Наукові підходи до визначення поняття "насильство"

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «НАСИЛЬСТВО» SCIENTIFIC APPROACHES TO DEFINITION OF THE CONCEPT “VIOLENCE”

насильство поняття юридичний історичний

Ліщук Н.О.,

пошукувач

ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»

Виконання Україною зобов'язань у сфері захисту прав людини зумовило прийняття значних за своїм значенням реформ в українському законодавстві. Боротьба із домашнім насильством і насильством щодо жінок як невід'ємна складова частина забезпечення ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок та чоловіків стала значним кроком у забезпеченні прав людини. Стаття присвячена дослідженню наукових підходів до визначення поняття «насильство». Встановлено, що поняття насильства розглядається у різних аспектах: в історичному, соціологічному, політологічному, психологічному, юридичному. Дослідження видів насильства у науковій літератури доводить, що при вчиненні насильницьких дій важко виокремити лише один вид насильства в чистому вигляді. Фізичне насильство над людиною може мати як наслідки заподіяння психічних травм, так само, як наслідками впливу на психіку можуть бути порушення фізіологічних функцій організму і навіть смерть людини. Безумовно, поведінка жертви повинна вивчатися з метою з'ясування можливих причин вчинення злочинного посягання щодо неї та вжиття необхідних профілактичних заходів віктимологічного характеру, проте жодна поведінка жертви, за винятком випадків, за які передбачено кримінальну відповідальність у Кримінальному кодексі України (умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборони, тяжкі тілесні ушкодження при перевищені меж необхідної оборони тобто коли має місце суспільно небезпечне посягання з боку «жертви») не може бути визнана неправомірною. Зазначається, що аналіз наукової літератури з проблем насильства дає змогу визначити насильницькі дії щодо жінок це умисні протиправні діяння, які полягають у заподіянні потерпілій особі проти її волі фізичної, моральної, матеріальної чи психологічної шкоди, які були детерміновані соціальнорольовим статусом потерпілої особи та їхня очікувана поведінка. При вирішенні складних завдань особливо важливого значення набуває проблема боротьби із будь якими проявами насильства. Зростання рівня насильницької злочинності в Україні, спричинене різноманітними факторами соціально-політичною нестабільністю, економічною кризою, рівнем безробіття, воєнними діями становить загрозу життю та здоров'ю громадян.

Ключові слова: насильство, фізичне насильство, психологічне насильство, домашнє насильство.

The implementation of Ukraine's commitments in the field of the protection of human rights stipulated the acceptance of considerable by the value reforms in the Ukrainian legislation. The fight against domestic violence and violence against women as an integral component of gender equality and the empowerment of women and men was a significant step in ensuring human rights. The article is sanctified to research of the scientific going near determination of concept «violence». It is established that the concept of violence is seen in different aspects: historical, sociological, political, psychological, legal. Study of violence in the scientific literature proved that while committing violent acts is difficult to select only one kind of violence, pure and simple. Physical violence can have as consequences causing psychological injuries, as well as the impact on the psyche can be a violation of the physiological functions of the body and even death. Undoubtedly, behavior of victim must be studied with the aim of finding out of possible reasons of committing criminal assault against her and taking the necessary preventive measures chimelong character, however, no behavior of the victim, except in cases for which criminal liability is stipulated in the Criminal code of Ukraine (premeditated murder at excess of limits of necessary defense, and serious bodily injury by exceeding of limits of necessary defense, that is, when there is a socially dangerous encroachment by the “victims”) cannot be considered to be unlawful. It is noted that the analysis of the scientific literature on violence gives the opportunity to define violence against women as an deliberate wrongful acts, which consist in causing the victim against his will, physical, moral, material or psychological harm, which was determined by social-role status of the victim and their expected behavior. When of solving complex tasks is especially important to fight against all manifestations of violence. The increase in the level of violent crime in Ukraine, caused by a variety of factors socio-political instability, economic crisis, unemployment, military action is a threat to the life and health of citizens.

Key words: violence, physical violence, psychological violence, domestic violence.

Постановка проблеми

Проблема насильства щодо жінок стає актуальною у зв'язку з тим, що країна, яка обрала шлях інтегрування до світової спільноти, має визнати людину, її права своєю головною цінністю. Це також означає, що і жінки, і чоловіки, які відрізняються за біологічними ознаками, повинні бути рівноправними у суспільному контексті.

