Особливості механізму реалізації фінансово-правових норм

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Кафедра державно-правових дисциплін

Особливості механізму реалізації фінансово-правових норм

Гусейнов І.В., аспірант

Аннотация

Стаття присвячена вивченню питання про загальну характеристику механізму реалізації фінансово-правових норм. Автор робить висновок, що механізм реалізації норм фінансового права - це сукупність нормативних актів, за допомогою яких реалізується весь процес їх виконання від наміру законодавця до прийняття, реалізації та фактичної реалізації цілі та завдання правового регулювання.

Механізм реалізації норм фінансового права - це система правових засобів, за допомогою якої здійснюється ефективний правовий вплив на суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Механізм реалізації фінансового права насправді - це діяльність відповідних державних органів (суб'єктів владних повноважень), організацій, приватних структур щодо вирішення їх цілей і завдань із покладеними на них повноваженнями (компетенціями), заборони й обов'язки за умови їх законних дозволів. Обґрунтовано та досліджено поняття «механізм реалізації норми права», визначено особливості співвідношення фінансових правовідносин та фінансово-правової норми як її регулятора. Проаналізовано норми чинного фінансового та податкового законодавства, особливості фінансово-правових норм, механізм фінансово-правового регулювання.

Автор схильний підбурювати право зараз розвивати науку про фінансове право, юридичні інтереси та споживати фінансові права для розгляду основних принципів громадянської фінансової політики, а також новітнього міжнародного права. Можна не погодитися з тезою, що механізм імплементації норм фінансового права не може бути зведений до зрозумілого розуміння механізму правового регулювання та найбільш незалежного характеру. Слід зазначити, що механізмом реалізації норм фінансового права є більш спеціалізована система вищої освіти, механізм правового регулювання та правове регулювання для практичного фінансового регулювання.

Ключові слова: механізм реалізації, фінансові правовідносини, норма права, фінансово-правова норма.

Annotation

Specifics of the mechanism of financial and legal implementation

The article is devoted to the study of the question of the general characteristics of the mechanism of the implementation of financial and legal norms. The author concludes that the mechanism of realization of the norms of financial law is a set of normative acts, with the help of which the whole process of their implementation is implemented from the intent of the legislator to the adoption, implementation and actual implementation of the goals and objectives of legal regulation.

The mechanism of implementing the rules of financial law is a system of legal means, through which the effective legal effect on social relations that arise in the process of financial activity of the state is exercised. The mechanism of the implementation of financial law is in fact the activities of the relevant state bodies (subjects of power), organizations, private entities in relation to the decision of their goals and objectives with the powers (competences) entrusted to them, competences, prohibitions and duties provided their legal permissions. The concept of “mechanism of realization of the norm of law” was substantiated and investigated, features of the relation of financial legal relations and financial- legal norm as its regulator were determined. The norms of the current financial and tax legislation, features of financial and legal norms, and the mechanism of financial and legal regulation are analyzed.

The author is inclined to incite the right now to develop the science of financial law, legal interests and consume financial rights to consider the main principles of civic financial policy, as well as of the latest international law. One can disagree with the thesis that the mechanism of the implementation of the rules of financial law cannot be reduced to an understandable understanding of the mechanism of legal regulation and the most independent character. It should be noted that the mechanism for the implementation of the rules of financial law is more specialized and higher education system, the mechanism of legal regulation, and the legal regulation for practical financial regulation.

Key words: mechanism of realization, financial legal relations, norm of law, financial and legal norm.

Постановка проблеми та її актуальність

Залежно від предмету, завдань і цілей, які ставлять перед собою дослідники в юридичній літературі, є велика кількість уявлень про правові механізми, а саме: механізми реалізації правових явищ, забезпечення та їх гарантування, контролю і здійснення відповідних правових функцій, формування юридично значимих рішень тощо. У статті приділяється увага саме механізмам правореалізації, головним різновидом яких виступає механізм реалізації саме норм фінансового права. При аналізі цього механізму логічно витікає необхідність факультативного аналізу інших правових механізмів, оскільки вони мають дуже сході закономірності побудови. Загальновідомо, що для усіх галузей права є характерним єдиний глобальний предмет правового регулювання, а саме: юридично значимі суспільні відносини, а також узагальнюючі методи правового регулювання (імперативний і диспозитивний методи), незважаючи на особливості принципів, цілей і режимів правового регулювання в різних галузях права.

