Характеристика місця вчинення злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Характеристика місця вчинення злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян

Коломієць А.М.

Коломієць А.М., аспірантка Інституту права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом

Метою статті є характеристика місця вчинення злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян. У статті здійснено аналіз характеристики місця вчинення злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян. Резюмовано, що місце вчинення злочину може мати подвійне значення у процесі кримінально-правової кваліфікації. По-перше, як обов'язкова ознака об'єктивної сторони певного складу злочину місце вчинення злочину відіграє роль необхідної для встановлення ознаки у процесі кримінально-правової кваліфікації. По-друге, будучи факультативною ознакою об'єктивної сторони злочину, місце його вчинення може надати істотну допомогу в оцінці та встановленні інших ознак складу злочину. Узагальнено, що передбачено кримінальну відповідальність за публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян. Розглянуто існуючі класифікації публічних місць перебування громадян. Зроблено висновок, що для чіткого й ефективного правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам доцільно:

а) внести зміни до Кримінального кодексу України та викласти частину 1 статті 316 цього Кодексу в такій редакції: «Публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у громадських місцях карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років»; б) доповнити статтю 316 Кримінального кодексу України приміткою такого змісту: «Під громадським місцем слід розуміти будь-які місця, вільні для разового, періодичного або постійного доступу і використання невизначеним колом осіб, у тому числі місця проведення масових заходів, обслуговування і відпочинку людей, які не перебувають у приватній власності та масове перебування громадян в яких прямо не заборонено законом».

Ключові слова: місце вчинення злочину, незаконне публічне вживання, наркотичні засоби, криміналістична характеристика.

CHARACTERIZATION OF CRIME SCENE IN THE FIELD OF ILLICIT PUBLIC DRUG USE IN PLACES OF MASS RESIDENCE OF CITIZENS

The purpose of the article is to characterize the crime scene in the field of illicit public use of drugs in places of mass residence of citizens. The article analyzes the characteristics of crime scene in the field of illicit public use of drugs in places of mass residence of citizens. It is summarized that the crime scene can have a dual meaning in the process of criminal qualification. First, as a mandatory feature of the objective side of a particular crime, the crime scene plays the role necessary to establish the character in the course of criminal qualification. Second, being an optional feature of the objective side of a crime, the place of its commission can provide substantial assistance in assessing and establishing other features of the crime. Generally, criminal responsibility is provided for the public or committed by a group of persons of illicit drug use in places intended for educational, sporting and cultural events, and in other places of mass residence of citizens. Existing classifications of public places of transfer of citizens are considered. It is concluded that for a clear and effective legal protection of human and citizen's rights and freedoms, property, public order and public safety, environment, constitutional system of Ukraine from criminal encroachments, ensuring peace and security of humanity, as well as prevention of crimes, it is advisable: a) amend the Criminal Code of Ukraine and insert part 1 of Article 316 of the Criminal Code of Ukraine in the following wording: “Public or committed by a group of persons illicit drug use in public places - shall be punished by restriction of liberty for a term up to four years or imprisonment for a term up to three years”; b) to supplement Article 316 of the Criminal Code of Ukraine with the following content: “In a public place shall be understood any space available for one-time, periodic or permanent access and use by an indeterminate number of persons, including places for mass events, services and rest of people who are not privately owned and the mass stay of citizens is not expressly prohibited by law”.

Key words: crime scene, illicit public use, narcotics, forensic characteristics.

Постановка проблеми

Одним із найбільш небезпечних проявів наркотизму, безпосередньо пов'язаного з рівнем соціально-економічного розвитку держави, є наркотична злочинність, що включає в себе сукупність злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, до яких відноситься і вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян.

