Взаємодія установ виконання покарань із релігійними організаціями у системі запобігання злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія установ виконання покарань із релігійними організаціями у системі запобігання злочинності

Кузь H.,

здобувач наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ України

У статті досліджується взаємодія установ виконання покарань із релігійними організаціями з метою запобігання злочинності в установах виконання покарань.

Така взаємодія необхідна, так як, вважається, що на сьогодні найбільш ефективний вплив на засуджених здійснюють саме релігійні організації, оскільки духовні особи є знавцями людської душі, вони можуть знайти підхід до кожної людини, надати реальну допомогу тому, хто порушив закон, хто встав на шлях злочинності, хто заплутався в собі й самостійно не зможе вирішити свої проблеми.

Релігійний вплив на засуджених вважається визначальним для організації всієї процедури виконання кримінального покарання та досягнення його мети, адже мету покарання, що полягає у забезпеченні безпеки і відновленні соціальної гармонії, порушеної злочином, можливо досягти лише за умови відновлення гармонії в душі злочинця на основі принципів гуманізму та індивідуального підходу.

У статті підкреслено, що особлива роль участі громадськості у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених належить релігійним організаціям, або церковним інститутам. Вони покликані задовольняти релігійні потреби, а також регламентувати, контролювати та певним чином регулювати поведінку віруючих відповідної конфесії. Зазначено, що відповідно до ст. 128 КВК України в колонії можуть допускатися лише представники тих релігійних організацій, які зареєстровані у встановленому законом порядку.

На основі проведеного власного опитування співробітників установ виконання покарань та засуджених осіб на проблему в'язничного капеланства з'ясовано, що релігійні організації мають дуже позитивний вплив на поведінку засуджених, а також і на самих працівників установ виконання покарань. Майже усі опитані працівники установ виконання покарань та засуджені висловилися за його необхідність в діяльності органів та установ виконання покарань.

Підкреслено, що релігійна опіка в установах виконання покарань є невід'ємною складовою здійснення принципу гуманного поводження з усіма особами, позбавленими волі, поваги до їх людської гідності. В зв'язку з цим існує необхідність вдосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії органів та установ виконання покарань з релігійними організаціями у запобіганні вчинення злочинів засудженими особами шляхом внесення змін до чинних нормативно-правових актів і розробки й ухвалення нових спеціальних документів з вказаного питання.

Ключові слова: злочинність; рецидивна злочинність; запобігання злочинам; установи виконання покарань; церква; капелан; релігійні організації; душпастирська опіка.

INTERACTION OF PENALTIES WITH RELIGIOUS ORGANIZATIONS IN THE CRIME PREVENTION SYSTEM

The article explores the interaction of penitentiary facilities with religious organizations in order to prevent crime in penitentiary facilities.

Such interaction is necessary, because, as it is considered, today the most effective impact on prisoners is exercised precisely by religious organizations, since clergymen are connoisseurs of the human soul, they can find an approach to every person, provide real help to those who broke the law, who took the path of crime, who are entangled in themselves and cannot solve his/her problems on their own.

Religious influence on convicts is considered crucial for the organization of the entire procedure of the execution of criminal punishment and the achievement of its purpose, since the purpose of punishment, which is to ensure the safety and restoration of social harmony, violated by a crime, can only be achieved under the condition of restoration of harmony in the soul of the criminal, based on the principles of humanism and individual approach.

The article emphasizes that a special role of the society's participation in the process of correction and resocialization of convicts belongs to religious organizations or church institutions. They are called to meet religious needs, as well as to regularize, control and in a certain way regulate the behavior of believers of the respective denomination. It is indicated that in accordance with Art. 128 of the Correctional Code of Ukraine only representatives of those religious organizations may be allowed in the colony, which are registered in accordance with the procedure established by law.