Виклад основного матеріалу

С.С. Алексєєв звертає увагу на те, що сам факт наявності відокремлених один від іншого підходів до проблеми механізму правового регулювання є свідоцтвом ще недостатнього високого стану його розробки. Вже зараз видний органічний зв'язок між особливою побудовою глибинних елементів правової системи, яка характеризує спеціально-юридичні функції права і виражається у співвідношенні дозволів, заборон і зобов'язань, із психологічним механізмом, мотивами поведінки людей, а звідси - з тими соціальними явищами, які можна віднести до соціального механізму дії права (правовими установками, орієнтаціями учасників суспільних відносин тощо) [1, с. 269]. Багата кількість вчених звертає увагу на визначення механізмів правореалізації в загальній теорії права. Так, Л.М. Завадська підкреслює, що перед механізмом правового регулювання стоять власні завдання, а саме: забезпечення регулювання відносин на основі нормативних встановлень за допомогою актів індивідуального регулювання в певній юридичній формі; регулювання за допомогою юридичних встановлень. Але перед механізмом реалізації права, на думку автора, існують інші завдання: забезпечення відповідності законодавчого, виконавчого, судового регулювання права, яке розуміється вченою як міра свободи суб'єктів суспільних відносин [2, с. 76].

На думку Ю.С. Решетова, елементами механізму правореалізації виступають не самі правові засоби, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини, а види правомірної поведінки. Саме тому, на думку автора, структура механізму реалізації права передбачала виділення трьох компонентів:

1) цілісної ділянки правомірної поведінки, яка являє собою саморегулювання учасниками реалізації правових норм своєї поведінки;

2) цілісної ділянки правомірної діяльності суб'єктів, які здійснюють індивідуально-правове регулювання;

3) цілісної ділянки правомірної поведінки учасників індивідуально-регламентованих суспільних відносин [3, с. 118-119]. Цікавою виглядає думка В.А. Сапуна, який активно розвивав інструментальний підхід до правових до правових механізмів і теорію правових засобів. Залежно від ступеню інтенсивності використання правових засобів автор виділяє певні стадії і елементи механізму реалізації права: фактичну правомірну поведінку, правову активність і правореалізуючу діяльність, в рамках яких використовуються правові засоби дозвільного характеру [4, с. 5-20]. У свою чергу, В.А. Сапун підкреслює, що механізм реалізації права представляє собою особливу правову підсистему механізму правового регулювання, блок регулятивних і охоронних правових засобів різного рівня, за допомогою яких об'єктивне і суб'єктивне право втілюється до життя, втілюється в фактичну поведінку і юридичну діяльність суб'єктів. Це система правових засобів, використання яких в практичній діяльності суб'єктів приводить до досягненню відповідних соціальних результатів.

Роздуми вчених про поняття механізму реалізації права торкнулисяй конституційно-правової матерії. Є.М. Хазов справедливо вказує, що юридичний механізм реалізації складається з наступних елементів, як-то: правові норми, які закріплюють основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина; юридичні факти, які викликають виникнення готовності, процесу самої реалізації і припинення основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина; діяльність спеціальних органів і суб'єктів права, які призвані забезпечувати права, свободи и обов'язки; безпосередньо діяльність суду і правоохоронних органів; спеціальні юридичні процедури; інститут юридичної відповідальності; рівень правової культури населення і самого носія прав, свобод і обов'язків. Дієвість юридичного механізму реалізації залежить від безперебійного і ефективного функціонування всієї сукупності елементів. Автор доходить висновку, що процес реалізації проходить чотири стадії: виникнення, готовності, безпосередньої реалізації та припинення реалізації основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина [5].

На думку А.А. Югова, сьогодні склався повний структурований механізм реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків, який включає до себе наступні компоненти:

1) поняття й умови реалізації основних прав, свобод і обов'язків;

2) суб'єкти реалізації основних прав, свобод і обов'язків;

3) гарантії реалізації основних прав, свобод і обов'язків;

4) правовий захист основних прав, свобод і обов'язків;

5) способи активної реалізації основних прав, свобод і обов'язків;

6) засоби, які забезпечують реалізацію основних прав, свобод і обов'язків;

7) процесуальні стадії реалізації основних прав, свобод і обов'язків [6, с. 20].

