Деякі питання правового регулювання взаємодії слідчого та оперативних підрозділів національної поліції щодо протидії корисливо-насильницьким злочинам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі питання правового регулювання взаємодії

слідчого та оперативних підрозділів національної поліції щодо протидії корисливо-насильницьким злочинам

SOME QUESTIONS OF LEGAL REGULATION OF THE INTERACTION OF THE INVESTIGATOR AND THE OPERATIONAL UNITS OF THE NATIONAL POLICE FOR COUNTERACTING MERCENARY-VIOLENT CRIMES

Семеницький О.В.,

аспірант кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Взаємодія органів, які беруть участь у розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень, є найважливішою умовою досягнення успіху у цій діяльності. У протидії злочинності правоохоронні органи утворюють єдину систему і здійснюють свої функції відповідно до Конституції України та інших законів. Водночас правоохоронна система характеризується тим, що до її складу входять управлінські структури різної відомчої підпорядкованості. Спільність мети, завдань, принципів характеру діяльності пов'язують їх у цілісну систему. Це стосується органів досудового розслідування та оперативних підрозділів Національної поліції, проблема взаємодії яких є актуальною сьогодні, оскільки є безпосередньо пов'язаною із завданням посилення ефективності протидії корисливо-насильницькій злочинній діяльності.

Додатковим чинником, що свідчить про актуальність та вчасність дослідження проблем правового регулювання взаємодії слідчих і оперативних підрозділів Національної поліції України при розкритті та розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів, є реформування кримінального процесуального законодавства України та прийняття нових нормативно-правових актів, що регламентують взаємодію слідчих з оперативними підрозділами Національної поліції при розкритті та розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів, зокрема, введенням у дію нової Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом мВс України від 07.07.2017 № 575.

У цій статті проаналізовано актуальні питання нормативно-правового регулювання взаємодії працівників слідчих та оперативних підрозділів Національної поліції при протидії корисливо-насильницьким злочинам.

Визначено, що взаємодія слідчого із працівниками оперативних підрозділів на сьогодні недостатньо врегульована нормативно-правовими актами України, а сучасне законодавство, що регулює таку взаємодію, потребує змін та доповнень. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, що регулюють форми та методи взаємодії слідчих та оперативних працівників, недосконалість нормативно правової бази у цій сфері.

Ключові слова: оперативні та слідчі підрозділи, взаємодія, розслідування злочинів, оперативно-розшукова діяльність, слідчо-оперативна група, слідчий, оперативний працівник, корисливо-насильницькі злочини, Національна поліція України, правове регулювання.

взаємодія поліція слідчий

The cooperation of the bodies involved in the detection and investigation of criminal offenses is the most important condition for success in this activity. In the fight against crime, law enforcement agencies form a single system and perform their functions in accordance with the Constitution of Ukraine and other laws. At the same time, the law enforcement system is characterized by the fact that it includes management structures of different departmental subordination. The commonality of goals, objectives, and principles of the nature of the activity link them into a coherent system. This is particularly true of the pre-trial investigation bodies and operational units of the National Police, whose interaction problem is relevant today because it is directly related to the task of enhancing the effectiveness of combating acts of self-violence.

An additional factor that testifies to the relevance and timeliness of the study of the problems of legal regulation of the interaction of the investigative and operational units of the National Police of Ukraine in the detection and investigation of self-serving and violent crimes is the reform of the criminal procedural legislation of Ukraine and the adoption of new regulatory acts regulating interoperability units of the National Police in the detection and investigation of self-serving crimes, in particular, the introduction of new o Instructions on the organization of interaction of pre-trial investigation bodies with other bodies and units of the National Police of Ukraine in the prevention of criminal offenses, their detection and investigation approved by the order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated 07.07.2017 № 575.

This article analyzes topical issues of regulatory regulation of the interaction of employees of investigative and operational units of the National Police in combating self-serving and violent crimes.

It is determined that the interaction of the investigator with the employees of the operational units is insufficiently regulated by the normative legal acts of Ukraine, and the modern legislation regulating such interaction needs to be amended and supplemented. The basic normative legal acts regulating the forms and methods of interaction of investigative and operational employees, the imperfection of the legal base in this field are analyzed.

Key words:operational and investigative units, interaction, investigation of crimes, operational-search activities, investigative-operational group, investigator, operational officer, mercenary-violent crimes, National Police of Ukraine, legal regulation.

Постановка проблеми

Вдосконалення взаємодії правоохоронних органів, спеціально створених для боротьби зі злочинністю в рамках виконання основних обов'язків, сьогодні проводиться в різних напрямах. Найбільш важливим елементом будь-якої діяльності, зокрема діяльності, пов'язаної із взаємодією слідчого й оперативних підрозділів, є її законодавче закріплення і регулювання, які є показниками ефективності. На практиці це питання вимагає детального аналізу і дослідження.