Based on a personal survey held among the staff of penitentiary facilities and convicted persons about the problem of prison chaplaincy, it has been found out that religious organizations have a very positive impact on the behavior of convicts, as well as on the staff of penitentiary facilities themselves. Almost all the interviewed employees of the penitentiary facilities and the convicts expressed its necessity for the activities of the penitentiary bodies and facilities.

It is emphasized that religious care in penitentiary facilities is an inalienable part of the implementation of the principle of humane treatment of all persons deprived of their liberty, and of the respect for their human dignity. In the light of this, there is a necessity to improve the legal and regulatory ensuring of the interaction of penitentiary bodies and facilities with religious organizations in preventing the commission of crimes by convicted persons by means of amending the existing normative legal acts and developing and adopting new special documents on the said issue.

Key words: crime; recidivism; crime prevention; penitentiary facilities; church; chaplain; religious organizations; pastoral care.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Українське суспільство перебуває на етапі реформування Державної кримінально-виконавчої служби України. Таке реформування спрямоване на удосконалення системи органів виконання покарань, з метою надання їхній діяльності гуманного змісту та запобігання злочинності серед засуджених.

Як зазначено в Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI столітті, головним завданням, що стосується всіх наукових розробок у галузі кримінології, має стати зміцнення їх зв'язку з практичною діяльністю з метою захисту інтересів, законних прав і свобод людини і громадянина, надання такій діяльності більшої наукової обґрунтованості, надійних засобів удосконалення. Це завдання безпосередньо стосується й теорії запобігання злочинності в установах виконання покарань, адже за допомогою саме такої концепції кримінологічні дослідження переходять у практичну площину, для вирішення завдань протидії злочинності з одночасним підвищенням ефективності діяльності щодо її запобігання [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Кримінально-виконавче законодавство відносить проведення богослужінь та релігійних обрядів до виховного впливу на засуджених. Однак, на даний час цьому питанню приділяється не буде багато уваги. Міжнародний досвід свідчить про позитивні наслідки функціонування інституту тюремних капеланів, так як формування належної духовності та моральності громадян України і засуджених осіб до позбавлення волі є надзвичайно актуальним у сучасному суспільстві. Вважається, що на сьогодні найбільш ефективний вплив на засуджених здійснюють саме релігійні організації, оскільки духовні особи є знавцями людської душі, вони можуть знайти підхід до кожної людини, надати реальну допомогу тому, хто порушив закон, хто встав на шлях злочинності, хто заплутався в собі й самостійно не зможе вирішити свої проблеми.

Окремі питання взаємодії установ виконання покарань із релігійними організаціями висвітлювалися у працях Є.Ю. Бараша, О.В. Беци, І.Г. Богатирьова, О.І. Богатирьової, H. В. Буруковської, В.В. Голіни, О.М. Гуміна, О.М. Джужи, А.О. Джужи, В.М. Дрьоміна, М.І. Жолтані, Н.С. Калашник, А.В. Кирилюка, В.А. Кирилюк, О.О. Книженко, О.Г Колба, М.О. Колесник, А.А. Коренюк, Н.М. Крестовської, О.М. Литвинова, І.М. Микитась, І.М. Михайлової, Ю.О. Новосада, М.В. Палія, Ю.А. Паскревської, В В. Проскури, М.С. Пузирьова, О.С. Стеблинської, А.А. Тернавської, О.С. Турчиної, С.Я. Фаренюка, Д.В. Ягунова, I. С. Яковець, О.Б. Янчука та ін.

