Типові слідчі ситуації та планування початкового етапу розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об’єднань)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Типові слідчі ситуації та планування початкового етапу розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань)

Анотація

кримінальний неформальний молодіжний злочин

Abstract

The typical investigation situations at the initial phase of the investigation of the crimes that commited by youth informal groups (assosiation)

The article emphasizes that the situational factor undoubtedly plays a key role in the investigation of criminal offenses with heightened conflict. These include criminal acts that committed by members of youth informal groups (associations), since a «categorical» protest against the established principles of social life becomes a motivational component of their unlawful activity and causes social conflict.

An analysis of the practice of investigating crimes that committed by informal persons makes it possible to identify the following typical investigative situations of the initial stage: 1) оbtained information on the commission of a crime (crimes), identified the victim. Detained person suspected of committing a crime (their appearance may indicate belonging to a youth informal institution). An inspection of the scene shows the involvement of a representative (s) of the youth informal group (association). Recorded in the Unified Register of Pre-trial Investigations; 2) information on the commission of the crime (s) was obtained the identity of the victim was established. No data are available regarding the person (s) who committed the criminal offense. A review of the scene shows the involvement of members of a youth informal group (association). Recorded in the Unified Register of Pre-trial Investigations; 3) information on the commission of the crime (s) has been obtained, the identity of the victim has not been established. No data are available regarding the person (s) who committed the criminal offense. A review of the scene shows the involvement of members of a youth informal group (association). Recorded in the Unified Register of Pre-trial Investigations.

Key words: typical investigation situations, planning an investigation, crime, youth, informal group, informal association.

Основна частина

Постановка проблеми. Слідча пізнавальна діяльність при розслідуванні кримінальної активності молоді відрізняється не абиякою складністю, а особливо, коли злочинні посягання вчиняються представниками різних молодіжних неформальних груп (об'єднань). Як правило, кожному молодіжному неформальному утворенню властива ідеологічна, псевдорелігійна, контркультурна або інша складова, через це їх протиправна (злочинна) діяльність має певну спрямованість. Відповідно й процес планування розслідування зазначеної категорії злочинів має специфіку, яка повинна бути визначена й врахована, безпосередньо, у практичній діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика розкриття та розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), ставала предметом дослідження таких науковців, як: Є.В. Альохін, УН. Ахмедов, І.М. Білоус, В.І. Бояров, В.О. Давидов, В.О. Єршов, В.С. Капіца, О.М. Коршунова, Г.В. Костильова, Р.В. Кулєшов, А.О. Масалітін, О.В. Одерій, О.С. Пудовіков, Д.А. Сафонов, Д.Г. Скоріков, O. В. Холопов, О.В. Шлегель та ін.

Метою статті є визначення типових слідчих ситуацій та особливостей планування початкового етапу розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань).

Виклад основного матеріалу. Фактор ситуаційності, беззаперечно, відіграє ключову роль при розслідуванні кримінальних правопорушень, що мають підвищену конфліктність. Саме до таких слід віднести злочинні посягання, які вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), адже «категоричний» протест проти усталених засад суспільного буття стає мотиваційною складовою частиною їх протиправної діяльності й спричиняє соціальний конфлікт.

Ключовою для криміналістичної науки залишається позиція, коли слідча ситуація виступає лише як щось зовнішнє по відношенню до процесу розслідування, тобто як «сукупність даних, що характеризують обстановку, у якій слідчий має діяти» [1, с. 119], або «сукупність умов, за яких здійснюється процес розслідування» [2, с. 70]. Найбільш розгорнуто вона обґрунтовується

P. С. Бєлкіним, який розрізняє фактори, що впливають на формування слідчої ситуації, та компоненти (умови), з яких вона складається. Дані фактори автор розділяє на об'єктивні і суб'єктивні, відносячи до перших наявність і характер доказової та орієнтовної інформації, яка знаходиться в розпорядженні слідчого, наявність і стійкість існування невикористаних джерел інформації, наявність у цей момент у розпорядженні слідчого, органа дізнання необхідних сил, засобів, часу й можливостей їхнього оптимального використання та ін.

