Особливості правового регулювання та оформлення міжнародних чартерних і лінійних перевезень

Размещено на http://www.allbest.ru

Навчально-науковий морський гуманітарний інститут Одеського національного морського університету

Особливості правового регулювання та оформлення міжнародних чартерних і лінійних перевезень

Сушинський В.С., магістрант

Стаття присвячена дослідженню правового регулювання та оформлення міжнародних морських чартерних і лінійних перевезень у міжнародному законодавстві. Оскільки, Україна є морською державою, то дослідження питань, що стосуються правового регулювання лінійних та чартерних перевезень, є досить актуальним та важливим.

Проаналізоване сучасне вітчизняне законодавство, яке регулює лінійні та чартерні перевезення, та пропонуються шляхи по його вдосконаленню. З огляду на те, що після підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом виникла необхідність модернізації вітчизняного морського законодавства, приділяється увага питанню імплементації Україною міжнародно-правових норм, зокрема міжнародних конвенцій, які регулюють чартерні перевезення.

Розглянуті особливості порядку реєстрації ліній закордонного плавання в Україні. Україна має значний потенціал для того, щоб стати однією з провідних морських держав у Європі, тому є необхідність у вдосконаленні нормативно-правової бази, що дасть поштовх для розвитку морської галузі. Тому в статті проаналізоване національне законодавство, яке регулює порядок реєстрації морських ліній закордонного плавання та висунуті пропозиції щодо його вдосконалення.

Розглядаються проблеми, які можуть виникнути при здійсненні державою, зокрема Адміністрацією морських портів України, контролю та нагляду за дотриманням встановлених вимог операторами лінійних перевезень та висунуто пропозиції, щодо поліпшення прозорості цього процесу. На основі аналізу чинної нормативної бази, як національної, так і міжнародної, наукових публікацій у сфері міжнародного морського права було здійснено порівняльний аналіз положень, що регулюють міжнародні морські чартерні та лінійні перевезення, дослідження питання порядку та особливостей реєстрації ліній закордонного плавання з метою формулювання особливостей правового регулювання таких перевезень, проблем, які існують у сфері чартерних та лінійних перевезень. Викладено світову практику особливостей правового регулювання чартерних і лінійних перевезень морським транспортом.

Ключові слова: чартер, коносамент, договір, лінійні перевезення, морські лінії, чартерні перевезення, морське право.

FEATURES OF LEGAL REGULATION AND REGISTRATION OF INTERNATIONAL CHARTER AND LINER TRANSPORTATION

This article is devoted to the study of legal regulation and registration of international sea Charter and liner transportation in international legislation. Since Ukraine is a Maritime power, the study of issues related to the legal regulation of liner and Charter transportation is quite relevant and important. The article analyzes the modern domestic legislation that regulates liner and Charter transportation and suggests ways to improve it. Taking into account the fact that after Ukraine signed the Association agreement with the European Union, there was a need to modernize the domestic Maritime legislation, attention is paid to the implementation of international legal norms by Ukraine, in particular international conventions that regulate Charter transportation.

Features of the order of registration of lines of foreign navigation in Ukraine are also considered. Ukraine has great potential to become one of the leading Maritime powers in Europe, so there is a need to improve the regulatory framework, which in turn will give impetus to the development of the Maritime industry. Therefore, this article analyzes the national legislation that regulates the registration of sea lines of foreign navigation and put forward proposals for its improvement. The problems that may arise in the implementation by the state, in particular by the Administration of seaports of Ukraine, of control and supervision over compliance with the established requirements by operators of liner transportation are considered and proposals to improve the transparency of this process are put forward.

Based on the analysis of the current regulatory framework, both national and international and based on scientific publications in the field of international law of the sea, was carried out a comparative analysis of provisions regulating international Maritime Charter and liner shipping, research of the procedure and peculiarities of registration of foreign navigation lines, with the purpose of formulating peculiarities of legal regulation of the transportation problems that exist in the field of Charter and liner services. The world practice of features of legal regulation of Charter and linear transportations by sea transport is stated.