Однак, на даний час, в Україні ґрунтовного дослідження діяльності інституту тюремних капеланів у системі заходів виправлення та ресоціалізації засуджених в умовах відбування покарання не проводилось. У зв'язку з чим необхідно здійснити низку комплексних досліджень даного питання, що обумовлено наявністю міжнародних зобов'язань Україною щодо реформування сучасної кримінально-виконавчої системи держави.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є аналіз взаємодії органів та установ виконання покарань із релігійними організаціями, що зумовлено нагальною потребою впровадження нових ефективних напрямів боротьби з рецидивною злочинністю. Необхідно визначити оптимальні форми та напрями релігійної діяльності з метою боротьби із рецидивною злочинністю в Україні, а також допустимі межі релігійного втручання у виконання функцій установами виконання покарань.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

8 листопада 2012 р. Президентом України було підписано Указ № 631/2012, яким схвалено Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, основною метою якої є приведення існуючої системи виконання покарань у відповідність сучасному рівню соціально-економічного розвитку суспільства та принципам гуманізму та поваги до прав і свобод людини. В ній зазначено, що низький рівень організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими не забезпечує умов для ефективної індивідуальної корекції їх поведінки, створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених. Це призводить до непоодиноких випадків суїцидів в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, непідготовленості до життя після звільнення з установ виконання покарань і, як наслідок, до значної кількості випадків пенітенціарного рецидиву.

Акцент на дотриманні і захисті прав та свобод громадян, забезпеченні їх безпеки робить Є.Ю. Бараш. Науковець зазначає, що у процесі втілення правової реформи кардинальних перетворень вимагає і система виконання покарань. Нового якісного рівня потребує захист прав людини, яка перебуває у конфлікті зі законом, тим більш якщо вона засуджена і відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк, чи утримується у місцях попереднього ув'язнення, під слідством до моменту ухвалення рішення суду. За висновками міжнародних експертів саме у місцях несвободи найчастіше порушуються права людини, оскільки вона має менше механізмів відстоювати свої права через обмеження у свободі пересування. Відповідно такий обов'язок має взяти на себе держава [2, с. 3].

Як справедливо зазначає О.Г. Колб, особливо нагальною проблемою в УВП на даний час є правове забезпечення запобігання злочинам, яке також має важливе значення, хоча ця діяльність на практиці повною мірою відповідає вимогам правових джерел [3, с. 264]. О.Г. Колб вважає, що спеціально-кримінологічне запобігання злочинам в УВП має розглядатися як вид практики на концептуальній науковій основі, спрямованої на недопущення антигромадських проявів у місцях позбавлення волі, де запобігання виступатиме як певна сукупність ідей, концепцій, наукових гіпотез, проектів, практичних рішень, спрямованих на забезпечення відповідної діяльності держави й суспільства. Крім цього, зазначений вид запобігання злочинам, на думку вченого, має бути спрямованим на те, щоб виключити антигромадську поведінку й тим самим створити умови нормального функціонування установ виконання покарань [4, с. 259].

Як зазначає А.І. Богатирьов, спеціально-кримінологічні заходи запобігання пенітенціарній злочинності покликані здійснювати безпосередній вплив на злочинність в органах та установах виконання покарань. Вони застосовуються для вирішення поставлених перед цими органами й установами завдань щодо виконання покарань і запобігання злочинам [5, с. 101]. Також важливо для організації ефективної роботи щодо запобігання пенітенціарній злочинності, щоб усі співробітники органів та установ виконання покарань добре володіли оперативною обстановкою, знали кримінально-правову та кримінологічну характеристику пенітенціарної злочинності, а також структуру міжособистісних відносин засуджених, які відбувають покарання. виконання покарання злочинність релігійний

Злочинність у місцях позбавлення волі є спеціальним різновидом кримінального рецидиву. Головною внутрішньою властивістю злочинів, що вчиняють засуджені під час відбування покарання в УВП, є їх надзвичайна суспільна небезпека, тобто об'єктивна властивість описаного у кримінальному законі діяння (дії чи бездіяльності) створювати загрозу або заподіювати шкоду об'єктам кримінально-правової охорони [6, с. 34].

