Кримінально-правовий аналіз складів вуличних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінально-правовий аналіз складів вуличних злочинів

Criminal legal analysis of warehouses of university workers

Бєліков К.А., здобувач

Донецького юридичного інституту

Міністерства внутрішніх справ України

Анотація

У статті здійснено кримінально-правовий аналіз складів вуличних злочинів і розроблено пропозиції щодо вдосконалення тексту чинного Кримінального кодексу України. Акцентовано увагу на найбільш значимих ознаках складу злочину, які підвищують суспільну небезпечність вуличних злочинів.

Серед вуличних злочинів основним безпосереднім об'єктом є відносини, які забезпечують недоторканність і захист життя та здоров'я людини; статеву свободу та статеву недоторканність; відносини власності; безпеку руху механічного транспорту; відносини, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті й побуті (громадський порядок); установлений порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; забезпечують безпеку здоров'я населення та здоровий спосіб життя населення.

Усі вуличні злочини є умисними. У назвах деяких із них законодавець спеціально акцентував на умислі (наприклад, ст. ст. 115, 121, 122, 125 Кримінального кодексу України), в деяких зазначив умисел у диспозиції (ст. 126 Кримінального кодексу України). Очевидним є те, що інші види вуличних злочинів (зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів) учинюються умисно.

З метою належного забезпечення запобігання вуличним злочинам варто внести такі зміни та доповнення до чинного КК України:

доповнити назву й диспозиції ч. ч. 1 і 2 ст. 316 Кримінального кодексу України після слів «наркотичних засобів» словами «психотропних речовин або їх аналогів»;

замінити в ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України словосполучення «особою, раніше судимою за хуліганство» словом «повторно». Додати до ст. 296 Кримінального кодексу України примітку такого змісту: «У статті повторним визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цією статтею або статтями 293, 294, 295, 297 цього Кодексу»;

доповнити ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України такою кваліфікуючою ознакою, як «учинення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості».

Ключові слова: вулиця, злочин, склад, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Abstract

вуличний злочин кримінальний кодекс

The article provides a criminal legal analysis of the elements of street crimes and offers to improve the text of the current Criminal Code of Ukraine. Attention is focused on the most significant signs of the crime, which increase the public danger of street crimes.

Among street crimes, the main immediate object is relations that ensure the inviolability and protection of human life and health; sexual freedom and sexual integrity; property relations; mechanical traffic safety; calm living conditions of people in different areas of socially significant activity, morality, normal rest and observance of the rules of behavior in public life and life (public order), the established order of circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors; safety of public health and ensure a healthy lifestyle.

All street crimes are intentional. In the names of some of them, the legislator specifically focused on intent (for example, Articles 115, 121, 122, 125 of the Criminal Code of Ukraine), in some - he noted the intent in the disposition (Article 126 of the Criminal Code of Ukraine). Obviously, other types of street crimes (rape, theft, robbery, robbery, illegal possession of a vehicle, hooliganism, crimes in the sphere of trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors) are committed intentionally.

In order to properly ensure the prevention of street crimes, the following amendments and additions should be made to the current Criminal Code of Ukraine:

supplement the name and dispositions of part 1 and part 2 of article 316 of the Criminal Code of Ukraine after the words “narcotic drugs” with the words “psychotropic substances or their analogues”;

replace in part 2 of article 296 of the Criminal Code of Ukraine, the phrase “a person previously convicted of hooliganism” repeatedly. Add to Art. 296 of the Criminal Code of Ukraine, note as follows: “An offense committed by a person who has previously committed any of the crimes provided for by this article or by articles 293, 294, 295, 297 of this Code is recognized as repeated”;

Supplement Part 2 of Art. 125 of the Criminal Code of Ukraine with such a qualifying attribute as “committing on the grounds of racial, national or religious intolerance”.

Key words: street, crime, composition, object, objective side, subject, subjective side.

Незважаючи на розроблений у кримінально-правовій доктрині підхід до юридичної характеристики (юридичного аналізу) складу злочину (злочинів), варто констатувати відкритість дискусії щодо кримінально-правової характеристики злочину загалом або їх груп. Більше того, коли мова йде не про окремий вид злочину (чи згруповану сукупність злочинів за об'єктом посягання), а про злочини, що виокремлюють за кримінологічно значущою ознакою, то структура їх кримінально-правової характеристики загалом залишається невизначеною.

Варто зазначити, що проблемам кримінально-правової характеристики злочинів присвятили праці такі вчені, як Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, А.А. Вознюк, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, В.М. Куц, В.О. Навроцький, Ю.А. Пономаренко, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій та інші. Однак проблематиці кримінально-правової характеристики вуличних злочинів ще не присвячено окремих наукових досліджень.

Мета статті - здійснення кримінально-правового аналізу складів вуличних злочинів, розроблення пропозицій щодо вдосконалення тексту чинного Кримінального кодексу (далі - КК) України.

До вуличних злочинів варто зарахувати суспільно небезпечні діяння, передбачені ст. ст. 115, 121, 122, 125, 126, 152, 185, 186, 187, 190 289, 307, 309, 311, 316 КК України [3]. У зв'язку з тим що зазначені види злочинів у своїй сукупності є різнорідними, варто здійснити їх кримінально-правову характеристику не за окремими, а за всіма ознаками.

Аналіз складів вуличних злочинів передбачає розгляд об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочинів, що полягає в системному аналізі об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта й суб'єктивної сторони складу злочину.

Об'єкт злочину - це суспільні відносини, що знаходяться під охороною кримінального законодавства та на які здійснює посягання особа, вчиняючи суспільно небезпечне діяння [28, с. 56; 29, с. 131-134].

Об'єкт злочину поділяється на три види: загальний, родовий і безпосередній. Останній вид поділяють на підвиди: основний і додатковий. При цьому додатковий об'єкт є обов'язковим і факультативним [2, с. 108; 6, с. 200; 13, с. 95; 20, с. 104; 31, с. 170; 32, с. 135-136]. Саме за таким сценарієм відбуватиметься аналіз об'єкта злочину. Також буде проаналізовано предмет злочину та потерпілого від злочину в складі вуличних злочинів.

Загальним об'єктом вуличних злочинів є всі суспільні відносини, що охороняються кримінальним законодавством. Будь-який, у тому числі й вуличний, злочин посягає на певну частку загального об'єкта злочину (кримінально-правової охорони). Родовим (груповим) об'єктом злочину є певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально-політичною та економічною сутністю суспільних відносин, які тому й охороняються єдиним комплексом взаємопов'язаних кримінально-правових норм [14, с. 86]. Родовими об'єктами вуличних злочинів є суспільні відносини у сфері життя та здоров'я особи, статевої свободи та статевої недоторканності особи, власності, безпеки руху й експлуатації транспорту, громадського порядку й моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів і здоров'я населення.

Безпосереднім об'єктом злочину є конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону законом про кримінальну відповідальність, яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину [1, с. 99; 15, с. 48-49; 26, с. 82; 27, с. 88].

Основний безпосередній об'єкт злочину становлять охоронювані кримінальним законодавством суспільні відносини, яким спричиняється шкода через учинене суспільно небезпечне діяння. Серед вуличних злочинів основним безпосереднім об'єктом є відносини, які забезпечують недоторканність і захист життя та здоров'я людини; статеву свободу та статеву недоторканність; відносини власності; безпеку руху механічного транспорту; відносини, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті та побуті (громадський порядок); установлений порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; забезпечують безпеку здоров'я населення і здоровий спосіб життя населення.

Додатковий обов'язковий об'єкт злочину - це об'єкт злочину, якому в кожному разі посягання на основний безпосередній об'єкт злочину обов'язково спричиняється шкода та який через це перебуває під кримінально-правовою охороною паралельно з основним безпосереднім об'єктом [2, с. 108; 22, с. 46; 32, с. 136]. Додатковим обов'язковим об'єктом вуличних злочинів є суспільні відносини у сфері охорони дитинства, материнства, виконання службових і громадських обов'язків (ст. 115); суспільної моралі (ст. ст. 115, 121); рівності людини та громадянина (ст. ст. 115, 121, 122, 126); недоторканності житла (ст. ст. 185, 187); здоров'я та тілесної недоторканності людини (ст. ст. 186, 187, 296); здоров'я споживачів наркотичних засобів і психотропних речовин (ст. ст. 307, 309, 311); свободи, безпеки людини (ст. 186), власності й інших речових відносин (ст. 289); навколишнього середовища (ст. 296); громадської безпеки, громадського порядку в частині, що забезпечують нормальний фізичний і моральний розвиток людини (ст. 316) [10, с. 85].

Додатковий факультативний об'єкт злочину - це об'єкт, якому під час учинення конкретного злочину може бути завдано шкоди, однак він спеціально не перебуває під охороною, а зазвичай охороняється іншою нормою КК України [32, с. 136]. Додатковими факультативними об'єктами вуличних злочинів є свобода, безпека людини, здоров'я й тілесна недоторканність, статева свобода та недоторканність.

Предмет злочину - це факультативна ознака об'єкта злочину, що проявляється в матеріальних цінностях (котрі людина може сприймати органами чуття чи фіксувати спеціальними технічними засобами), з приводу яких і шляхом безпосереднього впливу на які (або без такого впливу) вчиняється злочинне діяння [22, с. 109-110]. У дослідженні предметом злочину варто вважати речі матеріального світу, людина не може визнаватися предметом злочину.

Предметом вуличних злочинів проти власності є приватне, державне чи комунальне майно, право на приватне майно, яке має вартість, ціну. Також предметом вуличних злочинів проти власності можуть бути гроші, менш розповсюджено - цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості, і документи, що засвідчують право певної особи на майно. Також предметами вуличних злочинів можуть бути дві групи об'єктів матеріального світу. Це - транспортні засоби (ст. 289 КК України) та наркотичні засоби (ст. ст. 307, 309, 316 КК України), психотропні речовини або їх аналоги (ст. ст. 307 і 309 КК України), прекурсори (ст. 311 КК України).

Потерпілий від злочину - це факультативна ознака об'єкта злочину, що характеризує людину, з приводу якої вчиняється злочин і (або) якій, відповідно до кримінально-правової норми, злочином завдається істотна шкода (чи створюється загроза її заподіяння) [18; 22, с. 116]. Потерпілим від вуличних злочинів проти життя та здоров'я особи є людина (ст. ст. 115, 121, 122, 125, 126). У деяких випадках законодавець ставить під посилену кримінально-правову охорону особливий статус людини. Мова йде про «малолітню дитину або жінку, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності», «заручника або викрадену людину», «особу чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку» (ст. 115 КК України). Стосовно зґвалтування потерпілою визнається лише та, яка належить до протилежної статі від ґвалтівника. Також під посиленою кримінально-правовою охороною перебувають неповнолітні, особи, які не досягли чотирнадцяти років (ст. 152). Стосовно вуличних злочинів проти власності (ст. ст. 185, 186, 187, 190 КК України) і транспортних злочинів (ст. 289 КК України), то потерпілим визнається власник майна; особа, якій майно ввірене на законній підставі; близькі родичі зазначених осіб. Потерпілими від злочинів, передбачених ст. ст. 185, 186, 289 КК України, можуть визнаватися як фізичні, так і юридичні особи. Потерпілими від вуличних злочинів, передбачених ст. ст. 187, 190 КК України, є виключно фізичні особи.

У науці вітчизняного кримінального права домінує точка зору, що об'єктивна сторона складу злочину - це зовнішня сторона діяння, яка виражається в учиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину [7, с. 41]. Об'єктивна сторона злочину включає в себе обов'язкові ознаки (суспільно небезпечне діяння особи (дію або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки цього діяння, причинний зв'язок між учиненим особою діянням і його наслідками) та факультативні ознаки (спосіб, засоби, знаряддя, місце, час та обстановку вчинення злочину).

Дуже важливою характеристикою об'єктивної сторони складу злочину є той момент, із якого злочин уважається закінченим. За цією ознакою розрізняють злочини з матеріальним, формальним та усіченим складом [16, с. 196-198].

Для матеріальних складів злочину обов'язковими ознаками об'єктивної сторони є: 1) діяння (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки такого діяння; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками. Формальним визнається такий склад злочину, в якому об'єктивна сторона обмежується фактом учинення суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), а суспільно небезпечні наслідки такого діяння (у вказаному контексті) залишаються поза межами формального складу злочину. Крім матеріальних і формальних складів злочину, учені виділяють усічені склади. У таких злочинах моментом їх закінчення визнається вчинення готування чи замаху [30, с. 249].

До матеріальних складів вуличних злочинів зараховують склади умисного вбивства, умисного тяжкого тілесного ушкодження, умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, умисного тяжкого тілесного ушкодження, побоїв і мордування, крадіжки, грабежу, шахрайства.

Зазначені злочини можуть бути вчиненими шляхом дії або бездіяльності (умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, умисне тяжке тілесного ушкодження) або виключно дії (крадіжка, грабіж, шахрайство). Суспільно небезпечні наслідки в зазначених складах злочину характеризуються наслідками для життя та здоров'я (смерть, зміни у фізичному стані потерпілого) чи власності (майнова шкода - викрадення майна, його протиправне вилучення тощо). Причинний зв'язок між діяннями та наслідками є закономірним.

До формальних складів вуличних злочинів належать склади зґвалтування, незаконного заволодіння транспортним засобом, хуліганства, злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

Зґвалтування визнається закінченим із моменту проникнення статевого члена чоловіка, іншого органу людини (наприклад, руки чи пальця) або певного предмета в один із трьох природних отворів потерпілої особи незалежно від того, чи вдалося винуватому збудити та (чи) задовольнити свою статеву пристрасть. Мається на увазі проходження хоча б частиною статевого члена, іншого органу людини чи певного предмета меж тієї чи іншої природної порожнини тіла людини (наприклад, для ротової порожнини - це губи, а для анального отвору - сфінктерне кільце ануса) [8, с. 125]. Незаконне заволодіння транспортним засобом уважається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися внаслідок запуску двигуна чи буксирування [11, с. 79].

Серед злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення вуличними варто вважати не всі види дій, а лише придбання, зберігання, перевезення (ст. ст. 307 і 309) чи збут наркотичних засобів наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307), придбання, зберігання, перевезення прекурсорів (ст. 311). Усі види дій, якими може вчинятися злочин, передбачений ст. 316 КК України, варто зарахувати до вуличних. Злочини, передбачені ст. ст. 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. Щодо незаконного публічного вживання наркотичних засобів, то цей злочин уважається закінченим з моменту введення ін'єкції, запалення цигарки з наркотичною речовиною, з'їдання, нюхання тощо наркотичних засобів. У контексті дослідження об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 316 КК України, виникає одне зауваження щодо того, чому не передбачено кримінальну відповідальність за ті самі дії з такими предметами, як психотропні речовини, аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин. Сьогодні ці предмети є не менш небезпечними, ніж наркотичні засоби. За рівнем суспільної небезпечності загалом в інших складах злочинів є прирівняними до них. Тому необхідність їх передбачення в диспозиції ст. 316 КК України є очевидною.

Серед вуличних злочинів є один, який за ознакою закінченості діяння є усіченим, - це розбій. Розбій уважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні [24].

Щодо факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину, то до них належать спосіб, засоби, знаряддя, місце, час та обстановка вчинення злочину. Серед складів вуличних злочинів є ті, в яких обов'язковою ознакою складу злочину є спосіб учинення злочину: особлива жорстокість (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України), спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України); мучення чи мордування (ч. 2 ст. 126); застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, або з погроза застосування такого насильства (ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289); із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 289); обман чи зловживання довірою (ч. 1 ст. 190); спосіб публічний, відкритий, очевидний для інших осіб (ст. 316). Серед знарядь учинення вуличних злочинів варто виокремити такі: геніталії або будь-який інший предмет (ст. 152); вогнепальну або холодну зброю чи інший предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для заподіяння тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).

Місце є особливою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, оскільки окреслює предмет дослідження. Серед досліджуваних видів злочинів варто виокремити такі конструкції, які вказують на місце вчинення злочинів: житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187), місця, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місця масового перебування громадян (ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 316). З метою запобігання розповсюдженню наркотичних засобів серед населення законодавець передбачив кримінальну відповідальність за розповсюдження або групове вживання наркотичних засобів у таких місцях, як школи, училища, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади, стадіони, кінотеатри, театри, дискоклуби й інші подібні заклади. Під іншими місцями масового перебування громадян маються на увазі вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні переходи, вулиці, площі тощо [25].

Обстановка вчинення вуличного злочину тісно пов'язана з часом і місцем учинення. Так, наприклад, публічне вживання наркотичних засобів пов'язано як із місцем, так і з публічною обстановкою його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК України, суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого, відповідно до КК України, може наставати кримінальна відповідальність. У науці кримінального права суб'єкт злочину, що характеризується зазначеними ознаками, прийнято називати загальним. Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа (ч. 2 ст. 18 КК України) [5, с. 183].

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 22 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Також КК України передбачено виключні випадки, коли кримінальна відповідальність настає з 14 років (ч. 2 ст. 22 КК України). Суб'єктом вуличних злочинів є виключно загальний суб'єкт злочину. За деякими складами злочинів передбачено знижений вік кримінальної відповідальності. Мова йде про такі злочини, як умисне вбивство (ст. 115), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122), зґвалтування (ст. 152), розбій (ст. 187), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. ч. 2 і 3 ст. 289), хуліганство (ст. 286).

