Безпековий вимір діяльності національної гвардії України в контексті взаємодії з населенням

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЕЗПЕКОВИЙ ВИМІР ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ З НАСЕЛЕННЯМ

Толстоносов Д.Ю.,

здобувач

Метою статті є окреслення сутності та значення понять «безпека» та «громадська безпека» в контексті її забезпечення, а також сутність і форми взаємодії громадян із Національною гвардією України під час забезпечення громадської безпеки. Проаналізовано підходи до розуміння поняття «громадської безпеки», досліджено його сутність. Вивчено наукові позиції вітчизняних і зарубіжних учених, що мають погляди щодо визначення сутності безпекової діяльності Національної гвардії України, а також нормативно-правові акти, що їх регламентують. Наведено аналіз механізму та форм взаємодії Національної гвардії України із представниками громадянського суспільства (громадою, населенням) в контексті забезпечення громадської безпеки. З'ясовано, що безпосереднім обов'язком органів місцевого самоврядування як інституту, найбільш наближеного до населення, є залучення громадян до охорони громадського порядку.

Наголошено, що безпекою загалом є стан особи, за якого їй забезпечено належні умови для її самореалізації, проте водночас громадською безпекою є такий стан загальної захищеності осіб, що відповідає інтересам суспільства і громадян та за якого їм забезпечено належні умови для їх самореалізації, захист основних і необхідних для життя благ від посягань із боку будь-якої окремої людини, організації, суспільства чи держави. Визначено, що громадою є певна кількість осіб, що проживають на одній адміністративно-територіальній одиниці, мають спільні інтереси та потреби, водночас безпекою загалом є стан особи, за якого їй забезпечено належні умови для її самореалізації, проте водночас громадською безпекою є такий стан загальної захищеності осіб, що відповідає інтересам суспільства і громадян та за якого їм забезпечено належні умови для їх самореалізації, захист основних і необхідних для життя благ від посягань із боку будь-якої окремої людини, організації, суспільства чи держави.

Зроблено висновок, що правовим підґрунтям існування механізму взаємодії громадян і Національної гвардії України є чинне законодавство України, а саме: Конституція України, а також закони України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» та «Про Національну гвардію України».

Ключові слова: громада, безпека, забезпечення, сутність, населення, діяльність. безпека національний правоохоронний самоврядування

SAFE MEASUREMENT OF THE ACTIVITY OF THE NATIONAL GUARD OF UKRAINEIN THE CONTEXT OF INTERACTION WITH THE POPULATION

The purpose of the article is to outline the essence and meaning of the concept of “security” and “public safety” in the context of its security, as well as the nature and forms of interaction of citizens with the National Guard of Ukraine in ensuring public safety. Approaches to understanding the concept of “public safety” are analyzed and its essence is investigated. The scientific positions of domestic and foreign scientists with views on determining the essence of the security activity of the National Guard of Ukraine, as well as the regulatory acts regulating them, have been studied. The analysis of the mechanism and forms of interaction of the National Guard of Ukraine with representatives of civil society (community, population) in the context of ensuring public safety. It has been found that the direct responsibility of local self-government bodies as an institution closest to the population is to involve citizens in the protection of public order. It was emphasized that security is generally the condition of a person who is provided with the proper conditions for self-realization, but at the same time, public security is a state of general protection of persons who is in the interests of society and citizens and who are provided with the proper conditions for their self-realization, the protection of basic and vital goods from the encroachment on the part of any individual, organization, society or state. It is determined that a community is a certain number of persons residing in one administrative-territorial unit, share common interests and needs, and security is generally the condition of a person who is provided with the proper conditions for self-realization, but at the same time, public security is a state of general protection of persons that is in the interests of society and citizens and for which they are provided with proper conditions for their self-realization, protection of basic and essential for life benefits from encroachment by any individual, organization ies, society or the state. It is concluded that the legal basis for the existence of a mechanism of interaction between citizens and the National Guard of Ukraine is the current legislation of Ukraine, namely: the Constitution of Ukraine, as well as the Laws of Ukraine “On Citizens” Participation in Public Order and State Border Protection” and “On the National Guard of Ukraine”.

Key words: community, security, security, nature, population, activity.

