Правова природа декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права імені Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом

Правова природа декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Прохоров К.О., аспірант кафедри адміністративного, фінансового і банківського права

Анотація

Стаття присвячена проблемі визначення правової природи декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Проблема подолання негативних наслідків корупції у всіх сферах суспільних відносин має сьогодні для України незаперечне значення. Масштабне реформування системи публічного управління потребує наявності правових механізмів контролю за доброчесністю поведінки державних службовців та представників органів місцевого самоврядування.

Автор обґрунтовує, що подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є свідоцтвом реалізації Україною міжнародних зобов'язань у сфері запобігання корупції та ознакою її прагнення побудувати правову демократичну державу.

Автор доводить, що правова природа декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - це роль та місце вказаних декларацій у системі правових засобів запобігання корупції. Підвищення ефективності реформування системи публічного управління потребує формування високопрофесійного кадрового корпусу державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Виникає необхідність запровадження позитивної моделі поведінки посадової особи. Така модель включає відсутність конфлікту інтересів; відповідність між офіційним грошовим забезпеченням та наявними розходами; відсутність фінансових загроз, які можуть виступати чинниками впливу на посадову особу. корупція декларація місцевий самоврядування

У статті міститься висновок, що декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виконують подвійну роль у системі фінансового контролю. По-перше, такі декларації дозволяють громадянському суспільству здійснювати громадський контроль за доброчесністю посадових осіб. По-друге, можуть використовуватися для отримання правоохоронними органами необхідної оперативної інформації.

Ключові слова: корупція, запобігання корупції, декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, засіб запобігання корупції, позитивна юридична відповідальність, публічна служба.

Abstract

LEGAL NATURE OF DECLARATIONS OF PERSONS AUTHORIZED TO PERFORM THE FUNCTIONS OF THE STATE OR LOCAL SELF-GOVERNMENT

The article is devoted to the problem of determining the legal nature of declarations of persons authorized to perform the functions of the state or local self-government. The problem of overcoming the negative consequences of corruption in all spheres of public relations is of indisputable importance for Ukraine today. Large-scale reform of the public administration system requires legal mechanisms to control the decency of the behavior of public servants and representatives of local governments.

The author substantiates that the submission and publication of declarations of persons authorized to perform the functions of the state or local self-government is evidence of Ukraine's implementation of its international obligations in the field of prevention of corruption and a sign of its desire to build a legal democratic state.

The author proves that the legal nature of the declarations of persons authorized to perform the functions of the state or local self-government is the role and place of these declarations in the system of legal means of preventing corruption. Improving the effectiveness of public administration reform requires the formation of a highly professional cadre of civil servants and local government officials. There is a need to introduce a positive model of behavior of the official. This model includes: no conflict of interest; compliance between official monetary security and available expenses; absence of financial threats that can act as factors of influence on the official.

The article concludes that the declarations of persons authorized to perform the functions of the state or local self-government perform a dual role in the system of financial control. First, such declarations allow civil society to exercise public control over the virtue of officials. second, such declarations can be used to obtain the necessary operational information by law enforcement agencies.

Key words: corruption, prevention of corruption, declarations of persons authorized to perform the functions of the state or local government, a means of preventing corruption, positive legal responsibility, public service.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Проблема подолання негативних наслідків корупції у всіх сферах суспільних відносин має сьогодні для України незаперечне значення. Масштабне реформування системи публічного управління потребує наявності правових механізмів контролю за доброчесністю поведінки державних службовців та представників органів місцевого самоврядування. На жаль, Україна у 2018 році в Індексі сприйняття корупції міжнародної організації, який щорічно складається міжнародною організацією Transparency International, зайняла 120-те місце зі 180 країн [1]. Хоча протягом минулого року наша держава досягла певного прогресу, піднявшись на 10 місць (чим менше індекс, тим благополучніше відносини у сфері, яка досліджується), однак ситуація досі залишається загрозливою.

Для здійснення системних змін щодо подолання негативного впливу корупції на систему публічного управління в Україні було запроваджено подання і оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Однак правова природа таких декларацій у науці адміністративного права досліджена ще недостатньо. Вказане слугує підтвердженням важливості здійснення наукових розвідок, спрямованих на визначення правової природи декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї проблеми

Питання, пов'язані із запобіганням корупції, розглянуто у роботах В.Б. Авер'янова, С.М. Алфьорова, М.Ю. Бездольного, В.Д. Гвоздецького, І.А. Дьоміна, Д.І. Йосифо- вича, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, М.І. Мельника, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.В. Олійника, С.Г Стеценка, С.В. Тарасова, І.М. Шопіної, О.Н. Ярмиша та інших вчених. Разом з тим проблеми сутності декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ще не отримали широкого висвітлення в науці адміністративного права, що обумовлює напрями подальших наукових розвідок.