Як суб'єктивні фактори виступають: 1) психологічний стан осіб, що проходять по розслідуваній справі; 2) психологічний стан слідчого, рівень його знань і вмінь, практичний досвід, здатність приймати й реалізовувати рішення в екстремальних умовах; 3) протидія встановленню істини з боку злочинця, а іноді й потерпілого та свідків; 4) сприятливий (безконфліктний) хід розслідування та ін. Поєднання і результати впливу всіх цих факторів обумовлюють індивідуальність слідчої ситуації в момент розслідування, її зміст, тобто конкретну сукупність умов, у яких діє або мусить діяти слідчий [2, с. 71].

На рівні окремих методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів ситуаційний підхід дозволяє, як правило, виділити слідчі ситуації, які найбільш часто зустрічаються, так звані «типові». У свою чергу, В.Ю. Шепітько абсолютно аргументовано зазначає, що «типізація слідчої діяльності пов'язана зі складанням і використанням т. зв. криміналістичних «матриць». Будь-які «матриці» криміналістики виконують не тільки позитивну, а й негативну роль у пізнанні. У процесі пізнавальної діяльності слідчий має застосовувати творчий підхід. Оскільки кожний злочин є індивідуальним і унікальним, то і процес виконання слідчої діяльності теж є індивідуальним. Здійснення діяльності слідчим передбачає використання не тільки типових засобів, а й атипових. Типізація діяльності має певні межі, які визначають орієнтири, основні напрямки абстрактного колективного досвіду, заснованого на результатах узагальнення слідчої практики. Виконання слідчої діяльності має бути заснованим на розумному поєднанні криміналістичних «матриць» і творчого підходу, типового та конкретного» [3, с. 533].

Неодмінною умовою розроблення методики розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп, є виділення типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, адже саме на цьому етапі відбувається вирішення двох першочергових задач: 1) встановлення (іноді уточнення) події злочину; 2) встановлення особи, яка його вчинила [4, с. 55].

Початковому етапу розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), притаманні інформаційна невизначеність, обмеженість пізнавальної діяльності слідчого. Мислення слідчого визначається характером проблемної ситуації, якою, по суті, є розслідуваний злочин [5, с. 15].

Аналіз практики розслідування злочинів, які вчиняються неформалами, дає змогу виділити такі типові слідчі ситуації початкового етапу:

1. Отримана інформація щодо вчинення злочину (злочинів), встановлена особа потерпілого. Затримана особа, підозрювана у вчинені злочину (її зовнішній вигляд може вказувати на належність до молодіжного неформального утворення). Огляд місця події свідчить про причетність до злочину представника (представників) молодіжної неформальної групи (об'єднання). Внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказана слідча ситуація є найбільш вірогідною для початкового етапу розслідування злочинів зазначеної категорії (37,5% випадків).

2. Отримана інформація щодо вчинення злочину (злочинів), встановлена особа потерпілого. Відсутні дані щодо особи (осіб), яка (які) здійснила (-и) злочинне посягання. Огляд місця події свідчить про причетність до злочину представників молодіжної неформальної групи (об'єднання). Внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Із вивченого масиву кримінальних проваджень дана слідча ситуація мала місце у 34% випадків.

3. Отримана інформація щодо вчинення злочину (злочинів), особа потерпілого не встановлена. Відсутні дані щодо особи (осіб), яка (які) здійснила(-и) злочинне посягання. Огляд місця події свідчить про причетність до злочину представників молодіжної неформальної групи (об'єднання). Внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначена слідча ситуація виникла у 28,5% випадків.

Залежно від типової слідчої ситуації, з якою стикається слідчий, ним повинен бути розроблений алгоритм дій на початковому етапі розслідування злочинів, які вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), що є початком процесу планування. Як слушно відзначив І.М. Лузгін, процес розслідування впорядковується за допомогою планування. Воно є неодмінною умовою цілеспрямованої діяльності слідчого [6, с. 109]. Незважаючи на те, що належне планування розслідування злочинів не є обов'язковою умовою, передбаченою нормами КПК України, його необхідність і корисність доводяться повсякденною слідчою та судовою практикою [7, с. 80]. Планування ж розслідування злочинів - це складна, динамічна, розумова діяльність, що здійснюється в умовах вихідної слідчої ситуації і має на меті встановити максимальне коло обставин вчинення злочину [8, с. 85].