Key words: Charter, bill of lading, contract, liner transportation, sea lines, Charter transportation, Maritime law.

1. Постановка проблеми

На сьогоднішній день учасники міжнародних перевезень морським транспортом займаються процесом вдосконалення та пошуком нових рішень у сфері правового регулювання та юридичного оформлення відносин, які виникають при здійсненні міжнародних морських лінійних та чартерних перевезень. Також існують проблемні питання в сфері реєстрації морських ліній закордонного плавання та у контролі з боку держави за дотриманням операторами лінійних перевезень встановлених вимог Для того, щоб законні права та інтереси обох сторін дотримувались, є актуальним дослідження шляхів удосконалення вітчизняного законодавства.

Стан опрацювання. Дослідженнями питань щодо правового регулювання та оформлення міжнародних чартерних і лінійних перевезень займалися С.О. Кузнецов, Л.І. Пашковська, О.О. Балобанов, Н.В. Мельников, В.П. Лебедєв та інші.

Мета дослідження - аналіз особливостей правового регулювання та оформлення міжнародних чартерних та лінійних перевезень морським транспортом у міжнародному законодавстві з метою формулювання конкретних рекомендацій, втілення яких призвело б до позитивних змін не лише на рівні правового регламентування окреслених відносин, що виникають у сфері лінійних та чартерних перевезень, але й мало б уплив на особливості оформлення таких міжнародних перевезень. Також є нагальним питання щодо вдосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює відносини, що складаються в процесі реєстрації ліній закордонного плавання.

2. Виклад основного матеріалу

Перевезення вантажів морським транспортом відіграє ключову роль у системі міжнародної торгівлі. Міжнародне перевезення вантажу морським транспортом здійснюється на основі договору морського перевезення вантажів. Серед морських перевезень зазвичай виокремлюють два основних види: лінійні та трампові перевезення.

Лінійні морські перевезення (line shipping) - метод організації морських перевезень генеральних вантажів малими партіями. Рух суден здійснюється по завчасно оголошеному розкладу, де вказуються всі порти заходу залежно від наявності для цих портів або в них вантажу для рейсу, що виконується. Основною рисою лінійного судноплавства є значна чисельність партій вантажів і вантажовласників, що виключає можливість домовлятись із кожним про ціну перевезення, тому оплата перевезення вантажу здійснюється по встановленому тарифу, який орієнтується на витрати перевізника. Угода між перевізником та вантажовласником не є угодою про найм судна на умовах договору фрахтування. Договором перевезення в лінійному судноплавстві зазвичай є коносамент, іноді застосовується букінг-нот, берс-нот [5, с. 10].

Основною перевагою використання лінійного перевезення вантажів є зниження витрат на портові збори, а це дає змогу створити умови для розвитку зовнішньої торгівлі, зростання вантажообігу в морських портах, тобто збільшити доходи морських портів. Також до переваг лінійних перевезень можна віднести стабільну тарифну систему та можливість завчасного планування морських перевезень вантажів, оскільки лінійні перевезення здійснюється згідно завчасно оголошеного розкладу.

Недоліками морських лінійних перевезень є те, що ціна хоч і є більш стабільною, але частіше за все є вищою, ніж при чартерних перевезеннях. Також для функціонування морської лінії потрібна стійка вантажна база, а лінія повинна бути постійно завантаженою.

Для того, щоб морська лінія функціонувала, потрібна процедура її реєстрації у визначених країнах. Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок реєстрації, функціонування, припинення дії та контролю за роботою ліній закордонного плавання для українських та іноземних суден є Інструкція про порядок реєстрації лінії закордонного плавання, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури № 790. Згідно положень Інструкції, лінія закордонного плавання - регулярне морське сполучення між визначеними портами двох або декількох країн, яке здійснюється за лінійним розкладом визначеними суднами.