Запобігання злочинам в УВП здійснюється за участю суб'єктів виправного впливу. Діяльність таких суб'єктів повинна бути спрямованою на створення сприятливих умов функціонування УВП, вирішенні соціальних завдань та протидії криміногенним чинникам. До суб'єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам в УВП слід віднести і релігійні організації та громадські об'єднання (їх ще називають неспеціалізованими суб'єктами запобігання злочинам в УПВ). Дані суб'єкти здійснюють важливу роль щодо виправлення та ресоціалізації засуджених.

К.І. Василенко зазначає, що ефективна соціально-виховна та психологічна робота є цілеспрямованою діяльністю персоналу установ виконання покарань, підпорядкованою виправленню й ресоціалізації засуджених. Однак досягнення свідомого відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві неможливе без участі у цьому процесі, поряд із уповноваженими державними структурами, широкого кола громадськості [7, с. 155].

Відповідно до ст. 124 КВК України діяльність громадськості спрямована на виправлення засуджених і попередження злочинності в місцях позбавлення волі; громадськість залучається до морального, правового, трудового, естетичного, фізичного, санітарно-гігієнічного виховання засуджених, а також до інших видів, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності.

Особлива роль участі громадськості у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених належить релігійним організаціям, або церковним інститутам, які являють собою систему установ і форм діяльності, покликаних задовольняти релігійні потреби, а також регламентувати, контролювати та певним чином регулювати поведінку віруючих відповідної конфесії. Відповідно до ст. 128 КВК України в колонії можуть допускатися лише представники тих релігійних організацій, які зареєстровані у встановленому законом порядку.

Релігійний вплив на засуджених вважається визначальним для організації всієї процедури виконання кримінального покарання та досягнення його мети, адже мету покарання, що полягає у забезпеченні громадської безпеки і відновлення соціальної гармонії, порушеної злочином, можливо досягти лише за умови відновлення гармонії в душі злочинця на основі принципів гуманізму та індивідуального підходу. Однією з основних цілей покарання є попередженні вчинення засудженим повторних злочинів.

Нині особливої актуальності набуває гуманність підходу в процесі досягнення виправлення особи злочинця. Одним із основних напрямів ресоціалізації злочинців є зведення до мінімуму негативного впливу позбавлення волі на особистість засудженого, надання йому можливості особистісного розвитку, а також моральна підтримка і відновлення соціальних зв'язків, підготовка до життя на волі.

Виховний процес роботи з засудженими особами повинен включати: виховну роботу, тобто вплив на духовний і фізичний розвиток засуджених, корекцію їх поведінки з метою досягнення позитивних змін особистості; соціальну роботу, тобто надання засудженим допомоги у розв'язанні соціальних проблем, сприяння відновленню й розвитку соціально-корисних зв'язків та реінтеграції їх у суспільство; психологічну роботу, тобто надання засудженим психологічної допомоги, зниження психотравмуючого впливу умов позбавлення волі на особистість.

Релігійне виховання засуджених один зі способів надання виховного впливу, завдання якого полягає у перевиховання правопорушника та недопущення вчинення ним рецидиву. Також, враховуючи багатоконфесійність українського суспільства, слід дотримуватися принціпу рівності всіх віросповідань. Серед представників релігійних організацій у місцях позбавлення волі переважають представники Української Православної Церкви, Української Католицької Церкви та Свідків Єгови.

Про важливість Церкви у роботі із засудженими свідчить рівень довіри надоду до неї. Згідно з соцопитуванням, проведеним Research & Branding Group, серед усіх інститутів суспільства і держави Церква має найвищий рівень довіри населення - 62% [8].

Також, про важливість ролі Церкви доводять і результати проведеного нами опитування щодо необхідності введення на постійній основі в УВП посади капелана. Як показали результати, істотна більшість засуджених до позбавлення волі підтримують таку ідею (71,2% - підтримують, 22,3% - не підтримують), аналогічна позиція і персоналу УВП (74% - підтримують, 17,8% - не підтримують).

