Римське право як надійний фундамент системи права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Римське право як надійний фундамент системи права України

Лапчевська К.В., студентка I курсу юридичного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса

Письменна О.П., кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії держави і права та адміністративного права

Анотація

У статті досліджується трансформація та накладання правової системи Давнього Риму на сучасну правову систему України. Обґрунтовується спосіб запобігання поширеній в Україні проблемі «корупції». Проводиться детальний аналіз історії функціонування, розвитку та виникнення римського права. Розглядається багатоступеневість і складність системи законодавства України як перепона прямому розвитку та відкритому шляху до економічного добробуту провідних європейських держав. Розкривається поняття корупції у всіх її можливих значеннях і методи її викорінення як головного елементу руйнування державного апарату. Наводиться приклад, можливий варіант введення нової адміністративної реформи, трактування її етапів і впровадження у правову систему. Стаття акцентує увагу на найбільш вразливих місцях державного апарату та можливості їх заміщення із відомої нам системи римського права, незважаючи на те, що воно має поважний вік і зародилося фактично до нашої ери, але це все не заважає йому домінувати у правових системах світу донині. Наголошується на позитивному досвіді римлян саме з діяльності їхнього права, його ефективності серед місцевого населення. Розглядається його виникнення як феномен тогочасної культури та надбання римського народу. Безпосередньо пояснюється витік корупції саме через стиль керування працівників державного апарату та наголошується на його бездіяльності. Значна увага приділяється органам саме призначеним для контролю та фіксування корупції в гілках влади, якого, на нашу думку недостатньо, тож трактується активізація його діяльності через нову адміністративну реформу. Помічено також низьку соціальну активність, що є однією з основних причин бездіяльності антикорупційного апарату. Розповідається про занижені інтереси суспільства, їхню критичність міри щодо політики та чиновників. Виносяться висновки та спостереження з власного досвіду та соціальних опитувань, які б допомогли врегулювати проблеми та припинити їх подальший розвиток у майбутньому України.

Ключові слова: корупція, правова система, законодавство, економічний добробут, державний апарат, антикорупційні органи, адміністративна реформа.

Abstract

ROMAN LAW, AS A STABLE BASIS FOR UKRAINIAN LAW SYSTEM

The article examines the transformation and imposition of the legal system of ancient Rome on the modern legal system of Ukraine. There is a substantiated way of preventing the widespread problem of corruption in Ukraine. A detailed analysis of the history of the functioning, development and emergence of Roman law is conducted.

The multistage and complexity of the system of Ukrainian legislation is considered as a barrier to direct development and an open path to the system, as the legal and economic well-being of the leading European states. The concept of corruption in all its possible meanings and methods of its eradication as the main element of the destruction of the state apparatus are revealed. An example is given, a possible variant of introduction of a new administrative reform, interpretation of its stages and introduction into the legal system. The article focuses on the most vulnerable places of the state apparatus and the possibility of replacing them with the known system of Roman law, despite the fact that it has a respectable age and was born in fact before our era, but it does not prevent him from dominating the legal systems of the world and today day. It emphasizes the positive experience of the Romans in the activity of their law, and in particular of its effectiveness among the local population.

It is considered as a phenomenon of the culture of that time and the property of the Roman people. The leakage of corruption is explained directly through the management style of the state apparatus employees and emphasizes its inaction. Considerable attention is paid to the authorities specifically designated for controlling and fixing corruption in the branches of power, which in our opinion is not enough, so it is interpreted to intensify its activities through new administrative reform. Low social activity is also noted, which is one of the main reasons for the inaction of the anti-corruption apparatus, explains its detailed activation in clear and consecutive stages. It discusses the lowered interests of society and their criticality to politicians and officials. Judgments and observations are made from our own experience and social surveys, which would help to resolve the problems and halt their further development in the future of Ukraine.

Key words: corruption, legal system, legislation, economic prosperity, state apparatus, anti-corruption bodies, administrative reform.

Постановка проблеми

Постановка проблеми полягає у запобіганні поширенню корупції в Україні. Сьогодні корупція - занадто розповсюджене явище. І, на нашу думку, варто всі зусилля направити саме на її викорінення. Саме вона є причиною повільного як економічного, так і соціального розвитку нашої країни. Вирішенням цієї проблеми є максимальне наближення до правової системи Давнього Риму, яка забезпечить максимальну прозорість і відкритість усіх внутрішніх механізмів.