Основними ознаками лінії закордонного плавання є:

1) встановлення обов'язкових і факультативних іноземних та українських портів заходження;

2) закріплення для роботи на лінії визначених типів суден;

3) встановлення періодичності заходження закріплених суден в обов'язкові порти заходження;

4) реєстрація лінії здійснюється Державною службою морського та річкового транспорту України за поданням Адміністрації морських портів України.

До лінійних рейсів належить морське регулярне сполучення для забезпечення перевезень вантажів із періодичністю заходження суден до обов'язкового порту заходження не рідше одного разу на місяць [2].

Конвенція про Кодекс поведінки лінійних конференцій базується на встановлених цілях і принципах, одним з яких є принцип, що полягає в тому, що в практиці конференцій не повинно допускатися ніякої дискримінації щодо судновласників, вантажовідправників або зовнішньої торгівлі будь-якої країни. В пункті 16 статті 2 «Участь в перевезеннях» Конвенція містить таке положення:

«У будь-якій конференційній Угоді про пул конференція передбачає належні заходи для випадків, коли лінія- член не приймає до перевезення вантаж з якої-небудь причини, за винятком затримки його пред'явлення вантажовідправником. Така угода має передбачати, щоб судну, що має незаброньовану кубатуру, придатну для використання, дозволялося приймати такий вантаж навіть понад частку перевезень цієї лінії в пулі, якщо в іншому разі цей вантаж не буде відправлений або буде затриманий понад терміну, встановленого конференцією» [4].

Тобто, вантажовідправники захищені від дискримінаційних дій з боку перевізників, оскільки лінійний перевізник може не прийняти вантаж лише у випадку затримки пред'явлення вантажу. Українське законодавство не висуває до лінійних перевізників вимогу недопущення дискримінаційних дій щодо вантажовідправників.

Конвенція про Кодекс поведінки лінійних конференцій не була ратифікована Україною і включена нею до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. З огляду на підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом та враховуючи необхідність вдосконалення національного законодавства пропонується підняти питання про ратифікацію Конвенції про Кодекс поведінки лінійних конференцій та імплементувати її положення. Автоматично виникне необхідність у зміні діючих положень Інструкції про реєстрацію ліній закордонного плавання, зокрема закріплення в умовах функціонування ліній закордонного плавання, вимоги до лінійного перевізника забезпечувати вільний доступ вантажовідправників до лінійних перевезень, недопущення дискримінаційних дій з боку лінійного перевізника. Також необхідними є зміни положень у частині строків розгляду Морською адміністрацією документів для реєстрації ліній закордонного плавання. Нині Інструкцією встановлений 10-денний строк розгляду документів [2]. Пропонується, скоротити строк розгляду документів з десяти до п'яти робочих днів, оскільки основні документи вже опрацьовані та погоджені з Адміністрацією морських портів.

Для залучення більшої кількості лінійних операторів пропонується встановити на законодавчому рівні систему пільг у вигляді зменшення вартості корабельних і лоцманських зборів. Зменшення вартості повинно залежати від частоти заходу суден лінійних перевізників до морських портів України за принципом чим більше здійснено заходів суден до портів - тим більша знижка. На думку автора, це дасть змогу залучити більшу кількість лінійних перевізників та збільшити товарообіг у морських портах України.

Підтвердженням наявності договору морського перевезення вантажу в лінійному судноплавстві в більшості випадків є коносамент - Bill of Landing (англ.). Особливе значення коносамент має у відносинах між судновласником та одержувачем вантажу, який є єдиним документом, що регулює ці відносини. Коносамент є цінним папером, який виражає право власності на конкретний вказаний у ньому товар. Коносамент - це транспортний документ, який містить умови договору морського перевезення, і видається перевізником відправнику після прийому вантажу, засвідчує факт укладення договору [5, с. 35].

Відповідно до положень частини 1 статті 137 Кодексу торговельного мореплавства України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в документі [1]. Однак, частина 2 статті 137 КТМ України містить положення про те, що:

«Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі» [1].