Не зупиняючись на загальновідомих аспектах планування розслідування злочинів, хотілося б наголосити на деяких особливостях планування початкового етапу розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань). Так:

1) характерною відмінністю злочинної діяльності неформальної молоді є те, що вона демонстративна, і члени групи не вживають ніяких дій щодо її приховування, тобто слідчій ситуації початкового етапу розслідування властива очевидність, що дає можливість висунути версію про вчинення злочину членами молодіжної неформальної групи (об'єднання). Залежно від аналізу слідів, залишених на місці злочину, версія може бути уточнена в частині різновиду неформального співтовариства і цілей, які воно переслідує. Неформалами можуть вчинятися й злочини, не пов'язані з «ідеологією» групи, об'єднання, а спрямовані на створення умов для її функціонування (наприклад, крадіжки, грабежі, торгівля наркотичними засобами та ін.) або злочини, взагалі не пов'язані з існуванням неформальної спільноти (наприклад, злочини проти особи з мотивів особистої неприязні). Аналізуючи конкретну слідчу ситуацію, важливо розрізняти зазначені види злочинів і відповідно планувати процес слідчої діяльності;

2) досліджуючи матеріально-фіксовану сторону злочинів неформальної молоді, особливу увагу необхідно приділити слідам, які вказують на те, що злочин скоєно спільнотою з певними поглядами, ідеями, переконаннями тощо. Зазначені сліди, як правило, корелюють з особою злочинця та мотивом злочинного посягання;

3) здійснюючи перевірку висунутих версій, слід ретельно допитати осіб, які стали безпосередніми свідками події, що сталася, бо їхні показання можуть допомогти встановити мотив вчинення того чи іншого злочину, ідентифікувати неформальну групу, виявити особливості спілкування і дій її учасників;

4) ураховуючи специфіку зазначених злочинів, ретельно слід підходити до використання спеціальних знань під час розслідування. До участі у проведенні окремих слідчих (розшукових) дій доцільно запросити спеціаліста, який вивчає формування і діяльність молодіжних неформальних утворень. Також може виникнути необхідність у проведенні таких специфічних експертиз, як: судово-лінгвістична, судово-психологічна, психолінгвістична, експертиза матеріалів відеоспостереження, конфліктологічна експертиза ситуації в регіоні та інші.

Висновки. Вивчення емпіричного матеріалу щодо розслідування злочинів, які вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), дає змогу виокремити три типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та зіставити їх у відсотковому співвідношенні. Сам же процес планування розслідування зазначеної категорії злочинів, на початковому етапі, має певні особливості, що мають бути враховані слідчим.

Список використаних джерел

1. Шиканов В.И. Актуальные вопросы уголовного судопроизводства и криминалистики в условиях современного научно-технического прогресса. На материале процессуальных и криминалистических исследований уголовных дел об убийстве. Иркутск: Издательство Иркутского университета, 1978. 190 с.

2. Белкин РС. Курс советской криминалистики: криминалистические средства, приемы и рекомендации: пособие для преподавателей, адъюнктов, соискателей и слушателей учебных заведений МВД СССР: в 3 т. Москва: Издательствово Академии МВД СССР, 1979. Т 3. 407 с.

3. Шепітько В.Ю. Проблеми типізації слідчої діяльності та «матриці» криміналістики. Запорізькі правові читання: тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р. / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. Запоріжжя: ЗНУ, 2008. С. 532-533.

4. Лобунец Е.С. Назначение и содержание этапов расследования преступлений: монография / под общ. ред. Н.Е. Мерецкого. Москва: Юрлитинформ, 2015. 160 с.

5. Психологія слідчої діяльності: навчальний посібник / В.Г. Андросюк та ін.; за заг. ред. Л. І. Казміренко. Київ: Правова єдність, 2009. 200 с.

6. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания: учебное пособие. Москва: Издательство ВШ МВД СССР, 1969. 178 с.

7. Сущенко В.М. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням: поняття, зміст, планування та організація: монографія. Харків: Право, 2018. 224 с.

8. Сабадаш В.П., Ларкін М.О. Криміналістика: навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2013. 228 с.

Размещено на Allbest.ru