Криміналістичне дослідження слідів пострілу та їх значення у розкритті кримінальних правопорушень

ідентифікація вогнепальна зброя кримінальний доказовий

The article is devoted to the scientific analysis of the forensic investigation of the traces of the shot and its significance in the detection of criminal offenses. The authors emphasize that one of the important and accessible forms of realization of scientific and technical potential in the process of prevention, detection and investigation of criminal offenses committed with the use of firearms is forensic ballistic expertise, during which the achievements of science and technology are used, the creation of evidence is ensured bases. The authors point out that the presence of persons who have committed a criminal offense of firearms increases their ability to do serious harm to society as it threatens the lives and health of people.

The use of firearms in the course of criminal offenses leads to a large number of traces at the scene. Weapons are multi-format and depend on many different factors: weapon models; used ammunition; conditions of committing criminal offenses; actions taken by the subject to conceal the trace of the crime. At the same time, the traces of weapons are, first and foremost: the weapon left at the scene of the criminal offense, ammunition, various things (ramrod, wipe, holster, packing material in which the weapon was stored: cloth, paper, wood, etc.).

The authors conclude that the process of identifying firearms traces is a rather painstaking and time-consuming task, the results of which often play a key role as a source of evidence. It should be noted that the success of the detection and investigation of firearms offenses depends largely on the speed, completeness and quality of the detection and investigation of traces that reflect the circumstances of the criminal offense, as well as the use of the information obtained to locate the offenders criminal offense. In this regard, the importance of firearms research and ballistic forensics, based on the use of modern science and technology, to create a credible and objective evidence base for criminal offenses under investigation is increasing.

Key words: weapons, shot, traces of firearms, cartridges, bullet.

Постановка проблеми. Однією з важливих та доступних форм реалізації науково-технічного потенціалу у процесі попередження, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, що вчиняються із застосуванням вогнепальної зброї, є судово-балістична експертиза, в ході проведення якої використовуються досягнення науки і техніки, забезпечується створення доказової бази.

Наявність у осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, вогнепальної зброї підвищує їх можливості нанести вагому шкоду суспільству, оскільки загрожує життю та здоров'ю людей. Останнім часом значно зросла кількість особливо небезпечних кримінальних правопорушень, що здійснюються з використанням вогнепальної зброї, які пов'язані із нападами на громадян та людськими жертвами, в тому числі і тих, хто випадково опинився на місці події.

Актуальність теми дослідження обумовлена багатьма причинами: по-перше, значною кількістю кримінальних правопорушень, скоєних за допомогою вогнепальної зброї, і негативним впливом цього чинника на загальну кримінальну обстановку в країні; по-друге, особливо важливою роллю судово-балістичних досліджень у діяльності по розкриттю і розслідуванню цих суспільно небезпечних діянь; по-третє, наявністю багатьох невирішених питань як у теорії, так і на практиці, що негативно впливають на дослідження вогнепальної зброї та слідів її застосування, встановлення істини при розслідуванні різних видів кримінальних правопорушень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням судової балістики загалом та різних аспектів слідів пострілу зокрема займалися такі вчені, як Р.С. Бєлкін, П.Д. Біленчук, Р.Ю. Богуш, В.К. Весельський, В.А. Гамера, І.А. Голдинський, І.М. Гоменюк, П.П. Давидюк, В.В. Копча, Н.В. Копча, А.В. Кофанов, В.С. Кузьмічов, Я.А. Куций, О.Л. Кобилянський, Р.В. Мельник, В.І. Перкін, ГІ. Прокопенко, В.Б. Школьний та інші. При цьому кожен учений вивчав особливості криміналістичного дослідження слідів пострілу по-різному, акцентуючи увагу на певних особливостях.

Мета статті здійснити аналіз особливостей виникнення слідів пострілу та їхнього значення для розслідування, розкриття кримінальних правопорушень.

Виклад основного матеріалу. Використання вогнепальної зброї під час вчинення кримінальних правопорушень призводить до виникнення значної кількості слідів на місці події. Сліди зброї багатоформатні і залежать від багатьох різноманітних факторів: моделі зброї; використаних боєприпасів; умов вчинення кримінальних правопорушень; дій, які виконує суб'єкт для приховування слідів злочину.