На думку автора, положення статті потребують удосконалення, оскільки законодавець у частині 1 ст. 137 КТМ України наділяє перевізника вантажу обов'язком видати відправнику коносамент, а положення частини 2 ст. 137 - правом видачі іншого документу, ніж коносамент. Проаналізувавши положення Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 р., можна сказати, що це питання врегульовано більш чітко. Оскільки положення частини 1 статті 14 Конвенції ООН про морське перевезення вантажів вказує на те, що перевізник зобов'язаний видати коносамент, але лише за вимогою вантажовідправника [3].

Основними конвенціями, що регулюють морські перевезення вантажів, є:

1) Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, яка була прийнята 25 серпня 1924 р.;

2) Протокол змін та доповнень до Міжнародної конвенції щодо уніфікації деяких правил про коносамент, які також відомі як «Правила Вісбі», прийняті 23 лютого 1968 р.;

3) Конвенція ООН про морське перевезення вантажів (Гамбурзькі правила), прийняті 30 березня 1978 р.

Важко не погодитись із думкою А. Жарикова, який у своїй публікації зазначає, що Україна не є учасником ані Гаазьких, ані Гамбургзьких правил. Натомість, у нашій державі регулювання морських перевезень здійснюється Кодексом торговельного мореплавства від 23.05.1995 р. Незважаючи на те, що положення Кодексу про морські перевезення дуже близькі до Гаагських правил та у багатьох випадках дослівно їх відтворюють, відсутність України у списку країн, що ратифікували основні міжнародні конвенції, які регулюють міжнародні морські перевезення, є значною практичною та теоретичною проблемою у визнанні України як «морської» держави [6].

Трампові морські перевезення (англ. tramp service) - спосіб організації морських перевезень масових вантажів судовими партіями (зерно, руда, вугілля, нафта та нафтопродукти, ліс). Судна трампового судноплавства працюють без розкладу, в режимі, який погоджений між перевізником та вантажовласником. Провізна плата (ціна морського перевезення, фрахт) формується на відкритому фрахтовому ринку в умовах вільної конкуренції під впливом попиту та пропозиції на тоннаж. Ціна перевезення встановлюється за згодою сторін договору фрахтування для кожної конкретної угоди і фіксується в чартері у вигляді ставки фрахту. Взаємовідносини сторін у трамповому судноплавстві регулюються чартером, коносамент виконує лише функції товаророзпорядчого, товаросупроводжуючого документу і розписки судна в прийомі вантажу до перевезення [5, с. 11]. Якщо порівнювати трампові та лінійні перевізення, до переваг перших можна віднести те, що вони можуть діяти без стійкої вантажної бази, трампові ж перевезення є більш вигідними з фінансової точки зору, оскільки ціни формує світовий фрахтовий ринок, а не конкретний перевізник.

Чартер відповідно до статті 134 Кодексу торгового мореплавання України є документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень [1].

Під рейсовим чартером у широкому сенсі розуміється договір фрахтування транспортного засобу, відповідно до якого одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю або частину місткості одного або кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення вантажу. В чартері детально обумовлюють зміст договору та взаємні обов'язки сторін: найменування і техніко-експлуатаційні характеристики судна, рід вантажу, його транспортні особливості і кількість, порти навантаження і розвантаження, строки готовності судна під навантаження, фрахт, порядок розрахунку сталійного часу. Умови чартеру погоджують фрахтувальник та перевізник [5, с. 15].

На практиці для оформлення договору використовують типові проформи чартерів. Договір-чартер партії укладається в письмовому вигляді з використанням стандартних форм чартерів. У кожній із них викладені здебільшого загальні умови, які не піддають перегляду умов перевезення вантажів. На сьогодні існує близько 400 проформ чартерів [3, с. 16].

