Деякі проблемні питання реалізації гарантій адвокатської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Деякі проблемні питання реалізації гарантій адвокатської діяльності

Уланова Ю.В., студентка магістратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Овчаренко О.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття стосується розгляду питань ефективної реалізації гарантій у сфері адвокатури. Метою статті є дослідження та аналіз законодавства у сфері гарантій адвокатської діяльності, зазначення деяких проблемних питань їх реалізації та пропонування можливих варіантів вирішення та покращення наявної ситуації. У статті проаналізовано законодавство України щодо норм, які закріплюють гарантії адвокатської діяльності. А саме - норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кримінальний кодекс України та підзаконні нормативно-правові акти. Наведено низку гарантій, які мають формальне закріплення у нормах права, без належного процесуального порядку їх реалізації. До того ж наведено статистичні дані, опубліковано на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України щодо кількості кримінальних проваджень про незаконні дії, вчинені щодо адвокатів. У статті звернено увагу на деякі справи ЄСПЛ, що стосуються певних гарантій адвокатської діяльності. А саме - це рішення зі справ «Німітц проти Німеччини», «Головань проти України», «Колесніченко проти Росії» та «Ромен і Шміт проти Люксембурґу». Звертаємо увагу на важливість підкреслення статусу адвокатів як учасників правосуддя та необхідності передбачення їхніх гарантій, що не залежатимуть від їхньої діяльності. Тобто передбачення, окрім наявних гарантій, ще й особистих гарантій і гарантій членів їхніх сімей тощо. У статті проаналізовано міжнародно-правові акти, зокрема положення ООН про роль адвоката, прийняті VIII Конгресом ООН із запобігання злочинам у серпні 1990 р., в яких підсумовані основні гарантії адвокатської діяльності, а також Рекомендацію 2121 (2018) щодо розроблення Європейської конвенції «Про професію адвоката», яка затверджена 25 січня 2018 р. Парламентською асамблеєю Ради Європи. Адвокати відіграють провідну роль у забезпеченні громадської довіри до судів, чия місія є фундаментальною в демократичній державі, заснованій на верховенстві права. А громадяни повинні мати довіру до адвокатів як до осіб, що ефективно представляють інтереси і захищають права клієнтів. З огляду на положення, висвітлені в статті, зазначено наукові погляди і можливі варіанти вирішення деяких проблемних питань реалізації гарантій адвокатської діяльності.

Ключові слова: гарантії, адвокат, гарантії адвокатської діяльності, забезпечення прав адвоката, механізм реалізації гарантій.

SOMEPROBLEMATICISSUESOFADVOCACYGUARANTEESIMPLEMENTATION

The article deals with the issue of the effective implementation of guarantees in the field of advocacy. The purpose of this article is to research and analyze the law in the area of guarantees of advocacy, to identify some of the problematic issues of their implementation and to suggest possible solutions and improve the current situation. The article analyzes the legislation of Ukraine on the norms that enshrine the guarantees of advocacy. Namely, the norms of the Law of Ukraine On “Advocacy and Advocacy”, the Criminal Code of Ukraine and by-laws. There are a number of guarantees that are formally enshrined in the rules of law, without proper procedural procedure for their implementation. In addition, statistics are published on the official website of the National Bar Association of Ukraine on the number of criminal proceedings for unlawful acts committed against lawyers. The article draws attention to some ECHR cases relating to certain attorneys' safeguards. Namely, this decision is in the cases of Nimitz v. Germany, Golovan v. Ukraine, Kolesnichenko v. Russia, and Romen and Schmidt v. Luxembourg. We draw attention to the importance of emphasizing the status of lawyers as participants in justice and the need to provide for their guarantees, which will not depend on their activity. That is, besides the existing guarantees, there are also personal guarantees and guarantees of their family members, etc. The article examines international legal acts, including the UN's position on the role of the lawyer, adopted by the VIII Congress of Crime Prevention in August 1990, which summarizes the basic guarantees of advocacy. Also Recommendation 2121 (2018) on the drafting of the European Convention on the Profession of the Advocate, approved by the Parliamentary Assembly of the Council of Europe on 25 January 2018. Lawyers play a leading role in securing public confidence in the courts, whose mission is fundamental in a rule of law-based democracy. And citizens should trust lawyers as individuals who effectively represent and protect the rights of clients. Given the provisions in the article, the scientific views and possible options for resolving some of the issues of advocacy of the lawyer activities.

