Особливості забезпечення правопорядку в установах виконання покарань у контексті пенітенціарного впливу на засуджених із психічними відхиленнями

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У КОНТЕКСТІ ПЕНІТЕНЦІАРНОГО ВПЛИВУ НА ЗАСУДЖЕНИХ ІЗ ПСИХІЧНИМИ ВІДХИЛЕННЯМИ

SPECIALITIES OF PROVIDING OF LAW AND ORDER IN THE ESTABLISHMENTS OF PUNISHMENTS IMPLEMENTATION IN THE CONTEXT OF PENITENTIARY INFLUENCE ON CONVICTS WITH MENTAL ABNOZMALITIES

засуджений відхилення психічний виправлення

У статті розглядаються окремі питання ресоціалізації та виправлення засуджених з психічними відхиленнями в межах осудності та обмеженої осудності, які відбувають встановлене судом кримінальне покарання у виправних колоніях. Спираючись на статистичні дані правоохоронних органів та результати власних емпіричних досліджень вивчено поширеність психічних відхилень серед засуджених до позбавлення волі на певний строк і їх динаміку. Визначено закономірності криміногенності психічних відхилень і їх кореляції із вчиненими особою злочинами, які підтверджуються даними спеціальних досліджень. Встановлено складові ефективності процесу виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі на певний строк, організації соціально-виховної роботи із даною категорією засуджених, впровадження програм корегування їх поведінки, що полягають в урахуванні особливостей певних видів порушень психіки у засуджених.

Обґрунтовано доцільність створення у вже існуючих виправних колоніях секторів медико-реабілітаційного спрямування усіх рівнів безпеки, призначених для тримання повнолітніх засуджених чоловічої та жіночої статі з психічними відхиленнями і 30-50% засуджених, які не мають психічних недоліків. Що надасть можливість більш якісно організовувати загальноосвітнє та професійне навчання, застосовувати психолого-психіатричні, лікувальні, реабілітаційні заходи та залучати до соціально-виховної роботи висококваліфікованих фахівців у галузі педагогіки, психіатрії, психології.

Проведено аналіз та узагальнено сучасну практику запобігання вчинення повторних злочинів засудженими з психічними відхиленнями. Визначено заходи забезпечення належного правопорядку в установах виконання покарань.

Розглядається стан правопорядку в пенітенціарних установах, звертається увага на окремі криміногенні фактори, які детермінують вчинення злочинів в установах як засудженими так і персоналом.

Автором визначено, що кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк є одним з найпоширеніших покарань, яке застосовується судом в Україні. Запропоновано систему необхідних заходів соціально-виховного впливу на засуджених з порушеннями психіки, як складової профілактичної роботи з підтримання правопорядку в установах.

Ключові слова: психічне відхилення, психічна аномалія, установа виконання покарань, засуджена особа, позбавлення волі на певний строк, детермінанти, соціально-виховна робота.

In this articleitis considered the separate questions of resocialization and corrections of convicts with mental abnormalities within the limits of responsibility and limited responsibility, that serves, criminal punishment set by the court in penal colonies. Relyng on statistics of law enforcement authorities and results of own empiric researches it is baurut the spreading of mental abnormalities of among convicts to imprisonment on the certain term and their dynamics. Etis determined the regularity of criminologenicity of mental abnormalities and their correlations with the crimes, committed by a person that is confirmed by data of the special researches. Etis set of the components of efficiency of the process of implementation of criminal punishment in the kind of imprisonment to the certain term, organizations of socialeducative work with this category of convicts, introduction of the programs of adjustments of their behavior, that consists in taking the specialities of certain types of disorders of psyche obconvicts. The et is justified expediency of creation in the already existing penal colonies of sectors of medical-rehabilitative aspiration of all, buels of safety, thatis ausigned for detention of convicts, men as women who has mental abnormalities and 30-50 percent of convicts, that have no psychical defects.

That will give possibility to organize more qualitatively general and professional studies, apply psychological-psycNatric, therapeutic and rehabilitative measures and bring over to socialeducative work of highly skilled specialists in the bield of pedagogics, psychiatry, psychology. An analysis is conducted and modern practice of prevention of re-offending of convicts with mental abnormalities is generalized. The measures of providing the proper law and order are determined in the establishments of implementation of punishments. The analysis of the state of law and order in the penitentiary establishments is conducted, attention applies on separate criminogenic factors that determines committing a crime in the establishments as by convicts as by a personnel.

