Механізм адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ ПРАВ ОСОБИ В ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Романюк І.О., кандидат юридичних наук, доцент

кафедри теорії та історії держави і права

Національної академії Служби безпеки України

Анотація

адміністративний правовий гарантія безпека

У статті здійснено юридичний аналіз поняття та змісту механізму адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки України. Зокрема, охарактеризовано основні елементи цього механізму, а саме систему, сукупність норм та інститутів адміністративного права, адміністративно-правових відносин, які розкривають зміст прав особи у сфері державної безпеки.

Встановлено, що фактичним змістом адміністративно-правових відносин у сфері прав особи в процесі забезпечення державної безпеки є фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відносини, які набули юридичної форми через опосередкування адміністративно-правових норм.

Адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правових гарантій забезпечення прав особи - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, які визначають принципи та адміністративні інструменти забезпечення прав осіб у процесі забезпечення державної безпеки України. Вони регулюють відносини між публічною адміністрацією та фізичними особами; публічною адміністрацією та юридичними особами; між вищими і нижчими органами та посадовими особами державних органів (в першу чергу органами та працівниками Служби безпеки України). Суб'єкти цих відносин є суб'єктами публічної адміністрації, які чинним законодавством наділені відповідними функціями та обов'язками.

Адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки нерозривно пов'язані з адміністративно-правовими нормами. Їх метою є забезпечення прав особистості. Вони визначають принципи та адміністративні засоби захисту прав осіб у процесі забезпечення державної безпеки та мають свідомий та вольовий характер, висловлюють волю українського народу та перебувають під захистом держави.

Правовий зміст адміністративно-правових відносин у галузі прав людини в процесі забезпечення державної безпеки України - це взаємозв'язок суб'єктивних прав та юридичних обов'язків представників державних органів (насамперед працівників Служби безпеки України), закріплених в адміністративному праві, і фізичних та юридичних осіб, які потребують захисту у сфері державної безпеки.

Ключові слова: юридичний механізм, права особи, гарантії прав особи, адміністративно-правові відносини, державна безпека.

Annotation

MECHANISM OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL GUARANTEES OF INDIVIDUAL RIGHTS IN THE PROCESS OF ENSURING THE NATIONAL SECURITY OF UKRAINE

The article analyzes the concept and content of the mechanism of administrative and legal guarantees of individual rights in the process of ensuring the national security of Ukraine. In particular, the basic elements of this mechanism, namely the system, a set of norms and institutions of administrative law, administrative-legal relations that reveal the content of a person's rights in the field of state security, are characterized.

Administrative-legal relations in the mechanism of administrative-legal guarantees of ensuring the rights of a person are public relations regulated by the rules of administrative law, which determine the principles and administrative instruments of ensuring the rights of persons in the process of ensuring the national security of Ukraine. They regulate the relations between: public administration and individuals; public administration and legal entities; between the higher and lower bodies and officials of state bodies (first of all, the bodies and employees of the Security Service of Ukraine.

Administrative-legal relations in the mechanism of administrative-legal guarantees of the rights of the person in the process of ensuring national security are inextricably linked to administrative-legal norms. Their purpose is to ensure the rights of the individual. They define the principles and administrative remedies for the protection of the rights of individuals in the process of ensuring national security and are conscious and willful, express the will of the Ukrainian people and are protected by the state.

The legal content of administrative and legal relations in the field of human rights in the process of ensuring the national security of Ukraine is the interrelation of the subjective rights and legal responsibilities of representatives of state bodies (first of all the employees of the Security Service of Ukraine), enshrined in administrative law, and physical and legal persons in need of protection in the field of national security.

Key words: legal mechanism, individual rights, guarantees of individual rights, administrative and legal relations, state security.

Постановка проблеми

Адміністративно-правові гарантії прав особи виступають важливими умовами забезпечення державної безпеки України як правової, демократичної держави. Підвищенню дієвості цих гарантій буде сприяти вироблення адміністративного механізму їх реалізації. Таким механізмом, на думку автора, повинен виступити механізм адміністративно-правових гарантій у цій сфері.