Інтегрування тендерного підходу в державну політику передбачає запобігання дискримінації за ознакою статі в будь-якій сфері суспільного життя, недопущення проявів насильства щодо жінки

Найбільше потерпають у суспільстві від насильства, зазвичай, жінки. Проблема насильства щодо жінки є надзвичайно актуальною і для України. Без подолання цього негативного явища у суспільстві неможливо створити сприятливі умови для самореалізації людини, вільного її волевиявлення, розвитку паритетної демократії, реалізації принципу рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків.

Міжнародний дослідницький центр «Інститут економіки і миру» опублікував рейтинг країн та держав із найбільшими проявами насильства за 2016 рік. Глобальний індекс миру виміряли для 163 країн, використавши 23 кількісні та якісні показники. Найбільш мирною у світі країною визначено Ісландію, друге місце займає Данія, Австралія на третьому місці.

Домашнє насильство в Україні причина 100 тис. днів госпіталізації, 30 тис. звернень до відділів травматології, 40 тис. викликів лікарів. Водночас лише 10% постраждалих звертаються по допомогу. Адже донині багато хто вважає такі стосунки «нормальними».

Стан дослідження. Насильницьку поведінку детально досліджували світові, радянські, російські та українські вчені, зокрема В.Н. Бурлаков, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, І.А. Хозраткулова, О.Ю. Юрченко, О.М. Гумін, А.О. Йосипів, В.К. Грищук, Ю.О. Говор, С.А. Шалгунова та багато інших.

Виклад основних положень

Поняття насильства розглядається у різних аспектах: в історичному, соціологічному, політологічному, психологічному, юридичному. Насильство є крайньою формою, найбільш гострим і небезпечним проявом агресії [1, с. 24-26].

У юридичний енциклопедії дається таке визначення: насильство умисний фізичний чи психічний вплив однієї особи на іншу, проти її волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду, або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою. Такий вплив на особу здійснюється вчиненням певних умисних діянь [2, с. 68]. Поняття «насильство» закон поділяє на фізичні дії і психічне насильство (загрозу) проти потерпілих.

Серед науковців є прихильники підходу, що насильницька злочинність передбачає вчинення злочинів, під час яких насильство є елементом мотивації, а не просто засобом досягнення мети [3, с. 62]. Ми не можемо погодитися з такою думкою, оскільки вважаємо, що до насильницьких злочинів слід відносити усі діяння, в яких насильство є або метою або способом досягнення мети.

А.О. Йосипів зазначає, що фізичне насильство будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного впливу зловмисника, які полягають у застосуванні (загрози застосування) сили як вияву своєї волі до потерпілого, що вчиняються поза його волею та спричиняють чи можуть спричинити йому шкоду, і є засобом досягнення мети [4, с. 7].

А. Дмитрієва та І. Залисіна, які зазначають, що насильство це «фізичний примус, здійснюваний у процесі володарювання» [5, с. 21]. Деякі уточнення додає П. Ріга, вважаючи що насильства це «будь-яке обмеження фундаментальних прав людини. Ці порушення можуть бути соціальними, економічними, моральними та політичними» [6, с. 13].

Як слушно зауважують О.М. Гумін і М.І. Панов, фізичне насильство доцільно трактувати не тільки як вплив щодо зовнішньої тілесної сфери людини, а й як протиправний вплив на її внутрішні органи [7, с. 11].

Аналізуючи насильство, Л.Д. Гаухман визичає його надто вузько, включаючи в суть цього поняття лише фізичне насильство і погрозу його застосування. У загрозах іншого змісту, де не проявляється страх перед застосуванням фізичної шкоди, на думку науковця нема посягання на особу [8, с. 23]. Ця його позиція базується на понятті насильства у кримінальному законі, де під терміном «насильство» розуміється тільки фізичне насильство і погроза його застосування.

Т. Ткаченко вважає психічне насильство науковою категорією, що не має юридичного значення [9, с. 23]. На думку М.І. Панова, щодо насильницьких злочинів необхідно використовувати замість терміна «психічне насильство» термін «погроза насильством», тобто погроза застосування фізичного насильства [7, с. 11].

М.Й. Коржанський пропонував вважати погрозу реальною лише за умови, якщо винний погрожував здійснити її негайно [10, с. 105-106].