Цікавою виглядає позиція Л.І. Летнянчіна, який вважає доцільним вести мову про саме наукову концепцію реалізації основних обов'язків, складовими частинами якої є:

а) механізм реалізації конституційних обов'язків, який поділяється на правову основу на інституційний елемент;

б) процес практичного здійснення обов'язків;

3) умови і чинники, які впливають на реалізацію обов'язків [7, с. 13].

На думку О.П. Васильченко, доцільно розглядати конституційно правовий механізм забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в аспекті його гарантування, тобто як механізм, що гарантує реалізацію задекларованих положень нормативно-правових актів, які закріплюють принцип рівності таких прав і свобод в Україні. Автор вважає, що під цим механізмом слід розуміти цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на реалізацію рівності прав і свобод громадянина, убезпечення від посягань на права і свободи та на попередження порушень принципу рівності таких прав і свобод в аспекті забезпечення рівноправ'я в Україні. Він має свою структуру, яка характеризується єдністю елементів, що перебувають у певних зв'язках і відносинах між собою, характеризують сутність об'єкта як ціле і відносно незалежне зовні явище [8, с. 4].

О.О. Чуб в аналогічному руслі зробила об'єктом уваги конституційно-правовий механізм реалізації права громадян Україні на участь в управлінні державними справами і визначила, що реалізація права громадян України брати участь в управлінні державними справами є процесом (а зрештою, і результат) втілення конституційно-правових норм щодо зазначеного права на практиці. Автор сформулював поняття конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами як систему конституційно-правових засобів нормативного (матеріального і процесуального) й інституційного характеру, що забезпечує здійснення цього права громадян у сфері політичних правовідносин. Нормативною основою такого механізму слід вважати конституційні норми та конкретизуючі норми поточного конституційного законодавства, за допомогою яких встановлюється зміст цього права, форми і межі його здійснення, процесуально-процедурний механізм їх реалізації. Інституційний зріз має включати діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, недержавних організацій, політичних партій, яка спрямована на забезпечення, реалізацію і захист політичних прав громадян [9, с. 11]. правовий нормативний фінансовий державний приватний

Цивільне право, цивільний та кримінальний процес є ще однією з галузевих сфер правових досліджень, яка оперує поняттям «механізму», створюючи загальні передумови для використання цього терміну в адміністративному праві. Аналізуючи механізм реалізації судової влади за допомогою кримінального судочинства, Л.О. Воскобітова звертає увагу, що механізм реалізації судової влади визначається як структурно організована сукупність процесуально-правових засобів і способів, а також певна послідовність здійснення судово-владних відносин при провадженні по справі. Структурна організація механізму реалізації судової влади включає:

а) органи судової влади і їх кримінально-процесуальні правомочностей;

б) суб'єктів, які взаємодіють з судом при провадженні по кримінальній справі та їх повноваження;

в) процедури реалізації судової влади в кримінальному процесі;

г) відповідальність суб'єктів судових владновідносин [10, с. 16].

І.С. Рудик при аналізі механізму реалізації прав и виконання обов'язків в спадкоємному праві, звертає увагу, що важливішим елементом є саме спадкоємна процедура. Під останньою автор розуміє сукупність правових вимог до складу, формі, строкам і послідовності дій суб'єктів правовідносин, які регулюються спадкоємним правом, а також вимог до самих суб'єктів цих дій, дотримання яких необхідно для реалізації спадкоємних прав або обов'язків. Системно-структурний аналіз всієї сукупності спадкоємних прав позволяє виділити в ній такі групи, об'єднані за ознакою: заповідальні процедурі, процедури охорони спадкоємства й управління ним, процедур прийняття спадкоємства, процедури правового оформлення надбання спадкоємства, а також процедури розподілу спадкоємства між спадкоємцями [11, с. 8].

Питання механізму реалізації судової влади, але в рамках цивільного процесу, аналізувала і С.К. Загайнова. На думку автора, механізм реалізації судової влади логічніше уявляти як такий, що складається із двох складових, а саме: механізму судового захисту і механізму забезпечення виконання судових актів. Механізм судового захисту починається із звернення зацікавленої особи з вимогою про судовий захист і закінчується з моменту винесення судового акта і вступу його в законну силу. Механізм забезпечення судовим захистом виконання судового акту виражений у попередньому і наступному контролі суду за фактичним виконанням судового акту, в здійсненні судового захисту де-факто (defacto). Кожний із цих механізмів уявляє собою ряд послідовно здійснюваних дій, що дозволяє виділяти в них певні етапи [12, с. 15].