При цьому сліди зброї це, насамперед, залишена зброя на місці вчинення кримінального правопорушення, боєприпаси, різні речі (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалася зброя: тканина, папір, дерево тощо). Сліди-предмети це набої з осічкою, гільзи, шріт, клейтухи, прокладки, незгорілі порошинки, сліди кіптяви [1, с. 186-187].

Сліди застосування (використання) вогнепальної зброї поділяють на основні та додаткові. Основні сліди це різноманітні пошкодження, яких завдає снаряд (куля, дріб, картеч) перешкоді: пробоїни: наскрізні та сліпі; сліди рикошету; поясок обтирання; поясок осаднення слід на тілі людини; штанцмарка.

Додаткові сліди супроводжують основні та виникають у результаті впливу на перешкоду порохових газів, полум'я, кіптяви, незгорілих частинок пороху, крапель мастила, залишків капсульної суміші (кіптява та незгорілі порошинки; відкладення продуктів змащування каналу ствола або осадки кулі; розриви тканини одягу) [2, с. 47].

Механізм пострілу з вогнепальної зброї є процесом викидання снаряда (кулі або дробу) з каналу ствола за рахунок енергії газів, що утворюються при вибуховому горінні порохового заряду. При пострілі в каналі ствола в дуже короткі проміжки часу (від тисячних до сотої частки секунди) відбуваються хімічні процеси газоутворення, розвиваються високі температури (до 3500°С) і високий тиск.

Механізм здійснення пострілу складається із трьох послідовних стадій: 1) займання порохового заряду, що відбувається при ударі бійка по капсулі гільзи; 2) виштовхування снаряду з каналу ствола під тиском газів; 3) зустріч снаряду, що летить, з перешкодою.

При здійсненні пострілу виникають сліди на кулях, гільзах і перешкодах. Ці сліди дозволяють встановити групову належність вогнепальної зброї, ідентифікувати конкретний зразок зброї, встановити обставини пострілу.

Для здійснення пострілу зброя повинна бути заряджена. Після пострілу вона перезаряджається. На кожній із цих стадій (при заряджанні, пострілі і перезарядженні) утворюються відповідні сліди. На кулях утворюються сліди каналу ствола. Особливістю механізму утворення таких слідів є той факт, що процес відбувається за надзвичайно короткий час, протягом якого куля рухається по стволу (приблизно 0,002 с.) та під дією величезного тиску в каналі ствола при пострілі (до 3000 і вище атмосфер). На утворення слідів впливає сила тертя кулі об стінки каналу ствола, що залежить від ступеня його шорсткості. У нарізній зброї при проходженні каналу ствола куля деформується проникає у нарізи каналу ствола (діаметр кулі більший від каналу ствола) і починає обертатися. Як наслідок, на поверхні кулі виникають сліди так звані траси, які розташовані паралельно граням нарізів [3, с. 136].

У неавтоматичної вогнепальної зброї сліди на кулях залишають кульовий вхід, нарізна частина і дуловий зріз каналу ствола. В автоматичній зброї, крім зазначених деталей, сліди на кулях залишають патронні введення, загини магазину і нижня поверхня затвору.

Кульовий вхід залишає сліди у вигляді трас, розташованих уздовж поздовжньої осі кулі або під незначним кутом до неї. Ці сліди (їх прийнято називати первинними) утворюються при вході кулі в нарізну частину ствола, коли вона не обертається.

Нарізна частина каналу ствола залишає сліди на відстріляних кулях, які відображають ознаки системи зброї. До останніх належить калібр, напрямок польоту і кількість полів нарізів, їх ширина, глибина і кут нахилу. Сліди від полів нарізів називаються вторинними [4, с. 229-230].

Механізм утворення слідів на гільзах доцільно розглядати у такій послідовності: 1) утворення слідів при переміщенні і витяганні патрона у магазин або із магазину; 2) утворення слідів при подачі патрона у патронник; 3) утворення слідів при пострілі; 4) утворення слідів при витягуванні стріляної гільзи (патрона зі слідами осічки).