Стан опрацювання цієї проблематики

Слід зазначити, що в юридичній літературі проблематика «механізму адміністративно-правових гарантій» не розкрита. Її окремі аспекти у своїх працях досліджували спеціалісти з різних галузей права В. Галунько, Р. Зуєв, Т. Коломоєць, В. Колпаков, В. Копєйчиков, О. Пушкіна та інші.

Метою статті є юридичний аналіз механізму адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки України.

Виклад основного матеріалу

На думку О. Пушкіної, механізм забезпечення прав людини характеризується як динамічний взаємозв'язок норм та інститутів конституційного права, які характеризують формальний і матеріальний зміст прав людини в їх взаємодії, а також встановлюють базові принципи організації та функціонування органів державної влади в частині сприяння реалізації і захисту прав і свобод людини і громадянина, визначених конституцією та імплементованими в систему національного законодавства нормами міжнародного права. Це поняття, зазначає автор, містить у собі два важливих елементи: а) механізм конституційного визначення прав людини та гарантій їх забезпечення (в цьому сенсі наука конституційного права застосовує поняття «конституційна система прав людини» та «система конституційних гарантій прав людини»); б) механізм організаційного забезпечення прав людини, яка включає в себе систему органів державної влади, на які покладається безпосередній конституційний обов'язок забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Стан практичної реалізації прав людини безпосередньо залежить від того, наскільки ефективно взаємодіють два зазначені елементи [1].

Р. Зуєв вважає, що адміністративно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини - це структурно взаємопов'язана сукупність адміністративно-правових засобів, що реалізуються органами публічного адміністрування і спрямовані на регулювання адміністративних правових відносин у сфері прав і свобод людини [2].

На думку В. Галунька, механізм адміністративно-правового регулювання (охорони) - це засоби функціонування єдиної системи такого регулювання з метою забезпечення прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб, функціонування громадянського суспільства і держави. Сучасна юридична наука характеризується наявністю двох підходів до визначення формальних елементів механізму правового регулювання. Перший - широкий, що визначається множинністю елементів, зокрема норм права, юридичних фактів, правовідносин, тлумачення норм права, реалізацією норм права, законністю; правовою культурою і правосвідомістю, правомірною та протиправною поведінкою, юридичною відповідальністю. Другий - вузький, що включає лише деякі з вищезазначених елементів (наприклад, норми права, індивідуальні акти, правовідносини, правореалізацію та законність).

Потреба забезпечення ефективного та демократичного адміністративно-правового регулювання залежно від специфічних особливостей об'єктів адміністративно-правових відносин вимагає доречного використання різних елементів. Система елементів механізму адміністративно-правового регулювання (стадій правозастосування та правоохоронної діяльності): норми адміністративного права, їх зовнішнє вираження - джерела адміністративного права; принципи адміністративного права; тлумачення норм адміністративного права; адміністративно-правові відносини; адміністративно-правовий статус суб'єктів адміністративного права; індивідуальні акти суб'єктів публічної адміністрації; форми діяльності суб'єктів адміністративного права; методи адміністративного права; адміністративно-правові режими; адміністративні процедури; ефективність адміністративно-правового регулювання. З метою досягнення найбільшої ефективності щодо спеціальних об'єктів адміністративно-правового регулювання запропонована система механізму може наповнюватися висвітленими вище та додатково розробленими елементами [3, с. 220-224].

Адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод громадян - це врегульована адміністративно-правовими нормами діяльність суб'єктів публічної адміністрації щодо надання адміністративних послуг та здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності, спрямована на адекватне розуміння і застосування діючого законодавства, яке визначає права та свободи громадян. Предметом дослідження адміністративно-правових гарантій прав особи при забезпеченні державної безпеки України є гарантії захищеності прав особи при дотриманні державної безпеки при здійсненні спеціальними суб'єктами публічної адміністрації. Змістом адміністративно-правових гарантій прав особи при забезпеченні державної безпеки України є адміністративні заходи щодо захисту громадян від різних видів небезпеки спеціальними суб'єктами публічної адміністрації; захист осіб від публічної адміністрації, яка зловживає своїми правами у сфері державної безпеки [4].

