Особливості організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

8

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ПІДРОЗДІЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ПІД ЧАС ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОГО ТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

SPECIFICS OF ORGANIZATION OF INVOLVING PUBLIC BY CRIMINAL POLICE UNITS DURING OPERATIONAL-SEARCH AND CRIMINAL PROCEEDINGS IN UKRAINE

Стаття присвячення дослідженню питань організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження в Україні. Узагальнення результатів наукових досліджень учених дали змогу автору дійти висновку, що сучасний стан наукового забезпечення цієї проблематики є на недостатньому рівні, оскільки здебільшого ця тематика розкрита в контексті наукових розробок адміністративного та конституційного права, кримінології, проте поза увагою залишилась значна частина питань, зосереджених у галузях знань кримінального процесу, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності та іншого.

У результаті аналізу наукової літератури, законодавчих ініціатив і чинної правової бази, а також на основі попереднього інтерв'ювання працівників практичних підрозділів Національної поліції України автор висновував, що до найбільш проблемних питань організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження в Україні, які потребують невідкладного вирішення, належать ті, які або не відобразились у правовому полі або не повністю врегульовані. Зокрема, особливості використання громадськості в оперативно-розшукових заходах (негласних слідчих діях) із виявлення та документування злочинної діяльності як: покупців (продавців) під час контрольованої та оперативної закупок; осіб, які безпосередньо здійснюють переміщення товару під час контрольованої поставки; осіб, які імітують отримання неправомірної вигоди; осіб, які імітують надання неправомірної вигоди тощо. Неврегульованими серед них залишаються такі: про необхідність надання таким особами допуску до державної таємниці; про встановлення відповідальності за розголошення відомостей; про матеріальне забезпечення; про відшкодування шкоди, завданої унаслідок участі в заходах громадян; про процесуальний порядок отримання згоди осіб на участь у заходах; про визначення ділових якостей суб'єктів громадськості, які беруть участь у заходах; про підстави і порядок перевірки осіб на наявність зв'язків з особами, щодо яких проводяться заходи; про обов'язковість (необов'язковість) участі в заходах виключно громадян України та ін.

Ключові слова: залучення громадськості, оцінювання кінцевих результатів, протидія злочинності, створення умов для участі суб'єктів громадськості, сприяння громадян, участь громадськості.

The article deals with study of issues of organization of involving of public by criminal police units during operational-search and criminal proceedings in Ukraine. The author has summarized the scientific achievements of contemporary scholars, which led to the following conclusion that the current state of the scientific support of this problem is not sufficient. This topic has been disclosed in the context of scientific developments of administrative and constitutional law, criminology, but much of the issues focused in the areas of knowledge of criminal procedure, forensic sciences, operational-search activities, etc. have been neglected.

1) issues that are not fully solved. Also, the urgent need to address the issue of the peculiarities of involving of public in investigative activities (covert investigative actions) to identify and document criminal activities as: buyers (sellers) during controlled and operational procurement; persons who directly carry out the movement of goods during a controlled delivery; persons assisting in making traps (cars, apartments, compartments, etc.); persons imitating gain; persons who imitate the provision of undue benefits, etc.

2) procedural support for obtaining the consent of persons to participate in events; 6) determining the business qualities of the public actors who take part in the events; 7) grounds and procedure for checking persons for contacts with the persons for whom activities are being carried out; 8) obligatory (optional) participation in events exclusively of Ukrainian citizens etc.

Key words: assistance to citizens, counteracting crime, creating the conditions for public participation, evaluation of the final results, involvement of the public, public participation.

Постановка проблеми

Одним із факторів, які мають значний вплив на показники ефективності реалізації Національною поліцією державної політики у сфері протидії злочинності, є рівень внутрішньої та зовнішньої організації діяльності структурних підрозділів правоохоронного відомства.

