Визначення об’єкта шпигунства як злочину проти основ національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Національна академія управління»

Визначення об'єкта шпигунства як злочину проти основ національної безпеки

Анотація

У статті досліджується об'єкт шпигунства як злочину проти основ національної безпеки, досліджуються його складники, визначається предмет зазначеного злочину. Проаналізовано думку різних науковців з приводу об'єкта шпигунства як злочину проти основ національної безпеки. Розкриваються такі поняття як «територіальна недоторканість», «обороноздатність», «державна безпека», «державна таємниця», без яких неможливо дослідити об'єкт шпигунства.

Abstract

Definition of the object of espionage as a crime against national security

The article investigates the object of espionage as a crime against the national security, investigates its components, determines the subject of the mentioned crime. The views of various scientists on the subject of espionage as a crime against the national security were investigated as well. Concepts such as territorial integrity, defense capability, state security, state secret without which it is impossible to investigate the object of espionage are revealed.

Analyzing the provisions of the Law of Ukraine «On National Security of Ukraine», it was determined that national security is one of the priority areas of state protection. As a result of a comprehensive analysis, it was generalized that the breach of public relations on protection of information security can occur through the implementation of information war, recruitment of specialists, representatives of foreign states and organizations, manipulation of information by the media.

Key words: the object of crime, thing of crime, national security, sovereignty, territorial integrity, defense capacity, state security, economic security, informational security, state secret.

Основна частина

Постановка проблеми. У статті 17 Конституції України закріплено положення, що захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу. Особливо актуальним постає питання захисту відомостей, що становлять державну таємницю, оскільки найменший витік такої інформації до сторонніх осіб може зашкодити проведенню воєнних дій та звільненню окупованих територій. Тому дослідження об'єкта шпигунства за таких умов набуває особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремими питаннями аналізованої проблеми займались В.К. Матвійчук, Г.А. Пастернак-Таранушенко, Д.С. Усов, Р.Л. Чорний, В.М. Шлапаченко та інші науковці.

Метою роботи є дослідження об'єкта та предмета шпигунства, а також формулювання положень, спрямованих на вдосконалення науки кримінального права з цих питань.

Виклад основного матеріалу. Суспільна небезпечність шпигунства як злочину проти основ національної безпеки України характеризується істотним завданням шкоди або створенням загрози чи завданню шкоди відносинам з охорони національної безпеки України.

На думку В.К. Матвійчука, родовим об'єктом злочинів проти основ національної безпеки України є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони основ національної безпеки у політичній, економічній сферах, у сфері державного суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості та обороноздатності держави, у сфері науково - технологічної, інформаційної, екологічної безпеки України від зовнішніх та внутрішніх загроз [1, с. 84-85].

Безпосереднім об'єктом шпигунства є національна безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека. Відповідно до Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018, в статті першій якої зазначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз [2].

Згідно зі статтею 3 вищезазначеного закону державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій [2]. Таким чином, проаналізувавши положення Закону України «Про національну безпеку України», можна зробити висновок, що національна безпека є одним із пріоритетних напрямів державної охорони.

Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність всередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин [3]. Відповідно до Декларації про державний суверенітет України державний суверенітет України визначається як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах [4].

Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складники території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають у нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету [3]. Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України [3].

Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складниками такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил України, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії [3].

Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності держави. Поняття «державна безпека» є широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності держави. Проте воно є вужчим, ніж поняття «національна безпека», яке охоплює, крім безпеки держави, також безпеку суспільства й особи [3].

Г.А. Пастернак-Таранушенко зазначає, що економічна безпека - це стан держави, що забезпечує можливість створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку її економіки в майбутньому та зростання добробуту її мешканців [5, с. 29]. Таким чином, складниками економічної безпеки є можливість держави самостійно визначати засади економічної політики, регулювати та контролювати економічні процеси, які відбуваються в ній, можливість протистояти внутрішнім і зовнішнім загрозам в економічній сфері.

Інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [6].

Вирішення проблеми інформаційної безпеки має здійснюватися шляхом створення повнофункціональної інформаційної інфраструктури держави та забезпечення захисту її критичних елементів; підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань; удосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп'ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері; розгортання та розвитку Національної системи конфіденційного зв'язку як сучасної захищеної транспортної основи, здатної інтегрувати територіально розподілені інформаційні системи, в яких обробляється конфіденційна інформація [6].

Прикладом створення загрози інформаційній безпеці України є випадок, викладений у вироці Червоногвардійського районного суду м. Дніпропетровська: представник Торгового представництва КНДР у Республіці Білорусь здійснював збирання з метою передачі іноземній державі матеріалів дисертацій на здобуття ступеня кандидата технічних наук, які мали гриф «секретно» та розкривали інформацію про прогресивні технології, нові види технологічних процесів зі створення ракетних комплексів, рідких ракетних двигунів, космічних літальних апаратів і систем поставки ракетного палива [7].

Отже, порушення суспільних відносин з охорони інформаційної безпеки може відбуватися шляхом здійснення інформаційної війни, вербування високоосвічених спеціалістів представниками іноземних держав та організацій, маніпуляції інформацією різними засобами масової інформації тощо.

У проекті Закону України «Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України» зазначається, що забезпечення інформаційної безпеки України означає законодавче формування державної інформаційної політики; створення і використання у відповідних законах України можливостей досягнення інформаційної достатності для прийняття рішень органами державної влади, громадянами і об'єднанням громадян, іншими суб'єктами права в Україні; гарантування свободи інформаційної діяльності та права доступу до інформації в національному інформаційному просторі України; всебічний розвиток інформаційної інфраструктури; підтримка державою розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки і техніки та особливостей духовно-культурного життя народу України; створення та впровадження безпечних інформаційних технологій; захист права власності всіх учасників інформаційної діяльності в національному інформаційному просторі України; збереження права власності держави на стратегічні об'єкти інформаційної інфраструктури України; охорону державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є об'єктом права власності або об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою; створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обмеженим доступом; захист національного інформаційного простору України від розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення законодавством України інформаційної продукції; встановлення законодавством режиму доступу інших держав або їхніх представників до національних інформаційних ресурсів України та порядку використання цих ресурсів на основі договорів з іншими державами; законодавче визначення порядку поширення інформаційної продукції зарубіжного виробництва на території України [8].

Важливе значення для притягнення до кримінальної відповідальності за шпигунство має визначення його предмета. Предметом цього злочину є відомості, що містять державну таємницю, вичерпний перелік яких міститься в Законі України «Про державну таємницю». Відповідно до закону державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим законом, державною таємницею і підлягають охороні державою [9].

До державної таємниці у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», належить інформація:

1) у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову й мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань; про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни; про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, а у разі необхідності й міського і районного рівня щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв'язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об'єктів національної економіки у воєнний час; про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни;

2) у сфері економіки, науки і техніки: про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зведені відомості про номенклатуру та рівні накопичення, загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного матеріального резерву; про використання транспорту, зв'язку, потужностей інших галузей та об'єктів інфраструктури держави в інтересах забезпечення її безпеки; про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного оборонного замовлення; про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і продукції; про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення, обігом, обміном або вилученням з обігу, а також про інші особливі заходи фінансової діяльності держави; про наукові, науково-дослідні, дослідно - конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України;

3) у сфері зовнішніх відносин: про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки; про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди національній безпеці України; про експорт та імпорт озброєння, військової й спеціальної техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;

4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність або розвідувальну чи контррозві - дувальну; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контр - розвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контр - розвідувальну діяльність; про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»; про систему урядового та спеціального зв'язку; про організацію, зміст, стан і плани розвитку криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати наукових досліджень у сфері криптографії; про системи та засоби криптографічного захисту секретної інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання; про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання; про організацію режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці; про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації; про результати перевірок, які здійснюються згідно із законом прокурором у порядку відповідного нагляду за дотриманням законів, про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер; про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці [9].

Р.Л. Чорний зазначає, що зміст соціальної ознаки предмета шпигунства дозволяє стверджувати, що таким предметом є речі матеріального світу, які мають значення виключно для безпеки України незалежно від того, який порядок охорони таємниці іноземних держав чи організацій встановлений спеціальним щодо Кримінального кодексу України законодавчим актом [10, с. 296].