Сліди на гільзах виникають під час трьох процесів: заряджання, пострілу і перезарядження (викидання гільзи ежекції). У пістолетах, автоматах і карабінах сліди на гільзах утворюють деталі патронника, затвор тощо. Так, при наповненні магазину патронами на корпусі гільз з'являються сліди від його губ у вигляді поздовжніх подряпин. При досиланні патронів із магазина, патронник-затвор, відходячи в крайнє заднє положення, утворює сліди-відбитки на краю капелюшка гільзи, а при русі вперед на корпусі гільзи можуть додатково з'явитися сліди ковзання подряпини. При входженні гільзи в патронник на її капсулі можуть виникнути слабкі сліди-відбитки, утворені чашкою затвору, а на закраїні або кільцевій проточці капелюшка подряпини від зачепа викидача. Сліди на гільзах, що виникають у процесі заряджання, не завжди мають неповторну своєрідність.

При пострілі на корпусі гільзи можуть виникнути сліди від стінок патронника, а на поверхні її капелюшка сліди від чашки затвору. На капсулі з'являються сліди від бійка ударника. Ці сліди широко використовуються в практиці балістичних експертиз. Під час вилучення гільзи з патронника на передній поверхні капелюшка залишається слід зачепа викидача, а на протилежній стороні капелюшка слід відображувача. Ці сліди мають важливе значення для ідентифікації зброї.

Важливим фактором утворення слідів є тиск порохових газів у каналі ствола зброї. При цьому рух кулі по каналу ствола деформує її у момент пострілу, обумовлюючи відображення ознак каналу ствола у слідах на кулях. Тиск в основному залежить від якості набоїв. Особливо великий вплив на нього має вид порохових зарядів, їхня кількість, щільність заряджання, вологість і давність виготовлення; якість та стан капсуля; вага, розмір та пластичність матеріалу кулі та її кріплення у гільзі патрону. Тиск також залежить від стану зброї ступеня зношеності каналу ствола, сили удару по капсулю, рухомості затвору і наявності сторонніх частинок у каналі стволу. При заряджанні механізми зброї також залишають різноманітні сліди.

Як наголошує І.А. Голдинський та Р.В. Мельник, сліди на кулях у каналі ствола виникають у дуже складних умовах. Їхня виразність залежить від багатьох умов, які не завжди піддаються обліку. При цьому індивідуальність слідів на кулі при кожному пострілі з одного і того ж зразка зброї виражена по-різному. Це залежить від стану стінок каналу ствола та від даних самої кулі, оскільки кулі патронів одного і того ж зразка зброї завжди трохи відрізняються одна від одної за діаметром та формою, а іноді й за характером металу оболонки (його пластичності та твердості). Для утворення слідів на кулі найбільше значення має дульна частина каналу ствола, оскільки нерівності, які там наявні, при проходженні їх із кулею можуть зношуватись та змінювати сліди, які утворилися на ній від ділянок ствола, що розташовані ближче до патронника [5, с. 156].

Практика показує, що найбільш поширеними речовими доказами, що часто зустрічаються на місці вчинення кримінального правопорушення, скоєного з використанням вогнепальної зброї, є гільзи. Вони зустрічаються майже завжди в разі здійснення пострілу з автоматичної зброї (автоматичних пістолетів, гвинтівок, рушниць); досить часто після застосування неавтоматичної магазинної зброї; інколи, якщо постріли здійснювалися з револьвера або рушниці, які перезаряджались (звільнялися від стріляних гільз) на місці події. Попереднє дослідження гільз, куль, вогнепальної зброї та інших об'єктів в ході огляду місця події полягає переважно в зовнішньому вивченні виявлених речових доказів. Характер досліджуваних об'єктів не дозволяє виробляти більш глибокі дослідження поза криміналістичної лабораторії.