The author determines, that criminal punishment in the type of imprisonment on a certain term is one of the most widespread punishments, that is used by the court in Ukraine. The system of necessary measures of socialeducative influence on convicts with disorders of psyche, as a component of prophylactic work of maintenance of law and order in the establishment is offered.

Key words: mental disorder, mental anomaly, institution of execution of sentences, convicted person, deprivation of liberty for a certain period, determinants, social and educational work, resocialization.

Постановка проблеми

У світлі євроінтеграційних процесів, що відбуваються в Україні останнім часом система виконання покарань зазнала трансформацій та низки якісних перетворень. Але, не зважаючи на це, нині має цілий ряд проблем у різних напрямках свого функціонування. Одними із ключових та таких, що потребують негайного вирішення, є питання дотримання правопорядку в установах виконання покарань (далі - УВП), що виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Окремої уваги в даному спектрі проблем необхідно надати напрямкам удосконалення виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією, відносно складної та специфічної пенітенціарної категорії - засуджених, які мають психічні відхилення в межах осудності та обмеженої осудності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що сучасний стан вивчення питань, пов'язаних із запобіганням злочинності та зміцнення правопорядку в пенітенціарних установах виконанням покарань відносно засуджених з психічними відхиленнями, відображений в роботах вітчизняних вчених: С. Беклеміщева, І. Богатирьова, І. Даньшина, О. Джужи, В. Голіни, А. Зелінського, М. Книги, О. Колба, І. Копотуна, Р. Кубрака, В. Куца, В. Леня, О. Мартиненка, А. Музики, Н. Орловської, Ю. Орла, В. Пєткова, Т. Приходько, А. Степанюка, В. Трубникова, С. Царюка, В. Шаблистого, С. Шаренко, І. Яковець та ін.

Але, незважаючи на існування наукових праць з даної тематики, вочевидь, питання порушені в публікації мають актуальне теоретико-прикладне значення та потребує дослідження і на науковому рівні в умовах існуючого, на сьогодні, переліку проблем в УВП, які мають системний характер.

Метою статті є розгляд окремих питань пенітенціарного впливу на засуджених з психічними відхиленнями в межах осудності та обмеженої осудності в умовах УВП як важливої складової заходів з підтримання в них належного правопорядку.

Виклад основного матеріалу

Концепцією реформування (розвитку) пенітенціарної системи України, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 654-р. першочерговим пріоритетом визначено гуманізацію виконання покарань, зокрема тих, які пов'язані з ізоляцією від суспільства. Видимим індикатором реалізації основних положень концепції є значне зменшення чисельності засуджених до позбавлення волі на певний строк. Відповідно статистичних даних судової влади, Міністерства юстиції, Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України) протягом 2004-2019 рр. кількість осіб, відносно яких судами застосовано даний вид покарання, зменшилась з 54,2 тис. осіб у 2004 р. до 13,7 тис. осіб у 2018 р. [1]. Наслідком вказаної тенденції є зменшення засуджених, які відбувають покарання в УВП, зокрема з 192,0 тис. осіб у 2004 р. до 53,5 тис. осіб у 2019 р. (за даними ДКВС України в УВП тримається 53 566 осіб, у т. ч.: СІЗО та УВП - 19 245 осіб, (1 151 жінок); виправні колонії - 32 686 осіб, (1 412 жінок); виховні колонії - 84 особи, (5 жінок); виправні центри - 15 541 особа, (84 жінок ) [2]. Не дивлячись на у цілому позитивну динаміку зменшення чисельності осіб, як засуджених так і тих, що відбувають одне з найбільш репресивних покарань - позбавлення волі на певний строк, воно залишається одним з розповсюджених кримінальних покарань. Протягом досліджуваного періоду з 2004-2019 рр. серед загальної чисельності осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності, кожній 4-5-й особі (або від 27% до 19% у різні роки) судами призначалося покарання у виді позбавлення волі на певний строк [1]. За результатами статистичних даних ДКВС України кількість осіб з психічними відхиленнями в межах осудності та обмеженої осудності, які тримаються в УВП і слідчих ізоляторах значно зменшилася не тільки в кількісному, а й у процентному співвідношенні до загальної кількості осіб, які тримаються в цих установах. Від 12% загальної кількості осіб, які тримаються в УВП та слідчих ізоляторах, в період 2004-2009 рр. до 7% 2010-2019 рр. [3, с. 82]. Враховуючи вищезазначене, слід вказати, що засуджені з порушеннями психіки є окремою чисельною складною категорією, яка потребує специфічних методик в організації соціально-виховної роботи.

