинуваченого [8; 9, с. 69-70]. ... Оскарження прокурорами таких ухвал суду, як правило, призводить до їх скасування апеляційними судами. Проведеним узагальненням судової практики з цього питання в ЄДРСР встановлено значну кількість рішень апеляційних судів, якими задовольняються апеляційні скарги прокурорів на ухвали судів першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору з підстав не зазначення в ньому відомостей щодо засобів зв'язку обвинуваченого, а також у зв'язку з тим, що КПК не передбачає проведення підготовчого засідання без участі обвинуваченого. Скасовуючи такі ухвали, апеляційні суди обґрунтовують свої рішення, як правило, тим, що висновки суду про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України не відповідають змісту обвинувального акта, а твердження суду про неможливість здійснення підготовчого судового засідання у відсутності обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia) [9, с. 70-71; 10].

Ці висновки цілком підтверджені результатами власного дослідження, що свідчить про системність проблеми.

Загалом, що стосується підстав повернення обвинувального акта, то для провадження in absentia характерні загальні недоліки, що постійно аналізуються і систематизуються у наукових дослідженнях і аналітичних матеріалах.

Як приклад, можна навести Узагальнення судової практики здійснення підготовчого судового провадження у кримінальному провадженні, підготовленої Апеляційним судом Одеської області, де зазначено, що аналіз ухвал судів першої інстанції про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору показав, що найбільш поширеними підставами для повернення прокурору зазначених процесуальних документів є такі:

- в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. З КПК України, оскільки воно викладено не конкретно, не містить детального опису всіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому;

- обвинувальний акт складений слідчим, підписаний прокурором, але не завірений гербовою печаткою та до нього не додані документи, що підтверджують повноваження прокурора на затвердження обвинувального акту;

- обвинувальний акт не містить відомостей про залучення представника потерпілого та у ньому не зазначено дані, передбачені п. З ч. 2 ст. 291 КПК України;

- обвинувальний акт не містить дати його складання та затвердження;

- в обвинувальному акті не зазначено повних анкетних даних і відомостей щодо фактичного місця проживання обвинуваченого (наприклад, прокурор вказав місцем адреси обвинуваченої адресу Апеляційного суду АРК http://reyestr.court.gov.ua/Review/82634336 - курсив наш, Д.Ш.);

- в обвинувальному акті не зазначено анкетні дані потерпілого та не встановлено його фактичне місце проживання;

- до обвинувального акта не долучено розписки обвинуваченого та його захисника про отримання копії обвинувального акта;

- в обвинувальному акті та додатках до нього відомості про залучення захисника, участь якого, відповідно до ст. 52 КПК України, є обов'язковою;

- різноманітні недоліки реєстру матеріалів досудо- вого розслідування.

Також досить поширеними є випадки, коли обвинувальний акт повертається прокурору через неявку в судове засідання обвинуваченого з тих мотивів, що в обвинувальному акті неправильно зазначене місце його проживання [11].

Якщо звернутись до статистики щодо апеляційного оскарження ухвал про повернення обвинувального акта, то можна зазначити його результативність. Тому, на нашу думку, ч. 4 ст. 314 КПК України потрібно доповнити положенням про можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у здійсненні ССП. Це сприятиме формуванню найбільш об'єктивної оцінки доцільності та можливості здійснення ССП у кожному випадку з урахуванням обставин провадження.

Висновок

Отже, зважаючи на характер завдань підготовчого провадження та судового розгляду, вважаємо доцільним розгляд клопотання про здійснення спеціального судового провадження під час підготовчого провадження. Пропонуємо ч. 2. ст. 314 КПК України викласти в такій редакції: 2. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого (крім випадків клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження), захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених ст. ст. 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їхню думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Задля узгодження змісту норми потрібно також у числі рішень, які можуть бути прийняті в підготовчому судовому засіданні, передбачити рішення про здійснення спеціального судового провадження, додавши п. 7 до ч. 3 ст. 314 КПК України в такій редакції: 7) призначити спеціальне судове провадження. Серед питань, які мають бути вирішені під час підготовки до судового розгляду, потрібно зазначити про клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, тому п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України потрібно доповнити положенням такого змісту: 4) ... здійснення спеціального судового провадження.

У підготовчому провадженні суд вживає заходів щодо забезпечення прав обвинуваченого, зокрема, шляхом повідомлення обвинуваченого про кримінальне провадження за допомогою викликів у порядку, передбаченому ст. 297-5 КПК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 тт / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. Харків : Право, 2012. Т 2. 664 с.

2.Єні О.В., Матієк Л.Г. Підготовче провадження як елемент судового провадження в суді першої інстанції. Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 286-289.

3.Сиза Н.П. Завдання суду в стадії підготовчого провадження у кримінальному процесі України. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія: Право. 2014. № 2 (10). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/choasp_2014_2_30.

4.Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ : лист від 3 жовтня 2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v1430740-12.

5.Ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 р. Справа № 756/4855/17. Провадження № 1-кп/756/553/17. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67172601.

6.Бабаєва О.В. Підготовче провадження у системі стадій кримінального процесу України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2019. 292 с.

7.Мирошниченко Ю.М. Узагальнення проблемних питань здійснення підготовчого судового провадження у кримінальному провадженні в Іллічівському районному суді м. Маріуполя Донецької області. 25 травня 2018 р. URL: https://iN.dn.court.gov.ua/sud0520/pokazniki- diyalnosti/490902.

8.Шило О.Г., Фомін С.Б. Процесуальна форма підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, в якому проведено спеціальне досудове розслідування: проблеми правозастосування. Правове забезпечення оперативно-службової діяльності: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали пост. діюч. наук.-практ. семінару, м. Харків, 25 травня 2018 р. Харків, 2018. Вип. 9. С. 277-282.

9.Тахтаров М.П. Прокурор у підготовчому судовому провадженні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2019. 230 с.

10.Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 2 вересня 2016 р., справа № 242/3056/15-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55671446.

11.Узагальнення судової практики здійснення підготовчого судового провадження у кримінальному провадженні. Апеляційний суд Одеської області. URL: hitps://oda.court.gov.ua/userfiles/file/sud1590/Yzagalnennya_pidgotovche_provadgennya.pdf.

Размещено на Allbest.ru