Кримінальна відповідальність за порушення права на отримання освіти за кримінальним правом Сполучених Штатів Америки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність за порушення права на отримання освіти за кримінальним правом Сполучених Штатів Америки

Criminal liability for violation of the right to education in criminal law of United States of America

Лобач А.М.

аспірант кафедри кримінального права та правосудд

Міжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем'янчука

Анотація

кримінальний відповідальність право освіта

У статті автор актуалізував і розглянув норми про кримінальну відповідальність за порушення права на отримання освіти, які кодифіковано у джерелах чинного кримінального права США. Вказану предметно-дослідницьку мету досягнуто за допомогою авторського звернення до змісту відповідних джерел федерального права США, а також права окремих штатів.

Кримінальну відповідальність за порушення права на отримання освіти, у змістовному вигляді зразка ст. 183 КК України, не передбачено в кримінальному праві США ані федерального рівня, ані рівня Штату.

Нормативно-правовою основою для власне непрямої криміналізації порушення даного права є кримінальне переслідування корупційних дій посадових осіб. Такі дії потенційно можуть відбутися саме в системі державної, комунальної та/або приватної освіти США. Іншою ж такою основою є суворе кримінальне переслідування правової, зокрема і освітньої дискримінації людини за цілою низкою об'єктивних та суб'єктивних ознак.

Зосереджено увагу на тому, що посадова корупція може порушити право саме на отримання освіти. Так, посадовою особою може виявитися працівник або керівник саме державного, комунального освітнього закладу або ж державного відділу освіти, який вимагатиме незаконної грошової та/або іншої винагороди за зарахування дитини або підлітка до навчання, які, наприклад, і так є цього гідними за їхніми вступними/тестовими результатами. Таким чином, може йтися про незаконну відмову у прийнятті до навчального закладу та/або незаконну вимогу оплати власне за саму можливість навчання у державних чи комунальних навчальних закладах. Або ж, навпаки, така посадова особа може за незаконну винагороду прийняти до навчального закладу того, хто зовсім або ж частково не відповідає необхідним навчальним вимогам. І це, у свою чергу, може заперечити освітнє право іншої, більш гідної особи.

Наголошується на тому, що всі освітні програми, види освітньої діяльності та освітні можливості, які пропонуються закладами вищої освіти, повинні бути доступними без будь-якої дискримінації через ознаки раси, етнічної належності, національного походження, статті, фізичних вад або сімейного статусу.

Однак всі освітні права і можливості людини системно визначені та суворо охороняються нормами джерел діючого загально американського права в рамках Організації Американських Держав.

Ключові слова: право на отримання освіти, порушення права на отримання освіти, кримінальна відповідальність, федеральне право США, право штатів США.

Abstract

Within the bounds of the given law study paper the author actualized, and considered the criminal responsibility norms for breaking the right to education, which are codified in the active criminal law instruments of USA. This subject-research goal was achieved by means of author's appealing to USA subject-matter federal law instruments, and all USA separate states law instruments as well.

Criminal liability for violation of the right to education, in the form of a content of art. 183 of the Criminal Code of Ukraine is provided for in US criminal law at neither the federal level nor the state level.

The legal framework for the indirect criminalization of violations of this right is the criminal prosecution of corrupt acts of officials. Such actions can occur precisely in the system of state, communal and or private education in the United States. Another such basis is the strict criminal prosecution of legal, including educational discrimination of a person on a number of objective and subjective grounds.

The focus is on the fact that official corruption can violate the right to education. So, an official may be an employee or the head of a particular state, communal educational institution or state department of education who will require illegal monetary and / or other remuneration for enrolling a child or teenager to study, which, for example, are already worthy of their introductory, test results. Thus, we can talk about the unlawful refusal of admission to an educational institution and (or) the unlawful demand to pay for the very possibility of studying in state or municipal educational institutions. Or, conversely, such an official may, for illegal remuneration, accept into the educational institution someone who does not fully or partially meet the necessary educational requirements. And this, in turn, may object to the educational law of another, more worthy person.

It is emphasized that all educational programs, types of educational activities and educational opportunities offered by universities should be accessible without any discrimination by the wonders of race, ethnicity, national origin, article, physical disabilities or family status. However, all educational rights and opportunities of a person are systematically defined and strictly protected by the norms of the sources of current general American law within the framework of the Organization of American States.

Key words: right to education, breaking the right to education, criminal responsibility, USA federal law, USA states law.