Актуальність теми

Питання безпеки в сучасній Україні постало досить гостро. Його постановку спровокувала анексія Кримського півострова та проведення Операції Об'єднаних сил на окупованій території Донецької та Луганської областей. З огляду на зазначене зростає частка злочинів, що вчиняються із застосуванням нелегально привезеної зброї та боєприпасів, підвищується вірогідність масових заворушень із застосуванням відповідних предметів і прямопропорційно зменшується рівень безпеки в суспільстві. Керуючись тим, що держава має монополію на застосування зброї та зобов'язана підтримувати громадський порядок і забезпечувати громадську безпеку, діяльність Національної гвардії України перебуває в об'єктиві суспільства.

Слід підкреслити, що під час виконання окремих завдань Національною гвардією України законодавством передбачена взаємодія із громадою (населенням) України загалом і певної території, де проводяться конкретні заходи, зокрема. Це питання постало перед ученими не так давно, оскільки лише останнім часом саме добровольчі рухи на території України відіграють важливу роль у процесах державного будівництва та оборони. Проте сьогодні вітчизняна юриспруденція не володіє єдиним підходом щодо тлумачення сутності взаємодії громади та Національної гвардії України в безпековому вимірі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні вчені частково або повністю присвятили свої праці різним аспектам забезпечення громадської безпеки, тлумаченню його сутності, а також взаємодії громадян у забезпеченні громадської безпеки, а саме: В. Авер'янов, Н. Алексєєв, М. Байтін, О. Бандурка, Ю. Битяк, Ж. Ведель, І. Голосніченко, О.Довгань, І. Зозуля, М. Єропкін, В. Колпаков, А. Комзюк, Ю. Козлов, А. Кононов, О. Кузьменко, С. Кузніченко, В. Копєйчиков, О. Кобзар, А. Коваленко, А. Клюшніченко, М. Кравчук, В. Нагребельний, О. Проневич, П. Шляхтун, В. Фатхутдінов і багато інших, але, зважаючи на недостатньо приділену увагу тлумаченню поняття «громадська безпека», а також тлумаченню форм взаємодії громадян із Національною гвардією України під час забезпечення громадської безпеки, вказана тематика набуває нового наукового значення та потребує подальших розвідок.

Метою статті є окреслення сутності та значення понять «безпека» та «громадська безпека» в контексті її забезпечення, а також сутності і формі взаємодії громадян із Національною гвардією України під час забезпечення громадської безпеки. У свою чергу, поставлена мета зумовила необхідність розв'язання низки дослідницьких завдань, а саме: 1. З'ясування сутності та значення понять «громада», «безпека» та «громадська безпека»;

2. Встановлення правового підґрунтя існування механізму взаємодії громадян та Національної гвардії України; 3. Визначення та аналіз конкретних форм взаємодії громадян і Національної гвардії України в процесі забезпечення громадської безпеки.

Об'єктом статті виступають суспільні відносини в сфері безпекової діяльності Національної гвардії України.

Предметом дослідження є механізм забезпечення громадської безпеки в Україні.

Виклад основного матеріалу

Слід, перш за все, зауважити, що понятійно-категоріальний апарат досліджуваної проблеми не визначено остаточно, оскільки серед учених, які досліджують відповідну тематику, не сформувалось єдиної думки щодо його визначення.

Найперше, що автору слід дослідити, це те, що сьогодні немає єдиного визначення громади у науковій літературі. «Юридична енциклопедія» тлумачить цю категорію як «жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно- територіальними одиницями» [1, с. 636]; «Великий тлумачний словник сучасної української мови» містить поняття «громада», під яким розуміється група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів, та об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання [2, с. 199].

Тобто, незважаючи на плюралізм думок у цьому аспекті, безальтернативними є такі ознаки громади: наявність жителів; спільність їхнього проживання в межах певної територіальної одиниці та спільна належність до певної держави (у контексті спільності інтересів і завдань щодо виконання громадського обов'язку).

Учені М. Баймуратов, І. Бутко та інші, визначаючи поняття територіального колективу, акцентують увагу на спільності інтересів, зокрема, територіальний колектив (місцеве співтовариство) визначається як сукупність фізичних осіб, які постійно мешкають на певній території і пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру. Таке місцеве співтовариство об'єктивно здатне виробляти характерні інтереси і реалізовувати їх на рівні місцевого самоврядування [3, с. 97; 4, с. 38].