Справедливою є думка Т.Є. Севастьянової, яка зазначає, що самовизначення людини пов'язане не лише з релігією, віросповіданням, а й формуванням у неї нормального розумного мислення, свідомості та моральності, тобто у людини розвивається логічна оцінка добра і зла, що може свідчити про правосвідомість особистості [9].

На думку В.С. Білецького, релігія є надзвичайно ефективним засобом впливу на моральність та духовність особистості. Розвиток релігійної свідомості передбачає безумовне дотримання людиною відповідних заповідей, моральних принципів та норм [10].

У свою чергу Д.О. Поштарук зазначає, що представники православного духовенства і кримінально-виконавчої системи повинні спільно підготувати дві книги, де конкретно висвітлюється питання духовного служіння у виправних закладах. Одна з них - для священнослужителів, друга - для працівників кримінально-виконавчої системи. Священнослужителям необхідно знати основи кримінально-виконавчого законодавства України, правила внутрішнього розпорядку у виправних закладах, психологічні особливості засуджених, деякі специфічні риси їхнього життя в колоніях. Працівникам УВП України потрібні знання про релігійні організації [11].

Як свідчать результати нашого власного опитування співробітників УВП та засуджених осіб на проблему в'язничного капеланства релігійні організації мають дуже позитивний вплив на поведінку засуджених, а також і на самих працівників УВП. Майже усі опитані працівники УВП та засуджені висловилися за його необхідність (74% працівників і 71,2% засуджених). Що стосується релігійних переконань капелана, то більшість працівників і засуджених вважають, що він повинен належати до православної конфесії (63,4% працівників і 51,6% засуджених).

Опитування працівників УВП показали, що вплив релігії на поведінку засуджених у цілому позитивний (21,9% - поява християнських почуттів в більшості випадків не є щирою і участь у релігійній спільноті здебільшого лише для того, щоб послабити за собою контроль зі сторони адміністрації УВП; 70,5% - засуджені переосмислюють життєві цінності, що сприяє виправленню особистості; 10,3% - засуджені, які належать до релігійної спільноти, своєю поведінкою та моральними якостями не відрізняються від інших). Також значна підтримка персоналу щодо ідеї введення в УВП спеціальної посади «капелана» (74% - за та 17,8% - проти).

Релігійна опіка в УВП та СІЗО є невід'ємною складовою частиною здійснення принципу гуманного поводження з усіма особами, позбавленими волі, поваги до їх людської гідності.

Також слід звернути увагу на практику взаємодії релігійних організацій з органами пробації. Така позиція пояснюється тим, що більшість волонтерів у різних суспільних сферах є представниками тих чи інших релігійних або громадських організацій.

А.А. Коренюк у своєму дослідженні виокремлено форми взаємодії органів пробації з релігійними організаціями у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх в Україні, до яких віднесено: участь релігійних організацій у підготовці досудової доповіді щодо неповнолітнього обвинуваченого шляхом здійснення допомоги уповноваженому органу з питань пробації у наданні та зборі інформації, що характеризує неповнолітнього обвинуваченого, у розробленні пробаційних програм на державному рівні, у реалізації пробаційних та індивідуальних програм стосовно неповнолітніх суб'єктів пробації; здійснення душпастирської опіки з неповнолітніми суб'єктами пробації, проведення релігійних обрядів (богослужінь, літургій, «сповіді гріхів» та ін); духовне, освітнє та культурне виховання суб'єктів пробації (проведення спільних лекцій і бесід із неповнолітніми злочинцями; забезпечення релігійною літературою; проведення мистецьких заходів); спільна організація та проведення благодійних акцій з метою допомоги неповнолітнім суб'єктам пробації; подальша духовна та матеріальна підтримка осіб, звільнених з місць позбавлення волі, а також колишніх суб'єктів пробації (утримання особи у релігійному середовищі, допомога в пошуку житла, роботи, освіти та інше); проведення круглих столів та конференцій з метою вдосконалення спільної діяльності в боротьбі з рецидивною злочинністю неповнолітніх; реабілітація неповнолітніх злочинців; допомога у відновленні соціально корисних зв'язків із родичами; сприяння в соціальній адаптації неповнолітніх правопорушників та повернення їх в сім'ю; надання підтримки у подоланні алкогольної та наркотичної залежностей та ін. [12].