Постановка проблеми

Право на отримання освіти є одним із універсальних «людських прав другого покоління», які, у свою чергу, становлять цілий комплекс саме соціально-економічних прав людини. Імплементуючи ці права, зокрема освітнє та трудове право, людина посідає відповідне місце у вертикальній або ж горизонтальній демократичній соціальній ієрархії, реалізує свій професійно-трудовий потенціал та природні таланти, створює собі певний рівень матеріального забезпечення. Власне два зазначених соціальних права є взаємопов'язаними, взаємодоповнюючими.

Сьогодні освітнє право людини кодифіковано та суворо нормативізовано в низці джерел міжнародного права ООН, РЄ, ОБСЄ, ЄС тощо. Так, відповідними, яскравими прикладами є зміст ст. 26 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. [2], ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [4], ст. 5 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р. [9], ст. 13 та ст. 14 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. [10], ст. 10 Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р. [3], ст. 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. [5], ст. 21, 22 та 23 Хартії основних прав ЄС від 7 грудня 2000 р. [11], ст. 24 Конвенції про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р. [6], ст. 14 Декларації ООН про права корінних народів від 13 вересня 2007 р. [1].

Безумовно, освітнє право людини підлягає захисту і на основі національних конституцій та окремих законів суверенних, наприклад, унітарних держав по всьому світі. Наприклад, за даними новітнього Довідника ЮНЕСКО з питань права на отримання освіти за 2019 рік, нині у 82% загальнонаціональних конституцій нормативно забезпечено це право людини [19, с. 26].

Однак достатньо відмінний приклад можуть становити законодавства окремих адміністративно-територіальних одиниць федеративних держав, зокрема і в контексті місцевих, регіональних норм про кримінальне покарання за порушення освітніх прав людини. Прикладами таких держав в межах всього світу є ФРН, РФ, Ірак, ОАЕ, Індія, Непал, Пакистан, Малайзія, Австралія, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Канада, Мексика, США, Судан, Південний Судан, Ефіопія, Сомалі.

Тобто, мова йде про кримінальне право окремих або ж всіх областей, округів, автономних країв, комун, регіонів, автономних республік, земель та штатів. Воно може відтворювати власні нормативні положення щодо кримінальної відповідальності фізичних та/або юридичних осіб за посягання на порушення та власне безпосереднє порушення того чи іншого освітнього права людини.

Таким чином, можна говорити про співвідношення, порівняння відповідних, предметно-регулятивних, власне «освітніх» норм кримінального права суб'єктів тієї чи іншої федерації з їхніми міжнародно-правовими, глобальними нормативно-правовими аналогами.

Яскравим прикладом в рамках даного науково-правничого тематичного контексту є система діючого конституційного та кримінального законодавства всіх 50 штатів США. Ці адміністративно-територіальні складові даної держави Північної Америки на цілком законних підставах впроваджують окрему політику в усіх сферах суспільного відтворення, зокрема, безумовно, і у сфері захисту права людини на отримання освіти, а також щодо кримінальної відповідальності за його порушення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Слід зазначити, що проблемам компаративістського пізнання кримінальної відповідальності за порушення права на освіту присвячені лише поодинокі праці. Йдеться про праці таких вітчизняних вчених, як О.М. Литвинов, Є.С. Назимко, А.В. Савченко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк. Тому обраний нами напрям наукового пошуку є актуальним.

Метою запропонованої статті є компаративістський аналіз кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки на предмет визначення кримінально-правової моделі захисту права особи на отримання освіти.

Сучасний нормативно-правовий базис США у сфері захисту освітніх прав людини має міжнародно-трансрегіональний і внутрішньо-національний виміри. Почнемо із першого.

Так, у п. (Ь) ст. 34 Статуту Організації Американських Держав (надалі - ОАД) від 30 квітня 1948 р. зазначається, що держави-підписанти докладуть всіх зусиль в ім'я стрімкого викорінення неграмотності та розширення освітніх можливостей для кожної людини [15]. У ст. 49 Статуту міститься зобов'язання всіх держав ОАД: 1) сприяти ефективній реалізації освітніх прав людини у сфері початкової освіти, яка має бути обов'язковою для дітей шкільного віку; 2) суттєво розвивати систему середньої освіти на благо максимальної кількості осіб, які становлять населення країни; 3) зробити вищу освіту максимально доступною, аби вона також відповідала найвищими академічним стандартам [15].

Ці ж самі фундаментальні освітні права та свободи людини нормативізовано також у ст. ХІІ Американської декларації про права та обов'язки людини від 2 травня 1948 р. [14].

Іншим, не менш важливим міжамериканським нормативно-правовим джерелом у цій царині є Американська конвенція із прав людини від 22 листопада 1969 р., прийнята та діюча в рамках ОАД. Однак в ній, серед певної кількості основоположних прав і свобод людини, які підлягають суворому і постійному захисту, не виокремлено права людини на отримання освіти [13]. Однак певним виключенням є зміст ст. 12 Конвенції. У повній згоді зі ст. 26 Загальної декларації прав людини, у ст. 12 Конвенції нормативно наголошено, що батьки або опікуни мають право надати своїм дітям освіту, яка б відповідала їхнім релігійним або моральним переконанням [13].

Ця та інші нормативні прогалини були заповнені через належне прийняття 17 листопада 1988 р. Додаткового протоколу до цієї Конвенції [12]. Так, ст. 13 Додаткового протоколу передбачає право кожного на отримання освіти. Імплементація такого права сприятиме повноцінному розвитку людської особистості та гідності, зміцненню поваги до прав людини, розвитку ідеологічного плюралізму, зміцненню фундаментальних свобод, ствердженню справедливості та миру. У статті наголошується: початкова освіта повинна бути обов'язковою та рівно доступною; середня освіта має бути загальнодоступною; вища освіта має бути в рівній мірі доступною для всіх на основі індивідуальних здібностей кожного; потрібно заохочувати людей до отримання ними базової освіти, якщо вони не отримали або не завершили повного циклу отримання початкової освіти; повинні бути розроблені освітні програми для людей із фізичними вадами та особливими потребами [12]. Ст. 16 Конвенції захищає право дітей на отримання вільної та обов'язкової освіти, принаймні початкової, але дитина має право в подальшому підвищувати рівень отриманої нею освіти [12].

На загальносоціальній важливості доступу всіх людей до освіти будь-якого рівня стисло наголошено і у ст. 16 Міжамериканського демократичного статуту від 11 вересня 2001 р. [18].

Власне нормативно-ціннісним фундаментом реалізації освітнього права людини в усіх його проявах є комплексна антидискримінаційна правова політика. Про те, що жодна людина не повинна зазнавати освітньої дискримінації, йдеться, наприклад, у ст. 6 Міжамериканської конвенції про попередження, покарання та викорінення насильства проти жінок від 9 червня 1994 р. [17], а також у ст. 3 Міжамериканської конвенції про викорінення всіх форм дискримінації проти осіб із особливими потребами від 8 червня 1999 р. [16].

Що ж стосується національного законодавства США федерального рівня, то, наприклад, ані в Конституції США, ані у 27-х поправках до неї, нічого прямо не говориться про права американських громадян на отримання освіти, а також про покарання за зловмисне, злочинне порушення даного права [7].

Певну, однак достатньо непряму норму про конституційну охорону права на отримання освіти можна знайти лише у ХГУ-й поправці до Конституції США, де говориться про те, що жодній особі, що підлягає юрисдикції того чи іншого Штату, не може бути відмовлено у рівній охороні з боку закону [7]. Тобто, в даному випадку мова йде про захист всіма діючими законами Штату і права людини на отримання освіти.

Протилежним прикладом є Кодекс США - звідне кодифіковане джерело американського федерального законодавства. Так, у § 1221-1 «Національна політика щодо рівних освітніх можливостей» Розділу 31 «Загальні положення про освіту» Частини 20 «Освіта» Кодексу говориться (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Визнаючи, що економічний, політичний та соціальний розвиток Народу вимагає наявності високоосвічених громадян, Конгрес (1) знову підтверджує, і це є надзвичайно важливим, Національну мету щодо рівних освітніх можливостей, та (2) проголошує, що політикою Сполучених Штатів Америки є те, що кожний громадянин має право на отримання освіти з метою реалізації його або її потенціалу, і це передбачає відсутність будь-яких грошових перешкод на цьому шляху (курсив мій. - Авт.)» [40].

На нашу думку, під «відсутністю грошових перешкод» слід розуміти і незаконність будь-яких неправомірних грошових, зокрема корупційних вимагань від учнів/студентів, а також тих, хто чітко висловлює намір проходити курс навчання за тим чи іншим освітнім напрямком, в навчальному закладі того чи іншого рівня акредитації. І це, у свою чергу, відтворює надзвичайно схожу нормативну спрямованість даного положення із змістом ст. 183 чинного КК України від 5 квітня 2001 р., в якій йдеться про «незаконну відмову у прийнятті до навчального закладу та/або про незаконну вимогу оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах» [8].

Як і у вищенаведеному випадку із джерелами Міжамериканського міжнародного права, федеральне освітнє право США ґрунтується на суворих принципах заборони дискримінації людини за низкою її фізичних та/або інших ознак. Яскравим прикладом у цьому нормативному контексті є зміст § 1400 «Назва, висновки, цілі» Підрозділу І «Загальні положення» Розділу 33 «Освіта фізичних осіб із особливими потребами» Частини 20 «Освіта» [40] та увесь Розділ 38 «Дискримінація за ознаками статі та через сліпоту» Частини 20 «Освіта» Кодексу [40]. Так, наприклад, у підп. (В) п. (1) ч. (Я) вказаного § 1400 йдеться про важливість нормативного забезпечення освітніх прав дітей із особливими потребами та відповідних освітянських прав їхніх батьків [40].

Якщо ж звернутися тепер власне до кримінального права США федерального рівня, то варто відзначити, що порушення того чи іншого освітнього права людини може статися в рамках корупційних, хабарницьких діянь офіційних, посадових осіб. Такий висновок можна зробити, виходячи із змісту підп. (2) п. (а) § 201 Розділу 11 «Хабарництво, підкуп та конфлікт інтересів» Частин 18 «Злочини та кримінальна процедура» Кодексу США. Так, посадовою особою, серед іншого, є «особа, яку висунуто або призначено на офіційну посаду» [40]. У свою чергу, згідно підп. (1) п. (а) цього ж самого параграфу, такою особою є (подається в авторському перекладі з мови-оригі- налу джерела): «той, хто діє від імені Сполучених Штатів, або від імені будь-якої урядової служби або відомства» [40]. Зміст всього п. (Ь) даного ж параграфу передбачає кримінальне покарання у вигляді відповідного грошового штрафу, або ж позбавлення волі на термін не більше п'ятнадцяти років, або ж у вигляді професійно-посадової дискваліфікації, якщо така особа вдається до загальновідомих проявів активної або ж пасивної корупції [40].

Про що свідчить нормативний зміст, функція та мета наведених статей даного джерела федерального кримінального права США? Власне про те, що посадова корупція може порушити право саме на отримання освіти. Так, посадовою особою може виявитися працівник/керівник саме державного/комунального освітнього закладу або ж державного відділу освіти, який вимагатиме незаконної грошової та/або іншої винагороди за зарахування дитини або підлітка до навчання, які, наприклад, і так є цього гідними за їхніми вступними/тестовими результатами. Таким чином, мова може йти про незаконну відмову у прийнятті до навчального закладу та/або незаконну вимогу оплати власне за саму можливість навчання у державних чи комунальних навчальних закладах. Або ж, навпаки, така посадова особа може за незаконну винагороду прийняти до навчального закладу того, хто зовсім або ж частково не відповідає необхідним навчальним вимогам. І це, у свою чергу, може заперечити освітнє право іншої, більш гідної особи.

Кримінальне покарання у вигляді штрафу або ж позбавлення волі на термін не більше десяти років передбачається, згідно змісту § 241 «Заколот проти прав» Розділу 13 «Цивільні права» Частини І «Злочини» Частини 18 «Злочини та кримінальна процедура» Кодексу США, коли дві або більше осіб складають заколот проти вільної реалізації певною особою того чи іншого конституційного права або привілею [40]. Також може йтися про посягання на освітні права людини.

Таким чином, як ми бачимо, норми сучасного конституційного та федерального кримінального та іншого права США цілком відповідають «духу та букві» діючого міжнародного права у сфері захисту основоположних прав і свобод людини, зокрема і права на отримання освіти.

Звернемося тепер до джерел діючого права лише окремих Штатів даної північноамериканської держави, які заслуговують на нашу увагу в рамках даного науково-правничого дослідження. Правові джерела Штатів та Округу Колумбія становлять надзвичайно важливе значення в рамках внутрішньо-національного правового виміру США.

Джерела кримінального права всіх американських штатів не містять норм про пряму криміналізацію злочинів саме проти освітніх прав людей. Причому це має місце бути, незалежно від того, чи маємо ми на увазі повні або ж часткові аналоги із змістом ст. 183 КК України або ж будь-які інші нормативні варіанти. Так, наприклад, Кримінальні кодекси (тобто, відповідні розділи Кодексів Штатів) не криміналізують окремо тих чи інших протиправних діянь в освітній сфері. Відповідними прикладами є предметні розділи кодексів штатів Алабама [20], Аляска [21], Арізона [22], Арканзас [23], Каліфорнія [24], Колорадо [25], Конектікут [26], Делавар [27], Округ Колумбія [28], Флорида [29], Джорджія [30], Гавайї [31], Іллінойс [32], Індіана [33], Айова [34], Кентуккі [35], Мен [36], Меріленд [37], а також джерела діючого кримінального права всіх інших штатів.

Проте в «освітянських» та/або кримінально-правових розділах та підрозділах кодексів, наприклад, штатів Алабама (ст. 16-6F-9) [20], Аляска (ст. 14.18.010) [21], Арізона (ст. 15-110 та 15-1862) [22], Конектікут (ст. 10-15с) [26], Флорида (пп. 8 та 9 ст. 1002.20) [29], Айдахо (ст. 18-7301) [38], Луїзіана (ст. 110) [39] нормативно зазначено, що в рамках того чи іншого типу шкіл жодні учні/студенти не повинні зазнавати дискримінації за ознакою раси, віри, кольору шкіри, статі, фізичних вад або національного походження. Знову ж таки мова йде про випадки, коли расові, релігійні та інші забобони функціонера освітнього закладу можуть завадити підлітку/дитині навчатися там. Причому це не завжди призводить до корупційних вимог.

У кодексах окремих штатів безпосередньо та недвозначно гарантується право на отримання людиною освіти. Зокрема, мова йде про право дітей шкільного віку відвідувати державні школи на цілком безплатній основі. Відповідним прикладом є ст. 14.03.08 Кодексу Штату Аляска.

Цей приклад також може бути подібним до нормативної спрямованості ст. 183 КК України.

Дещо відмінний приклад про заборону освітньої дискримінації являє собою зміст п. (7) ст. 1002.20 Кодексу Штату Флорида. Так, в даному змістовному сегменті слушно зазначається наступне (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Всі освітні програми, види освітньої діяльності та освітні можливості, які пропонуються навчальними закладами, повинні бути доступними без будь-якої дискримінації через ознаки раси, етнічної належності, національного походження, статті, фізичних вад або сімейного статусу» [29].

Власне непрямий корупційний вимір кримінальних злочинів у сфері освіти нормативно відтворено, наприклад, у ст. 13-2062 та 38-504 Кодексу Штату Арізона, ст. 22-704 Кодексу Округу Колумбія [28], ст. 838015 Кодексу Штату Флорида [29], ст. 84-11 Кодексу Штату Гавайї [31], ст. 18-1302 Кодексу Штату Айдахо [38], ст. 722.2 Кодексу Штату Айова [34], ст. 521.020 Кодексу Штату Кентуккі [35], ст. 118 Кодексу Штату Луїзіана [39], ст. 602 Кодексу Штату Мен [37], а також всієї решти кодексів Штатів.

На окрему увагу, на наш погляд, заслуговує зміст п. ст. 302С-1 Кодексу Штату Гавайї, де нормативно передбачено таке (подається в авторському перекладі з мови-оригіналу джерела): «Керівництво приватних шкіл може відмовитися прийняти на роботу або ж припинити трудову діяльність певної особи, або ж не прийняти заявку на працевлаштування від певної особи, якщо таку особу раніше було засуджено за вчинення злочину, а покаранням було тюремне ув'язнення, а у керівництва приватної школи, виходячи із природи та обставин скоєного злочину, є підстави вважати, що така особа може наражати учнів на ризик їхньому здоров'ю, безпеці та добробуту» [31]. Попре певну нормативну узагальненість змісту даної статті, ми обґрунтовано можемо говорити про можливість зв'язку змісту та цілі даної норми із освітньою проблематикою. По-перше, мова йде про рішення саме освітньої організації - приватної школи. По-друге, таким злочином може бути саме діяння, яке посягало на порушення або ж порушувало те чи інше освітнє право людини (дитини, підлітка). У свою чергу, це кримінальне правопорушення в рамках освітньої сфери могло бути скоєно у вигляді саме корупційного вимагання, і обмежувало право людини на отримання освіти.