Стан опрацювання теми. Питання взаємодії оперативних підрозділів зі слідчими підрозділами по боротьбі зі злочинністю були предметом наукових досліджень таких вчених, як О.М. Бандурка, І.Ф. Герасимов, Г.Ю. Дагаєва, І.М. Гуткин, В.П. Корж, Н.В. Салтевський, І.А. Фолис, В.Ю. Шепітько, А.А. Патик А.А. та інших. На жаль, відсутні роботи, де б у повному обсязі розглядалися питання взаємодії кримінальної поліції (карного розшуку) зі слідчим при розкритті та розслідуванні грабежів і розбійних нападів.

Метою написання цієї статті є аналіз сучасного стану нормативно-правової бази в сфері взаємодії підрозділів карного розшуку зі слідчим, а також визначення суті і процесуального порядку такої взаємодії при розкритті та розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів.

Виклад основного матеріалу

Найважливішим питанням, яке виникає при дослідженні взаємодії слідчих і оперативних працівників, є її законодавче закріплення і регулювання. Залежно від кількості й якості нормативно- правових актів, що регулюють цю сферу, можна робити висновки про ефективність такої взаємодії на практиці.

Кримінально-процесуальний кодекс України є основним законом, що регулює порядок провадження у кримінальних правопорушеннях, а саме на досудовому розслідуванні і в суді, в тому числі взаємодії слідчого і працівників оперативних підрозділів. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 Кримінально-процесуального кодексу України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Такі доручення він надає в письмовій формі, а під час їх виконання співробітники оперативних підрозділів користуються повноваженнями останнього [1]. Письмові доручення слідчого повинні бути чіткими і конкретними. За основу він повинен взяти правило, що в дорученні вказується, що саме має встановити оперативний підрозділ в інтересах кримінального провадження, і надати для цього необхідну орієнтовну інформацію.

У будь-якій із форм взаємодії діяльність слідчого і оперативних працівників не повинна суперечити нормам Кримінально-процесуального кодексу України, необхідним є чіткий розподіл і дотримання функціональних обов'язків кожним учасником взаємодії. Невідповідність дій нормам процесуального законодавства призводить до неправомірності і неприпустимості використання інформації, отриманої в ході взаємодії, на підставі порушень рішення слідчого, прийняті в конкретному кримінальному провадженні, можуть визнаватися незаконними та необ- ґрунтованими [5, с. 76].

Діяльність оперативних підрозділів регулюються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992. Цим законом встановлюються основні завдання оперативно-розшукової діяльності: запобігання, виявлення і розслідування злочинів [2]. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативні підрозділи зобов'язані здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами з метою швидкого і повного розкриття злочинів і викриття винних; виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді, суду і запити повноважних державних органів, установ і організацій про проведення оперативно-розшукових заходів. Це положення закладає правову основу взаємодії слідчого і співробітників оперативних підрозділів. Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» працівник оперативного підрозділу, який при здійсненні опера- тивно-розшукової діяльності отримав фактичні дані про причетність осіб до скоєння злочину, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали до відповідного органу досудового розслідування.

В оперативно-розшуковій діяльності під взаємодією розуміється комплекс спільних або узгоджених за часом, місцем і діями дій кількох оперативних підрозділів за рішенням визначених завдань у боротьбі зі злочинністю спільними зусиллями. Для взаємодії потрібні узгодженість цілей, місця та часу, відповідність вимогам закону і нормативних відомчих актів, поєднання найбільш важливих взаємодіючих суб'єктів, сил, засобів і методів [5, с. 336]. Взаємодію між слідчими та оперативними працівниками регулюють й інші закони або підзаконні нормативні акти: Закон України «Про Національну поліцію», Інструкція по організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України щодо попередження кримінальних правопорушень, їх виявлення і розслідування, затверджена наказом МВС від 07.07.2017 № 575, зі змінами, внесеними Наказом МВС України № 564 від 11.07.2019 (далі - Інструкція від 07.07.17).

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 поліція здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах певної підслідності. Вона розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, зникли безвісти та інших осіб у випадках, визначених законом (п.п. 6 і 7 ч. 1 ст. 23 цього Закону). Поліція наповнює і підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до складу Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, щодо інформації, яка може скласти інтерес для розслідування (пп. 11, 13, 14, 16 і 17 ч. 1 ст. 26 цього Закону), тобто поліція є і слідчим, і оперативно-розшуковим апаратом. Це обумовлює їх спільну мету - попередження, виявлення, розкриття і розслідування злочинів [3].