Key words: guarantees, lawyer, guarantees of lawyer activity, guarantee of the rights of the lawyer, mechanism of realization of guarantees.

Постановка проблеми

Професійна діяльність адвоката спрямована на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Для реалізації завдань, що покладаються на адвоката, він наділяється комплексом прав для вчинення дій, необхідних для належного надання правової допомоги. Така його діяльність неодмінно повинна забезпечуватись гарантіями, які спрямовуються на захист його професійних та особистих прав і свобод. В українському законодавстві передбачено певні гарантії адвокатської діяльності. Проте проблема ґрунтується на тому, що вказані гарантії мають декларативний характер, бо відсутній реальний механізм їхньої реалізації. Через це зараз є велика кількість порушень прав адвокатів, це впливає на повноцінну реалізацію адвокатської діяльності і, як наслідок, підривання авторитету адвокатури загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання реалізації гарантій адвокатської діяльності зараз є актуальним. Тому є праці багатьох учених, що досліджували його: Я. Аврах, К. Апраксін, О. Бойкова, М. Барщевський, Т Варфоломеєва, Г Гінзбурґ, А. Козьміних, С. Логінова, І. Марочкін, В. Натрускін, І. Петрухін, У Померанц, П. Рабінович, О. Святоцький, П. Хотенець, Н. Черкасова, М. Штефан та інші. Незважаючи на таку кількість науковців, залишається ще багато дискусій у цій сфері.

Метою статті є дослідження та аналіз законодавства у сфері гарантій адвокатської діяльності, зазначення деяких проблемних питань їхньої реалізації та пропонування можливих варіантів вирішення та покращення наявної ситуації.

Виклад основного матеріалу

Адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом. Це положення, передбачене статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає основну спрямованість адвокатської діяльності та підкреслює важливу роль адвоката в суспільстві.

З урахуванням суспільного призначення інституту адвокатури ця діяльність має бути не лише незалежною, але й усебічно забезпеченою комплексом необхідних правових та організаційних гарантій як із боку громадянського суспільства, так і з боку держави. [1, с. 152].

Для повного розуміння проблематики необхідно визначити, що ж таке гарантії. Гарантії адвокатської діяльності - це умови, засоби, заходи, закріплені у нормах права, які спрямовані на ефективну реалізацію законних прав, свобод та інтересів адвокатів і які забезпечують захист таких прав від будь-якого впливу та перешкоджання їх здійсненню, а також поновлення цих прав.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р., а саме у статті 23, передбачено гарантії адвокатської діяльності. Зазначено, що професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами. Окрім того, статтею також передбачено необхідність дотримання Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р. та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини. Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Умови належного здійснення адвокатської діяльності потрібно розглядати як сукупність позитивних обставин і положень, створюваних у процесі державного регулятивного впливу, які лежать в основі такого здійснення та сприяють й уможливлюють його. Очевидно, що такі позитивні умови мають імперативно створюватися державою. Саме держава бере на себе певні зобов'язання упорядкування, створення сприятливих умов і безпосередньо здійснення механізму забезпечення адвокатської діяльності. Серед гарантій адвокатської діяльності велике значення мають економіко-правові, соціально-правові, кримінально-правові, адміністративно-правові, кримінально-процесуальні та інші гарантії [1, с. 152].

У кримінальному законодавстві України є норми, якими передбачено кримінальну відповідальність за порушення прав захисника, а саме: стаття 397 Кримінального кодексу (далі - КК) України - втручання в діяльність захисника чи представника особи, стаття 398 КК України - погроза або насильство щодо захисника, стаття 399 КК України - знищення майна захисника чи представника, стаття 400 КК України - посягання на життя захисника чи представника. Проте, незважаючи на передбачену кримінальну відповідальність, у суспільстві є велика кількість діянь, що вчиняються проти адвокатів, зокрема за які винних осіб не притягнено до відповідальності.

Невтішною є статистика щодо незаконних дій, вчинених стосовно адвокатів. Наприклад, відповідно до статистичних даних, опублікованих на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України, вбачається, що в провадженні за період із 2013 р. (дата початку функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань) по 2018 рік за статтями 397-400 КК України перебувають 512 кримінальні провадження, за якими не прийнято жодного рішення, що становить приблизно 44%. По роках: 2013 р. - 310, 2014 р. - 135, 2015 р. - 178, 2016 р. - 234, 2017 р. - 315. Ця проблема виражена в тому, що держава в особі правоохоронних органів не може забезпечити своєчасне реагування на факти вчинення протиправних дій щодо адвокатів, а також не може надати відповідної правової кваліфікації протиправним діям, забезпечити належний захист під час здійснення професійної адвокатської діяльності [2].