З цього приводу Л. Цвіліховський зауважує, що час реалізації погрози значення не має, якщо обстановка, в якій відбувається злочин, свідчить про її реальність [11, с. 50].

До найбільш істотні ознаки поняття насильства О.М. Ігнатов відносить: 1) насильство здійснюється проти або поза волею потерпілого; 2) насильство пов'язане з фізичним та/або психічним впливом на потерпілого; 3) застосування насильства може заподіяти шкоду потерпілому; 4) насильство може бути як засобом досягнення мети, так і метою [12, с. 144].

О.М. Гумін зазначає, що злочинне насильство може бути спрямоване проти життя, психіки особи, її тілесної недоторканності, включаючи вплив на її внутрішні органи, і вчинене всупереч її волі. Воно здатне завдати людині певних психічних травм, органічні та фізіологічні пошкодження, обмежити свободу її волевиявлення чи дії, утискати її гідність, статеву свободу, честь та добре ім'я, свободу совісті та віросповідання, недоторканність житла, інші особисті немайнові права чи нематеріальні блага, а також права власності [13, с. 142].

На думку В.К. Грищука, за формою вияву кримінальне насильство може бути правомірним (необхідна оборона, затримання злочинця, крайня необхідність, виконання службового обов'язку, проведення хірургічної операції, науковий експеримент тощо) або протиправним, кримінальним (зокрема, при вчиненні таких злочинів, як бандитизм, розбій, умисне вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, грабіж, вимагання та ін.) [14, с. 501]. Проте, як зазначає О.М. Гумін, в окремих випадках можуть відбуватись, на перший погляд, ненасильницькі злочинні дії вчинення насильницького злочину за згодою чи на прохання потерпілого. Наприклад, евтаназія, яка сьогодні викликає багато дискусій з метою її офіційного законодавчого закріплення. У цих випадках згода або прохання особи не усувають суспільної небезпечності та кримінальної протиправності вчинених винним діянь [13, с. 143].

О.М. Джужа, окреслюючи насильницьку злочинність, відзначає її як сукупність умисних посягань, спрямованих на втручання у фізичну і психічну цілісність жертви злочину з метою заподіяння їй смерті або тілесного ушкодження [15, с. 141].

В. Василевич з цього приводу зазначає, що умисні злочинні дії, які посягають на захищені кримінальним законом суспільні відносини, що покликані забезпечити фізичні блага (життя та здоров'я) громадян, вчиняються всупереч волі потерпілого шляхом психічного або фізичного насильства і виникають, як правило, на ґрунті особистої неприязні, помсти, ревнощів, задоволення статевого потягу або з хуліганських мотивів, повністю відображають сутність тяжкої насильницької злочинності [16, с. 82-84].

На погляд О.М. Гуміна, позиція науковців, які поняття насильницького злочину науковці пов'язують із заподіянням шкоди життю та здоров'ю, тобто певним фізичним благам, є дещо спрощеною, оскільки повністю не охоплює поняття кримінального насильства, яке є доволі широким. Об'єктом посягання кримінального насильства, на його думку, виступають не тільки фізичні блага, а й психічне здоров'я, матеріальний добробут, сексуальна свобода та сексуальна недоторканність [13, с. 143].

Залежно від об'єкта посягання О.М. Гумін виокремлює такі види кримінального насильства, як фізичне та психічне, а також комбіновані (поєднані) види сексуальне й економічне насильство, які можуть бути їх складовими частинами [13, с. 143].

На нашу думку, при вчиненні насильницьких дій важко виокремити лише один вид насильства в чистому вигляді. Фізичне насильство над людиною може мати як наслідки заподіяння психічних травм, так само, як наслідками впливу на психіку можуть бути порушення фізіологічних функцій організму і навіть смерть людини.

На фізіологічному рівні причинно-наслідковий зв'язок між психічною травмою і функціональними розладами органів і тканин є встановленим фактом. У результаті психічної травми можуть розвиватися паралічі, тремтіння, судорожні припадки, розлади слуху й мови, ряд інших розладів аналогічного характеру. Сильний переляк може викликати раптову зупинку болісно зміненого серця і смерть. При тривалому впливі психотравмуючої ситуації може наступити навіть стадія повного виснаження тканин, що здатне призвести до необоротних наслідків для організму [17, с. 52].

