Нормативне закріплення правового регулювання оподаткування, пов’язаного з паркуванням транспортних засобів, у законодавстві України: питання періодизації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОРМАТИВНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ, ПОВ'ЯЗАНОГО З ПАРКУВАННЯМ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ: ПИТАННЯ ПЕРІОДИЗАЦІЇ

Карпушин Г.Л.,

аспірант кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Хмельницького університету управління та права

Стаття присвячена дослідженню еволюції основних підходів до регламентації оподаткування, пов'язаного з паркуванням транспортних засобів, реалізованих у вітчизняному податковому законодавстві. Наголошено на проблемах нормативно-правового регулювання окресленого різновиду податкових платежів (правники та законотворець плутаються навіть у назві збору). Констатовано, що переважно науковці розглядають трансформацію законодавчого регулювання справляння зазначеного збору похапцем, здебільшого крізь призму регламентації системи місцевих податків і зборів або в контексті оподаткування фізичних осіб. Генезис законодавчої регламентації цього збору взагалі досі не був предметом окремого спеціалізованого дослідження правознавців.

Ретроспективний аналіз податкового законодавства України дозволив виділити три умовні темпоральні періоди його трансформації (як критерій хронологічного поділу було обрано часові параметри ключового законодавчого акта в цій сфері). Перший період - з 1991 року (із часу поновлення незалежності України) до 5 червня 1993 року. Йому притаманна відсутність законодавчого регулювання оподаткування паркування транспортних засобів на загальнодержавному рівні, отже, «свобода» органів місцевого самоврядування, їхня схильність до волюнтаризму і хаотичності в нормотворчості, до встановлення та спроби організації справляння довільних обов'язкових платежів в окресленій сфері. Водночас під час ухвалення рішення сільські, селищні, міські ради народних депутатів спиралися на приписи Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», що надавали їм право встановлювати місцеві податки, збори і мита в межах, визначених законом. Другий період - від 5 червня 1993 року до 1 січня 2011 року. Ключовий законодавчий акт для цього періоду (Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»), уже в першій редакції включав збір за парковку автомобілів до підсистеми місцевих податків і зборів. Водночас стаття 3 Декрету, яка деталізувала правовий механізм окресленого платежу, характеризувалася відносною стабільністю законодавчої регламентації. Вона зазнала зміни тільки один раз (у 1995 році), нормотворець під час визначення граничної ставки збору відмовився від прив'язки до мінімальної заробітної плати на користь неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Виокремлено два етапи другого періоду: 1) від 5 червня 1993 року до 11 липня 1995 року; 2) від 11 липня 1995 року до 1 січня 2011 року. Третій період - від 1 січня 2011 року до теперішнього часу. Його домінантним законодавчим актом є Податковий кодекс України, стаття 2681 якого має назву «Збір за місця для паркування транспортних засобів» і присвячена регламентації правового механізму цього місцевого податкового платежу. Запропоновані й інші підстави для періодизації: текстуальне визначення предметів паркування (автомобіль, автотранспорт, транспортний засіб); платник збору; об'єкт та база оподаткування; форма сплати збору.

Ключові слова: еволюція, податково-правове регулювання, періодизація, податкове законодавство України, збір за паркування автотранспорту, збір за місця для паркування транспортних засобів.

LEGISLATIVE FIXATION OF LEGAL REGULATION OF PARKING TAXESIN UKRAINIAN LEGISLATION: ISSUES OF PERIODIZATION

The article is devoted to the study of the evolution of the basic approaches to the regulation of taxation related to the parking of vehicles in domestic tax law. Emphasis is placed on the problems of regulatory regulation of the outlined variety of tax payments (even lawyers and lawmakers are confused in regards to tax's name). It is stated that mainly scientists are considering the transformation of the legislative regulation of taxation by mistake, mainly through the prism of regulation of the system of local taxes and fees in general or in the context of taxation of individuals. The genesis of the legislative regulation of this fee has not been the subject of a separate specialized study.