Таким чином, виходячи із всього вищевикладеного, ми доходимо наступних висновків. Кримінальну відповідальність за порушення права на отримання освіти, у змістовному вигляді зразка ст. 183 КК України, не нормативізовано в кримінальному праві США ані федерального рівня, ані рівня Штату. Нормативно-правовою основою для власне непрямої криміналізації порушення цього права є кримінальне переслідування корупційних дій посадових осіб. Такі дії потенційно можуть відбутися саме в системі державної, комунальної та/або приватної освіти США. Іншою ж такою основою є суворе кримінальне переслідування правової, зокрема освітньої дискримінації людини за цілою низкою об'єктивних і суб'єктивних ознак. Однак всі освітні права і можливості людини системно визначені та суворо охороняються нормами джерел діючого загальноамериканського права в рамках ОАД.

Список використаних джерел

1. Декларація ООН про права корінних народів від 13 вересня 2007 р. URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l56#n9.

2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

3. Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_207.

4. Конвенція про захист прав та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

5. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

6. Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71.

7. Конституція Сполучених Штатів Америки. URL: https://web.archive.org/web/20111106024013/http://www.litopys.lviv.ua/katalog/pdf/ US_Constitution.pdf.

8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

9. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_105.

10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/995_042.

11. Хартия основных прав ЕС от 7 декабря 2000 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_524.

12. Additional Protocol to the American Convention on Human Rights in the Area of Economic, Social and Cultural Rights (1988, Protocol of San Salvador). URL: https://www.oas.org/juridico/english/treaties/a-52.html.

13. American Convention on Human Rights, 1969. URL: https://www.cidh.oas.org/basicos/english/basic3.american.

14. American Declaration on the Rights and Duties of Man (1948, Bogota Declaration). URL: https://www.oas.org/dil/access_to_information_ human_ right_American_Declaration_of_the_Rights_and_Duties_of_Man.pdf.

15. Charter of the Organization of American States (1948, as amended) 1969. URL: http://www.oas.org/en/sla/dil/inter_american_ treaties_A-41_charter_OAS.asp.

16. Inter-American Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Persons with Disabilities (1999). URL: https://www.oas.org/juridico/english/treaties/a-65.html.

17. Inter-American Convention on the Prevention, Punishment and Eradication of Violence Against Women. URL: https://www.oas.org/ juridico/english/treaties/a-61.html.

18. Inter-American Democratic Charter (2001). URL: https://www.oas.org/charter/docs/resolution1_en_p4.htm.

19. Right to Education Handbook. UNESCO. 2019. UrL: https://www.righteducation.org/files/resourceattac. Р. 26.

20. The Code of Alabama 2018. URL: https://law.justia.com/codes/alabama/2018/.

21. The Code of Alaska. URL: https://law.justia.com/codes/alaska/2018/.

22. The Code of Arizona. URL: https://law.justia.com/codes/arizona/2018/.

23. The Code of Arkansas. URL: https://law.justia.com/codes/arkansas/.

24. The Code of California. URL: https://law.justia.com/codes/ california/2018/.

25. The Code of Colorado. URL: https://law.justia.com/codes/colorado/.

26. The Code of Connecticut. URL: https://law.justia.com/codes/ connecticut/2018/.

27. The Code of Delaware. URL: https://law.justia.com/codes/ delaware/2018/.

28. The Code of District of Columbia. URL: https://law.justia.com/codes/district-of-columbia/.

29. The Code of Florida. URL: https://law.justia.com/codes/florida/2018/.

30. The Code of Georgia. URL: https://law.justia.com/codes/georgia/.

31. The Code of Hawaii. URL: https://law.justia.com/codes/hawaii/.

32. The Code of Illinois. URL: https://law.justia.com/codes/illinois/.

33. The Code of Indiana. URL: https://law.justia.com/codes/indiana/.

34. The Code of Iowa. URL: https://law.justia.com/codes/iowa/.

35. The Code of Kentucky. URL: https://law.justia.com/codes/ kentucky/2018/.

36. The Code of Maine. URL: https://law.justia.com/codes/maine/.

37. The Code of Maryland. URL: https://law.justia.com/codes/maryland/.

38. The Code of Idaho. URL: https://law.justia.com/codes/idaho/2018/.

39. The Code of Louisiana. URL: https://law.justia.com/codes/louisiana/.

40. USA Code. URL: https://www.law.cornell.edu/uscode/text/20/1221-1.

Размещено на Allbest.ru