Підстави і порядок виходу та примусового виключення учасника з господарського об’єднання підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Чернігівська політехніка»

Підстави і порядок виходу та примусового виключення учасника з господарського об'єднання підприємства

Шпомер А.І., доцент кафедри цивільного, господарського права і процесу юридичного факультету Навчально-наукового інституту права і соціальних технологій

Лозицька Я.А., студентка юридичного факультету Навчально-наукового інституту права і соціальних технологій

Анотація

У статті досліджено досить актуальну тему щодо нормативно-правового регулювання, практичного закріплення у локальних актах та реалізації підстав і порядку виходу та примусового виключення учасника з господарського об'єднання підприємства. Зокрема, наголошується на відсутність належного нормативно-правового регулювання порядку та підстав виходу та примусового виключення учасника з об'єднання підприємства. Зазначається про недостатність та недосконалість законодавчого регулювання зазначеного питання, оскільки у Господарському кодексі України закріплено лише загальні засади виходу та примусового виключення учасника з господарського об'єднання підприємства. Окремого закону чи типових правил, які б регулювали досліджуване питання на сьогодні не існує, що значно ускладнює процес утворення та діяльності об'єднань підприємств. У статті зазначається, що на сьогодні відсутнє належне наукове дослідження зазначених питання.

У статті розглядається поняття та види об'єднань підприємств. Зазначені основні нормативно-правові акти, які регулюють порядок утворення об'єднань підприємств. У процесі дослідження було встановлено, що учасники об'єднання підприємств мають право добровільного виходу з такого об'єднання, що передбачено в установчих документах (установчий договір, статут). Хоча для деяких об'єднань підприємств існують обмеження щодо реалізації учасниками права на добровільний вихід. Можливим є також примусове виключення учасників з об'єднання підприємств, підстави якого, як правило наведені в установчих документах такого об'єднання.

Оскільки не існує єдиного нормативно-правового акту який би регулював досліджуване питання, для визначення підстав і порядку виходу та примусового виключення учасників з об'єднання підприємств, авторами було проаналізовано окремі положення локальних актів конкретних об'єднань підприємств.

На основі проведеного дослідження автори дійшли висновку про те, що господарські об'єднання підприємств при створенні установчих документів досить часто нехтують вимогами чинного законодавства щодо реалізації учасниками такого об'єднання права на добровільний вихід. А зазначені умови примусового виключення учасників з об'єднання підприємств окреслені не досить чітко, що може ставити під сумнів легітимність такого виключення. Це відбувається, на думку авторів, у зв'язку з тим, що відсутній комплексний нормативно-правовий акт, який регулює порядок створення та діяльності господарських об'єднань підприємств.

Ключові слова: об'єднання підприємств, учасники об'єднання підприємств, підстави виходу з об'єднання підприємств, добровільний порядок виходу, примусове виключення.

Abstract

GROUNDS AND PROCEDURE OF THE WITHDRAWAL AND FORCIBLE EXCLUSION OF THE PARTICIPANT FROM THE BUSINESS ASSOCIATION

Within the article, a rather topical theme regarding the legal regulation of grounds and the procedure for withdrawal and forcible exclusion of a participant from a business association of an enterprise is explored. The lack of comprehensive regulatory framework is emphasized. It is stated in the paper that today there is no proper scientific study of these matters.

During the research, it was found that participants of the association of companies have the right to voluntarily withdraw from the association, as provided for in the constituent documents (the founding agreement, the charter). Although, there are restrictions on the exercise by participants of the right to voluntary withdrawal for some business associations. Compulsory exclusion of participants from a business association is also possible, the grounds for which are usually given in the constituent documents of such association.

Since there is no single legal framework governing the matter under investigation, in order to determine grounds and the procedure of the withdrawal and forcible exclusion of participants from business associations, the authors analyzed individual provisions of local acts of specific business associations.

Based on the conducted research, the authors concluded that business associations of enterprises by producing constituent documents often neglect the requirements of the current legislation regarding the implementation of the right of the participant for voluntary withdrawal. In addition, these conditions for the forced exclusion of participants from business associations are not sufficiently clear, which may call into question the legitimacy of such an exemption. This is, according to the authors, due to the lack of a comprehensive legal act regulating the procedure for establishing and operating business associations of enterprises.