Під час вилучення гільзи (ежекції) на фланці гільзи залишається слід зачепа викидача, а на протилежному боці донної частини слід відбивача. Оскільки сам механізм пострілу складається із займання пороху при ударі бійка ударника по капсулю, виштовхування кулі по каналу ствола під дією порохових газів і зіткнення кулі з перепоною, то на кулі залишаються сліди від тиску порохових газів на її дно, входження кулі в кульовий вхід, далі в нарізну частину і дуловий зріз каналу ствола. При русі кулі по каналу ствола можна виокремити три етапи:

1) поступальний рух входження кулі в кульний вхід і початок руху по каналу ствола; 2) перехід від поступального руху до поступально-обертального початок врізання оболонки кулі в нарізи; 3) поступально-обертальний рух кулі по каналу ствола.

При виштовхуванні кулі із гільзи силою порохових газів вона зі значною швидкістю рухається вперед та зіштовхується із початковими ділянками полів нарізів у кульовому вході ствола. У перший момент через високий тиск куля рухається прямолінійно. При цьому на її оболонці від початку полів утворюються первинні сліди, що розташовуються паралельно поздовжній осі кулі.

На сьогоднішній день проблема отримання попередньої, розшукової інформації під час огляду гільзи на місці події не вирішена, позаяк встановлення системи і моделі зброї за даними огляду стріляної гільзи можливе тільки орієнтовне, при цьому відносно далеко не всіх видів зброї, а визначення конкретного екземпляра взагалі не можливе.

Прямолінійні траси, що утворюються при поступальному русі і переході від поступального до поступальнообертального руху, називаються первинним слідом. Після входження кулі в нарізну частину ствола її рух по каналу ствола стає поступально-обертальним, а на поверхні кулі виникають похилі по відношенню до осі кулі сліди від полів нарізів (вторинні сліди), які частково перекривають первинні. Сліди від зіткнення кулі з перепоною малопридатні для ідентифікаційних досліджень, але разом із тим сліди пострілу на перешкодах можуть бути використані для встановлення обставин пострілу (відстані від перешкоди до того, хто стріляв, напрямку пострілу, місця розташування того, хто стріляв, кількості і послідовності пострілів тощо).

Куля при пострілі, рухаючись по стволу, виштовхує із нього стовп стисненого повітря із частиною порохових газів, що випередили кулю, а потім разом із пороховими газами вилітає сама. Розжарені гази із каналу ствола мають велику кінетичну енергію, механічну та термічну дію. Саме гази створюють полум'я, дим та ударну хвилю, що є джерелами звуку. Як наслідок ударна хвиля наносить ушкодження у вигляді розривів на тканинах, розривів та тріщин на шкірному покрові людини та інших перешкодах. Характер та вираженість цього явища визначаються станом порохового заряду, видом вогнепальної зброї, якостями поверхні, яка пошкоджується.

При зіткненні з перешкодою снаряд володіє кінетичною енергією та може утворити об'ємний слід тиску, пробоїну (так званий наскрізний отвір) або ненаскрізний (сліпий) отвір. При цьому навколо пробоїни є сліди кіптю, зерна пороху (при близькому пострілі), на стінках кульового каналу можуть бути сліди металізації, як правило, невидимі, а на еластичних тканинах по краю отвору обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряду. Сліди кіптю є не тільки на поверхні «цілі», але й на інших об'єктах, які були в зоні дії порохових газів, а саме на тілі та одязі особи, що стріляла, та осіб, які були присутні при цьому. Це надзвичайно важливо для встановлення факту: стріляли в живу людину чи у труп [6, с. 147-148].

Загалом від дії факторів, які супроводжують постріл, на перешкоді залишаються сліди:

1) ушкодження від механічної дії порохових газів: розриви одягу та шкірних покривів, розриви й розшарування тканин, інших елементів перешкод із легких матеріалів (паперу, шкіри тощо); осаднення й подальша пергаментація шкіри; відривання й радіальне пригладжування ворсу тканин одягу; відбиток дульного зрізу зброї (штанцмарка);

2) ушкодження від температурної дії газів: обпалення ворсу тканин і волосся, тіла; опіки; обгорання тканин одягу, інших легких матеріалів;

3) відкладення й упровадження кіптяви в тканини одягу, шкірні покриви, стінки каналу рани, поверхню іншої перешкоди;

4) відкладення й упровадження незгорілих часток порохових зерен і металевих часток у тканині одягу, шкірні покриви, стінки каналу рани, поверхню іншої перешкоди; сліди удару цих часток у вигляді дрібних саден на шкірі й просічки на тканинах одягу;

5) відкладення крапель рушничного змащення на одязі, шкірних покривах, інших перешкодах [7, с. 181].