Проблема протидії наркозлочинності в Україні є однією з найгостріших соціальних і правових проблем. Якщо говорити про ситуацію, то наша держава посідає перше місце в Європі та Центральній Азії за темпами поширення ВІЛ-інфекції, входить до переліку країн із загрозливим рівнем немедичного споживання наркотиків. Лише 2% наркоманів виліковуються, решта помирає. У середньому за добу у країні помирає 329 наркозалежних, а на рік це число сягає 120 тис. [1, с. 137]. Зважаючи на високий рівень у країні наркоманії та поширеність незаконного обігу наркотичних засобів, проблема боротьби з ними залишається однією з найактуальніших. На кожні 10 тис. населення в середньому 21 особа незаконно вживає наркотичні засоби та психотропні речовини. Значно підвищився рівень розповсюдження і вживання наркотиків серед молоді. Зростання рівня наркотизації в суспільстві призводить до збільшення злочинності на ґрунті наркоманії. Наркотизм перетворився на «супертранснаціональну» проблему ХХІ ст. [2, с. 81].

З метою більш ефективного розкриття і розслідування злочинів зазначеного виду необхідне знання їхньої криміналістичної характеристики, під якою варто розуміти засновану на вивченні слідчої і судової практики сукупність даних про найбільш характерні і типові закономірності прояву основних криміналістичних ознак (елементів) злочину. Отже, криміналістична характеристика злочинів - це наукова абстракція, у якій в узагальненому вигляді відображено сукупність взаємопов'язаних, криміналістично значущих даних щодо злочину певного виду, які дозволяють правильно організувати розслідування і визначити типові слідчі версії.

Нині залишається незрозумілим питання структури криміналістичної характеристики злочинів, оскільки дотепер немає єдиної думки з даного питання, автори пропонуть різні підходи до змісту криміналістичної характеристики. На думку В. Шепітька, структура криміналістичної характеристики злочинів передбачає наявність певних елементів, одним з яких є місце злочину [3, с. 274].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему розслідування та класифікації злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян в різні часи досліджували такі вчені, як: М. Андреєв, О. Керницький, О. Михайлецький, Є. Лизогубенко, В. Недільський, Д. Никифорчук, Д. Ноздрін, С. Рєзников, М. Сергатий, О. Стільців, Р. Тарасенко, О. Хитра, Р Черниш. Питання криміналістичної характеристики таких злочинів вивчали Т. Родіонова, Т. Жбанчик. Однак ґрунтовного вивчення комплексної характеристики місця вчинення злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян нами не виявлено.

Мета статті - характеристика місця вчинення злочинів у сфері незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян.

Виклад основного матеріалу

Криміналістична характеристика незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян, на наш погляд, містить такі основні (універсальні) елементи:

- предмет вчинення злочину;

- місце вчинення злочину;

- способи вчинення злочину (даний елемент трактується з погляду криміналістичного вчення про спосіб вчинення злочину);

- обстановка та слідова картина злочину;

- криміналістично значущі особливості суб'єкта злочину;

- криміналістично значущі особливості просторово-часових чинників та інших елементів обстановки зазначених злочинів;

- криміналістично значущі особливості об'єкта злочинного посягання.

Ураховуючи мету дослідження, розглянемо сутність другого елемента криміналістичної характеристики незаконного публічного вживання наркотичних засобів у місцях масового перебування громадян - місця вчинення злочину.

Як слушно зауважила Т. Родіонова, місце вчинення злочину може мати подвійне значення у процесі кримінально-правової кваліфікації. По-перше, як обов'язкова ознака об'єктивної сторони певного складу злочину місце вчинення злочину відіграє роль необхідної для встановлення ознаки у процесі кримінально-правової кваліфікації. По-друге, будучи факультативною ознакою об'єктивної сторони злочину, місце його вчинення може надати істотну допомогу в оцінці та встановленні інших ознак складу злочину [4, с. 9].

Водночас чинний Кримінальний кодекс (далі - КК) України та теорія кримінального права не вирішили проблеми щодо поняття «місце вчинення злочину».