Стан опрацювання

Результати аналізу останніх наукових праць і публікацій із питань запобігання та протидії корупції зарубіжних і вітчизняних фахівців, зокрема таких, як Х. Габаковська, В.О. Веклич, С.Д. Гринько, С.М. Голуб, С. Шитий, А. Бондаренко, О.А. Гавриленко, А. Боровик, А.М. Новак та інших дозволяють дійти висновку щодо належного стану опрацювання проблеми та великого вкладу цих вчених у її студіювання.

Водночас багато питань, які стосуються сучасного стану поширення корупції в Україні та проблем, які виникають в антикорупційній системі, продовжують залишатися дискусійними.

Метою статті є детальний аналіз системи права в Римі, його витоків, виявлення його впливу на систему права в Україні, визначення необхідних заходів для вдосконалення та викорінення проблем політичного життя в Україні (зокрема такого явища, як «корупція») за допомогою накладання системи Римського права на нашу правову систему.

Виклад основного змісту

Розв'язання цієї проблематики варто розпочати з розкриття самого поняття корупції, причин її виникнення, що нам дасть мінімальне розуміння того як це взагалі функціонує і як це зупинити. Корупція - явище по своїй суті шкідливе. Його можна порівняти із корозією або пліснявою, що непомітно руйнує всю систему зсередини, фактично поглинаючи найбільш важливі ланки функціонування країни. Така хвороба в Україні розвивається та процвітає через два фактори (їх більше, але ми виділили два основні). Організувавши невеличке соціальне опитування, ми дійшли висновку, що основними збуджувачами цього явища є застарілість державного апарату та його складність, а також генетичний код, який був складений ментально покоління за поколінням [6]. правовий корупція державний

Якщо детальніше розглянути ці фактори, то більш реально викорінити перший, тобто багатоступеневу, важко структуровану систему державного управління. Адже змінити сприйняття українцями світу є нереальним і не законним. Якщо змінити правову систему державного ладу, спростити її, наблизивши максимально до правочину у Стародавньому Римі, ми унеможливимо фактично зародки корупції, адже в ній не буде фактично сенсу, а наслідки за її діяння будуть максимально жахливими, починаючи великими регламентованими штрафами до фактично довічного ув'язнення, адже корупція - це фактично зрада моральним принципам, зрада державі та її цінностям. Також фактично корупцію можна назвати проявом егоїзму, адже, обходячи певні складники державного апарату, корупціонери ухиляються від податків, не поповнюють державний бюджет і, не розуміючи цього, підвищують ціну на ті самі податки, а також знижують зарплати ні в чому не винних громадян. Тобто одним з основних наслідків корупції є економічна криза, яка в нашій молодій країні є перепоною для повноцінного розвитку.

Якщо розглядати корупцію як соціальне явище, тобто його породження шляхом формування коду нації, то ця проблема закладена набагато глибше. Вона зумовлена вічною бідністю, матеріальною незабезпеченістю українського народу, це спосіб пристосування до умов існування та функціонування, а також метод виживання. Також однією з причин є влада, яка не піклувалася про українців, і дотепер українці завжди не задоволені своїм партійним керівництвом [7].

Римське приватне право відображає нам прозорість і простоту самої системи, яка не те що не допустить корупції, а навіть не дасть натяку на неї. Для того, щоб подолати корупцію, її слід неначе плісняву викорінити до самої основи. Не повинно залишитися жодного потаємного закутка, де вона може причаїтися, щоб потім знову прорости з новою силою.

Для цього система державної влади повинна бути простою і зрозумілою для кожного громадянина, а законодавство - справедливим і дієвим, чого нам дуже не вистачає. Сучасний правовий нігілізм українського суспільства - це породження радянської владної системи, яка виголошувала загальнолюдські демократичні принципи і тут же цинічно їх порушувала.

Звісно, яким же чином чиновник мав нести адміністративну відповідальність, якщо він сам був представником адміністрації? Рівень забезпечення прав і свобод людини, їх обсяг і характер свідчать про рівень демократизації громадського суспільства. Сучасна законодавча база України, так само як і інших пострадянських країн, і досі є сплетінням із юридичних казусів, породжених державною політикою радянського періоду.

Наприклад, нормативні акти регулюють відносини, які у правовій системі належать до однієї галузі права, а відповідальність за їх порушення регламентована нормативним актом з іншої галузі права.

Водночас сфери, у яких відбувається це взаємопроникнення, настільки різні за своєю правовою природою, що така взаємодія суперечить самій суті сучасного розвитку суспільства. Державно-правовою моделлю будь-якого суспільства, його основним законом є Конституція.