The retrospective analysis of the tax legislation of Ukraine made it possible to identify three conditional temporal periods of its transformation (the time parameters of the key legislative act in this area were chosen as the criterion for chronological division). The first period - from 1991 (since Ukraine became independent) to June 5, 1993. It is characterized by the lack of legislative regulation of taxation of parking vehicles at the national level and, accordingly, the “freedom” of local self-government bodies, their tendency to voluntarism and chaos in the rulemaking, before the establishment and organizational attempt to make arbitrary compulsory payments in the specified sphere. At the same time, when making a decision, local Councils of People's Deputies relied on the provisions of the Law of Ukraine “On Local Councils of People's Deputies and Local and Regional Self-Government”, which gave them the right to set local taxes, fees and duties within the limits specified by law. Second period - from June 5, 1993 to January 1,2011. The key legislative act for this period (the Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On Local Taxes and Fees”), already in its first version included a fee for parking cars in the subsystem of local taxes and fees. At the same time, Article 3 of the Decree, which detailed the legal mechanism of the outlined payment, was characterized by the relative stability of legislative regulation. It changed only once (in 1995), and when setting the rate of collection, the lawmaker abandoned the minimum wage in favor of a tax-free minimum income. Accordingly, two stages of the second period were distinguished: 1) from June 5, 1993 to July 11, 1995; 2) from July 11, 1995 to January 1,2011. Third period - from January 1,2011 to the present. Its dominant piece of legislation is the Tax Code of Ukraine, Article 268 of which is entitled “Fee for Parking Places” and is dedicated to regulating the legal mechanism of this local tax payment. Other reasons for periodization are proposed: textual definition of parking objects (automobile, motor vehicle, vehicle); taxpayer; object and tax base; form of payment of the fee.

Key words: evolution, tax regulation, periodization, tax legislation of Ukraine, fee for parking vehicles, fee for parking spaces.

Постановка проблеми

Ефективне функціонування територіальних громад потребує адекватного наповнення дохідної частини місцевих бюджетів. Водночас принаймні частка фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується місцевими податками та зборами [1]. Основний закон нашої держави (ч. 1 ст. 143) передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону [2]. Одним із ключових місцевих податкових платежів в Україні є збір за місця для паркування транспортних засобів. Він має вже багаторічну історію і в різних форматах легально справляється в нашій країні з 1993 р. Не випадково його відносять до коштозабезпечувальних місцевих зборів [3, с. 8-9]. Зазначений різновид податкових платежів дійсно становить істотне джерело наповнення місцевих бюджетів. Його частка лінійно збільшується залежно від масштабу населеного пункту. Водночас варто зауважити, що наявний фіскальний потенціал окресленого податкового платежу не розкритий належним чином, його правове регулювання навряд чи можна визначити як оптимальне. Навіть у назві збору плутаються не тільки науковці, але й законотворець. Генезис законодавчої регламентації цього збору взагалі досі не був предметом окремого спеціалізованого дослідження правознавців. Науковці розглядають еволюцію правового регулювання його справляння похапцем, часто обмежуються цитуванням законодавчих приписів, що були чинними на час публікації, і зосереджуються на дослідженні еволюції законодавчої регламентації системи місцевих податків і зборів загалом або оподаткування фізичних осіб зокрема. За таких умов здійснення аналізу трансформації нормативного закріплення податково-правового регулювання у сфері паркування транспортних засобів є нагальним завданням сьогодення.

Стан опрацювання обраної проблематики

Вивчення ретроспективного досвіду вітчизняної законодавчої регламентації оподаткування, пов'язаного з паркуванням транспортних засобів, привертало увагу як науковців-правників (Н. Атаманчук, І. Бабін, Н. Блащук, А. Боксгорн, М. Думчиков, М. Кучерявенко, В. Мушенок, Д. Процюк, В. Скоробагач, А. Стащенко), так і економістів (Ю. Вовчанський, В. Кміть, О. Піхоцька, В. Письменний, А. Овчинніков), представників наук із державного управління (О. Бойко, М. Гончаренко, О. Кучабський). Зазвичай історико-правовий аналіз зазначеного питання здійснювався в межах дослідження проблемних моментів регулювання місцевого оподаткування або оподаткування фізичних осіб. Водночас учені часто виходять зі спрощеного підходу та виокремлюють такі два основні етапи: перший (1991--2010 рр.) - до ухвалення Податкового кодексу (далі - ПК) України; другий (2011 р. - теперішній час) - після ухвалення ПК України [4, с. 102; 5, с. 213; 6, с. 657]. На цей час у вітчизняній фінансово-правовій науці відсутні спеціалізовані роботи, присвячені окресленій проблематиці.