Достатньо часто виникає об'єктивна необхідність встановити дистанцію пострілу, тобто відстань від дульного зрізу ствола до вхідного отвору на пошкодженому об'єкті. При цьому на практиці розрізняють такі дистанції: а) постріл в упор. У такому випадку на об'єкті відображається відбиток контуру дульного зрізу зброї на шкірі навколо вхідного отвору рани штанцмарка; відкладання кіптяви та порошинок у вхідного отвору не буде, оскільки вони слідують за снарядом у кульовий канал; б) постріл з близької відстані на об'єкті навкруги вхідного отвору спостерігається відкладення кіптяви, порошинок та слідів термічної дії (опалення); в) постріл зі значної відстані на об'єкті додаткові сліди не спостерігаються [1, с. 201]. Однак необхідно мати на увазі, що при стрільбі із сучасних зразків вогнепальної зброї в багатошарові перешкоди, наприклад одяг з верхньої та нижньої білизни, кіптява пострілу може відкладатися між шарами одягу навколо вхідного отвору і при дистанціях стрільби понад тисячу метрів.

Слід зазначити, що балістична експертиза дозволяє встановити факти, необхідні для належної кваліфікації злочину. За допомогою криміналістичних досліджень зброї та слідів пострілу з'ясовують сутність події, що відбулася, визначають місце, час, спосіб його вчинення; встановлюють причинний зв'язок між діями і наслідками (кількість вироблених пострілів, їх черговість тощо). В такому випадку на тілі та одязі живих осіб і трупів проводиться комплексне судово-балістичне та судовомедичне дослідження.

Р.В. Мельник та І.А. Голдинський зазначають, що вид слідів, особливості їх розміщення допоможуть розв'язати багато питань, які постають перед слідчим. Більше того, їхня фіксація забезпечить успішне проведення судовобалістичної експертизи та інших судових експертиз. Для того, щоб розслідувати злочин, що був вчинений із використанням вогнепальної зброї, слід мати чітке уявлення про механізм утворення слідів, засоби фіксації та дослідження. При цьому криміналістичне дослідження може бути спрямоване як на дослідження безпосередньо самої зброї, так і на дослідження патронів, у тому числі стріляних гільз та куль, а також слідів пострілу [8, с. 226].

Групову приналежність моделі зброї, з якої був зроблений постріл, можна встановити за типом використаного патрона, формою, розмірами, місцем розташування і характером відображення слідів на гільзі, напрямком, кутом нахилу, кількістю нарізів, шириною їх полів, калібром ствола, ступенем його зношеності, станом каналу ствола, що відобразилися у слідах на стріляній кулі. Індивідуальна ідентифікація проводиться із застосуванням експертного експерименту. З виявленого зразка зброї робиться постріл у спеціальний кулеуловлювач. На етапі порівняльного дослідження проводиться зіставлення ознак на експериментальних кулях і гільзах, а також кулях і гільзах, представлених на дослідження. При цьому можуть використовуватися порівняльні мікроскопи, суміщення фотозображень тощо.

Висновки. Таким чином, процес ідентифікації слідів вогнепальної зброї є досить копітким і трудомістким завданням, результати якого в подальшому нерідко відіграють ключову роль в якості джерела доказової інформації. Слід зазначити, що успіх розкриття і розслідування злочинів, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, багато в чому залежить від швидкості, повноти і якості виявлення і дослідження слідів, які відображають обставини кримінального правопорушення, а також використання отриманої інформації для пошуку осіб, які його вчинили. У зв'язку з цим зростає значення дослідження вогнепальної зброї та здійснення судово-балістичної експертизи, покликаної на основі використання сучасних досягнень науки і техніки створити надійну та об'єктивну доказову базу щодо відповідних кримінальних правопорушень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: