Зобов’язуючі норми сімейного права як об’єкти наукової класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Зобов'язуючі норми сімейного права як об'єкти наукової класифікації

Чернега В.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри підприємницького та корпоративного права

Анотація

Статтю присвячено зобов'язуючим нормам сімейного права як об'єктам наукової класифікації. Зобов'язуючі норми сімейного права диференційовано на дві групи: а) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито вказують на веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права; б) норми сімейного права, зміст яких уможливлює збагнути веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права. Першу групу зобов'язуючих норм сімейного права поділено на три підгрупи: а) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та безумовно зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії (наприклад, дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя); б) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та обумовлено зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії (наприклад, баба, діда зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть із поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу); в) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки з універсальних правил поведінки (приміром, патронатний вихователь зобов'язаний сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною). Другу групу зобов'язуючих норм сімейного права диференційовано на три підгрупи: а) норми сімейного права, зміст яких уможливлює безумовно зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; б) норми сімейного права, зміст яких уможливлює обумовлено зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; в) норми сімейного права, зміст яких уможливлює зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки з універсальних правил поведінки.

Ключові слова: зобов'язуючі норми сімейного права, норми сімейного права, сімейно-правове регулювання, сімейне право, сімейні правовідносини.

Abstract

FAMILY LAW BINDING RULES AS OBJECTS OF SCIENTIFIC CLASSIFICATION

The article deals with the binding rules of Family Law as objects of scientific classification. Binding rules of Family Law are differentiated into two groups: a) Family Law rules, which include such words or phrases that openly indicate the command of the need to take favorable actions of the subjects of law; b) Family Law rules, the content of which makes it possible to comprehend the command of the need to take favorable actions of the subjects of law. The first group of binding rules of Family Law is divided into three subgroups: a) Family Law rules, which include such words or phrases that openly and unconditionally oblige the subjects of the right to take favorable actions (for example, spouse, husband and wife involved in the costs associated with the illness or injury of the other spouse); b) Family Law rules which include such words or phrases that openly and conditionally oblige the subjects of the right to act favorably (for example, grandparents are obliged to maintain their grandchildren who have not reached the age of majority if they do not have a mother, the father, or if the parents are unable to provide them with proper maintenance for good reason, provided that the grandparents can provide financial assistance); c) Family Law rules, which include such words or phrases that openly oblige the subjects of the right to act favorably, but establish exceptions to the universal rules of conduct (for example, the patronage caregiver is obliged to promote the contact of the child with parents, other legal representatives, relatives, unless the parents are deprived of parental rights or are judicially restricted in their right to communicate with the child). The second group of binding rules of Family Law is differentiated into three subgroups: a) Family Law rules, the content of which can unconditionally oblige the subjects of the right to take favorable actions; b) Family Law rules, the content of which makes it possible to oblige the subjects of the right to take favorable actions; c) Family Law rules, the content of which makes it possible to oblige the subjects of the right to take favorable actions, but set exceptions to the universal rules of conduct.

Key words: Family Law binding rules, Family Law rules, Family Law regulations, Family Law, family legal relations.

Постановка проблеми

В Україні, як і в будь-якій іншій цивілізованій державі, є чимала кількість зобов'язуючих норм сімейного права. Останні становлять значний інтерес як об'єкти наукової класифікації. Це пов'язано з нагальною потребою в усебічному дослідженні регулятивних норм сімейного права України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Представники юридичної науки та правозастосовної практики України переважно піддають аналізу зміст окремих норм сімейного права, тоді як зобов'язуючі норми сімейного права як об'єкти наукової класифікації донині не фігурують на сторінках юридичної літератури.

Мета статі - розроблення наукової класифікації зобов'язуючих норм сімейного права. норма сімейний право

Виклад основного матеріалу

За способом закріплення резонно виокремити дві групи зобов'язуючих норм сімейного права: а) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито вказують на веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права; б) норми сімейного права, зміст яких уможливлює збагнути веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права.

Першу групу зобов'язуючих норм сімейного права доцільно поділити на три підгрупи: а) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та безумовно зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; б) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та обумовлено зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; в) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки з універсальних правил поведінки. Йдеться про такі слова та словосполучення: «зобов'язана.», «зобов'язаний», «зобов'язані», «має бути», «мають бути», «несуть обов'язки», «повинна бути», «повинні», «обов'язок виникає» тощо.

Найбільша кількість норм сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та безумовно зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії. Приміром, згідно із ч. 1 ст. 29 СКУ орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків і попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Приклад також маємо в ч. 1 ст. 30 СКУ: наречені зобов'язані повідомити один одного про стан здоров'я.

Значна кількість прикладів зобов'язуючих норм сімейного права, що належать до цієї підгрупи, стосується обов'язків подружжя. Наприклад, відповідно до ст. 49 СКУ вагітній дружині мають бути створені в сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини (ч. 4); дружині-матері мають бути створені в сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків (ч. 5).

Відразу три положення ст. 55 СКУ є також прикладними ілюстраціями. Наприклад, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ч. 1 ст. 55). Згідно з абз. 1 ч. 2 чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька (абз. 2 ч. 2).

Пара прикладів стосується обов'язків дружини, чоловіка щодо утримання. Наприклад, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного (ч. 1 ст. 75 СКУ). Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя (ч. 1 ст. 90 СКУ).