Окремі додаткові кримінально-правові ознаки суб'єкта злочину передбачено як кваліфікуючі ознаки складів вуличних злочинів, а саме: у ч. 2 ст. 115 КК України - особа, яка раніше вчинила умисне вбивство; у ст. 152 КК України - особа, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених ст. ст. 153-155 КК України; у ст. 187 КК України - особа, яка раніше вчинила розбій або бандитизм; у ст. 296 КК України - особа, раніше судимою за хуліганство; у ст. 307 КК України - особа, яка раніше вчинила один зі злочинів, передбачених ст. ст. 308-310, 312, 314, 315, 317 КК України; у ст. 309 КК України - особа, яка раніше вчинила один зі злочинів, передбачених ст. ст. 307, 308, 310, 317 КК України; у ст. 316 КК України - особа, яка раніше вчинила один зі злочинів, передбачених ст. ст. 307, 310, 314, 315, 317, 318 КК України. Також у КК України передбачено як кваліфікуючу ознаку особу, яка вчинила злочин повторно (ст. ст. 152, 185, 186, 190, 289, 307, 309, 311, 316).

У законодавстві наявні вади законодавчої техніки щодо опису повторності однорідних злочинів. В окремих випадках її передбачено в примітці до статті, в інших - безпосередньої в диспозиції статті. Уважаємо, що зазначена ознака має бути в статусі примітки до статті, що дасть змогу не захаращувати норми КК України. Варто замінити в ч. 2 ст. 296 КК України словосполучення «особою, раніше судимою за хуліганство» словом «повторно». Додати до ст. 296 КК України примітку такого змісту: «У статті повторним визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цією статтею або статтями 293, 294, 295, 297 цього Кодексу».

Суб'єктивна сторона складів вуличних злочинів є його внутрішньою (щодо зовнішньої об'єктивної сторони злочину) стороною - невід'ємною від суб'єкта [21, с. 99]. Традиційно в теорії кримінального права вважається, що суб'єктивна сторона складу злочину характеризується формою вини, мотивом і метою [12, с. 115; 19, с. 29].

Усі вуличні злочини є умисними. У назвах деяких із них законодавець спеціально акцентував на умислі (наприклад, ст. ст. 115, 121, 122, 125 КК України), у деяких - зазначив умисел у диспозиції (ст. 126 КК України). Очевидним є те, що інші види вуличних злочинів (зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів) учинюються умисно.

Варто також відмітити, що іноді законодавець установлює відповідальність за умисне діяння, якщо воно з необережності спричинило наслідки, яким надається значення кваліфікуючої ознаки. У цих випадках можливе паралельне існування двох різних форм вини в одному злочині [9, с. 206]. До вуличних злочинів, що вчиняються зі змішаною формою вини, варто зарахувати ч. 2 ст. 121 (у разі спричинення смерті потерпілого); ч. 2 ст. 125 (у разі спричинення короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності); ч. 5 ст. 152 (у разі спричинення тяжких наслідків).

Факультативними ознаками суб'єктивної сторони складу злочину є мотив і мета. Мотив і мета злочину включені до окремих складів вуличних злочинів. Зрозуміло, що для вуличних злочинів проти власності є характерними корисливі мотиви та мета. Хуліганство вважається злочином лише тоді, коли воно вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства. Злочин, передбачений ст. 307 КК України, учиняється виключно з метою збуту, а передбачений ст. 309 КК України - виключно без неї; злочин, передбачений ч. 1 ст. 311 КК України, учиняється «з метою використання прекурсорів для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин». В окремих випадках мета корисливих злочинів деталізується для посилення кримінальної відповідальності (розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187)), з урахуванням конструктивних особливостей об'єктивної сторони складу злочину.

Загалом передбачення мотиву та/або мети як обов'язкових ознак складу злочину певного виду свідчить про підвищену суспільну небезпечність діяння, поєднаного саме з таким мотивом та/або метою [33, с. 388]. Тому ці елементи суб'єктивної сторони складу злочину передбачені як кваліфікуючі ознаки: мотиви (з корисливих мотивів (ст. 115); з хуліганських мотивів (ст. 115); з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ст. ст. 115, 121, 122, 126)); мета (з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (ст. 115); метою залякування потерпілого або інших осіб (ст. ст. 121, 122); з метою збуту (ст. 311)).

Маємо зауважити, що всі вуличні злочини проти життя та здоров'я людини мають таку кваліфікуючу ознаку, як учинення «з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості». Лише один - умисне легке тілесне ушкодження - не містить такої ознаки. У зв'язку із цим варто доповнити ч. 2 ст. 125 такою кваліфікуючою ознакою, як «учинення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості».