Також В. Медведчук уважає, що громада - це сплетіння соціальних відносин між людьми, які мають множину загальних інтересів, потреб; це спільноти, що можуть найбільшою мірою забезпечити здійснення і задоволення цих інтересів і потреб [5].

Отже, громадою є певна кількість осіб, що проживають на одній адміністративно-територіальній одиниці, мають спільні інтереси та потреби.

Взаємопов'язаність понять «безпека» та «громада» зумовлено сутністю функціонування (або ж існування) певного територіального колективу, адже для нормального забезпечення своєї діяльності кожен такий колектив має перебувати під захистом (тобто в безпеці).

Безпекою ж мислителі античності та нового часу вважали забезпечення безпечних умов життя, розвитку і життєдіяльності людини, тож, аналізуючи їхні погляди, Г. Ситник робить висновок, що безпека - це забезпечення всім громадянам держави належних умов для їхньої само- реалізації, захист їхнього життя, свободи, власності від посягань із боку будь-якої окремої людини, організації, суспільства чи держави [6].

Безпека є умовою забезпечення інших людських потреб: соціальних потреб, потреби в повазі та самовираженні. Отже, потреба в безпеці є однією з базових людських потреб, яка полягає, передусім, у необхідності захисту людського життя, забезпечення стабільності умов його існування, від чого залежить задоволення інших її потреб [7].

Позиція вчених збігається в тому, що система безпеки охоплює такі основні елементи: наукову теорію (філософію), доктрину (концепцію), політику, стратегію і тактику забезпечення безпеки, а також сукупність міжнародних, державних і громадських (недержавних) інститутів та організацій, які забезпечують безпеку особи, суспільства, держави; засоби, способи і методи забезпечення безпеки [1].

З аналізу законодавчих актів, які тлумачать поняття безпеки, стає зрозумілим, що безпекою може бути: відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди для життя, здоров'я та майна громадян, а також для навколишнього природного середовища [8].

Такі підходи дають підстави стверджувати, що безпекою загалом є стан особи, за якого їй забезпечено належні умови для її самореалізації, проте водночас громадською безпекою є такий стан загальної захищеності осіб, що відповідає інтересам суспільства та громадян і за якого їм забезпечено належні умови для їхньої самореалізації, захист основних і необхідних для життя благ від посягань із боку будь-якої окремої людини, організації, суспільства чи держави.

Як уважають учені, досягнути безпеки в суспільстві без участі і додаткових зусиль самого населення є складним завданням. Безпосереднім обов'язком органів місцевого самоврядування як інституту, найбільш наближеного до населення, є залучення громадян до охорони громадського порядку. Етап залучення населення до співпраці з охорони громадського порядку, безперечно, повинен включати роз'яснювальну роботу, безпосереднє спілкування з населенням. Форми роботи з населенням можуть бути різноманітними: проведення робочих зустрічей у трудових колективах підприємств, установ, організацій усіх форм власності та навчальних закладах, гуртожитках; організація сходів і зборів громадян, мешканців житлових масивів, мікрорайонів, населених пунктів, сіл, нарад із громадськими організаціями відповідних сіл, селищ, міст, районів та областей [9].

Водночас Законом України «Про Національну гвардію України» чітко визначено, що остання виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, органами державної влади, громадськими об'єднаннями та релігійними організаціями, а також спільно з адміністрацією та режимними органами об'єктів, що охороняються, та населенням [10].

Хоча плюралізм функцій, що виконують громадські формування в контексті забезпечення громадської безпеки спільно з Національною гвардією України і здається широким, враховуючи правову визначеність цього питання окремим нормативно-правовим актом, слід його дослідити.

Основними завданнями громадських формувань відповідно до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» є такі: надання допомоги в забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобігання адміністративним проступкам і злочинам; інформування про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх [11].

Слід також підкреслити, що виключно після проходження спеціальної підготовки (правової, бойової та інших форм), а також отримання посвідчення члена громадського формування і нарукавної пов'язки члени відповідних громадських формувань можуть брати участь у забезпеченні правопорядку та охороні державного кордону за місцем реєстрації цих об'єднань.

Науковцями також підкреслюється необхідність стійкого функціонування системи заходів із забезпечення громадської безпеки, що складається із правового регулювання відносин у зазначених сферах, тобто прийняття компетентними органами законодавчих і інших нормативних актів, що регулюють поводження людей у цих сферах життєдіяльності; реалізація, тобто втілення в життя державними органами і громадськими формуваннями правил цих актів [12].