Сьогодні пріоритетом (принципом) у роботі всіх структурних органів і підрозділів Національної поліції, зокрема кримінальної поліції, є співпраця та взаємодія з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства. Зазначений напрям роботи, як і всі інші, потребує чіткого нормативного врегулювання та організації, особливо коли мова йде про використання суб'єктів громадськості в заходах із протидії злочинності, які пов'язані з можливим виникненням різного роду ризиків.

Оцінка діяльності Національної поліції України за допомогою опитування громадської думки у 2018 році показала, що 26,4% респондентів до найбільших недоліків у роботі поліції відносять слабкий зв'язок із населенням [1, с. 28].

Наведене свідчить про безсистемність взаємодії Національної поліції з громадськістю, на що значною мірою впливає низький рівень організації діяльності підпорядкованих органів і підрозділів у цьому напрямі, зокрема, щодо використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження, а також демонструє відсутність, а відтак зумовлює необхідність розроблення вітчизняних методик здійснення аналізу, планування, постановки завдань, реалізації прийнятих рішень, оцінювання, контролю цієї діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із цієї проблематики свідчить, що вагомий внесок у розроблення наукових основ організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції зробили вчені України та близького зарубіжжя, зокрема К.В. Антонов, О.М. Бандурка, В.О. Глушков, В.Я. Горбачовський, О.Ф. Долженков, Е.О. Дідоренко, В.П. Захарова, О.В. Кириченко, І.П. Козаченко, О.І. Козаченко, Д.Й. Никифорчук, В.Л. Ординський, Ю.Ю. Орлов, М.А. Погорецький, В.Є. Тарасенко, В.Л. Регульський, В.П. Шеломенцев, В.В. Шендрик, І.Р. Шинкаренко і багато інших. Однак до сьогодні практичне вирішення цієї проблеми законодавцем ще не реалізовано. Варто зазначити, що багато питань, які виникають із організацією діяльності підрозділів кримінальної поліції щодо використання громадськості, у науковому плані знаходять неоднакове розв'язання. Думки вчених розрізняються як стосовно поняття «організація», так і його змістовного складника стосовно пріоритетних напрямів роботи органів і підрозділів національної поліції.

Метою статті є визначення особливостей організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження.

контроль оперативна закупівля злочинна діяльність

Виклад основного матеріалу

Слід зазначити, що правові науки кримінального блоку містять власні підходи до розуміння організації тієї чи іншої діяльності.

Термін «організація оперативно-розшукової діяльності» є фундаментальною категорією ОРД, проте як у теорії, так і в практиці впродовж багатьох десятиліть є різні підходи до визначення його змісту, що негативно позначається і на наукових дослідженнях, і на правозасто- совному процесі [2]. Організацію ОРД більшість дослідників традиційно розглядають в одному аспекті: або як певний упорядкований стан субординаційних і координаційних відносин між структурними елементами, або ж як суто управлінську діяльність, тобто переважно у двох значеннях: 1) як найбільш доцільну за певних умов систему використання наявних сил, засобів і методів ОРД у боротьбі з правопорушеннями і злочинністю [3, с. 335]. Таку позицію можна розглядати у значенні стану системи, призначеної для вирішення конкретних функцій-завдань; 2) як функцію управління, діяльність. Зазначене має два аспекти: а) побудова й удосконалення структури системи;

б)втілення управлінських рішень у рамках функціонування системи. Перший може бути охарактеризований як «організація організації», другий - як складова частина процесу управління [4, с. 165-166].

До складових елементів організації ОРД здебільшого відносять такі: 1) вивчення, аналіз і оцінку оперативної обстановки; 2) планування; 3) розстановку наявних сил і засобів; 4) організацію взаємодії в процесі ОРД; 5) контроль за ОРД [5]; 6) упровадження в практичну діяльність ОВС передових форм і методів роботи, наукових рекомендацій, новітніх технічних засобів [6, с. 242-243]. Д.Б. Сер- гєєва дійшла висновку, що більшість науковців, не даючи визначення поняття організації, розкриває її зміст через перерахування елементів [7].