Дуалізмом інструментального і діяльнісного підходів відрізняється погляд на правореалізаційні механізми в рамках кримінального, кримінально- процесуального і кримінально-виконавчого права.

М.М. Кропачев як механізм кримінально-правового регулювання бачить систему послідовно пов'язаних між собою елементів, як-то: предмета правового регулювання, чиї властивості обумовлюють межі використання суспільством мір, що обмежують волю, честь, гідність та майнові інтереси особи, а отже, і можливість посягнення на них; юридичної норми; юридичних фактів; регулятивних і охоронних кримінально-правових відносин; кримінальної відповідальності [13, с. 33].

А.С. Литвинов дає визначення механізму реалізації кримінально-правової норми як сукупності саме засобів і методів, які безпосередньо спрямовані на здійснення суб'єктами своїх прав і обов'язків. До механізму реалізації входять: кримінально-правова норма, кримінально-правові засоби, дії посадових осіб і громадян у сфері кримінально-правового регулювання [14, с. 11].

Якщо звертатися власно до предмету дослідження - механізмуреалізації норм фінансового права, то слід звернути увагу на таке. При аналізі стадій елементів і функціональної ролі правореалізаційних механізмів в фінансовому праві дуже часто оперують термінологією вчення С.С. Алексєєва, який вперше детально обґрунтував категорію механізму правового регулювання на загальнотеоретичному рівні, а саме: норми фінансового права, фінансові правовідносини, акти застосування фінансового права, контроль і нагляд в сфері фінансового права. Цей підхід уявляється доцільним лише частково з позиції обґрунтування даного механізму як складової частини механізму фінансово-правового регулювання. В рамках механізму реалізації норм фінансового права «нормативний» блок є автоматично включеним до такого процесу правореалізації в якості необхідного і достатнього юридичної підстави. Але, на наш погляд, основна наукова увага повинна бути зосереджена на умовах, процесі і результатах самої реалізації фінансово-правових норм.

У сфері фінансової діяльності держави можна спостерігати створення і функціонування різних економіко-правових механізмів. Механізм податкового контролю розглядають як особливий вид державного фінансового контролю, який здійснюється на стадії формування публічних грошових фондів спеціально уповноваженими суб'єктами, спрямований на забезпечення дотримання податкового законодавства платниками податків, податковими і іншими суб'єктами, які забезпечують реалізацію податкового обов'язку, виявлення і попередження податкових правопорушень, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності [15, с. 241-242]. Г.Я. Чухніна вважає, що механізм податкового контрою є сукупністю методів і прийомів впливу суб'єктів податкового контролю на платників податків з метою підвищення рівня податкової культури, попередження податкових правопорушень і злочинів. Звертаючи увагу на адміністративно-процесуальний механізм реалізації інституту права скарги в діяльності митних органів, В.А. Сафронов відзначає, що даний механізм конструктивно складається із норм адміністративного права як матеріального, так і процесуального характеру, які містяться в законодавчих і підзаконних актах і регламентують провадження щодо скарг в адміністративній діяльності митних органів. У ході розгляду скарг в адміністративній діяльності митних органів виникають різного роду правовідносини, а у кожній сторони відповідного правовідношення - свої права й обов'язки. Для приведення механізму провадження щодо скарг в адміністративній діяльності митних органів в дію виноситься комплекс індивідуальних і правозастосовних актів [16, с. 23].

Цікавою виглядає думка І.М. Шуби, Р.В. Химича, які аналізуючи механізм податкового адміністрування, вважають, що головною ціллю даного механізму є забезпечення державного бюджету своєчасними податковими надходженнями. А сам механізм податкового адміністрування включає до себе: податкове прогнозування, податковий контроль, облік платників податків, консультаційну діяльність тощо [17, с. 12]. На думку П.П. Дубинецької до механізму податкового регулювання варто віднести набір взаємопов'язаних і взаємовпливових елементів, середовище економічного, політико-правового та соціально-культурного характеру, мету та принципи податкового регулювання, суб'єкти й об'єкти, за допомогою яких формується процес і представляється послідовністю цілеспрямованих етапів [18, с. 6].