Під насильством також розуміють агресивні і ворожі дії стосовно різних особистостей, в результаті яких об'єкту насильства можуть бути заподіяні шкода, травма чи приниження, а іноді смерть. Такі дії можуть представляти собою фізичне і сексуальне насильство, пошкодження особистого майна і незадоволення базових потреб.

Всі насильницькі дії поділяють умовно на дві групи: 1. Персоніфіковані, тобто детерміновані контекстом міжособистісних чи внутрішньосімейних відносин і спрямовані на конкретну людину. 2. Деперсоніфіковані, тобто обумовлені, головним чином, будь-якими зовнішніми причинами і (чи) внутрішнім психологічним станом агресора, спрямовані на досягнення яких-небудь цілей (матеріальних чи психологічних) і початково не включені в контекст взаємостосунків із об'єктом насильства [18].

Висновки

Наявність злочинних проявів у будь якому суспільстві неминуче призводить до напруженості та недовіри до державних органів. Відчуття захищеності, забезпечення прав і свобод громадян, належний рівень безпеки та боротьба зі злочинністю одні з основних завдань держави.

При вирішенні цих складних завдань особливо важливого значення набуває проблема боротьби з будь якими проявами насильства. Зростання рівня насильницької злочинності в Україні, спричинене різноманітними факторами соціально-політичною нестабільністю, економічною кризою, рівнем безробіття, воєнними діями становить загрозу життю та здоров'ю громадян.

Аналіз наукової літератури з проблем насильства дає змогу визначити насильницькі дії щодо жінок це умисні протиправні діяння, які полягають у заподіянні потерпілій особі проти її волі фізичної, моральної, матеріальної чи психологічної шкоди, які були детерміновані соціально-рольовим статусом потерпілої особи та їхня очікувана поведінка.

Список використаних джерел

Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль: Секреты причин насилия, мотивов убийств, гнева, враждебности, ненависти, разрушения, предрасположенности личности к насилию / пер. с англ. Санкт-Петербург : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.510 с.

Міжнародна поліцейська енциклопедія / відп. ред. Ю.І. Римаренко : у 5 т. Київ : Ін Юре, 2005. Т 2. 1224 с.

Попов А.Н. Насилие как основание возникновения аффекта при совершение преступлений против личности. Российский следователь. 2002. № 6. 35 с.

Йосипів А.О. Насильницька злочинність: детермінанти та протидія органами внутрішніх справ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Львів, 2009. 20 с.

Дмитриев А.В. Насилие: социо-политический анализ. Москва : Российская политическая энциклопедия, 2000. 328 с.

Махтаев М.Ш. Основы теории криминалистического предупреждения преступлений : монография. Москва : Раритет, 2001.20 с.

Панов Н.И. Понятие насильственного преступления по законодательству Украины. Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю : зб. матер. наук.-практ. конф. / за ред. Борисова В.І. Харків : ПФ Лествиця Марії, 2001.62 с.

Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория. Москва : Юр Инфо, 2001.316 с.

Ткаченко Т Уголовно-правовое значение аффекта. Законность. 1995. № 10. С. 9-15.

Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива : курс лекцій / за ред. М.Й. Коржанського. Київ : Атіка, 2001.544 с.

Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: коментар судової практики з кримінальних справ. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1996. № 6. С. 35-41.

Ігнатов О.М. Насильство як спосіб вчинення злочину: поняття та сутність. Форум права. 2010. № 3. С. 144-151.

Гумін О.М. Поняття кримінальної насильницької поведінки та її види. Вісник Національного університету Львівська політехніка. Серія: юридичні науки. № 807. 2014. С. 141-147.

Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. Київ : Юридична думка, 992 с.

Кримінологія : навчальний посібник / О.М. Джужа, В.В. Василевич, Ю.Ф. Іванов, П.М. Опанасенко, В.Г. Пшеничний, В.Г. Сюравчик ; за заг. ред. О.М. Джужи. Київ : Прецедент, 2004. 208 с.

Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів. Право України. 1997. № 12. С. 82-84.

Сердюк Л.В. О понятии насилия в уголовном праве. Уголовное право. 2004. № 1. С. 51-52.

Кубіцький С.О., Опанасенко О.В. Насилля руйнуючий фактор сучасного суспільства. Вісник Національного університету оборони України. 2011. № 4 (23). С. 69-72.

Размещено на Allbest.ru