Важливе місце серед гарантій посідають особливий порядок проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій і заборона проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності, що передбачено пунктами 3, 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Найбільш тісний взаємозв'язок між цими гарантіями простежується під час проведення обшуку адвоката та житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність.

На особливість обшуку як слідчої дії щодо адвоката чи його володіння неодноразово звертав увагу ЄСПЛ, вказуючи, що посягання на професійну таємницю адвоката може мати наслідки під час здійснення правосуддя і, відповідно, порушувати право на справедливий суд (пункт 37 Рішення зі справи «Німітц проти Німеччини»); обшук приміщення адвокатів повинен підлягати особливо ретельному розгляду (пункт 62 Рішення зі справи «Головань проти України»); такі заходи можуть бути визнані «необхідними в демократичному суспільстві» лише за умови наявності в національному законодавстві ефективних гарантій проти зловживань і сваволі, і за умови їх дотримання в конкретній справі (пункт 31 Рішення зі справи «Колесніченко проти Росії»), а також у разі, коли немає жодних інших способів знайти доказ того чи іншого факту, крім як провести обшук у адвоката (пункт 56 Рішення зі справи «Ромен і Шміт проти Люксембургу») [4, с. 153].

Голова НАУ, РАУ Лідія Ізовітова під час круглого столу на тему «Реформування законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність: міжнародні стандарти та європейський досвід», що відбувся в Інституті законодавства Верховної Ради України, зазначила, що всім відомо, що під час обшуку адвоката має бути присутній член Ради адвокатів регіону. Але в разі зафіксованих порушень і вилучених документів і об'єктів має бути чітко формулювання, зокрема і в КПК, чи можуть вони бути доказами в разі порушення порядку. Поки що цього немає [3].

Для забезпечення участі такого представника службова особа, яка проводитиме відповідну слідчу дію, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем її проведення. На жаль, чинне законодавство не визначає ані строку, ані порядку такого повідомлення, внаслідок чого вказана службова особа отримує «практичну можливість обходити ці гарантії адвокатської діяльності». Зокрема, такий приклад наведено у Звіті про порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності в Україні (2013-2016 роки), де вказується, що Рада адвокатів Києва про проведення обшуку була повідомлена за 8 хвилин до його початку. Ми піддаємо сумніву необхідність такого повідомлення не менш ніж за добу до призначеного часу та обов'язково в письмовій формі, оскільки вона певною мірою може зашкодити процесуальній меті проведення такої слідчої дій як обшук, а вважаємо за можливе використати положення Порядку інформування центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги. Наявний недолік і у визначенні повноважень згадуваного представника ради адвокатів регіону, оскільки більшість із них відтворені не в положеннях Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а в Порядку дій із питань забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів. Унаслідок цього є непоодинокі випадки, коли слідчі чи інші службові особи, як зазначають науковці, не завжди адекватно реагують на зауваження такого представника з приводу законності проведення відповідної процесуальної дії (зокрема, стосовно реалізації повноваження щодо опечатування доступу до приміщення, речей тощо). Враховуючи вказане, а також необхідність наділення такого представника повноваженнями, які б надали йому можливість запобігти втручанню в адвокатську таємницю, вважаємо за необхідне всі його ключові повноваження відтворити в положеннях і згадуваного Закону, і КПК України [4, с. 154]. Досліджуючи окремі гарантії, що стосуються адвокатів, бачимо, що вони спрямовані саме на забезпечення діяльності адвоката як захисника, тобто гарантування його професійних прав, і не спрямовані на встановлення гарантування його особистих прав. Лідія Ізовітова зазначила: «У 2016 році адвокати стали такими ж учасниками правосуддя, що і судді та прокурори. Проте у суддів є статус і їхні гарантії не залежать від їхньої діяльності. Це і особисті гарантії, і гарантії членів їхніх сімей тощо. А в адвокатів цього немає. Тому ми вважаємо, що і наш статус потребує застосування до діяльності на рівні суддів чи прокурорів, тим більше, що статус адвоката надається пожиттєво» [3].