Розроблені вченими положення щодо сутності організації ОРД з урахуванням сучасних правових реалій цілком можливо застосувати і до більш широкої категорії - діяльності оперативних підрозділів. Проте необхідно врахувати кримінальний процесуальний складник цієї діяльності, що вимагає дослідження поняття «організація» у криміналістиці, адже до предмета цієї науки традиційно зараховують організацію досудового розслідування [8, с. 27]. Як справедливо зазначає Р.С. Бєлкін, для правильного визначення поняття організації розслідування необхідно розрізняти рівні цієї діяльності [9, с. 362]. В.А. Лукашов зазначив, що всю багатоманітність організаційних форм взаємодії слід класифікувати залежно від рівня завдань, що вирішуються - на організаційно-управлінському і оперативнотактичному рівнях [10, с. 18]. Водночас О.В. Олішевський розмежовує рівні організації розслідування злочинів на управлінські та криміналістичні [11]. М.Л. Грібов зазначає, що на організаційно-управлінському рівні відповідними керівниками оперативних підрозділів створюються необхідні організаційно-правові передумови для найбільш ефективної взаємодії, розробляються нормативно-правові акти, а також комплексні плани, що мають сприяти забезпеченню умов для взаємодії оперативних та інших підрозділів під час боротьби зі злочинністю. На організаційно- тактичному рівні здійснюється безпосередня взаємодія оперативних підрозділів Національної поліції України між собою, з органами прокуратури, Службою безпеки України, іншими правоохоронними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування [8, с. 27].

Організація використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження заснована на принципах, вироблених саме в ОРД з урахуванням особливостей управління процесом «Public Relations». Теорія управління та накопичений досвід дали змогу О.М. Бандурці виділити такі етапи управління «Public Relations»: а) формування цілей, визначення проблеми; б) планування і програмування на основі інформації, зібраної на першому етапі, і прийняття рішень щодо роботи з громадськістю; в) реалізація прийнятих рішень, досягнення конкретних змін у кожній групі громадськості, на які націлені заходи впливу; г) оцінка результатів реалізації управлінських рішень [12, с. 284-285]. Такий підхід, на нашу думку, можна впровадити й для організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час опера- тивно-розшукового та кримінального провадження, в яке доцільно включати: 1) створення умов для участі суб'єктів громадськості; 2) залучення суб'єктів громадськості;

3) безпосередню участь громадськості; 4) оцінювання кінцевих результатів участі громадськості у вирішенні завдань оперативно-службової діяльності й використання результатів оцінювання в подальшій роботі.

Створення умов для участі суб'єктів громадськості. Першочерговими організаційними заходами повинно стати визначення проблем, які виникають у цьому напрямі. Аналіз наукової літератури, чинної нормативно-правової бази, а також думок працівників підрозділів кримінальної поліції дає змогу визначити, що до найбільш проблемних питань організації використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-розшукового та кримінального провадження в Україні, які потребують невідкладного вирішення, належать ті, які або не відобразились у правовому полі або не повністю врегульовані. Зокрема, особливості використання громадськості в оперативно- розшукових заходах (негласних слідчих діях) із виявлення та документування злочинної діяльності як: покупців (продавців) під час контрольованої та оперативної закупок; осіб, які безпосередньо здійснюють переміщення товару під час контрольованої поставки; осіб, які імітують отримання неправомірної вигоди; осіб, які імітують надання неправомірної вигоди тощо. Серед них залишаються неви- рішеними дотепер такі питання: про необхідність надання таким особами допуску до державної таємниці; про встановлення відповідальності за розголошення відомостей; про матеріальне забезпечення; про відшкодування шкоди, завданої унаслідок участі в заходах громадян; про процесуальний порядок отримання згоди осіб на участь у заходах; про визначення ділових рис суб'єктів громадськості, які беруть участь у заходах; про підстави і порядок перевірки осіб на наявність зв'язків з особами, щодо яких проводяться заходи; про обов'язковість (необов'язковість) участі в заходах виключно громадян України; нормативно-правове врегулювання цієї діяльності та ін.