Аналізуючи думку зазначеного науковця, варто зазначити, що предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, які можуть передаватися або збиратися з метою передачі не лише на матеріальних носіях, а й усно під час особистого спілкування, по телефону, через мережу Інтернет: шляхом використання електронної пошти, соціальних мереж, програм для віртуального спілкування ^куре, ^Ьег, WhatsApp). Тобто, предметом можуть бути не певні матеріалізовані об'єкти, а інформація про них. Наприклад, про швидкість руху, точність реакції, особливості використання, кількісні та якісні показники. Отже, під предметом шпигунства автор пропонує розглядати відомості, що становлять державну таємницю, зафіксовані на матеріальних носіях і такі, які не мають матеріалізованого виразу, проте передаються або збираються для передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у частині першій цієї статті, а їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України та з дотриманням вимог статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Прикладом заподіяння шкоди обороноздатності України є засудження громадянина Республіки Молдови за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 114 Кримінального кодексу України, а саме: збирання інформації щодо бойових можливостей і застосування розвідувальної авіації, а також особливостей функціонування одного з підрозділів спеціального призначення військово-морських сил Збройних Сил України. Відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеса від 22 лютого 2013 року передача відомостей, що становлять державну таємницю, представникам спецслужб Республіки Молдова та подальша передача представникам іноземних організацій нанесе шкоду національній безпеці України в сфері державної безпеки і правопорядку, оскільки дасть можливість зацікавленій стороні (розвідувальним органам Республіки Молдова, Румунії, Туреччини, спецслужбам інших держав) впливати на результати виконання морським центром спеціального призначення військово-морських сил Збройних Сил України бойових завдань за призначенням, встановити їх кількісні та якісні показники, підвищити ефективність ведення технічної розвідки щодо цього спецпідрозділу, що призведе до несвоєчасного та неефективного виконання бойових завдань групуваннями Збройних Сил України в особливий період [11]. Таким чином, об'єктом шпигунства можуть бути суспільні відносини з охорони порядку функціонування органу спеціального призначення та можливості поставлення під загрозу ефективності здійснення його функцій.

Якщо здійснювати аналіз структурних елементів такого теоретичного поняття як «об'єкт злочину», то відповідно до найпоширенішої думки у правовій доктрині, де структурними елементами суспільних відносин як об'єкту злочину є суспільні відносини, предмет, з приводу якого існують відносини та соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин, то у разі посягання на діяльність органів державної влади, у тому числі й правоохоронних органів та діяльність із забезпечення безпеки, порушується саме соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин.

Висновки. Таким чином, об'єкт шпигунства становлять суспільні відносини, яким характерні наступні ознаки. По-перше, ці відносини охороняються державою від іноземних держав, іноземних організацій та їх представників. По-друге, така охорона забезпечує перевагу України перед іноземними державами та іноземними організаціями у певній сфері. По-третє, відносинами з охорони національної безпеки у всіх сферах пов'язані особи, які мають зв'язок із державою та (або) обов'язок перед нею. По-четверте, охорона цих відносин забезпечує ефективне функціонування органів державної влади, можливість розвитку держави у тій чи іншій сфері.

Під предметом шпигунства автор пропонує розглядати відомості, що становлять державну таємницю, зафіксовані на матеріальних носіях і такі, що не мають матеріалізованого виразу, проте передаються або збираються для передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.

Список використаних джерел

шпигунство злочин національний безпека

1. Матвійчук В.К. Злочини проти основ національної безпеки: поняття та загальна характеристика. // Юридична наука. 2013. №9. с. 80-87.

2. Закон України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 №2469^Ш [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/ru/2469-19.

3. Кримінальне право: Особлива частина [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.jurfak.univer.kharkov.ua/ studentu/lekckpd/ Kriminalne_pravo_Osobliva_chastina.pdf.

4. Декларація про державний суверенітет України: Декларація Верховної Ради УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР 1990. №31. Ст. 429.

5. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Методологія забезпечення: монографія. К.: Київський економічний інститут менеджменту. 2003. 320 с.

6. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007 №537^ [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537-16.

7. Вирок Червоногвардійського районного суду міста Дніпропетровськ від 28 травня 2012 року [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24541257.

8. Проект Закону України «Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України». [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://uacm.kharkov.ua/ukr/index.shtml7ulaws/usuvetr.htm.

9. Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-ХІІ. [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/ed20030722.

10. Чорний РЛ. Теоретико-прикладні аспекти вдосконалення Закону України «Про кримінальну відповідальність за шпигунство і державну зраду» // Порівняльно-аналітичне право. 2014. №2. с. 296.

11. Вирок Приморського районного суду міста Одеса від 23 лютого 2013 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/31394828.

Размещено на Allbest.ru