Численні дослідження довели: наявність психічного порушення сприяє розвитку агресивних рис у поведінці засуджених, формуванню свідомих і несвідомих психологічних установок кримінальної спрямованості, особливо у ситуативних злочинах, пов'язаних із застосуванням грубої фізичної сили, насилля, також сприяють легкому залученню іншими особам до вчинення злочинів як безпосередніх виконавців.

Запорукою належного правопорядку в УВП є профілактика вчинення злочинів засудженими, персоналом та іншими особами на їх території. Ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України вказує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами [4]. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу

України основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив [5]. За результатами нашого дослідження встановлено, що пенітенціарний рецидив серед досліджуваної категорії засуджених не вирізняється високими показниками: 2,67% серед чоловіків і 4,8% - жінок [3, с. 220]. Необхідно зазначити, що засуджені з порушеннями психіки є порушниками режиму тримання, яке здебільшого виражається в створенні конфліктних ситуацій і зберіганні заборонених предметів. Злісних порушників режиму тримання серед досліджуваної категорії незначна частина. Також нами встановлено, що переважна більшість засуджених з психічними відхиленнями бажають працювати, залучаються до суспільно корисної праці в УВП, 37,7% - до трудової діяльності не за спеціальністю та на роботах, що не потребують наявності професійної кваліфікації. Основною причиною цього є наявне психічне відхилення та встановлені обмеження залучення таких осіб до окремих видів професійної діяльності. Для засуджених з психічними відхиленнями, праця має важливе значення не тільки задля викорінення паразитичних психологічних установок, набуття навичок адаптації до життя поза межами установи, а й з лікувально-профілактичною метою. Відмінність організації праці в УВП виявляється в каральному впливі, окремі елементи якого неминуче наявні в організації трудової діяльності засуджених, натомість для звільнених від відбування покарання засуджених, як для звичайних громадян, метою є створення матеріальної бази для задоволення своїх потреб і досягнення власних цілей. В цих умовах, при прийнятті самостійно рішень, проявляється непристосованість таких осіб до трудової діяльності в умовах вільного співжиття, вони виявляються не конкурентними на ринку праці.

Вдало організований соціально-виховний та психологічний супровід засуджених з дефектами психіки є запорукою формування у них моделей правомірної поведінки. Ефективними формами соціально-виховної роботи із засудженими, що мають порушення психіки є індивідуальні та групові бесіди, тренінги. Близько половини досліджених нами засуджених з психічними відхиленнями умовно-достроково звільнялися від відбування встановленого покарання, 55,2% - чоловіків, 43,2% - жінок. Понад 80% з них протягом невідбутої частини покарання вчиняли повторно злочин. Це свідчить про їх дезадаптованість в умовах проживання за межами установи, нездатність самостійно усвідомлено уникати протиправних дій. За результатами дослідження також встановлено, що більшість осіб мають низький освітній рівень, що здебільшого, обумовлено наявним психічним відхиленням. Організація освітнього процесу із даною категорією засуджених потребує залучення фахівців у сфері педагогіки, які мають досвід роботи з особами з аномаліями психіки. Освітній процес необхідно організовувати у дуальних формах із залученням у якості консультантів психологів та психіатрів. Це надасть можливість набувати таким особам необхідного освітньо-кваліфікаційного рівня та професійних навичок, відповідно до їх інтелектуальних здібностей, а згодом залучати в УВП до трудової діяльності.

У результаті проведеного нами аналізу статистичної інформації відносно стану роботи з профілактики суїцидів серед засуджених встановлено, що з 2004-2019 рр. засудженими щорічно вчиняється від 40 (2004-2006 рр.) до 84 (2013 р.) (2019 р. - 43) самогубств. Від 5% до 25% із них вчинено особами, які перебували на профілактичних обліках як схильні до вчинення суїцидів, від 2,3% до 15,9% - схильні до членоушкодження, від 1,9% до 11,1% мали черепно-мозкові травми, від 7,1% до 25% мали психопатології, від 2,3% до 10% хворіли на хронічну наркоманію чи алкоголізм [6]. 40-45 засуджених щорічно проходять лікування в спеціалізованій психіатричній лікарні у зв'язку зі спробою вчинення суїциду чи членоушкодження [3, с. 237]. Вищенаведені факти свідчать, що значна частина серед осіб, які намагалися або вчинили акт суїциду становлять засуджені з психічними аномаліями. Часто такі особи зазнають знущань, фізичного насилля та утисків з боку інших засуджених, а особливо соціально занедбані особи, відторгнуті загалом. Що в сукупності з іншими факторами може виступати детермінантом вчинення актів насилля та агресії, як відносно оточення так і аутоагресивних дій. Профілактика вказаних негативних явищ вимагає постійного контролю за поведінкою самих засуджених з відхиленням психіки та за процесами, що відбуваються в колективі засуджених відділення чи виробничої ділянки.