Якщо брати до уваги Римське право, то воно займає в історії людства неабияке місце [2]. Його можна назвати феноменом тогочасної культури, адже воно не лише пережило свій народ, який його створив, а і підкорило собі світ у прямому розумінні. Більшість правових систем сучасного світу базуються саме на ньому. Зародилося воно тоді, коли Рим був ледь помітною плямою на території земної кулі, маленькою общиною серед багатьох інших подібних общин середньої Італії. Як і весь примітивний устрій цієї общини, римське право становило нескладну, багато в чому архаїчну систему, проникнуту патріархальним і вузьконаціональним характером.

І якби воно залишилося на тій стадії, воно, звичайно, було б давним-давно загублене в архівах історії [4]. Але доля вела Рим до іншого майбутнього. «Борючись за своє існування, маленька civitas Roma постійно зростає, поглинаючи у собі інші сусідні civitates, і міцніє у своїй внутрішній організації. Чим далі, тим більше і більше розширяється її територія, розповсюджується на всю Італію, захоплює прилеглі острови, перекидається на все узбережжя Середземного моря, - і на сцені історії з'являється величезна держава, що об'єднала під своєю владою майже весь тодішній культурний світ: Рим став синонімом світу», - цими словами розпочав свою фундаментальну працю «Історія римського права» (1917), яка справила величезне враження на коло вчених юристів Російської імперії початку ХХ ст., відомий український вчений романіст, доктор римського права, професор, член Київського юридичного товариства Й.О. Покровський.

У своїх працях він констатує той факт, що Римська імперія увійшла у світову історію. Зокрема, в цій країні було сформовано першу юридичну систему, яка функціонувала набагато краще, ніж більшість сучасних, незважаючи на роки еволюції. Науково-практичний здобуток був настільки сильним, що воно досі функціонує у провідних країнах світу, в тому ж вигляді, що існувало в Римі. Римська імперія вперше у світовій історії стала країною, де правова система набула масштабного розвитку [1].

Саме у ній сформувалися основні поняття, формулювання і принципи права. Історія Римської імперії поділяється на три етапи: період царів (середина VIII-VI ст. до н.е.); період республіки (V ст. до н.е. - 27 р. до н.е.); період імперії (27 р. до н.е. - 476 р. н.е.). На останньому етапі Римську імперію було поділено на Західну і Східну імперії. Західну було знищено у 476 р. н.е. німецькими завойовниками, а Східна отримала назву Візантія і проіснувала ще майже тисячу років. Рим було засновано у 753 р. до н.е. у період, що характеризувався розпадом первіснообщинного ладу у племен, котрі жили на узбережжі річки Тибр [3].

Хотілося б проаналізувати систему суспільного уряду Римської імперії. Патриціями називали найстарших представників римських родів. Але розвиток міста і кліматичні умови, сприятливі для землеробства, приваблювали до міста представників інших племен.

Натомість римська родова община була замкнутою і не впускала до себе чужинців. Тому вони залишалися поза римською родовою общиною й отримали назву плебс.

Плебеї залишалися вільними, юридично самостійними, але були обмежені в правах. Вони рідко отримували земельні наділи і не мали права укладати шлюб із членами римської общини, а також брати участь в управлінні справами общини. І якщо у сфері приватних цивільних відносин вони були абсолютно правоздатними, то у політичній сфері не мали жодних прав.

Якщо розбирати саме Україну вже як об'єкт Римського права, то потрібне реформування. Воно потребує послідовної реалізації як національних законів і їх розуміння, так і вимог до міжнародних актів. Закони, навіть сприятливі для розуміння їх суспільними масами сьогодні, на жаль, не виконуються. Свята, громадські заходи перетворюються на пивні гульбища. Тут необхідна саме адміністративно правова реформа, адже собою вона може врегулювати різні сфери формування права у свідомості, чим повністю унеможливити корупцію. Основними напрямами адміністративно-правової реформи є:

науковий процес - у вдосконаленні теоретичних основ адміністративного права в системі взаємодії приватного та публічного права;

навчальний процес - суть полягає у тому, аби створити єдину систему послідовного викладу й усвідомлення ролі адміністративного права;

правозастосовчій процес - що означає відповідне застосування всіх вищеперелічених змін і введення їх виконання в обов'язковий порядок (входить також сприйняття соціумом потрібності змін і пояснення їх правонас- лідковості).