Правники зазначають, що для реалізації цілей і завдань громадських формувань органи місцевого самоврядування мають право вводити за кошти місцевого бюджету посади інструктора з питань роботи з цими формуваннями, начальника загону народної дружини підприємства, установи, організації, створювати необхідні умови для ефективної діяльності громадських формувань: надавати їм службові приміщення, необхідний інвентар і засоби зв'язку, виділяти кошти на придбання форми та посвідчень [9].

Задля формування позитивного ставлення населення до співпраці з правоохоронними органами та залучення до роботи з охорони порядку органи місцевого самоврядування повинні роз'яснювати громадянам положення закону, правові гарантії та забезпечення соціального захисту членів громадських формувань [11].

Ці положення відповідного закону підтверджують позиції вчених, що спрямовані на аргументацію такого положення: «Головними завданнями громадських формувань є охорона прав, законних інтересів громадян, просвітницька діяльність, активна участь у запобіганні правопорушенням і припиненні їх. Діяльність громадських формувань із реалізації зазначених завдань ґрунтується на принципах гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав і свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності їхніх членів [13].

Соціальне та медичне забезпечення у вигляді певних гарантій також закріплене у відповідному Законі та вказує, що у разі каліцтва, заподіяного члену громадського формування, або встановлення інвалідності, яка настала внаслідок виконання ним обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону, йому виплачується одноразова допомога у розмірі від трирічного до п'ятирічного середнього заробітку (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія з інвалідності відповідно до законодавства [11].

Висновки

Отже, на підставі окреслення сутності та значення понять «безпека» та «громадська безпека» в контексті її забезпечення, а також сутності та форм взаємодії громадян із Національною гвардією України під час забезпечення громадської безпеки було сформовано такі висновки:

1. Громадою є певна кількість осіб, що проживають на одній адміністративно-територіальній одиниці, мають спільні інтереси та потреби, водночас безпекою загалом є стан особи, за якого їй забезпечено належні умови для її самореалізації, проте водночас громадською безпекою є такий стан загальної захищеності осіб, що відповідає інтересам суспільства і громадян та за якого їм забезпечено належні умови для їхньої самореалізації, захист основних і необхідних для життя благ від посягань із боку будь-якої окремої людини, організації, суспільства чи держави.

2. Правовим підґрунтям існування механізму взаємодії громадян і Національної гвардії України є чинне законодавство України, а саме: Конституція України, а також закони України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» та «Про Національну гвардію України».

Серед конкретних форм взаємодії визначено такі, як: надання допомоги в забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам під час проведення масових заходів чи ліквідації масових збройних заворушень; інформування про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань.

Список використаних джерел

1. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ: Українська енциклопедія.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.

3. Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов. Юридический вестник. 1996. № 1. С. 95-100.

4. Бутко І.П. Деякі проблеми становлення і розвитку територіального самоврядування в Україні. Місцеве та регіональне самоврядування України. 1992. № 3. С. 38-41.

5. Медведчук В.В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні. Урядовий кур'єр. 28.12.1995.

6. Національна безпека України: теорія і практика: навч. посіб. / Г.П. Ситник, В.М. Олуйко, М.П. Вавринчук ; за заг. ред. Г.П. Ситника. Хмельницький ; Київ: Вид-во «Кондор», 2007. 616 с.

7. Пасічник В.М. Філософська категорія безпеки як основа нової парадигми державного управління національною безпекою. Науковий вісник. 2011. Вип. 7. С. 25.

8. Про заходи виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж»: Наказ (спільний) Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці №32/288 від 27 листопада 1997 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/z0423-98?lang=ru.

9. Кравченко Тетяна - Забезпечення участі населення в охороні громадського порядку. Місцеве самоврядування. Вересень. 2018/№ 9. 1: https://i.factor.ua/ukr/joumals/ms/2018/september/issue-9/artide-39263.html.

10. Закон України «Про Національну гвардію України. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 17. Ст. 594.

11. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Законодавство України

12. Фондова лекція з дисципліни «Організація охорони громадського порядку».

13. Про громадські об'єднання: Закон України від 22 березня 2012 р. № 45721. Верховна Рада України.

Размещено на Allbest.ru