Отже, можемо зробити висновок на доцільності діяльності релігійних організацій, як суб'єктів запобігання злочинам в УВП з метою виправлення та ресоціалізації засуджених осіб.

Висновки

На сучасному етапі розвитку суспільства релігія є потужним чинником, що робить значний вплив на всі сфери громадського життя, включаючи протидію розвитку злочинності. В Україні законодавчо не закріплено питання регулювання взаємодії органів та установ виконня покарань, а також органів пробації з релігійними організаціями у запобіганні злочинів. Тому виникає нагальна потреба розробки правової бази, яка б стала алгоритмом цієї співпраці.

Таким чином, існує необхідність вдосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії органів та установ виконання покарань з релігійними організаціями у запобіганні вчинення злочинів засудженими особами шляхом внесення змін до діючих нормативно-правових актів та розробки і ухвалення нових спеціальних документів із вказаного питання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Литвинов О.М., Трубников В.М., Ємельянов В.П. Запобігання злочинам у місцях позбавлення волі. Науковий вісник національної академії внутрішніх справ. № 3. 2013. С. 354-356.

2. Бараш Є.Ю. Гарантування прав людини в процесі реформування системи виконання покарань. Актуальні проблеми прав людини, яка перебуває в конфлікті зі законом, крізь призму правових реформ. Збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ. 2017. С. 3-5.

3. Копотун І.М. Запобігання злочинам, що призводять до надзвичайних ситуцій у виправних колоніях : монографія Київ : ПП «Золоті ворота», 2013. 472 с.

4. Колб О.Г. Поняття, сутність та зміст спеціально-кримінологічного запобігання в установі виконання покарань України. Кримінологічні засади запобігання злочинам в установах виконання покарань України (пенітенціарна кримінологія) : посібник / за ред. О.М. Джужи. Київ : НАВС, 2013. 620 с.

5. Богатирьов А.І. Роль спеціально-кримінологічних заходів запобігання пенітенціарній злочинності. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2015. № 6. URL: http://apnl.dnu.in.ua/6_2015/16.pdf (дата звернення: 30.11.2019).

6. Кримінологія. Спеціальний курс зі схемами (загальна та особлива частини) : навчальний посібник / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв, В.В. Василевич. Київ : Атіка, 2001. 610 с.

7. Василенко К.І. Інтегрований вплив соціально-виховної роботи із засудженими на розвиток діяльності інституцій громадського суспільства та самодіяльних організацій засуджених у виправних колоніях. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2015. № 12. С. 154-163 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nivif_2015_12_24 (дата звернення: 30.11.2019) .

8. Політична ситуація в Україні. Рейтинги партій і політиків. Research & Branding Group. URL: http://rb.com.ua/wp-content/ uploads/2018/04/press-reliz-politicheskaja-situacija-v-ukraine.-rejtingi-partij-i-politikov.pdf (дата звернення: 30.11.2019).

9. Севастьянова Т.Є. Релігія як ціннісна орієнтація у формуванні структури особистості. Держава і регіони. Серія Право. 2010. № 2. С. 17.

10. Білецький В.В. Виправлення девіантної особистості: філософський погляд. Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. С. 156.

11. Поштарук Д.О. Шляхи духовного виховання засуджених. Матеріали VII звіт, наук.-практ. конф. наук.-пед. працівників Крим. юрид. ін-ту внутр. справ. У 2 ч. Сімферополь : Ельіно, 2005. Ч. 1. С. 141.

12. Коренюк. Взаємодія органів пробації з релігійними організаціями у запобіганні рецидивним злочинам неповнолітніх в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2019. С. 20.

Размещено на Allbest.ru