До цілей зі створення умов для участі суб'єктів громадськості у протидії злочинності можна віднести такі: а) створення та забезпечення прямих каналів зв'язку суб'єкта громадськості з підрозділом кримінальної поліції чи оперативними працівниками, що обслуговують територію; б) підвищення активності громадськості в результаті інформаційно-роз'яснювальної роботи і, як наслідок, самостійне проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи найбільш активними індивідами шляхом: централізована розсилка повідомлень через СМС, «Viber», «WhatsApp», «Контакт», «Facebook» тощо; розміщення оголошень у місцях прийому громадян у державних і приватних підприємствах, установах, організаціях; висвітлення інформації у ЗМі; в) розроблення і прийняття нормативно-правової бази; г) підготовка і розроблення юридичного супроводження участі суб'єктів громадськості на договірній основі та ін.

Водночас планування повинно відповідати загальним вимогам і здійснюватись як на загальному (центральному) рівні, так і на місцевому з урахуванням уже створених громадських об'єднань та організацій.

Одним із перспективних напрямів у цьому напрямі є співпраця з приватними охоронними структурами та інформаційними фірмами. У зв'язку з відсутністю усталених традицій і достатнього правового регламентування спільна діяльність нерідко набуває перекручених, навіть протиправних форм. Деякі служби безпеки комерційних структур одержують незаконний доступ до службової інформації закритого характеру, нелегально користуються іншими послугами та можливостями правоохоронних органів [13, с. 81-83].

Особливо слід вказати на необхідність прийняття Закону України «Про приватну детективну діяльність», що розглядається з 1992 року та досі не прийнятий. Приватна детективна діяльність могла б надати практичну допомогу оперативним підрозділам під час попередження та розкриття злочинів [14, с. 330]. Аргументи, що свідчать на користь розвитку детективної діяльності в Україні, мають різноплановий характер: 1) легалізація дасть змогу поставити її під контроль держав; 2) забезпечить реальну, а не декларативну змагальність сторін на досудовому слідстві; 3) слідчі та оперативні працівники правоохоронних органів є найбільш ригідними («негнучкими») професіями в Україні. Детективна діяльність є найприйнятнішою сферою застосування, накопиченого колишніми працівниками ОВС та СБУ досвіду протидії злочинності. Багато з колишніх працівників не затребувані державою і перед ними стоїть проблема збереження свого соціального статусу, гідності, самоповаги, нормального рівня життя не тільки для себе, але й для своїх близьких [15, с. 75]; 4) забезпечить додаткові надходження до державного бюджету. Легалізація детективної діяльності дасть змогу закласти законодавчу основу для створення нових робочих місць; 5) діяльність приватних детективів підвищить рівень розкриття злочинів; 6) діяльність приватних детективів підвищить ефективність розшуку осіб [16].

Залучення суб'єктів громадськості. До організаційних форм цього напряму діяльності слід віднести такі: а) інформування громадськості; б) проведення роз'яснювальної роботи; в) презентаційні заходи; г) формування оперативного активу суб'єктів громадськості; ґ) створення штабів; д) ведення обліку оперативного активу суб'єктів громадськості; е) перевірку індивідів (осіб) на можливі зв'язки з кримінальним світом; є) розроблення типових планів використання суб'єктів громадськості підрозділами кримінальної поліції в оперативно- розшуковому провадженні й окремо у кримінальному провадженні, а також розроблення планів розташування оперативного активу громадськості та схем зв'язку й оповіщення; ж) проведення тренінгових навчань із метою набуття компетентностей, необхідних для ефективного виконання відповідно до чинного законодавства завдань, поставлених підрозділами кримінальної поліції, зокрема: короткострокових/епізодичних/поточних, що не потребують оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації, наприклад участь у заходах оперативного (особистого) пошуку з метою виявлення осіб, що становлять оперативний інтерес, профілактики, попередження та припинення злочинів, розшуку осіб, надання допомоги у затриманні злочинців «на гарячому» та ін.; на постійній основі для виконання завдань, поставлених підрозділом кримінальної поліції, які потребують оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації відповідної форми; з) підготовку матеріально-технічної бази та ін.