Key words: business associations, participants of business associations, grounds for withdrawal from business associations, procedure of voluntary withdrawal, forcible exclusion.

Актуальність

Значний вплив на рівень економічного розвитку нашої держави здійснюють об'єднання підприємств, які провадять свою діяльність у сфері промисловості. Однак правове регулювання організації та діяльності об'єднань підприємств не відповідає рівню розвитку як правових, так і економічних відносин. Тому актуальним є дослідження правового регулювання зазначеного виду відносин, які виникають у зв'язку із виходом учасника з об'єднання підприємства. Оскільки відсутність єдиних положень у законодавстві щодо порядку та підстав виходу та примусового виключення учасника з об'єднання підприємства у подальшому негативно впливає не тільки на захист прав учасників об'єднання підприємства, а і на бажання взагалі об'єднувати свої потужності та потенціал для здійснення господарської діяльності.

Постановка проблеми

У Главі 12 Господарського кодексу України закріплені загальні положення щодо об'єднань підприємств. Стаття 118 ГКУ визначає об'єднання підприємств як господарську організацію, утворену у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Також зазначаються види об'єднань підприємств, їх організаційно-правові форми, статус підприємства - учасника об'єднання підприємств, порядок здійснення управління об'єднанням підприємств, майнові відносини, вихід учасника з об'єднання, припинення об'єднання підприємств. Зазначені норми є лише загальними засадами, оскільки не розкривають у повній мірі порядок створення, організацію діяльності об'єднань підприємств та підстави і порядок виходу з об'єднань, а лише відсилають до інших статей Кодексу, спеціальних законодавчих актів у цій сфері діяльності та локальних актів. Сьогодні є багато прогалин у правовому регулюванні таких відносин. Відсутність належного правового регулювання підстав та порядку виходу учасника та примусового виключення з об'єднання підприємства у законодавстві та відсилка до вирішення цього питання самими учасниками об'єднання підприємств, призводить до того, що локальні акти по-різному регулюють ці питання, що в кінцевому результаті спричиняє порушення прав учасників об'єднання підприємств. Науковий інтерес становить дослідження правового регулювання порядку та підстав виходу та примусового виключення учасника з об'єднання підприємства, оскільки не існує жодного нормативно-правового акта, який би комплексно регулював зазначені питання.

Аналіз останніх досліджень

Питання правового регулювання підстав та порядку виходу та примусового виключення учасника з об'єднання підприємства є не достатньо дослідженим у науці господарського права, що зумовлює їх подальше теоретичне розроблення. Дослідження загальних правових питань створення та діяльності господарських об'єднань підприємств здійснювали такі науковці, як: А.В. Кацовець, М.П. Денисенко, Ю.М. Юркевич, В.С. Щербина, В.О. Джуринський, В.Н. Петрина та інші.

Метою статті є аналіз і дослідження правового регулювання підстав та порядку виходу та примусового виключення учасника з об'єднання підприємства.

Виклад основного матеріалу

Стаття 70 Господарського кодексу України визначає, що підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених ГК України та іншими законами. Зокрема, окремі питання правового регулювання створення та діяльності об'єднань підприємств регулюються також окремими положеннями законів «Про Кабінет Міністрів України», «Про Антимо- нопольний комітет України», «Про управління об'єктами державної власності» тощо.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання (ст. 119 ГК України).

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо), (ст. 120 ГК України).

Аналіз положень чинного законодавства щодо об'єднань підприємств дає можливість класифікувати об'єднання підприємств як учасників господарських відносин. За ознакою порядку створення об'єднання підприємств поділяються на: добровільні - утворюються підприємствами на добровільних засадах; та інституціональні - утворюються за рішенням органів, які відповідно до ГК України та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств.