У підручниках із кримінального права України місце вчинення злочину визначають як: певну територію, на якій вчинюється злочин; певну територію або інше місце, де відбувається суспільно небезпечне діяння і настають його суспільно небезпечні наслідки; певну територію, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат; територію, на якій було почато, закінчено діяння або настав злочинний результат [5, с. 268].

У ст. 316 КК України передбачено кримінальну відповідальність за публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян [6]. Автори Науково-практичного коментаря до Кримінального кодексу України зазначають, що за змістом ст. 316 КК України відповідальність за вчинення передбачених нею діянь настає: для однієї особи - за наявності двох обов'язкових ознак, а саме: 1) вживання наркотиків у місцях масового перебування громадян; 2) вживання їх публічно. Для відповідальності за вживання наркотичних засобів групою осіб обов'язковою є лише одна ознака: вживання наркотиків у місцях масового перебування громадян. Водночас не має значення, вживали її учасники наркотики при інших особах чи за їх відсутності. Для кваліфікації також не має значення, уживали учасники групи наркотичні засоби послідовно чи одночасно [7, с. 657].

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 р. визначено, які саме місця слід розуміти як місця масового перебування громадян. Так, згідно із зазначеною постановою, групове вживання наркотичних засобів здійснюється в таких місцях, як школи, училища, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади, стадіони, кінотеатри, театри, дискоклуби й інші подібні заклади. Під іншими місцями масового перебування громадян маються на увазі вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні переходи, вулиці, площі тощо [8].

У власному дослідженні Т. Родіонова зазначає, що за результатами вивчення судової практики місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 316 КК України, були:

- залізничні вокзали, вагони поїздів - 37%;

- паркові зони - 16%;

- автобусні станції та зупинки - 11%;

- громадські заклади харчування (кафе, бари) - 5%;

- школи, інші навчальні заклади (ліцеї, училища тощо) - 5%;

- площі, що прилягають до жилих багатоквартирних будинків (під'їзди, дитячі майданчики) - 4%;

- зупинки громадського транспорту - 4%;

- стадіони, спортивні майданчики - 4%;

- магазини - 3%;

- інше (одиничні місця) - 11% [18, с. 10].

Водночас варто звернути увагу на те, що чинний КК України не містить визначення поняття масового перебування громадян, як не містить і роз'яснень, які саме місця маються на увазі.

Зазначене поняття визначалось Інструкцією щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій. Так, згідно з цією Інструкцією, місця масового перебування людей - місця з одночасним перебуванням 100 людей і більше (зупинки громадського транспорту, ринки, майданчики для ігор дітей, занять фізкультурою тощо) [9]. Проте у 2017 р. Інструкція щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій була скасована як така, що втратила актуальність та встановлює регуляторні бар'єри [10].

Поряд із поняттям місця масового перебування людей застосовується і поняття громадського місця. Сьогодні поняття громадського місця закріплено у ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 24 жовтня 2005 р. Згідно із цією нормою, громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони [11].

Ст. 13 зазначеного Закону містить більш детальний перелік місць, у яких забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів, зокрема:

- у ліфтах і таксофонах;

- у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я;

- у приміщеннях та на території навчальних закладів;

- на дитячих майданчиках;

- у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;

- у під'їздах житлових будинків;

- у підземних переходах;

- у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;

- у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

- у приміщеннях об'єктів культурного призначення;

- у приміщеннях органів державної влади й органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

- на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів [11].

У ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено перелік місць, у яких заборонено розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, а саме: на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях [12].