Мета статті

Визначення правової природи декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції кожна держава-учасниця прагне у певних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права запроваджувати заходи й системи, які зобов'язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації, inter alia, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції, активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв'язку з якими може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб [2]. Імплементація положень вказаної конвенції в національне законодавство була пов'язана зі створенням системи декларування посадових осіб органів публічної влади та тих, що займають інше відповідальне становище, з метою підвищення прозорості і попередження конфлікту інтересів.

Як справедливо вказують О.М. Литвинов і Є.О. Гладкова, для вирішення проблеми корупції в Україні конче необхідно забезпечити прозорість діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, створення сприятливих умов для розвитку економічного добробуту, залучення громадськості до проведення моніторингу та контролю діяльності державних органів під час ухвалення політично важливих рішень і застосування міжнародних стандартів у роботі всіх державних органів [3, с. 107]. Виникають нові сфери застосування заходів антикорупційної політики, зокрема сектор безпеки і оборони. Проблеми протидії корупції у секторі безпеки і оборони потребують удосконалення порядку подання декларації про майновий стан і доходи (далі - декларація про доходи) військовими посадовими особами. Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством [4].

Слід сказати, що дія розділу VII Закону України «Про запобігання корупції», яким визначено порядок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не поширюється на військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб із числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, крім військовослужбовців, які проходять військову службу у військових комісаріатах.

Суб'єкти декларування, які не мали можливості до 1 квітня за місцем військової служби подати декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у зв'язку з виконанням завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антите- рористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, направленням до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу, подають таку декларацію за звітний рік протягом 90 календарних днів із дня прибуття до місця проходження військової служби чи дня закінчення проходження військової служби, визначеного частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» [4; 5]. Однак щодо кола осіб, які мають подавати декларації про доходи, науковцями та практиками висловлюються різні позиції, що потребує здійснення спеціальних наукових досліджень.

Доцільність подання військовими посадовими особами декларації про доходи не викликає сумнівів. Як наголошувалося у багатьох наукових та методичних працях, в умовах ведення бойових дій вплив корупційних ризиків може бути особливо небезпечним, що повною мірою усвідомлюється на рівні управління сектором оборони [6, с. 463; 7, с. 324]. Розвиток інформаційних технологій дає змогу використовувати нові, невідомі раніше, засоби протидії корупції [8, с. 63], застосування яких дозволяє значно підвищити ефективність досягнення належного стану доброчесності у державі. До таких заходів належить і ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, значення подання і оприлюднення вказаного виду декларацій дозволяє одночасно досягти трьох цілей: підвищити рівень прозорості і відкритості в певних сферах публічного управління; створити позитивну і негативну моделі поведінки посадових осіб, дотримання кожної з яких тягне за собою певні правові наслідки; залучити широкі верстви громадськості і засоби масової інформації до здійснення демократичного цивільного контролю за функціонуванням системи публічного управління.

Висновки

Подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є свідоцтвом реалізації Україною міжнародних зобов'язань у сфері запобігання корупції та ознакою її прагнення побудувати правову демократичну державу.

Правова природа декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - це роль та місце вказаних декларацій у системі правових засобів запобігання корупції. Підвищення ефективності реформування системи публічного управління потребує формування високопрофесійного кадрового корпусу державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Виникає необхідність запровадження позитивної моделі поведінки посадової особи. Така модель включає відсутність конфлікту інтересів; відповідність між офіційним грошовим забезпеченням та наявними розходами; відсутність фінансових загроз, які можуть виступати чинниками впливу на посадову особу.

Декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виконують подвійну роль у системі фінансового контролю. По-перше, такі декларації дозволяють громадянському суспільству здійснювати громадський контроль за доброчесністю посадових осіб, по-друге, вони можуть використовуватися для отримання правоохоронними органами необхідної оперативної інформації.

Список використаних джерел

1. СРІ-2018: Україна знову гірше всіх сусідів, окрім Росії. ТІ Україна.

2. Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 50. Ст. 496.

3. Литвинов О.М., Гладкова Є.О. Сучасний стан і перспективи протидії корупції в Україні. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. (м. Київ, 7 груд. 2018 р.). Київ : НАВС, 2018. Ч. 1. С. 104-107.

4. Про військовий обов'язок і військову слуЖбу : Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

5. Про запобігання корупції : Закон України 14 жовтня 2014 року № 1700^11.

6. Шопіна І., Тарасов С. Корупційні ризики як фактор зниження боєздатності військових частин. Стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (24 листопада 2017 року): у 2 т. К. : Національна академія прокуратури України, 2017. Т 1. С. 463-465.

7. Військове право : Підручник / за ред. І. М. Коропатніка, І. М. Шопіної. Київ : Алерта, 2019. 648 с.

8. Інформаційна культура в Україні: правовий вимір. Монографія/ за заг. ред. К.І. Бєлякова. Київ : КВІЦ, 2018. 169 с.

Размещено на Allbest.ru