У теорії господарського права науковцями також здійснюється класифікація об'єднань підприємств. Юркевич Ю.М. наводить такі підстави для класифікації об'єднань підприємств: залежно від строку, об'єднання підприємств поділяються на два види: 1) ті, що утворюються на невизначений строк; 2) тимчасові об'єднання. Також він розрізняє договірні й статутні об'єднання, які класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: державні, недержавні, змішані. До договірних об'єднань належать: корпорація; асоціація. До статутних об'єднань належать: концерн; консорціум. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання [1; 2, с. 142].

За ознакою строку діяльності, об'єднання підприємств поділяються на ті, що утворюються на невизначений строк та тимчасові об'єднання (ст. 118 ГК України).

До об'єднань підприємств ГК України також відносить асоційовані підприємства, холдингові компанії, інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо).

Господарські об'єднання відповідно до статті 120 ГК України можуть утворюватися як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Залежно від установчого документу, об'єднання підприємств поділяються на договірні - асоціації, корпорації та статутні - консорціум, концерн (ст. 120 ГК України). Але у законі закріплено, що асоціація, попри статус договірного об'єднання, діє на підставі статуту. Щодо корпорації - закон взагалі не визначає конкретного установчого документа. У науковій юридичній літературі щодо цієї ситуації існує думка, що установчими документами асоціації та корпорації є одночасно установчий договір та статут. Так, кооперативне об'єднання створюється за рішенням установчих зборів, а установчі збори (конференція, з'їзд) ухвалюють установчий договір. Однак, такий договір не має статусу установчого документа, оскільки на його підставі формується статут кооперативного об'єднання [3, с. 172]. Таке ж положення можна застосувати до асоціації, корпорації.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством [1].

Слід підкреслити, що положення глави 12 ГК України застосовуються також до об'єднань інших суб'єктів господарювання - юридичних осіб або об'єднань підприємств за участі таких осіб, якщо інше не передбачено законодавством.

Порядок державної реєстрації об'єднання підприємств визначений ст. 58 ГК України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-під- приємців та громадських формувань». Чинний ГК України не містить конкретних вимог до змісту установчих документів господарських об'єднань. Однак, враховуючи, що державна реєстрація об'єднання підприємств здійснюється відповідно до ст. 58 ГК України, тобто у порядку, визначеному для державної реєстрації юридичних осіб, в установчих документах господарських об'єднань доцільно також вказувати відомості згідно з вимогами ст. 57 ГК України. Крім цього, окремими законодавчими актами встановлені вимоги до змісту установчих документів господарських об'єднань. Наприклад, такі вимоги щодо змісту установчого договору кооперативного об'єднання встановлені у ст.ст. 32-33 Закону України «Про кооперацію» [1; 2, с. 143].

У ст. 124 ГК України передбачена можливість виходу з об'єднання підприємства, а саме: «підприємства-учас- ники об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання. Вихід підприємства із складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання».

Підприємства-учасники мають право вийти з об'єднання. А саме, у аб. 1 ч. 2 ст. 121 ГК України, передбачене право підприємства-учасника господарського об'єднання на добровільний вихід з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання.

Але у тій же 121 статті ГК України існує таке обмеження, що підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про своє припинення.

Як вже раніше було зазначено, що положення про підстави, строк, порядок виходу учасника з об'єднання, як правило, містяться в установчих документах об'єднання до яких належать установчий договір, статут. Хоча Яно- вицька А.В. зазначає, що установчий договір використовується як підтвердження домовленості про заснування юридичної особи. [3, с. 172].

У разі виходу залишаються чинними взаємні зобов'язання і укладені договори. Науковці Кацовець А.В. та Денисенко М.П. зазначають, що право виходу не поширюється на чотири категорії суб'єктів:

самостійні підприємства, що увійшли до складу об'єднання до 07.02.91 року, тобто до введення в дію Закону «Про підприємництво в Україні», можуть вийти за згодою власника майна і за участі трудового колективу;

підприємство, яке створене об'єднанням, згідно статті 27 Закону «Про власність»;

підприємства, які обмежені декретами КМУ - галузеві об'єднання транспорту, зв'язку, вугільної та інших галузей промисловості, енергетики.