Питання гарантій у сфері адвокатської діяльності посідає провідне місце і на міжнародному рівні.

Основні гарантії адвокатської діяльності підсумовані в положеннях ООН про роль адвоката, прийнятих VIII Конгресом ООН із запобігання злочинам у серпні 1990 р., які передбачають таке: 1) уряди мають забезпечити адвокатам можливість здійснювати їхні професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи та недоречного втручання; можливість вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні та за кордоном; виключення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням, а також можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визнаних професійних обов'язків, стандартів та етичних норм; 2) уряди повинні визнавати й додержуватися конфіденційності комунікацій та консультацій між адвокатом і клієнтом у межах відносин, пов'язаних із виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків; 3) обов'язком влади є забезпечення адвокату можливості своєчасно знайомитися з інформацією, документами та матеріалами справи, щоб мати можливість надавати ефективну правову допомогу клієнтам (доступ повинен надаватися вчасно та у найкоротші строки); 4) якщо безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, адвокати мають бути адекватно захищені владою. [5] Нині є досить велика кількість випадків залякування, погроз і нападів на адвокатів саме через їхню професійну діяльність. Тому необхідно забезпечувати додаткові гарантії для адвокатів. Ця проблема є не лише в Україні, але й в інших європейський країнах. І саме для вирішення цієї проблеми 25 січня 2018 р. Парламентська асамблея Ради Європи затвердила Рекомендацію 2121 (2018) щодо розроблення Європейської конвенції «Про професію адвоката». Зараз робоча група з розроблення Європейської конвенції здійснює її формування. Парламентська асамблея Ради Європи намагається зробити так, щоби держави-члени Ради Європи могли підписати цей договір до 2020 р.

Лоран Петтіті, голова робочої групи з розроблення Європейської конвенції, зазначає: «Спеціальний статус адвокатів полягає в тому, що вони виступають посередниками між громадянами та судами, і саме він визначає центральне місце адвокатів у здійсненні правосуддя. Саме тому адвокати відіграють провідну роль у забезпеченні громадської довіри до судів, чия місія є фундаментальною в демократичній державі, заснованій на верховенстві права. Утім, громадяни повинні мати довіру до спроможності юристів представляти клієнтів ефективно, щоб, у свою чергу, довіряти відправленню правосуддя. Європейський суд із прав людини нагадав про ці принципи у низці рішень, включно зі справою «Моріс проти Франції» (Morice v. France). Юристи допомагають забезпечити верховенство права. Вони роблять це, захищаючи індивідуальні свободи та забезпечуючи виконання права на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). На жаль, коли законність перебуває під загрозою, права, пов'язані з адвокатською практикою, також досить часто обмежуються» [6, с. 1-2].

Висновки

адвокат людина право

Інститут адвокатури є основою захисту прав людини. До того ж без існування адвокатури держава може стати тоталітарною, де права людини будуть мати лише формальну ознаку. Для унеможливлення такої ситуації необхідно забезпечувати адвокатуру належними професійними та особистими гарантіями. Також вагому роль відіграє громадянське суспільство, бо саме воно формує своє враження про адвокатську діяльність і від цього залежить авторитет адвокатури загалом. Необхідно поширювати серед громадськості інформацію про важливість адвокатури в демократичному суспільстві, що вплине на показник порушень прав адвокатів. Цей показник зменшиться, коли в суспільстві буде сформовано позитивне враження щодо діяльності адвокатів, а на законодавчому рівні будуть прописані ефективні механізми реалізації гарантій їхньої діяльності.

Список використаних джерел

1. Афанасієв РВ. Проблеми правового регулювання окремих гарантій адвокатської діяльності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право / гол. ред. Ю.М. Бисага. Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2014. Вип. 24. Т 4. С. 147-151.

2. Мацко В.В. Гарантії адвокатської діяльності міф чи реальність? Офіційний вебсайт НААУ.

3. Зміни до законодавства мають передбачати гарантії статусу адвоката. Офіційний вебсайт НААУ.

4. Заборовський В.В. Деякі практичні проблеми реалізації гарантій адвокатської діяльності в контексті проведення обшуку відносно адвоката. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2018. Вип. 50. Т 2. С. 152-156.

5. Основні положення про роль адвокатів: прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р. Право України. 2012. № 7. С. 246-249.

6. Європейська конвенція про правничу професію 2020 р. CCBE Info. 2018. № 71.

Размещено на Allbest.ru