Юнаки та юнки з цигарками та пляшками пива «відпочивають» у парках, на дитячих майданчиках, у громадських місцях. Місцеві органи влади, як і правоохоронні органи, не діють... Жоден чиновник не несе відповідальності за бездіяльність. У 1998 р. була підготовлена та введена в дію Концепція «Про заходи щодо впровадження адміністративної реформи в Україні» Сьогодні можна привести приклад одного з таких законів, який забороняє пити та палити у громадських місцях. Якщо це стосується транспортних зупинок, то палити можна лише на відстані 20 м від неї. Але, незважаючи на це, більшість продовжує дивуватися, чому їм виписують такі великі штрафи. Тобто фактично ці інновації є неефективними.

Звісно, інноваційні рішення можуть виявитися хибними, на перший погляд, не переконливими, такими, що йдуть у розріз з усталеними поглядами. Правозастосовча діяльність не завжди і, навіть підкреслимо, майже ніколи не враховує досягнення вчених-правознавців.

Фактично нехтуючи досягненнями науки, більшість посадовців приховують свою політично-правову некомпетентність, а також абсолютне незнання основ юриспруденції. Досі залишається відкритим запитання щодо визначення поняття делікту (правопорушення), а також дієвість патрульної поліції на вулицях.

Головне завдання науки - це підвищення ефективності в певній галузі народного господарства, серед яких є і правознавство. Юриспруденцію можна фактично порівняти із рентгеном. Саме вона виявляє всі недоліки та не функціональні елементи і намагається повідомити компетентні органи щодо їх ліквідації. Право - це практична реалізація концептуальних моделей (соціальний регулятор), створених для покращення життя як окремої людини зокрема, так і розвитку сучасної цивілізації загалом.

Така наука, як соціологія при керуванні державою займає не аби яку позицію у формування державних настроїв. Саме вона відповідає про ієрархічність системи. Наука управління - одна з найдавніших наук - дала поштовх появі філософії вчення управління ще в різних країнах Давнього Світу, була предметом наукових пошуків батька історії Геродота, сприяла появі громадянського права. Римська культура подарувала загальнолюдській цивілізації величезну кількість досягнень.

Якщо на Сході було популярним зосередження влади в руках однієї особи, додатково залучаючи військову силу як один з інструментів влади, то право в Давньому Римі було само по собі верховною владою, якій підпорядковувалися всі громадяни незалежно від свого статусу у суспільстві. У Давньому римі панувало Верховенство Права, а закон виражав волю головного носія права - громадян, народу.

Висновки

По-перше, варто зайнятися реформуванням самої правової системи України, проведенням низки реформ в адміністративній сфері, а також безпосередньо ревізією посадових осіб державного апарату. По-друге, збільшити ефективність діяльності антикорупційного бюро України, також антикорупційної прокуратури та інших уповноважених органів із протидії корупції в Україні. Варто збільшити міру покарання, щодо осіб, які здатні на такі правопорушення. По-третє, особливістю проваджень у справах про публічні проступки має бути те, що контроль за діяльністю державних службовців повинні здійснювати: керівники відповідних органів і служб; служби внутрішньої безпеки; прокуратура. Саме вони мають стати тими інстанціями, які забезпечать захист прав і свобод громадян. Але найголовнішу роль мають відігравати громадські організації, безпосередньо активні громадяни, які за допомогою адміністративних судів сприятимуть вдосконаленню діяльності органів державної влади. Основними умовними ланками адміністративно правової реформи стануть: науковий етап, навчальний етап і правозастосовний етап. Не варто забувати про спрощення державного апарату та максимальної близькості до народу. Об'єднуючи всі вище перераховані заходи щодо наближення до системи Римського права, таке явище, як корупція буде винищене назавжди завдяки панацеї справедливості та відкритості Римського приватного права.

Список використаних джерел

1. Пєтков С.В. Римське право як основа для побудови сучасної ефективної публічно-правової моделі відносин між владою та громадянином: питання юридичної деліктології. Форум права. 2011. № 1. С. 756-770.

2. Пилипчук О.О. Зародження і розвиток права в давньому Римі (середина VІІІ-VІ ст. до н.е.). Історія науки і техніки. 2018. Вип. 1. С. 179-190.

3. Лекція Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Поняття, предмет римського приватного права, його значення в історії розвитку юриспруденції. Система римського приватного права.

4. Гринько С.Д., Голуб С.М. Римське право та його історичне значення. Університетські наукові записки. 2016. № 56. С. 342-350.

5. Шитий С., Бондаренко А. Причини правового нігілізму та шляхи його подолання в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2. С. 235-239.

6. Мережа викривачів. Корупція як соціальне явище.

7. Стан і проблеми корупції в Україні. Головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції ГТУЮ у Закарпатській області С.Ю. Глодан.

Размещено на Allbest.ru