щодо статутних об'єднань, то основним видом є концерн, у який входять промислові, будівельні, транспортні, торгові підприємства, наукові організації, банки та інші державні корпорації, хоча за законом вони є договірними об'єднаннями [4, с. 35].

Як уже зазначалось вище, існує єдиного нормативноправового акту який би регулював не тільки питання виходу, а і питання примусового виключення учасника з об'єднання підприємств. Тому для розуміння особливості виходу і примусового виключення учасників з окремих видів об'єднання підприємств, необхідно здійснити аналіз окремих положень локальних актів конкретних об'єднань підприємств.

У Типових вимогах до створення господарської асоціації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на її створення, що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 30.11.2006 р., передбачені положення, які стосуються виходу учасника з об'єднання, а саме, «членство в Асоціації припиняється лише у зв'язку з виключенням учасника Асоціації або при виході учасника з Асоціації. Виключення учасника з Асоціації відбувається за умови, якщо: учасник Асоціації припиняє діяльність; компетентний орган відзиває (анулює) видану учаснику відповідну ліцензію; учасник не виконує вимог, передбачених законодавством, установчими документами Асоціації» [5]. Тобто передбачається, що вихід учасника з асоціації здійснюється як у добровільному порядку - власна ініціатива учасника, так і в примусовому - шляхом виключення на підставі недотримання правил, зобов'язань, перелік яких, визначений у статуті.

Так, у п. 3.15 Статуту Асоціації «Український Екологічний Альянс» затвердженого Рішенням загальних зборів учасників Асоціації «Український Екологічний Альянс» (Протокол N° 4 від 30 січня 2019 року), зазначено, що членство в Асоціації припиняється лише у зв'язку з виключенням учасника Асоціації або при виході учасника з Асоціації. Тобто, вихід учасників асоціації може здійснюватися як добровільно, на це вказує п. 3.23.8., у якому зазначено, що члени Асоціації мають право добровільно виходити з Асоціації, попередивши про це Голову Правління Асоціації не пізніше, ніж за 1 (один) календарний місяць до дати такого виходу, так і внаслідок примусового виходу - виключення учасника з асоціації.

У статуті, крім можливості добровільного виходу учасника, визначаються також підстави, строки та порядок реалізації примусового виключення учасника з об'єднання. У п. 3.16 вказується, що виключення учасника з Асоціації відбувається на підставі рішення Правління Асоціації у разі настання однієї із таких умов (п.п. 3.16.1. - 3.16.3.3.): учасник Асоціації припиняє діяльність; компетентний орган відзиває (анулює) видану учаснику Асоціації відповідну ліцензію (дозвіл тощо); учасник Асоціації не виконує вимог, передбачених чинним законодавством, Статутом та іншими актами/документами Асоціації та інше.

Щодо реалізації права добровільного виходу учасника з асоціації, у Статуті (п. 3.17) передбачено, що потрібна заява від учасника про вихід, яка затверджується рішенням Правління Асоціації. Учасник вважається таким, що вийшов зі складу Асоціації або таким, що виключений із Асоціації з моменту прийняття Правлінням Асоціації відповідного рішення та за умови повної сплати учасником належних з нього внесків. Рішення про виключення зі складу учасників Асоціації повного або асоційованого учасника може бути прийняте, якщо Правління Асоціації проголосує за таке рішення 1/2 (однією другою) голосів присутніх почесних членів на засіданні Правління Асоціації, яке вважається правомочним у разі наявності кворуму.

Рішення про виключення зі складу учасників Асоціації почесного учасника може бути прийняте, якщо Правління Асоціації проголосує за таке рішення 3/4 (трьома чвертями) голосів присутніх почесних членів на засіданні Правління Асоціації, яке вважається правомочним у разі наявності кворуму. Рішення Правління Асоціації про виключення учасника з Асоціації може бути оскаржене таким учасником до Загальних зборів Асоціації. Питання про можливе поновлення учасника в Асоціації має бути розглянуте на найближчих Загальних зборах Асоціації [6].