Інструкція № 575 від 07.07.17 встановлює принципи взаємодії між слідчими та оперативними співробітниками Національної поліції, до яких відносить швидке, повне і неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, самостійність слідчого у своїй процесуального діяльності, оптимальне використання можливостей органів досудового розслідування і оперативних підрозділів поліції, дотримання всіх принципів кримінального провадження, таємниці слідства. Цей нормативний акт регламентує форми взаємодії слідчого з оперативними співробітниками Національної поліції. В Інструкції від 07.07.17 до числа організаційних форм взаємодії належать:

організація взаємодії при надходженні до органу, підрозділу поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та реагування на них;

організація взаємодії при направленні оперативним підрозділом матеріалів за результатами оперативно-роз- шукової діяльності в орган попереднього розслідування;

створення і організація роботи слідчо-оперативних груп під час досудового розслідування кримінальних правопорушень;

виконання працівниками оперативного підрозділу органу, підрозділу поліції доручень слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (роз- шукових) дій;

організація взаємодії при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій та виконання заходів забезпечення кримінального провадження;

забезпечення взаємодії при зупинці досудового розслідування;

організація взаємодії на стадії судового розгляду кримінальних проваджень [4].

Відповідно до Інструкції № 575 від 07.07.17 найефективнішою формою взаємодії при розслідуванні, а також об'єднанні учасників з метою повного використання їх потенціалу та професіоналізму є форма взаємодії в складі слідчо-оперативної групи:

чергові слідчо-оперативні групи;

тимчасова слідчо-оперативна група для розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів, а також кримінальних правопорушень, які спровокували значний громадський резонанс;

постійно діючі спеціальні слідчо-оперативні групи для розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів, скоєних раніше;

міжрегіональних слідчо-оперативних груп;

слідчо-оперативні групи для виконання доручень слідчого або прокурора щодо проведення слідчих (розшуко- вих) дій, а також пов'язаних із цим тактичних операцій [4].

Відповідно до наказу № 575 від 07.07.2017 до складу слідчо-оперативної групи включаються слідчий (старший СОГ), працівник оперативного підрозділу, інспектор-кри- міналіст (технік-криміналіст), а також (за необхідності) кінолог зі службовою собакою. У п. 9 розділу II Інструкції встановлює обов'язки співробітника оперативного підрозділу поліції на місці події: негайно проінформувати слідчого про отримані дані про обставини вчинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили, для їх подальшої фіксації шляхом проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, а також виконати письмові доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (роз- шукових) дій. При їх виконанні оперативний співробітник користується повноваженнями слідчого.

Інструкція від 07.07.2017 встановлює управлінську роль слідчого при взаємодії слідчого і оперативних співробітників поліції в слідчо-оперативній групі. Так, відповідно до розділу IV Інструкції:

керівником слідчо-оперативної групи є слідчий, визначений керівником органу досудового розслідування для проведення досудового розслідування кримінального правопорушення;

забороняється здійснювати заміну оперативних працівників, включених до складу СОГ, без узгодження зі слідчим (керівником групи) або керівником органу досу- дового розслідування;

контроль за роботою СОГ покладається на керівника органу досудового розслідування, який за погодженням із керівником територіального органу, підрозділу поліції має право організовувати проведення оперативних нарад за участю слідчих і працівників інших органів, підрозділів поліції з питань виявлення і розслідування кримінальних злочинів, в тому числі стану виконання доручень слідчих і взаємодії служб [4].

Висновки

В практичній діяльності взаємодія слідчого і працівників оперативних служб не досягає такого рівня результативності, що відображався б на загальному стані охорони громадського порядку і боротьбі зі злочинністю. Відбувається це, перш за все, через недосконалість правового регулювання взаємовідносин слідчого і оперативного працівника.

Взаємодія слідчого із співробітниками оперативного підрозділу на сьогодні недостатньо врегульована нормативно-правовими актами України, а нинішнє законодавство, яке регулює цю взаємодію, вимагає змін і доповнень. Коли на законодавчому рівні буде належним чином закріплена взаємодія між слідчим і співробітниками оперативних підрозділів, тоді в їх практичній діяльності буде швидке і повне виявлення і розслідування кримінальних правопорушень.

Список використаних джерел

Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4156^1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/465-17.

Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 № 2135-ХІІ. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2135-12.

Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 № 580^Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/580-19.

Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами і підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні і розслідуванні : Наказ МВС від 07.07.2017 р. № 575 [Електронний ресурс]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/z0937-17.

Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина I : Підручник. Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. 336 с.

Фолис І.А. До питання взаємодії слідчих і оперативних працівників (із практичного досвіду) // Вісник Національного університету внутр. справ. Х., 2004. Випуск 26. С. 75-79.

Размещено на Allbest.ru