Механізм адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки України слід розглядати як динамічний взаємозв'язок норм та інститутів адміністративного права, які розкривають зміст прав особи в їх взаємодії. Основними елементами цього механізму є механізм визначення та механізм організаційного забезпечення прав особи. Слід пам'ятати, що механізм адміністративно-правових гарантій прав особи може мати різні прояви. Це і структурно взаємопов'язана сукупність адміністративно-правових засобів, що реалізуються органами публічного адміністрування, і діяльність суб'єктів публічної адміністрації щодо надання адміністративних послуг та здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності.

Зміст адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки України включає адміністративні заходи щодо захисту громадян від різних видів небезпеки; захист осіб від державних органів, які зловживають своїми правами у сфері державної безпеки. До елементів механізму гарантування прав особи у сфері державної безпеки належать також норми адміністративного права, форми і методи адміністративної діяльності публічної адміністрації та адміністративна відповідальність.

Отже, механізм адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки в Україні - це динамічний взаємозв'язок норм та інститутів адміністративного права, які розкривають зміст прав особи на її захист від незаконних дій публічної адміністрації, яка зловживає своїми правами у сфері державної безпеки.

Адміністративно-правові гарантії прав особи в процесі забезпечення державної безпеки в Україні ґрунтуються на сукупності нормативно-правових актів. Так, до законів, які регулюють питання адміністративно-правових гарантій прав особи при забезпеченні державної безпеки в Україні, належить Конституція України, закони України: «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про запобігання корупції», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державну таємницю», «Про боротьбу з тероризмом», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян» та інші [5].

Процесуальні норми права, які регламентують адміністративно-правові гарантії захисту прав особи в процесі забезпечення державної безпеки, містяться в Кримінальному процесуальному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення та Митному кодексі України. До підзаконних нормативно-правових актів, в яких закріплені адміністративно-правові гарантії прав особи в процесі забезпечення державної безпеки, слід віднести укази Президента України та відомчі підзаконні акти Служби безпеки України.

Для більш глибокого розуміння механізму гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки слід приділити увагу характеристиці змісту правовідносин.

Наприклад, В. Копєйчиков вважав, що правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що забезпечуються державою [6]. Слушною є думка В. Колпакова та О. Кузьменко, що правовідносини - це результат правового регулювання [7]. Слід пам'ятати, що адміністративно- правові відносини поєднують фактичні суспільні відносини та адміністративно-правові норми, які надають фактичним суспільним відносинам адміністративно-правову форму, розрізняють фактичний та юридичний зміст адміністративно-правових відносин. Фактичний зміст адміністративно-правових відносин - це фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відносини, які набули через опосередкування адміністративно-правових норм своєї юридичної форми. Вони зберегли фактичний зміст, але завдяки адміністративно-правовим нормам набули нових якостей [8].

Т. Коломоєць визначає етапи виникнення адміністративних правовідносин: визначення необхідності та можливості встановлення конкретного адміністративного правовідношення; створення відповідної юридичної конструкції (абстрактної моделі адміністративних правовідносин), закріпленої в адміністративно-правових нормах; реалізація відповідних адміністративно-правових норм; виникнення сталих юридичних зв'язків між адресатами норм у формі адміністративних правовідносин [9, с. 46].

Найбільш докладно теорія адміністративно-правових відносин розкрита у працях В. Галунька [10]. Адміністративно-правові відносини відображають вплив адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів та об'єктів публічного управління, через що між ними виникають сталі правові зв'язки публічно-владного характеру. Адміністративно-правові відносини у вузькому розумінні - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права [3].

Адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правових гарантій забезпечення прав особи в процесі забезпечення державної безпеки - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, що визначають засади та адміністративний інструментарій забезпечення прав особи в процесі забезпечення державної безпеки. Адміністративно-правові норми в аналізованій сфері регулюють відносини між публічною адміністрацією (в першу чергу органи і працівники СБУ) та фізичними особами, між публічною адміністрацією та юридичними особами, між вищими та нижчими органами і посадовими особами державних органів [11].