Таким чином, у зазначеному статуті асоціації закріплено право на добровільний вихід з асоціації. Що стосується примусового виключення учасника з асоціації, то на нашу думку статут не закріплює вичерпного переліку підстав примусового виключення учасника з такого об'єднання, що дозволяє на власний розсуд об'єднанню розширювати перелік таких підстав, таким чином порушуючи права учасників об'єднання підприємств. Крім того, у статуті не закріплені норми щодо захисту прав таких учасників об'єднання підприємств після примусового виключення.

В установчому договорі корпорації «Техностандарт» (нова редакція), що затверджений Загальними зборами учасників корпорації «Техностандарт» (протокол № 3 від 24 жовтня 2005 р.), у статті 4 передбачено, що учасники Корпорації мають право вийти із складу Учасників Корпорації, попередивши решту Учасників про це не пізніше ніж за 1 місяць. Учасник Корпорації, який не виконує або неналежним чином виконує передбачені Установчим договором обов'язки, або якщо його діяльність суперечить цілям та завданням Корпорації, може бути виключений із складу Учасників Корпорації. При цьому участі у голосуванні не бере. Таким чином, процедура виходу учасника із корпорації описана тільки в загальних рисах.

А щодо виключення учасника з корпорації, то відповідно до статті 6 зазначеного установчого договору виключення Учасника із складу Корпорації належить до компетенції Загальних зборів Учасників. Рішення з усіх питань (у тому числі щодо виходу та виключення учасника із корпорації) приймаються шляхом голосування представників Учасників Корпорації простою більшістю голосів [7]. Тобто в установчому договорі навіть не закріплено підстави примусового виключення учасника із корпорації.

Відповідно до п. 4.13 Статуту Державної корпорації «Українське державне об'єднання «Радон» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від «06» лютого

року № 26, зазначено, що вхід та вихід Учасників зі складу Корпорації здійснюється тільки за рішенням Уповноваженого органу управління. У розглянутому статуті у переліку прав учасників корпорації не згадується про право добровільного виходу із корпорації. Також відсутні положення про підстави, строки, порядок виходу учасників з такого об'єднання [8, с. 14].

Такий аналіз дає можливість зробити висновки, що питання підстав та порядку виходу та примусового виключення учасника з корпорації не регулюється належним чином ні установчим договором ні статутом. Що ставить під сумнів захищеність прав учасників корпорації при добровільному виході та примусовому виключенні з об'єднання.

У п. 5.2. Статуту Всеукраїнського земельного консорціуму «Синергія» затвердженого Установчими зборами засновників (Протокол установчих зборів від 11 лютого року), зазначено, що консорціум є вільним до вступу/ виходу нових Учасників (членів). У п. 5.11.1 передбачене право Учасників (членів) Консорціуму на власний розсуд припинити участь в Консорціумі (вийти зі складу Консорціуму). У п. 5.12.3. передбачено, що форма заяви про вихід з Консорціуму встановлюється Загальними зборами Консорціуму. Членство в Консорціумі припиняється лише у зв'язку із виключенням члена Консорціуму або при його добровільному виході з Консорціуму (5.12.4). Відповідно до п 5.12.5. вихід з консорціуму здійснюється шляхом подачі письмової заяви на ім'я Голови Загальних зборів Консорціуму. Рішення про вихід зі складу Учасників (членів) Консорціуму приймається тільки повним складом Загальних зборів Консорціуму. Рішення про вихід з Учасників (членів) Консорціуму вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 70 відсотків Учасників (членів) Загальних зборів Консорціуму без урахування голосу представника Учасника (члена), щодо якого приймається таке рішення. Участь (членство) в Консорціумі будь-якого його Учасника (члена) може бути припинено загальним рішенням Загальних зборів Консорціуму у випадку ліквідації Учасника (члена) Консорціуму, як юридичної особи (крім випадків реорганізації та/або пра- вонаступництва), або порушень Учасником (членством) положень цього Статуту (5.12.6.). У п. 5.12.7. зазначається, що при виході (виключенні) зі складу Учасників (членів) Консорціуму заборонено передавати будь-які права щодо діяльності Консорціуму третім особам, що не є Учасниками (членами) Консорціуму без згоди (рішення) Загальних зборів Консорціуму [9, с. 10-11].