А. Жбанчик пропонує власну класифікацію громадських місць. Так, на його думку, варто класифікувати громадські місця за такими критеріями:

призначені для:

- проведення навчальних, спортивних і культурних заходів: навчальні заклади, театри, кінотеатри, клуби, стадіони, басейни, зали і майданчики для дискотек і естрадних виступів тощо (як внутрішні приміщення, так і території, що прилягають до названих будівель);

- масового перебування громадян: вулиці, площі, вокзали, аеропорти, пристані, метрополітен, транспортні зупинки, ринки, магазини, їдальні, кафе, ресторани, готелі, мотелі, гуртожитки, будинки, виборчі дільниці, громадський транспорт міського, приміського, міжміського та міжнародного сполучення (автомобілі, автобуси, трамваї, тролейбуси, засоби водного транспорту, поїзди тощо), місця позбавлення волі (кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи, дисциплінарні батальйони, гауптвахти). В окремих випадках - це квартири й інші помешкання, під'їзди та двори житлових будинків, місця загального користування (комунальні квартири, громадські туалети);

- виробництва (підприємства, установи й організації в часи їх роботи);

- масового відпочинку: пляжі, парки, сквери, аквапарки під час перебування в них людей;

за періодичністю використання:

- постійного використання - такі, у яких громадяни знаходяться постійно, незалежно від часу доби, пори року (площі, вулиці, двори, під'їзди, вокзали, аеропорти тощо);

- періодичного - магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби тощо в період їх роботи, а також транспортні засоби громадського користування під час перебування в них пасажирів;

- одноразового - місця проведення одноразових громадських заходів (будівлі під час проведення в них зборів, ділянки лісу, поля під час проведення на їхній території організованих масових зборів тощо);

- за кількістю осіб, на місця:

- масового перебування громадян;

- де передбачається абстрактна можливість появи людей;

- за сутністю:

- території;

- транспорт;

- споруди;

- за категоріями обліку - на ті, що:

- підлягають загальному обліку;

- обліковуються для окремих служб та підрозділів органів внутрішніх справ [13, с. 141].

- внести зміни до КК України та викласти ч. 1 ст. 316 КК України в такій редакції: «Публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у громадських місцях карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років»;

- доповнити ст. 316 КК України приміткою такого змісту: «Під громадським місцем слід розуміти будь-які місця, вільні для разового, періодичного або постійного доступу і використання невизначеним колом осіб, у тому числі місця проведення масових заходів, обслуговування і відпочинку людей, які не перебувають у приватній власності та масове перебування громадян в яких прямо не заборонено законом».

1. Політова А. Сучасний стан протидії наркозлочинності в Україні. Правовий часопис Донбасу. 2018. № 3. С. 136-145.

2. Дуліна О. Об'єкт злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Правова держава. 2004. № 7. С. 81-86.

3. Криміналістика : підручник / кол. авт. : В. Шепітько та ін. ; за ред. В. Шепітька. 4-е вид., перероб. і доп. Харків : Право, 2008. 464 с.

4. Родіонова Т Місце вчинення злочину за кримінальним правом України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2018. 20 с.

5. Брич Л. Місце вчинення злочину і його значення у розмежуванні складів злочинів та відмежування їх від складів інших правопорушень. Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2011. Вип. 52. С. 267-280.

6. Кримінальний кодекс України № 2341--111 від 5 квітня 2001 р. Відомості Верховної Ради України. 2001. № № 25-26. Ст. 131.

7. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / В. Тацій та ін. Т 2 : Особлива частина. Харків : Право, 2013. С. 1040.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02?lang=en.

9. Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій : наказ МНС України від 6 грудня 2005 р. № 376. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0291-06.

10. Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади : розпорядження КМУ від 10 березня 2017 р. № 166-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/166-2017-%D1%80.

11. Прозаходищодопопередженнятазменшеннявживаннятютюновихвиробівіїхшкідливоговпливуназдоров'янаселення : ЗаконУкраїнивід 24 жовтня 2005 р. Відомості Верховної Ради України.2005. № 52. Ст. 565.

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х. Відомості Верховної ради УРСР 1984. Дод. № 51. Ст. 1122.

13. Жбанчик А. Поняття «громадські місця» та їх класифікації. Право і суспільство. 2011. № 1. С. 138-142.