Всі проформи чартерів, навіть стандартні, все ж не мають уніфікованих форм побудови з точки зору реквізитів, які в них вказуються. Із цих позицій розрізняють чартери: чистий, відкритий та широкий. Чистий чартер - це такий чартер, який при укладенні договору фрахтування підписується судновласником і фрахтівником без змін стандартної форми. Відкритий чартер - чартер, в якому не вказані ані рід вантажу, ані порт призначення. Фрахтування тоннажу по ньому здійснюється в тих випадках, коли фрахтівник не називає заздалегідь вантажі для перевезення і порти для призначення. Широкий чартер - це чартер зі значною кількістю географічних опціонів. Географічний опціон - це право фрахтівників, обумовлене в чартері, обирати порт завантаження або вивантаження із числа зазначених у чартері [7, с. 61-62]. У міжнародній практиці немає правового акту у вигляді міжнародної угоди або конвенції, який би регулював питання, що відносяться до форми та змісту чартеру.

Висновки і пропозиції

Міжнародні морські лінійні та чартерні перевезення відіграють важливу роль у міжнародній світовій торгівлі та міжнародній економіці, вони дуже швидко розвиваються, тому потребують постійного вдосконалення та правового регулювання. Якщо розглядати питання лінійних перевезень у міжнародно-правовому аспекті, то існує низка міжнародних нормативних актів, які регулюють міжнародні морські лінійні перевезення. Серед них і Конвенція про Кодекс поведінки лінійних конференцій, і Конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, Гамбурзькі правила, Конвенція ООН про договір повного або часткового перевезення вантажу. Існує необхідність ратифікації Україною вищезазначених нормативних актів, оскільки Україна є морською державою та рухається по шляху євроінтеграції і приведення національного законодавства до відповідності міжнародному законодавству. Тому імплементація перелічених міжнародних актів не лише прискорить рух нашої держави до європейської спільноти, але й пришвидшить розвиток національного морського права та його вдосконалення. Такі зміни в свою чергу повинні позитивно відобразитися на розвитку національної морської індустрії.

Що стосується національного регулювання морських ліній, то залучення недержавних органів (наприклад, міжнародні асоціації морських перевізників) до контролю за лінійними перевезеннями, процесом видачі підтвердження про реєстрацію лінії закордонного плавання зробило б ці процеси більш прозорими та відкритими.

Ще однією пропозицією є внесення змін до Інструкції «Про порядок реєстрації ліній закордонного плавання», серед яких запропоновано зменшення строків розгляду питання про реєстрацію лінії закордонного плавання з 10-денного строку до п'яти робочих днів, до переліку умов функціонування ліній закордонного плавання внести умову щодо недопущення дискримінаційних дій щодо вантажовідправника та забезпечити вільний доступ всіх учасників до можливості використання лінійних перевезень.

Запропоновано та мотивовано необхідність закріплення на законодавчому рівні системи зменшення зборів для лінійних перевізників, які постійно заходять у морські порти України. Більш прозорий та лібералізований процес отримання підтвердження про реєстрацію морської лінії та контроль за дотриманням встановлених норм дасть змогу зменшити збори та платежі, які стягуються з лінійних операторів, що може стати інструментом залучення більшої кількості лінійних перевізників для наших морських портів.

Що стосується чартерних перевезень, то одним зі шляхів розвитку таких перевезень може стати прийняття міжнародного акту, який би систематизував та уніфіковував правила, які стосуються чартерних перевезень.

морський перевезення законодавство реєстрація

Список використаних джерел

1. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 47-52. Ст. 349.

2. Наказ Міністерства інфраструктури України від 14.10.2013 № 790 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання» // Офіційний вісник України. 2013 р., № 88, с. 162.

3. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів від 31.03.1978 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/main/995_391.

4. Конвенція про кодекс поведінки лінійних конференцій від 06.04.1974 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/995_020.

5. Чуєнко В.М., Лебедєв В.П. Договір морського перевезення вантажів. О. : Фенікс, 2008. 140 с.

6. Жариков А. Публікація в виданні «Юридична газета» від 24.02.2015 року, № 8.

7. С.О. Кузнецов, Л.І. Пашковська, Морське приватне право : навчальний посібник. О. : Фенікс, 2012. 232 с.

Размещено на Allbest.ru