Механізм адміністративно-правових гарантій забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки характеризується тим, що невід'ємною стороною цих відносин є суб'єкти - державні органи (в першу чергу органи і працівники СБУ), які наділені державою і українським народом певними функціями. Адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки нерозривно пов'язані з адміністративно-правовими нормами, які визначають адміністративний інструментарій захисту прав особи. Їх метою є забезпечення прав особи в процесі забезпечення державної безпеки. Провідною рисою адміністративно-правових відносин, які визначають засади й адміністративний інструментарій з прав особи в процесі забезпечення державної безпеки, є їх публічна природа, вони виникають за ініціативи суб'єкта публічної адміністрації або не владного суб'єкта, однак згода іншої сторони, як правило, не є обов'язковою [3].

Крім цього, адміністративно-правові відносини, які визначають засади й адміністративний інструментарій з прав особи в процесі забезпечення державної безпеки, можуть носити виконавчо-розпорядчий і адміністративно- сервісний характер. Вони мають також свідомо-вольовий характер. Держава через видання відповідних адміністративно-правових норм виражає свою волю українському народу, учасники цих відносин здійснюють своє волевиявлення, усвідомлюють значення своїх дій та можуть нести за них відповідальність [10]. Адміністративно-правові відносини, які визначають засади й адміністративний інструментарій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки, охороняються державою, яка сприяє здійсненню суб'єктивних публічних прав та юридичних обов'язків, а в разі правопорушення притягує винну особу до адміністративної чи іншої юридичної відповідальності [11].

Теорія адміністративного права зазначає, що об'єкти правовідносин - це те, на що спрямовані інтереси суб'єктів, з приводу чого останні вступають в адміністративно-правові відносини. Між цими елементами існує нерозривний зв'язок. Виникнення у суб'єктів взаємних прав і обов'язків можливе лише на підставі настання певних юридичних фактів, закріплених у гіпотезах адміністративно-правових норм. Суб'єкти адміністративно-правових відносин вступають у них з метою задоволення своїх інтересів і потреб, які опосередковують об'єкти адміністративно-правових відносин. Для досягнення цієї мети суб'єкти адміністративно-правових відносин здійснюють певні дії, спрямовані на досягнення корисного для них результату. Цей результат і є об'єктом адміністративно-правових відносин. Об'єктом адміністративно-правових відносин є те матеріальне або нематеріальне благо, на використання чи охорону якого спрямовано суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників адміністративно-правових відносин [11].

В аналізованій сфері адміністративно-правові відносини, які визначають засади і адміністративний інструментарій захисту прав особи при забезпеченні державної безпеки - це блага матеріальні або нематеріальні, а також певні дії, заради яких суб'єкти вступають в адміністративно-правові відносини. У цій ролі виступають індивідуальні та колективні права людини і громадянина, право власності й інші цінності осіб у процесі забезпечення державної безпеки.

Права людини і громадянина стають об'єктом адміністративного права, а законодавець встановлює межі беззаперечного їх користування. У такий спосіб об'єктами адміністративного права стає вся палітра прав, визначених у розділі першому та другому Конституції України. Зокрема, це право людини на життя, здоров'я, честь, гідність, особисту недоторканність, свободу пересування, свободу слова, зібрань, право особисто та разом з іншими володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї творчої інтелектуальної діяльності, право займатися підприємницькою діяльністю [11]. Права особи у сфері забезпечення державної безпеки - це міра соціально виправданої свободи поведінки індивіда, в яку втручатися органи державної безпеки не мають права.

Наступним елементом адміністративно-правових відносин у механізмі адміністративно-правових гарантій забезпечення прав особи є зміст адміністративно-правових відносин. Як сукупність суб'єктивних публічних прав (публічних правоможностей) та юридичних обов'язків суб'єктів адміністративного права, коли кожному суб'єктивному праву одного суб'єкта адміністративно-правових відносин відповідає (кореспондується) юридичний обов'язок іншого суб'єкта і навпаки. Виходячи з того, що адміністративно-правові відносини є поєднанням фактичних суспільних відносин і адміністративно-правових норм, які надають фактичним суспільним відносинам адміністративно-правову форму, розрізняють фактичний і юридичний зміст адміністративно-правових відносин [11].