Метою статті є дослідження еволюції основних підходів до регламентації оподаткування, пов'язаного з паркуванням транспортних засобів, що реалізовані в податковому законодавстві України.

Виклад основного матеріалу

Історія оподаткування паркування транспортних засобів є досить нетривалою. Зазначена обставина пов'язана зі специфікою предмета паркування - автомобілем. Адже тільки в 1886 р. німецький винахідник Карл Бенц виготовив і запатентував транспортний засіб (самохідний екіпаж із двигуном внутрішнього згорання), який формально можна вважати першим автомобілем. Ці новітні транспортні засоби спочатку вироблялися малими партіями і гостро конкурували із традиційним гужовим транспортом. Масова автомобілізація стартувала лише в 1913 р. з упровадженням у Сполучених Штатах Америки конвеєрної зборки. Справжній автомобільний бум почався у світі в 1960-ті рр., у Радянському Союзі - у 1971 р., зі здачею в експлуатацію першої черги Волзького автомобільного заводу. Проте частка громадян Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що мали у приватній власності автомобілі, була незначною, зазначений різновид транспортних засобів суттєво не впливав на дорожню ситуацію, проблем із його пар- куванням не виникало. За радянської доби в податковій системі держави не було податкового платежу, подібного до українського збору за парковку автомобілів. Фіскальне навантаження в цій сфері реалізовувалося переважно за допомогою податку із власників транспортних засобів. Надання коштів за паркування чи стоянку транспорту здійснювалося як плата суб'єктам господарювання, що створювали та/або експлуатувати паркувальний простір (паркувальні майданчики, комерційні паркінги тощо) за послуги з паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

Що ж до вітчизняного податкового законодавства, то його ретроспективне дослідження дозволяє нам виділити залежно с від ключового для нього нормативно-правового акта такі умовні хронологічні періоди еволюції нормативного закріплення правового регулювання оподаткування, дотичного до паркування транспортних засобів (автомобілів):

1. Перший період - з 1991 р. (із часу поновлення незалежності України) до 5 червня 1993 р. Чи не головною його специфічною ознакою є відсутність законодавчого регулювання оподаткування паркування транспортних засобів на загальнодержавному рівні, отже, «свобода» органів місцевого самоврядування, а також їхня схильністю до волюнтаризму і хаотичності в нормотворчості, до встановлення та спроби організації справляння довільних обов'язкових платежів в окресленій сфері. Підставою для такої поведінки слугувала ст. 23 першої редакції Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (набрала чинності 8 січня 1991 р.), яка до повноважень сільської, селищної, міської рад народних депутатів у галузі бюджету і фінансів відносить, зокрема, їхнє право встановлювати місцеві податки, збори і мита в межах, визначених законом [7]. Згодом регулювання окресленого питання передбачалося вже у ст. 19 зазначеного Закону. Натомість за своїм змістом законодавча регламентація цього моменту суттєвих змін не зазнала. Виключно на пленарних засіданнях ради народних депутатів вирішувалися питання встановлення місцевих податків, зборів, штрафів та їхніх розмірів. Водночас місцеві податки і збори визначалися як закріплені законом джерела доходів бюджетів місцевого самоврядування та повністю зараховувалися в бюджети місцевого самоврядування.