Наступний приклад міститься в абз. 2 ч. 6 ст. 177 СКУ: на вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Багато прикладів можна знайти в нормах права щодо батьківських обов'язків. Наприклад, за СКУ батьки зобов'язані: невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 144); виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1 ст. 150); піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний і моральний розвиток (ч. 2 ст. 150); забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150); поважати дитину (ч. 4 ст. 150); передати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ч. 1 ст. 176); дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах (ч. 1 ст. 177); повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього (ч. 8 ст. 177); утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180).

Наявні й інші приклади в нормах СКУ щодо обов'язку батька, матері до дитини. Наприклад, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні (ч. 2 ст. 157). Той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той із батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (ч. 1 ст. 185 СКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 162 СКУ особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Віднесено до цієї підгрупи також положення ч. 1 ст. 172 СКУ: дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявити про них турботу та надати їм допомогу. Інший приклад фігурує в ч. 1 ст. 203 СКУ: дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Слід навести приклади, що містяться у гл. 18 СКУ Зокрема, особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним (ч. 1 ст. 228). Відповідно до ч. 2 ст. 217 згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення (ч. 2 ст. 218).

Кілька релевантних прикладів стосуються сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Наприклад, абз. 1 ч. 1 ст. 249 СКУ: опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 255 СКУ патронатний вихователь зобов'язаний: забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо (п. 1); створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку (п. 2); співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування (п. 3); забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною (п. 4).

Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім'ї, зобов'язаний контролювати виконання прийомними батьками своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей (ч. 3 ст. 256-4 СКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 256-8 СКУ орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, зобов'язаний контролювати виконання батьками-вихо- вателями своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей.

Очевидно, через об'єктивні причини менше прикладів норм сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та зумовлено зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії. Наприклад, якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору (ч. 2 ст. 89 СКУ).

Приклади другої підгрупи зобов'язуючих норм сімейного права також стосуються обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 198 СКУ батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 199 СКУ).

Решта прикладів стосуються обов'язку з утримання інших членів сім'ї та родичів. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 265 СКУ баба, дідо зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть із поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо в них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 266 СКУ).

Ще один приклад фігурує в ч. 1 ст. 268 СКУ: мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів і сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 269 СКУ особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 270 СКУ: повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як 5 років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1); обов'язок падчерки, пасинка з утримання виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Приклади цієї підгрупи норм також містяться у ст. 271 СКУ Якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як 5 років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу (абз. 1 ч. 1). Відповідний обов'язок виникає, якщо в того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання (абз. 2 ч. 1).

Наявні також норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, що відкрито зобов'язують суб'єктів права до вчинення сприятливих дій, але встановлюють винятки з універсальних правил поведінки. Наприклад, патронатний вихователь зобов'язаний сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною (п. 5 ч. 1 ст. 255 СКУ).

Зупинимося на нормах сімейного права, зміст яких уможливлює збагнути веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права. Їх можливо поділити на три підгрупи: а) норми сімейного права, зміст яких уможливлює безумовно зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; б) норми сімейного права, зміст яких уможливлює обумовлено зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; в) норми сімейного права, зміст яких уможливлює зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки з універсальних правил поведінки.

Існують норми сімейного права, зміст яких уможливлює безумовно зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії. Наприклад, особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення (ч. 1 ст. 223 СКУ). Розглянемо норми сімейного права, зміст яких уможливлює обумовлено зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії. Наприклад, на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом (ч. 2 ст. 92 СКУ).

Другим прикладом слугують положення ч. 4 ст. 217 СКУ: якщо мати чи батько дитини є неповнолітні, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.

Таким, що вартий уваги, є приклад, що міститься в абз. 1 ч. 2 ст. 256-7 СКУ: на влаштування дитини-сироти, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Наявність норм сімейного права, зміст яких уможливлює зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки із універсальних правил поведінки, продемонструємо на прикладах. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 229 СКУ якщо усиновлюється дитина, яка досягла 7 років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода, крім випадку, передбаченого ч. 4 ст. 218 СКУ

Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням (ч. 2 ст. 228 СКУ).

Висновки

Зобов'язуючі норми сімейного права диференційовано на дві групи: а) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито вказують на веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права; б) норми сімейного права, зміст яких уможливлює збагнути веління (вимоги) про необхідність учинення сприятливих дій суб'єктів права. Першу групу зобов'язуючих норм сімейного права поділено на три підгрупи: а) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та безумовно зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; б) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито та обумовлено зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; в) норми сімейного права, в яких фігурують такі слова або словосполучення, які відкрито зобов'язують суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки із універсальних правил поведінки. Другу групу зобов'язуючих норм сімейного права диференційовано на три підгрупи: а) норми сімейного права, зміст яких уможливлює безумовно зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; б) норми сімейного права, зміст яких уможливлює обумовлено зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії; в) норми сімейного права, зміст яких уможливлює зобов'язати суб'єктів права вчиняти сприятливі дії, але встановлюють винятки із універсальних правил поведінки.

Список використаних джерел

1. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-Ш зі змінами.

Размещено на Allbest.ru