Безпосередня участь громадськості передбачає її використання підрозділами кримінальної поліції як гласно, так і негласно, безпосередньо або опосередковано, що потребує відповідних організаційних заходів.

Оцінювання використання кінцевих результатів участі громадськості у вирішенні завдань оперативно-службової діяльності нами вже розглядалось у попередніх публікаціях.

Висновки

З урахуванням вищевикладеного можемо висновувати, що організація використання громадськості підрозділами кримінальної поліції під час оперативно-роз- шукового та кримінального провадження повинна містити такі елементи: 1) створення умов для участі суб'єктів громадськості; 2) залучення суб'єктів громадськості; 3) безпосередню участь громадськості; 4) оцінювання кінцевих результатів участі громадськості у вирішенні завдань оперативно-службової діяльності й використання результатів оцінювання в подальшій роботі. Викладені у роботі положення не є вичерпаними і створюють простір для подальших ґрунтовних наукових розвідок у цьому напрямі на більш високому науково-теоретичному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Кобзін Д., Щербань С., Коренева К., Черноусов А. Оцінка діяльності Національної поліції України за допомогою опитування громадської думки (національний звіт). Харків : Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД), 20І9. 52 с.

2.Погорецький М., Шеломенцев В. Поняття організації оперативно-розшукової діяльності. Кримський юридичний вісник. 2010. № 1 (8). Ч. 1. С. 33-39.

3.Дідоренко Е., Козаченко І., Кондратьєв Я. та ін. Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ: Заг. частина : підручник / ред. Л.В. Бородич : РВВ ЛІВС, 1999. Т 1.390 с.

4.Туманов Г Организация управления в сфере охраны общественного порядка. Москва : МВШ МВС України, 1972. 232 с.

5.Орлов Ю. Поняття та елементи організації оперативно-розшукової діяльності. URL: http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/ visnik/2006_5/orlov.htm.

6.Башта І. Окремі аспекти удосконалення організації оперативно-розшукової діяльності щодо виявлення злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Львів, 2014. № 1. С. 241-251.

7.Сергєєва Д. Щодо визначення поняття «організація» у криміналістичній науці. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Київ, 2012. № 2. С. 232-240.

8.Грібов М. Організація діяльності оперативних підрозділів: питання юридичного унормування. Вісник кримінального судочинства. Київ, 2016. № 3. С. 26-31.

9.Белкин Р Курс криминалистики. Москва : Юристъ, 1997. Т 2. 521 с.

10.Лукашов В. Организация взаимодействия оперативно-розыскных аппаратов органов внутренних дел : лекция. Омск : Омская высшая школа милиции, 1982. 36 с.

11.Олішевський О. Рівні та суб'єкти організації розслідування злочинів. Форум права. 2011. № 2. С. 660-663.

12.Бандурка О. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник. Харків : Ун-т внутр. справ, 1998. 480 с.

13.Сучаво А. Взаємодія приватних охоронних структур з органами внутрішніх справ. Бюлетень з обміну досвідом роботи. Київ : МВС України, 2004. № 154. С. 81-84.

14.Деревягін О. Шляхи удосконалення взаємодії підрозділів карного розшуку зі структурними підрозділами ОВС та інших правоохоронних органів у сфері запобігання злочинам у курортній місцевості АР Крим. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Львів, 2011. № 4. С. 323-332.

15.Старушкевич А. Детективна діяльність в Україні: поняття, суб'єкти, напрями правового регулювання. Право України. 2004. № 12. С. 71-75.

16.Юрченко А., Усенко А. Проблеми легалізації інституту приватної детективної діяльності в Україні. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2018. Вип. 3-4 (12-13) С. 132-137.

Размещено на Allbest.ru