Отже, у зазначеному статуті консорціуму викладена процедура виходу учасника з такого об'єднання. Однак положення статуту порушують права учасників об'єднання на добровільний вихід, ставлячи в залежність реалізацію такого права від результатів голосування про вихід на загальних зборах. Крім того, у статуті не зазначені підстави за наявності яких здійснюється примусове виключення учасника з консорціуму. Що може негативно впливати на права учасників такого об'єднання, порушуючи їх права за надуманими підставами. акт примусовий господарський

У п. 5.6. Статуту Концерну «Союзенерго», затвердженого Рішенням Правління Концерну «Союзенерго» (протокол № 01/18 від 05 квітня 2018 року), зазначено, що вибуття учасників Концерну не звільняє організацію від раніше прийнятих нею договірних обов'язків, а також не припиняє утворених по відношенню до неї обов'язків зі сторони Концерну та його учасників. Відповідно до п. 5.7. при вибутті зі складу Концерну членські внески поверненню не підлягають, повертаються лише внески у статутний капітал. А виключений учасник із складу Концерну згідно п. 5.9. Статуту може бути за рішенням Правління, якщо його діяльність суперечить цілям та завданням Концерну або він здійснив порушення положень Статуту, не виконує передбачених даним Статутом обов'язків [10, с. 11].

На нашу думку, у зазначеному статуті концерну неналежним чином виписані підстави та порядок виходу та примусового виключення учасника з такого об'єднання. Виключення учасника із концерну відбувається за рішенням правління концерну, тобто підстави такого виключення можуть бути надуманими. Більше того, статут не передбачає навіть права на вихід учасника, що є прямим порушенням норм ГК України.

Висновки

Отже, підстави та порядок виходу учасника з об'єднання підприємств зазначаються в установчих документах таких об'єднань. В яких саме документах - залежить від організаційно-правової форми господарського об'єднання. Це може бути статут, установчий договір, статут та установчий договір. Таким чином, об'єднання підприємств на власний розсуд, іноді порушуючи норми чинного законодавства, регулюють питання виходу та примусового виключення учасників. Що вважається, на нашу думку, не додає рейтингу нашій державі на ринку товарів і послуг. Це відбувається, на нашу думку, у зв'язку з тим, що відсутній комплексний нормативно-правовий акт, який регулює порядок створення та діяльності господарських об'єднань підприємств.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV.

2. Юркевич Ю.М. Господарські об'єднання: поняття, види та організаційно-правові форми / Ю.М. Юркевич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2011. - № 2. - С. 139 - 147

3. Яновицька А.В. Установчі документи юридичної особи / А.В. Яновицька // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2016. - № 2. - С. 170 - 176

4. Кацовець А.В., Денисенко М.П. Мета створення та особливості функціонування об'єднань підприємств / А.В. Кацовець, М.П. Денисенко // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2017. - № 4 (26), 2 т. - С. 34 - 39

5. Типові вимоги до створення господарської асоціації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на її створення Затверджені Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 30.11.2006 р. № 511-р.

6. Статут Асоціації «Український Екологічний Альянс», затверджений Рішенням загальних зборів учасників Асоціації «Український Екологічний Альянс» (Протокол № 4 від «30» січня 2019 року).

7. Установчий договір корпорації «Техностандарт», затверджений Загальними зборами учасників корпорації «Техностандарт» (протокол № 3 від 24 жовтня 2005 р.).

8. Статут Державної корпорації «Українське державне об'єднання «Радон», затверджений Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від «06» лютого 2018 року № 26. - С. 25

9. Статут Всеукраїнського земельного консорціуму «Синергія», затверджений Установчими зборами засновників (Протокол установчих зборів від 11 лютого 2019 року). - С. 20

10. Статут Концерну «Союзенерго», затверджений Рішенням Правління Концерну «Союзенерго» (протокол № 01/18 від 05 квітня 2018 року). - С. 17.

Размещено на Allbest.ru