У наведеному контексті важливо зазначити, що ухвалення 25 червня 1991 р. Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР) «Про систему оподаткування» та подальша його систематична редакційна трансформація часто призводили до плутанини, провокували фахівців-фінансистів на помилкові рішення. Зокрема, до висновку, що в 1991 р. нормативне регулювання щодо місцевих податків і зборів здійснювалося на основі Закону УРСР «Про систему оподаткування», в якому передбачалося три місцеві податки та дванадцять місцевих зборів [8, с. 122]. Аналогічну позицію займає і В. Мушенок, констатуючи, що цей Закон можна вважати початковим і водночас основоположним, на певний період, елементом побудови системи місцевого оподаткування в Україні [9, с. 34]. О. Молодецька, Л. Буркова і Т. Семеняка стверджують, що податкова система України почала своє становлення в 1991 р. з ухваленням Закону України «Про систему оподаткування», у 1991 р. налічувалось двадцять дев'ять загальнодержавних та шістнадцять місцевих податків і зборів [10, с. 711]. Проте наведені висновки не відповідають дійсності. Річ у тому, що в Законі України «Про систему оподаткування» [11] узагалі перелік місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів (ст. 15), як і включення до цієї податкової підсистеми збору за парковку автомобілів, з'являється тільки в новій редакції від 2 лютого 1994 р. [12]. Темпоральний момент закінчення цього періоду ми пов'язуємо з публікацією в офіційному виданні та набуттям чинності Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори».

Другий період - від 5 червня 1993 р. до 1 січня 2011 р. Ключовий законодавчий акт цього періоду (Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» ) уже в першій редакції містив відомості про збір за парковку автомобілів до підсистеми місцевих податків і зборів. Водночас ст. 3 Декрету, яка деталізувала правовий механізм окресленого збору, характеризувалася відносною стабільністю законодавчої регламентації. Наведена стаття зазнала зміни тільки один раз (у 1995 р.), вона стосувалася принципової відмови нормотворця під час визначення граничної ставки збору від мінімальної заробітної плати на користь неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Отже, можна виокремити два етапи другого періоду: нормативний оподаткування правовий транспортний

1) від 5 червня 1993 р. до 11 липня 1995 р.; 2) від 11 липня 1995 р. до 1 січня 2011 р.

Водночас варто звернути увагу на думку О. Бойко, яка вважає, що першим етапом генези податкової системи незалежної України став ухвалений у 1994 р. у новій редакції Закон України «Про систему оподаткування із наступними змінами та доповненнями [15, с. 242]. Ми не можемо підтримати такий підхід. З одного боку, така категорична позиція перекреслює всі напрацювання вітчизняного законотворця стосовно регламентації місцевих податків і зборів як складової частини податкової системи України та, зокрема, щодо нормативно-правового регулювання збору за парковку автомобілів. Ухвалення нової редакції Закону України «Про систему оподаткування» у 1994 р. не є «стартовою» точкою ні в генезисі податкової системи нашої держави, ні в розвитку її податкового законодавства. З іншого боку, наведена теза свідчить про своєрідну відкритість періоду, як його бачить автор. Адже за загальним правилом «період» - це проміжок часу, а не темпоральна мить. І саме момент завершення зазначеного періоду науковець не окреслює (а зміни і доповнення до Закону вносилися 8 липня 2010 р.). Також учена наголошує на тому, що 1994-1999 рр. - це другий етап розвитку податкової системи України [15, с. 243]. Зазначена суперечність, напевне, є результатом технічної помилки. Хоча плутанина вітчизняних дослідників під час проведення аналізу цієї проблематики не є чимось дивним.

Так, у контексті перших двох періодів слід також звернути увагу на термінологічне непорозуміння, якого припускаються науковці, на вкраплення колізійності в податкове законодавство України у формулюванні назви досліджуваного податкового платежу. По-перше, податковий платіж визначається вченими не тільки в законодавчому форматі, але й як «збір за паркування автомобілів» [4, с. 103], як «збір за паркування транспортних засобів України» [16, с. 710] і водночас як «місцевий податок» [16, с. 710]. По-друге, навіть в одному законодавчому акті (Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори») податковий платіж, що нами досліджується, має дві назви: 1) збір за парковку автомобілів (ст. 1); 2) збір за парковку автотранспорту (ст. 3). У свою чергу, у різних редакціях Закону України «Про систему оподаткування» аналізований податковий платіж визначається і як збір за парковку автомобілів, і як збір за припаркування автотранспорту. Отже, науковці та вітчизняний нормотворець застосовують як тотожні різні категорії в контексті предмета паркування (автомобіль, автотранспорт, транспортний засіб). Такий підхід суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст. 1) [17], який виходить із різності термінів «автомобільний транспорт», «автомобіль» і «автомобільний транспортний засіб».