Пенітенціарний вплив на засуджених в установі здійснюється безпосередньо її персоналом, а відповідно, результат та ефективність процесу ресоціалізації прямопропорційно залежить від його кваліфікації, професійного та життєвого досвіду. Нами встановлено: персонал, який безпосередньо здійснює заходи соціально-виховної роботи із засудженими переважно складається з осіб віком від 22 р. до 35 р. з незначним, від 1 до 3 р. стажем роботи за посадою. У значної частини персоналу відсутня внутрішня мотивація до виконання посадових обов'язків, обумовлена різним факторами. Вочевидь, персонал пенітенціарних установ є ключовим суб'єктом пенітенціарного впливу, а тому висвітлені проблемні питання потребують першочергового вирішення, шляхом його мотивування до якісного виконання своїх професійних обов'язків, заохочення підвищення професійного рівня, організацію первинного відбору осіб з високими професійними та морально-діловими якостями.

Висновки з дослідження і перспективи подальших пошуків у цьому науковому напрямі

З метою вирішення окреслених проблем варто, насамперед, провести комплексну роботу по усуненню окремих криміногенних факторів, які детермінують вчинення правопорушень в установах як засудженими, так і персоналом. Особи з психічними девіаціями не вирізняються значним криміногенним впливом на стан правопорядку в установах, але допускають дії, які ускладнюють оперативну обстановку. Пенітенціарний вплив на дану категорію осіб повинен зосереджуватися на заходах соціально-виховного, психологічного, медичного характеру та професійного навчання. Відносно засуджених з психічними відхиленнями в межах осудності та обмеженої осудності, окрім загальновизнаних методик впливу на їх поведінку з метою корегування, необхідно застосовувати спеціальні, з урахуванням їх психічного стану. А це, в свою чергу, потребує залучення в освітній процес, до заходів соціально-виховної роботи, психологічного впливу, медико-реабілітаційного характеру спеціалістів в галузі педагогіки, психології, психіатрії.

Задля забезпечення ефективності ресоціалізації засуджених з психічними порушеннями, є доцільним у структурі кожного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань і пробації Міністерства юстиції України перепрофілювати декілька вже існуючих УВП в УВП медико-реабілітаційного спрямування усіх рівнів безпеки, для тримання повнолітніх засуджених чоловічої та жіночої статі з психічними відхиленнями і 30-50% наповнення засудженими, які не мають психічних недоліків, що дасть можливість більш якісно організовувати загальноосвітнє та професійне навчання, застосовувати психолого-психіатричні лікувально-реабілітаційні заходи та залучати до соціально-виховної роботи висококваліфікованих фахівців у галузі педагогіки, психіатрії, психології.

Окремим напрямом роботи є підбір кваліфікованого персоналу для роботи в УВП, його мотивація, якісна правова підготовка та систематичне професійне навчання. Потребує змін моральний рівень персоналу, спрямований на формування позитивних взаємовідносин засуджених та персоналу. Також є необхідним створення в УВП умов динамічної безпеки, що унеможливлює виникнення конфліктних ситуацій та умов для конфронтації, протистоянь між персоналом і засудженими.

Список використаних джерел

1. Аналіз стану здійснення судочинства 2004-2019 рр.(за даними судової статистики). URL: https://court.gov.ua/userfiles/media/ т^^/6_2018.х^х (дата звернення 01.12.2019р.)

2. Довідка про резонансні, надзвичайні події та злочини за участі працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, осіб, узятих під варту, та засуджених від 31.10.2019 р.

3. Кубрак РМ., Лень В.В. Засуджені з психічними відхиленнями до позбавлення волі на певний строк: стан, тенденції, перспективи : монографія. Дніпро : Видавець Біла К.О., 2019. 412 с.

4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. № 2341-Ш Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 08.12.2019).

5. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. № 1129-М Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3. Ст. 21. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (дата звернення: 20.12.2019).

6. Статистичні звіти Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної пенітенціарної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України вчинення засудженими суїцидів в УВП в період з 2004-2019 рр.

Размещено на Allbest.ru