Фактичний зміст адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки - це фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні й інші виклики, які потребують захисту від зовнішніх, або / та найбільш небезпечних в середині країни (від терористичних загроз чи інших деструктивних загроз) чинників, які отримали через опосередкування адміністративно-правових норм свою юридичну форму. Вони зберегли фактичний зміст, але завдяки адміністративно-правовим нормам набули нових якостей [3].

Юридичний зміст адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки - це взаємозв'язок зафіксованих в адміністративному праві суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів публічної адміністрації (в першу чергу працівників СБУ) та не владних суб'єктів, які потребують захисту у сфері державної безпеки чи самі є суб'єктами їх порушення. Кожному суб'єктивному праву, зафіксованому в адміністративно-правовій нормі права, відповідає певний юридичний обов'язок і навпаки [11].

Суб'єктивне право - це передбачені для уповноваженої особи вид і міра можливої або дозволеної поведінки, забезпечених відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб. Суб'єктивні права в адміністративному праві у сфері забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки характеризуються ознакою публічності, що є можливістю впливати на управлінські процеси, брати участь у державній і суспільно-політичній діяльності, користуватися передбаченими Конституцією правами і свободами, оскаржувати дії, рішення чи бездіяльність органів влади та їх посадових осіб до суду [3]. При цьому треба розуміти, що в аналізованій сфері не владні суб'єкти права мають як правило адміністративні права, а владні - адміністративні обов'язки. У випадку порушення не владними суб'єктами права, диспозиції норм, передбачених чинним законодавством у сфері забезпечення державної безпеки, у них виникає юридичних обов'язок, пов'язаний із юридичною природою і наслідками правопорушення.

Юридичний обов'язок у сфері забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки налічує чотири основні компоненти: обов'язок здійснювати певні дії чи утримуватися від них (наприклад, усі особи не можуть перетинати державний кордон України на тимчасово окуповані території зі сторони Російської Федерації); обов'язок відреагу- вати на законні вимоги уповноваженого суб'єкта; обов'язок нести відповідальність за невиконання цих вимог. Зазначені юридичні обов'язки у сфері забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки є гарантіями суб'єктивних публічних прав в аналізованій сфері [11].

Четвертим невід'ємним елементом адміністративно-правових відносин є юридичні факти. Юридичний факт - це конкретна життєва обставина, з якою норма адміністративного права пов'язує виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин. Головне призначення юридичних фактів у процесі адміністративно-правового регулювання - юридично забезпечити виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових відносин. Юридичні факти забезпечують перехід від загальної моделі поведінки, закріпленої в адміністративно- правовій нормі, до конкретних адміністративно-правових відносин. Юридичні факти в кількісному та якісному розумінні становлять собою складне явище, а тому їх наукова класифікація має не лише теоретичне, але й практичне значення. За визначеними критеріями вони можуть бути відповідною мірою класифіковані. По-перше, за відношенням до волі суб'єкта правовідносин - це події та діяння. Останні поділяються на дії як вольові акти поведінки людей, які мають свідомо-вольовий характер, і бездіяльність (пасивна поведінка суб'єктів права). Природним є і те, що такі дії поділяються на правомірні, що здійснюються в межах адміністративно-правових норм, і протиправні, що здійснюються з їх порушенням [3].

Висновки

Все вищевикладене дає можливість сформулювати низку висновків щодо адміністративно-правових відносин у механізмі адміністративно-правових гарантій забезпечення прав особи при забезпеченні державної безпеки:

1. Фактичний зміст адміністративно-правових відносин у сфері гарантування прав особи в процесі забезпечення державної безпеки - це фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відносини, які набули через опосередкування адміністративно-правових норм своєї юридичної форми.

2. Адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правових гарантій забезпечення прав особи - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, що визначають засади та адміністративний інструментарій забезпечення прав особи в процесі забезпечення державної безпеки.

3. Вони врегульовують відносини між публічною адміністрацією, в першу чергу органів і працівників СБУ, та фізичними особами; публічною адміністрацією, в першу чергу органів і працівників СБУ, та юридичними особами; між вищими та нижчими органами й посадовими особами СБУ.

4. Суб'єктами цих відносин є суб'єкти публічної адміністрації (в першу чергу орган або працівник СБУ), які наділені чинним законодавством відповідними функціями та обов'язками.

5. Адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правових гарантій прав особи в процесі забезпечення державної безпеки нерозривно пов'язані з адміністративно-правовими нормами. Їх метою є забезпечення прав особи. Вони визначають засади й адміністративний інструментарій захисту прав особи в процесі забезпечення державної безпеки та мають свідомо-вольовий характер, виражають волю українського народу й охороняються державою.

6. Юридичний зміст адміністративно-правових відносин у сфері прав особи в процесі забезпечення державної безпеки - це взаємозв'язок зафіксованих в адміністративному праві суб'єктивних прав та юридичних обов'язків представників державних органів (у першу чергу працівників СБУ), фізичних та юридичних осіб, які потребують захисту у сфері державної безпеки.

7. Суб'єктивні права в адміністративному праві у сфері захисту прав особи в процесі забезпечення державної безпеки характеризуються ознакою публічності. Це дає змогу впливати на управлінські процеси, брати участь у державній і суспільно-політичній діяльності, користуватися передбаченими Конституцією правами і свободами, оскаржувати дії, рішення чи бездіяльність органів влади та їх посадових осіб до суду.

8. Юридичні обов'язки у сфері забезпечення прав особи в процесі забезпеченні державної безпеки - обов'язок здійснювати певні дії, реагувати на законні вимоги уповноваженого суб'єкта, нести відповідальність за невиконання цих вимог, не перешкоджати уповноваженому суб'єкту користуватися благом, на яке він має право.

9. Адміністративно-правові відносини у сфері гарантування прав особи в процесі забезпечення державної безпеки - це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини щодо забезпечення прав особи в процесі забезпечення державної безпеки, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що забезпечується державою від порушень засобами державного примусу.

Список використаних джерел

1. Пушкіна О. Конституційний механізм забезпечення прав людини і громадян в Україні: проблеми теорії і практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктор. наук: 12.00.02. Харків, 2008.

2. Зуєв Р Щодо механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини. Юридична Україна. 2011. № 8. С. 46-51.

3. Галунько В.В., Курило В.І., Короєд С.О. та ін. Адміністративне право України. Т 1. Загальне адміністративне право: навчальний посібник. Херсон: Грінь Д.С., 2015. 272 с.

4. Романюк І.О. Щодо визначення поняття «гарантії прав особи» у контексті забезпечення державної безпеки. Підприємництво, господарство і право. 2010. № 10. С. 138-140.

5. Нормативно-правові акти України, які регламентують діяльність Служби безпеки України. Служба безпеки України. 2017. URL: https://ssu.gov.ua/ua/pages/34.

6. Колодій А.М., Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: навч. посібник. Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 317 с.

7. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: підручник. К.: Юрінком Інтер, 2003. 544 с.

8. Гриценко І.С., Мельник Р.С., Пухтецька А.А. Загальне адміністративне право: підручник. К.: Юрінком Інтер, 2015. 568 с.

9. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. Київ: Юрінком Інтер. 2011.576 с.

10. Галунько В. Адміністративно-правові відносини: алгоритм дослідження суспільних відносин. Науково-дослідний інститут публічного права. 2016. URL: їійр:/МірІ.сот.иа/?р=3570.

11. Галунько В.В., Олефір В.І., Гридасов Ю.В. Адміністративне право України: підручник. Херсон: ХМД, 2013. Т 1: Загальне адміністративне право. Академічний курс. 393 с.

Размещено на Allbest.ru