2. Третій період - від 1 січня 2011 р. до теперішнього часу. Домінантним законодавчим актом цього періоду є Податковий кодекс України, ст. 268^і якого має назву «Збір за місця для паркування транспортних засобів» і присвячена регламентації правового механізму зазначеного місцевого податкового платежу. Необхідно зауважити, що законотворець, окрім назви окресленого збору, здійснив принципові зміни в його податково-правовому механізмі. Вони, зокрема, стосуються платника збору, об'єкта та бази оподаткування.

Висновки

Виходячи з обраного нами критерію (ключового нормативно-правового акта), можна виокремити три періоди законодавчої регламентації оподаткування, пов'язаного з паркуванням транспортних засобів (автомобілів): 1) з 1991 р. (із часу поновлення незалежності України) до 5 червня 1993 р.; 2) від 5 червня 1993 року до 1 січня 2011 р.; 3) від 1 січня 2011 р. до теперішнього часу. Крім того, можна запропонувати й інші підстави для періодизації нормативного закріплення правового регулювання наведеного різновиду оподаткування, зокрема: текстуальне визначення предметів паркування (автомобіль, автотранспорт, транспортний засіб); платник збору; об'єкт та база оподаткування; форма сплати збору.

Обраний у Податковому кодексі України варіант трансформації аналізованого обов'язкового платежу докорінно змінює його правову природу. Збір за місця для паркування транспортних засобів тепер можна вважати не тільки місцевим, але й майновим податковим платежем з юридичних осіб, що справляється в безготівковій формі.

Список використаних джерел

1. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. Офіційний вісник України. 2015. № № 24, 39. 2013. Ст. 1418. С. 450. Ст. 718. Код акта 67165/2013.

2. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Стаценко А. Правове регулювання місцевих податків та зборів: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2010. 18 с.

4. Атаманчук Н., Процюк Д. Місцеві податки і збори в Україні: сучасний стан та перспективи реформування. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2015. Вип. 31. Т 2. С. 102-105.

5. Козинець І. Особливості правового регулювання місцевих податків і зборів. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 5. С. 213-216.

6. Кміть В., Вовчанський Ю. Оцінка механізму адміністрування та регулювання місцевих податків та зборів в Україні. Економіка і суспільство. 2018. № 15. С. 656-662.

7. Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування: Закон України від 7 грудня 1990 р. № 533-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 2. Ст. 5.

8. Думчиков М. Теоретичні засади історичного аспекту розвитку та формування системи місцевих податків та зборів. Юридичний науковий електронний журнал. 2015. № 5. С. 121-123.

9. Мушенок В. Генеза системи місцевого оподаткування в Україні. Интернаука: международный научный журнал. Серия «Юридические науки». 2017. № 1. С. 33-36.

10. Молодецька О., Буркова Л., Семеняка Т. Трансформація податкової системи України. Економіка і суспільство. 2016. № 2. С. 710-714.

11. Про систему оподаткування: Закон Української РСР від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 39. Ст. 510.

12. Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про систему оподаткування»: Закон України від 2 лютого 1994 р. № 3904-ХіІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 21. Ст. 130.

13. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. №56-93. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 30. Ст. 336.

14. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України: Закон України від 11 липня 1995 р. № 297/95-ВР Відомості Верховної Ради України. 1995. № 30. Ст. 229.

15. Бойко О. Еволюція податкової системи України. Ефективність державного управління. 2017. Вип. 2. Ч. 2. С. 241-247.

16. Костяна О., Ясько В. Особливості справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на прикладі міста Чугуєва. Глобальні та національні проблеми економіки: електронне наукове фахове видання. 2017. Вип. 16. С. 710-714. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2344--ІІІ. Офіційний вісник України. 2001. № 17. С. 50. Ст. 719. Код акта 18586/2001.

Размещено на Allbest.ru