Ю.В. Лапін, узагальнюючи думки щодо цієї категорії, доходить висновку, що податковий механізм не може бути універсальним так як його розуміння пов'язане з різними особливостями. Так, податковий механізм може застосовуватися щодо різних рівнів (макро-, мезо- і мікрорівнях), по-різному характеризуватися залежно від поставлених цілей і складу елементів. Для розуміння змісту податкового механізму на макрорівні автор пропонує розуміти сукупність певних правил, форм і способів оподаткування, починаючи від стратегічного і тактичного планування і закінчуючи податковим контролем. За допомогою них держава може здійснювати регулювання через податкове законодавство і створювати умови для ефективного функціонування і результативної взаємодії всіх учасників податкових правовідносин. Сутність податкового механізму може бути розкрита найбільш глибоко з позиції визнання її подвійного характеру. З одного боку, він є об'єктивним, так як в основі знаходяться об'єктивні податкові відносини, а з іншого боку, є суб'єктивним, тому що її будують конкретні люди. Це виявляється в зміні складу і співвідношення інструментарію, який застосовується на конкретному етапі економічного розвитку суспільства [21, с. 8].

Аналізуючи удосконалення механізму реалізації бюджетної політики на регіональному рівні, Л.М. Шикунова звертає увагу, що інструментами реалізації бюджетної політики виступають бюджетне право і бюджетний механізм, а склад елементів бюджетного механізму можна представити з позиції структурного і функціонально-управлінського підходів. Згідно першому, він залежить від економічного змісту різних груп бюджетних відносин і включає:

1) ланки мобілізації грошових коштів, витрачання і розподіл бюджетних ресурсів,

2) функції фіскальну, регулюючу, розподільчу,

3) інструменти ставки, розміри податкових і неподаткових платежів, бюджетні асигнування, трансферти, дотації, субсидії, субвенції.

Другий підхід орієнтований на функціональні особливості управління бюджетними відносинами і об'єднує:

1) прийоми мобілізації і розподілу бюджетних коштів, збалансування доходів і видатків,

2) блоки бюджетного планування і прогнозування, виконання бюджету, контролю [20, с. 12].

Виходячи з аналізу різних видів правореалізаційних механізмів в галузях права (з урахуванням проблемного стану розробки цього питання в рамках фінансового права) можна згрупувати більшість точок зору авторів на поняття механізм реалізації норм фінансового права до чотирьох основних підходів: а) нормативний; б) інструментальний; в) діяльнісний; 4) цільовий або інституціональний.

1. Механізм реалізації норм фінансового права є сукупністю нормативних актів, за допомогою яких втілюється весь процес їх реалізації від замислу законодавця до прийняття, введення в дію і фактичне втілення цілей і завдань правового регулювання, конкретних схем поведінки суб'єктів фінансового права в реальному житті. Можна підкреслити, що «нормативний блок» був і залишається базовою юридичною складовою усього процесу правового регулювання відносин у сфері фінансової діяльності держави, а завдання інших компонентів механізму правового регулювання (навіть якщо вони і включаються до більш вузького механізму реалізації норм фінансового права) - придати їм необхідний імпульс і напрям дії конкретним фінансово-правовим нормам, забезпечити виконання ними їх спеціально- юридичних функцій регулювання відносин у сфері обігу публічних коштів, необхідності узгодження інтересів держави й інших учасників, можливості забезпечення необхідними грошовими коштами функціонування усього державного механізму тощо.

Оскільки юридичні вимоги в сфері обігу публічних коштів засновані на нормах фінансового права і мають головною метою їх точне і неухильне здійснення в сфері формування, розподілу и використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, автори, які розподіляють викладену позицію, автори апелюють до існування певного механізму реалізації тих або інших завдань, вимог, механізму виконання державних функцій тощо. Разом з тим основний смисловий тягар в даному підході несе погляд на механізм реалізації норм фінансового права як нормативно забезпечений комплекс регуляторів суспільних відносин в сфері обігу публічних коштів, гарантованих від порушень заходами державного примусу.

2. Механізм реалізації норм фінансового права є системою правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативний правовий вплив на суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення фінансової діяльності держави. Даний підхід С.С. Алексєєв назвав «інструментальним», вважаючи, що сутність правових засобів бачиться не у відокремленні їх в окремий фрагмент правової дійсності, а в особливому їх баченні - в їх функціональному призначенні в якості інструментів щодо досягнення конкретних правових цілей, а відповідно, в якості таких (правових засобів) можуть виступати будь-які правові явища, функціонування яких дозволяє досягнути наміченої юридичної мети [1, с. 45]. Сьогодні в юридичній літературі мають місце інші погляди на природу правових засобів, відповідно до яких під ними розуміються не тільки інструменти, але і діяння (технології), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей. М.М. Марченко вказує, що не всі правовідносини виникають в результаті свідомо-вольових дій їх учасників (без таких дій, наприклад, виникають правовідносини, що породжуються юридичним фактом - подією), але усі вони реалізуються через свідомо-вольові дії їх учасників. Результатом здійснення правової системи даної країни є правопорядок [21, с. 730]. Треба відзначити, що і тут визнається існування правових цілей, які об'єднують дії суб'єктів права, які використовуються ними для виконання даних цілей форми і методи певних управлінських рішень.

Інструментальна теорія, яка набрала за останні десятиліття широку популярність серед вчених, в т. ч. у сфері фінансового права, має як переваги, так і недоліки. Безумовно, практична цінність будь-якого юридичного явища виявляється тоді, коли за допомогою цього явища можна виконати деякі соціально важливі завдання. Наприклад, підвищення акцизів в Україні на алкоголь і тютюнові вироби розглядається як правильний і необхідний захід. З одного боку, законодавці вважають, що акцизний податок повинен збільшуватися разом з зростанням інфляції. До того ж, надходження від даного податку будуть додатковим джерелом насичення бюджету, а також призведе до зниження шкоди, який наноситься алкогольною і тютюновими виробами. З іншого боку, на сьогоднішній день в Україні досить висока доля тіньового ринку алкоголю. До того ж доволі таки великий відсоток громадян мають достатньо скромні доходи. Відповідно спроби підвищення акцизу на алкогольні вироби приводять до того, що великий відсоток населення починає споживати неліцензійний алкоголь, що може привести з медичної точки зору до великої кількості отруєнь. До того ж надходження до бюджету починають знижатися, падають обсяги продажу. До того ж в алкогольній індустрії працюють люди, які платять податки та отримують заробітну платню. Водночас боротьба з курінням, а також споживанням алкоголю та їх негативними соціальними наслідками для здоров'я великої кількості людей повинна вестися за допомогою комплексу неюридичних методів. Наприклад, за допомогою соціального (пропаганда здорового образу життя, реклама), економічних (встановлення мінімальних цін на продукцію, максимально високого ввізного мита тощо) та інших. Кожний такий захід є відповідним засобом для досягнення названих цілей.

Має сенс відзначити, що інструментальний підхід має окремі проблемні недоліки, які пов'язані з широким розумінням правових засобів, під видом яких можна трактувати будь-яке правове явище. Так, можуть мати місце явища, які за своєю сутністю, мають вищу політико-правову цінність, а порівняння даних явищ з відповідними юридичними засобами не завжди є правильним і доцільним. Така ситуація склалася сьогодні з правами особи у сфері публічного управління. Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Права і свободи людини є безпосередньо чинними. Вони визначають зміст, сутність і застосування законів, діяльність законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування та забезпечуються правосуддям. З урахуванням вимог ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів Україні, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Із приведених нормативних положень витікає, що права і свободи громадянина щодо діяльності держави є метою і не можуть кваліфікуватися як засіб. Напроти, наприклад, судовий акт про встановлення юридичних фактів, про визнання права власності на майно тощо може служити конкретним засобом забезпечення реалізації прав громадян. Неможна оцінювати як засіб і права громадянина щодо прав інших громадян, так як кожне з них має самостійну цінність і виступає метою реалізації правових норм. Вони можуть лише урівноважити, збалансувати один одного в процесі розробки законодавчих моделей регуляції суспільних відносин. Треба відзначити, що механізм, який складається тільки із правових засобів, які спрямовані на досягнення відповідних цілей, не має певної динаміки, потенціалу, потужної сили, який на практиці дає можливість відчути його реальну дію. Цей погляд відстоюється і в наступному підході.

3. Механізм реалізації норм фінансового права є фактично багатогранною діяльністю відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування (суб'єктів владних повноважень), державних установ і підприємств, приватних підприємств, суспільних організацій і громадян (платників податків) щодо рішення поставлених перед ними цілей і завдань за допомогою покладених на них повноважень (компетенції), заборон і обов'язків, наданих їм юридичних дозволів.

Такий науковий підхід є характерним для тих вчених, які дотримуються соціологічного погляду на право як на явище, що створюється в практичній діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади всіх рівнів шляхом тлумачення, конкретизації, розвитку закону і судового (правозастосовного) суду. Але автономна реалізація вимог фінансового права у формі їх дотримання, виконання і (використання) завжди доповнює правозастосовчий процес регулювання і управління суспільними справами. В цьому плані процедурно-процесуальна регламентація діяльності в сфері обігу публічних фінансів, її здійснення в певних юридичних формах складає важливішу ознаку і основну рисудіяльнісного підходу.

Так, М.С. Прокошин [22, с. 76] фактично підкреслює що велика кількість основних прав громадян потребує фінансово-правового забезпечення. Так, автор підкреслює, що сучасний стан фінансової системи і тенденції розвитку правових основ показують, що в ринкових умовах підсилюється роль і значення правових основ фінансової системи в контексті правознавства. Вони призвані забезпечити адекватне сучасним умовам правове регулювання фінансових відносин в антикризових інтересах населення. Вихід країни з економічної і фінансової кризи на сталий розвиток утримується значним бюджетним дефіцитом, зниженням життєвого рівня тощо. Все це приводить, в кінцевому рахунку, до грубих порушень конституційних прав і свобод громадян. Авто звертає увагу, що недооцінка ролі не тільки суб'єктивного фінансового права, але і фінансово- правової системи в цілому на етапі становлення ринкових відносин приводить до того, що в ряді робіт, присвячених управлінню фінансами, право трактується тільки як владний засіб державного управління. Воно протиставляється економічному регулюванню, таким його важелям, як фінанси, банки, ціна, заробітна платня, кредит, прибуток тощо. Між тим всі ці засоби фінансово-правового впливу існуютьу юридичній формі. Для їх реалізації істотне значення має «якість» фінансово-правової норми, її відповідність, як економічним закономірностям, так і більш загальним закономірностям співвідношення економіки і правової системи. Об'єктивний характер цих законів потребує позбавлення від усякого роду спроб управляти фінансами, чужими їх природі методами. Саме тому пізнання об'єктивних законів розвитку економіки - важливіше завдання суспільних наук, фінансового правознавства зокрема.

У діяльнісному підході практична спрямованість державних, фінансово-управлінських рішень є фактично вирішальною. При цьому норма фінансового права виступає спусковим механізмом даної діяльності щодо здійснення владного волевиявлення, а фінансово-правові засоби в силу об'єктивної необхідності звичайно включаються до процесу самої фінансової діяльності держави щодо охорони, захисту, гарантуванню і забезпеченню реалізації норм фінансового права, закріплених ними повноважень, фінансових прав і обов'язків.

4. Механізм реалізації норм фінансового права є системою, яка забезпечує досягнення певних цілей у сфері фінансів, фінансових відносин відповідних фінансово-правових інститутів. В даному випадку робиться акцент не стільки на засобах-інструментах і засобах-технологіях, скільки на інших компонентах. По-перше, на установах і організаціях, які призвані за своїми завданнями і функціями втілювати вимоги фінансово-правових норм в сфері фінансової діяльності держави (органи податкової служби, органи митної служби, органи державної казначейської служби тощо). По-друге, на комплексі правових норм або навіть цілих правових масивах, які спрямовані на регулювання й обслуговування більш вузьких сфер в аспекті фінансової діяльності держави (фінансовий примус, податкові спори, адміністративна юстиція тощо). Аналіз механізму реалізації норм фінансового права через призму фінансових установ, органів загальної і спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності держави, уявляється достатньо плодотворним. Неможна забувати про те, що носіями відповідних актів практичної діяльності і своєрідними «сейфами» фінансово-правових засобів управління є саме суб'єкти фінансового права. Для автора виділення таких суб'єктів в якості відносно самостійної інституціональної складової частини усього правореалізаційного процесу у фінансовому праві є важливим, оскільки дослідження фінансово-правових інститутів як елементів галузевої системи фінансового права відносяться все ж таки в більшому ступеню до нормативного блоку. Як вже було зазначене раніше, даний блок автоматично є включеним до механізму правореалізації.