Отже, з метою належного забезпечення запобігання вуличним злочинам варто внести такі зміни та доповнення до чинного КК України: доповнити назву й диспозиції ч. ч. 1 і 2 ст. 316 КК України після слів «наркотичних засобів» такими словами «психотропних речовин або їх аналогів»; замінити в ч. 2 ст. 296 КК України словосполучення «особою, раніше судимою за хуліганство» словом «повторно». Додати до ст. 296 КК України примітку такого змісту: «У статті повторним визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цією статтею або статтями 293, 294, 295, 297 цього Кодексу»; доповнити ч. 2 ст. 125 такою кваліфікуючою ознакою, як «учинення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості».

Список використаних джерел

1. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ-Харків: Юрінком Інтер Право, 2002. 416 с.

2. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. 4-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2010. 456 с.

3. Бєліков К.А. Окремі напрями проектування поліцейської діяльності як засобу запобігання вуличній злочинності. Верховенство права. 2019. № 3. С. 120-124.

4. Вознюк А.А. Кримінальне право України. Загальна частина: конспект лекцій. Київ: Нац. акад. внутр. справ, Освіта України, 2016. 236 с.

5. Гриненко І. Ознаки суб'єкта злочину як критерії класифікацій злочинів. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 7. С. 182-187.

6. Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник. Київ: Ін Юре, 2006. 568 с.

7. Дорохіна Ю.А. Юридичний аналіз злочинів проти власності. Юридична наука. 2014. № 7. С. 39-51.

8. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2019. 288 с.

9. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Кримінальне право: навчальний посібник / за заг. ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2014. 944 с.

10. Дуліна О.В. Об'єкт злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Правова держава. 2004. № 7. С. 81-86.

11. Звіряка В.А. Особливості кримінальної і відповідальності за незаконне і заволодіння транспортним засобом. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2010. № 1. С. 78-83.

12. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студ. юрид. вузів і фак. / за ред. П.С. Матишевського та ін. Київ: Юрінком Інтер, 1997. 512 с.

13. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. 5-те вид., перероб. та допов. Київ: Атіка, 2009. 408 с.

14. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Харків: Право, 1997. 386 с.

15. Кримінальне право України. Теоретичний курс та практикум: посібник для підгот. до держ. іспитів / за заг. ред. В.Я. Горбачевського. Київ: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 344 с.

16. Кримінальне право України: загальна частина : підручник / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 3-є вид. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 496 с.

17. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

18. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, 11-12, 13. Ст. 88.

19. Кузнєцов В.О., Стрельбицький М.П., Гіжевський В.К. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини : навчальний посібник. Київ: Істина, 2005. 380 с.

20. Куц В. Сучасні уявлення щодо змісту окремих об'єктивних ознак складу злочину. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. № 2 (14). С. 102-108.

21. Матвійчук О.В. Суб'єктивна сторона злочину проектування чи експлуатація споруд без систем захисту навколишнього природного середовища. Юридична наука. 2015. № 8. С. 99-110.

22. Кримінальна відповідальність за контрабанду: національний та між народний досвід: монографія / А.А. Музика, А.В. Савченко, О.В. Процюк та ін. Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2011.276 с.

23. Музика А.А., Лащук Є.В. Про загальне поняття предмета злочину. Вісник Асоціації кримінального права України. 2014. № 1. С. 103 О.В. 118.

24. Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 10. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/v0010700-09.

25. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/v0004700-02.

26. Савченко А.В., Кузнєцов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне право України: курс лекцій. Київ : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 640 с.

27. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в Советском уголовном праве. Харьков: Высшая школа, 1988. 198 с.

28. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : навчальний посібник. Харків: УкрЮА, 1994. 76 с.

29. Тацій В.Я. Об'єкт злочину. Вісник асоціації кримінального права України. 2013. № 1. С. 126-143. URL: http://nauka.nlu.edu.ua/ wp-content/uploads/2015/07/1_8.pdf.

30. Уварова Н.В. Об'єктивна сторона злочинів проти життя та здоров'я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Право і суспільство. 2012. № 2. С. 247-251.

31. Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / за ред. В.О. Навроцького. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 712 с.

32. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів вищ. навч. закл. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ: Атіка, 2009. 512 с.

33. Кримінальне право. Загальна частина: підручник / за ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. Київ: Істина, 2011. 1112 с.

Размещено на Allbest.ru