Висновки

Для найбільш послідовного, об'єктивного погляду на предмет нашого дослідження - механізм реалізації норм фінансового права, необхідно визначити те співвідношення, в якому будуть знаходитися проаналізовані компоненти цього механізму різної природи: нормативні, інструментальні, діяльнісні, інституціональні. Саме тому вважаємо необхідним розглядати усі вказані елементи в єдності, інтегрувати позитивні якості кожного з них. Це дасть можливість мінімізувати їх недоліки, урівняти критичні зауваження, які мають місце на адресу виділених підходів окремо. Залежно від завдань науки фінансового права і потреб практичної діяльності кожен з компонентів може в будь-який час стати головним щодо інших елементів цього механізму. Саме їх органічна сукупність, системне бачення буде максимально повно виражати сутність даного механізму. Якщо акумулювати найбільшу кількість поглядів на визначення цього поняття, яке знаходиться ще на стадії наукового пошуку, таким визначенням може бути наступне. Механізм реалізації норм фінансового права - це система взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою нормативно-інституціональних, процедурно-процесуальних та інструментальних елементів, за допомогою яких здійснюється і забезпечується багатообразна діяльність в сфері публічних фінансів саме відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування (суб'єктів владних повноважень), державних установ і підприємств, приватних підприємств, суспільних організацій і громадян (платників податків) щодо рішення поставлених перед ними цілей і завдань за допомогою покладених на них функцій, повноважень, наданих їм прав і обов'язків.

Список використаних джерел

1. Алексеев С.С. Общая теория права. Москва: Проспект, 2009. 576 с.

2. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. Москва, 1992. 322 с.

3. Решетов Ю.С. Механизм правореализации в условиях развитого социализма. Казань: Казан. гос. ун-т. 1980. 223 с.

4. Сапун В.А. Теория правових средств и механизм реализации права: дис. ...докт. юрид. наук. Нижний Новгород. 2002. 345 с.

5. Хазов Е.М. Юридические гарантии прав и свобод человека и гражданина и механізм их реализации. Вестник Московского университета МВД России. 2017. №5. С. 120-123.

6. Югов А.А. Механизм реализации конституционных (основных) прав, свобод и обязанностей - ключевой компонент подлинного народовластия. Конституционное и муниципальное право. 2008. №7.

7. Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики. Харків. 2002. 21 с.

8. Васильченко О.П. Інституційні гарантії як складові конституційно-правового механізму забезпечення принципу рівності прав і свобод людини і громадянина в Україні. Наше право. 2015. №2. С. 21-27.

9. Чуб О.О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними. Харків, 2004. 21 с.

10. Воскобитова Л.А. Механизм реализации судебной власти посредством уголовного судопроизводства. Москва, 2004. 58 с.

11. Рудик И.Е. Механизм реализации прав и исполнение обязанностей в наследственном праве РФ. Ростов-на Дону, 2011. 186 с.

12. Загайнова С.К. О структуре механизма реализации судебной власти в гражданском и арбитражном процесах. Арбитражный и гражданский процесс. 2007. №2.

13. Кропачев Н.М. Механизм уголовно-правового регулирования. Санкт-Петербург, 2000. 59 с.

14. Литвинов А.С. Механизм и формы реализации норм уголовного права. Москва, 2012. 21 с.

15. Налоговое право Украины. Харьков: Легас. 2004. 488 с.

16. Сафронов В.А. Административно-процессуальный механізм реализации института права жалобы в деятельности таможенных органов РФ. Административное и муниципальное право. 2008. №3.

17. Шуба І.М., Химич РВ. Механізм податкового адміністрування: проблеми та шляхи удосконалення. Матеріали МНПК «Проблеми ринку та розвитку регіонів України в 21 столітті». С. 137-139.

18. Дубинецька П.П. Теоретичне конструювання механізму податкового регулювання економіки. Ефективна економіка. №4. 2014.

19. Лапин Ю.В. К вопросу о механизме налоговой политики. Вестник Саратовского государственного социально-экономического университета. 2013. №2. С. 144-147.

20. Шикунова Л.М. Совершенствование механизма реализации бюджетной политики на региональном уровне. Ставрополь, 2008. 21 с.

21. Теория государства и права: учебник / под ред. М.Н. Марченко. Москва: Зерцало. 2004. 800 с.

Прокошин М.С. Финансовое правоведение: теория и практика. Москва: Юстиция. 2016. 418 с.

Размещено на allbest.ru